Історична постать: Богдан Хмельницький
Мiнiстерство культури i туризму України
Київський нацiональний унiверситет культури i мистецтв
Факультет менеджменту i економiки
Доповiдь з iсторiї України
на тему:
"Історична постать: Богдан Хмельницький"
Виконала:
cтудентка 1-го курсу
групи КН-20
Слободенюк Т.Є.
Перевiрила:
Федотова О. О.
КИЇВ - 2010
Змiст
Роздiл1. Основнi вiдомостi
1. 3 Належнiсть до шляхетства
1. 4 Отримана освiта
1. 5 Належнiсть до козацтва
1. 6 Родина Богдана Хмельницького
Роздiл 2. Вiйськова дiяльнiсть
2. 1 Роль у твореннi держави
Висновок
Список використаних джерел
Роздiл1. Основнi вiдомостi
1. 1 Загальнi данi про походження Б. Хмельницького
Найпоширенiша теорiя, про те, що походження Богдана Хмельницького йде вiд українцiв дрiбношляхетського роду. Проте, мають мiсце й iншi версiї. Батьком Богдана був дрiбний український шляхтич - Михайло Хмельницький. Вiн служив у магнатiв, лише пiзнiше дiстав посаду чигиринського пiдстарости. Перебував на службi у коронного гетьмана Станiслава Жолкевського, а згодом - у його зятя Івана Даниловича. В 1620 роцi брав участь у походi Станiслава Жолкевського на Молдавiю, а загинув пiд час битви пiд Цецорою з татарами.
Матiр Хмельницького - козачка, найбiльш ймовiрне iм’я - Агафiя. Через деякий час пiсля загибелi Михайла вона взяла шлюб з "королiвським жовнiром" та шляхтичем Василем Ставецьким, який служив у вiйську Речi Посполитої. Його син - Григорiй, брат Богдана по лiнiї матерi, переселився до м. Бiлгорода, де й був одружений 1649 року з українською вдовою, яка мала четверо дiтей.
1. 2 Вiдомостi про мiсце народження
Серед назв фiгурує Жовква (С. Тароня, Н. Полонська-Василенко та iншi, спираючись на те, що перед переїздом до Чигирина М. Хмельницький проживав у Жовквi).
1. 3 Належнiсть до шляхетства
Серед iсторичних даних є надзвичайно мало даних про Михайла Хмельницького. Досi не довелося з’ясувати, я кого поселення - Хмельника, Хмелiвка, Хмелева, Хмелiва чи Хмiльного походить його рiд.
І. Крип’якевич припускав, що вiн є вихiдцем з с. Хмельник, що у Перемиськiй землi.
Поки що можна лише з бiльшою впевненiстю стверджувати, що предки Богдановi проживали на територiї захiдної України. Побутує також
Деякi iсторики приписували Богдану мiщанське походження з Києва, де був тодi мiщанський рiд Хмелiв.
Можливо, найбiльш екстравагантною є гiпотеза Томаша Падурри про єврейське походження Хмельницького. Падурра, спираючись на нiбито баченi ним, але неопублiкованi джерела, стверджував, що батько Хмельницького був сином рiзника iз Хмельника на Подiллi, євреєм на iм'я Берко, що перейшов до католицької вiри.
Навiть якщо прийняти, що Михайло Хмельницький справдi був шляхтичем гербу "Абданк", треба ще вiдповiсти на питання, чи був шляхтичем Богдан. У повiдомленнях венецiанця Альберто Вiмiни та шведського посла Самуеля Грондського, якi вiдповiдно у 1650 i 1656 рр. зустрiчалися з Богданом i могли одержати вiд нього чи когось iншого в Чигиринi iнформацiю, що Михайло був скараний судом чи то "банiцiєю". Такi вироки суди виносили шляхтичам за напади на маєтки сусiдiв, свавiльства, вiдмову коритися судовим ухвалам, за борги та iн. Не виключено, що Михайло Хмельницький скоїв щось подiбне i, рятуючись вiд ув'язнення, а то й смертi, утiк поближче до Дикого Поля, де вироки судiв ставали примарними. Можливо, втекти йому допомiг сам Жолкєвський чи хтось iз його кола.
Якщо шляхтич брав шлюб iз плебейкою, вiн автоматично позбавляв своїх майбутнiх дiтей шляхетства. А матiр'ю Богдана була козачка, тобто особа негербова. По-друге, Михайло Хмельницький був покараний що передбачала втрату шляхетства, а тому його дiти не могли успадкувати шляхетства, навiть якби вiн одружився зi шляхтянкою. Інше питання, що у сповненому небезпек повсякденному життi на прикордоннi Дикого Поля серед козакiв, якi вважали свiй статус воякiв рiвним шляхетському, юридичнi тонкощi успадкування шляхетства далеко не завжди бралися до уваги, а тому син чигиринського пiдстарости вважав себе повноправним шляхтичем, i цього нiхто не оскаржував.
- те, що за ординацiями 1638 року Богдана позбавили його посади вiйськового писаря, коли посади такого рiвня були зарезервованi лише за шляхтичами.
1. 4 Отримана освiта
Київської школи.
учнем Андрея Ґонцеля-Мокрського, доктора теологiї, вiдомого письменника i проповiдника. Там майбутнiй гетьман навчався п'ять-сiм рокiв, де був добре обiзнаний з всесвiтньою iсторiєю, в колеґiї вiн дiстав добрi знання латинської мови, досконало володiв польською мовою, а згодом навчився ще турецької, кримсько-татарської i французької мов.
У 1648 роцi Мокрський входив до депутацiї львiвських мiщан до Хмельницького, що облягав Львiв iз своїм вiйськом i татарами. Гетьман упiзнав Мокрського, i залишившись один на один, упав у ноги своєму вчителевi та дякував за навчання.
1. 5 Належнiсть до козацтва
Пiсля вступу до реєстрового козацтва, Хмельницький пiд час одного з боїв пiд Москвою врятував королевича Владислава, i потiм той завжди прихильно до нього ставився. 1620 року у битвi пiд Цецорою, батько й син Хмельницькi потрапили у турецький полон.
Також iснує думка, що старший Хмельницький загинув в цiй битвi. Знаходячись у Стамбулi, Богдан фактично виконував обов'язки перекладача при одному з командувачiв турецького флоту, удосконаливши своє знання турецької мови. За даними деяких мусульманських джерел того часу, будучи в полонi Хмельницький прийняв iслам, тобто як мiнiмум при свiдках визнав, що "немає бога крiм Всевишнього, i Магомет його посланець". Існує навiть картина, де Хмельницький зображений здiйснюючим молитву в мечетi. З точки зору звичаїв Дикого Поля того часу, земель колишньої Золотої Орди це була поширена практика. Щоб стати мусульманином, для позначення яких часто вживали тодi слово "татарин" достатньо було визнати єдиного Бога i Магомета, як його пророка.
Так само, для того, щоб стати козаком (православним), достатньо було пiдтвердити при свiдках християнський символ вiри i перехреститися.
1. 6 Родина Богдана Хмельницького
Близько 1625 р. Хмельницький одружився з Ганною Сомко, сестрою переяславського мiщана, згодом кандидата у гетьмани Якима Сомка. Вона народила йому шiстьох (за деякими даними сiмох) дiтей - двох синiв (Тимоша та Юрiя) i чотирьох дочок. Слабке здоров’я рано обiрвало життя Ганни Сомко. Вона померла близько 1647 року.
У 1648 р. Б. Хмельницький одружився з Мотроною Чаплинською, батько якої походив з Речi Посполитої. Залишившись сиротою, дiвчина знайшла притулок у домi Хмельницьких, де займалася господарством, допомагаючи хворiй дружинi Богдана. Пiсля смертi Ганни Сомко вона i далi жила у вдiвця як нянька при дiтях, а пiзнiше i на правах дружини.
Мотрону та одружився з нею за католицьким обрядом.
1649 р. Однак, одруження закiнчилося трагiчно: в травнi 1651 р. син Богдана Тимiш за вiдсутностi гетьмана наказав повiсити мачуху за зв’язки з шляхтою. Буцiмто були перехопленi листи Чаплинського до неї про те, щоб вона скарби закопала в землю, а самого Хмельницького отруїла.
Незабаром Богдан Хмельницький одружився втретє - iз сестрою нiжинського полковника Івана Золотаренка Ганною Золотаренко. Богдан вiнчався з нею в Корсунi 1651 р. Поважна, хороша господиня, вона мала загальну пошану в оточеннi гетьмана, видавала навiть унiверсали на зразок гетьманських. Її унiверсал Густинському монастиревi 22 липня 1655 р. пiдписано "Гетьманова Ганна Богданова Хмельницька" з печаткою та родовим гербом. Ганна Золотаренко була вiрною дружиною гетьмана до кiнця його життя. Померла 1677 р. черницею Печерського жiночого монастиря.
Серед Синiв Б. Хмельницького старшим був Тимiш Хмельницький, 1632 р. н. Хоча в юнацькi роки вiн вiдзначався нестриманiстю, так що Богдан одного разу навiть наказав прикувати його до гармати, згодом став досвiдченим, хоробрим воїном. Тимiш ще юнаком був разом iз батьком у воєнних походах. Водночас гетьман знайомив Тимоша з веденням полiтичних справ, посилав до Києва вписувати документи "до гродських книг", наказував бути присутнiм на зустрiчах з iноземними послами, мав намiр вiдправити його до Семигорода для набуття досвiду при дворi князя Юрiя Ракоцi. У 1652 р. Богдан одружив Тимоша з дочкою молдавського господаря Василя Лупула Розандою Лупул. Цим шлюбом гетьман прагнув не лише змiцнити вiйськово-полiтичне спiвробiтництво з Молдавiєю, а й породичатися з однiєю з легiтимних династiй Європи, аби тим самим узаконити власну правлячу династiю, династiю Хмельницьких.
На допомогу тестевi Тимiш двiчi ходив походами на Молдавiю. У боях пiд Сучавою був тяжко поранений i помер вiд рани у вереснi 1653 р.
Зi смертю Тимоша Богдан Хмельницький не вiдмовився вiд задуму зробити гетьманство спадковим. Свої батькiвськi надiї вiн покладає на молодшого сина Юрiя Хмельницького. Гетьман дбав про його навчання, наймав для нього в Чигиринi учителя латинi, залучав сина до участi в дипломатичних переговорах. За волею Богдана Хмельницького козацька старшина у квiтнi 1657 р. обрала Юрiя гетьманом-спадкоємцем.
Юнак мав нести на своїх плечах весь тягар хиткого становища України, якiй потрiбен був талановитий i досвiдчений керманич. На жаль, таких рис молодий Хмельницький не мав. Тому вже через мiсяць пiсля смертi Богдана Хмельницького вiн зрiкся влади на користь Івана Виговського. У 1659 р. Юрiя знову обрали гетьманом України. Старшина сподiвалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе припинити внутрiшнi суперечки. Але так не сталося: Юрiй став марiонеткою в руках старшинських угруповань. Скинутий з гетьманства в 1663 р., вiн постригся в Чигиринському монастирi у ченцi пiд iменем Гедеона. За доносом Павла Тетерi його було заарештовано й ув’язнено в Марiєнбурзькiй фортецi. Звiльнившись, жив в Уманському монастирi. У 1673 р. потрапив у полон до татар, якi вiдiслали його до Константинополя. У 1677 - 1685 рр. Юрiя Хмельницького проголошено гетьманом України як пiдданого турецького султана. Страчений у 1685 р. у Кам’янцi-Подiльському.
Богдан Хмельницький мав чотирьох доньок. Вiдомi iмена двох з них - Катерина i Степанида.
Катерина Хмельницька у 1656 р. вийшла замiж за Данила Виговського, брата генерального писаря Івана Виговського. Пiсля смертi Данила вона стала дружиною Павла Тетерi. Померла у 1668 р.
Степанида Хмельницька була дружиною полковника Івана Нечая, брата Данила Нечая, брацлавського полковника. Їхнє весiлля вiдбулося у серединi 1650 р. 4 грудня 1659 р. пiд час облоги Бихова Степаниду разом з чоловiком взято в полон. Припускають, що її заслано в Сибiр.
Іменi iнших двох дочок гетьмана невiдомi. Одна з них стала дружиною корсунського сотника Близького, який загинув у 1654 р., друга - Лук’яна Мовчана.
Роздiл 2. Вiйськова дiяльнiсть
2. 1 Роль у твореннi держави
Богдан Хмельницький був першим i на жаль останнiм в iсторiї України ХІІІ - ХХ ст. полiтиком, який зумiв не лише очолити боротьбу за нацiональну незалежнiсть, а й за допомогою гнучкої соцiально-економiчної полiтики об’єднати для досягнення цiєї мети зусилля рiзних класiв, станiв i груп українського суспiльства, пом’якшити гостроту соцiальних суперечностей, запобiгти їх переростанню в громадянську вiйну. Цим були створенi умови для завершення в основних рисах процесу формування Української держави. Важко переоцiнити роль гетьмана у становленнi державного апарату та налагодженнi його функцiонування. Незважаючи на своє шляхетське походження, Богдан Хмельницький, дбаючи про iнтереси козацтва пiшов шляхом розвитку тих зародкiв нацiональної державностi, якi почали формуватися на Запорiжжi та Пiвднi Київського воєводства з другої половини ХVI ст. Так на полiтичнiй картi Європи з’явилася Українська козацька держава з демократичними рисами полiтичного устрою та соцiально-економiчних вiдносин.
Незважаючи на деяку непослiдовнiсть i суперечливiсть у дiях, певнi тактичнi прорахунки, Хмельницький першим iз полiтичних дiячiв не лише висунув завдання створення незалежної держави, до складу якої мали ввiйти всi етнiчно-українськi землi, а й зробив усе можливе для його розв’язання. І лише вкрай несприятливий для України стан мiжнародних вiдносин не дозволив йому досягти мети. Про те в конкретно-iсторичних обставинах середини ХVIІ ст. гетьман, пiшовши на Переяславсько-Московську угоду, обрав найоптимальнiший варiант з усiх можливих: вона передбачала створення воєнно-полiтичного союзу з Росiєю на конфедеративних засадах i таким чином дозволяла зберегти основнi полiтичнi та соцiально-економiчнi завоювання українського народу в перiод найвищого розвитку Визвольної вiйни, а також вiдкривала шлях включенню до складу держави захiдно-українських земель. Як показали подiї 1654-1657 р. р., Хмельницький самостiйно проводив не лише внутрiшню, а й зовнiшню полiтику, дiючи часто всупереч росiйському уряду.
Є всi пiдстави стверджувати, що вiн зумiв пiднестися над становими прагненнями i дiяти в загально-нацiональних iнтересах. Велич його, як полiтика й державного дiяча полягає в тому, що на вiдмiну вiд своїх наступникiв вiн враховував особливостi полiтичного устрою Української держави та специфiку суспiльних вiдносин, що склалися внаслiдок Селянської вiйни, зокрема пiшов на визнання основних соцiально-полiтичних завоювань селянства. На подiбний крок була здатна людина справдi реформаторської вдачi, спроможна вiдмовитися вiд усталених в епоху середньовiччя понять i поглядiв.
грандiозний соцiально-економiчний переворот.
крок на шляху до утвердження в Українi селянської власностi на землю. Крiм того, вважаємо, що тодi виникли сприятливi умови для еволюцiї козацького господарства в господарство фермерського типу. Не випадково в iсторичнiй пам’ятi наступних поколiнь українцiв Богдан Хмельницький постає, як визволитель не лише з “ляцької неволi”, а й крiпацтва та панщини.
ефективнiсть української кiнноти та артилерiї. Не програвши жодної битви (поразка пiд Берестечком сталася через пiдступнiсть хана та за вiдсутностi Богдана), вiн завдав Речi Посполитiй найважчих поразок за всю її iсторiю. Блискучий стратег i тактик, прихильник блискавичних i рiшучих дiй, неперевершений майстер маневру, Хмельницький заслуговує на почесне мiсце в iсторiї воєнного мистецтва - поряд iз такими уславленими полководцями ХVIІ ст., як Олiвер Кромвель, швед Густав ІІ Адольф, поляк Ян Собєський, австрiєць Євгенiй Савойський.
Не можна не вiдзначити й винятковi дипломатичнi здiбностi Богдана Хмельницького. За короткий час вiн зумiв налагодити дипломатичну службу, яка уважно стежила за подiями у Схiднiй та Пiвденно-Схiднiй Європi. Чигирин став визнаним центром мiжнародного життя середини ХVIІ ст. Сюди прибували посольства з Польщi, Росiї, Криму, Порти, Молдавiї, Валахiї, Трансiльванiї, Швецiї, Австрiї, Бранденбурга, натомiсть до цих країн виряджалися українськi мiсiї та посольства. В роки визвольної вiйни Хмельницькому вдалося паралiзувати дiї польського уряду, спрямованi на створення антиукраїнської коалiцiї. Й лише грубi прорахунки московського двору в оцiнцi спiввiдношення полiтичних сил у Схiднiй Європi та у визначеннi прiоритетних напрямкiв зовнiшньополiтичної дiяльностi, а також не послiдовнiсть у дiях шведського короля не дали змоги Хмельницькому добитися поставленої мети - возз’єднати пiд гетьманською булавою всi землi України в межах незалежної держави.
В умовах розбудови держави особливо важливе значення для змiцнення її централiзацiї, запобiгання сепаратизму, приборкання анархiчної стихiї охлократiї й отаманства олiгархiї мав полiтичний курс Богдана на змiцнення прерогатив гетьманської влади, який В. Липинський справедливо назвав проявом “самодержавних, монархiчних устремлiнь”. Хмельницький спочатку добився фiксацiї в договорi з Росiєю пункту про довiчнiсть гетьманської влади, а в останнiй рiк життя реалiзував iдею її спадковостi, що вiдкрило шлях до утвердження володарювання династiї Хмельницьких.
Викликають повагу висока освiченiсть гетьмана, його глибокi знання життя й культури народу. Тому не випадково саме йому належить честь формулювання основоположних принципiв української державної iдеї, яка утверджується в ментальностi українцiв i стає гаслом їхнiх визвольних змагань у другiй половинi ХVIІ - ХХ ст.
Висновок
прорив у формуваннi внутрiшньої полiтики, згуртував у єдиний нацiонально-визвольний табiр найрiзноманiтнiшi суспiльнi сили, органiзував й повiв їх на повалення влади польських загарбникiв в Українi, стояв бiля джерел створення Української держави. Разом iз тим нинi, з висоти ХХ ст., можна бачити вже вiдзначенi вже непослiдовнiсть i навiть половинчастiсть дiй гетьмана, часом нелогiчнiсть його вчинкiв, вiдсутнiсть окремих цiннiсних орiєнтирiв. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи - неоднозначної й суперечливої, де переплiталися старi й новi порядки, де все, ще панував середньовiчний свiтогляд i тiльки зароджувалися суспiльнi явища, притаманнi найрозвиненiшим країнам Європи ХVIІ ст. В оточеннi ворожих сил гетьмановi доводилося маневрувати, йти на компромiси, часто вiдмовлятися вiд своїх планiв i задумiв. Але генеральної лiнiї свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволеннi рiдної землi вiд ненависного iноземного гноблення i створеннi незалежної соборної Української держави, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подиху.
1. Гриценко І. С. "Гомiн вiкiв" // РВЦ "Проза" - Київ - 1994р. - с. 85-88.
"Богдан Хмельницький" // "Маяк" - Одеса - 1993р. - с. 65-91
3. Швидко Г. К. "Історiя України XVI-XVII столiття" // видавництво "Генеза" - Київ - 1997р. - с. 131-191.
| 
