Історiя соборностi України
План
1.Історiя становлення державностi України.
2. Т. Г. Шевченко — народний поет.
3. Сьогодення України i погляд у майбутнє.
24 серпня 1991 р. позачергова сесiя Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежностi України. Цей день вiдкрив нову еру в iсторiї України. Таке рiшення було вистраждане багатьма поколiннями українського народу.
Історiя становлення державностi завжди складна i заплутана. Кожен народ пройшов довгий шлях з вiйнами, горем та втратами. Але iсторiя українського народунайтяжча i найболючiша, адже збудована вона була на кiстках тих, хто не жалiв себе у боротьбi за соборнiсть України.
Історiя будь-якого народу мiстить перiоди, якi є вирiшальними i доленосними у його життi та розвитку. Такими перiодами для України були: розквiт Київської Русi, боротьба з татаро-монгольською навалою, Нацiонально-визвольна вiйна пiд проводом Богдана Хмельницького, першi спроби державотворення у 1917–1919 рр. i переломнi подiї 1991 року, пов’язанi з виходом України iз складу СРСР. Саме низка цих перiодiв i призвела до становлення України, як незалежної держави. Це були перiоди, коли розмiренiсть плину суспiльного життя поступається мiсцем виплесковi суспiльної активностi, коли життя виходить з берегiв традицiйних норм та уявлень, а усталенi стереотипи суспiльної свiдомостi й моралi втрачають свою незаперечнiсть, поступаються мiсцем якiсно новим уявленням та нормам. Природно, з часом вир подiй вщухає, повертається ритм i врiвноваженiсть суспiльного життя. Проте такi виплески не минають безслiдно. Їх наслiдком стає змiна iсторичних епох — одна, що вiджила своє, поступається мiсцем iншiй — новiй.
держави.
Полум’яним українським патрiотом був Тарас Григорович Шевченко. Його заклик — „свою Україну любiть” — вирвався з самого серця, як найзаповiтнiше слово. Одним iз найглибших у свiтовiй лiрицi виявiв любовi до рiдного краю справедливо вважається поезiя „Менi однаково” iз трагiчним, потрясаючим закiнченням:
Та не однаково менi,
Як Україну злiї люде
Її, окраденую, зблудять...
Ох, не однаково менi.
Схаменiться!Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Закованi люди,
Настане суд, заговорять
І Днiпро, i гори!
І потече сторiнками
Дiтей ваших…
любовi до Вiтчизни, як символу волелюбностi.
І прекрасно усвiдомлював Шевченко свою роль як воiстину народного поета, як речника свого народу:
Возвеличу
Малих отих рабiв нiмих!
Я на сторожi коло їх
Поставлю слово.
Т. Г. Шевченку була властива свiдомiсть покликання свого, свого права говорити вiд iменi народу, свого творчого обов’язку перед народом.
22 сiчня 2003 р. ми вiдзначали 84 рiчницю акту злуки УНР i ЗУНР. Цей акт являє собою символ соборностi України, тобто єдностi i неподiльностi. Вже у незалежнiй Українi цю акцiю було повторено. Ми й досi зберiгаємо у наших серцях той день, коли живий ланцюг людей з’єднав Львiв i Київ.
З проголошенням незалежностi України розпочався перехiдний перiод, в який потрiбно досягти докорiнних перетворень в усiх сферах життя, нового ступеня суспiльного розвитку:
· в економiчнiй — вiд командно-директивної до ринкової економiки;
· у соцiальнiй сферi — „людини-гвинтика”, яка неусипно контролювалася системою радянської влади, до активного творця власної долi;
· у мiжнароднiй — вiд полiтики конфронтацiї радянських часiв до iнтеграцiї в мiжнародне спiвтовариство.
Перше десятилiття вiдбудови незалежної держави було надзвичайно важким випробуванням для українського народу. В цей час проявилися всi ознаки глибокої економiчної кризи, що не могли не вплинути на змiни в соцiальнiй структурi суспiльства, загострення усього комплексу соцiальних проблем. Але незважаючи на усе це, я вiрю, i досвiд попереднiх рокiв доводить, що волелюбний український народ здолає всi труднощi на шляху до свого становлення, наша країна стане могутньою незалежною державою.
| 
