Географiчне положення Сан-Марино
Сан-Марино – держава в Європi, яка знаходиться на Апенiнському пiвостровi, та є анклавом на територiї Італiї. Це одна з наймешних держав свiту, яка в розмiрах поступається лише Ватикану i Монако. Територiя Сан-Марино гориста, саме тут мiсце Тосканських Апенiн. Столиця держави – Сан-Марино. Найвища точка країни – височина Титано (749 м). Клiмат Сан-Марино субтропiчний середземноморський. В рiк тут буває 800-900мм опадiв. Переважно на територiї республiки дубовi лiси, хащi макi. Загальна площа країни – 60,6 кв. км., що є повнiстю сушею, тобто країна не мiтить нi рiк, нi озер.
Сан-Марино – це адмiнiстративно-територiальна одиниця, республiка в складi 9 мунiципалiтетiв. Главами державами є два регент-капiтани, що вибираються Великою i Загальною Радами на 6-мiсячний термiн.
Населення Сан-Марино складає 26 937 мешканцiв (2000 рiк). Густота - 377 мешканцiв на кв. км. Середньорiчний прирiст населення – 0,22%. Етнiчний склад населення Сан-Марино складається з сан-маринцiв та iталiйцiв. Сан-маринцi складають близько 80% всього населення, решта – люди iталiйської нацiональностi. Бiльшiсть населення – це негромадяни, переважно iталiйцi. Бiльше, нiж 20 тисяч сан-маринцiв проживає за кордоном. З них основна частина – в Італiї, проте немалий процент складають громадяни в таких державах як США, Францiя, Аргентина. Майже всi громадяни Сан-Марино – католики. Найбiльш розповсюджения дiалект визначається як кельтсько-гальський, близький до ломбардського i романського дiалектiв.
Переважна кiлькiсть населення республiки Сан-Марино проживає у мiстах (91%). Головною причиною цього є великi урбанiзацiї, спочатку 1980, а потiм 1998 рокiв.
Державною мовою країни є iталiйська. Грошова одиниця – iталiйська лiра.
консулами у вiдповiдностi з їх постановами. В 15 столiттi республiкою правила Велика Рада, що складалася з 60 чоловiе з Аренго. В 16 столiттi Сан-Марино вiдбивалося вiд нападiв сусiдiв i навiть пережило перiод окупацiї вiйськами Цезаре Борджiа. В цей час країна переживала своє найвище пiднесення як держава. В 18 столiттi правлення олiгархiв та спроби приєднання до Папської областi призвели до поступового зниження впливу i значення республiки в Італiї. Коли Наполеон вiрвався в Італiю, вiн з повагою вiднiсся до суверенiтету найстародавнiшої республiки Європи i навiть запропонував розширити її територiю. Вiн направив на гору Титано свого посла, доручивши йому висловити сан-маринцям своє дружнє ставлення. Таке високе визнання традицiй свободи i незалежностi ранiше наколи не було адресоване республiцi Сан-Марино. Теплi вiдносини з Францiєю збереглися i в подальшому 1805 роцi.
Бонапарт зустрiв зi всiма почестями Антонiо Онофрi, посла республiки, який приїхав до Мiлану, щоб розширити Торговий договiр, вже заключений мiж Сан-Марино та Цизальпiнською республiкою. Пiсля Наполеона Бонапарта незалежнiсть Сан-Марино була визнана i пiдтверджена учасниками Вiденського конгресу 1815 року, що внесли його назву з вiдповiдними суверенними характеристиками в число європейських держав.
Республiка Сан-Марино не залишилась в сторонi вiд боротьби за нацiональну єднiсть Італiї i давала тимчасовий притулок i захист патрiотам i бiженцям, що стукали їй в дверi. Багото вiдомих дiячiв знайшли тут схованок, чекаючи вiдновлення боротьби. Особливо гордяться сан-маринцi однiєю видатною подiєю, коли пiсля падiння Римської республiки, Гарiбальдi, не здавшись ворогу, зупинився зi своїми волонтерами бiля кордонiв республiки.
Переслiдуваний австрiйцями, вiн увiйшов у Сан-Марино, i звернувся з проханням про притулок для себе i своїх 2000 солдат. Солдати отримали притулок, а пораненi – медичну допомогу. Уряд Рспублiки попросив в обмiн на це вiдгородити країну вiд нещастя i розрухiв вiйни. Генерал Гарiбальдi погодився, i звернувся до своїх вiйськ про розпуск першого Римського легiону. Це сталося 31 липня 1849 року, коли легендарний герой склав зброю.
Папськi властi були незадоволенi тим, що Гарiбальдi була здiйснена допомога i прагнув вiдiмстити. Серйозною небезпекою для республiки став 1854 рiк, коли цi властi запропонували герцогу Тоскани захватити Сан-Марино воєнним шляхом. Втручання Францiї, яка направили до Сан-Марино свого посла з пропозицiєю захисту вiд Наполеона, дозволило запобiгти небезпецi.
У спалахнувшiй другiй свiтовiй вiйнi Республiка скурпулезно дотримувалась традицiйного нейтралiтету, а нещасним iталiйським братам було запроповано притулок на територiї країни, бiльше ста тисяч бiженцiв знайшли його тут, хоча їх кiлькiсть на той час становила у вiсiм разiв бiльше самого населення Сан-Марино. В 1944 роцi Сан-Марино тимчасово було окуповано нiмецькими вiйськами
Договiр про дружбу з Італiєю, пiдписаний в 1862 роцi, вiдновлювався у 1897, 1939, 1953 та 1971 роках. Зараз Сан-Марино перебуває в економiчному союзi з Італiєю, який передбачає спiльнi валютнi та митнi кордони. Республiка користується дотацiєю iталiйського уряду. З 1988 є членом Ради Європи, з 1992 – членом ООН.
3. Характеристика економiчного розвитку: промисловостi, сiльського господарства та сфери послуг.
На територiї Сан-Марино нема нiяких родовищ мiнеральних ресурсiв. Ранiше тут велись розробки каменю для будiвництва, але i вони припинилися. Саме тому економiка країни основується тiльки на невеликому пiдприємництвi громадян. Нацiональне господарство республiки побудоване на туризмi, ремеслах, торгiвлi та сiльському господарствi. Випускаються буд. матерiали, фарби i лаки, папiр, вироби з металу, текстиль, одяг, меблi, каучук, шкiра, взуття, керамiка, фарфор, продовольчi товари та косметика.
країну вiдвiдує близько 3 млн. туристiв, тому прибуток очевидно є досить високим.
у сiльському госоподарствi займають вiвцi, конi, свинi, шкiри. Робоча сила на 1999 рiк скаладала 15600 чоловiк. В цiлому, доля сiльського господарства в економiцi країни становить лише 3%.
Електроенергiя до Сан-Марино надходить iз Італiї.
Традицiйнi галузi ремесла Сан-Марино – це виробництво виробiв з металу i керамiки, а також меблiв. Чудова типографiчна промисловiсть приносить немалий прибуток за рахунок поштових марок, якi випускаються країною. Прибуток вiд випуску цiєї продукцiї становить близько 4 млрд лiр на рiк. З 1972 року Сан-Марино в декоративних цiлях чеканить особисту монету.
Щодо промисловостi, то цей сектор становить близько 43% всiєї економiки країни. В цiй галузi провiдне мiсце становить виноробство, а також ювелiрнi вироби.
За останнi 10 рокiв роль промисловостi у розвитку економiки країни збiльшилася. Хоча, в основу iмпорта покладено саме промисловi товари, та товари харчової промисловостi, цьому сектору в країнi придiляється велика увага. Поруч iз особистими малими промисловими пiдприємствами, якi виробляють будiвничi матерiали, керамiчнi та трикотажнi вироби, на територiї республiки знаходяться фiлiї деяких iталiйських машинобудiвних та iнших фiрм, якi дiють тут через нижчi, нiж в Італiї податки.
Основний вид транспорту в Сан-Марино – автомобiльний. Територiя країни поєднується з територiєю Італiї великою автострадою.
Як вже зазначалося ранiше, уряд Сан-Марино основну увагу придiляє туристичному сектору, приватнi пiдприємства цим займаються теж бiльше, нiж iншими галузями. Тiльки утримання рiзноманiтних готелiв для численних iноземних туристiв вже заноситься до одногт з найголовнiших секторiв економiки. Завдяки туризму валовий внутрiшнiй прибуток Сан-Марино на 2000 рiк станови близько 600 млн. доларiв США.
Телефонний зв’язок країни, а саме всi мiсцевi лiнiї – це є автоматична телефонна система, повнiстю iнтегрована в iталiйську телефонну мережу, що ще раз доводить тiснi взаємостосунки країн. Крiм того слiд згадати про шосейний та авiацiйний зв’язок з iталiйським портом Рiмiнi.
Таким чином, можна зробити висновки, що економiка Сан-Марино досить стабiльна, та не передбачає нiяких рецесiй. Слiд зазначити, що країною експортують будiвниче камiння, вапно, каштан, пшениця, шкiри, консервацiї та iн. Імпорт складають переважно промисловi та харчовi товари.
4. Участь у свiтовому господарствi та мiжнароднi вiдносини.
Зовнiшню торгiвлю Сан-Марино важко назвати визначною та важливою для розвитку економiки. Вся статистика таких даних включається до статистики Італiї, тому простежити процентнi спiввiдношення цiєї торгiвлi майже неможливо. Проте важливе мiсце у розвитку країни займають участi в рiзноманiтних органiзацiях та стосунки з рiзними країнами.
Головною силою Республiки є високий громадянський дух жителiв Сан-Марино, що проявляється в основних напрямках мiжнародних вiдносин країни, згiдно з якими санмаринцi встановили спiвпрацю з багатьма важливими мiжнародними органiзацiями. Сан-Марино є державою-членом Всесвiтньго поштового союзу, Мiжнародного Комутету Червоного Хреста, Мiжнародної палати правосуддя, конференцiї ООН з питань торгiвлi та розвитку, Мiжнародного iнституту економiчних наук, мiжнародного iнституту унiфiкацiї приватного права, свiтової органiзацiї з туризму, мiжнародного союзу телекомунiкацiй, ЮНЕСКО, мiжнародної органiзацiї з питань працi i т. д.
Сан-Марино є дiючим членом Європейської Ради, а також країною – спостерiгачем в ООН у Нью-Йорку.
Потрiбно згадати про засiдання щодо безпеки i спiвпрацi в Європi, якi почалися в Хельсiнках 3 липня 1973 року. В ньому активну участь брало Сан-Марино. Країни-учасницi брали до уваги значення, яке має пристосування виробництва до вимог зовнiшнiх ринкiв для розширення мiжнародної торгiвлi, розумiючи необхiднiсть бiльшого врахування потенцiйних споживачiв. Країни намагатимуться сприяти полiпшення умов для здiйснення заходiв, направлених на вплив на розвиток торгiвлi та задоволення запросiв споживачiв в тому, що стосується iмпорту, шляхом вивчення ринку та проведення реклами. Сан-Марино на цих форумах брало досить активну участь. Його представниками було запропоновано там, де це необхiдно, створювати служб спорядження, обслуговування пiсля продажу та пiдготовки необхiдного мiсцевого технiчного персоналу.
На завершення слiд зазначити, що Сан-Марино – це перспективна держава. І, не зважаючи на свою малу територiю, вона здiйснює активну дiяльнiсть у європейських та свiтових процесах, завдяки своєму географiчному положенню та добре розвинутiй економiцi.
1. Бiлорус О. Г. Глобалiзацiя i безпека розвитку: монографiї. – К.: КНЕУ, 2001.
3. http://www.allworld.ru/sanmarino.html
.
infa.
ru
| 
