ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛАННЯ
КАФЕДРА ТУРИЗМУ
Реферат на тему:
Виконала:
студентка групи ЗТ-071
Шевченко О. В.
к. геогр. н., доц.. каф. тур
Пархоменко О. Г
Японiя - конституцiйна монархiя. Імператор здiйснює певнi церемонiальнi функцiї (присутнiй на офiцiйних урочистостях, нацiональнi свята). На пiдставi рiшення кабiнету мiнiстрiв вiн пiдписує офiцiйнi документи, пiдготовленi урядом, закони, мiжнароднi договори, скликає парламент на сесiї i розпускає нижню палату, призначає дату виборiв до парламенту, запевняє призначення i вiдставки мiнiстрiв та iнших вищих посадових осiб, пiдтверджує повноваження своїх послiв i приймає iноземних послiв, пiдтверджує оголошення амнiстiї, поважає нагороди i почеснi звання.
Конституцiя була прийнята парламентом країни i вступила чинностi 3 травня 1947.
їх пiдтримку бiльшiстю населення. Замiсть референдуму можливо вторинне розгляд поправок новим складом парламенту, для чого можуть бути проведенi спецiальнi вибори. До теперiшнього часу поправки не вносилися, хоча i висловлювалося незадоволення щодо низки положень конституцiї, зокрема - дев'ятою статтi, констатуючої вiдмова вiд ведення вiйни i утримання армiї.
Законодавча влада
. Законодавчу iнiцiативу в Японiї в багатьох випадках проявляють чиновники. Коли назрiває необхiднiсть перегляду iснуючих законiв або введення нових, вони готують вiдповiднi законопроекти, якi потiм розглядаються урядом i у разi схвалення представляються парламенту.
Парламент складається з палати представникiв (нижня) i палати радникiв (верхня). Палата представникiв налiчує 500 депутатiв, 300 з яких обираються в одномандатних округах i 200 - вiд партiй за системою пропорцiйного представництва в 11 виборчих округах. Термiн їх повноважень - чотири роки, але вiн може бути скорочений у разi розпуску палати представникiв, наприклад, якщо в результатi вотуму недовiри уряд вважатиме за необхiдне оголосити новi парламентськi вибори. Пiсля цього вибори повиннi бути проведенi протягом 40 днiв. Палата радникiв налiчує 252 члена, якi обираються на шiсть рокiв.
має бiльшiсть у палатi. Членiв кабiнету мiнiстрiв часто викликають на засiдання комiтетiв, де представники опозицiї можуть задавати гострi питання; хiд засiдань носить досить жвавий характер.
Коли законопроект одержує пiдтримку в комiтетi, по ньому проводиться голосування всiєю палатою. Схваленi палатою документи направляються в палату радникiв.
Виконавча влада.
За формування та здiйснення нацiональної полiтики, проведення в життя Конституцiї i законiв, зовнiшню полiтику вiдповiдають прем'єр-мiнiстр i кабiнет мiнiстрiв, що складається з мiнiстрiв та державних мiнiстрiв. Члени кабiнету, якими практично завжди є полiтики, обранi до парламенту, очолюють мiнiстерства i спецiалiзованi управлiння (наприклад, управлiння нацiональної оборони). До складу кабiнету мiнiстрiв входять також мiнiстр кабiнету (керуючий справами уряду) i голова законодавчого бюро (органу, через який проходять всi законопроекти). У мiнiстерствах i управлiннях працюють чиновники, якi призначаються за результатами спецiальних конкурсних iспитiв.
Полiтичнi партiї та вибори i до 1993. Великий фiнансовий скандал i пiшов за ним вотум недовiри прискорили проведення виборiв, в результатi яких ЛДП втратила контроль над нижньою палатою. Сiм опозицiйних партiй об'єднали зусилля для завоювання бiльшостi депутатських мiсць i добилися права сформувати кабiнет мiнiстрiв. Ця коалiцiя включала широкий спектр полiтичних напрямiв: вiд соцiалiстiв i комунiстiв лiворуч, демократичних соцiалiстiв i Комейто в центрi до реформiстськi налаштованих консерваторiв, ранiше перебували в ЛДП i залишили її, щоб створити Партiю нової Японiї i Партiю поновлення Японiї. Наступний етап в японськiй полiтицi почався, коли нове поколiння лiдерiв закликало до перегляду виборчої системи та практики фiнансування виборчих кампанiй.
вiд 2 до 6 (бiльшiсть вiд 3 до 5) депутатiв. Таким чином, великим партiям доводилося висувати кiлька кандидатiв, якi на виборах повиннi були змагатися з членами не тiльки iнших, але i своїх партiй. У результатi приналежнiсть до певної полiтичної партiї перестала грати вирiшальну роль. Цiлями введення нової виборчої системи були лiквiдацiя корупцiї, переорiєнтацiя симпатiй виборця з конкретної особи на полiтичну партiю, а також зменшення ролi фракцiй у формуваннi кабiнету i здiйсненнi державної лiнiї. Нинiшня виборча система вiддає перевагу ЛДП. У мiських районах до парламенту направляють одного депутата вiд 250-350 тис. виборцiв, у той час як у сiльських районах - лише вiд 130-140 тис. чоловiк.
Полiтичнi партiї Японiї:
1. Демократична партiя Японiї
— японська полiтична партiя соцiально-лiберального спрямування заснована у 1998 роцi. До 2009 року виступала головною опозицiйною силою у Парламентi Японiї. Вiдома також як ДПЯ. Рiзка критика коалiцiйного уряду Лiберально-демократичної партiї Японiї i партiї "Нова Комейто", особливо у питаннях соцiального захисту населення, перетворило її у потужну полiтичну силу сучасного японського полiтукуму.
На виборах 2009 року Демократична партiя здобула впевнену перемогу й прийшла до влади, фактично створивши передумови для формування двопартiйної системи в Японiї.
2. Комунiстична партiя Японiї
— японська полiтична партiя комунiстичного спрямування. Вiдома також як КПЯ.
Друкований орган партiї — газета "Акахата". Пiд егiдою партiї дiє Лiга демократичної молодi Японiї.
Традицiйно перебуває у опозицiї i виступає з рiзкою, часто популiстською, критикою уряду. Її основнi положення — блокування змiни дiючої Конституцiї, остаточне визволення Японiї вiд "американських окупацiйних вiйськ", створення рiвноправного соцiалiстичного суспiльства. КПЯ виступає проти володiння ядерною зброєю будь-якою країною та концепцiї вiйськових блокiв.
На виборах в палату представникiв 2009 року партiю пiдтримало близько 7,03% виборцiв, а на виборах в палату радникiв 2010 року — 7,3% (по префектурам) та 6,1% (по загальнодержавному округу).
В сiчнi 2010 вiдбувся XXV з'їзд КПЯ, що прийняв резолюцiю про основнi завдання партiї на даний момент.
3. Конституцiйно-монархiчна партiя за волю та народнi права. Розпущена 24 вересня 1883 року через вiдсутнiсть пiдтримки уряду i населення.
4. Лiберальна партiя Японiї (1881—1884) участь в русi за волю та народнi права, який вимагав вiд японського уряду скликання Парламенту. Розпущена 29 жовтня 1884 року через переслiдування владою та внутрiшньопартiйнiй розкол.
5.
— японська полiтична партiя консервативного спрямування. Скорочено — ЛДП. Найбiльша полiтична сила в країнi пiсля Другої свiтової вiйни. Заснована в листопадi 1955 року в результатi об'єднання Лiберальної та Демократичної партiй. З 1955 по 1993 роки беззмiнно i одноосiбно керувала Японiєю. Сприяла повоєнному вiдродженню країни, заклала основи японської полiтичної, економiчної, фiнансової та освiтньої системи. Має рiзну кiлькiсть фракцiй i груп, через що iнколи називається блоком партiй.
6. Парламентська лiга
— загальнонацiональна громадсько-полiтична органiзацiя в Японiї. Виникла 1880 року шляхом перейменування Патрiотичного товариства Японiї. Брала участь в русi за волю i народнi права, що вимагав скликання всенародного Парламенту. Розпущена 1881 року з метою створення Лiберальної партiї Японiї.
7. "Нова Комейто""Сока Ґаккай". Пiсля загальних парламентських виборiв 2005 року перебуває у коалiцiї з ЛІберально-демократичною партiєю Японiї. Ряд членiв партiї є мiнiстрами дiючого японського уряду Абе Сiндзо.
8. Партiя конституцiйних реформ
або
— японська полiтична партiя. Заснована 16 квiтня 1882 року. Очолювалася полiтичним дiячем Окумою Сiґенобу. Перебувала на позицiях британського парламентаризму i еволюцiйного реформiзму. Брала участь в русi за волю та народнi права, який вимагав вiд японського уряду скликання Парламенту. Розпущена 1 березня 1896 року в зв'язку з утворенням Прогресивної партiї.
9.
— перша японська полiтична партiя. Заснована 1874 року. Перезаснована 1890 року. Перебувала на позицiях правого лiбералiзму. 1890 роцi злилась iз Лiберальною партiєю.
10. Патрiотичне товариство
— перша загальнояпонська полiтична партiя. Заснована 1875 року на базi Товариства самодопомоги. Вiдновлена пiсля трирiчної перерви 1878 року. Припинила iснування 1880 року. Поборник руху за волю i народнi права. Виступала а за вiдкриття всенародного Парламенту. Заклала основи Лiберальної партiї Японiї.
11. Соцiал-демократична партiя Японiї
— японська полiтична партiя соцiал-демократичного спрямування заснована у 1996 роцi шляхом перейменування Соцiалiстичної партiї Японiї. Вiдома також як СДПЯ. Соцiалiстична партiя Японiї була заснована у 1945 роцi i до 1990 рокiв предсавляла собою найбiльшу опозицiйну групу у Парламентi Японiї. Однак невдачi сформованого нею у 1994-1996 роках уряду, змусили змiнити iмiдж партiї, що спричинило змiну назви на "Соцiал-демократична партiя Японiї". У 1996 роцi соцiал-демократи зазнали повного провалу на парламентських виборах i їхне мiсце опозицiонерiв посiла Демократична партiя Японiї. Вибори 2005 року також успiшними не були. Втрата партiєю електорату пов'язується, насамперед, iз наближенням позицiй соцiал-демоктратiв до комунiстiв, а iдеї останнiх не мають широкої пiдтримки у сучасного населення Японiї.
12.
— японська громадсько органiзацiя, провiдна полiтична структура в русi за волю i народнi права перiоду Мейдзi. Виступала з позицiй лiбералiзму. Вимагала вiд уряду створення парламентської системи i дотримання прав людини.
В адмiнiстративно-територiальному вiдношеннi Японiя роздiлена на 47 префектур. В якостi окремих префектур видiляються о. Хоккайдо, а на Хонсю - мегаполiс Токiо i двi мiськi агломерацiї, Осака i Кiото.
У Японiї iснує розвинена система органiв мiсцевого самоврядування та управлiння на рiвнi префектур, мiст, селищ i сiл. У всiх цих адмiнiстративно-територiальних одиницях раз на чотири роки проводяться вибори депутатiв до органiв самоврядування - зборiв вiдповiдного рiвня. На такий же термiн обирають префектiв, мерiв мiст i сiльських старост. До компетенцiї цих посадових осiб входить скликання зборiв на черговi i позачерговi сесiї. Крiм того, вони мають право вето стосовно рiшень зборiв, дострокового розпуску зборiв. Префекти можуть бути достроково змiщенi прем'єр-мiнiстром, а мер мiста i староста села - префектом. Вищi посадовi особи загальної компетенцiї мають право зупиняти виконання актiв центральних органiв влади на їх територiї. Виконавчi повноваження на мiсцях належать спецiальним постiйним комiсiям мiсцевих зборiв. Члени цих комiсiй обираються зборами або призначаються головою адмiнiстрацiї за згодою зборiв. За дiяльнiстю органiв мiсцевого самоврядування та управлiння здiйснюється жорсткий прямий контроль центральних вiдомств. Дiяльнiсть полiцiї, шкiл, лiкарень контролюють вiдповiднi мiнiстерства. Фiнансова система країни також сприяє посиленню централiзацiї, оскiльки 70% всiх податкiв надходить до державного бюджету i лише 30% залишається на мiсцях.
Судова система. кабiнетом. Конституцiя встановлює референдарную вiдповiдальнiсть членiв Верховного суду: кожнi 10 рокiв одночасно з виборами до парламенту виборцi голосують «за» чи «проти» конкретних суддiв. Є вiсiм регiональних вищих судiв, 50 окружних (чотири на Хоккайдо i по одному в iнших префектурах) та мережу низових судiв. Верховний суд володiє прерогативою визначати конституцiйнiсть адмiнiстративних дiй та вводяться в силу законодавчих актiв.
Збройнi сили.
Незважаючи на конституцiйну заборону на утримання збройних сил, в 1950 американськi окупацiйнi вiйська поклали початок створенню в Японiї нацiонального полiцейського резерву, реорганiзованого в «нацiональнi сили безпеки» в 1952 i в «сили самооборони» у 1954. Вiйськова служба носить добровiльний характер. У 1996 сухопутнi вiйська налiчували 148 тис. особового складу. У вiйськово-морських силах, що включали 63 бойових корабля i 171 лiтак, служили 43 тис. чоловiк на флотi i 12 тис. - у морськiй авiацiї. ВПС налiчували 44 тис. особового складу i 300 бойових лiтакiв. Японський вiйськовий потенцiал як i ранiше залишається суто оборонним; країна не має в своєму розпорядженнi нi авiаносцями, нi стратегiчними бомбардувальниками. Вiдповiдно до американо-японським договором про взаємне спiвробiтництво i безпеку 1960, США повиннi здiйснювати оборону Японiї у випадку iноземного вторгнення, а американцям дозволено мати в країнi вiйськовi бази.
В якостi вiдповiдної реакцiї на мiлiтаризм 1930-х рокiв i втрати, понесенi у Другiй свiтовiй вiйнi, в країнi починаючи з 1950-х рокiв широко поширенi пацифiстськi настрої. Пiсля приблизно дворiчних запеклих дебатiв у 1992 парламент прийняв закон, що дозволяє вiдправку вiйськовослужбовцiв за кордон для участi у мiжнародних миротворчих акцiях. Вперше з 1940-х рокiв японськi вiйська у вереснi 1992 були розмiщенi за кордоном, беручи участь в операцiї ООН в Камбоджi.
Зовнiшня полiтика.
Японiя прагне до збереження дружнiх вiдносин з усiма державами. Крiм вiйськового альянсу, Японiя тiсно пов'язана з США в економiчному планi.
Вiдносини з iншого наддержавою, СРСР, були зумовленi низкою невирiшених питань. Напруженiсть викликає суперечку про чотири невеликих островах пiвденної частини Курильської гряди (Ітуруп, Кунашир, Шикотан, Хабомаї), що вiдiйшли до СРСР в кiнцi Другої свiтової вiйни. Японцi вважають цi острови своєю територiєю, але СРСР вiдмовлявся їх повернути до тих пiр, поки в Японiї розмiщуватимуться американськi вiйськовi бази. Розбiжностi навколо островiв залишилися предметом спору i у вiдносинах Японiї з Росiєю.
Японiя має тривалу iсторiю взаємин з Китаєм. З точки зору Японiї, величезний Китай представляє iнтерес перш за все як найбiльший потенцiйний ринок i вигiдна сфера капiталовкладень. Японiя має тiснi зовнiшньоекономiчнi зв'язки з Республiкою Корея i Корейською Народно-Демократичною Республiкою.
Японiя - член ООН, Органiзацiї економiчного спiвробiтництва (ОЕСР) та Азiатського банку розвитку i учасник Плану Коломбо.
2. http://ru.wikipedia.org/wiki/ПарламентскиевыборывЯпонии_(2009)
3. http://www.easttime.ru/countries/3/9/
5. http://leit.ru/modules.php?name=Pages&pa=showpage&pid=430
6.
| 
