Географія сільського господарства cвіту

Географiя сiльського господарства cвiту Географiя сiльського господарства cвiту   Формування свiтової агропродовольчої системи. (АПК), що включають у себе сiльське господарство, яке виробляє продовольчу сиро­вину продукти харчування та переробку i збут сiльськогосподарської си­ровини та продовольства, а також виробництво засобiв виробництва для цих галузей. САПС є розвинутi країни через те, що для АПК цих країн зовнiшньоеконо­мiчнi ринки стають основним чинником економiчного зростання. Це знахо­дить своє вираження у поглибленнi спецiалiзацiї та кооперування у вироб­ництвi продовольства, ресурсiв для його виробництва, взаємному посилен­ню руху капiталiв i, технологiй. Досвiд розвинутих країн свiдчить, що попит на продовольство практично безмежний при досягненнi високих норм споживання. Удосконалення вiд­бувається шляхом залучення до господарського обiгу все нових рослин i їх видiв, розширення асортименту, пiдвищення «зручностi» продовольства (економiї працi при приготуваннi їжi), виходу на ринок товарiв, що займають промiжне положення мiж продуктами харчування й медичними препаратами. Прискорення економiчного розвитку країн, що розвиваються, перетворює їх у бiльш активну, хоча й залежну вiд розвинутих країн ланку САПС, у той же час ця двостороння залежнiсть прискорює розвиток глобальної продовольчої системи. Країни, що розвиваються, намагаючись подолати своє вiдставання у виробництвi й споживаннi продовольства, пришвидшу­ють розвиток економiки, у тому числi й сiльського господарства. Це приво­дить не тiльки до зростання iмпорту продовольства, але й до iмпорту ресур­сiв, технологiй i капiталiв, необхiдних для розвитку нацiональних продово­льчих систем. Країнам з перехiдною економiкою належить скромне мiсце у свiтовiй агропродовольчiй системi, але їхня частка в окремих регiонах досить суттє­ва. До загальних проблем, що стоять перед ними, належать: низька ефективнiсть економiки, включаючи АПК, висока залежнiсть вiд iмпорту продовольства, ресурсiв для його виробництва, недосконалiсть або вiдсутнiсть елементiв ринкового господарства тощо. Посилюється вплив ТНК на розвиток САПС. У розвинутих країнах ТНК переважають у сiльськогосподарських сферах нацiональних АПК (сiльсько­господарське машинобудування, харчова промисловiсть, торгiвля, сфера обслуговування). У країнах, що розвиваються, ТНК сприяють розвитку сiльського господарства, а часто є основою розвитку АПК i ланок з вирощування, переробки, упаковки та транспортування продукцiї. Рис. 1. Частка сiльського господарства у ВВП країн свiту Глобалiзацiя агро бiзнесi вiдбувається на фонi свiтової бiотехнологiчної революцiї. З 1995 р. почалося масове впровадження трансгенного насiн­ня (сої, картоплi, бавовнику, кукурудзи). Площi пiд трансгенними культурами досягли у свiтi 35 млн га, з них 30 млн га у Пiвнiчнiй Америцi. Сього­днi вiдбувається масивне впровадження нових сортiв рослин з модифiкованими технологiчними й споживчими характеристиками. Через високу скла­днiсть й вартiсть бiотехнологiчних розробок вони зосередженi в 10 провiд­них американських i європейських хiмiко-бiологiчних компанiях — «Монсонто», «Новартiс», «Дюпон», «Рон-Пуланк», «Хьохст» та iн. 2. Рослинництво. Провiдною галуззю сiльського господарства є рос­линництво. Пiд зерновими у свiтi перебуває бiльша частина площ орних зе­мель (див. рис. 2). Основнi райони вирощування пшеницi зосередженi в Єв­ропi та Пiвнiчнiй Азiї (Росiя, Україна, Казахстан, Францiя, ФРН, Італiя тощо), Пiвнiчнiй Америцi (США, Канада), Азiї (Китай, Індiя, Туреччина, Пакистан та iн.). Головнi країни-виробники пшеницi — Китай, Індiя, США, Францiя, Росiя. Найбiльшим виробником кукурудзи є США (45% свiтового збору). Ба­гато кукурудзи збирають Китай, Бразилiя, Мексика, Аргентина, Францiя, Ін­дiя, ПАР. Рису щороку вирощується понад 500 млн т: 1/3 його свiтового виробництва дає Китай, 1/5 — Індiя, важливим районом вирощування рису є Пiвденно-Схiдна та Схiдна Азiя (Індонезiя, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японiя тощо). Технiчнi культури — сировина для виробництва продовольчих i проми­слових товарiв. Бавовник — вирощують переважно у країнах, що розвива­ються (Індiя, Пакистан, Бразилiя, Єгипет), iншi важливi виробники — Китай, США, Узбекистан, Туркменiстан, Туреччина. Джут вирощують, в основному, в Індiї, Бангладеш, Шрi-Ланцi. Бiльше 1/2 цукру у свiтi отримують iз цукрової тростини (Куба, Мексика, Бразилiя, США, Аргентина, Індiя, ПАР, Єгипет, Австралiя). Головнi райони вирощування цукрових бурякiв — Україна, Росiя, Польща, Чехiя, Словаччина, ФРН, Францiя. З олiйних найбiльш поширенi со­няшник (Росiя, Україна, Болгарiя, Уругвай, Аргентина) та соя (США, Китай, Росiя, Бразилiя). Важливими експортними товарами країн Латинської Амери­ки, Азiї та Африки є чай (Індiя, Шрi-Ланка, Китай), кава (Бразилiя, Мексика, Колумбiя, Кот-д'Івуар, Індiя), какао (Кот-д'Івуар, Бразилiя, Гана, Нiгерiя), арахiс, плодiв олiйної пальми (Конго, Індонезiя, Малайзiя). Кiлькiсть тракторiв на 1000 га орної зе­млi Кiлькiсть мiнеральних добрив на 1 га рiллi, кг Урожайнiсть пшеницi ц/га Розвинутi країни США Японiя Країни з перехiдною економiкою Україна Мексика Нiгерiя 25,6 217,4 476,2 12,5 8,9 7,4 10,4 0,4 45 266 355 32 32 18 15 7 24,1 88,5 36,2 30,9 43,0 41,9 17,0 17,0 Тваринництво розвинуте в усiх регiонах земної кулi. В економiчно розвинутих країнах Європи, Пiвнiчної Америки в лiсовiй та лiсостеповiй зо­нах розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного та молочного напря­мiв. У мiсцях iз посушливим та сухим клiматом розвинуте тваринництво м'ясного напрямку (Індiя, Пакистан, Аргентина, Австралiя). Найбiльше пого­лiв'я великої рогатої худоби (до 60%) припадає на країни Азiї, Африки (але тут продуктивнiсть дуже низька, використовують її для роботи на полях та як тяглову силу), Пiвденної Америки. Свинарство поширене у країнах Азiї, Пiвнiчної Америки та Європи. У промислово розвинутих країнах поширене м'ясо-вовняне та м'ясне вiвчарство, а вовняне у Австралiї, Новiй Зеландiї, Великобританiї, Іспанiї, Італiї. Птахiвництво в розвинутих країнах переведено на iндустрiальну основу. Подекуди розвивається конярство, верблюдiвництво тощо. Запитання i завдання 2. Якi чинники викликали формування свiтової агропромислової системи? 3. Проаналiзуйте табл. 10 та охарактеризуйте рiвень механiзацiї та забезпечення мiнеральними добривами сiльського господарства країн рiзних типiв економiчного розвитку. 5. Де розмiщуються основнi регiони вирощування пшеницi, кукурудзи, рису? 7. Проаналiзуйте структуру експорту та iмпорту пшеницi за картами атласу. Визначте найбiльших, експортерiв та iмпортерiв зерна. Зро­бiть висновки. цього один фермер може забезпечити продовольством до 80-ти осiб, що спо­стерiгається в Нiдерландах, Данiї, Великобританiї та США. Це дозволяє не тiльки задовольнити внутрiшнi потреби, але й поставляти продукцiю на експорт. У країнах, що розвиваються, до недавнього часу сiльське господарство майже повнiстю базувалося на архаїчному ручному знаряддi, а продук­тивнiсть працi утримувалась на рiвнi античної Грецiї чи Риму. Тому се­ляни ледь задовольняють потреби своєї сiм'ї i часто не в змозi постави­ти на ринок продукти харчування хоча б ще для однiєї сiм'ї. У країнах Пiвденної Азiї сiльськi господарства дотримують традицiйної практики вирощування рису, затрачаючи на одну тонну продукцiї у 20-30 разiв бiльше живої працi, нiж фермери США. При цьому у Пiвденнiй Азiї врожай з одиницi площi знiмають у 4-5 разiв нижчий, нiж у США.