Бiлорусь економiко-географiчна характеристика країни
Реферат на тему:
“Бiлорусь”
(економiко-географiчна характеристика країни)
Географiчнi координати - 53 градуси Пiвнiчної широти, 28 градусiв Схiдної довготи.
на пiвднi - з Україною (891 км). У липнi 1990 Верховна Рада республiки ухвалила Декларацiю про державний суверенiтет.
Країна має стратегiчне положення щодо сполучення заходу i сходу, пiвночi i пiвдня. Вiдстань вiд Мiнська до Варшави становить 500 км, до Москви - 700 км, до Берлiна - 1060 км, до Вiдня - 1300 км.
Площа територiї: загальна - 207 600 кв. км. Довжина з пiвночi на пiвдень - 560 км (350 миль), зi сходу на захiд - 650 км (460 миль).
Населення - близько 10,2 млн. осiб. Бiлоруси - 80%, росiяни - 13%, поляки - 4%, українцi - 2,5%, євреї - 1,1% та iншi. Крiм того, в країнi проживає близько 20 тис. литовцiв та iнших народiв.
Столиця - Мiнськ (1711 тис. жителiв).
Державна мова - бiлоруська i росiйська. Найпоширенiшi мови дiлового спiлкування - росiйська, англiйська, нiмецька.
Релiгiя - православнi - 70%, католики - 20%, унiати - 7%.
Адмiнiстративно-територiальний подiл. Бiлорусь складається з 6 областей з центрами у Мiнську, Брестi, Вiтебську, Гомелi, Гродно i Могильовi. Кожна область подiляється на райони, мiста та iншi територiальнi та адмiнiстративно-господарськi одиницi. У Бiлорусi налiчується понад 1000 мiст, у тому числi 12 з населенням бiльш як 100 тис. осiб.
Найвища точка - пагорб Дзержинський у Мiнськiй областi (345 метрiв над рiвнем моря).
Державний герб Республiки Бiлорусь є символом державного суверенiтету Республiки Бiлорусь. Це зелений контур Бiлорусi у золотих променях сонця над земною кулею, зверху контура знаходиться червона зiрка, герб обрамлює вiнок iз золотих колоскiв, переплетених справа квiтами конюшини, злiва - льону. Колосся навхрест обвите червоно-зеленою стрiчкою з написом "Рэспублiка Беларусь".
Державний прапор Республiки Бiлорусь є символом державного суверенiтету Республiки Бiлорусь. Це прямокутне полотнище з двох прямокутних горизонтальних кольорових смуг. Верхня смуга червоного кольору займає 2/3 полотна, нижня - зеленого - третину полотна. Бiля древка вертикально розмiщується бiлоруський нацiональний орнамент червоного кольору на бiлому тлi, що займає 1/9 частину полотна. Довжина прапора удвiчi бiльша вiд його ширини.
Економiчна ситуацiя
Пiсля розпаду СРСР у 1991 роцi Бiлорусь почала створення змiшаної (державно-ринкової) економiки. Полiтика уряду полягала в тому, щоб, базуючись на iснуючiй структурi сiльського господарства i промисловостi, перетворити країну в експортера сiльськогосподарської сировини та обладнання. До кiнця 1990-х рокiв приватизацiя практично не здiйснювалася, як i ранiше iснує система державних замовлень i розподiлу продукцiї. У перiод з 1992 по 1994 роки обсяги промислового виробництва скоротилися на 39%, iнвестицiй - на 54%, торгiвлi - на 67%. Це зниження супроводжувалося швидким ростом iнфляцiї i безробiття (в серединi 1999 року було зареєстровано 96,9 тис. безробiтних), зростанням дефiциту державного бюджету i платiжного балансу.
Хоча президент О. Лукашенко оголосив у 1995 роцi про успiхи своєї полiтики стабiлiзацiї, МВФ пiддав критицi фiнансову полiтику Бiлорусi i скасував програму надання Мiнську кредиту в 300 млн. доларiв. Заснування у сiчнi 1995 року митного союзу з Росiєю призвело до пiдвищення iмпортних тарифiв для бiлоруських споживачiв з 5% до 20%, а пiзнiше - до 40%.
Згiдно з офiцiйними даними, у Бiлорусi з 1997 року обсяги виробництва щорiчно збiльшуються на 7-10%, але це зростання в основному базується на виробництвi товарiв за держзамовленням, бiльшiсть яких залишаються не оплаченими. Вiдсутнiсть структурних реформ призвела до послаблення пiдприємницького сектора i нестабiльностi банкiвського сектора економiки. Держава продовжує виплачувати субсидiї сiльськогосподарському сектору i зберiгає контроль за цiнами. Незважаючи на лiбералiзацiю валютного ринку для приватних осiб наприкiнцi 1997р., держава зберiгає контроль над обмiнним курсом валют для пiдприємств та органiзацiй, що призводить до вiдтоку iноземного капiталу.
Економiчна iсторiя
За радянської влади Бiлорусь перетворилася в одну з провiдних iндустрiально-аграрних республiк СРСР. Промисловiсть розвивалася особливо швидко у пiслявоєннi роки, коли були збудованi великi пiдприємства з виробництва тракторiв, автомобiлiв, штучного волокна i радiоапаратури.
Розвивалося добування i переробка калiйних солей, якi давали майже половину хiмiчних добрив, що виготовлялися в колишньому СРСР. Сiльське господарство Бiлорусi, володiючи лише 1,6% розораних земель колишнього Радянського Союзу, давало 33% всiєї картоплi, 13% м'яса i 15% молока.
Дезiнтеграцiя Радянського Союзу паралiзувала бiлоруську економiку, оскiльки значна її частка залежала вiд стабiльного постачання деталями i комплектуючими з iнших радянських республiк. Коли необхiднi комплектуючi перестали надходити, багато заводiв змушенi були рiзко скоротити виробництво i звiльнити велику кiлькiсть робiтникiв. В серединi 1990-х рокiв уряд, намагаючись попередити можливий крах промислового виробництва, розпочав налагодження прямих економiчних зв'язкiв з тими регiонами Росiї, в яких бiлоруськi товари користувалися попитом i звiдки в Бiлорусь надходили комплектуючi i сировина.
i кабелi), Могильов (електронiка i штучне волокно), Бобруйськ (шини), Брест (електронiка, шерстянi тканини i споживчi товари тривалого використання), Гродно (продукцiя хiмiчної промисловостi, текстиль), Полоцьк (штучне волокно i продукти нафтохiмiї).
Головнi сiльськогосподарськi райони розташованi в центрi республiки i на пiвденно-схiднiй рiвнинi, але радiоактивне забруднення внаслiдок Чорнобильської аварiї на 40-50% зменшило площi оброблюваних земель i поголiв'я худоби в цих районах.
Пiдприємства лiсової промисловостi розмiщенi переважно на пiвночi i пiвденному заходi. Видобуток калiйних солей здiйснюється на Полiссi.
Пiсля розпаду Радянського Союзу поставки дешевого палива припинилися, i Бiлорусь зiткнулася з енергетичною кризою. Бiлоруський уряд звернувся до Росiї за допомогою, пропонуючи концесiї в промисловостi i вiйськовiй сферi в обмiн на поставки нафти i природного газу. Через економiчну кризу в Росiї у 1998 року Бiлорусь отримала на 5% нафти менше, нiж у 1997-му. Восени 1998 року борг Бiлорусi Росiйськiй Федерацiї становив 1,5 млрд. дол., у т. ч. "Газпрому" 250 млн. дол.
На перiод до 2010 року паливно-енергетичному комплексу Бiлорусi необхiднi iнвестицiї в розмiрi понад 7 млрд. доларiв. 3,9 млрд. дол. з цiєї суми необхiдно направити в електроенергетику, 1,7 млрд. - на постачання країни природним газом, 1,6 млрд. - на постачання нафтопродуктами i 2,8 млрд. дол. - на розвиток нетрадицiйних джерел енергiї.
Транспорт
Залiзницi та автомобiльний транспорт - основнi види транспортного сполучення країни. Мережа залiзниць орiєнтована на головну магiстраль, що проходить через Оршу, Мiнськ i Брест, яка з'єднує Бiлорусь з Москвою на сходi i Варшавою на заходi. У 1992р. функцiонувало 5480 км залiзницi i 61000 км автошляхiв з твердим покриттям. Рiчковий флот здiйснює перевезення по 1500 км судноплавних водних шляхiв (переважно в басейнi Днiпра). Повiтряний транспорт розвинутий вiдносно слабко; найбiльший аеропорт країни знаходиться поблизу Мiнська.
Пiсля Другої свiтової вiйни програма мелiорацiї розширила площу оброблюваних земель з 5 млн. га у 1940-му до 6,5 млн. га в 1990 роцi. Приблизно половина оброблюваних земель вiдведена пiд зерновi культури, близько третини - пiд кормовi культури, сьома частина - пiд картоплю, решта - пiд цукровий буряк, льон i сади.
Бiлорусь видiлялася серед колишнiх радянських республiк найвищою продуктивнiстю сiльського господарства i була основним експортером продовольства в iншi райони колишнього СРСР. Незважаючи на спроби заохочення фермерства, державнi i колективнi господарства у 1998 роцi володiли 95% сiльськогосподарських угiдь. З 2700 колгоспiв i радгоспiв Бiлорусi до листопада 1998 року були реорганiзованi лише близько 100.
Видобувна промисловiсть
Великi запаси лiсу Бiлорусi є сировиною для значної за масштабами лiсової i деревообробної промисловостi (виробництво будiвельних матерiалiв i меблiв для внутрiшнього ринку).
Калiйнi сполуки, що добуваються в шахтах поблизу Солiгорська, забезпечують великомасштабне виробництво хiмiчних добрив. У великих кiлькостях є буре вугiлля i торф.
Обробна промисловiсть
Обробна промисловiсть дає близько 60% доходу Бiлорусi. Її провiдними галузями є сiльськогосподарське машинобудування (трактори, самоскиди, комбайни), станкобудування, вiйськово-промисловий комплекс, промислова нафтохiмiя i виробництво будiвельних матерiалiв.
У Бiлорусi виробляються телевiзори i радiоприймачi, годиннки, холодильники, скловироби, меблi, одяг, льняне полотно i вироби зi шкiри. У харчовiй промисловостi видiляються консервнi i цукровi заводи.
Зовнiшня торгiвля
Експорт Бiлорусi в 1996 роцi становив 5,2 млрд. доларiв. Експортувалися продукцiя машинобудування, хiмiкати, продовольство; головними партнерами були Росiя (80%), Україна, Польща i Нiмеччина. Обсяг iмпорту в 1996 роцi становив 6,8 млрд. дол.; головними його статтями були рiдке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор, а основними партнерами - також Росiя, Україна, Польща та iн.
| 
