Основні характеристики клімату Закарпатської області

Основнi характеристики клiмату Закарпатської областi Змiст Вступ 1. Коротка фiзико – географiчна характеристика басейну рiчки 1. 2 Геологiчна будова 1. 3 Ґрунти та рослиннiсть 1. 4 Клiматична характеристика 1. 4. 1 Температура повiтря 1. 4. 2 Опади 1. 4. 4 Вiтер та вологiсть повiтря 2. 1 Характеристика гiдрографiчної мережi 3. 2 Характеристика водного режиму за типовим гiдрографом 3. 2. 1 Весняна повiнь 3. 2. 3 Зимовий сезон 3. 3 Кiлькiсна оцiнка складових живлення 3. 3. 1 Комплекснi графiки гiдрометеорологiчних спостережень 3. 3. 3 Кiлькiсна оцiнка поверхневого та пiдземного живлення Висновки Список використаної лiтератури Вступ фiзико – географiчна характеристика басейна рiчки Уж, географiчне положення, рельєф, геологiчна будова, ґрунти та рослиннiсть викладаються на основi спецiальної лiтератури. По характерним по водностi рокам будуються комплекснi графiки. 1. Коротка фiзико – географiчна характеристика басейна рiчки 1. 1 Географiчне положення, рельєф широкiй мiжгiрнiй улоговинi, потiм огинає захiднi схили Полонинського хребта, перетинає Вулканiчний хребет i бiля мiста Ужгород виходить на рiвнинну територiю. Вона впадає в рiчку Лаборець на територiї Словаччини. Її береги крутi, висотою 1 – 2 метри, iнодi до 6 – 8 метрiв, дно у верхнiй течiї кам’янисте, а в мiстi i нижче у берегiв - замулене. Довжина рiчки 128 км, площа водозбору 2750 км² (в межах України довжина – 107 км, площа – 2010 км²), загальне падiння рiчки 775 м, середнiй схил 7,2 %, середнiй зважений 3,9 %о), р. Убля (довжина 25 км); лiвi – р. Люта (довжина 47 км), р. Тур'я (довжина 35 км). басейну Полонина – Руна висота 1480 м. Басейн р. Уж межує з басейном р. Латориця на територiї України. Басейн асиметричний, грушоподiбної форми. Довжина його 66 км, середня ширина 30 км., коефiцiєнт ширини 0,47. Водороздiл слабо виражений, особливо в нижнiй частинi басейна. Довжина водороздiльної лiнiї 228 км, коефiцiєнт її розвитку 1,44. розширюється до 100 – 300 м i в м. Ужгород досягає 2,5 км. Схили крутi не рiдко у пiднiжжя близькi до пiдвiсних i пiдвiснi, бiльшою частиною випуклi сильно розсiченi, складенi суглинистими ґрунтами ( нерiдко оголюються пiщаники, рiдше вапняки). Практично на всьому протязi прослiдковується над заплавна тераса шириною вiд 50 до 500 м, мiсцями до 1,5 км. (Великий Березний), висотою 3,8 км, з крутим виступом i рiвною розораною поверхнею, складеною суглинками. Заплава переривчаста, чергується по берегам, шириною 50 –150 м, у с. Зарiчево до 1 км., в рядi мiсць зникає ( мiж селищами Луги i Ставне, Жорнава i Кострино, нижче с. Соль, в м. Ужгород). Навеснi та iнколи пiд час лiтнiх дощових паводкiв затоплюється на 5-10 днiв шаром води 0,5 – м. в звичайнi роки i до 3 м. виключно в багатоводнi роки. 0,5 – 1,5 км, ширина перешийкiв 0,2 – 0,5 км, радiус кривизни 0,2 – 0,5 км.) на окремих дiлянках пряме. До с. Зарiчево рiчка має порожистий характер. Поблизу витоку має декiлька водоспадiв з падiнням 0,3 – 0,5 м. Нижче с. Зарiчево спостерiгається чергування перекатiв з плесовими дiлянками. На рiчкi зустрiчаються досить часто вузькi i довгi, гальковi i гальково - кам’янистi осередки довжиною 40 – 100 м., шириною 3 - 6 м, висотою 0,2 м; частi також гальковi приплески довжиною вiд 40 – 100 до 300 – 500 м, шириною вiд 5 – 15 до 30 – 70 м. Ширина рiчки на верхiв’ї близько 1 м, вниз по течiї поступово збiльшується до 15 –30 м, бiля м. Ужгород досягає 135 м, глибина 0,1 – 0,6 м, найбiльша 2,6 м. Швидкiсть течiї 0,8 – 1,1 м/с, , мiсцями не перевищує 0,1 м/с. Дно нерiвне, крупно кам’янисте i гальково – кам’янисте, iнколи скелисте, нижче смт. Великий Березний зачасту галькове бiля м Ужгород i нижче бiля берегiв замулене, бiля с. Кам’яниця по берегам заросле очеретом. Береги крутi i уривчастi, висотою 1 - 2 м, iнколи, зливаючись з виступом тераси досягають 6 – 8 м, нерiдко зливаються зi схилами долини. Найдавнiшi породи, знайденi в Карпатах, мали вiк приблизно 1,2 млрд. рокiв, проте сучасна геологiчна структура була сформована за останнi 200 млн. рокiв. На початку мезозою (понад 200 млн. рокiв тому) значна частина Придунайської долини опустилася i була затоплена. Цей перiод супроводжувався сильною вулканiчною дiяльнiстю i продовжувався до нижньої крейдової епохи (120-130 млн. рокiв тому). територiї Закарпаття такi велетенськi вулкани були в районi м. Берегово. 25-26 млн. рокiв тому вiдбулося стиснення земної кори i морське дно пiднялося над рiвнем моря. До релiктiв водоймищ, якi вкривали колись значну територiю Карпат, належить озеро Балатон в Угорщинi. 12 млн. рокiв тому андезитова вулканiчна дiяльнiсть утворила в Закарпаттi Вигорлат - Гутинську вулканiчну гряду. 7 млн. рокiв тому виверження закiнчилися, проте тектонiчнi рухи в Карпатах продовжуються до наших днiв. Гори ростуть i рухаються на пiвнiчний схiд по декiлька мiлiметрiв за рiк. В геологiчному вiдношеннi територiя знаходиться у межах Пiвденно-Захiдної частини покривно-складчастої споруди Українських Карпат i Закарпатського прогину. У будовi Карпат вирiшальну роль вiдiграє складно дислокована осадова товща флiшу крейдово-палеогенового вiку. Закарпатський прогин виповнений неогеновими мелосами. З зоною глибинного Закарпатського розлому на межi Карпат i прогину пов'язанi ефузивнi й iнтрузивнi породи, що складають Вулканiчний хребет. Антропогеновi вiдклади утворюють суцiльний покрив пiщано-галькових вiдкладiв. В гiрськiй частинi залягають переважно малопотужнi елювiально-делювiальнi утворення i алювiальнi вiдклади терас. Близько 80 % територiї областi зайнято гiрськими хребтами, мiжгiрними улоговинами i долинами. – делювiальнi вiдкладення продуктiв вивiтрювання флiшу, кристалевих i магматичних порiд. В меншiй степенi розвинутi алювiальнi вiдкладення, потiм морена, колювiй i пролювiй. Потужнiсть елювiю – делювiю до 1 – 1,5 м, мiсцями не бiльше 0,3 – 0,5 м. потужнiсть, скелетнiсть, механiчний склад, водонепроникнiсть, склад кальцiю, калiю, магнiю, фосфору та iнших елементiв, в значнiй мiрi визначається лiтолого – петрографiчними особливостями ґрунтоутворюючих субстратiв. Так, потужнiсть ґрунтiв росте на легко вивiтрюваних аргелiтово – пiщаникових вiдкладеннях, що мiстять рихлi вапнянi, легко руйнуючiся пiщаники. Їх скелетнiсть збiльшується на вiдкладеннях зi значною дiєю на них щiльних слабо вапнякових пiщаникiв i зменшується на м’якому флiшi з помiтною участю вапнякових пiщаникiв, нестiйких до вивiтрювання. Зi степеню скелетностi пов’язана водопроникнiсть ґрунтiв i їх водний режим. В Карпатах кристаловi породи опущенi на значну глибину i схованi пiд новiшими пухкими наносами, якi пiд час сильних дощiв зазнають значної ерозiї i змиваються. Вигорлат – Гутинський хребет починається в Чехо – Словакiї хребтом Вигорлат, простирається через Закарпатську область в напрямку мiст Ужгород – Мукачево - Хуст i закiнчується в Руминiї хребтом Гутин. Вiн має довжину бiльше 200 км i ширину 20 км. Складається з базальтiв, андезитiв, дацитiв, лiпаритiв. В нижнiй частинi вулканiчної товщi переважають туфи. Ґрунтоутворюючими породами в перед гiрськiй зонi є елювально – дерновi вiдкладення магматичних порiд, як результат їх вивiтрювання. Такий тип ґрунту має бурий i червонуватий вiдтiнок. На заплавi рiчки Уж i надзаплавних терасах зустрiчаються пiщанi i пiщано – гальковi алювiальнi вiдкладення. На пiдвищених дiлянках рельєфу залягають дерново – пiдземнi, глеюватi ґрунти. В низиннiй зонi ґрунтоутворювальними породами є алювiальнi вiдкладення. Переважають дерновi опiдзоленi, дерновi глеєвi i луговi на древньо алювiальних вiдкладеннях. змiшаними лiсами i до лiсних буроземiв пiд буковими i дубовими лiсами. На високiй полосi гiр, а також на крутих схилах ґрунти – щебенистi, скелетнi, на самих високих точках – гiрськi болотнi. Рiвниннi територiї Закарпатської низовини зайнятi дерново – глеєвими ґрунтами в комплексi з з пiдзолисто – глеєвими i болотистими. – глинистими вiдкладеннями i лiсами. Ґрунти пiсчано i пильово – середньосуглинистi, ґрунти дерново – середньопiдзолистi. Практично по всiй довжинi простежується над заплавна тераса шириною вiд 50 до 500 м., мiсцями до 1,5 км (смт. Великий Березний), висотою 3-8 м., з крутими виступами i рiвною розораною поверхнею, складеною суглинниками. Заплава переривчаста, чергується по берегам, шириною 50-150 м, бiля с. Зарiчево до 1 км., в рядi мiсць зникає ( мiж поселеннями Луги i Ставне, Жорнава i Кострино i бiля м. Ужгород), бiльша частина суха, лугова, мiсцями кущова, поверхня її рiвна, мiсцями хвиляста (с. Зарiчево), складена суглинистими ґрунтами з великою кiлькiстю гальки, мiсцями супiщана (смт. Перечин i Ворочево) Ґрунти в околицi Ужгорода характеризуються досить великою рiзноманiтнiстю. Переважають дерновi опiдзоленi, дерновi глеєвi i луговi на давньо – алювiальних вiдкладеннях. На пн. – сх. околицi мiста в долинi р. Уж ґрунти дерновi – буроземнi, глеєвi, опiдзоленi, крупно пилуватi середньо суглинистi на алювiально – делювiальних вiдкладеннях. На схiднiй околицi ґрунтовий шар залягає на алювiально – делювiальнiй основi магматичних порiд. З пiвденної сторони мiста ґрунти дерновi – опiдзоленi глеєвi крупно пилуватi середньо суглинистi; мiсцями дерново – глеєвi пiщанi, легко суглинистi на давньому алювiї. Найбiльший (3%) змiст гумусу вiдмiчається в ґрунтах пiвденної околицi мiста, найменший (0,52%) – в ґрунтах схiдних околиць. Сучасний рослинний покрив Карпат сформований широкою гаммою корiнних довго- и короткочасно – похiдних ценозiв. Основнi площi зайнятi лiсами. Головнi лiсоутворювальнi породи – ялина звичайна, пiхта бiла, бук лiсний i дуб звичайний, ценозi деяких займають бiльшу частину лiсних площ. Другорядними лiсо утворювачами є дуб скельний, сосна звичайна, береза повисла, вiльха сiра, вiльха чорна, або клейка i граб звичайний. Також зустрiчаються цiннi породи дерев – ясень високий, клен – явiр, клен гостролистий, в’яз гiрський, а також осина, горобина звичайна та верба козяча. Широко представленi кущовi угрупування в лiсному поясi в основному вербняки з верб лознякової та ламкої, на безлiсному високогiр’ї - гiрськi сосняки, зелено – вiльшаники, ялiвцi. Закарпатське передгiр’я i пiвденнi схили Вигорлат – Гутинського (Вулканiчного) хребта вiдносяться до поясу передгiрних дубових, букових i смерекових лiсiв. Основними складовими дiбров Закарпатської низини є дуб черешковий, а на Вулканiчному хребтi – дуб скельний. Також зустрiчаються бук, граб, ясень, в’яз гiрський, береза, кущi – лiщина, калина, бузина чорна, бересклет європейський, свидина, верба козяча, вовче лико; на бiльш сухих мiсцях – клен татарський, глiд одно маточковий, терн, кизил звичайний. В трав’яному покривi – маренка духмяна, осоки волосиста, трясучковидна та лiсна, зубниця бульбоносна, шавлiй клейкий, копитняк європейський, пролiски багаторiчнi, папороть, медунка неясна, чистець лiсний, жовта глуха кропива, перлiвка одно квiткова та поникаюча, орляк звичайний, барвiнок малий та iн. В комплексi з дiбровами поширенi дубовi луження ( на бiльш вологих ґрунтах Вулканiчного хребта). Бiльша частина площi водозбору р. Уж ( 57%) зайнята листяними лiсами ( бук, граб, ясень та iн.) з деревами висотою 15-20 м., мiсцями до 30 м., вершини з висотою бiльше 1000 м. покритi змiшаним лiсом ( смерека, ялина, береза, бук, явiр); бiля 15 % площi басейна розорюється. Схили долини покритi на вершинах ялинково – смерековими лiсами, подекуди кущами, зустрiчаються дiлянки, порослi луговою рослиннiстю. Закарпатська область розмiщена на крайньому заходi України. На Заходi область межує з прикордонними країнами Словакiєю, Венгрiєю, Румунiєю. Закарпаття знаходиться в сферi дiї атмосферних процесiв, що розвиваються над Атлантикою i континентом Євразiї. Основними ЦДА, обумовлюючими циркуляцiю на заходi республiки є : iсландська депресiя, арктичний антициклон, середземноморська депресiя, азорський антициклон, сибiрський зимнi антициклон, вiдроги якого iнколи досягають i низинних районiв Закарпаття. Взаємодiя цих баричних центрiв створює адвекцiю повiтряних мас i їх трансформацiю пiд дiєю географiчних умов. можуть суттєво мiнять термодинамiчнi властивостi повiтряних мас. Пiд дiєю рельєфу на територiї Закарпаття формуються рiзнi типи мiсцевої циркуляцiї: фени, гiрсько – долиннi i схиловi вiтри. Карпати значно впливають на циклонiчну дiю. При наближенi циклона до гiрського хребта в переднiй частинi його внаслiдок конвергенцiї потоку в пригiрських районах атмосферний тиск збiльшується. Далi по мiрi перемiщення циклона , разом з ростом тиску на навiтренiй сторонi хребта, починається падiння його на пiдвiтреному схилi. В результатi утворюються два центра пониженого тиску – один бiля навiтреного схилу, другий – бiля пiдвiтряного. В подальшому центр бiля не вiтряного схилу заповнюється , а бiля пiдвiтряного – углибляється i змiщується далi на схiд. Такий процес еволюцiї циклонiв отримав назву сегментацiї. Закарпатська область по рельєфу i розмiщенню дiлиться на три основнi частини: низинна частина, передгiрна i гiрська частина областi. В Закарпатськiй областi переважає захiдний перенос висотних повiтряних мас з європейських морiв i Атлантичного океану, а також з схiдно – європейських рiвнин. З Атлантики взимку поступає вологе повiтря, вiдносно тепле, лiтом – помiрно тепле, з вiдлигами, яке спричиняє зливовi дощi та грози. Сибiрський антициклон впливає на виникнення осiннiх i весняних заморозкiв. З Арктики взимку iнколи приходить рiзке похолодання. Лiтня жара виникає внаслiдок вступу континентального тропiчного повiтря з пiвночi Африки. Виноси тропiчного повiтря часто обумовлюються в першiй половинi осенi теплою сухою погодою. його з гiрською частиною. До низинною частини областi ( 100 – 150 м.) вiдносяться Ужгородський, пiвденно – захiдна частина Мукачiвського р-на. Низинна частина р. Уж ( 100 – 150 м. над рiвнем моря) Температурний режим Характеристикою температурного режиму є дати першого i останнього морозу та довжина без морозного перiоду. Середня дата останнього весняного заморозку 19 квiтня i першого осiннього 14 жовтня. Середня довжина без морозного перiоду – 177 днiв, найбiльша – 242 (1960 р.), найменша 141 день (1954 р.) Найбiльш раннiй заморозок в районi зареєстрований 20 вересня (1986 р.), а найбiльш пiзнiй весняний – 20 травня (1952 р.). Середньодобова температура повiтря +20˚ тримається, приблизно, на протязi 50 днiв в роцi ( 01. 07. – 19. 08.). Середня мiсячна температура повiтря в 13 год. Самого теплаго липня вiд 24. 5˚ до 26. 0˚, а середнiй максимум - 27˚ тепла. ˚, самих холодних дiб - 23˚. ˚ тепла, самого холодного сiчня - - 27˚, самого теплого липня + 20,2˚. ˚, при зимових вiдлигах у сiчнi до 13˚ тепла, в лютому до 18. 4˚ тепла. Амплiтуда середньомiсячної температури повiтря складає 22. 9˚. Зима. Перiод обмежений датами стiйкого переходу середньодобової температури повiтря через 0˚ восени та навеснi. Починається в серединi другої декади грудня i закiнчується на початку третьої декади лютого. Весна. Починається з третьої декади лютого i закiнчується в кiнцi квiтня. Лiто. Початком його рахується дата стiйкого переходу середньодобової температури повiтря через +15˚С. Середня дата початку лiта 15 травня, кiнець – 15 вересня; довжина лiтнього перiоду, в середньому 125 днiв. Осiнь. Починається з другої декади вересня i закiнчується на початку грудня, довжина, в середньому 85 днiв. ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -2. 7 -0. 1 4. 8 10. 8 15. 8 18. 6 20. 2 19. 5 15. 6 10. 3 4. 8 -0. 3 9. 8 Таблиця 1. 2 Абсолютний мiнiмум температури повiтря, ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -32. 5 -21. 1 -7. 1 -1. 1 0. 9 7. 2 4. 6 -3. 1 -8. 7 -27. 1 -32. 5 ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 12. 9 18. 4 26. 1 30. 0 32. 2 34. 1 36. 5 38. 3 36. 1 27. 0 21. 8 16. 3 38,3 Передгiрна область. ( 150 – 350 м. над рiвнем моря) До передгiр’я областi вiдносяться В. Березнянський, Перечинський райони областi. ˚С, самого холодного сiчня - – 4. 4˚С, самого теплого липня - +18. 7˚С. Абсолютний мiнiмум в перед гiрськiй частинi областi складає 31˚ морозу, абсолютний максимум - +38˚С. Розрахункова температура самої холодної п’ятиденки - - 18˚С, самих холодних дiб - - 27˚С. Зима. В передгiр’ї областi зима починається, в середньому в серединi декади грудня i закiнчується на початку березня, iнколи в серединi березня, при теплих зимах – в кiнцi лютого. Вiдлиги: взимку вiдмiчаються часто ( температура повiтря вище 0˚С). За зиму вiдмiчаєтьсь вiд 20 до 35 днiв з вiдлигами. Досить велика повторюванiсть днiв пов’язана з вiдкритою мiсцевiстю передгiр’я для пiвденно – захiдних i пiвденних, теплих i вологих висотних повiтряних мас. Температура повiтря в днi з вiдлигами може iнколи пiдвищуватись до 7 - 12˚С., в лютому до 15˚С вище нуля. Весна. Починається, в середньому, з другої декади березня i закiнчується в другiй декадi травня. Лiто. Продовжується до середини вересня, довжина лiтнього перiоду, в середньому складає 108 днiв. Осiнь. Продовжується в середньому 75 - 80 днiв. ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -4. 4 -1. 2 3. 5 9. 7 14. 5 17. 3 18. 7 17. 8 14. 1 8. 7 3. 6 -1. 4 8. 4 Таблиця 1. 2. 1 Абсолютний мiнiмум температури повiтря, ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -6. 8 -5. 0 -0. 9 4. 7 2. 6 -5. 0 -10. 3 -21. 3 -29. 0 -30. 7 ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 12. 3 17. 0 25. 6 29. 1 30. 7 33. 7 34. 8 37. 6 31. 3 26. 5 21. 8 15. 7 37. 6 До гiрського району вiдносяться В. Березнянський район, в/п Жорнава. Температурний режим. ˚С. Температура повiтря найбiльш холодних дiб в гiрськiй частинi областi - - 25˚С., найбiльш холодної п’ятиденки - - 19˚. 4 мiсяцiв, на високогiр’ї – в холоднi снiжнi зими – до 5 мiсяцiв. днiв, на високогiр’ї – 95 – 100 днiв. Температурний режим навеснi нестiйкий. Яснi, сонячнi днi чергуються з холодними, вiтряними i дощовими. Заморозки в повiтрi i на поверхнi ґрунту закiнчуються в першiй декадi, iнколи в другiй декадi травня. Можливi заморозки i на початку червня, навiть в серединi червня ( 13. 06. 2000р.). Лiто. Починається в кiнцi травня i закiнчується в першiй декадi вересня, лiтнiй перiод складає в середньому 90 днiв. Осiнь. Розпочинається осiнь на початку вересня i продовжується до середини листопада. Осiннiй перiод складає, в середньому, 75 – 80 днiв, на високогiр’ї – 50 – 55 днiв. З другої половини жовтня температура повiтря понижається, кiлькiсть днiв з опадами i туманами збiльшується. Осiннi заморозки починаються, в середньому, в третiй декадi вересня, раннi – на початку вересня. ˚ тепла, в серпнi мiсяцi. Абсолютний мiнiмум – 31,3˚ морозу – в сiчнi. Середня максимальна температура повiтря найбiльш жаркого мiсяця липня складає 29. 8˚ тепла, абсолютний максимум - 31. 0˚ морозу. Таблиця 1. 1. 2 Середньомiсячна i за рiк температура повiтря, ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -5. 0 -2. 7 1. 2 7. 0 10. 8 13. 7 15. 2 14. 8 11. 3 6. 6 1. 5 -1. 8 7. 3 Таблиця 1. 2. 2 Абсолютний мiнiмум температури повiтря, ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк -26. 7 -25. 6 -11. 4 -5. 7 -2. 4 1. 6 -0. 1 -6. 6 -11. 0 -22. 4 -28. 2 -31. 3 Таблиця 1. 3. 2 Абсолютний максимум температури повiтря, ˚С. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 11. 2 16. 5 23. 6 20. 3 30. 1 32. 4 33. 9 36. 3 34. 5 27. 2 21. 3 17. 4 36. 3 1. 4. 2 Опади Атмосфернi опади є одною з найбiльш важливих характеристик клiмату. Опади на цiй територiї на протязi усього року обумовлюються головним чином циклонiчною дiяльнiстю. Циклони, якi перемiщаються з Атлантичного океану i Середземного моря приносять в м. Ужгород до 80% рiчної кiлькостi опадiв. Для м. Ужгород характерний континентальний тип випадання опадiв з максимумом в лiтнi мiсяцi ( червень, 95 мм.), мiнiмумом в лютому ( 51 мм. ) i на початку весни ( березень 50 мм.). Такий рiчний хiд зберiгається бiльшiсть рокiв, але в окремi роки вiн суттєво вiдрiзняється. Наприклад, 1979 р. максимум вiдмiчався в груднi, а мiнiмум – в вереснi, жовтнi. В низиннiй частинi областi випадає менша кiлькiсть опадiв порiвняно з пiдгiрною i гiрською частиною: на 80 – 100 мм, менше пiдгiрної частини i на 400 – 500 мм., менше нiж в гiрських районах. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 55 44 47 45 70 87 83 72 50 48 56 67 724 В серпнi 1980 р. по м. Ужгород випало 69 мм. ( 96% мiсячної норми), 9 серпня 2008 року випало 61. 3 мм. ( 86% мiсячної норми). Опади в передгiр’ї випадають в достатнiй кiлькостi. Середня рiчна кiлькiсть складає 1095. 0 мм. В 1922 р. зареєстровано максимальну кiлькiсть – 1676 мм., а в найбiльш сухому роцi, 1961 р. – тiльки 659 мм. В 1998 р. опадiв за рiк випало 1340 мм., в 2001р. – 1327 мм. В теплий перiод року (квiтень - жовтень) випадає 641 мм., в холодний (листопад - березень) – 454 мм. Добовий максимум опадiв був зареєстрований в травнi 1970 р. i складає 131 мм. Таблиця 1. 4. 1 Середньомiсячна i рiчна сума опадiв, мм. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095 Гiрська частина. Середня рiчна кiлькiсть опадiв в гiрських районах областi складає 1187 мм. За холодний перiод року (листопад - березень) випадає 445 мм., а за теплий (квiтень - жовтень) – 742 мм. Максимального значення кiлькiсть опадiв досягає в червнi – липнi: 132 – 141 мм. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 77 72 80 80 115 138 139 116 75 79 104 112 1187 Таблиця 1. 4. 3 Сума опадiв за мiсяць i рiк, мм. Зона областi висота, м. Рiк по вод-ностi I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк Низинна до 150 м 49 40 44 45 69 86 79 72 46 43 52 62 687 Бага-товод-ний 27 11 41 117 56 190 181 52 115 67 74 38 969 маловодний 7 53 3 24 40 87 71 25 25 48 27 42 402 91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095 113 147 143 130 286 179 81 49 93 82 94 178 1574 10 38 26 52 67 49 71 52 13 32 76 102 618 Гiрсь-ка 350 –1000м Серед- нiй 71 67 77 76 111 134 137 111 89 77 96 103 1149 54 36 100 183 102 187 302 211 154 242 265 65 1901 маловодний 29 26 43 40 57 131 108 42 29 13 50 70 638 Висо -когiр’я >1000м. Серед- нiй 125 101 102 117 148 187 184 145 125 122 142 149 1646 Бага-товод-ний 82 94 7 44 253 391 245 158 110 507 206 266 2363 маловодний 28 75 48 85 153 91 129 106 198 128 92 147 1278 Добре видно, що з висотою сума опадiв швидко росте. Суми за рiк опадiв в горах в 2-3 рази бiльшi вiд опадiв на низиннiй частинi областi, незалежно вiд водностi року. в холодний перiод внаслiдок дуже сильних дощiв 2,5 – 3,5 мiсячної норми формуються високi паводки. 1. 4. 3 Снiговий покрив Снiговому покриву належить одна з ведучих ролей у формуваннi клiмату зимового сезону. Вiн зберiгає грунт вiд глибокого промерзання i цим сприяє всмоктуванню талих вод на веснi. Значний вплив снiжний покрив має також на температурний режим холодного перiоду року. Навеснi тепле повiтря над снiжною поверхнею охолоджується за рахунок витрати тепла на танення снiгу, внаслiдок чого виникає снiгова iнверсiя. Снiжний покров характеризується висотою, щiльнiстю та запасом води в снiговi. Важливим показником також є дата появи та сходу снiгового покриву, утворення та руйнування стiйкого снiгового покриву, кiлькiсть днiв з снiговим покривом. Середня дата утворення снiгового покриву в м. Ужгород припадає на початок грудня ( табл. 1. 5). Середнє квадратичне вiдхилення дат появи снiгового покриву складає 15 днiв. Один раз в 20 рокiв снiговий покров може встановлюватись до 10 листопада, або пiсля 28 грудня. Строки появи снiгового покриву в М. Ужгород сильно коливаються з року в рiк в залежностi вiд характеру погоди i особливостей циркуляцiї перед зимового перiоду. Перiод мiж випадiнням першого снiгу i утворенням стiйкого снiгового покриву називається перед зимовим, вiн продовжується в середньому 24 днi. В раннi зими стiйкий снiговий покрив утворюється на 40 днiв ранiше середньої дати, в пiзнi зими на 40 днiв пiзнiше. Рiзниця мiж настанням найбiльш ранньої (13 листопада 1983 р.) i найбiльш пiзньої ( 6 лютого 1956 р.) дати стiйкого снiгового покриву може складати три мiсяцi. В теплi малоснiжнi зими з довгими вiдлигами обумовленими адвекцiєю тепла, коли снiжний покрив практично повнiстю тане, потiм знов утворюється, iнколи спостерiгаються два перiоди з стiйким снiговим покривом. На низинних територiях басейну р. Уж переважають зими м’якi i вiдносно теплi з незначним i недовгим снiговим покривом. Навiть в холоднi i багатоснiжнi зими перiоди стiйкого покриву не перевищують одного мiсяця. Максимальна висота снiгового покриву за роки спостережень 1946 – 2008, на низинi досягала 70 – 90 см., в лютому 1999 р. За зиму снiговий покрив може утворюватись i сходити в середньому 5 – 7 разiв, за зиму 1951 – 1952 рр. вiн сходив i утворювався 10 разiв. Зима 2006 – 2008 рр. була практично безснiжною в низиннiй частинi областi. Зима (роки) Імовiрнiсть % 5 10 20 30 40 06. 11 1986 - 1987 04. 12 10. 12 14. 12 27. 11 Сходження снiгового покрову 23. 12 1971 - 1972 09. 03 08. 02 04. 03 Імовiрнiсть % Найбiльш пiзня дата Зима 50 60 70 80 90 95 Поява снiгового покриву 04. 12 07. 12 11. 12 22. 12 1985 - 1986 Сходження снiгового покриву 10. 03 15. 03 18. 03 27. 03 02. 04 Середня висота снiгового покриву по району складає 15 - 20 см. Максимальнi снiговi запаси формуються в основному, в лютому, коли спостерiгається найбiльша щiльнiсть снiгу. Середнi снiговi навантаження в низиннiй частинi областi складають 30 кг / м. кв., максимальнi – 138 кг/м. кв. (лютий 1999 р.). Зими в передгiрнiй частинi областi характеризуються бiльш значним снiговим покровом по висотi i по тривалостi, нiж в низинних районах. В передгiрнiй областi (Перечинський р-н, в/п Зарiчево, в/п Сiмер) стiйкiсть снiгового покрову, в середньому, встановлюється в серединi грудня, сходить в першiй декадi березня. В теплi i малоснiжнi зими, внаслiдок частих вiдлиг, стiйкий снiговий покрив iнколи не встановлюється. В передгiрнiй частинi району, тривалiсть снiгового покриву невелика, за зиму може бути декiлька вiдлиг з дощами. Снiжний покрив сходить, в середньому, в кiнцi третьої декади лютого, при снiжних зимах в першiй, в окремих випадках, в другiй декадi березня. Таблиця 1. 5. 1 Висота снiгу для рiзних рокiв. Характеристика зими Роки Передгiрна зона високогiр’я Багатоснiжна 50 - 70 70 - 140 120 - 180 Середньоснiжна 50 - 70 2005 - 2006 До 20 До 30 1997 - 1998 Стiйкий снiговий покрив тримається, в середньому, 45 – 50 днiв. Середня висота снiгового покриву за зиму складає 20 – 30 см., максимальна 70 – 95 см. ( 1999 р.). Найбiльша висота снiгового покриву i найбiльшi запаси снiгу спостерiгаються в кiнцi сiчня i в лютому. Максимальнi снiговi навантаження вiдмiченi в 1999 р. – 166 кг/м. кв. ( за перiод 1948 – 2008 рр.). Стiйкий снiговий покрив в гiрських районах ( В. Березнянський р-н, в/п Жорнава) встановлюється, в основному, в другiй половинi лютого, в суворi зими, iнколи, в першiй, на високогiр’ї в кiнцi лютого, або на початку грудня. Сходить в другiй – третiй декадi березня, на високогiр’ї – в серединi, або в кiнцi квiтня, на пiвнiчних схилах, в районi високогiр’я – iнколи, при суворих снiжних зимах, в першiй декадi травня. В багатоснiжнi зими висота снiгу досягає 70 – 80см., середня з максимальних – 100 см.,, максимальна 164 – 184 см. Найбiльша висота снiгу накопичується в горах в кiнцi сiчня – початок березня. Максимальнi снiговi запаси формуються в третiй декадi лютого, коли спостерiгається найбiльша щiльнiсть снiгу. Середнi снiговi навантаження в гiрських районах складають 73 кг/м. куб ( за перiод 1965 – 2005 рр.), максимальнi – 218 кг/м. куб. (1999р.). В теплi зими частi вiдлиги зменшують висоту снiгового покриву. орографiя, яка приводить до деформацiї повiтряних мас, зменшує швидкiсть i змiнює напрямок вiтру. Особливу роль в режимi вiтру на гiдрометеорологiчнiй станцiї вiдiграють висота та захищенiсть її по вiдношенню до переважаючого повiтряного потоку, а також шерховатiсть пiдстильної поверхнi. Ужгород в основному знаходиться пiд дiєю азорського i сибiрського антициклонiв i перемiщення циклонiв з Атлантики i Середземномор’я. туманiв. Основним фактором, визначаючим режим вологостi є атмосферна циркуляцiя. Найбiльш вологе повiтря поступає на територiю Закарпаття у всi сезони року з Середземного моря i з Атлантики. Сухе повiтря приходить iз районiв Арктики i центральної частини Азiатського материка. Таким чином повiтрянi маси в даному районi при однiй i тiй же температурi повiтря будуть вмiщувати рiзну кiлькiсть водяного пару, в залежностi вiд мiсця формування повiтряної маси. Напрямок вiтру i його швидкiсть в низиннiй частинi областi залежать вiд сезонного розподiлу баричних систем i взаємодiї мiж ними, а в приземному шарi також i вiд особливостей пiдстильної поверхнi. В холодний перiод (листопад - березень) року переважають (27-42 %) пiвденно – схiдний вiтер, який пов’язаний з розповсюдженням вiдрогiв сибiрського антициклону. Захищенiсть Закарпатської низини, вчасностi мiста, визначає м’якiсть клiмату цього району, гiрська система Карпат захищає вiд пiвнiчних i пiвнiчно – схiдних вiтрiв. вiтри локального характеру (вiтровi вихрi) з невеликою тривалiстю (вiд 5 до 20 хв.) швидкiсть якого мiсцями досягає до 28 – 30 м/с., з поривами до 35 м/с., який класифiкується як сильний. Такi випадки повторюються, приблизно, один раз на два – три роки. Сильний вiтер (бiльше 15м/с) спостерiгаються в низиннiй частинi областi в середньому, 5 днiв в роцi; частiше навеснi i влiтку, менше – в осiннiй перiод. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 2. 0 2. 2 2. 6 2. 6 2. 3 2. 3 2. 2 1. 9 2. 0 2. 1 2. 2 2. 0 2. 2 0-1 2-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-17 >18-20 43. 0 27. 2 17. 3 7. 1 1. 9 1. 0 0. 9 0. 7 0. 5 0. 4* I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк ≥10 2. 7 3. 2 4. 0 6. 1 4. 6 4. 4 3. 5 2. 8 2. 8 2. 7 2. 7 2. 9 42. 4 ≥15 0. 5 0. 4 0. 5 0. 8 0. 6 0. 3 0. 4 0. 5 0. 1 0. 1 0. 2 0. 2 4. 6 ≥25 0. 01 0. 01 0. 01 0. 02 0. 03 0. 08 До передгiрних районiв областi вiдносяться В. Березнянський, Перечинський р-н. Напротязi року в В. Березнянському районi (долина р. Уж) переважають вiтри пiвнiчного, пiвнiчно-захiдного i пiвденного напрямку. Вони вiють в основному по довжинi рiчних долин. Вiтровi характеристики, по даним метеостанцiї В. Березний є репрезентативними до Перечинського району. Середня рiчна швидкiсть вiтру в передгiр’ї 1. 3 м/с. Навеснi швидкiсть вiтру трохи бiльша, нiж в лiтнiй перiод (таблиця 1. 6. 4). На штиль, в середньому по В. Березнянському i Перечинському районах за рiк припадає 50% вiд всiх випадкiв, а також на вiтри менше 5 м/с. > 25 м/с вiдмiчається 1-2 рази на 10 рокiв. Таблиця 1. 6. 4 Середня мiсячна i рiчна швидкiсть вiтру, м/с. (висота флюгера 15 м.). I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 1. 1 1. 3 1. 6 1. 9 1. 6 1. 5 1. 4 1. 2 1. 1 1. 1 1. 2 1. 1 1. 3 Таблиця 1. 6. 5 Середнє число днiв з рiзною швидкiстю вiтру I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк ≥10 2. 7 3. 2 4. 0 6. 1 4. 6 4. 4 3. 5 2. 8 2. 8 2. 7 2. 7 2. 9 42. 4 ≥15 0. 3 0. 4 0. 5 0. 7 0. 3 0. 1 0. 3 0. 4 0. 1 0. 1 0. 2 0. 1 3. 5 ≥25 0. 01 0. 01 0. 01 0. 02 0. 03 0. 08 Таблиця 1. 6. 6 Повторюванiсть (%) напрямку вiтру та штилiв. Пн Пн-Сх Сх Пд-Сх Пд Пд-Зх Зх Пн-Зх Штиль І 1. 9 7. 1 11. 9 38. 7 10. 0 3. 2 4. 5 12. 7 33. 5 ІІ 11. 8 9. 0 15. 5 32. 5 8. 9 4. 3 5. 8 12. 2 25. 9 ІІІ 11. 4 11. 6 14. 7 26. 8 11. 2 5. 7 5. 6 12. 9 17. 7 І V 14. 6 13. 3 13. 9 21. 7 11. 0 6. 4 5. 9 13. 1 14. 6 V 12. 7 17. 0 14. 3 19. 4 11. 2 6. 0 7. 5 11. 9 16. 7 VІ 14. 4 17. 8 14. 2 15. 0 9. 5 6. 6 7. 9 14. 6 20. 9 VІІ 15. 3 16. 3 12. 4 15. 3 10. 9 6. 7 7. 7 15. 4 22. 6 VІІІ 15. 8 16. 7 14. 1 15. 3 11. 5 7. 0 7. 3 12. 4 26. 2 ІХ 12. 4 13. 4 14. 1 24. 0 13. 5 5. 4 5. 5 11. 7 27. 1 Х 10. 4 9. 1 14. 5 31. 7 14. 1 4. 9 5. 1 10. 2 26. 5 ХІ 7. 9 7. 0 13. 8 42. 0 14. 1 3. 0 3. 8 8. 3 23. 5 ХІІ 9. 7 6. 0 12. 1 39. 6 15. 2 4. 0 3. 5 10. 0 26. 8 РІК 12. 4 12. 2 13. 9 26. 4 11. 8 5. 4 5. 9 12. 1 23. 5 Вологiсть повiтря характеризується станом насичення повiтря вологою в процентах, при данiй температурi i є хорошим показником "сухостi" клiмату. Фiзико – географiчнi умови територiї Закарпаття, велика кiлькiсть опадiв зумовлюють високу вологiсть повiтря. Середня рiчна вологiсть повiтря складає 74%, максимальна в зимнi мiсяцi – 81 – 84%, мiнiмальна навеснi – 65 - 68%. Днi, коли вiдносна вологiсть понижується до 30% i нижче, називаються "сухими"; в середньому роцi, в низиннiй частинi областi буває 13 – 17 таких днiв. Практично "сухих" днiв не буває в листопадi, груднi. Найбiльша кiлькiсть "сухих" днiв спостерiгається в квiтнi мiсяцi, в середньому 5-6 днiв, в травнi i червнi. Таблиця 1. 7 Середня мiсячна i рiчна вiдносна вологiсть повiтря, в % I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рiк 83 81 72 65 66 68 68 70 72 75 81 84 74 – 69% (квiтень). Сухих днiв в роцi буває, в середньому, 10 – 12. Як i по всiй областi найбiльше таких днiв буває в квiтнi i травнi. i в центральнiй частинi впадини (Чоп - Мукачевська) досягає 106 м. Крiвлею алювiальних водоносних порiд в бiльшостi є глини потужнiстю 2-5 м., iнколи досягають 15 м. В основi водоносної товщi горизонту на рiвниннiй частинi впадини залягають глини i гальки., в передгiрях – вулканiчнi i туфогеннi утворення гутинської свiти, пiщано – глинистi i туфогеннi вiдкладення iльницької свiти. вiд 0. 0 до 20 м. На дiлянках розвитку четвертої i п’ятої терас глибина залягання виростає до 25 м. i бiльше. Води безнапiрнi, або з незначним напором (до 2-3 м.); рiдко величина напору досягає 10 – 15 м. Живлення пiдземних вод вiдбувається за рахунок iнфiльтрацiї атмосферних опадiв i пiд руслових вод рiчки Уж i її протокiв. Запаси води в цiй зонi незначнi, так як наповнення їх вiдбувається в основному за рахунок iнфiльтрацiї атмосферних опадiв. Мiнералiзацiя питної води вiд 0. 1 до 1 г/л. Вода вiдноситься до гiдро карбонатного класу. В її складi переважають iони НСО3ˉ i Са². Найбiльших значень мiнералiзацiя та жорсткiсть досягають в перiод меженi i рiвнi 203. 6 мг/л., i 2. 45 мг-єкв./л. В перiод паводкiв мiнералiзацiя i жорсткiсть найменша i складає 132. 8 мг/л i 1. 62 мг-єкв./л. Гiдрографiчна мережа р. Уж i її приток вiдноситься до басейну Дунаю. Протяжнiсть р. Уж в межах Закарпатської областi 113 км., загальна довжина 133 км. Площа водозбору в межах областi 1582 км2 . Верхня частина басейна р. Уж розмiщена на схилах Верховинського i Полонинського хребтiв, нижня – на Закарпатськiй низинi. Основнi притоки : правi – р. Уличка (довжина 27 км.), р. Убля (довжина 25 км.); лiвi – р. Люта (довжина 47 км.), р. Тур’я (довжина 35 км.). Ширина р. Уж на верхiв’ї близько 1 метра, вниз по течiї поступово збiльшується до 15 – 30 м., бiля м. Ужгород досягає 135 м.; найбiльша 2,6 м. Швидкiсть течiї 0,8 – 1,1 м/с, мiсцями не перевищує 0,1 м/с. Дно нерiвне, крупно кам’янисте, гальково - кам’янисте, рiдко скельне, нижче смт. Великий Березний часто галькове, бiля м. Ужгород i нижче бiля берегiв замулене, бiля с. Кам’яниця вдовж берегiв поросле очеретом. До с. Зарiчево рiчка має порожистий характер. Практично по всiй протяжностi прослiджується над заплавна тераса шириною вiд 50 до 500 м., мiсцями до 1,5 км. (смт. Великий Березний, висотою 3 – 8 м., з крутим уступом i рiвною розораною поверхнею, складеною суглинками. Заплава переривиста, чередується по берегам, шириною 50 – 150 м., бiля с. Зарiчево до 1 км. 0,5 – 1,5 км., ширина перешийкiв 0,2 – 0,5 км., радiус кривизни Рiчка Уж широкою долиною пересiкає Вигорлат – Гутинський хребет, дiлячи його на вiдрiзки мiж м. Ужгород i смт. Перечин на окремi низькогiрнi масиви. Вона протiкає через мiсто з сходу на захiд на рiвнi 113 м., виходить на Закарпатську низину, перетинає кордон зi Словакiєю i впадає в р. Лаборець. Ширина рiчки в межах мiста в меженний перiод складає 30 – 60 м., в перiод паводка 100 – 110 м. Берега рiчки обривистi, висотою 2 – м., укрiпленi камяною кладкою, а в центрi мiста гранiтною набережною. Низькi дiляки берегiв укрiпленi дамбами. Дно рiчки не рiвне, гальково – кам’янисте, мiстами зустрiчаються валуни. Долина рiчки по формi поперечного профiлю в передгiр’ї i при виходi з нього трапецiовидна. На рiвнинi права частина долини – трапецiовидна, лiва – не чiтко виражена. По конткру в планi долина звивиста, ширина її досягає 3. 0 км. По всiй протяжностi р. Уж розмiщенi чотири водомiрнi поста, на яких проводяться гiдрометеорологiчнi спостереження: р. Уж – с. Жорнава, р. Уж – смт. Великий Березний, р. Уж – с. Зарiчево, р. Уж – м. Ужгород. Рiчка Уж – с. Жорнава. Пост розмiщений в центрi села. Прилегла мiсцевiсть гiрська. Пост пальовий, знаходиться на правому березi, оснащений самописцем рiвня води типа "Валдай". На посту прийнята Балтiйська система висот, передана нiвелюванням IV класу ГМС в 1959 роцi. Вiдмiтка нуля поста 328,29 мБС. Рiчка Уж – смт. Великий Березний. Пост розмiщений в схiднiй частинi селища, в 2 км. нижче впадiння р. Уличка. Прилегла мiсцевiсть гiрська. Затори льоду до видiлених мiсць не приуроченi, утворюються на згинах i перекатах. Рiчка Уж – с. Зарiчево. Пост розмiщений на пiвнiчнiй околицi в 5,0 км нижче впадiння р. Люта. Прилегла мiсцевiсть гiрська. Пост розмiщений на лiвому березi i складається з рейки i самописця рiвня води типа "Валдай". На посту прийнята Балтiйська система висот, передана нiвелюванням IV класу в 1953 роцi Львiвською геологiчною експедицiєю. Вище поста в 1,9 км розмiщена ГЕС, робота якої впливає на режим рiчки. Вище водомiрного поста 400 м. дитяча залiзнична дорога ( пiдтоплюється при рiвнi 140 см.; в 7,5 км. вище поста при паводках пiдтоплюється шосейна траса на дiлянцi Онокiвцi – Невицьке при рiвнi 220 см.). Ґрунти в руслi характеризуються великим рiзновидами: пiщанi, пiщано – гальковi, гальково – кам’янистi (валуннi). Русло деформуючеся, рiчка водною рослиннiстю не заростає, також не пересихає i не перемерзає. Затори i зажори льоду не спостерiгаються, ополонки зустрiчаються на перекатах вище поста 0,4 км, нижче 1,5 км. Промивини до визначених мiсць не приуроченi. На посту прийнята Балтiйська система висот, передана нiвелюванням IV класу ГМС в 1957 роцi. Вiдмiтка нуля поста 112,38 мБС. Основними притоками рiчки Уж на яких є водомiрнi пости i проводяться гiдрометеорологiчнi спостереження є: р. Люта – с. Чорноголова, р. Тур’я – с. Сiмер. Рiчка Люта. Довжина 47 км., середнiй схил 18%0. Утворюється в мiсцi злиття багатьох струмкiв на пiвнiчно – схiдному схилi гори Полонина Руна, впадає в рiчку Уж на 65 – му км. вiд гирла, бiля залiзничної станцiї Дубриничi. Притока – р. Бачава (лiвий берег, довжина 10 км.); крiм того в рiчку впадає 201 притока довжиною 10 км., протяжнiстю 341 км. i глибокими долинами рiчок i струмкiв. Складений вiн давнiми кристалевими породами (гранiтами i гнейсами), мiсцями оголеними, перекритими третинними (палеогеними) i четвертинними елювiальними гравiювальними утвореннями. Ґрунти пiщанисто – легко суглинистi. Бiльшу частину басейну займають зрiлi хвойнi лiси з домiшками бука, дерева висотою 20 – 30 м. Режим рiчки вивчається на водомiрному посту бiля с. Чорноголова. Долина слабо звивиста, V-подiбна, шириною по дну 30 – 60 м., мiсцями розширюється до 250 – 300 м., (селище Люта - Чорноголова). Схили випуклi крутi i дуже крутi, мiсцями пiдвiснi, представляють собою гряду гiрських хребтiв, сильно розсiчених короткими, але глибокими долинами приток, густо зарослих зрiлими хвойними лiсами (смереки) з домiшками бука, рiдше чагарникiв; мiсцями вони задернованi або частково розоранi. Складе i схили суглинистими i каменистими ґрунтами. ґрунтами, заросла луговою i чагарниковою рослиннiстю, в основному суха i лише бiля витоку слабко заболочена. Навеснi i влiтку заплава затоплюється шаром води 0,5 – 0,8 м. Русло звивисте, до с. Люта нерозгалужене, нижче зустрiчаються невеликi острiвцi довжиною 20 – 150 м., шириною 10 – 40 м. Русло представляє собою ряд порожистих дiлянок; найбiльший з них довжиною 1,3 км., шириною 9-13 м., глибиною 0,6 – 1,1 м., швидкiсть течiї до 1,5 м/с., падiння 0,8 м., нерiвне валунне дно, розмiщений в 0,4 км нижче гирла р. Бистриця. м., в багатьох мiсцях зливаються зi схилами долин. Берега задернованi, порослi чагарниками. Рiчка Тур’я. Довжина 46 км., середнiй схил 22‰. Бере початок з джерел на пiвденному схилi гори "Остра Гора", впадає в р. Уж на 55 – му км. вiд гирла. Притоки: р. Звор (правий берег, 29 – ий км., довжина 14 км), р. Туриця (правий берег 85 – ий км., довжина 22 км.), р. Сiмерки (лiвий берег, 26– ий км., довжина 10 км); крiм того, в рiчку впадає бiльше 100 приток довжиною менше 10 км., загальна протяжнiсть близько 300 км. V-подiбна, на верхiв’ї має вигляд ущелини, в середнiй течiї ящикоподiбна. Ширина її по дну змiнюється вiд 5 – 20 м. на верхiв’ї до 1 км. бiля с. Раково, основна ширина 0,2 – 0,5 км. Схили увiгнутi, мiсцями випуклi, в своїй нижнiй частинi вони пологi i помiрно крутi, потiм поступово зливаються зi схилами гiр. Вони сильно розсiченi долинами мiлких приток i балками, складенi суглинистими ґрунтами, не рiдко оголюються кристалевi породи, що утворюють в окремих мiсцях пiдвiснi схили. Заплава, чередується по берегам – переривчаста. Переважаюча ширина її 50 – 200 м, найбiльша 0,5 км (вище с. Тур’я Пасiка). Бiльша частина заплави суха, лугова, в прирусловiй частинi мiсцями чагарникова з невеликою кiлькiстю дерев. Поверхня її рiвна, в середнiй течiї iнколи пересiчена пересохлими рукавами. Складена вона суглинистими ґрунтами з домiшкою гальки i камiння. В перiод весняного водопiлля i пiд час лiтньо – осiннiх дощових паводкiв заплава затоплюється шаром води близько 1,5 м. На всiй протяжностi рiчка порожиста, бiля верхiв’я, де схили близько 150‰, має велику кiлькiсть перепадiв з висотою падiння 0,3 – 0,5м. Мiж селищами Порошково i Раково iнколи зустрiчаються гальковi i гальково – каменистi осередки довжиною 20 – 50 м, шириною 5 – 8 м. Крiм того, чередуючись по берегам, впродовж рiчки тягнуться гальковi та гальковi – каменистi приплески шириною вiд 5 – 15 м в верхнiй течiї до 80 – 150 в нижнiй. Швидкiсть течiї змiнюється вiд 0. 1 м/с (с. Раково) до 1. 8 м/с (с. Сiмер), середня 0. 5 – 1. 0 м/с. Русло практично не заросле. Дно нерiвне, у верхiв’ї кам’янисте, на iншому протязi гальково – каменисте, рiдко кам’янистi. Берега крутi, обривистi, один берег частково пологий, висотою вiд 0. 2 до 4 м, за часту 0,5 – 1. 5 м, мiсцями зливаються зi схилами долин. Рiчку використовують як джерело гiдроенергiї. Водозбiр Рiчка Середня висота над рiвнем моря, м абс Площа, км² Довжина, км ² Люта 700 270 2,79 26 10 1,72 1,80 Тур’я 540 467 2,57 30 16 1,55 1,52 Уж 211 2010 7,2 107 30 1,40 1,62 Рiчка Площа (%), зайнята Розвиток водороз-дiльної лiнiї Озера-ми Болотами, заболоче-ними землями i лiсами Лiсами i чагарни-ками Люта 0,58 0,39 1,39 - <1 83 <5 Тур’я -0,84 0,52 2,79 - - 61 5 Уж 0,77 0,47 1,44 - - 57 15 На головнiй рiчцi Уж розмiщено чотири водомiрних поста: р. Уж – с. Жорнава, смт. Великий Березний, с. Зарiчево, м. Ужгород. На притоках – три водомiрнi поста: р. Люта – с. Чорноголова; р. Тур’я – с. Тур’я, р. Тур’я – с. Сiмер. Назва поста Вiдстань вiд гирла, км ² Вiдмiтка нуля поста, мБС Уж Жорнава 100 286 1927; 01. 01. 1946 Уж В. Беерезний 78 653 1927; 1946-1988; 1994 Уж 60 1280 1946 Уж 33 1970 1989; 1948 Люта Чорноголова 14 169 1926; 1946-1988; 1999 Тур’я Тур’я Поляна 28 98,6 278,46 1965-1988; 1999 Тур’я Сiмер 1. 4 464 1957 Таблиця 2. 3 Розподiл постiв по величинi площi водозбору i перiоду спостереження Назва водного об’єкта Назва поста ² Перiо дiї Перiод спостережень (роки) Тур’я 98,6 31 Люта Чорноголова 169 1926;1946-1988; 1999 50 Уж 286 1927; 01. 01. 1946 61 Тур’я Сiмер 464 1957; 50 Уж Великий Березний 653 1927; 1946-1988; 1994 55 Уж 1280 1946 61 Уж 1970 1989; 1948 59 3. Водний режим рiчки 3. 1 Загальна характеристика водного режиму i живлення рiчки висоти на рiчках Закарпаття формуються в середньому 6 – 8 раз на рiк в любу пору року, а їх висота та небезпека залежать вiд iнтенсивностi i перiоду опадiв, їх кiлькостi, а взимку вiд снiгових запасiв та iнтенсивностi адвекцiї тепла. лише 10 – 15%. Рiвневий режим р. Уж характеризується чергуванням паводкiв на протязi всього року. На протязi року формуються в середньому 10 – 14 паводкiв довжиною 5 – 8 днiв. Найменша довжина паводкiв 2 дня, найбiльша 18 днiв. На р. Уж частi високi зимнi паводки, їх повторюванiсть приблизно 1 раз на 10 рокiв (грудень 1957р, лютий 1968р, сiчень 1979р, листопад 1998р). Максимальна амплiтуда пiдйому рiвня води пiд час зимових паводкiв, по даним спостережень гiдрологiчного поста в м. Ужгородi, складає 3 – 4 м. Середня багаторiчна рiчна витрата р. Уж в мiстi Ужгород складає 29,0 м. куб./с. В окремi роки вона може коливатися в межах 11. 6 – 46. 0м. куб./с. Максимальна витрата води складає 1680 м. куб./с. (14 грудня 1957 р.), мiнiмальна 0. 50 (24 жовтня 1947 р.). Характер внутрiшньорiчного розподiлу стоку пов'язаний з фiзико – географiчними умовами територiї. Близько 70% рiчного стоку приходиться на зимнiй (грудень - лютий) i весняний (березень - травень) сезони i лише 30% приходиться на лiтнiй (червень - серпень) i осiннiй (вересень - листопад) сезони. протокiв рiчки. Зi збiльшенням висоти кiлькiсть опадiв стрiмко зростає. Так, пiд час проходження сильних ливнiв 100 – 170 мм., паводок формується дуже швидко i охоплює весь басейн. Основними фазами водного режиму р. Уж є: весняне водопiлля, лiтнi паводки, лiтньо – осiння межень, зимнiй перiод. Тип рiчки по характеру водного режиму – паводковий. Таблиця 3. 1 Середньомiсячнi i середньорiчнi витрати води р. Уж – м. Ужгород за перiод 1992 – 2006 рр. Рiк I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII 1992 10,1 15,0 67,3 47,6 11,5 10,8 5,59 2,34 8,03 51,0 93,8 23,2 28,9 1993 13,5 5,61 52,2 43,3 10,7 9,31 12,4 5,71 19,0 10,4 17,3 56,4 21,3 1994 33,1 24,4 57,6 58,5 22,5 13,9 4,14 3,80 7,07 20,3 17,6 25,9 24,1 1995 30,7 69,5 46,1 60,1 26,0 15,8 13,3 4,95 15,8 8,48 29,1 28,1 29,0 1996 18,1 5,45 16,4 37,7 33,4 9,49 11,4 18,0 25,3 23,0 23,3 22,1 20,3 1997 8,71 38,1 32,7 33,2 46,5 20,0 26,4 9,53 7,31 17,5 26,1 30,8 24,7 1998 34,4 33,4 28,6 72,6 23,3 20,0 45,9 30,8 26,9 59,6 73,6 8,82 38,2 1999 31,8 10,9 116 70,0 24,4 19,1 11,1 10,2 5,17 7,87 15,0 36,5 29,8 2000 12,8 43,7 103 110 12,9 6,28 19,8 8,93 10,5 4,87 11,1 37,3 31,8 2001 28,8 37,4 99,6 18,7 9,16 25,9 41,0 18,6 30,4 11,0 51,2 7,10 31,6 2002 26,1 77,8 48,3 20,0 12,3 13,1 5,27 6,83 6,08 31,2 32,3 12,5 24,3 2003 15,5 8,30 42,2 40,4 13,3 5,54 4,53 2,32 4,95 23,1 23,8 14,7 16,6 2004 21,5 37,7 94,9 43,4 33,6 12,4 14,6 24,8 15,8 27,3 37,4 42,0 33,8 2005 23,7 16,5 65,2 76,3 79,1 21,3 12,6 16,5 7,98 9,14 7,19 31,2 30,6 2006 21,9 19,1 82,6 97,2 32,3 38,4 8,65 17,9 13,6 5,49 30,4 10,5 31,5 3. 2 Характеристика водного режиму за типовому гiдрографом 3. 2. 1 Весняний паводок В кiнцi зими на початку весни танення снiгу є значною складовою у формуваннi весняного водопiлля. - травень). В березнi мiсяцi 2001 року на р. Уж, як i на всiх рiчках Закарпатської областi пройшов снiгово – дощовий паводок. Основними гiдрометеорологiчними умовами формування цього паводку були: дуже сильнi, тривалi, iнтенсивнi дощi 3 – 5 березня, якi в басейнi р Уж складали 44 – 95 мм; iнтенсивна адвекцiя тепла, яка разом з опадами, склала дуже iнтенсивнi умови танення снiгу, яке добавило ще 20 – 40 мм води до загальної кiлькостi опадiв; воднiсть рiчки перед паводком досягла середнiх багаторiчних значень. Пiдвищення рiвня почалось ввечерi 3 – вночi 4 березня. На 08 годину ранку 4 березня добовi амплiтуди пiдйомiв рiвнiв води складали на р. Уж 0. 4 – 2. 44 м над перед паводковим. На протязi дня 4 березня сформувались першi максимуми з загальними пiдйомами на р. Уж – на 0. 5 – 3. 01 м. Загальнi пiдйоми на р. Уж складали 1. 40 – 3. 39 м. З 6 березня почався спад рiвнiв води. Максимальний рiвень на р. Уж бiля м. Ужгород був 207 м, трохи нижчий вiд iсторичного максимуму. Пiдйом рiвня води супроводжувався значним затопленням заплав, перевищенням небезпечних рiвнiв затоплення. витрат вiд талих вод; вiдношення максимальної витрати дощових паводкiв до максимальної витрати весняного водопiлля складає всього 0. 7. Найбiльш часто повторюються паводки амплiтудою 2. 0 – 2. 5 м. З усiх лiтнiх паводкiв самим високим (3. 75 м) в м. Ужгород був серпневий паводок 1980 року. Паводок охопив басейн р. Уж, сформувався значними опадами i проходив двома хвилями. Кiлькiсть опадiв за паводок 21 – 27 липня складала 49 – 261 мм. Паводок сформувався в умовах достатньої напередоднi вологостi поверхнi водозбору, на фонi високої водностi. Лiтня межень не тривала i спостерiгається в основному мiж паводками. Живлення рiчок в цей перiод вiдбувається за рахунок ґрунтових вод. Найнижчий рiчний рiвень – 189 см на водомiрному постi зареєстрований 13 серпня 2003 року. або їх дефiцитом. Для зими характернi частi вiдлиги, коли снiговий покров повнiстю сходить, або значно зменшується. Зачасту високi паводки формуються в холодний перiод року: грудень 1947 р, сiчень 1948 р, грудень 1957 р. Грудневий паводок сформувався в результатi рiзкого потеплiння, яке супроводжувалось iнтенсивними дощами ливневого характеру. Найбiльший пiдйом рiвня на р. Уж бiля Ужгорода спостерiгався на 4,75 м. Зимня межень нетривала. Льодостав нестiйкий, окремi дiлянки рiчки замерзають на протязi всiєї зими, в теплi зими льодоставу на рiчцi не буває, в суворi зими рiчка покривається льодовим покровом; середня товща льоду 20 – 25 см, максимальна 81 см (зима 1963 – 1964 рр. смт. В. Березний). Найбiльш часто утворюються сало, за береги, шуга, iнколи на рiчцi утворюється донний лiд. Середнi строки їх появи – друга половина грудня. Весняний льодохiд продовжується вiд 1 до 8 днiв, iнколи два тижнi, утворюються затори льоду на крутих поворотах рiчки. Льодохiд може вiдмiчатись декiлька раз в будь – якому зимовому мiсяцi в основному за рахунок транзитного льоду з верхiв’я рiчки. Таблиця 3. 2 Витрати води та дати характерних точок гiдрографiв окремих рокiв р. Уж – м. Ужгород за перiод 1992 – 2006 рокiв. № п/п Роки Весняна (весняно – лiтня) повiнь Тривалiсть повенi дiб Найменша витрата лiтньо-осiнньої меженi тривалiсть меженi, дiб Початок Q* Д* Q Д Q Д Q Д 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 1992 19. 5 281 27. 03 6. 69 21. 05 82 1. 56 26. 08 18 2 1993 6. 64 13. 03 236 7. 49 87 2. 68 10,26. 08 19 3 1994 22. 0 201 07. 04 19. 4 30. 04 39 1. 65 30 4 1995 15. 5 450 27. 04 15. 6 24. 05 68 3. 21 25. 08 26 5 1996 7. 03 156 14. 05 14,9 68 4. 29 5. 09 16 6 1997 13. 0 28. 03 206 14. 0 13. 06 78 2. 75 12 7 1998 18. 3 351 12. 9 14. 05 72 5. 48 13. 09 12 8 1999 10. 4 01. 03 376 12. 8 10. 05 71 2. 00 21,22. 09 18 9 2000 22,2 01. 03 484 10. 03 22. 2 02. 05 63 2. 90 15 10 2001 14,6 01. 03 752 05. 03 13. 6 17. 04 48 3. 80 7 11 2002 36,5 18. 02 159 19. 2 30. 03 41 2. 49 15. 09 22 12 2003 10. 6 04. 03 145 31. 03 12. 8 10. 05 68 1. 34 29,30. 08 28 13 2004 24,5 10. 03 337 24. 5 24. 04 46 3. 76 22,23. 07 18 14 2005 18. 6 16. 03 622 22. 4 76 5. 00 23. 24. 09 21 15 2006 29. 2 558 30. 03 17. 4 11. 05 53 4. 00 28 Таблиця 3. 2. 1 Перший лiтнiй паводок Осiннiй (зимовий) паводок Тривалiсть паводкового перiоду, дiб Початок Максимум Початок Максимум Кiнець Q Д Q Д Q Д Q Д Q Д Q Д 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 9. 72 49. 3 14. 06 7. 12 24. 06 2. 38 16. 10 1280 9. 29 30. 12 89 2. 80 20. 07 44. 6 5. 00 04. 08 4. 46 10. 12 166 05,01 14. 0 60 13. 3 68. 0 06. 06 4. 94 5. 64 10. 9 25. 1021. 01 358 408 29. 10 25. 02 7. 49 15. 5 12. 11 46 57 9. 66 22. 06 175 05. 07 9. 32 14. 07 12. 8 15. 11 391 15. 2 07. 01 76 6. 34 25. 07 168 05. 08 10. 1 11. 08 7. 41 164 20. 10 22. 4 19. 12 79 18. 0 20. 05 206 23. 06 14. 0 13. 06 8. 01 13. 5 01. 10 188 235 11. 10 04. 01 7. 63 19. 7 54 70 10. 7 01. 07 640 05. 08 12. 3 14. 08 10. 3 27. 09 1050 16. 3 93 8. 01 09. 06 99. 3 11. 3 30. 03 8. 77 20. 11 256 16. 2 23. 12 47 7. 25 26. 07 270 30. 07 9. 15 8. 79 306 9. 16 19. 01 37 8. 01 234 24. 06 11. 4 20. 07 18. 6 9. 71 22. 01 209 227 19. 09 13. 02 17. 3 36. 5 18. 02 51 27 8. 90 03. 06 45. 1 09. 06 7. 09 20. 06 8. 50 12. 10 249 24. 10 15. 5 26. 11 62 5. 48 09. 06 22. 3 10. 06 4. 10 13. 06 7. 40 20. 10 143 31. 10 12. 4 31 5. 83 27. 07 132 30. 07 8. 09 13. 08 12. 2 08. 11 325 16. 2 56 13. 1 05. 06 106 13. 06 17. 5 7. 56 27. 12 256 11. 2 32 19. 5 197 31. 05 13. 3 17. 06 5. 37 05. 11 77. 2 10. 11 23. 6 22. 11 49 Таблиця 3. 2. 2 Осiннiй льодохiд Поява льодових явищ Весна Осiнь Початок Кiнець Початок Кiнець Початок 26 27 28 29 30 31 32 33 34 - - - - - - - - - 11. 03 - - 4 01. 03 18. 03 18. 11 12. 12 - - - - - - - - - - - - - - - - 26. 11 18. 03 - - 2 01. 03 18. 03 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 03. 03 - - 1 01. 03 03. 03 - - - - - - - - - - - - - - - - 26. 02 - - - - - - - - - - - 05,12. 03 - - 4 - - - - - - - - - 18. 03. 19. 03 - - 2 19. 03 - - - - - - - 10. 03 - - Таблиця 3. 2. 3 Найменша витрата зимової меженi Початок Q Д 35 36 37 38 39 23. 01. 92 14. 02. 92 22 4. 37 27. 12. 92; 02. 02. 93 10. 03. 93 64 1. 99 17. 02 07. 12. 93 18 3. 71 02. 12 13 6. 38 02. 12 07. 03. 96 21 3. 21 17. 12 26. 12. 96 28 5. 99 01. 02. 98 12 6. 87 25. 12. 98; 31. 01. 99 06. 01. 99; 38 6. 79 27. 12. 99; 03. 02. 2000 38 10. 5 27. 01 - - - 3. 55 08. 12 11. 12. 01; 24. 01. 02 45 4. 04 26. 12 10. 12. 02; 14. 02. 03 36 3. 70 31. 01. 04 22 7. 00 31. 01. 05 17. 02. 05 18 7. 01 10. 02 20. 01. 06 20. 02. 06 31 4. 93 08. 02 3. 3. 1 Комплекснi графiки гiдрометеорологiчних спостережень За багатоводний рiк приймається рiк з найбiльшою середньою витратою за рiк. В даному випадку це 1998 рiк. За маловодний приймається рiк з найменшою середньою витратою за рiк – 2003 рiк. Середнiм по водностi приймаємо – 1995 рiк. Для побудови комплексних графiкiв використовуємо такi данi: температура повiтря за 08 год., опади, середня температура води за добу, рiвнi води, середньодобовi витрати води, товщу льоду i висоту снiгу на ньому, фази льодового режиму. Льодовi явища наносимо за допомогою умовних позначень. Вплив основних фiзико – географiчних чинникiв на водний режим рiчки можна встановити, порiвнюючи хiд стоку з ходом основних метеоелементiв. Зимовий перiод 1995 р. характеризується переважно негативними температурами повiтря, якi досягали - 15ºС у сiчнi. Стiк змiнюється незначно i формується виключно пiдземними водами. У кiнцi року початок зимового перiоду збiгається зi сталим переходом температури повiтря через 0ºС до негативних вiдмiток i, як наслiдок, виникнення льодових явищ у виглядi за берегiв та шуги. Коливання температури близько 0ºС заважає утворенню стiйкого льодоставу. Снiготанення пiд час вiдлиги призводить до пiдвищення рiвня (витрат) води у рiчцi. Початок весняної повенi збiгається зi сталим переходом температури повiтря через 0ºС до позитивних значень. Витрати води рiзко збiльшується внаслiдок танення снiгозапасiв, накопичених на водозборi у зимовий перiод, що призводить до скресання рiчки. Рiдкi опади у цей час практично не впливають на хiд стоку. Лiтньо-осiннiй перiод характеризується чередуванням низьким (меженним) стоком та невисоких паводкiв. Опади, що випадають у лiтнiй перiод, практично не утворюють значних паводкiв через поширення на водозборi пiщаних та глинисто-пiщаних ґрунтiв, якi добре поглинають вологу, за виключенням деяких рокiв. Внаслiдок чого вiдбувається накопичення запасiв пiдземних вод. В осiннiй перiод опади вiдбуваються меншi за величиною, нiж влiтку, та формують порiвняно невисокий та недовго тривалий паводок. У цей перiод рiчка живиться за рахунок пiдземних i дощових вод. Зимово - весняна повiнь, що є основною фазою водного режиму, формується за рахунок танення снiгу. Тривалiсть повенi дорiвнює три з половиною мiсяцi, що зумовлено здебiльш клiматичними особливостями цього регiону. Повiнь починається при витратi 10. 9 м³/с у третiй декадi сiчня. Повiнь проходила декiлькома хвилями, спостерiгалось три найвищi пiки: перший пiк- максимальна витрата спостерiгалась 146 м³/с (28. 01), другий пiк – максимальна витрата спостерiгалась 408 м³/с (25. 02), третiй пiк – максимальна витрата спостерiгалась 260 м³/с. Повiнь закiнчується 25/05 при витратi 16. 5 м³/с. Лiтнiй паводок сформувався за рахунок дощiв ливневого характеру, 04. 07 випало найбiльше опадiв – 50 мм. Паводок розпочався 22. 06 при витратi 9. 66 i закiнчився 14. 07 при витратi 9. 32, пiк спостерiгався 05. 07 з максимальною витратою 93 м³/с. Лiтня межень на р. Уж тривала 31 добу з 25. 07 по 26. 08, найменша витрата спостерiгалась 25. 08 - 3. 21 м³/с. ³/с. Максимальна витрата спостерiгалась 06. 09 i склала 57 м³/с. Паводок закiнчується 16. 09 при витратi 6. 5 м³/с. Осiння межень тривала з 13. 10 по 02. 11, найменша витрата спостерiгалась 25. 10 – 3. 80 м³/с. Розпочався паводок 15. 11 при витратi 12,8 м3 /с. Спостерiгалось двi хвилi паводку, перший пiк спостерiгався 17. 11 при витратi 391 м333 Льодостав на р. Уж - м. Ужгород спостерiгався з 15. 01 по 24. 01. З переходом температури через 0ºС до позитивних значень почався процес руйнування льоду. 3 Кiлькiсна оцiнка джерел у загальному стоцi рiчки здiйснюється розчленуванням гiдрографу за методом зрiзки. 3. 3. 2 Розчленування гiдрографа по характерним по водностi рокам. Вiдрiзняють такi фази режиму: 1) водопiлля; 2) паводки; 3) межень. снiгу на водозборах рiвнинних рiк обумовлює виникнення весняного водопiлля, танення високогiрних снiгiв, а також випадiння дощiв утворюють водопiлля весняно – лiтнього i лiтнього типу. Паводки – швидкий i порiвняно короткочасний пiдйом рiвня води в рiчцi. Виникають в результатi випадiння дощiв, ливнiв i снiготанення. Межень – фаза водного режиму рiчки, характеризується затяжними (сезонним) стоянням низьких рiвнiв i витрат води в рiчцi в наслiдок сильного зменшення, або припинення поверхневого стоку; в цей перiод рiчка живиться в основному за рахунок притоку ґрунтових вод. Загальне представлення про змiну на протязi року водного режиму дають графiки коливання витрат води. Кiлькiсна оцiнка долi рiзних джерел живлення в загальному балансi стоку дослiджуваної рiчки проводиться шляхом розчленування гiдрографiв. Розчленування гiдрографiв по джерелам живлення проводиться з врахуванням особливостi режиму рiчки, умов надходження води вiд дощу, снiготанення i з пiдземних джерел. Видiлення ґрунтового стоку проводиться прямою лiнiєю, або плавною кривою. Так як витрати початку лiтньої меженi(пiсля закiнчення спаду весняного водопiлля), як правило, вище витрат весняного водопiлля, то по цiй схемi значення ґрунтового стоку декiлька збiльшується в перiод весняного водопiлля. Видiлення лiтнiх паводкiв в цьому випадку вiдбувається шляхом пересiчення гiлки пiдйому i спаду паводкiв з лiнiєю, яка вiдокремлює пiдземний сток вiд поверхневого. 3. 3. 3 Кiлькiсна оцiнка поверхневого i пiдземного живлення. Основнi характеристики рiчного стоку: Q = Qi / n = 290 Формула 3. 1 де Qi - витрата кожного дня, n - число днiв в роцi; ² площi басейну: М=Qср х 10³/ F л/с км² =14. 7 (л/с км² ) Формула 3. 2 3) об’єм стоку за рiк W в м³/рiк, або км²/ рiк – кiлькiсть води, що стiкає за рiк: Wр=QсрхТ=915·106 (м³) Формула 3. 3 Де Т = 86400 х 365 (кiлькiсть днiв в роцi); h=W/Fx10³ =464 мм Формула 3. 4 5) Об’єм пiдземного стоку визначається за формулою: 6 (м3) Формула 3. 5 6 (м3 ) Формула 3. 6 7) Об’єм поверхневого та пiдземного стоку розраховується у вiдсотках вiд об’єму стоку за рiк. Частка поверхневого стоку вiд загального об’єму стоку за рiк дорiвнює 62%, частка пiдземного = 38%. В данiй курсовiй роботi на основi даних метеостанцiй Ужгород, В. Березний викладенi вiдомостi про основнi риси клiмату Закарпатської областi, вчасностi басейну р. Уж (температура вологiсть повiтря, опади, снiговий покров). По даним гiдрологiчних щорiчникiв "Ресурси поверхневих вод" викладенi гiдрографiчнi особливостi головної рiчки – р. Уж i її основних протокiв. Надається таблиця основних гiдрографiчних характеристик, гiдрографiчна схема рiчки. Також на основi матерiалiв гiдрологiчних постiв надається загальна характеристика водного режиму р. Уж. По характерним по водностi рокам будуються комплекснi графiки р. Уж – м. Ужгород. Данi гiдрометеорологiчних спостережень використовують в сiльському господарствi, в плануваннi i побудуваннi дамб i т. д. Особливо велике значення гiдрологiя вiдiграє в гiдротехнiчному будiвництвi i при побудовi мостiв, водосховищ i каналiв. 1 Ресурсы поверхностных вод СССР Т. 6 Вып. 1. Западная Украина и Молдавия. Гидрометеоиздат, 1969. 2 Ресурсы поверхностных вод СССР Т. 6 Вып. 1. Западная Украина и Молдавия. Гидрометеоиздат, 1978. 3 Климат Ужгорода. Гидрометеоиздат 1991. 6 Государственный водный кадастр 1991 г. Т. II Вып. I. Киев, 1992. 7 Тепловой и водный режим Украинских Карпат. Гидрометеоиздат, 1985. 8 А. И. Чоботарев. Общая гидрология. Гидрометеоиздат, 1975.