Орографiчна характеристика Сумщини
Перший погляд на карту дає вам уяву про рельєф областi як типово-платформенний – це рiвнина iз середнiми вiдмiтками височини 140-180м. До 90% всiєї площi областi займає територiя низовини(до 200м) i лише у схiднiй частинi областi можна бачити окремi масиви з абсолютними вiдмiтками височини бiльше 200м – тут на просторi Польсько-Днiпровської низовини(захiдна частина областi) вторгаються вiдроги Середньо-Росiйської височини мiсцевостi (243м у Краснопiльському районi бiля села Грабовське). Транзитнi рiки, якi перетинають нашу область зi сходу на захiд або на пiвденний захiд, тим самим показують загальний нахил мiсцевостi з пiвнiчного сходу на пiвденний захiд, де можна знайти найбiльш низиннi дiлянки, якi належать заплавам рiк(110-115м абс. височини).
тривалий час iснування платформа зазнала безлiч змiн: вона опускалася i пiдiймалася, заливалася морем i знову море вiдступало. У наш час основа платформа - кристалiчний фундамент – виявився пiд рiзною товщею осадових порiд: в районi м. Глухова вона складає майже 300м, у районi м. Суми – 600 – 700м, а на пiвднi областi їх товщина сягає 5000м i бiльше.
Власне, сама поверхня рельєфу областi i обумовлена нахилом кристалiчного фундаменту територiї в пiвденно-захiдному напрямi(кути нахилу невеликi: на пiвночi, очевидно, вони не перевищують 1°, на пiвдень збiльшуються до 2-3° iнодi досягають 8°).
Таким чином, розмiщення територiї областi в межах такої геологiчної структури, як платформа(вiд француз. – «плоска форма») є однiєю iз головних причин рiвнинностi нашого рельєфу.
Другою, не менш важливою причиною, яка сформувала рельєф поверхнi, є клiмат. Змiни клiматичних показникiв не раз призводили до утворення льодовикових перiодiв, серед яких найпотужнiшим було четверте зледенiння. У цей перiод льодовик, який утворився у Скандинавiї, поступово розростався i кiнець кiнцем досягнув України. Най пiвденнiше положення льодовика, назване днiпровським, захопило частково i нашу область, а межа льодовика проходила по лiнiї Ромни-Бiлопiлля.
Льодовий покрив, потужнiстю декiлька сотень метрiв, вiдiграв роль величезної праски, яка прасувала поверхню. Проте, на краю цього природного «утюга» нагромаджувались уламки: це могли бути валуни-уламки кристалiчних порiд, якi були перенесенi льодовиком iз Скандинавiї або Карелiї. Таких свiдкiв зледенiння ще не так давно можна було знайти на просторах Роменського i Конотопського районiв. У краєзнавчому музеї м. Ромни зараз можна побачити майже 1,5м висотою камiнь круглої форми, який є одним iз визначних експонатiв.
Яскравим вираженням дiяльностi льодовика є так званi «зандровi» рiвнини, якi сформувалися при розтаваннi i виносi талими водами iз поверхнi льодовика маси пiщаних частинок («зандр»- вiд нiм. «пiсок»).
Спочатку вiд краю льодовика вiдходили поодинокi конуси пiску, якi поступово збiльшувались i зливались. Льодовик розтавав повiльно протягом тривалого перiоду, тому зандровi рiвнини розширювали свою площу i зараз С. Будський, Ямпiльський, Конотопський, Шосткiнський, Путивльський райони являють собою вирiвняну поверхню, яка вкрита пiщаними покладами зi слабо вираженими ярами.
легко розмиваються водами, сприяють утворенню ярiв i балок. Тому територiя областi, особливо та, яка покрита лесовими покладами, досить порiзана. Це центральнi, схiднi, пiвденно-схiднi райони нашої областi, де рiвниннi дiлянки супроводжуються утворенням дуже розгалуженої яро балочної мережi.
На схилах крутих ярiв, якi виходять у плавнi рiк, нерiдко вiдбуваються обвали i зсуви. Перепади височин можна спостерiгати на берегах рiчок Сула, Хорол, Грунь та iн. Такий вид рiвнини називають ерозiйно-акумулятивною. Пiвденно-схiднi i частково схiднi дiлянки областi не пiдлягали впливу льодовика, тому їх рельєф є найбiльш давнiм i бiльш порiзаним, еродованим.
Вивчаючи рельєф областi, не можна не звернути увагу на одну найважливiших форм рельєфу – рiчковi долини. Долина становить собою негативну пологу, витягнуту форму рельєфу, в якiй видiляють дно i схили. Схили долини частiше всього терасованi, дно долини широке i представлене заплавою, яка заливається у повiнь.
На великих рiчках, як правило, бувають розвиненi два рiвнi заплав - високий i низький.
На високому рiвнi заплави русло рiчки достатньо глибоке (нижче нiж 1 м) врiзане в поверхню; ширина заплави коливається вiд декiлькох десяткiв метрiв до 8км. Найбiльш широка заплава вiдмiчається по долинах р. Десна, Псел, Сейм, Ворскла. При низькому рiвнi – заплава заболочена i важко прохiдна.
Вiд заплави вгору по схилу розмiщуються тераси. Перша, над заплавою, називається боровою терасою. Вона являє собою широку площадку, покриту товстим шаром пiску. У перiод танення льодовика вона становить собою заплави рiчки, на якiй води повенi залишили частинки пiску. У подальший перiод пiсок перевiювався вiтром, утворюючи еоловi (тобто вiтровi) форми, якi називаються дюни. Яскраво вираженi дюни у долинах р. Сули (с. Коровинцi, Курмани, Бiловоди), р. Псла, Ворскли, Сейму (вiдповiдно Лебединського, Охтирського i Путивльського районiв) та iн. Сьогоднi вони нагадують пагорби висотою 5-10 м, якi покритi тонким шаром дерну або соснових-голок. Ця тераса, як правило, зростає сосновим бором i тому її називають «борова». Ширина борової тераси вiд 2 до 10км, а висота над рiвнем рiчки 4-10м.
Вона добре виражена у долинах рiчок Ворскли, Сули, Десни, Сейму та iн. Вiд борової тераси вона вiдокремлюється виступом, але часто вiн не досить виразний, розмитий талими поверхневими весняними водами.
Спецiалiст може видiлити ще декiлька терас, але оскiльки їх вiк бiльш давнiй, то за довгий перiод свого iснування вони зазнали дуже сильної ерозiї i часто нечiтко вираженi.
З низинними територiями пов’язанi такi несприятливi фiзико-географiчнi процеси, як пiдтоплення. Динамiка процесу пiдтоплення в останнi роки досить неоднозначна. Якщо в одних районах вiдбувається деяке скорочення пiдтоплених площ, то в iнших, навпаки, їх розширення.
Сталi прояви пiдтоплення виявленнi в 64 населених пунктах областi, в т. ч. в 20 мiстах i селищах(57% загальної кiлькостi мiст i селищ) та в 44 селах. Загальна площа пiдтоплених територiй населених пунктiв становить 7155га, в т. ч. в мiстах i селищах-5913га(10% загальної площi мiст i селищ) та 1242га в селах.
району), Велика Чернеччина Сумського району-80га, Бором ля Тростянецького району-259,46акр. Загальна кiлькiсть сiл iз площею пiдтоплених територiй понад 10га становить 29.
Найбiльш шкiдливої дiї вiд пiдтоплення зазнають райони:
- Великописарiвський-9 сiл,300 га;
- Охтирський-6 сiл, 155га.
Площа сiльськогосподарських угiдь рiзного ступеня заболочення в областi становить близько 99 тис. га, а перезволоженої рiллi, тобто такої, яка має незадовiльний водно-повiтряний режим, нараховується близько 32 тис. га. Особливо негативнi наслiдки близького залягання ґрунтових вод проявляються в дощовi роки та в перiод великих повеней.
Площа осушених земель в областi становить 106,6 тис. га, але через занедбанiсть мелiоративних систем вони знаходяться у незадовiльному станi, частина з них вийшла з ладу.
За облiковими даними, за останнi 5 рокiв площа болiт збiльшилася на 0,5 тис. га i становить 61,7 тис. га, що вказує на тенденцiю до пiдняття рiвня ґрунтових вод та поступового пiдтоплення i заболочування територiй.
на рiвних дiлянках зi слабким природним стоком. Техногеннi причини зумовленi порушенням умов стоку поверхневих вод у результатi замулення русел рiчок, засипання природних елементiв стоку, будiвництва водосховищ, гiдротехнiчних споруд та iн.
а також унаслiдок будiвництва вище за течiєю цiєї рiчки водосховища.
по Сумськiй областi». Даною програмою передбачено захист 5023 будiвель.
У подальшому необхiдно продовжити спостереження за перебiгом екзогенних процесiв.
потокiв мас солi в шарах ґрунту, якi деформували поверхневi шари i утворили кулеподiбнi пiдняття. Таким чином, утворилася г. Золотуха в Роменському районi, ряд куполiв у Липоводолинському районi, найбiльшим iз яких є Синiвський купол.
Таким чином, рельєф поверхнi областi становить собою пагорбково- хвилясту рiвнину iз загальним нахилом поверхнi на пiвденний схiд. Зi сходу на захiд i пiвденний захiд цю рiвнину перетинають рiчковi долини, простiр мiж якими бiльшою чи меншою мiрою розчленування глибокими ярами i балками.
розташований у межах Полiської низовини. Решта територiї (пiвденний захiд i пiвдень) належать до Полтавської терасової рiвнини.
Глухiвську акумулятивно-денудацiйну рiвнину
, що включає захiднi вiдроги Середньо руської височини), а в пiвденнiй – Полтавську терасову
рiвнину
, що охоплює значну частину Лiвобережної України. Загальний нахил поверхнi обох орографiчних одиниць спрямований з пiвнiчного сходу на пiвденний захiд, що обумовлено нахилом кристалiчного фундаменту. Глухiвська рiвнина
обмежена на заходi долиною Десни, на пiвднi – долиною Сейму, а на сходi виходить за межi Сумської областi. Її роздiляють на три частини: Путивльське, Кролевецько-Глухiвське i Ямпiльське плато.
Путивльське плато
розташоване мiж долинами рiчок Сейму i Клевенi. До долини р. Сейм плато обривається круто й утворює її правий берег, до долини р. Клевень воно має положисту спадистiсть. Отже, плато має асиметричну будову, тому вододiльна лiнiя мiж долинами рiчок Сейму i Клевенi проходить близько вiд правого берега долини р. Сейму. У пiвденнiй частинi Путивльського плато максимальнi висоти досягають226м (на схiд вiд Путивля), а в пiвнiчнiй його частинi, на схiд вiд с. Шалигiне, - 212м. Поверхня плат дуже розчленована балками i ярами, причому бiльш крутий схил плато на правобережжi долин р. Сейму розчленовано значно бiльше, нiж положистий схил, що примикає до долини р. Клевень.
обмежене на пiвднi i сходi долиною р. Клевень, на заходi – поєднаною долиною р. Десни i р. Сейму, а на пiвночi воно примикає до Ямпiльського плато. Межею мiж ними є пiвнiчна межа суцiльного поширення лесу. Кролевецько-Глухiвське плато досягає 225м висоти схiднiше Глухова i 223м на схiд вiд Ярославця. На захiд i пiвденний захiд вiд цiєї високої частини плато його вищi точки зменшуються до 183-204м, а на пiвнiч i пiвнiчний схiд – до 189-211м.
Притоки рiчок Десни i Клевенi дуже розчленовують плато. Долина р. Есманi (права притока р. Клевенi) розчленовує пiвнiчну частину плато на двi частини, з яких схiдна є вододiлом мiж рiчками Клевень i Есмань, а захiдна – вододiлом мiж притоками рiчок Десни i Есманi. Ця частина плато дуже розчленована долинами рiчок Шостка, Есмань i Реть – лiвими притоками р. Десни, а також балами i ярами. У долинах цих рiчок великi простори займають заболоченi заплави i мiсцями вираженi в рельєфi пiщанi (боровi) тераси.
Ямпiльське
плато примикає на заходi до долини р. Десни, на пiвднi його межею, як уже вказувалося, є пiвнiчна межа суцiльного лесу, що проходить звивистою лiнiєю через села Тулиголове, Обложки, Берези, Зорине, Дем,
янiвку, Хинель (на сходi за межами Сумської областi). Плато – це слабко-хвиляста рiвнина, майже позбавлена балок i ярiв. В окремих частинах воно досягає 220-225м висоти (м. Дружба), а на сходi, за межами Сумської областi, пiднiмається до 236м.
терасовою рiвниною, що входить до складу Полiської низовини. Межу мiж плато i терасовою рiвниною проводять на пiдставi даних про геологiчну будову, характер рельєфу i висотних вiдмiток. Вона проходить з пiвночi на пiвдень звивистою лiнiєю вiд с. Чернацького через Кам’янку, Шатрище, на захiд вiд Ямполя – через Палiївку, Грем’ячку, Собичеве, Слоут, Землянку, Дубовинi, Тулиголове, Бистрик до Кролевця.
Придеснянська терасова рiвнина охоплює широке дно долини Десни, що терасовими сходинками поступово знижується на захiд до р. Десни. Заплава Десни порiзана численними вiдгалуженнями головного русла рiчки й у багатьох мiсцях на нiй видiляються заболоченi старичнi зниження.
Абсолютна висота заплави – 115-120м. Поверхня першої надзаплавної пiщаної (борової) тераси мiсцями значно погорбована. Горбкуватi дiлянки чергуються з улоговинами, в яких зустрiчаються озерця i болота. Цi риси рельєфу додають пiщанiй терасi хвилястого характеру поверхнi.
Друга i третя надзаплавнi тераси мають бiльш-менш рiвну поверхню, на якiй лише мiсцями зустрiчаються невеликi блюдцеподiбнi зниження. Придеснянську терасову рiвнину прорiзують лiвi притоки р. Десни – рiчки Уличка, Знобiвка, Свига, Бичиха, Івотка, Шостка, Осота, Есмань i Реть. Усi вони протiкають по неглибоких долинах з положистими схилами. Рiчки Бичиха й Івотка, вийшовши на простiр заплави р. Десни, ранiше розбивалися на численнi рукави й утворювали великi болота. Нинi русла цих рiчок каналiзованi, а заплави мелiорованi. У долинах рiчок Івотка, Шостка, Есмань i Реть. крiм заплави, у рельєфi вираженi ще двi надзаплавнi тераси, представленi у видi пiщаних просторiв. На першiй надзаплавнiй терасi характерним елементом рельєфу є дюни. У долинi р. Івотка, на пiвнiч вiд смт. Ямполя, зустрiчаються дугоподiбної форми дюни, якi iнколи називають «барханами». Одиночнi дюни дугоподiбної форми зустрiчаються в районi мiж с. Дорошiвною i м. Дружбою. Дюни в Дорошiвнi по гребеню завдовжки–426м, заввишки–5м. Крутий пiдвiтряний схил звернений на пiвнiчний схiд, а положистий навiтряний–на пiвденний захiд.
Пiвнiчна частина областi обмежена на пiвднi долиною Сейму. На пiвднi основнi риси рельєфу визначаються характером поверхнi
. На пiвночi i пiвнiчному заходi ця рiвнина обмежена долиною р. Сейм, у будовi якої видiляються терасовi уступи. На пiвденному заходi, пiвднi i пiвденному сходi рiвнина виходить за межi областi. Тож майже вся пiвденна половина областi розташована в межах терасової рiвнини, за винятком її схiдної частини, яка належить до Сумсько-Богодухiвської денудацiйної рiвнини
у складi Середньоруської височини i пiвнiчно–захiдної частини, що охоплює широку терасову рiвнину Сейму з висотами 120–130м.
Межа мiж Полтавською терасовою рiвниною i терасовою рiвниною Сейму мiсцями добре виражена в рельєфi у виглядi положистого уступу. У межах Сумської областi ця межа проходить пiвденнiше м. Бiлопiлля, на захiд до с. Михайлiвки; далi на захiд вона проходить небагато пiвнiчнiше сiл Успенки й Тернiвки, а потiм на пiвденний захiд i пiвдень йде в напрямку с. Капiтанiвки Конотопського району.
Схiдний край пiвденної частини областi, як вже зазначалося, є частиною (пiвденно–захiднi вiдроги) Середньо руської височини. Тут видiляються Хотинсько – Сумське i Краснопiльсько–Тростянецьке плато, роздiленi долиною р. Псел. Бiля схiдної межi Сумської областi Хотинсько–Сумське
плато досягає висоти 228м у верхiв’ї р. Локнi та 224м у верхiв’ї р. Олешнi (на пiвнiчний схiд вiд с. Корчакiвки). Вiд цих максимальних висот плато знижується на пiвденний захiд до 204м (вододiл рiчок Сумки й Олешнi). У цiлому плато є пiдвищеною рiвниною, розчленованою рiчками, що розтiкаються в радiальному напрямку. Долини рiчок Локня, Снаг ость та її лiвi притоки спрямовуються на пiвнiч, долина р. Крига витягнута на захiд, долина р. Олешнi у її середнiй i нижнiй течiях тягнеться на пiвдень - пiвденний схiд, балкоподiбна долина р. Гуйви спрямована на схiд. На пiвднi ця частина плато круто обривається до долини р. Псла, утворюючи її правий корiнний берег, дуже розчленований глибокими розгалуженими балками. На пiвнiч плато нахилене вологiше i слабше розчленоване балкоподiбними рiчковими долинами. Вододiли – це вузькi смуги завширшки 0,5–1,5км з положистими схилами. Рiчковi долини й вододiли мiж ними утворюють полого–хвилястий рельєф.
Краснопiльско – Тростянецьке
плато, обмежене з пiвденного сходу долиною р. Ворскли, також має максимальнi висоти у пiвнiчно – схiднiй частинi, досягаючи висоти 238м (верхiв’я р. Рибицi). Тут також розташована i мiж басейнами рiчок Псла i Ворскли, де висоти досягають 227м пiвденнiше Краснопiлля, 215м бiля станцiї Боромля i 204м у верхiв’ях р. Олешнi бiля с. Золотарiвки.
Високою i густо розчленованою є частина плато, обмежена з пiвденного заходу долиною р. Сироватки i з пiвночi долиною р. Псла. У верхiв’ях р. Рибицi висота плато досягає 233м. Ця частина плато має спадистiсть на пiвнiч; у тому самому напрямку течуть рiчки Рибиця i Сiнна. Добре розвинутi долини цих рiчок у поєднаннi з глибокими балками обумовлюють характернi риси долинно - балкового рельєфу. Мiж верхiв’ям Мало-Висторопської балки, вiдкритої в долину р. Псла, i балкою, вiдкритої бiля с. Микитiвна в долину р. Боромля, на вододiлi є глибоке зниження, яке вважають прохiдною долиною. Можливо також, що це зниження на вододiлi утворилося внаслiдок регресивного розвитку двох балок, якi з’єдналися своїми верхiв’ями.
Полтавської терасової рiвнини
визначаються широкими i глибокими рiчковими долинами Сули, Хоролу, Псла та Ворскли i вододiлами мiж долинами цих рiчок. Вона має нахил на пiвдень, тому мiнiмальнi висоти вiдзначаються бiля пiвденної межi Сумської областi, наприклад, 184м на захiд вiд Липової Долини i 178м – пiвнiчнiше с. Волошнiвки. Найнижчi висотнi вiдмiтки областi властивi рiчковим долинам, що розчленовують терасову рiвнину на кордонi з Полтавською областю, наприклад, у долинi р. Псла – 102м пiвденнiше с. Кам’яного i 100,6м у долинi р. Ворскли в районi с. Куземин. Це мiнiмальна висотна вiдмiтка
Сумщини.
Крiм того, Полтавську терасову рiвнину розчленовують долини численних приток головних рiчок, а також балки i яри, що особливо розвинутi на правому березi рiчок Сули, Псла i Ворскли. Для всiх частин терасової рiвнини типовим є долинно – балковий i яружно – балковий рельєф, з яким пов’язаний полого - хвилястий характер поверхнi.
Значно слабше розчленована пiвнiчна частина терасової рiвнини у межах басейну р. Вир. Тут рiчковi долини i балки вiдрiзняються незначною глибиною i мають широке, часто заболочене дно, обмежене положистими схилами. Яри зустрiчаються порiвняно рiдко.
(у межах областi) частину Полтавської терасової рiвнини з пiвденного сходу обмежує долина р. Сули. Дiлянка територiї, розташована мiж долинами рiчок Терну i Великий Ромен, має типовий ярово – балковий рельєф. Крiм правих приток р. Сули, цю частину рiвнини прорiзує прохiдна долина, що з’єднує долину р. Великий Ромен з долиною р. Терну. Долина завдовжки 29км i завширшки понад 0,5км зветься Сухий Ромен.
Частина терасової рiвнини, розташована на захiд вiд рiчок Великий Ромен i Сули, має надзвичайно розчленовану поверхню, порiзану долинами правих приток р. Сули i глибокими балками i ярами. Нерiдко балки i яри так густо розчленовують рiчковi вододiли, що мiсцями неможливо провести вододiльну лiнiю мiж басейнами двох рiчок. У пiвденно – захiднiй частинi областi глибина долини р. Сули досягає 50 – 55м. У верхнiй течiї бiля с. Вiльшани ширина долини досягає 3км; нижче, мiж Недригайлiвом i Ромнами, ширина її збiльшується до 4 – 5км, i нижче Ромен, на межi областi, - до 5–8км. На всiй протяжностi долина р. Сули має асиметричну будову; її правий берег – високий (максимальнi висоти–191 – 194м), крутий, а лiвий пiднiмається поступово.
185м бiля с. Ганнiвка; на вододiлi Терену, Сули i Великого Ромна максимальнi висоти досягають 189м (пiвнiчнiше с. Хоружiвки). У межах басейну р. Виру чiтко виражене значне зниження поверхнi рiвнини мiж Бiлопiллям, Ганнiвкою – Вирiвською i рiчками, де висоти на вододiлах досягають 154 – 169м, тобто значно нижче поверхнi навколишньої частини терасової рiвнини.
Центральна
частина Полтавської терасової рiвнини (мiж долинами рiчок Сули i Псла) найвище пiднiмається у верхiв’ї р. Сули, де висота її досягає 222м (на вододiлi Сули i стрiлки). Вододiл мiж басейнами цих рiчок проходить звивистою лiнiєю вiд с. Штепiвки спочатку в захiдному напрямку, а потiм бiля с. Сакунихи повертає на пiвденний захiд i бiля с. Грабщини виходить за межi областi.
Оскiльки цю частину терасової рiвнини розчленовують значнi правi притоки р. Псла – р. Грунь i р. Хорол, то вододiл мiж рiчками Сулою i Пслом вiдхиляється до лiвого берега долини р. Сули i значно вiддалений вiд долини р. Псла. Важливими елементами рельєфи є також вододiли, що вiдокремлюють долину р. Псла вiд долини р. Грунь, яка, у свою чергу, вiддiляється вiд долини р. Хорол. Вододiл мiж рiчками Пслом i Грунню має яскраво виражену асиметрiю i проходить уздовж правого берега долини р. Псла. Балки, вiдкритi в долину р. Грунь, своїми вершинами упираються в правий берег долини р. Псла; одна з балок перерiзає вододiл i вiдкривається в долину Псла бiля с. Пристайлове Лебединського району.
правого берега долини р. Псла мiж селами Межирiч i Кам’яне, що має висоти 180 – 200м, дуже розчленована глибокими балками i ярами, верхiв’я яких зазвичай мають циркоподiбнi розширення. Сусiднi балки i яри, зближуючись своїми верхiв’ями, вiдчленовують вiд корiнного берега пiвострiвнi виступи, якi можна спостерiгати, наприклад, в околицях с. Курган. Тут виступи корiнного берега розчленованi зсувами – сiдловинами на окремi узвишшя, що створюють горбкуватий («шишакiв») рельєф, який виник у процесi складного поєднання ерозiйно – зсувних явищ. Шишаки властивi й правобережжям iнших рiчок, особливо Сули й Хоролу.
До найважливiших елементiв рельєфу цiєї частини терасової рiвнини належать рiчковi долини Хоролу, Грунi i Псла. Долина р. Хоролу витягнута в межах областi приблизно на 55км. Вже бiля с. Берестiвки, лише за 18км вiд верхiв’я, вона досягає 1км ширини, а на межi областi долина розширюється до 2км. долина р. Грунь у своєму верхiв’ї має вигляд балки. Нижче с. Капустинцiв вона вже набуває асиметричної будови. Ширина долини поступово збiльшується i нижче с. Подолки досягає 3км. Нижче Капустинцiв у долинi Грунi, крiм заплави, вираженi ще двi надзаплавнi тераси.
риси порiвняно з долинами своїх приток. Ширина долини нижче Сум досягає 10км за глибини бiльше 75м. Нижче Лебедина долина розширюється до 17км. Вiд русла рiчки до лiвого корiнного берега дно долини пiдвищується терасовими сходинками, серед яких видiляється заплава i три надзаплавних тераси. Перша надзаплавна тераса тягнеться майже неперервною смугою в лiвобережнiй частинi долини. Ця тераса складається з пiскiв i майже скрiзь вкрита сосновим лiсом. Друга i третя надзаплавнi тераси долини Псла – це степовi простори, що мають злегка хвилястий характер поверхнi завдяки блюдце подiбним западинам, якi часто зустрiчаються тут. Цi тераси добре розвинутi в лiвобережнiй частинi долини мiж Сумами i станцiєю Сироваткою, а також у районi Лебедина. У правобережнiй частинi долини вони добре вираженi в районi с. Червоного, яке розташоване на третiй надзаплавнiй терасi.
Пiвденно – схiдна
(у межах областi) частина Полтавської терасової рiвнини, розташована мiж долинами рiчок Псла i Ворскли, має найбiльшу висоту на їх вододiлi. Вододiльна лiнiя починається на Краснопiльско – Тростянецькому плато у верхiв’ї р. Сироватки i тягнеться на захiд до верхiв’я р. Бобрик, потiм звивистою лiнiєю проходить на пiвдень – пiвденний захiд, i вiд верхiв’я р. Грунь – Черкес тягнеться уздовж правого берега долини р. Ворскли. Пiвденнiше верхiв’я р. Грунь – Черкес висота вододiлу сягає 182м. Вододiл мiж долинами рiчок Псла i Ворскли досить густо розчленований долинами їхнiх приток i численних балок. Долини притоки р. Псла – Ташанi з притокою Грунь – Черкес, а також правi притоки р. Ворскли – досить густо порiзали цю частину терасової рiвнини. Крiм того, вона порiзана глибокими балками i ярами, якi особливо часто зустрiчаються на правобережжi Ворскли. Долини рiчок Грунь – Черкес i Ташань добре розвинутi в ширину i мають, крiм заплави, ще двi надзаплавнi тераси.
межi областi долина розширюється до 25км. У долинi р. Ворскли добре вираженi i три надзаплавнi тераси. Перша надзаплавна, або борова, тераса тягнеться неперервно уздовж лiвого берега i часто зустрiчається в правобережнiй частинi долини. На цiй терасi зустрiчаються дюни, здебiльшого вкритi хвойним лiсом. Друга надзаплавна тераса також майже неперервною смугою тягнеться уздовж лiвого схилу долини. А третя виражена в рельєфi нижче впадання в долину Ворскли її притоки р. Рябiнка. Друга i третя надзаплавнi тераси є степовими терасами, на рiвнiй поверхнi яких видiляються неглибокi блюдце подiбнi западини.
Крутий i високий правий берег долини р. Ворскли розчленований балками, ярами. У процесi розчленовування правого корiнного берега й у процесi розширення долини вiд берега вiдокремлювалися острiвнi гори – останцi, що рiзко видiляються серед долини. У районi Охтирки серед долини височiє острiвна гора (абсолютна висота 185м), що пiднiмається на 44м над заплавою р. Ворскли. Інший останець, до 50м вiдносної висоти (абсолютна – 203м), ще з’єднується з корiнним берегом сiдловинним зниженням. Нижче за течiєю, в околицях с. Журавного, серед долини височiє кiлька острiвцiв пагорбiв, що пiднiмаються над заплавою на 35 -45м.
Водно-льодовиковi морфоскульптури.
. Поширенi в периферiйних частинах льодовикового району i на прилеглих до нього територiях у межах плiоценових терас i пластово - денудацiйної височини. Прохiднi долини утворилися пiд час танення в основному днiпровського льодовика i зараз поєднують мiж собою долини сучасних рiчок, що iнодi належать до рiзних басейнiв. Наприклад, такi долини є мiж рiчками Сумкою (басейн Псла) i Виром (басейн Сейму), Сумкою i Сулою. У рельєфi вони добре вираженi i мають вигляд широких балок з високими, плавними обрисами. схилами, що поступово зливаються з дном. Прохiднi долини найчастiше не мають постiйного водотоку, однак в окремих випадках деякi їхнi дiлянки можуть бути успадкованi сучасною рiчковою мережею. Ширина прохiдних долин змiнюється в межах 100 – 500м, рiдко – до 800м. Максимальна ширина таких долин – 1,7 – 3,5км зафiксована на пiвденному сходi льодовикового району в межирiччях Сумка – Вир i Крига (басейн Сейму) – Олешня (басейн Псла). Їхнi днища зазвичай сухi, рiвнi, з блюдце подiбними зниженнями, що не мають сучасного водотоку, перекритi пiзньоплейстоценовими лесоподiбними суглинками, часто розоранi. Поблизу гирла деяких прохiдних долин у їх доннiй частинi спостерiгається сучасна слабко виражена заплава.
Прохiднi долини вiдiграли велику роль у формуваннi сучасного рельєфу. Уздовж великих долин на пiвночi областi виникли численнi зниженi розширення. Тут добре збереглися релiкти льодовикових озер (с. Ярославець, Землянка тощо). До цих дiлянок приуроченi серiї прохiдних долин рiзного порядку, часто вiдзначаються їх колiноподiбнi вигини.
Флювiальнi морфоскульптури.
Яри i балки у частинi розрiзу пухких пiщано – глинистих порiд, що легко розмиваються. Тут вона вiдрiзняється бiльшою гiллястiстю, значною глибиною врiзу (до 30 – 35м) i крутiстю схилiв. Форма їхнього поперечного профiлю зазвичай V- подiбна i коритоподiбна з плоским або слабо увiгнутими днищами, часто з вторинним врiзом. Верхiв’я балок мiшано лiсової зони досить часто мають напiвциркоподiбну форму, або ж за допомогою неглибоких сiдловин з’єднуються одне з одним. Балки, розвинутi в межах рiчкових терас, характеризуються меншою гiллястiстю i значною довжиною. Форма їх частiше коритоподiбна, а дно плоске. Верхiв’я їх часто мають форму виположених лощин, що плавно зливаються з поверхнею вододiлiв.
Зазвичай супроводжують дiлянки активної ерозiї та приуроченi до гирл глибоких активних ярiв. У ширину вони досягають переважно 50 – 100м, рiдко до 0,5км. Локалiзуються на поверхнi заплав, iнодi на поверхнi надзаплавних терас.
Ерозiйнi останцi.
Спостерiгаються в межах дуже розчленованих схилiв пластово – денудацiйної височини та правобережжя рiчкових долин. Вони утворенi внаслiдок iнтенсивного розвитку тут яружно – балкової мережi i сучасних перехоплень мiж бiчними вiд вершками балок. Виражаються в рельєфi досить великими пагорбами, з’єднаними з корiнними схилами сiдловинами. Зрiдка останцi цiлком вiдокремлюються.
Ерозiйними процесами (бiчна i глибинна ерозiя, площинний змив, яроутворення) охопленi значнi простори. Розвитковi ерозiї сприяють поширення лесових порiд, якi легко розмиваються, наявнiсть густої i глибоко врiзаної долинно – балкової мережi. Ерозiйнi природнi процеси зумовленi кiлькiстю i характером атмосферних опадiв та особливостями грунтово – рослинного покриву.
Крiм яружно – балкової мережi, дещо особливим результатом ерозiйних процесiв є формування «шишкового» рельєфу. Вiн утворюється в умовах, що сприяють яружно – зсувному розчленуванню берегового уступу. Поширення лесових суглинкiв i пiскiв, якi легко розмиваються, що пiдстилаються червоно - бурими i строкатими глинами, обумовлює розвиток зсувiв у верхiв’ях ярiв. Прискорений розвиток «шишкового» рельєфу спостерiгається в умовах значної висоти i крутостi корiнного берега, слабкої залiсненостi або повного знищення деревно – чагарникового покриву, посиленого випасу худоби, забору пiскiв або глин на нестiйких схилах, що легко розмивається тощо.
Гравiтацiйнi морфоскульптури
Зсуви й опливини
зустрiчаються досить часто, здебiльшого на схилах балок, розвинутих на плiоценових терасах. Сповзання порiд звичайно вiдбувається по червоно – бурих i строкатих глинах неогену, зеленуватих глинах нижнього горизонту берекської свiти i пiдморенних алевритах середньоплейстоценового вiку. Поверхня зсувних тiл нерiвна, горбиста, мiсцями з дрiбними терасовидними ступенями i має загальний нахил у бiк схилу.
У межах зандрових рiвнин зсуви практично вiдсутнi у зв’язку зi слабко розробленою ярово – балковою системою. У межах слабко розчленованої лесової рiвнини на схилах балок, врiзаних до 5 – 15м, утворюються невеликi схиловi зсуви й опливини, площею до 10 – 15м. Потужнiсть сповзаючої частини досягає 1м.
2
(середнiй показник для Сумської областi – 17). Простежується зниження коефiцiєнта зi зменшенням абсолютних висот поверхнi. У тому самому напрямку знижується iнтенсивнiсть ерозiйного розчленовування терас i змiнюється їх геологiчна будова, тобто i два чинники, що є визначальними в проявi i розвитку зсувiв.
Здебiльшого зсувнi тiла мають напiвциркоподiбну форму, дiаметр їх варiює вiд 20 до 100м. Старi зсувнi тераси мають значно бiльшi розмiри. Вони витягнутi уздовж схилiв балок. Довжина зсувних терас складає 200-600м, рiдше 1-1,5км. Невеликi молодi зсувнi порушення за розмiром не перевищують кiлька десяткiв метрiв.
За даними ЗАТ «Суминадра» на територiї областi виявлено понад 150 зсувiв, з яких занесено до обласного кадастру 117.
Загальна площа територiї, ураженої зсувними процесами, становить 58, 95га, з яких у зонах:
- житлової забудови-17,8га;
- промислових громадських об’єктiв-0,7га;
- розташування пам’ятникiв архiтектури-1,59га;
- сiнокосiв i пасовищ-33,76га.
З 2001 року ЗАТ «Суминадра» почало виконувати режимнi спостереження зсувних процесiв на стацiонарних дiлянках, облаштованих мережею ґрунтових маякiв, що розташованi у межах Путивльської, Роменської i Липоводолинської зсувних зон. В результатi зафiксовано стабiлiзацiю зсувних процесiв на бiльшостi стацiонарних дiлянок. У 2005 роцi режимнi спостереження на стацiонарних дiлянках продовжувались. Незважаючи на стабiлiзацiю зсувних процесiв, практично всi дiлянки за ступенем зсувного ризику належать до категорiї «iстотного ризику».
не дуже поширенi, зустрiчаються переважно в межах першої надзаплавної тераси (борової) рiчок Псел, Сейм, Десна, Ворскла, а також на поверхнi зандрової долини на лiвобережжi р. Десни.
борової тераси, але й дрiбнi частки ґрунтового покриву. Вiтрова ерозiя пов’язана iз сезонними лiтньо-весняними вiтрами схiдного i пiвденно-схiдного напрямкiв(суховiями). Висушування ґрунтового покриву призводить до ослаблення структурних зв’язкiв мiж йо складовими частками, створюючи передумови для розвiювання i виносу часток вiтром.
Карстовi i суфозiйнi морфоскульптури
На територiї областi домiнує карбонатний карст крейдово-карстових мергельної товщi верхньої крейди, що проявляється у виглядi груп за даними щорiчних стацiонарних спостережень 1985-1991рр.)
Блюдцеподiбнi западини (поди) – розвинутi на плоских рiвнинних вододiльних i лесових терасах у пiвденнiй частинi областi. Утворилися вони внаслiдок осiдання лесових порiд. Особливо поширенi поди на межирiччi рiчок Великий Ромен, Терен i Сула. Вони є округлими або овальними замкнутими зниженнями. Зазвичай це зниження невеликих розмiрiв (10-30м у дiаметрi i 1-2м глибиною), що iнодi в центральнiй частинi заболоченi або заповненi водою. Рiдше – це плоскi широкi лощини витягнутої форми, слабко вираженi в рельєфi. Довжина їх складає 1-5км, ширина 0,3-1,2км. Поверхня цих знижень, зазвичай зволожена, у найбiльш низьких мiсцях зустрiчаються заболоченi дiлянки й озерця.
Геохронологiчна таблиця
| Еон
|
Ера
|
Система(перiод, млн. рокiв)
|
Вiддiл
|
|
Тектонiчна епоха
|
| Фанерозой
|
|
Четвертинна
Антропогеновий
1,8-2,0
|
Плейстоцен
Верхнiй
Середнiй
нижнiй
|
Q4
Q3
Q2
Q1
|
|
| Неогенова
Неогеновий
23,8
|
Плiоцен
мiоцен
|
N2
N1
|
|
Палеогеновий
65
|
Еоцен
палеоцен
|
P3
P2
P1
|
| Мезозойська
|
Крейдова
Крейдовий
135
|
Верхнiй
|
K2
K1
|
|
|
205
|
Середнiй
нижнiй
|
J3
J2
J1
|
|
245
|
|
T3
T2
T1
|
| Палеозойська
|
Пермський
295
|
Верхнiй
нижнiй
|
P2
P1
|
Герцинська
|
| Кам’яновугiльна
Кам’яновугiльний
|
Середнiй
нижнiй
|
C3
C2
C1
|
|
Девонський
|
Верхнiй
Середнiй
нижнiй
|
D3
D2
D1
|
Каледонська
|
| Силурiйська
|
нижнiй
|
S2
S1
|
| Ордовицька
Ордовицький
|
Верхнiй
Середнiй
|
О3
О2
О1
|
|
Кембрiйський
|
Середнiй
нижнiй
|
Є3
Є2
Є1
|
|
|
Протерозойська
|
|
Венд
|
Нижнiй
|
V2
V1
|
|
| Рифей
|
Верхнiй
Середнiй
Нижнiй
|
R3
R2
R1
|
|
|
PR2
|
| Нижнiй протерозой
|
PR1
|
|
|
Верхнiй архей
|
AR3
|
| Середнiй архей
|
AR2
|
| Нижнiй архей
|
AR1
|
|
