Галузева структура металургії

Галузева структура металургiї Г Роль i значення металургiйного комплексу визначається тим, що вiн випускає метал для машинобудування i є фундаментом iнших галузей. Видобуток сировини - її збагачення - виплавка металiв i прокатне виробництво. Нинi в Українi налiчується 50 основних пiдприємств чорної ме­талургiї, у складi яких 14 металургiйних комбiнатiв i заводiв, 3 фе­росплавних заводи, 16 коксохiмзаводiв, 6 трубних заводiв, 8 гiрничо-збагачувальних комбiнатiв i 3 основних заводи металоконструкцiй. Розвиток металургiї як iнтегральної галузi промисловостi не мiг бути забезпечений без одночасного iнтенсивного розвитку органiчно зв'язаних з нею галузей i виробництв, якi створюють разом потужний металургiйний комплекс. ¨видобуток, збагачення i агломерацiя залiзних, марганцевих та Інших руд; ¨виробництво чавуну, доменних феросплавiв сталi i прокату; ¨виробництво електроферосплавiв; ¨повторна переробка чорних металiв; ¨коксування кам'яного вугiлля; ¨видобуток сировини i виробництво вогнетривких будiвельних матерiалiв (глин, доломiтiв та iн.), а також флюсових вапнякiв; випуск металевих конструкцiй тощо. Два способи виплавки металiв: 2. електрохiмiчний (кольорова металургiя). - Чорна металургiя сформувалась в районах залягання палива i сировини. - За рiвнем концентрацiї виробництва чорних метлiв Україна випереджує розвиненi кап. країни. Майже 98% чавуну i сталi виплавляється на пiдприємства з рiчною потужнiстю 1 млн. т. - Основою розвитку чорної металургiї є потужна залiзорудна промисловiсть. 1) Криворiзький – 78% усiх запасiв залiзних руд (вмiст залiза – 50-67% i залiзних кварцитiв iз вмiстом залiза 28-35%. Такi руди потребують збагачення (комбiнати – Пiвденний, Пiвнiчний, Центральний). Концентрат надходить на агломерацiйнi фабрики, а звiдти у виглядi агломерату на металургiйнi комбiнати. 2) Марганцеворудною базою чорної металургiї є Приднiпровський марганцеворудний басейн (Нiкопольський р-н). 2/3 марганцевої руди видобувається вiдкритим способом. На збагачувальних фабриках вмiст марганцю в рудi доводять до 50-60% i вiдправляють на металургiйнi заводи. 3) У Донецькому i Приднiпровському районах розвинена коксохiмiчна промисловiсть, яка забезпечує металургiйнi заводи бездимним паливом – коксом. Розмiщення коксохiмiї приурочене до районiв залягання коксiвного вугiлля (Донбас), до центрiв металургiйного виробництва (Приднiпров’я, Приазов’я). 4) Складовою частиною металургiйного комплексу є видобування флюсiв i вогнетривких глин – нерудної сировини . Залягання високоякiсних флюсових вапнякiв є у Донецькiй i Днiпропетровськiй областях. Флюси – Крим. Флюси використовують для виплавлення чавуну i вилучення шкiдливих сполук i залiзної руди, а вогнетривкi глини i кварцовi пiски – для виробництва вогнетривiв. Групу металургiйних заводiв, якi використовують загальнi поклади руди або паливнi ресурси i забезпечують основнi потреби господарства в металi називають основною металургiйною базою. Три металургiйнi бази: Приазовська. Найбiльшний завод - у Запорiжжi. СИРОВИННА БАЗА ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ В схiднiй Українi сформувалися унiкальнi природнi умови для розвитку металургiйного комплексу. Тут знаходяться найкруп­нiшi, що мають свiтове значення, паливно-сировиннi бази чорної металургiї — Донецький кам'яновугiльний, з коксiвними марка­ми вугiлля, Криворiзький залiзорудний i Приднiпровський мар­ганцеворудний басейни; великi, практично невичерпнi родовища вапнякiв, доломiтiв, вогнетривких глин. Вiддаль вiд Кривого Рога до центрального району Донбасу — Горлiвки (по прямiй) становить 345 км, а вiд Захiдного Донбасу, який доходить до Павлограда (Днiпропетровська обл.), — близь­ко 150 км. Мiж зазначеними басейнами пролягає потужне джере­ло водопостачання — р. Днiпро. Такого поєднання найважливiших сировинних матерiалiв, енер­гетичного i технологiчного палива, водних ресурсiв, необхiдних для розвитку чорної металургiї, i такої концентрацiї їх на порiв­няно невеликiй територiї немає в жоднiй країнi свiту. Залiзорудна база чорної металургiї України представлена Кри­ворiзьким i Кременчуцьким басейнами, Бiлозерським i Керченсь­ким родовищами. Криворiзький басейн розташований у захiднiй частинi Днiп­ропетровської областi в басейнi рiчки Інгулець. Вiн простягнувся вздовж Інгульця на 100 км вiд ст. Миколо-Козельськ на пiвднi до с. Жовте на пiвночi. Ширина рудоносної смуги змiнюється вiд 2—3 до 7 км. Руди басейну досить рiзноманiтнi. Вони залягають на глибинi вiд 100 до 600 м, а на окремих дiлянках — i до 2000 м. Багатi руди (переважно мартiтовi i гематiто-мартiтовi з вмiстом залiза 50—62% i бiльше) добуваються тiльки шахтним способом. Бiднi руди (залiзистi кварцити) з вмiстом залiза 28—39% видобу­вають вiдкритим способом (кар'єрним), їх запаси оцiнюють у 30,6 млрд. т. Розвiданi запаси залiзних руд Криворiзького басей­ну становлять близько 18 млрд. т. Цей басейн за запасами нале­жить до найбiльших у свiтi. Кременчуцький залiзорудний басейн розташований на терито­рiї Кременчуцького району Полтавської областi, за 15—20 км вiд Кременчука на лiвому березi Днiпра. Рудоносна територiя вузь­кою смугою простягнулась з пiвдня на пiвнiч на 45 км. Басейн має вигiдне транспортно-географiчне положення. На пiвднi вiн знаходиться в шести кiлометрах вiд Днiпра, середня частина те­риторiї перетинається залiзницею Полтава—Кременчук. Розвiда­нi запаси залiзних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвiду­вальнi роботи в басейнi ще не завершенi. В басейнi є руди з вмiстом залiза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмiстом залiза 35—38%. Експлуатацiя басейну вiдкритим спосо­бом почалася з 1955 р. Бiлозерський залiзорудний район об'єднує декiлька родовищ. Вiн розташований на лiвому березi Днiпра, на пiвдень вiд Запорiжжя. Район має зручнi залiзничнi i рiчковi транспортнi зв'язки. На березi Каховського водосховища збудовано мiсто Днiпрорудний, яке є портом для вiдправки руди по Днiпру. з пiвдня на пiвнiч на 45 км. Басейн має вигiдне транспортно-географiчне положення. На пiвднi вiн знаходиться в шести кiлометрах вiд Днiпра, середня частина те­риторiї перетинається залiзницею Полтава—Кременчук. Розвiда­нi запаси залiзних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвiду­вальнi роботи в басейнi ще не завершенi. В басейнi є руди з вмiстом залiза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмiстом залiза 35—38%. Експлуатацiя басейну вiдкритим спосо­бом почалася з 1955 р. Бiлозерський залiзорудний район об'єднує декiлька родовищ. Вiн розташований на лiвому березi Днiпра, на пiвдень вiд Запорiжжя. Район має зручнi залiзничнi i рiчковi транспортнi зв'язки. На березi Каховського водосховища збудовано мiсто Днiпрорудний, яке є портом для вiдправки руди по Днiпру. Загальнi запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмiстом залiза 60— 64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасiв руд має переваж­но вмiст залiза 46—48%. В перспективi у районi збiльшиться ви­користання значних запасiв залiзистих кварцитiв з вмiстом залiза 25—40%, якi пiсля збагачення перетворюються в концентрат з вмiстом залiза 65—70%. Видобуток руди в районi вiдкритим спо­собом почався з 1969 р. Геологорозвiдувальнi роботи в басейнi ще не завершенi. В Українi з рiдкiсних металiв, якi використовуються в чорнiй металургiї як легуючi добавки для надання сталi певних якостей, є родовища титану i хрому. Великими родовищами титанових руд є Самотканське (бiля мiста Вольногорськ Днiпропетровської областi), а також Іршанське i Стремигородське в пiвнiчнiй частинi Житомирської облас­тi. Всi основнi родовища хромiтiв знаходяться в Кiровоградськiй i Днiпропетровськiй областях, але вони не мають промислової розробки, i тому потреби металургiї України в хромi задоволь­няються поки що за рахунок його iмпорту. Для забезпечення потреб чорної металургiї в необхiднiй кiль­костi товарної руди значного розвитку набула гiрничорудна про­мисловiсть. Видобуток залiзної i марганцевої руд здiйснюється як пiдземним, так i вiдкритим способом. їх запаси на цих горизонтах значно ско­ротилися i виникла потреба рiзкого збiльшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний перiод основних шахтах глибина їх досягла 1000—1200 м, а видобуток руди пiдвищився вiд 500— 1000 тис. т до 1—2 млн. т на рiк, а на окремих шахтах («Гигант», «Северная», «Саксагань») вiн досягнув 3—5 млн. т i бiльше. Одночасно з розвитком пiдземного видобутку руди швидкими темпами розвивається вiдкритий спосiб (кар'єрний). Вiдкритий спосiб має величезнi перспективи, оскiльки вiн забезпечує широ­ке використання великих запасiв бiдних руд. Цей спосiб обумо­вив створення потужних гiрничозбагачувальних комбiнатiв (ГЗК), до складу яких входять збагачувальнi фабрики, аглофабрики i кар'єри. Першi виробляють з бiдної руди її концентрат з вмiстом залiза 62%, а другi перетворюють його в офлюсований агломерат, повнiстю готовий для доменної плавки. комбiнати з видобутку i збагачення титанових руд. Важливою складовою частиною металургiйного комплексу є видобуток флюсових вапнякiв i вогнетривкої сировини (доломi­тiв, магнезитiв, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матерiалiв, необхiдних для виплавки металу, будiв­ництва доменних i мартенiвських печей, розливки сталi та iн. Головнi родовища цiєї сировини, якi експлуатуються, знахо­дяться в Донбасi i в Автономнiй Республiцi Крим. Необхiднi для виплавки чавуну флюсовi вапняки видобувають бiля Докучаєвська i Ново-Троїцького Донецької областi. Великi запаси їх знахо­дяться також в районi Балаклави (бiля Севастополя). Найбiльш якiсним для виробництва флюсiв є магнезiальнi вапняки. Основнi поклади їх знаходяться в Докучаєвському i Ново-Троїцькому ро­довищах. Запаси вапнякiв в Українi майже невичерпнi. В Доне­цькiй областi також зосередженi i основнi родовища доломiтiв (Карубське, Докучаївське, бiля станцiї Микитiвка та мiста Сiверськ). Найбiльшими родовищами вогнетривких глин в Українi, якi тепер розробляються, є Часiв'ярське i Новорайське Донецької областi, їх запаси доповнюються новими родовищами, що вiдкритi в Днiпропетровськiй, Кiровоградськiй, Запорiзькiй областях. Важливе значення для виробництва вогнетривких матерiалiв має каолiн. Його запаси в Українi перевищують 80% всiх їх запа­сiв в СНД. Найважливiшi з розвiданих родовищ каолiну знаходя­ться в Днiпропетровськiй, Донецькiй, Черкаськiй, Вiнницькiй, Полтавськiй областях. В Українi на базi крупних запасiв нерудної сировини i велико­го попиту на неї з боку чорної металургiї значного розвитку на­була промисловiсть по виробництву вогнетривких матерiалiв (шамотної i динасової цегли для печей, магнезитових, хромомаг­незитових виробiв та iн.) i флюсiв. Вона представлена 13 основ­ними спецiалiзованими пiдприємствами. В Донецькiй областi розташована переважна бiльшiсть пiдпри­ємств цiєї галузi. Вони дають 90% всього обсягу її валової про­дукцiї. До найбiльших з них вiдносяться Часiв'ярський i Велико-Анадольський заводи вогнетривкої цегли, Докучаєвський флюсо­доломiтний комбiнат, Красногорiвський i Кiндратiвський дiнасо-вi заводи, Микитiвський доломiтний завод, Артемiвський комбi­нат вогнетривiв. До цiєї групи пiдприємств належать також Запорiзький завод вогнетривких матерiалiв i Приазовське рудоуправлiння (Запорi­зька обл.), Ватутiнський комбiнат вогнетривких матерiалiв (Чер­каська обл.), Христофорiвський завод вогнетривких блокiв i бе­тонiв (Днiпропетровська обл.). Найбiльшими металургiйними комбiнатами України, потуж­нiсть яких становить 5 млн. т i бiльше металу за рiк, є «Азовсталь», «Запорiжсталь», «Криворiжсталь». Значного розвитку в металургiї України набули новi галузi — трубна i феросплавна. Важливим фактором, який прискорив на­рощування потужностей трубного виробництва в Українi, стало iнтенсивне будiвництво магiстральних нафто- i газопроводiв iз колишнього Радянського Союзу в Захiдну Європу. В зв'язку з швидким зростанням попиту на труби особливо великого дiамет­ра їх виробництво збiльшилося не тiльки на основних трубопро­катних заводах — Нiкопольському i Харцизькому, а й на Новомосковському, Луганському, Днiпропетровському трубопрокат­них i Макiївському труболиварному заводах.. Виробництво феросплавiв, необхiдних для виплавки чавуну i сталi, забезпечується трьома феросплавними заводами — Запорi­зьким, Нiкопольським i Стахановським. решiтками, каркасами мостових пе­реходiв тощо.) З цiєю метою в центрах металургiї i важкого ма­шинобудування — Краматорську, Днiпропетровську, Марiуполi були побудованi основнi заводи металоконструкцiй. як максимальне наближення їх до центрiв i районiв видобутку коксiвного вугiлля, а також до вели­кого джерела водопостачання i потужної залiзорудної бази. З метою максимального наближення до бази палива будували­ся заводи в Донбасi. Друга їх група розмiстилась з урахуванням сприятливих залiзничних зв'язкiв i з орiєнтацiєю на крупне дже­рело водопостачання — р. Днiпро. На шляхах мiж джерелами ру­ди i палива виник також крупний металургiйний центр — Марiу­поль. Із встановленням залiзничного зв'язку мiж Донбасом i Кривбасом, а також покращанням використання палива у домен­ному процесi, яке привело до зменшення витрат коксу на виплав­ку однiєї тонни чавуну, а значить, i витрат коштiв на його транс­портування, виникли сприятливi умови для будiвництва крупного металургiйного пiдприємства в Кривому Розi.( На першому етапi розвитку металургiї на виплавку однiєї тонни чавуну витрачалось кок­су бiльше, нiж руди. Пiзнiше кiлькiсть коксу для цього значно зменшилась i наближення ме­талургiйних заводiв до джерел сировини стало бiльш доцiльним. На даний час цей фактор став також менш впливовим, адже виготовлений концентрат залiзної руди, збагачений до 62% вмiсту залiза, рацiонально доставляти i на вiддаленi металургiйнi заводи.) Сучасний металургiйний комплекс України майже повнiстю зосереджений в Донецькiй, Луганськiй, Днiпропетровськiй, Запо­рiзькiй областях, де сформувався один з найбiльших металургiй­них районiв свiту. На територiї цього району з урахуванням умов i особливостей розвитку i розмiщення галузей комплексу видiля­ються три металургiйних пiдрайони: Приднiпровський, Донець­кий i Приазовський. Приднiпровський металургiйний пiдрайон розташований вздовж правого i лiвого берегiв Днiпра — вiд Кременчука до пiвдня Днi­пропетровської i Запорiзької областей. За своїм значенням цей пiдрайон є найбiльшим виробником сталi i прокату. На його територiї сформувалися три крупних металургiйних промвузли: Днiпропетровсько-Днiпродзержинський, Запорiзько-Нiкопольський i Криворiзький. два коксохiмiчних заводи, в Но­вомосковську — трубний завод. В Криворiзькому вузлi знаходяться металургiйний комбiнат, коксохiмiчний завод, 5 крупних гiрничо-збагачувальних комбiна­тiв, понад 15 шахт, об'єднаних рудоуправлiннями. В Запорiзько-Нiкопольському вузлi знаходяться: в Запорiжжi — металургiйний комбiнат «Запорiжсталь», завод «Днiпроспецсталь», коксохiмiчний завод i завод феросплавiв, в Нiкополi — пiвденно-трубний i феросплавний заводи. Тут же розташованi Нiкопольсь­кий, Великотокмакський пiдрайони Приднiпровського марганцево­рудного басейну з пiдприємствами, якi видобувають руду, а також Бiлозерське залiзорудне родовище i гiрничозбагачувальний комбiнат. Руда Кременчуцького родовища використовується заводами Приднiпровського пiдрайону i транспортується переважно по Днiпру. Донецький металургiйний пiдрайон охоплює металургiйнi пiдприємства Донецької i Луганської областей. Це основний пiд­район по виробництву коксу i чавуну. На його територiї сформу­валися три вузли: Донецько-Макiївський, Стахановсько-Алчевський i Приторецький. Авдiївський коксохiмзавод, Єнакiївський металургiйний комбiнат, Єнакiївський i Горлiвський коксохiм­заводи, Харцизький трубопрокатний i канатно-дротовий заводи. До цього вузла належать також потужний комплекс вогнетривких матерiалiв i флюсових вапнякiв (Докучаєвськ, Комсомольське, Ново-Троїцьке та iн.). На пiвночi Донецької областi знаходиться невеликий Прито­рецький вузол у складi Краматорського металургiйного i коксо­хiмiчного заводiв, Костянтинiвського заводу «Вторчермет» i вог­нетривiв. Поблизу цих заводiв знаходяться крупнi центри видо­бутку сировини i виробництва вогнетривких матерiалiв — Часiв-Яр, Артемiвськ, Северськ, Райське. На територiї Луганської областi сформувався металургiйний вузол, до складу якого входять Алчевський металургiйний комбiнат з його цехом у м. Алмазна i коксохiмзавод, Стахановський коксохiмiчний i феросплавний заводи. Недалеко вiд цього вузла знаходиться Луганський трубний завод. пiвострова, де знаходиться залiзо­рудний район i Комиш-Бурунський залiзорудний комбiнат, та не­величкий, частково вiдбудований пiсля вiйни металургiйний за­вод iм. Войкова. Зв'язок мiж цими частинами пiдрайону здiйсню­ється морським транспортом по Азовському морю. Незважаючи на кризовий стан, металургiя України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартiсть екс­портної продукцiї чорної металургiї України становила в окремi роки понад 3 млрд. доларiв. А її частка в загальному експортi трималась на рiвнi понад 40%. В країни СНД експортується бiльша частина металопродукцiї України. Основними економiчними умовами розвитку та розмiщення металургiї є: потреби країни в металi, наявнiсть його споживача; наявнiсть квалiфiкованих кадрiв; наявнiсть транспортних шляхiв; науково-технiчний прогрес. Чорна металургiя є фундаментом iндустрiального розвитку багатьох країн свiту. Вiд чорної металургiї в першу чергу залежить розвиток важкої промисловостi. Без металургiї як виробника конструкцiйних матерiалiв неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим i розвиток науково-технiчного прогресу, її продук­цiя є основою розвитку будiвництва, усiх видiв транс­порту, особливо залiзничного i трубопровiдного. Вона має велике значення для оснащення необхiдною технi­кою сiльського господарства. руди, 45% виробництва чавуну, 34,4% виробництва сталi, 34,5% готового прокату, 33% сталевих труб. Цiй галузi належить одне з провiдних мiсць у сучаснiй економiцi України. За даними 1997 р. на її частку припадало 23,2% вартостi продукцiї основних галузей промисло­востi країни. Україна належить до країн Європи i свiту з найбiльш розвинутою металургiєю. Навiть в умовах економiчної кризи вона поступається за показниками виробництва основної продукцiї цiєї галузi в Європi тiльки Нiмеччинi. Продукцiя чорної металургiї має велике значення у зовнiшнiй торгiвлi України, є її головною експортноспроможною галуззю. будiвельних матерiалiв, мiнеральних добрив тощо. Сучасний стан чорної металургiї України характеризується небувалим кризовим спадом, який рiзко проявився з 1995 р. З 50 доменних печей простоювали або працювали не на повну потуж­нiсть 27; з 65 мартенiвських печей — вiдповiдно 28, з 23 конвер­терiв — 11, з 69 прокатних станiв — 30. На окремих заводах рен­табельнiсть знизилася до 4—5%. Днiпровський металургiйний комбiнат iм. Дзержинського став збитковим, а Макiївський — збанкрутiв. Сучасна металургiя характеризується наявнiстю заводiв з пов­ним i неповним металургiйним циклом. Повний металургiйний цикл включає виробництво чавуну, сталi i прокату. Заводи неповного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологiч­них циклiв: виробництво чавуну i сталi, сталi i прокату, тiльки чавуну, тiльки сталi, тiльки прокату. Такий розрив повного мета­лургiйного циклу обумовлюється рiзними причинами, а саме: • iсторичними — будiвництво заводу здiйснювалося, виходя­чи з можливостей i технiчного рiвня того часу, а невелика потуж­нiсть заводу не вимагала крупних джерел водопостачання та iнших ресурсiв. Для розширення заводу в бiльш пiзнiший час ви­являлась вiдсутнiсть резервних територiй, зони санiтарних роз­ривiв навколо заводу, сприятливих транспортних зв'язкiв тощо; • економiчними — орiєнтацiя заводу на старi, близько роз­ташованi джерела палива i сировини змiнилася в зв'язку з їх ви­снаженням, а новi джерела розташованi на великих вiддалях, то­му завод залишився на виробництвi тiльки одного iз трьох видiв основної продукцiї; • екологiчними — в крупних машинобудiвних районах i цент­рах, де висока концентрацiя промислових пiдприємств, якi забруд­нюють природне середовище, з екологiчних мiркувань краще ма­ти поруч завод тiльки з виробництва сталi i прокату чи тiльки прокату iз сталi, доставленої з вiддалених заводiв.