Історичний портрет Еразма Роттердамського

Історичний портрет Еразма Роттердамського ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ ЕРАЗМА РОТТЕРДАМСЬКОГО План Становлення гуманiстичного свiтогляду Еразма Роттердамського зачалося в дитячi роки i пов'язано з перебуванням його в Девентерськiй школi «братiв спiльного життя», де тут вiн вперше зустрiвся з двома вирiшальними для всього його подальшого життя духовними рухами – гуманiзмом i так званим «новим благочестям». Дуже багато що в свiтовiдчуваннi Еразма – не тiльки в богословських його принципах, але i ширше, у фiлософських поглядах, - легко i переконливо пояснюється впливом саме цього перiоду часу. Надалi секуляризацiя мислення сталася пiд впливом iталiнiзованого французького гуманiстичного руху в Парижi, де Еразм навчався з 1492 по1499 рр. Вирiшальними у формуваннi поглядiв великого гуманiста надало перебування його в Англiї у вiцi 30 рокiв, де вiн познайомився з передовими мислителями Томасом Мором i Джоном Колетом. До 32 рокiв свiтогляд Еразма Роттердамського, як гуманiста було сформовано повнiстю. Еразм народився в нiч з 28 на 29 жовтня 1469 року. Рiк народження його був i залишається предметом вчених суперечок. П'ятисотлiтнiй ювiлей Еразма наголошувався в рiзних країнах впродовж чотирьох рокiв – з 1966 по 1969. Но за найбiльш вiрогiдну дату вважають 1469 рiк, прийняту земляками великого гуманiста: 1969 рiк був оголошений в Голландiї « роком Еразма». Вiн з'явився на свiтло в голландському мiстi Роттердам. Голландськi землi входили тодi до складу герцогства Бургундського; Еразм народився в правлiннi останнього герцога Бургундської династiї, Карла Смiливого. У ту пору прiзвища у голландцiв ще не iснували, люди звалися або по батьковi, або по мiсцю народження. оригiналу i стане вiдомий всьому свiту як Дезiдерiй Еразм Роттердамський. Вiн був незаконнонародженим дитям. Батько його був священик, а мати служницею. Пляма незаконного походження наносила людинi важку утрату, як етичну, так i цiлком речову, – перешкоджаючи кар'єрi, особливо духовнiй. Папа Юлiй II в 1506 роцi особливою грамотою (бреве) звiльнив Еразма вiд всiх канонiчних обмежень, що накладалися на нього народженням поза браком. У 1517 роцi Лев X пiдтвердив це рiшення. Школа користувалася доброю популярнiстю не лише в Голландiї, але i в сусiднiх областях У 1485 роцi в Девентерi спалахнула чума. Мати Еразма – вона жила разом з синами в Девентерi – померла; обидва хлопцi повернулися в Гауду, поблизу якою служив на приходi їх отець. Незабаром помер i вiн. Опiкуни бажали щоб Еразм i Пiтер пiшли в монастир. Сироти чинили опiр цьому плану, як могли, i врештi-решт, отримали дозвiл продовжити перерванi заняття в Хертогенбосi. Тут їм довелося погано: Хертогенбосська «огуртожицяка братiя» вчила своїх вихованцiв абияк i всi сили вживала лише на одне – переконати або примусити молодих людей прийняти У 1487 роцi обидва брати знову в Гауде. Еразм став послушником обителi Стейн, що належала до ордена августинских статутних канонiкiв i розташованою приблизно в пiвтора кiлометрах вiд Гауди, i пiсля закiнчення недовгого термiну послушництва прийняв постриження. Перший час в Стейне Еразм вiдчував себе спокiйно. У обителi була хороша бiблiотека, вiн багато читав, - i «язичеських» класикiв, i древнiх християнських письменникiв, - розмовляв i переписувався з друзями, складав вiршi. Але досить скоро йому стає тiсно i задушливо в монастирi. Вiн замовкає, замикається, думає лише про те, як з чернечого маленького свiту, що спротивився, знову вирватися в свiт, де не лише небезпеки i згубнi спокуси, але i знання, мудрiсть, наука. Випадок вирватися представився в 1493 роцi. Генрiх Бергенський, єпископ сусiдньої єпархiї Камбрейської, готувався до поїздки до Риму i шукав вченого секретаря, що бездоганно володiє латинню. Дозвiл на тимчасову вiдсутнiсть був отриманий i вiд настоятеля монастиря, i вiд генерала ордена, i вiд єпископа Утрехтського, в чиїй єпархiї знаходився Стейн. Служба у єпископа продовжувалася бiльше року i склалася зовсiм не так, як розраховував Еразм. Подорож до Риму турбувалася, час минав в нескiнченних кочуваннях з мiсця на мiсце, з однiєї єпископської резиденцiї в iншу, роботи було дуже багато, дозвiлля для учених i поетичної працi не залишалося зовсiм. Лiтом 1492 року Еразм прохав єпископа вiдпустити його до Парижа, вчитися богослов'ю, i у вереснi був вже студентом богословського факультету Паризького унiверситету. Тут Еразм вперше безпосередньо стикнувся з традицiями iталiйського гуманiзму i активно спiлкувався з гуманiстами Парижа. До весни 1499 року залишався вiн паризьким студентом, iснуючи не стiльки на мiзерну стипендiю Генрiха Бергенського, скiльки приватними уроками. Пiд опiкою у нього були пiдлiтки, яким треба було викласти загальноосвiтнiй курс наук, що iменувався в середнi вiки «сiм'ю вiльними мистецтвами». Головною в цьому курсi була латинь, унiверсальна мова тодiшньої науки i лiтератури, метою було вивчити хлопчика правильно i витончено виражати свої думки усно i письмово. Щоб учити у згодi з новими поглядами, були потрiбнi i новi пiдручники, а їх ще не було. Еразм складав для своїх пiдопiчних власнi посiбники; друкувати їх вiн не поспiшав, але друзям передавав i пересилав регулярно. Весь цей час вiн шукав меценатiв, якi захотiли б обезсмертити своє iм'я заступництвом майбутньому свiтилу богослов'я i словесностi. Восени 1498 року такий меценат, нарештi, знайшовся: вуликам Блаунт, четвертий лорд Маунтджой ( 1479-1534). перш за все – зустрiчi з Томасом Мором i Джоном Колетом. Унiверсальна мова середньовiччя – латинь - начисто зняв мовнi бар'єри. Томас Мор для Еразма без жодного сумнiву став найчудовiшим особа серед всiх, кого Еразму удалося дiзнатися за своє життя. Багато в чому Еразм i Мор були несхожi i немов би доповнювали один одного, утворюючи удвох дiйсно «досконалу людину», «вiнець природи». Вони не просто любили один одного, гордилися i захоплювалися друг iншому – вони були необхiднi один одному. « Дружнi зв'язки два учених привели до створення спiльної працi пiд назвою «Лук’яновi дрiбницi», що стало неабиякою подiєю в iсторiї європейської культури». Страта Мору стане для Еразма важкою втратою, вiн втратить всякий зв'язок iз зовнiшнiм свiтом i через деякий час сам зiйде у небуття. Інтерес Еразма до релiгiї, до її внутрiшнього, насамперед, змiсту, до книг Священного писання, як до джерела особистого благочестя, виник в шкiльних i змiцнився в першi монастирськi роки. Потiм вiн вiдступив на заднiй план перед гуманiстичними iнтересами фiлолога i лiтератора. Але «Вiдновлення ним справжнiх текстiв Нового заповiту i творiв «батькiв церкви» зробило величезний вплив на наукову критику Бiблiї, що мало велике значення для вiдродженого вiльнодумства в масштабах всiєї Європи». У вченiй середi його i вiдмiтили, i оцiнили « але важко не погодитися з думкою одного американського дослiдника, що до тридцяти рокiв Еразм не створив ще майже нiчого, а помри вiн близько сорока, його навряд чи пам'ятали б сьогоднi». столiття, вiн повинен був знову звернутися до богослов'я, до проблем вiри i благочестя. «Можливо, це прозвучить парадоксально, але, не залишився б Еразм в богослов'ї, залишся вiн перевазi фiлологом i лiтератором, не було нi «Похвали дуростi», нi iнших творiв, якими захоплюється сьогоднiшнiй читач, вiдносячи їх до сфери художньої лiтератури». Нове звернення до богослов'я i побудова його на фундаментi твердих i глибоких фiлологiчних пiзнань, на вивченнi якнайдавнiших джерел християнства, свого роду союзу богослов'я з гуманiстичною наукою Ренесансу були спочатку наслiдком впливу Колета, Мору i iнших англiйських гуманiстiв, яких часто iменують «християнськими гуманiстами». У не дуже густi лави «християнських гуманiстiв» стає тепер i Еразм, щоб з часом зайняти мiсце в самiй головi колони. 2. Еразм Роттердамський – провiдний гуманiст Нiмеччини i Європи 16 ст. Нiдерландах, Англiї, Швейцарiї, Італiї сприяючи «створенню мiжнародної атмосфери вiльнодумства». На початку 1500 року Еразм повертається до Парижа. Еразм видає перше свiй твiр «Адагиi» (Книга приказок) – збiрка античних приказок i притч. За 1500- 1504 року, Еразм випускає ще декiлька своїх робiт: «Про обов'язки» - текст трактату Цицерона; «Кинджал християнського воїна» – найвiдомiший богословський твiр; «Примiтки до Нового заповiту» iталiйського гуманiста Лоренца Валли (1407-1457), де вiн спробував вiдновити дiйсний сенс головної книги християнства – Нового заповiту, - затемнений, а подекуди навiть знiвечений традицiйним латинським переказом. 1505 – 1506 року Еразм побував в Англiї i Італiї. У 1506 роцi вiн отримав докторський ступiнь. За цей перiод працював над переказом двох трагедiй Еврiпiда, поповнював «збiрку прислiв'їв» грецьким матерiалом. 1509- 1511 року робота над книгою «Похвала дуростi». У 1511 – 1514 роках Еразм живе переважно в Кембрiджi, викладає грецьку мову, читає лекцiї, але головне його заняття – робота над листами святого Ієронiма i Новим заповiтом. Не припиняються i чисто фiлологiчна праця, зокрема – виправлення i поповнення збiрки прислiв'їв. У 1513 роцi «Юлiй, не допущений на небеса», - вiдгук Еразма на вiйськовi подiї в Европе, де вiн звинувачує тата першопричиною загальної взаємної ворожнечi. - Іоганн Фробен стає його монопольним видавцем на довгi роки. «Минуло близько двадцяти рокiв. Безвiсний паризький студент перетворився на великого, прославленого по всiй Європi ученого- богослова i фiлолога, кращого латинiста свого вiку i, як знаємо нинi ми, всiх столiть Вiдродження. Вiн був некоронованим владикою в тiй, що не знала державних кордонiв республiцi учених, володарем розумiв всiєї освiченої Європи. Королi, князi, єпископи почитали за честь одержати вiд нього лист i побачити своє iм'я в присвяченнi до нової працi Еразма». У цьому ж роцi, Еразм одержує лист вiд настоятеля монастиря Стейн: августинскому канонiковi Еразму пропонувалося повернутися, нарештi, в свою обитель пiсля двадцятирiчних мандрiв. Еразм вiдмовляється повернутися, посилаючись на свою непридатнiсть до чернечого життя, але перш за все на те, що виконує велике i бажане боговi справа вiдродження богослов'я. Хоча повернути його силою, як збiглого, монастирськi властi, мабуть не могли (Еразм встиг обзавестися охоронними грамотами вiд папської курiї, що дарували йому особливi права i привiлеї), вiдповiдь прiору Стейна – важлива вiха в бiографiї Еразма: вiн безповоротно порвав з минулим, усвiдомив своє призначення в життi. З 1515 –1517 роки робота над працею продовжується. Випущена нова богословська праця: звiльнений вiд помилок грецький текст Нового заповiту з широкими коментарями i латинським переказом; дев'ять томiв творiв святого Ієронiма; «Виховання християнського государя», присвячуючи його королевi Карлу Іспанському в подяку за посаду королiвського радника, яку вiн отримав в 1515 роцi. У 1516 роцi вiн сприяє виходу в свiт книги Томаса Мора « Про якнайкращий пристрiй держави i про невiдомий острiв Утопiя » . У цi роки все, що коли-небудь вийшло з-пiд пера Еразма, придбало i цiннiсть i iнтерес. Багато його рукописiв, розсiяних по рiзних мiстах Європи, стали предметом уваги друкарiв i виходили в свiт без вiдома, а нерiдко i до чималого обурення автора. У 1517-1521 роках Еразм жив переважно в Лувенi. Першi два з них можна вважати за апогей Еразмової слави. Вiн найяскравiша зiрка i свiтської науки, i богослов'я. Йому немає спокою вiд вiдвiдувачiв. Вiн завалений листами i пiдношеннями. Але 31 жовтня 1517 року виступив зi своїми 95 тезами проти iндульгенцiй Мартiн Лютер. Зачалася Реформацiя. Спочатку Еразм пiдтримує Лютера повнiстю (втiм, лише приватно, не публiчно), потiм зi все бiльшою настороженiстю придивляється до його дiй i прислухається до висловiв. Вiн бачить, що Лютер непримиренний i нетерпимий точно так, як i його противники, а боротьба лютеран з папським Римом направлена не до оновлення Церкви, а до її розколу. У справедливостi боротьби Еразм не сумнiвається, але мета жахає його. Консервативнi богослови миттю вiдчули внутрiшнiй зв'язок мiж «новим богослов'ям» Еразма i «Лютерової єрессю». У поправках до тексту i традицiйного тлумачення священних книг, в прагненнi повернутися назад, до джерел християнства, до iдей i правил древньої церкви, вони побачили посягання на католицьку вiру в цiлому – i були, по-своєму, мають рацiю. Вiйськовi дiї вiдкрили лувенцi. Серед новоявлених опонентiв були i добрi знайомцi Еразма, люди, яких вiн поважав i цiнував. Тим бiльше нез'ясовною i несподiваною виявилася для нього ця раптова ворожнеча. Вiн вiдбивався щодуху, писав одну «апологiю» за iншою, волав до захисту тата i iмператора. До богословiв приєдналися жебраки, ченцi-проповiдники (домiнiканцi i кармелiти). Еразма публiчно поносили в церквах. Його оголошують ересиархом – передвiсником i прямим посiбником Лютера. Тепер мета цькування одна – змусити князя учених i богословiв виступити проти Лютера i, тим самим, роздавити Лютера вагою Еразмова авторитету. І католики, i лютерани чекали вiд Еразма рiшучого i вирiшального виступу, а вiн все мовчав, або висловлювався якомога бiльш невизначено. Вiд старих своїх позицiй вiн не вiдрiкався (i католицькi фанатики кричали, що це вiн повинний у все що вiдбувається), але i згоди з Лютером не декларував (i лютерани таврували його зрадником). Положення Еразма стає все бiльш важким i двозначним. Вiн вiддає перевагу втечi, i в кiнцi 1521 року переселяється до Базеля. Тут, укритий вiд нестямної лайки ворогiв, вiн холоднокровно i тверезо визначив свою позицiю в боротьбi, якою поклав початок виступ Лютера. На перших порах вiн спiвчував Лютеру цiлком i, хоча вiд публiчної пiдтримки ухилявся, вважаючи, що це лише загострить розбрат, приватно всiляко його виправдовував. Потiм, ще в Лувенi, вiн намагався примирити що ворогують, закликав обидвi сторони до взаємної стриманостi, одночасно переконувавшись все яснiше, що шлях Лютера – не його шлях, що якщо вони i були союзниками, то лише тимчасовими. І вже в Базелi, не пiд чужим тиском, а по власному почину, по внутрiшнiй потребi, вiн розмежувався з Лютером до кiнця («Про свободу волi», 1524). Але це не змусило його приєднатися до табору обскурантiв i завзятих папiстiв. Свої переконання вiн зберiг не зворушеними i продовжував висловлювати їх до кiнця життя, пiдставляючи себе пiд вогонь обох таборiв. Перiод Базеля тривав до 1529 року, коли прихильники реформи узяли верх в Базелi. І знову, як колись в Лувенi, Еразм вимушений бiгти, тiльки цього разу вiн рятує свою незалежнiсть вiд реформаторiв, що перемогли, якi, серед iншого, поспiшили оголосити присутнiсть на своїх недiльних богослужiннях обов'язковим. 1529 – 1535 року вiн жив у Фрейбурзi. Полiтичнi подiї майже не хвилюють його бiльше – роки i хвороби беруть своє. Але нi старiсть, нi недуги, не владнi над невичерпною працездатнiстю цiєї людини – одна книга слiдує за iншою: «Про раннє i гiдне виховання дiтей» (1529) « Пояснення псалма XXII», «Мiркування щодо вiйни з турками», «Про пристойнiсть дитячих вдач» (1530), «Тлумачення Символу вiри», «Про згоду в Церквi» (1533), «Про приготування до смертi» (1534) « Еклезiаст, або Євангельський проповiдник» (1535), І це – не рахуючи нових видань античних авторiв i батькiв церкви, переказiв « апологий», збiрок своїх листiв, доповнень до « Розмовам». до крайностi важко, вiн дiйсно вiдчув, що життя кiнчене. Вiн помер в нiч на 12 липня 1536 року в будинку Ієронiма Фробена, сина i спадкоємця Іоанна Фробена. 18 липня вiн був зi всiма можливими почестями похоронений в кафедральному соборi Базеля. Еразм Роттердамський - одна з найосвiченiших людей i видатний дiяч гуманiстичної культури, творець нової гуманiстичної системи свiтогляду i визнаний володар дум передреформацiї Європи по праву називається «Іоаном Передвiсником Реформацiї. Вiн прокладав їй дорогу i критикою чернецтва, i своєю концепцiєю свiтського благочестя i свiтського богослов'я, i постiйним зiставленням старовинi i сучасностi, i виданнями Нового заповiту i Батькiв Церкви. Еразм знiс яйце, Лютер його висидiв». Було б наївно приписувати найважливiшi iсторичнi подiї дiяльностi окремих людей, але все таки тi або iншi вiхи iсторiї не випадково асоцiюються в свiдомостi i пам'ятi з певними iменами, символами цих подiй, що стають як би. «Вплив Еразма на передову суспiльну думку XVI – XVII ст. було величезне. До розвороту подiй Реформацiї, коли його слава пiшла на спад, сучасники бачили в нiм безперечного главу мiжнародної «республiки учених» i навiть Лютер визнавав Еразма «найкрасномовнiшимi». Список використаної лiтератури 1. Эразм Роттердамский. Адагии /Пер. с лат. Маркиш С. П. // Маркиш С. П. Знакомство с Эразмом из Роттердама. -М.: Мысль,1971. 223 с. 3. Эразм Роттердамский. Декламация о достойном воспитании детей для добродетели и наук, и при этом с самого рождения. (О достойномвоспитании детей с первых лет жизни)/ Пер. с лат. Володарский В. М.// Идеи эстетического воспитания. - М.:1973. Т. 1.