Реферат на тему:
Змiст ландшафтно-клiматологiчних дослiджень полягає у вивченнi клiматичних властивостей ландшафтних комплексiв, виявленнi локальних (мезо-, топо-, мiкро-) клiматичних вiдмiнностей – своєрiдного вiдображення ландшафтного рiзноманiття територiї. Дослiдження подiбного плану мають наукове, практичне та пiзнавальне значення: розширюються й удосконалюються уявлення про вплив клiмату на стани ландшафтiв, процеси ландшафтогенезу; з’являються новi знання про особливостi мiсцевих клiматiв, умови мiсцевого клiматотворення; iнформацiя, яку можна застосувати для з’ясування особливостей окремих ландшафтних утворень, оцiнок клiматичних умов i ресурсiв у цiлях удосконалення систем рацiонального природокористування, розроблення програм регiонального клiматичного монiторингу для освiтнiх цiлей. Проблемнiсть питання полягає у його геофiзичнiй сутностi, що потребує застосування специфiчних методiв дослiджень, комплексностi, потребi в репрезентативних даних, вiдсутностi достатнього попереднього досвiду, практичних доробкiв тощо.
Ландшафтознавче вивчення клiмату ускладнене низкою невирiшених питань методологiчного змiсту. До них першочергово належать: а) проблема сутнiсних понять пiдроздiлiв клiмату, вiдносно якої у фiзичнiй географiї та клiматологiї немає чiтких позицiй; б) питання розроблення методiв iєрархiчної систематики метеорежиму за територiальними природно-клiматичними (ороклiматогенними, акваклiматогенними) комплексами – в цiлях рiзномасштабного клiматичного районування; в) проблема актуальностi, практичної значимостi вивчення клiматичного рiзноманiття як однiєї з найважливiших (у т. ч. й клiматоресурсних) характеристик ландшафтних регiонiв [8, 9].
Результати вивчення автором питань про iсторiю та змiст вiтчизняних i, частково, зарубiжних клiматологiчних дослiджень ландшафтознавчого змiсту (у ХХ – на початку ХХІ ст.), дали пiдставу для таких висновкiв: 1) бiльшiсть наукових публiкацiй, якi мiстять корисну iнформацiю, належить геофiзикам, метеорологам i клiматологам – науковцям провiдних ВНЗ, спецiалiстам науково-дослiдних установ; 2) суто ландшафтно-клiматологiчних дослiджень вкрай мало, для сучасних дослiджень найбiльш доцiльним є використання досвiду деяких з них [1, 2, 11, 16, 17];
окремих елементiв ландшафтно-клiматологiчного аналiзу (головно тi, що стосуються гiрських ландшафтiв) мiстять працi К. Геренчука та Г. Мiллера [13, 5, 4]; 5) сьогоднi означеної теми торкаються дослiдження окремих науковцiв [6, 7, 15]; 6) клiматичне рiзноманiття ландшафтних регiонiв України вивчене недостатньо.
[14], геофiзичнi концепцiї теорiї клiмату та окремi теоретичнi положення фiзики атмосфери (Оке, 1982
) i намагається творчо використовувати досвiд попередникiв [13, 4, 11, 16].
Основна мета дослiдження – це з’ясування сутнiсних аспектiв ландшафтознавчого вивчення клiмату та перспектив прикладного застосування результатiв. Це потребує розроблення нових методичних засад, критичного аналiзу результатiв дослiджень закономiрностей формування клiматiв окремих ландшафтiв, оцiнки сучасного стану проблеми та визначення перспектив на майбутнє. Головною цiллю для автора є вироблення логiчних схем вивчення й оцiнки клiматичного рiзноманiття як фiзико-географiчної, ландшафтної характеристики територiї. Поставлена й поетапно виконується низка завдань, де головними є: з’ясування змiстовних вiдмiнностей клiматичної сутностi, виявлення особливостей клiматотворення на локальних рiвнях, визначення комплексних властивостей ландшафтiв як основи для їх мезо- (топо-, мiкро-) клiматичної диференцiацiї. Цi питання є ключовими у публiкацiях автора, де бiльш детально висвiтлено їхнiй сутнiсний змiст [7, 8].
питання далеко не з простих. По-перше, поняття “клiмат ландшафту” потребує точного означення. По-друге, дiя чинникiв клiматотворення в рiзних ландшафтних умовах дуже складна, процеси ландшафтогенезу й клiматотворення взаємозалежнi й взаємопов’язанi. Характер цих взаємозв’язкiв залежить вiд ходу макросиноптичних процесiв, особливостей їхнiх проявiв над неоднорiдними (у геофiзичному та фiзико-географiчному вимiрах) поверхнями. В рiзних за орографiчними, ландшафтними умовами регiонах формуються локальнi клiмати зi своєрiдними, мiсцевими рисами. Такої якостi їм надає особливий хiд метеовеличин у приземному шарi повiтря, стан якого зазнає вiдчутного й помiтного впливу земної поверхнi. Тому за низкою клiматичних характеристик [14, 8] можна визначити мiсцевi (мезо-, мiкроклiматичнi, у зарубiжнiй лiтературi – “топоклiматичнi”) вiдмiни. Вони надають ландшафтним комплексам окремих територiй певних властивостей, що проявляються в якiсних характеристиках складових ландшафтної структури [13, 4, 6, 12].
поняття “клiмат” (суто фiзичнi, синоптичнi, географiчнi), ландшафтотвiрну значимiсть клiмату, закономiрностi розподiлу клiматичних характеристик, горизонтальнi й вертикальнi вимiри клiматичних пiдроздiлiв, проблеми клiматичного районування тощо. Цiкавою, неоднозначною є iсторiя становлення категорiй понять про клiмат. І дотепер немає єдиного i остаточного визначення сутностi окремих термiнiв, наявна неузгодженiсть системи понять з точки зору сучасних клiматологiї, ландшафтознавства та iнших наук. Наприклад, нечiтка визначенiсть понять “мiсцевий клiмат” i “мiкроклiмат” призводить до двоякого трактування (як тотожних або взаємозамiнних понять) або невизначеностi нижчих (локальних) пiдроздiлiв клiмату як географiчної характеристики. Географо-клiматологiчнi дослiдження були найближчими до проблем географiї клiматiв. Вiдомi дослiдження радянського перiоду – І. Гольцберг, О. Романової, С. Сапожнiкової, С. Хромова та iнших – сприяли формуванню сучасних уявлень про складовi локальних проявiв клiматичних чинникiв ландшафтотворення.
Непересiчне значення в такому аспектi мали й мають працi К. Геренчука й Г. Мiллера, в яких неодноразово згадується про внутрiшнi клiматичнi вiдмiнностi в ландшафтах, про залежнiсть їхньої структури й станiв вiд розподiлу клiматичних елементiв. Дослiджуючи ландшафтнi комплекси Чорногори, Г. Мiллер послуговується спiрним на тi часи поняттям “мiсцевий клiмат” у розумiннi набору певних мiкроклiматiв, властивих гiрськiй поверхнi. (Вивчення праць вiдомого вченого дало можливiсть автору розробити методику дослiдження мiсцевих клiматiв гiрських регiонiв, виявляти ороклiматогеннi комплекси у межах Українських Карпат). У працях К. Геренчука, присвячених природi Українських Карпат, трапляються невеликi за обсягом, але iнформативнi вiдомостi про мiсцевi клiмати природних районiв, клiматичнi особливостi iндивiдуальних карпатських ландшафтiв. Вони використанi автором для обґрунтування схеми мезоклiматичного районування Українських Карпат. В цiлому ретроспективний аналiз теоретичних та методичних аспектiв сукупного попереднього досвiду дав пiдстави автору вважати, що ландшафтознавча сутнiсть мiсцевих клiматiв у фiзичнiй географiї, геофiзицi ландшафтiв, клiматологiї, метеорологiї сприймається як мезоклiматична категорiя.
макроклiмату та його локальних рiзновидiв. Комплексне застосування елементiв фiзико-географiчного, ландшафтного, клiматологiчного, геофiзичного та синоптичного аналiзiв дало змогу з’ясувати, що умови гiрського клiматотворення мають чiткi мезомасштабнi ознаки, за якими можливе диференцiювання територiй на мезоклiматичнiй основi. Для визначення дiапазону локальних (мiсцевих) клiматичних вiдмiнностей застосовувались розрахунковi методи статистичного аналiзу, кластерний аналiз розподiлу метеовеличин, типiзацiя мезоформ рельєфу та iншi пiдходи. Використано досвiд виявлення мiри ороклiматогенного впливу гiрської країни [11], на основi чого в межах Українських Карпат автором видiлено ороклiматогеннi комплекси (ОКК) гiрського впливу. Виявленi внутрiшнi клiматичнi вiдмiнностi та орографiчнi межi стали головною пiдставою для мезоклiматичного районування в межах об’єктної територiї. Виконане на основi якiсних i кiлькiсних ознак мезоклiматичних вiдмiнностей, воно детальнiше вiдображає регiональнi особливостi ландшафтно-клiматичних умов, структуру й рiзноманiття клiматiв окремих територiй. У процесi дослiдження набуто певного досвiду, який дає можливiсть адаптувати його до iнших ландшафтних регiонiв.
вiтчизняну географiчну науку новими iдеями, знаннями про можливостi ефективного використання клiматичних ресурсiв як одного з видiв невичерпних багатств природи. Сучаснi дослiдники (як випливає з численних публiкацiй багатьох науковцiв-географiв), що не займаються безпосередньо клiматичними дослiдженнями, у ходi своєї дослiдницької роботи неодмiнно зiштовхуються з проблемами ландшафтознавчого змiсту, часто – з елементами суто клiматологiчних питань, якi трактують вiдповiдно до поставленої мети. В результатi їм доводиться специфiчно, по-рiзному вказувати на особливi ландшафтно-клiматичнi якостi дослiджуваних територiй, даючи їм специфiчнi оцiнки – частiше еколого-географiчного, природно-ресурсного змiсту. У таких роботах прямо чи непрямо вказується на оптимальнi для рiзних видiв дiяльностi мiсцевi природнi, в т. ч. й ландшафтно-клiматичнi умови. Копiткий аналiз результатiв таких дослiджень дає багато корисної, часом цiнної iнформацiї, придатної для дослiджень суто клiматологiчного плану.
Заслуговують на увагу окремi дослiдження безпосереднього ландшафтно-клiматологiчного, ландшафтно-геофiзичного змiсту. Так, на думку автора, в останнє десятилiття найпомiтнiшими є дослiдження: бiоклiматичних властивостей ландшафтiв Українських Карпат Н. Михайленко (Київ), впливу бiотичних чинникiв гiрсько-карпатських геокомплексiв на розподiл метеовеличин (ландшафтно-мiкроклiматичнi дослiдження на Чорногiрському географiчному стацiонарi) П. Шубера (Львiв), станiв рiвнинних ландшафтiв у рiзнi клiматичнi сезони В. Чехнiя (Київ). Вони свiдчать про можливостi й результативнiсть творчого наукового пошуку в галузi вивчення клiматiв ландшафтiв, де багато питань чекають свого вирiшення.
Започатковане нами вивчення клiматичного рiзноманiття рiвнинних ландшафтiв України дає цiкавi результати. Так, безперечною є наявнiсть помiтного впливу локальних особливостей поверхнi на розвиток мезомасштабної дiяльностi атмосфери в регiональних межах, що сприяє формуванню мезоклiматичних систем. Тому доцiльним є дослiдження мезомасштабного взаємовпливу поверхнi та приземного шару повiтря, аналiз розподiлу клiматичних характеристик у просторi й часi. Апробована нами специфiчна методика визначення кiлькiсних характеристик клiматичного рiзноманiття i моделi просторового розподiлу таких показникiв свiдчать, що ландшафтним неоднорiдностям рiзного масштабу вiдповiдають ареали рiзної складностi розподiлу метеовеличин. Позитивнi результати дає застосування понять про ороклiматогенний вплив гiрського чи рiвнинного типу. На цiй основi нами видiленi ОКК рiвнинного, гiрського, передгiрського, акваторiального впливу в межах рiвнинних ландшафтiв. Зважаючи на рiзнi погляди щодо ороклiматогенної теорiї ландшафтотворення, автор схильний вважати, що регiональне клiматоформування – наслiдок функцiонування особливих комплексiв орографiчно-клiматичного походження. В їхнiх межах особливостi природи, її характернi мiсцевi риси залежать вiд клiматичного впливу рельєфу. ОКК суттєво впливають на компоненти ландшафту, ландшафтнi комплекси загалом.
Сучасними завданнями є виявлення ороклiматогенних властивостей ландшафтних комплексiв, розроблення схем аналiзу та оцiнки клiматичних умов на мезомасштабному рiвнi, розрахунки геофiзичних характеристик ландшафтiв з клiматичними складовими. Тому в найближчiй перспективi постає потреба в удосконаленнi методiв дослiджень клiматичного рiзноманiття та його ландшафтнихпередумов, у нових пiдходах до питань ландшафтно-клiматичного аналiзу. Для цього пропонуються такi шляхи вирiшення проблеми: 1) з’ясувати ландшафтознавчу сутнiсть клiматологiчних дослiджень; 2) вирiшити проблеми щодо категорiй клiмату, зокрема, диференцiацiї поняття “клiмат” (часу й простору проявiв його ознак) та iєрархiї клiматичних пiдроздiлiв (мезоклiмат, мiсцевий клiмат, мiкроклiмат); 3) розробити систематику й типологiю локальних клiматiв, знайти способи виявлення клiматичних границь ландшафтних комплексiв; 4) розробити методики рiзномасштабного клiматичного районування. Окрiм цього, необхiдно всебiчно вивчати питання про рiзноманiття форм впливу ландшафтiв на процеси мезо-, мiкроклiматотворення, про роль геофiзичних властивостей поверхнi у формуваннi властивостей клiматiв, про генетичнi зв’язки мiж структурою ландшафтних комплексiв i структурою мiсцевих клiматiв (мезоклiматiв), а також критично опрацювати й творчо використовувати науковi доробки спецiалiстiв рiзних галузей, дотичнi до сутностi проблеми. З таких позицiй доцiльно проводити сучаснi ландшафтознавчi й клiматознавчi дослiдження.
Результати дослiдження спонукають автора до багатьох висновкiв. Головними з них є такi: 1) концептуальною основою подiбних дослiджень має бути позицiя щодо клiмату як одного з основних чинникiв ландшафтогенезу; 2) ландшафтознавче вивчення клiмату специфiчне й трудомiстке, воно потребує перевiрених, надiйних методологiчних й методичних основ; 3) клiматичне рiзноманiття територiї зумовлене складнiстю її ландшафтної структури та динамiкою мезомасштабних атмосферних процесiв; 4) процесам погодо- та клiматотворення властива деяка постiйнiсть однотипних територiальних проявiв, що своєрiдно вiддзеркалюється в структурi геокомплексiв рiзного рангу; 5) у рiзних ландшафтних регiонах складаються специфiчнi системи мiсцевих клiматiв – складових мезоклiматiв; 6) ландшафтознавча оцiнка клiматичних умов дає можливостi для визначення мезоклiматичних вiдмiнностей; 7) оцiнки мезоклiматичних ресурсiв i ландшафтно-клiматичних умов мають прикладний характер; 8) iснує проблема середньомасштабного клiматичного районування територiй; 9) у найближчiй перспективi реальним є створення схем клiматичного районування ландшафтних регiонiв України на рiвнi мезоклiматiв i мiсцевих клiматiв (топоклiматiв); 10) є реальнi перспективи створення нових напрямiв ландшафтно-клiматологiчних дослiджень.
1.
2. Бучинский И. Е.
Климат Украины в прошлом настоящем и будущем. Киев, 1963.
3.
. Геофизика ландшафта. Биоэнергетика, модели, проблемы: учеб. -метод. пособие. М., 1991.
4.
Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий. Львов, 1974.
5.
6. Михайленко Н. М.
Бiоклiматичний аналiз фiзико-географiчних областей Українських Карпат: Автореф. дис… канд. геогр. наук: 11. 00. 01 / Ін-т географiї НАНУ. Київ, 1994.
7.
Деякi сутнiснi аспекти вивчення клiматичного рiзноманiття ландшафтних регiонiв України // Наук. Зап. Вiнниц. держ. пед. ун-ту iм. М. Коцюбинського. Сер. Географ. Вiнниця, 2003.
8. Моргоч О. В.
9. . Моргоч О. В.
Ороклiматогеннi передумови мезоклiматичних вiдмiнностей ландшафтiв Українських Карпат // Вiсн. Львiв. ун-ту. Вип. 29. Сер. геогр. Ч. 1. Львiв, 2003.
|
