Богдан Хмельницький та його роль у визвольній війні українського народу

Богдан Хмельницький та його роль у визвольнiй вiйнi українського народу Мiнiстерство освiти й науки України “Богдан Хмельницький та його роль у визвольнiй вiйнi українського народу” учня 11-Б класу Пересєдова Костянтина Київ 2001 1. B XVII столiття. У першiй половинi XVII столiття Рiч Посполита, яка володiла бiльшiстю українських земель, була однiєю з найбiльших європейських країн. Але в соцiально-полiтичному вiдношеннi вона була вiдсталою порiвняно з iншими країнами. У нiй панували сваволя магнатiв i анархiя шляхти. На захоплених українських землях магнати й шляхта, господарюючи, знищували природнi багатства, спалювали лiси задля виробництва поташу та продажу цiєї важливої сировини за кордон. У селян забирали кращi землi, а повинностi їх у зв’язку iз збiльшенням кiлькостi фiльваркiв зростали. Бiльшiсть селян мали надiли вiд 5 до 7 десятин, що ледь-ледь забезпечували прожитковий мiнiмум їхнiх сiмей. Панщина в районах поширення фiльваркiв досягала 5-6 днiв на тиждень. Становище мiських жителiв було не набагато краще. Магдебурзьке право не захищало вiд анархiї навiть великi мiста. У мiстах, де проживали поляки i нiмцi, українцi були позбавленi права працювати в цехах, а заняття ремеслом суворо переслiдувалось. Все це викликало у мiського населення незадоволення й спонукало їх до боротьби за своє визволення. Складовою частиною боротьби українського народу за своє визволення було також прагнення звiльнитися вiд нацiонально-релiгiйного гнiту. Польськi магнати й шляхта, католицьке духовенство презирливо ставилися до української мови та культури. Пiсля Брестської церковної унiї 1596 року польська шляхта планомiрно i цiлеспрямовано насаджувала українському населенню католицизм, забороняла вживати українську мову в установах та учбових закладах. Отже виникла пряма загроза iснуванню українського народу як етнiчної єдностi. Все це зумовлювало iсторичну необхiднiсть визвольної вiйни українського народу. Важливим фактором, що впливав на виникнення й поширення визвольного руху, була Запорозька Сiч. 2. Богдан Хмельницький – видатний полководець, полiтик i державотворець. Визначне мiсце в iсторiї України належить Богдану Хмельницькому, котрий очолив її народ на визвольну боротьбу проти польсько-шляхетського ладу i заклав основи першої держави. на 27 грудня. Батько Богдана – Михайло Хмельницький – був дрiбним українським шляхтичем, який за звичаєм того часу перебував на службi багатого польського магната С. Жолкевського. Як людина енергiйна i освiчена, вiн привернув увагу корсунсько-чигиринського старости й незабаром став пiдстаростою. Богдан успадкував вiд своїх батькiв гордiсть i непокiрнiсть, холодний розум, здатнiсть прийняття оптимальних рiшень, а ще великi здiбностi до навчання. Початкову освiту здобув удома та в школi при одному з київських монастирiв. Згодом, шести рокiв батько вiддав Богдана на навчання до Львiвської колегiї, де вiн ґрунтовно вивчив латинську й польську мови. Проте навчання в колегiї не призвело до зречення православної вiри. Пiсля навчання молодий Хмельницький вступає до Чигиринської сотнi, ходить у походи, набуває вiйськового досвiду. Саме в цей час козацьке вiйсько перебувало пiд булавою славетного запорозького гетьмана Петра Сагайдачного. У 1620р. разом з батьком, який очолював козацьку сотню, Богдан вiдправився за наказом уряду Речi Посполитої д Молдавiї. У вереснi 1620р. в битвi пiд Цецорою було знищено тисячi воїнiв i мирних жителiв, яких турки-переможцi безжалiсно вбивали, переслiдуючи залишки польської армiї С. Жолкевського. У цiй битвi загинув i сотник Михайло Хмельницький, а Богдан потрапив у полон до туркiв, де перебував два роки. У неволi оволодiв турецькою мовою, вивчив звичаї та традицiї, що пiзнiше стало йому у пригодi. Згодом був викуплений з полону, а можливо, вимiняний козаками на полонених туркiв. Опинившись на Запорожжi, вiн брав участь у повстаннi козакiв (1625) пiд керiвництвом Марка Жмайла. Через кiлька рокiв Хмельницький повернувся до Чигирина й продовжував службу як реєстровий козак. Десь у цей перiод Богдан одружився з Ганною – дочкою переяславського козака Сомка. З нею вiн мав трьох синiв (Тимора, Юрiю й невiдомого на iм’я) та двох дочок (Степаниду й Катерину). Документи 30-их рокiв не зберегли вiдомостей про Богдана Хмельницького та його ставлення до повстання 1630р. Хоча вiдомо, що великий вплив на формування його полiтичного та воєнного досвiду мало повстання 1637р. пiд проводом Павла Бута (Павлюка). Пiсля придушення повстання уряд затвердив новий склад старшини реєстрового козацтва на чолi з Ілляшем Караїмовичем. Б. Хмельницький обiйняв посаду вiйськового писаря. Це був високоосвiчений вiйськовий i полiтик, який володiв латинською, польською, турецькою, татарською мовами. Тому й не дивно, що на козацькiй радi, котра вiдбулася в Києвi 30 серпня 1638р., його обрали членом посольства до короля, яке мало своїм завданням домогтися пом’якшення умов “Ординацiї”. Восени того ж року козаки Чигиринського полку обрали Б. Хмельницького своїм сотником. Авторитет сотника Хмельницького був настiльки високим, що восени 1644р. у Варшавi вiдбулась зустрiч iз французьким послом графом де Брежi, на якiй велись переговори про найм Францiєю козакiв для участi в бойових дiях у ходi Тридцятилiтньої вiйни в Європi. Так поступово Формувався полiтик i полководець, який згодом очолив нацiонально-визвольну боротьбу українського народу. коли Богдан разом зi своєю сотнею вирушив у степ, Чаплинський напав зi своїми гайдамаками на Суботiв, пограбував увесь хутiр, викрав дружину Хмельницького i так побив його сина, що той на наступний день помер. Пограбований бiдолаха поскаржився старостi. Той вiдправив його до суду, а суд – до сейму. Але Хмельницький марно шукав захисту з боку уряду. “Панi Хмельницька змiнила вiру, потiм чоловiка! То що ж! При чому тут закон? Пошукайте собi iншу жiнку! – порадив йому суддя. – На Українi їх достатньо!” Хмельницький, спустошений, засоромлений i висмiяний, пiшов у вiдчаї до короля i запально описав йому положення на Українi. Його особистi бiди, казав вiн, то лише одне з тисяч таких зловживань, до яких вдаються насильники i грабiжники. Чи ж король не може нiчого вдiяти для своїх вiрних пiдданих, яких гноблять королiвським iменем знавiснiлi тирани? Владислав, який був пригноблений не менш вiд Хмельницького i позбавлений будь-яких прав, вигукнув: “Що ж я можу вдiяти? Хiба ви не маєте бiльш своїх шабель? Перестали бути колишнiми козаками?” Генеральний писар Запорiзького вiйська не потребував такої поради, бо вже давно вирiшив помститись за себе i свiй край. Разом з впливовою старшиною (Ф. Вершняк, К. Бурляй, М. Несторенко, М. Кривонiс та iн.) вже готували повстання проти польсько-шляхетської сваволi в Українi. Наявнiсть у Хмельницького королiвського привiлею, що дозволяв морський похiд, надавала йому змогу збирати пiд свої знамена козакiв. А козаки, у свою чергу, дiзналися, що дiї Хмельницького супроти властей були нiбито дозволенi самим королем, якого не слухалася шляхта. Довiдавшись про пiдготовку повстання О. Конєцпольський наказав заарештувати Б. Хмельницького. Однак з допомогою друзiв йому вдалось втекти з чигиринської в’язницi на волю. А наприкiнцi грудня 1647р. Хмельницький вже був на Запорожжi. Сiч перестала вже бути колишнiм недоторканим притулком. Права на вiльностi запорожцiв було скасовано водночас iз правами iнших козакiв. На берегах Днiпра звели Козацьку фортецю, щоб тримати козакiв у покорi. Неподалiк вiд Сiчi стояли регулярнi короннi вiйська. Однак, певно, пiд захистом давньої слави та й знаної бiдностi запорiзька ватага фактично була незалежна. Далi тривали морськi походи, та це робилося тепер бiльш потайки, i польськi урядовцi заплющували на це очi, маючи з того певну користь. Хмельницький вiдважно з’явився перед своїми колишнiми товаришами i оповiв їм своє лихо. “Поляки вiддали нас у рабство клятому племенi орендарiв, - сказав вiн. – Погляньте на старого козака, головного писаря Запорiзького вiйська. Повоювавши за них, я мрiяв лише про спокiйне життя. Вони захопили мiй маєток, заволодiли моїми статками, викрали мою жiнку. Вони вбили мого сина, усе вкрали, навiть коня. Вони засудили мене на страту, я прийшов просити у вас притулку. Змилуйтесь над давнiм товаришем, i хай моє життя навчить вас, яку долю вам готують нашi спiльнi вороги.” “Ласкаво просимо, пане Хмельницький ,- вiдповiли старi сiчовики ,- прийми наш хлiб i сiль, а також нашi серця.” Оскiльки на Сiчi пiсля придушення повстання 1637-1638рр. розмiстилась польська залога, Б. Хмельницький зупинився неподалiк, на островi Томакiвка, де його прийняли незадоволенi польською владою реєстровi козаки. Заручившись пiдтримкою реєстровцiв Б. Хмельницький у сiчнi 1648р. здобув Сiч, повнiстю очистивши Запорожжя вiд польських вiйськ. Почалась визвольна вiйна українського народу. надати повстанцям вiйсько перекопського мурзи Тугай бея. Хан погодився на це тому, що знав про план анти турецької вiйни короля Владислава IV. 18 квiтня Б. Хмельницький повернувся на Сiч i був урочисто зустрiнутий кошовим отаманом, курiнними старшинами i пiшим вiйськом. На другий день на сiчовому майданi зiбралось до тридцяти тисяч запорожцiв. Тут кошовий отаман разом з Хмельницьким оголосив про початок великої вiйськової операцiї проти Польщi. Хмельницькому вручили вiйськовi клейноди: хоругву, бунчук, печатку i булаву. Потоцький сказав, що негоже слати коронне вiйсько проти якогось збiговиська селян, вистачить переднього загону, щоб їх розбити. Цей загiн був розбитий на двi частини: перша, 4 тис. Чоловiк, що складалась з українських реєстровцiв рухалась водою до Кодака; друга, 12 тис. Польських жовнiрiв та драгунiв на чолi з 26-рiчним сином коронного гетьмана Стефаном Потоцьким , рухалась вiд Черкас суходолом назустрiч повстанцям. Хмельницькому було заздалегiдь вiдомо про плани Потоцького. Через своїх таємних агентiв йому вдалось органiзувати заколот реєстровцiв, якi вбивши Барабаша та Караїмовича (польських командувачi) з’єдналися з козаками Хмельницького в таборi на лiвому березi р. Жовтi Води. Вибiр мiсця для розташування табору був стратегiчно дуже вдалим. До того ж козаки оточили його чотирикутним земляним валом. Потоцький, неочiкувано наткнувшись на значнi сили повстанцiв, отаборився на протилежному березi. Через декiлька днiв запеклих сутичок, значну роль в яких вiдiгравала татарська кiннота, поляки змушенi були вiдступати в захiдному напрямку до балки Княжi Байраки, на пiдозрюючи, що Хмельницький завчасно наказав частинi вiйськ закрiпитись на шляху вiдступу полякiв, що зробило цей вiдступ неможливим. 8 травня блискавична атака татарської кiнноти з чотирьох бокiв довершила розгром авангарду польського вiйська. Ця перемога, а також розгром польських вiйськ пiд Корсунем засвiдчили справжнiй талант полководця у Хмельницького. Водночас вiн розумiв, що вiйську потрiбен перепочинок i реорганiзацiя полкiв, а ще бiльше те, що успiх розпочатої справи буде залежати вiд розгортання всенародної боротьби, недарма ж вiн любив повторювати: “чернь – моя права рука.” руху по всiй Українi. Почався процес покозачення селян i мiщан. Велику роль у цьому вiдiгравали унiверсали Богдана Хмельницького, у яких вiн закликав населення виганяти ненависне панство i вливатися у ряди повстанського вiйська з метою повного визволення України. Пiсля Корсунської битви Б. Хмельницький та Тугай бей пiшли на Бiлу Церкву. На цьому шляху козацьке вiйсько зросло до 30 тисяч чоловiк. У цей же час перед Хмельницьким постала проблема стосункiв мiж козаками i татарами. Головне ж було в тому, що татари не тiльки захоплювали собi бiльшу частину здобутих трофеїв, а й грабували українськi мiста i села. Хмельницькому, якому потрiбна була швидка татарська кiннота, ледве вдалося залагодити конфлiкт. Перед гетьманом стояв цiлий ряд важливих завдань: формування полкiв, вiдправка козацьких загонiв на допомогу селянам-повстанцям в iншi регiони України, вирiшення згаданої вище татарської проблеми. На початку осенi 1648р. вiдбулась Пилявецька битва – ще одне випробування сили i духу козацького вiйська i таланту полководця Б. Хмельницького. Завдяки злагодженим дiям i досвiду воєначальникiв, а також надзвичайної вiдваги козакiв 13 вересня вiйсько Яреми-Вишневецького було розбите i переможцi отримали великi запаси зброї та боєприпасiв, а також безлiч коштовностей i ворожих клейнодiв. У ходi визвольної вiйни українського народу виникла козацька держава. Зразком органiзацiї державного життя була Запорозька Сiч. У 1649-1650рр. Б. Хмельницький займається великою державною дiяльнiстю: вiн змiцнює козацьку адмiнiстрацiю, проводить адмiнiстративно-територiальний подiл пiдвладної територiї на полки i сотнi. Полковники, сотники й мiськi отамани мали на пiдвладних їм територiях адмiнiстративну, судову й вiйськову владу. Були введенi контроль за фiнансами, оподатковування населення, охороною торгiвлi та ремесла. Здiйснювались активнi дiї по налагодженню дипломатичних зв’язкiв. Б. Хмельницького i з допомогою сильного старшинського угруповання, вихiдцiв з української шляхти й заможних козакiв – людей освiчених i енергiйних. Серед соратникiв Б. Хмельницького шляхетського походження були Іван i Данило Виговськi, Григорiй Гуляницький, Григорiй Лiсницький, Павло Тетеря та iншi, котрi, включившись у боротьбу проти панування Польщi, прагнули збудувати свою вiльну й незалежну державу. Державною емблемою України був герб Вiйська Запорозького – козак iз шаблею при боцi й рушницею на лiвому плечi. Європейськi держави визнавали суверенiтет України, надсилали до неї своїх представникiв, укладали договори. Б. Хмельницький розумiв, що, рано чи пiзно, йому знадобляться союзники у вiйнi проти Польщi. Саме ними спочатку стали татари i турки, згодом довелось просити допомоги у Московiї. Останнє виявилось великою помилкою Хмельницького, бо Московiя мала загарбницькi плани на Україну, виправити яку великому гетьману завадила доля. 27 липня 1657р. Б. Хмельницький помер вiд крововиливу в мозок i був похований в Еллiнськiй церквi свого рiдного Суботова. З його смертю козацька держава починає потроху слабшати i розпадатись через постiйнi вiйни i внутрiшнi проблеми... 3. Висновки. Пiдсумки життя та дiяльностi Б. Хмельницького Богдан Хмельницький належить до найвидатнiших постатей в iсторiї України. Вiн не лише очолив нацiонально-визвольну боротьбу в Українi, але й змiг об’єднати для цiєї мети зусилля рiзних станiв українського суспiльства. Це був видатний полководець європейського масштабу. Вiн створив одну з найкращих у Європi армiй. В iсторiї воєнного мистецтва вiн стоїть на одному щаблi з найвидатнiшими полководцями XVIIст. – Олiвером Кромвелем, Густавом II Адольфом,,,, Яном Собеським. систему господарювання й крiпосницькi вiдносини. Козацькi господарства переростали в господарства фермерського типу, головними ознаками якого було використання найманої працi i зв’язок з ринком. Вiдбувся грандiозний соцiально-економiчний переворот. скромно. 2). Мерiме П. “Богдан Хмельницький” // “Маяк” – Одеса – 1993р. – с. 65-91 3). Швидко Г. К. “Історiя України XVI-XVII столiття” // видавництво “Генеза” – Київ – 1997р. – с. 131-191.