Алжир економiко-географiчна характеристика країни
Реферат на тему:
“Алжир”
(економiко-географiчна характеристика країни)
Офiцiйна назва - Алжирська Народна Демократична Республiка (Аль-Джумхурiя аль-Джазаiрiя Демократiя аш-Шаабiя) - АНДР.
Державний устрiй - республiка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем`єр-мiнiстр. Вищий законодавчий орган - парламент (однопалатнi Нацiональнi народнi збори).
Географiчне розташування. Алжир - одна з найбiльших i найрозвинутiших країн Африки, розташована на пiвночi материка. Належить до країн Магрибу ("Арабського Заходу"). Територiя займає центральну частину гiрської системи Атлас i пiвнiч пустелi Сахара. Межує з Марокко (спiльний кордон 1559 км) на заходi, з Тунiсом (965 км) i Лiвiєю (982 км) - на сходi, з Нiгером (956 км), Малi (1376 км) та Мавританiєю (463 км) - на пiвднi. З пiвночi омивається водами Середземного моря.
Загальна протяжнiсть сухопутних кордонiв - 6343 км.
Протяжнiсть берегової лiнiї - 998 км.
Найвища точка - гора Тахат (2908 м).
Найнижча точка - озеро Мельгiр (-40 м).
Площа територiї - 2,382 тис. кв. км (11 мiсце у свiтi).
Адмiнiстративний подiл - подiляється на 48 вiлаїв (провiнцiй).
Чисельнiсть населення - 31,736 млн. осiб (араби i бербери).
Іншi великi мiста: Оран (732 тис. осiб), Константина (515,8 тис.), Батнах (270,7 тис.), Анналах (240,1 тис.).
Релiгiя - 99% населення мусульмани.
Державне свято - 1 листопада - День Революцiї.
Державний прапор - прямокутне полотнище, що складається з двох рiвних вертикальних смуг зеленого (лiва) та бiлого кольору. У центрi - червоний мусульманський пiвмiсяць, у серпанку якого - червона п`ятикутна зiрка. Державний герб.
Грошова одиниця - алжирський динар, що дорiвнює 100 сантимам.
Членство у мiжнародних органiзацiях - ООН, Лiга арабських держав, МБРР, МВФ, Мiжнародна Федерацiя Червоного Хреста i Червоного Пiвмiсяця, ОПЕК, ОАЕ та iншi.
Валовий внутрiшнiй продукт
У 1996 валовий внутрiшнiй продукт (ВВП) Алжиру скадав 115,9 млрд. дол. США, або 4 тис. дол. у розрахунку на душу населення. На частку гiрничодобувної промисловостi, включаючи видобуток нафти i газу, припадало приблизно 40% ВВП, частка сфери послуг склала майже 40%, частка сiльськогосподарського виробництва - 11,7% i обробної промисловостi - приблизно 10%. У перiод мiж 1987 i 1997 щорiчне збiльшення ВВП складало 0,5%.
Сiльське господарство
Алжирськi виноградники.
головним чином у пiвнiчних приморських районах. Найбiльш рентабельним є вирощування винограду, крiм того вирощуються цитрусовi, оливки, фiнiки i тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрiшнiх потреб.
Озимi зерновi культури призначенi головним чином для споживання усерединi країни. Це насамперед пшениця, ячмiнь i овес. Яровi зерновi культури представленi просом, житом i рисом. Найважливiшою технiчною культурою є тютюн. Крiм того, Алжир вирощує картоплю, апельсини, мандарини, оливки i фiнiки. Вирощування фiнiкiв зосереджене в оазисах Сахари.
Найбiльш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сiльського господарства є природнi умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постiйної обробки зернових. Іншi 17% служать пасовищами або зайнятi лiсом. Основна частина територiї знаходиться головним чином у зонi пустелi.
Лiсами покрито приблизно 4,7 млн. га територiї Алжиру. Зустрiчаються великi простори, покритi чагарником i корковим дубом, а також значнi площi, на яких ростують сосна, вiчнозелений дуб i кедр. Велика частина деревини використовується на мiсцях як паливо i будiвельний матерiал. У 1991 в Алжиру було перероблено бiльш 300 тис. куб. м деревини i пробки. По виробництву пробки країна займає третє мiсце у свiтi пiсля Іспанiї i Португалiї.
залiзної руди зосереджений у кiлькох районах, у першу чергу Уензе, Бенi-Сафе i Заккаре на пiвнiчному сходi країни. Основнi родовища природного газу зосередженi в районi Хассi-Рмель, а головнi нафтовi родовища знаходяться в Хассi-Месауде, Еджеле, Хассi-Рмеле, до пiвдня вiд Хассi-Месауда й у долинi Іллiзi.
Промисловiсть
технiку. У Скiкде був споруджений великий нафтохiмiчний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова i текстильна промисловiсть, виробництво цементу й електроустаткування.
Транспорт
Першi з залiзничних магiстралей, що знаходяться у власностi держави, були спорудженi бiльше ста рокiв тому. Головна залiзнична магiстраль проходить у пiвнiчно-захiдному напрямку вiд кордону з Тунiсом до алжиро-марокканського кордону. Ряд вiдгалужень зв'язує її з основними портами i мiстами країни. Автодорожна мережа Алжиру сягає 82 тис. км, велика частина дорiг проходить по пiвночi країни. У 1990 в Алжирi було зареєстровано 1,104 млн. автомобiлiв.
Державна авiакомпанiя "Ер Альжерi" здiйснює авiарейси в багато мiст країни. Найбiльш важливi аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтинi й Аннабе. У 1995 повiтряний флот компанiї склав 41 лiтак. У тому ж роцi в Алжиру був один вертодром, 66 аеродромiв iз твердим покриттям i 53 злiтно-посадочнi смуги з ґрунтовим покриттям.
Головнi морськi порти Алжиру - Арзев, Беджаiя, Скiкда, Алжир i Аннаба.
Зовнiшньоекономiчнi зв'язки
До 1996, пiсля кiлькох рокiв падiння свiтових цiн на нафту i газ, зовнiшнiй борг Алжиру досяг суми 33 млрд. дол. США, що склало 73% ВВП. Головнi зовнiшньоторговельнi партнери Алжиру - Францiя, США, Італiя й Іспанiя.
Грошова система i банкiвська справа
Банкiвська система Алжиру знаходиться пiд контролем держави. Право емiсiї нацiональної валюти, дiнара, належить Центральному банковi. Нацiональний банк, Зовнiшньоекономiчний банк i Банк "Креди насьональ" забезпечують фiнансування проектiв розвитку промисловостi i сiльського господарства, iнших державних i часних проектiв, здiйснюють валютнi операцiї i фiнансують зовнiшню торгiвлю. Створенi також спецiалiзованi банки розвитку.
Програма економiчного реформування, була почата в серединi 1980-х, створила умови для органiзацiї спецiалiзованих банкiв, таких, як, наприклад, Банк сiльськогосподарського i сiльського розвитку, що надає кредити сiльськогосподарським i харчовим виробництвам, Нацiональний фонд заощаджень, що дає можливiсть зробити грошовi накопичення i надає кредити на покупку житла, Банк обробної промисловостi i сфери послуг, пов'язаний зi сферою послуг i легкої промисловостi. З 1995 у країнi функцiонують приватнi банки.
Туризм
компанiї i надала самостiйнiсть кiльком державним готелям. Крiм того, iноземним компанiям було надане право на експлуатацiю нещодавно побудованих готелiв, таких, наприклад, як розташований у безпосереднiй близькостi вiд столицi готель "Хiлтон". Розраховуючи протягом найближчого десятилiття збiльшити число готельних номерiв до 50 тис., уряд продовжував полiтикуi заохочення мiсцевих приватних iнвестицiй i залучення iноземного капiталу для створення спiльних пiдприємств.
Економiчна реформа i приватизацiя
В умовах структурної кризи в економiцi в 1986 уряд оголошено про введення в країнi програми "твердої економiї". Одним з наслiдкiв її застосування стали масовi виступи робiтникiв i студентiв у жовтнi 1989. Надалi уряд розширив його дiю на iншi сфери економiки i полiтики. Зокрема, був трохи ослаблений контроль влади у вiдношеннi дiяльностi асоцiацiй, а також прискоренi темпи реалiзацiї запропонованої МВФ Програми по реструкторизацiї економiки.
У 1989 уряд приступив до реалiзацiї великої програми, що була спрямована на досягнення економiчної стабiлiзацiї i впровадження в економiку ринкових механiзмiв. У березнi 1992 влада оголосила про початок реалiзацiї адресної програми соцiального забезпечення для людей з низьким рiвнем доходiв, що трохи полiпшило умови життя 7,4 млн. алжирцiв. Пiсля того як у 1992 армiя вийшла на полiтичну арену i, скасувавши результати парламентських виборiв, темпи реформ сповiльнилися. З тих пiр реалiзацiя реформ в економiчнiй сферi була ускладнена бурхливим i непередбаченим розвитком подiй. У 1993-1994 практично не спостерiгалося прогресу в процесi реформування. Разом з тим угода в 1995 з Паризьким клубом кредиторiв про вiдстрочку виплати зовнiшньої заборгованостi в умовах гарних врожаїв сiльськогосподарських культур i пiдвищення свiтових цiн на нафту призвело до оздоровлення економiки Алжиру.
Закон про приватизацiю, введений у липнi 1995, передбачав створення дрiбних i середнiх пiдприємств у торгiвлi, сферi туризму i на транспортi. У той час як стратегiчнi галузi промисловостi - газа, нафтова i найбiльшi iндустрiальнi комплекси - залишалися у веденнi держави.
Процес формування економiчних районiв в Алжирi не завершений. Значнi територiї країни ще не освоєнi в господарському вiдношеннi. Видiляються наступнi великi економiчнi райони: Пiвнiчний-Захiд (охоплює Оран, Сайда, Тiарет i Тлемсен); Центральна Пiвнiч (Алжир, Медеа, Тiзi-Узу i Ель-Аснам); Пiвнiчний схiд (Аннаба, Костянтина, Opec, Сетiф), а також територiя Алжирської Сахари.
Пiвнiчний-Захiд з родючими землями став основним районом товарного землеробства (м'яка пшениця й особливi виннi сорти винограду). Пiвнiчний схiд з великими покладами залiзної руди, фосфоритiв i iн. мiнералiв одержав гiрничопромислову спецiалiзацiю в сполученнi з вiдсталими формами сiльського господарства. Центральна Пiвнiч почала формуватися як район найбiльш рiзнотипного сiльського господарства з головним центром переробної промисловостi в м. Алжир. Пiсля вiдкриття в Алжирськiй Сахарi найбiльших ресурсiв нафти i газу на її територiї стали складатися окремi гiрничодобувнi центри, вузли i мiнерально-сировиннi райони.
| 
