“Битва на Курськiй дузi”
Реферат
учня 10-Б класу
загальноосвiтньої школи №16
І-ІІІ ступенiв м. Тернополя
Битва в районi Курська, Орла i Бєлгорода є однiєю з найбiльших битв другої свiтової вiйни. Тут були не тiльки розгромленi вiдбiрнi i наймогутнiшi угруповання нiмцiв, а й безповоротно пiдiрвана в нiмецькiй армiї i народi вiра в гiтлерiвське фашистське керiвництво i в здатнiсть Нiмеччини протистояти зростаючiй могутностi Радянського Союзу.
Зросла могутнiсть радянської авiацiї, бронетанкових вiйськ та артилерiї, що дало змогу в короткi строки створювати такi ударнi угруповання, якi стрiмко ламали будь-який опiр ворожих вiйськ. Це i дало можливiсть радянському воєнно-стратегiчному керiвництву пiдготувати й упевнено здiйснити розгром ворожих вiйськ в районi Курської дуги, зiрвати широко задуманi гiтлерiвськi наступальнi плани на 1943 рiк.
Рiч у тiм, що оперативне розташування радянських вiйськ на курському виступi, увiгнутому в бiк противника, обiцяло перспективи нiмецькому командуванню. Тут могли бути оточенi зразу два великi фронти, внаслiдок чого утворився б серйозний прорив, який дав би змогу противниковi здiснити великi операцiї у пiвденному й пiвнiчному напрямках.
У битвi пiд Курськом вiйська Центрального й Воронезького фронтiв за силами й засобами трохи переважали противника. Конкретно це виглядало так:в людях-у 1. 4, в гарматах i мiнометах-у 1. 9,в танках-у 1. 2 i в лiтаках-у 1. 4 раза. Однак, роблячи основну ставку на танковi й моторизованi вiйська, нiмецьке командування згрупувало їх на вузьких дiлянках, створивши у першi днi битви значну перевагу над радянськими вiйськами, що займали тактичну зону оборони.
Основний план контрнаступу радянськихвiйськ в районi Курська, розроблений i затверджений Сталiним ще в травнi, в ходi оборонного бою корегувався i багато разiв обговорювався в Ставцi. Це був план другого етапу розгрому противника в районi Орла, Бєлгорода i Харкова i становив частину плану всiєї лiтньої кампанiї 1943 року. Перший етап-обороннi бої в битвi пiд Курськом-нашi вiйська завершили на Центральному фронтi 12 липня, а на Воронезькому фронтi-23 липня. Рiзнi строки закiнчення оборонних дiй на цих фронтах пояснюються масштабнiстю бою i втратами, що радянськi вiйська зазнали. Слiд також врахувати, що Центральному фронту 12 липня надали значну допомогу Брянський i Захiдний фронти, якi перейшли в наступ проти орловського угруповання противника. Це примусило гiтлерiвцiв термiново зняти сiм дивiзiй, що дiяли проти Центрального фронту.
Другий етап битви-контрнаступ-також почався неодночасно.
контрнаступу i всебiчне його забезпечення в основному були опрацьованi заздалегiдь i уточнялися в ходi оборонного бою.
В районi Бєлгорода на пiдготовку часу було потрiбно бiльше, бо вiйська Степового фронту, якi вводилися в контрнаступ, не мали заздалегiдь повнiстю опрацьованого плану дiй. Перебуваючи в резервi Ставки, вони не могли ще знати конкретних завдань, вихiдних районiв i для контрнаступу противника, проти якого вони повиннi були дiяти.
23 липня радянськi вiйська, переслiдуючи противника, вийшли на рубежi на пiвнiч вiд Бєлгорода i в основному захопили обороннi позицiї, якi Воронезький фронт займав до 5 липня.
Генштаб вирiшив зупинити вiйська i ретельно пiдготувати їх до переходу в контрнаступ з глибокими завданнями.
· перегрупувати сили й засоби;
· ретельно розвiдати цiлi в iнтересах авiацiйного та артилерiйського наступу;
· поповнити вiйська, якi зазнали втрат; особливо це торкалося 6-ї та 7-ї гвардiйських, 1-ї танкової армiй i ряду артилерiйських частин;
· запастися пальним, боєприпасами i всiм необхiдним для проведення глибокої наступальної операцiї.
А Степовому фронту було потрiбно ще, крiм того, детально вiдпрацювати план контрнаступу i його всебiчне забезпечення.
Загальний задум контрнаступу пiд Бєлгородом полягав ось у чому.
5-ї i 6-ї гвардiйських армiй була доведена до 230 гармат i мiнометiв на 1 кiлометр фронту танкiв-до 70 одиниць. Дивiзiї одержали для прориву смуги до 3 кiлометрiв.
Таке масове зосередження засобiв прориву викликалось тим, що в перший же день контрнаступу тут планували ввести в прорив двi танковi армiї. Праворуч переходили в наступ 40-а i 38-а армiї в загальному напрямку на Грайворон i далi на Тростянець. З повiтря пiдтримувала 2-а повiтряна армiя генерала С. Я. Красовського.
Степовий фронт пiд командуванням генерал-полковника І. С. Конєва, дiючи в складi 53,69 та 7-ї гвардiйської армiй i 1-го механiзованого корпусу, мав найближче завдання оволодiти Бєлгородом i далi наступати на Харкiв, взаємодiючи з головними силами Воронезкого фронту. Дiї вiйськ Степового фронту пiдтримувала 5-а повiтряна армiя генерала С. К. Горюнова.
О 6 годинi ранку 5 серпня до Бєлгорода першими увiрвалися 270-й гвардiйський стрiлецький полк 89-ї гвардiйської стрiлецької дивiзiї, а також частини 305-ї i 375-ї стрiлецьких дивiзiй. Добре билися 93, 94-а гвардiйськi та 111-а стрiлецькi дивiзiї;89-а гвардiйська i 305-а стрiлецькi дивiзiї удостоїлися почесного найменування Бєлгородських.
Очистивши мiсто вiд решток ворога, вiйська армiй Степового фронту, взаємодiючи з вiйськами Воронезького фронту, швидко рушили вперед.
Якi ж пiдсумки Курської битви?
П’ятдесят днiв тривала ця найбiльша битва радянських вiйськ з нiмецько-фашистськими вiйськами. Вона закiнчилася перемогою Червоної Армiї, яка розбила 30 вiдбiрних нiмецьких дивiзiй, в тому числi 7 танкових. Цi дивiзiї втратили бiльш нiж половину свого складу.
Загальнi втрати ворожих вiйськ становили близько 500 тисяч чоловiк, 1500 танкiв, у тому числi велика кiлькiсть “тигрiв” i “пантер”, 3000 гармат i понад 3700 лiтакiв. Такi втрати фашистське керiвництво вже не змогло заповнити нiякими тотальними заходами.
Контрнаступ на Курськiй дузi був, на вiдмiну вiд контрнаступу пiд Москвою i Сталiнградом, заздалегiдь вирiшеним i добре забезпеченим глибоким ударом.
Сюди були залученi значно бiльшi сили, нiж у попереднiх велеких контрнаступальних операцiях. Наприклад, пiд Москвою брало участь 17 нечиленних загальновiйськових армiй, 1 танкова армiя та кiлька мехкорпусiв. У контрнаступi пiд Курськом брали участь 22 могутнi за-гальновiйськовi, 5 танкових, 6 повiтряних армiй та великi сили авiацiї далекої дiї.
В битвi пiд Курськом у процесi контрнаступу вперше широко використовувались танковi й механiзованi з’єднання та об’єднання, якi в рядi випадкiв стали вирiшальним фактором оперативного маневру, засобом стрiмкого розвитку успiху в глибину й виходу на тиловi шляхи ворожих угруповань.
Лiтература:
Г. К. Жуков,“Спогади i роздуми”.
| 
