Дергачiвський район
Площа —900,1 км^ Населення — 98,6 тис. чол. Рiк утворення — 1923.
Районний центр — Дергачi
(до 1943 року — Деркачi) — селище мiського типу. Розташоване поблизу р. Лопанi, за 12 км на пiвнiчний захiд вiд м. Харкова. Залiзнична станцiя. Через територiю селища проходить залiзнична магiстраль Харкiв — Москва І автомагiстраль Харкiв — Золочiв.
Документальних даних про походження назви населеного пункту не збереглося. Але в народi живуть рiзнi перекази. Однi пояснюють, нiби колись у заростях очерету на берегах р. Лопанi та навколишнiх озер, бiля яких осiли першi переселенцi з Приднiпров'я, водились болотянi птахи деркачi i що саме вiд назви цих птахiв село назвали Деркачами. Іншi твердять, що переселенцi прийшли на територiю теперiшнього селища на чолi з отаманом, прiзвище якого було Деркач.
Спочатку це була невелика козацька слобода. Виникла вона майже одночасно з Харковом, приблизно в 1660 роцi, як мiсце стоянки вiйськових частин. В iсторичних документах згадується вона в зв'язку з нападом кримських татар у 1680 роцi. Серед багатьох мiст i сiл, якi зазнали великої шкоди вiд цього нападу, називаються й Деркачi.
Об'єкти туризму:
• Археологiчнi:
Територiя нинiшнього Дергачiвського району з давнiх часiв була заселена скiфськими племенами. Поблизу Дергачiв та бiля села Вiльшана та Пересiчна зареєстровано близько 80 скiфських курганiв та поселень (У-ІУ столiття до н. е.)- Тут же знайдено раннi слов'янськi поселення Черняхiвської культури (ІІ-ІУ столiття н. е.). Це була територiя розселення слов'янського племенi древлян за часiв Київської Русi.
• Природнi:
Лiсовий заказник мiсцевого значення «Лозовенькiвськип». Х\похп,г. 50,5 га. Розташований бiля с. Мала Данилiвка.
Ботанiчний заказник мiсцевого значення «Личане». Площа 36,0 га. Розташований в околицях с. Личане.
Ботанiчний заказник мiсцевого значення «Слатiнський». Площа 18,9 га. Розташований в околицях с. Слатино.
Ентомологiчний заказник мiсцевого значення «Кущувате». Площа 5,6 га. Це дiлянка пiвденного степового схилу балки рослиннiсть представлена формацiями типчаково-ковилового степу. Тут живуть дикi бджоли, джмелi, а також богомол звичайний, степова дибка, ентомофаги i iншi.
типчаково-ковилових степiв. Живе багато корисних комах —- запилювачiв сiльськогосподарських культур, в тому числi землянi бджоли, джмелi.
Ентомологiчний заказник мiсцевого значення лВеликоярузький». Площа 56,0 га. Розташований бiля с. Алiсiвка.
Ботанiчна пам 'ятка природи мiсцевого значення «Пiвденне». Площа 14,7 га.
Гiдрологiчний пам'ятник природи мiсцевого значення «Моху ват є болото». Гiдрологiчний пам'ятник представляє собою сфагнове болото —¦ релiкт з бореальною флорою перiоду Валдайського зледенiння. Утворилось на мiсцi давнього озера. Тут ростуть представники флори пiвнiчних болiт — журавлина звичайна, росичка круглолиста, а також представники багатьох водоростей.
• Мiсця пов'язанi з життям i дiяльнiстю видатних осiб:
жив до 1907 року в емiграцiї, зустрiчався з В. І. Ленiним у Швейцарiї. У червнi 1907 року Матюшенко повернувся до Росiї, того ж року в Миколаєвi його заарештували та потiм стратили в Севастополi. Зараз в Дергачах є невеликий музей, присвячений П. М. Матюшенковi, а також встановлений меморiальний обелiск.
З сiм'ї багатої козацької старшини, пiзнiше росiйських дворян, що мали великi земельнi володiння навколо Вiльшан, вийшло багато вiдомих людей Росiї. Серед них М. М. Ковалевський — росiйський соцiолог, iсторик i юрист, особисто знайомий з Марксом i Енгельсом; Є. П. Ковалевський — мандрiвник, дослiдник пiвнiчно-схiдної Африки, Монголiї i Китаю; В. О. Ковалевський — геолог, основоположник еволюцiйної палеонтологiї, чоловiк Софiї Ковалевської; О. О. Ковалевський — видатний зоолог-еволюцiонiст.
(3828 р.), Є. Ковалевський регулярно вiдвiдував Гiрничий кадетський корпус в Петербурзi, слухав лекцiї кращих професорiв. В 1829-1837 роках Ковалевський працював геологом на алтайських i уральських золотопромислових заводах. В 1837 роцi вiн був у Чорногорiї. Маленькому, але героїчному слов'янському народовi Є. Ковалевський присвятив свiй значний твiр «Чотири мiсяцi в Чорногорiї». В 1839-1840 роках Ковалевський знаходився в Середнiй Азiї, в 1847-1848 роках проводив географiчнi i геологiчнi дослiдження у Єгиптi та Абiссiнiї, а в 1849 роцi - 1851 роках побував у Монголiї, Китаї. Вiн одним з перших визначив вiрне географiчне положення початкiв Бiлого Нiлу, першим з росiйських мандрiвникiв дослiдив i описав Абiссiнiю, склав опис Монголiї i цiлого ряду iнших країн. З 1847 року Ковалевський член Росiйського географiчного товариства, а 1857-1865 рр. — помiчник голови цього товариства.
В свiй час в теперiшньому Дергачiвському районi побували вiдомi письменники, поети та лiтературознавцi.
В селi Солоницiвка, де вiдомий педагог А. С. Макаренко створив Курязьку дитячу трудову колонiю, тепер знаходиться багатий музей цього вiдомого вчителя, педагога, вихователя.
• Здравницi:
Дергачiвський район привертає увагу i як оздоровчий регiон областi. У мальовничому куточку села Пересiчного, що розташоване на березi рiчки Уди в 19 кiлометрах вiд Дергачiв, розкинувся санаторiй «Березiвськi мiнеральнi води».
У 1862-1863 роках властивостi берегiвської води вивчали такi великi вченi, як М. М. Бекетов, Н. Д. Борисяк, Д. П. Лямбль i лiкар Ф. І. Ланг.
У результатi хiмiчного аналiзу в головному джерелi Березiвських мiнеральних вод була виявлена пiдвищена кiлькiсть залiза.
Першi роки хворi, що лiкувалися на курортi знiмали житло в околишнiх селах. У 70-i роки ХЇХ сторiччя був побудований, перший готель, було органiзовано кумисолiкування. Незважаючи на коштовнi лiкувальнi властивостi мiнеральної води i гарнi клiматичнi умови, курорт розвивався слабко i до 90-го року ХІХ сторiччя занепав.
Урочисте вiдкриття курорту «Березiвськi мiнеральнi води» вiдбулось в 1927 роцi. Поступово змiцнювалась його матерiальна база, будувались новi корпуса.
Курорт «Березiвськi мiнеральнi води» — бальнеологiчний, питний i грязьовий. У санаторiї три провiдних фахи: лiкування захворювань шлунку i кишечнику, печiнки та жовчовивiдних шляхiв, нирок i сечовивiдних шляхiв.
Головний лiкувальний засiб курорту - мiнеральна вода «Березiвська». Вона виходить на поверхню в трьох мiсцях. Головне джерело дає приблизно сiм лiтрiв води в секунду. Температура води постiйна — 9-10°С. Березiвську мiнеральну воду використовують в лiкувальних цiлях не тiльки в здравницi. Поряд з санаторiєм знаходиться завод по розливу мiнеральної води.
Санаторiй «Березiвськi мiнеральнi води» — чудовий клiматичний курорт. Один з важливих факторiв лiкування тут — клiматотерапiя, основана на особливостi використання клiматичних умов мiсцевостi i спецiальних кл їм ато процедур: аеротерапiї — повiтряних ванн i гелiотерапiї — сонячних ванн.
Здравниця розташована на висотi 175 метрiв над рiвнем моря. Тут чисте степове повiтря, невисока середньорiчна сума опадiв, велика кiлькiсть сонячних днiв. Живописна територiя здравницi — в парку ростуть дуби-велетнi, липи, берези, тополi та горобина.
| 
