Запорiзький комерцiйний технiкум
РЕФЕРАТ
“Гiдросфера”
Виконала студентка Б 2/2
Чорна І.І.
Перевiрила викладач
Скуйбiда Г. Ф.
Запорiжжя 2003
Запаси водних ресурсiв та їх значення.
оболонка земної кулi – океани, моря, рiки, озера – називають гiдросферою. Запаси води на землi (об’єм бiосфери) за сучасними пiдрахунками становлять близько 14млрд. км3
. Бiльше 96% iз цього об’єму припадає на солонi води свiтового океану. Запаси прiсної води невеликi : з урахуванням частини пiдземних вод вони становлять бiля 35 млн. км3
. Причому 70% прiсної води сконцентровано в льодових Антарктиди Гренландiї i гiрських вершинах. Близько 30% свiтових запасiв прiсних вод становить пiдземнi, з яких доступними є невелика частина. Води рiк i озер становлять незначну частину гiдросфери – близько 200 тис км3
(близько 1%)
Воднi ресурси – це та частина запасiв її, яка технiчно доступна i економiчно доступна для задоволення потреб суспiльства.
Потреба людини у водi постiйно зростає , якщо в давнi часи витрати води на людину становили 12- 18 л. на добу, то розвинених країнах вона сягає 200 – 400 л. Особливо зросло використання води на виробництвi, де вона застосовується практично у всiх технологiчних процесах, є джерелом дешевої енергiї, сприяє транспортування необхiдних матерiалiв та iнше так, на виробництво тонни чавуну витрачається до 200 м3 3
синтетичного волокна – 500 м3
. Великi витрати води i сiльському господарствi, де на вирощування тони зерна потрiбно близько 1500 м3
, а бавовни – до 7500 м3
води.
Води рiк, озер, морiв i океанiв як важливi елементи природного середовища створюють умови для iснування всього живого на землi, в тому числi i людини. Істотною вiдмiннiстю води вiд iнших природних ресурсiв є властивiсть її безперервно вiдновлюватись в наслiдок природного кругообiгу, пов’язаного з атмосферою, лiтосферою i бiосферою.
Важливий резерв водопостачання – це пiдземнi води. Найцiннiшими з них є прiснi пiдземнi води. Резервом у забезпеченнi водою може стати також солонуватi i солонi пiдземнi води при використаннi їх у сумiшi з прiсними або пiсля штучного їх опрiснення.
До факторiв, обмежуючих пiдземний водозабiр вiдносять:
1) Нерiвномiрнiсть розташування пiдземних джерел на територiї землi.
2) Труднощi пов’язанi з переробкою солоних пiдземних вод.
3) Зниженi можливостi природного вiдновлення.
4) Збiльшення глибини залягання водоносних пластiв.
Значна частина води знаходиться в твердiй фазi (лiд, льодовi покрови на вершинах гiр). Передбачається використовувати воду за рахунок збiльшення водовiддачi льоду з полярних районiв, однак обидва способи важко здiйснювати практично, крiм того, ще не вивченi екологiчнi наслiдки їх реалiзацiї. На сучасному етапi можливостi залучення додаткових водних ресурсiв поки що обмеженнi.
Скидання вiдпрацьованих забруднених вод у водойми призводить до погiршення якостi води. В рiки та iншi водоймища скидається майже 450 км3
стiчних вод, при цьому майже половина з них без попереднього очищення. Для того, щоб води зберегли свою здатнiсть самоочищатися, необхiдно не менш як десятикратне розведення стокiв чистою водою. Забруднена вода не тiльки не придатна для використання, але й завдає непоправної шкоди природному середовищу.
Властивостi води
Вода – це прозора, безбарвна рiдина, яка широко використовується у народному господарствi. Вона є сировиною, розчинником теплоносiєм або охолоджувачем, використовується для передачi тиску, розмивання ґрунту, добування корисних копалин тощо.
В природi вода забруднена як механiчними, так хiмiчними домiшками, мiстить мiкроорганiзми, має рiзну температуру, запах, смак. Механiчнi домiшки – це частки пiску, глини тощо. Хiмiчнi – розчиннi солi та iншi. Загальнi властивостi води визначаються за твердiстю, загальним вмiстом солей, прозорiстю, наявнiстю домiшок, мiкроорганiзмiв.
Твердiсть води зумовлено наявнiстю в нiй солей кальцiю та магнiю. Вода має тимчасову, постiйну та загальну твердiсть. Перша – спричинення гiдрокарбонатами кальцiю та магнiю, якi пiд час кип’ятiння переходять i нерозчиннi сої та осiдають на внутрiшнiй поверхнi посуду у виглядi накипу. Наявнiсть у водi хлоридiв i сульфатiв кальцiю та амонiю спричиняє постiйну твердiсть. Цi солi пiсля кип’ятiння води залишається у розчиненому станi i не випадають в осад. Наявнiсть у водi солей обох видiв твердостi складають загальну твердiсть води.
Воду подiляють також за походженням i призначенням:
1. За походженням води бувають атмосферними, поверхневими та пiдземними.
Атмосфернi води
випадають на поверхню Землi у виглядi дощу, снiгу, граду, роси, iнею, цi води насиченi сiрководнем, оксидом азоту та iншими газами, якими забруднена атмосфера особливо у промислових районах. Атмосферна води не мiстить солей, кальцiю та магнiю.
До поверхневих вод пiд впливом сонячної енергiї та дiї корисних мiкроорганiзмiв, рослин та водоростей, iнших пiдводних мешканцiв, шкiдливi мiкроби, що перебувають у водi, часто гинуть.
Пiдземнi води
– це води джерел, артезiанських колодязiв, гейзерiв, копалень. Склад їх залежить вiд ґрунтiв, через якi вони просочуються. У бiльшостi випадкiв це прозорi й позбавленi мiкроорганiзмiв води. Солi кольорових i рiдкiсних металiв, стад, бром, сiрководень тощо, часто мiстять води копалень. Пiдземнi води є унiкальною сировиною для хiмiчної промисловостi так, вода з розчиненим у нiй хлористим натрiєм використовується для отримання хлору, їдкого натру, водню. Деякi з цих вод мають лiкувальнi властивостi – води Трускавця, Миргородська, Сатанова.
Питна вода згiдно iз санiтарними вимогами має бути безпечною для вживання, не мати запаху, присмаку та забарвлення. Вода придатна для пиття, не повинна мiстити домiшок бiльше встановленої норми, оскiльки їх надмiрнiсть шкiдлива для життя органiзмiв.
Ґрунтова вода буває:
2) Пароподiбна вода утворюється через випаровування поверхневої i ґрунтової вологи при наявностi в ґрунтi вiльної рiдкої води. В ґрунтовому повiтрi мiститься максимально можлива (за даної температури) кiлькостi молекул пари. В ночi в наслiдок конденсацiї пари в при поверхневих горизонтах ґрунту, i вiдповiдного зниження в цих мiсцях потужностi , вiдбувається рух пари в гору. В день цей рух вiдбувається в зворотному напрямку.
вода являє собою сорбованi молекули водяної пари. Чим дисперснi ший грунт, тим бiльше мiститься в ньому таких часток, тим бiльшою буде їх сумарна поверхня i вiдповiдно тим бiльше буде сорбованої води. В залежностi вiд концентрацiї молекул водяної пари в повiтрi навколо твердої частки може утворитися декiлька шарiв дипольних молекул водяної пари.
Найбiльшу кiлькiсть гiгроскопiчної води грунт може сорбувати з повiтря з вiдносною вологiстю близько 100% тобто насиченою водяною парою.
4) Вiльну воду ґрунту доступну рослинам подiляють на капiлярну i гравiтацiйну.
Капiлярна вода перемiщується в тонких норах пiд дiєю капiлярних сил. В окремих видах ґрунтiв вони настiльки великi, що переважають силу ваги води. Висота пiдйому залежить вiд структурних особливостей ґрунту, його гранулометричного складу форми зерен, їх мiнерального складу.
з низу вiльними ґрунтовими або пiдгрунтовими водами її називають капiлярно-пiдперто вологою. Стикова волога залишається в ґрунтi пiсля стiкання вiльної води у пiщаних гравiювати ґрунтах. Утримується вона на стиках мiж частинами ґрунту.
Капiлярна волога є найбiльш доступною для рослин. Вона вiдiграє важливу роль в процесi перерозподiлу в ґрунтi легко розчинних сполук.
Охорона водних ресурсiв
Воднi ресурси України складаються з внутрiшнiх морiв, озер, болiт та iнших водоймищ.
короткi(менше 10 км.), загальною довжиною 131 тис. км.
В останнє десятилiття на Днiпрi споруджено каскад водосховищ, що дозволило значно полiпшити умови для судноплавства i водопостачання. Води Днiпра живлять Інгулецьку зрошувально-обводнювальну, Краснознам’янську зрошувальнi та iншi системи. Збудовано канали Днiпро-Донбас, Днiпро-Кривий Рiг, Пiвнiчно-Кримський. Днiпро живиться 32 тис. водотоками, в тому числi бiльш як 1000 рiчок, лише 90 з них перевищують довжину 100 км. У результатi спорудження великих днiпровських водосховищ (довжина берегової лiнiї становить понад 3 тис. км.), рiвень води в Днiпрi пiдвищився на 1-15 м.
мiграцiя радiонуклiдiв с пiвночi на пiвдень. У кременчуцькому водосховищi накопичення радiонуклiдiв щорiчно зростає на 40% .
Накопичення найпоширенiшого цезiю – 137 в водах Київського водосховища оцiнюються в 7200 Кi, Канiвського – 2200 Кi. Усього аварiйний викид техногенних радiонуклiдiв на Чорнобильськiй АЕС становив понад 50 млн. Кi, в т. ч. довгоживучiх цезiю-137, стронцiю-90, плутонiю-270. Близько 120 тис. км2
територiї України зазнає забруднення малими дозами радiацiї i 40 тис. км2
Другою за протяжнiстю (пiсля Волги) рiкою є Дунай, який в нижнiй частинi (157 км.) протiкає по Українсько-Румунському кордону. Бере свiй початок в Шварцвальдi (Нiмеччина) i тече через 10 країн – Нiмеччинi, Австрiю, Чехiю, . Словаччину, Угорщину, Сербiю, Хорватiю, Болгарiю, Румунiю та Україну. Його довжина – 2960 км., площа басейну – 817 тис. км2
. Дунай – важлива транспортна артерiя Європи – через систему каналiв з’єднується з Рейном, Ельбою та Одером. Рiка замерзає лише в холоднi зими, на 40-60 днiв на рiк. У межах України розташованi великi за площею Дунайськi плавнi (15 тис. га.), що становить близько 10% їх загальної площi. Дунайськi плавнi – унiкальний район гнiздування (близько 220 видiв) птахiв, їх вiдпочинку пiд час перельотiв, тут водиться понад 100 видiв риб. У нижнiй течiї рiка утворює гирло (рукава). У межах України знайдеться Кiлiйське гирло, поза її межами Сумське i Георгiвське. Дунай – судноплавна рiка зi значними енергоресурсами, частина яких використовується (сумарний гидропотенцiал у середнiй за воднiстю рiк оцiнюється в 42 млрд. кВт/год).
Дунай багатий рибою, вилов якої через забруднення рiзко скорочується (за 1990 –1994р. р. з 4,0 тис. т. до 2,5тис. т.)
Важливу роль вiдiграють малi рiки, якi потребують належної i постiйної охорони. Реалiзацiя заходiв що до їх збурення та оздоровлення набуває першочергового значення.
Значнi запаси водних ресурсiв України зосередженно в озерах, яких налiчується понад 3тис., у. т. ч. 30 озер площею 10 км2
В Українi зосередженi значнi болотнi масиви, площа яких у результатi проведення широкомасштабних мелiоративних робiт помiтно скоротилась загальна площа робiт України становить 1,2 млн. га., в тому числi торфових – майже 1млн. га. Переважена їх бiльшiстю розташована в Полiссi, особливо в захiдному Полiсi, де заболоченiсть становить 11%.
Майже половина всiх болiт України осушена, що викликало порушення рiвноваги с природного середовища, а вивiльненi територiї в переважної бiльшостi використовуються малопродуктивно.
Особливе мiсце в країнi належить пiдземними водами. Вони найчистiшi i тому переважно використовуються для задоволення потреб населення. Глибина залягання артезiанських вод збiльшується з пiвночi (вiд 100 -150 м.) на пiвдень (до 500-600м.). Основна частина цих водних ресурсiв зосереджена в захiднiй та пiвнiчнiй частинах України. Розвiдано понад 800 родовищ прiсних вод, в них зосереджено близько тритини пiдземних водних ресурсiв.
Посилюється забруднення пiдземних вод, з усiх запасiв яких в Українi вже забруднено близько 7%. Найгострiша ситуацiя складається в степовому Криму, де пiдземнi води забрудненi на 38% усiєї його площi. В результатi забруднення вод уже виведено з експлуатацiї 7 водозаборiв потужнiстю 210 тис. м3
на добу, а для 6 водозаборiв потужнiстю 300 тис. м3
на добу iснує небезпека забруднення. Охорона чистих пiдземних вод вiд забруднення та їх рацiональне використання – винятково важлива загальнонацiональна проблема України.
Слiд зазначити, що об’єм водоспоживання в Українi за останнi 20 рокiв зрiс приблизно в двiчi. Основним споживачем прiсної води є промисловiсть. Далi йдуть сiльське i комунальне господарство.
Вода в Українi є цiнним i найбiльш дефiцитним ресурсом. В маловоднi роки дефiцит води в країнi становить майже 4 млрд. м3
. Вiн вiдчувається в басейнах усiх найбiльших рiк, особливо у пiвденно-схiднiй та пiвденнiй її частинах.
Нацiональне використання i належна охорона водних ресурсiв важлива народногосподарська проблема
Багаторiчне регулювання. Стоку рiк та територiй України не проведеться, тому верхнiм (допустимi) теоретичним рiвнем запасiв води, якою можна користуватися для господарських та питних потреб вважають стiк маловодного року, який значно менший за середнiй й один раз на чотири роки може становити 71,7 млрд. м33
.
Водогосподарськi проблеми України
Через обмеженiсть та нерiвномiрнiсть розподiлу водних ресурсiв для забезпечення водою населення та галузей народного господарства широко застосовується регулювання рiчкового стоку. Найбiльше регулюється стiк Днiпра.
Україна має великомасштабне водогосподарство, гiдроенергетичнi та iригацiйнi споруди. Побудованi каскади водосховищ i гiдроелектростанцiй на Днiпрi. Пiвнiчно-Кримський, Сiверський Донець – Донбас та iншi канали.
Введенi в дiю першої черги найбiльшого пiвнiчно-кримського каналу дозволило зросити 180 тис. га. засушливих земель, забезпечити водою населення i промисловiсть мiст Керч, Феодосiя та iнших населених пунктiв Криму. Друга черга цього каналу вирiшити проблему забезпечення водою мiст Сiмферополя, Севастополя та району Великої Ялти дасть можливiсть ввести в експлуатацiю ще 80 тис. га. засушливих земель.
Чорне море
Чорне море освоювали греки – колонiсти i назвали його Понт-Євксiнкський, що означає “Гостинне море”. Об’єм води - 0,5 млн. м3
, довжина - 1148 км., ширина – 263 – 615 км., площина – 400 тис. км2
, найбiльша глибина – 2245 м. Водний режим молодий – утворився близько 70 тис. рокiв тому. Рiки щороку приносять 350 км33
, Днiпро – 50 км3
, його солонiсть – 18 г. на 1 л. Води (18 промiле) у верхнiх шарах i 20 промiле – бiля дна. В цiлому в iнших морях i океанах – 35 г. солi на 1л. Води (35 промiле). Чорне море мало б опрiснитися вiд притоку прiсної води, але через Босфор щорiчно витiкає 400 км3
, а з Мармурового моря зустрiчним потоком, що йде нижнiм шаром, вливається близько 200 км3
. Тому море має два шари: верхнiй – чистий, блакитний шар невеликої глибини, в якому проживають живi органiзми i нижнiй – мертвий шар двокiлометрової глибини, через що море в давнину назвали Чорним морем. Лише в Чорному морi шари води рухаються, чого немає в iнших морях. Перемiщення шарiв води вiдбувається на глибинi 100-150 м., тому на бiльших глибинах вiдсутнiй кисень для дихання живих органiзмiв. На певнiй глибинi iснують бактерiй, якi утворюють сiркокислi солi глибинних вод i видiляють сiрководень, чому i виникає екологiчна проблема життя в Чорному морi. З 1990 року проводиться збiр iнформацiї про можливiсть виникнення непередбачених катаклiзмiв, пов’язаних з пiдняттям у верхнiй шар мертвої води i загибелi окремих видiв риб i дельфiнiв, як це вже було 20-30 рокiв тому.
Академiк М. Г. Виноградов у 1989 р. керував експедицiєю на науковому суднi “Дмитр Менделєєв” з метою вивчення Чорного моря. Вмiст сiрководню в морi коливається вiд кiлькох десятих мiлiграма до кiлькох мiлiграмiв на один 1 лiтр, шар води (плiвка) – пiкпоклiн дає перемiшуватися верхньому шару з нижнiм.
У 1991 р. вченими з гiдрофiзичного iнституту проведено дослiдження Чорного моря, якi виявили, що сiрководень хоч i пiднiмається, але вiн не може виходити вище пiкпоклiна.
Вiдомий такий факт: у 80-х роках колiр метрового моря Ізраїлi з блакитного перетворився на чорний. На поверхню пiднялися глибиннi води з сiрководнем i все живе загинуло. Це сталося тому, що вода з рiки Йордан була повнiстю використана на зрошення.
стокiв, особливо вiд забруднених хiмiчними елементами, мiндобривами, гербiцидами, отрутохiмiкатами. Через забруднення води закриваються пляжi курортних мiст, розмножуються кишковi захворювання, з’явився новий водяний звiр – гребневик, завезений з Пiвнiчної Америки (120 видiв), вiн поїдає не лише планктон, а й iкру риб i розмножується по всьому Чорному морю. У 1989 р. налiчувалось 800 млн. т. гребневика – по 1,5 кг. на 1 м2
Азовське море має довжину 380 км., у три рази меншу, нiж Чорного моря, площу – 39 тис. км2
, об’єм води 0,29 км3
, глибина 7-8 м., найглибше мiсце – 17 м. Щорiчно море одержує 14 км2
опадiв i випаровує 34 км3
. Вода засолюється тому, що води Дону i Кубанi використовуються на зрошування, зменшується кiлькiсть прiсноводних риб, а збiльшується кiлькiсть риб Чорного моря.
33
, бентосу 370 г. Мiста Марiуполь, Таганрог забруднюють море. У морi з’явилася медуза-хижак, яка поїдає корм, мальок, а помираючи – видiляє отруту. У 1960 р. було вiдкрито нового хижака у виглядi рослини заввишки 35 см., що поїдає у сiм разiв бiльше нiж важить сама – гiдропт. Вiн живиться всiма видами водоростей i маленькими тваринами, шкодить кораблям, попадаючи в труби там розмножується, закриваючи отвiр.
Вилов риби в Азовському морi обмежено до 100 т. судака та червоної риби.
Джерела i види забруднення водних ресурсiв
регламентують наявнiсть токсичних речовин. Обмежується також вмiст речовин, що додають водi небажаного смаку, кольору або запаху.
Вимоги промислового виробництва що до якостi води визначаються продукцiєю, що виробляється, мiсцем у виробничому процесi. Якщо вони входять до складу продукцiї (харчова промисловiсть, деякi хiмiчнi виробництва), то якiсть її не повинна бути нижчою за якiсть питної води, а в деяких випадках i перевищувати її скажiмо, вимоги до якостi води в енергетицi, деяких машинобудiвних виробництвах враховують здатнiсть до накипоутворення. Вода найнижчої якостi (високий вмiст розчинних солей, наявнiсть iнших домiшок) є непридатною для технологiчних процесiв.
До зрошувальних вод рiвень вимог найнижчiй.
Якiсть природних вод у рiчках та озерах, а також прiсних i пiдземних вод в основному вiдповiдає стандартам. І в той же час в наслiдок використання великих об’ємiв природних вод як пароутворювачiв, розчинникiв, теплоносiїв i охолоджувачiв та промислового забору, у водоймища викидається значна кiлькiсть забруднювачiв.
Загальними джерелами забруднень водоймищ є недостатнє очищення стiчних вод промисловими та комунальними пiдприємствами, великими тваринницькими комплексами, змиття талими та дощовими водами забруднюючих речовин з полiв та мiських територiй: експлуатацiя водного транспорту. Негативну роль вiдiграє також забруднення, що виникає в наслiдок пiдводження з опадами шкiдливих речовин iз атмосфери: пiдвищення температури, водостої через викиди нагрiтих вод тепловими та атомними електростанцiями.
забруднювачiв пiдходить у рiчки iз шахтними i рудниковими водами, а також iз дренажними, що пiдходять з територiй зрошування, землеробства. Загальний об’єм цих викидiв сягає кiлькох мiльярдiв кубiчних метрiв на рiк.
У пiвденних областях України кiлькiсть стiчних вод, що скидаються, практично рiвна дефiциту прiсної води, вiд якого потерпають цi райони. Повернення стiчних вод у систему технiчного водоспоживання пiдприємств дозволило б лiквiдувати дефiцит прiсної води. Проте, для цього стiчнi води повиннi пiддаватися додатковiй обробцi, затрати на яку залежатимуть вiд характеру забруднення i вимог до якостi технiчної води. Вiдомi такi забруднення води:
1) Фiзичне забруднення – пiсок, мул, глина – наслiдки ерозiї, пил, радiоактивнi домiшки, частиною золи вiд ТЄС;
2) Теплове - спуск у водойми води з теплових та атомних електростанцiй;
3) Бiологiчне – мiкроорганiзми, вiруси, бактерiї, грибки, найпростiшi, черви, промисловими бiологiчними забруднювачами є м’ясокомбiнати, цукровi та маслозаводи;
5) Органiчне – нафта та її сполуки, вiдходи тваринництва;
6) Поверхневе – активнi речовини – миючi засоби, пестициди.
У 1992 р. зафiксовано 959 рiзновидiв забруднення води. Здебiльшого цi забруднення токсичнi: це сполуки миш’яку, свинцю, ртутi, мiдi, кадмiю, фтору, хрому. Вони потрапляють у їжу. У фiтопланктонi, наприклад, вмiст шкiдливих речовин у 10 разiв бiльше, нiж у водi, а в рачках, личинках їх ще бiльше. Риба, яка ними живиться, мiстить шкiдливих речовин ще у 10 разiв бiльше. Отже у щуцi, судаку якi поїдають забруднену рибу, концентрацiя може у тисячу разiв перевищувати концентрацiю отрути у водi.
Мiськi стiчнi води
Мiськi стiчнi води. Це води, забрудненнi продуктами життєдiяльностi населення, побутовими миючими засобами, фарбниками, вiдходами промисловостi, що скидаються у каналiзацiю. Стiчнi води мiстять велику кiлькiсть мiкроорганiзмiв, зараженi яйцями гельмiнтiв i тому перед викидом у водойми вони пiдлягають механiчному i бiохiмiчному очищенню, знезараженню. Майже 10% всiх забруднених мiських стiчних вод складають грубi фракцiї; 50% забруднення – розчиненi у водi органiчнi речовини.
Утворюються на рiзних стадiях технологiчних i теплообмiнних процесiв, тому кiлькiсть i склад їх визначаться умовами виробництва.
Оцiнюючи шкоду вiд забруднення водних ресурсiв країни, слiд враховувати не тiльки витрати води, але й, перш за все. Забруднення i токсичностi стiчних вод.
дорогих технологiй. Часто забруднювачi мiстять таку високотоксичну речовину, як сiрководень, викиди якого взагалi не припустимi.
Для Донбасу i Криворiзького басейну характерний викид шахтних i рудникових вод з високим вмiстом мiнеральних солей. Це перешкоджає використанню неочищених вод промисловiстю i для зрошення. Так у скинутих деякими шахтами Донбасу водах концентрацiя солей сягає 9,5 г/л, у тому числi твердих солей – до 3 г/л.
В багатьох машинобудiвних пiдприємствах застосовують технологiй гальванiчного покриття металiв – нiкелювання хромування, мiднення, кадмiювань деталей. У стiчних водах гальванiчних цехiв присутнi цiанiди, простi й комплекснi солi всiх вище згаданих металiв та солi, що утворюються при нейтралiзацiї стiчних вод. Скидання таких вод у мiську каналiзацiю можливе за умов вилучення з води сполук кольорових та важких металiв i цiанiдiв.
Вiдповiдно до водяного кодексу України всi води становлять її водний фонд. До нього належать:
I. - поверхневi води: природнi водойми (озера, водостоки – рiчки, струмки), штучнi водостоки (водосховища, ставки, канави, iншi воднi об’єкти).
II. – пiдземнi води та джерела.
III. – внутрiшнi морськi води та територiальне море.
спорудами та каналами, а також землi видiленi пiд смуги вiдведення для них, береговими смугами водних шляхiв.
Усi води пiдлягають охоронi вiд забруднення, засмiчення, вичерпання, та iнших дiй, якi можуть погiршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, зменшенню рибних запасiв, погiршенню умов iснування деяких тварин, зниження родючостi землi та iншi несприятливi явища в наслiдок змiни фiзичних i хiмiчних властивостей вод, зниження їх здатностi до природного очищення, порушення гiдрологiчного i гiдрогеологiчного режиму вод. Забороняються введення в дiю пiдприємств, споруд та iнших об’єктiв що впливають на сток вод:
1) Нових i реконструйованих пiдприємств, цехiв, агрегатiв та iнших об’єктiв; якi не мають пристроїв i очисних споруд необхiдної потужностi, що запобiгають забрудненню i засмiченню вод, або їх шкiдливої дiї та необхiдної вимiрювальної апаратури, що здiйснює облiк об’ємiв забору й скидання води;
2) Зрошувальних систем, водосховищ i напалiв до проведення передбачених проектами заходiв, що запобiгають затопленню, пiдтопленню, заболоченню, засоленню земель i ерозiй ґрунтiв, а також забрудненню поверхневих та пiдземних вод, скиданням iз зрошувальних систем;
3) Осушувальних систем – до повної готовностi водоприймачiв та iнших споруд вiдповiдно до затверджених проектiв;
4) Водозабiрних споруд – без рибозахисних пристроїв та об лаштованих проектiв зон санiтарної охорони водозаборiв;
5) Гiдротехнiчних споруд – до повної готовностi пристроїв для пропускання паводкових вод i риби згiдно проекту;
6) Експлуатацiйних свердловин на воду – без оснащення водорегулюючими та контрольно-вимiрюючими пристроями.
Вiдповiдно до Водного кодексу України забороняється скидання у воднi об’єкти виробничих, побутових, радiоактивних та iнших вiдходiв i смiття. Пiдприємствам, установам, органiзацiям i громадянам заборонене забруднення, засмiчування поверхнi водозаборiв, льодового покриву водойм, водостокiв, а також морiв, їх заток, лиманiв, виробничими побутовими та iншими забруднюючими речовинами. Власники засобiв водного транспорту, трубопроводiв, плаваючих та iнших споруд зобов’язанi забезпечувати охорону вод вiд забруднення мастильними, паливними, хiмiчними, нафтовими та iнших забруднюючими речовинами.
Обов’язкове отримання запобiгання забрудненню при зберiганнi, транспортуваннi та використаннi добрив, хiмiчних засобiв захисту рослин та iнших токсичних препаратiв i речовин сiльськогосподарськими пiдприємствами.
Пiдприємства, установи i органiзацiї, дiяльнiсть яких може впливати на стан пiдземних вод, якi експлуатують накопичувачi промислових, побутових i сiльськогосподарських стокiв чи вiдходiв, повиннi здiйснювати заходи що до попередження забруднення пiдземних вод, а також об’єднувати локальнi мережi спостережу вальних свердловин для контролю за якiсним станом цих вод.
За забруднення, засмiчення, порушення водного законодавства виннi притягуються до адмiнiстративної, цивiльної або кримiнальної вiдповiдальностi, самовiльне порушення правил водокористування, права державної власностi на воду, самовiльне захоплення водних об’єктiв або самовiльне водокористування, забруднення i засмiчення вод, пошкодження водогосподарських споруд карається штрафом. Кримiнальна вiдповiдальнiсть, що передбачає позбавлення волi встановлене за забруднення рiчок, озер та iнших водних об’єктiв неочищеними i не знешкодженими стiчними водами, покиднями та вiдходами, промислових i комунальних пiдприємств, що заподiяли шкоду здоров’ю людей, сiльськогосподарському виробництву, або рибним запасам, а також за забруднення моря речовинами, шкiдливими для здоров’я людей чи для живих органiзмiв моря вiдходами i шкiдливими речовинами. Цивiльна вiдповiдальнiсть полягає у вiдшкодуваннi збиткiв заподiяних порушенням водного законодавства, якi визначаються за спецiальною методикою.
| 
