Грузiя економiко-географiчна характеристика країни
Реферат на тему:
“Грузiя”
Туреччина. На заходi територiя Грузiї омивається водами Чорного моря.
Чисельнiсть населення - 5,4 млн. осiб (данi на 1995 р.).
Столиця - м. Тбiлiсi (близько 1,25 млн. жителiв).
Іншi великi мiста: Кутаїсi (241 тис. жителiв), найстарiше мiсто країни i регiональний центр Захiдної Грузiї; Руставi (158 тис.), Батумi (137 тис.), головний порт i нафтовий термiнал Грузiї; Зугдiдi (105 тис.), Чiатура (70 тис.), Горi (70 тис.), Потi (50,9 тис.).
Адмiнiстративно-територiальний подiл. Країна подiляється на 9 областей, 65 районiв i 5 мiст Республiканського пiдпорядкування (без Абхазiї i Цхiнвалi).
Державна мова - грузинська. Вона належить до картвельської групи iберiйсько-кавказьких мов, в яку входять також мегрельська i сванська мови, має власний алфавiт, що використовується з найдавнiших часiв. Понад 98% етнiчних грузинiв вважають грузинську мову рiдною. Вона широко використовується в економiчному, полiтичному i культурному життi країни. Абхазька мова є офiцiйною на територiї Абхазiї.
33 лiтери (5 голосних i 28 приголосних). Написання лiтер унiкальне: його неможливо порiвняти з жодним iншим алфавiтом свiту.
чого вона стала другою (пiсля Вiрменiї) державою, яка прийняла християнство як офiцiйну релiгiю. Грузинська православна церква тривалий час залишалася незалежною, але в 1811 р. її було включено до складу росiйської православної церкви. Статус автокефалiї повернула в 1917 р.
У Грузiї є невелика кiлькiсть католикiв, вiдносно багато грузинiв-мусульман в Аджарiї та уздовж пiвденного кордону країни. Абхази - переважно мусульмани-сунiти, але є i православнi. Азербайджанцi, ассiрiйцi i курди - мусульмани. Бiльшiсть осетинiв - православнi. Вiрмени, греки i росiяни мають власнi православнi церкви. Для Грузiї характерна релiгiйна терпимiсть. У Тбiлiсi є багато храмiв, включаючи синагоги i мечеть.
Нацiональна символiка Грузiї. Нацiональнi символи Грузiї пов'язанi з давнiми iсторичними традицiями.
кизилової. 26 травня 1918 року було проголошено Акт про незалежнiсть Грузiї i триколiрний прапор пiднято над Будинком уряду в Тифлiсi як державний. Коли соцiал-демократи (меншовики) спробували пiдняти замiсть триколiрного свiй партiйний червоний прапор, то це викликало бурю протестiв громадськостi й тривалий час над урядовою будiвлею майорiли два прапори. 21 лютого 1921 року Установчi збори прийняли Конституцiю, в якiй зазначалося, що "Державний прапор Грузинської Республiки кизилового кольору з чорною i бiлою смужкою".
14 листопада 1990 року Верховна Рада Республiки Грузiя ухвалила окремi закони про державний герб, прапор, гiмн, а також про оголошення перехiдного перiоду в республiцi, у зв'язку з чим було внесено поправки в кiлька статей конституцiї. Зокрема статтю 180 викладено в такiй редакцiї: "Державний герб Республiки Грузiя являє собою орнаментовану семипроменеву зiрку, золотавий орнамент зiрки оточений чорною облямiвкою. Простiр помiж краями - кизилового кольору. У центрi зiрки розташований круглий грузинський щит iз полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрi Ґiорґi на бiлому конi iз золотими копитами. У правiй руцi вiн тримає наготований до бою золотий спис iз срiбним наконечником, а в лiвiй - щит iз золотою смужкою. На Тетрi Ґiорґi - багрянi шаровари i взуття золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в срiблясту карту й бiла накидка. З-пiд лат видно сорочку брунатного кольору. Пiд сiдлом коня Тетрi Ґiорґi - тигрова шкура, сiдло - золоте, вуздечка - срiбна. Над головою Тетрi Ґiорґi сяє восьмипроменева срiбляста зiрка; праворуч вiд неї - срiблястий мiсяць, а лiворуч - золотаве сонце. Уздовж мiсяця i сонця розмiщено по двi восьмипроменевi зiрки. Пiд конем - зображення гiрської вершини".
Стаття 181 гласить: "Державний i нацiональний прапор Грузiї являє собою тканину кизилового кольору прямокутної форми, на якiй збоку вiд древка, у верхньому кутi, - чорна (вгорi) i бiла (внизу) смужки. Спiввiдношення ширини прапора до його довжини - 3:5, ширина кожної смужки (чорної i бiлої) дорiвнює 1/5 прапора, а довжина - 2/5 довжини прапора".
28 грудня 1990 року окремими законами затверджено положення про державнi символи. Кизиловий колiр iнтерпретується як символ славного минулого, чорний - трагiчних сторiнок в iсторiї народу, бiлий - надiї на свiтле щасливе майбутнє.
(За матерiалами А. Гречило "Герби новопосталих держав" -http://www.heritage.com.ua/istorija/geraldika/SymNovDer/SymNovDer02.htm)
Грузiя активно працює з багатьма мiжнародними органiзацiями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи i СОТ. Грузiя була iнiцiатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тiсно спiвпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО.
Економiчна географiя
Майже все промислове виробництво Грузiї сконцентроване у рiвнинних районах країни. Бiльше нiж половина пiдприємств розташованi в мiстах Тбiлiсi, Руставi (на пiвденний схiд вiд Тбiлiсi) i Кутаїсi (у Захiднiй Грузiї). Найвищий рiвень економiчного розвитку в схiдно-центральному регiонi (Тбiлiсi-Руставi), за ним iдуть захiдно-центральний регiон (Кутаїсi - Зестафонi), Абхазiя, Пiвденна Осетiя i пiвденнi райони.
Незважаючи на тенденцiї до рiвномiрнiшого розташування господарських об'єктiв шляхом розширення видобутку вугiлля i тальку, виробництва електроенергiї в Абхазiї, заготiвлi лiсу в Пiвденнiй Осетiї та розвитку агропромислових комплексiв по всiй республiцi, територiальнi вiдмiнностi зберiгаються i вiдповiдно загострюються етно-регiональнi протирiччя. Темпи росту промисловостi в Абхазiї i Пiвденнiй Осетiї набагато нижчi, нiж у Грузiї в цiлому. Найбiльше зайнятi у сiльському господарствi абхази, їх частка найвища порiвняно з будь-якою iншою етнiчною групою колишнього СРСР. Понад 70% всiх зайнятих у промисловостi сконцентрованi в Центральнiй Грузiї.
гiдроенергетика виробляє майже половину всiєї електроенергiї в країнi. В Грузiї дiють 72 електростанцiї, 64 з яких - ГЕС. Але задовольняється лише 3/4 попиту на електроенергiю.
половину коксу, необхiдного для Руставського металургiйного заводу, їх вклад у виробництво електроенергiї незначний. Нафтовидобувна промисловiсть /родовища в Кахетiї/ розвинута слабко: у 1997 р. видобуто лише 120 тис. тонн нафти. Мiсцева нафта забезпечує всього 4% потреб країни; iнша частина iмпортується з Росiї та Азербайджану. Проте нафтопереробний завод i нафтосховища в Батумi, що забезпечуються по трубопроводах з бакинських нафтових промислiв, є перспективними об'єктами нафтового господарства кавказького регiону. Природний газ, що забезпечує 44% потреб країни з пального, надходить з iнших країн, в першу чергу з Туркменiстану.
Видобувна промисловiсть
Хоча надри країни багатi на рiзноманiтнi кориснi копалини, гiрничовидобувна промисловiсть у Грузiї розвинута слабко. Виняток становить лише видобуток марганцю, рудники якого в Чiатурi у 1970-х роках давали чверть всього видобутку марганцю в СРСР. В серединi 1990-х рокiв запаси марганцю в Грузiї становили 200 млн. тонн. Родовища вугiлля в Абхазiї i нафти у Схiднiй Грузiї не здатнi забезпечити потреби енергетики i металургiйної промисловостi.
В Грузiї є невеликi родовища мiдi, свинцю, вапняку i бариту, що пiдтримують розвиток кольорової металургiї i хiмiчної промисловостi, зокрема виробництво азотних добрив i медикаментiв. В числi iнших важливих видiв мiнеральної сировини - тальк, дiатомiт, мергелi, доломiти, вапняки, мармур, вогнетривка глина та iнше. Грузiя багата на мiнеральнi джерела.
Мiнеральна вода "Боржомi" i марганець були вiзитними картками обробної промисловостi Грузiї. Гiрничовидобувна промисловiсть Грузiї має перспективи подальшого розвитку, однак масштаби виробництва залежатимуть вiд внутрiшнього i зовнiшнього ринкiв збуту.
Обробна промисловiсть
До кiнця ХІХ ст. Грузiя залишалася слабкорозвинутою аграрною околицею Росiйської iмперiї. За радянських часiв активно здiйснювалася iндустрiалiзацiя. За перiод з 1913 р. по 1975 р. обсяги валової продукцiї промисловостi в Грузiї зросли в 154 рази. У 1990 р. республiка виробила 0,2% всiєї свiтової промислової продукцiї, приблизно стiльки ж, скiльки Норвегiя. Промисловiсть давала понад 40% нацiонального доходу країни. Однак централiзована органiзацiя промислового виробництва за п'ятирiчними планами i контрольними цифрами обсягу випуску продукцiї призвели до серйозного економiчного дисбалансу з надзвичайно високою концентрацiєю iнвестицiй у важку промисловiсть i виробництво низькоякiсних товарiв.
Домiнуючою галуззю обробної промисловостi є харчова. Використовуючи власну аграрну базу, ця галузь випускає 3/5 всiєї промислової продукцiї, у нiй працює майже 2/5 зайнятих у промисловостi. Провiднi галузi харчової промисловостi - консервування фруктiв, виробництво чаю i тютюну, вони дають 3/5 всiєї кiлькостi продукцiї харчової промисловостi. Менш розвинутi такi галузi, як виробництво макаронiв, пива, цукру, м'ясних i молочних продуктiв. Розвинуте виробництво тканин (шовкових, вовняних i бавовняних), одягу i взуття.
Важка промисловiсть включає виробництво сталi, залiзничних локомотивiв, вантажних автомобiлiв, суден i сiльськогосподарських машин. Металургiя, яка представлена Руставським металургiйним заводом, виробляє труби i прокат для нафтової та автомобiльної промисловостi, а також для заводiв, що виробляють залiзничнi локомотиви, судна i сiльськогосподарськi машини. Металургiйне виробництво значною мiрою залежить вiд поставок коксу i залiзної руди з Росiї.
Сiльське господарство
Оброблюванi землi займають менше нiж 20% територiї Грузiї. Ранiше селяни не могли використовувати болотистi ґрунти уздовж морського убережжя, але за роки радянської влади бiльшiсть цих земель було осушено. Важко було обробляти i землi в посушливих районах на сходi, але вони ввикористовувалися в сiльськогосподарськiй дiяльностi завдяки широкому розвитку iрригацiї.
Незважаючи на згаданi проблеми, сiльське господарство Грузiї досягло великих успiхiв i залишалося головним джерелом процвiтання республiки. В перiод з 1913р. по 1980 р. випуск сiльськогосподарської продукцiї зрiс бiльше нiж у 10 разiв. Грузинськi селяни здавна використовували родючi ґрунти i теплий клiмат країни для вирощування таких культур, як цитрусовi, тютюн i чай, якi є основою харчової промисловостi. Коли радянський ринок був закритий для конкуренцiї з боку iноземних товарiв, Грузiя мала монополiю на виробництво чаю i цитрусових. У зв'язку з необхiднiстю бiльшої кiлькостi робочих рук для вирощування i збирання таких спецiалiзованих культур, як чай, тютюн i виноград, постiйно утримувався високий рiвень зайнятостi.
До приватизацiї землi в 1992 р. грузинське сiльське господарство було органiзоване у формi колгоспiв i радгоспiв. Хоча не iснувало приватної власностi на землю, селяни i деякi мiсцевi жителi отримували в оренду земельнi дiлянки для вирощування продукцiї для особистого використання чи на продаж. Незважаючи на невелику площу цих дiлянок, врожаї там були вдвiчi вищими, нiж у колгоспах i радгоспах. Існували обмеження i на кiлькiсть голiв домашнiх тварин у приватних господарствах. Приватники поставляли майже половину сiльськогосподарської продукцiї республiки, в тому числi 64% м'яса, 54% молока i 43% яєць; їм належала понад половина поголiв'я домашньої худоби (в основному, великої рогатої, овець i свиней).
До 1992 р. понад 80% посiвних земель були зайнятi зерновими i кормовими культурами. Із загальної площi зернових 40% становила кукурудза i майже 40% - озима пшениця. Також вирощувалися бобовi, тютюн, картопля та овочi. Виноград, цитрусовi та iншi фрукти, а також чай займають 34% родючих земель. Найважливiшою сiльськогосподарською продукцiєю пiсля зернових є виноград винних сортiв. Грузинськi виноградники становили 1/8 всiх виноградникiв СРСР, i понад 10% загального обсягу сiльськогосподарського виробництва належало продукцiї з винограду. Грузiя виробляє 500 рiзних сортiв вина. Виноробство сконцентроване переважно на сходi країни, в Кахетiї. Цитрусовi давали близько 8% вартостi всiєї сiльськогосподарської продукцiї Грузiї. Субтропiчнi фрукти становили 8%, тодi як чай, плантацiї якого займали лише 2% оброблюваної територiї давав майже 20% всiєї продукцiї.
Тваринництво в Грузiї спецiалiзується на розведеннi великої рогатої худоби, свиней i овець. Розвинуте птахiвництво. Розвиток тваринництва ускладнюється такими чинниками як висока щiльнiсть тварин на землi, низький рiвень механiзацiї i практики вiдгiнного вiвчарства. Вiвцi i свинi вирощуються в основному в горах i передгiр'ях.
Транспорт
Завдяки своєму географiчному положенню мiж європейською Росiєю та Азiєю територiя Грузiї має важливе транзитне значення. Зокрема, вона забезпечує сусiднiм країнам - Азербайджану i Вiрменiї - найкоротший вихiд до Чорного моря. У радянський перiод м. Тбiлiсi стало великим вузлом залiзничних i автомобiльних дорiг Кавказького регiону. Залiзницi є головним засобом внутрiшнiх вантажних перевезень. Кiстяк залiзничної мережi утворює субширотна Закавказька магiстраль, яка збудована ще в 1883 р. i з'єднує Баку з Потi i Батумi. Вiд неї прокладенi основнi гiлки на Ткiбулi, Боржомi, Чiатуру, Кахетинська дорога i лiнiя на Єреван.
Зв'язок з Росiєю пiдтримується на сходi - через Баку i на заходi - уздовж узбережжя Чорного моря. Є залiзничний зв'язок iз Турцiєю через територiю Вiрменiї. Для розвитку периферiйних районiв республiки були збудованi лiнiї залiзничних дорiг Натанебi - Махарадзе, Очамчире - Ткварчелi, Броцеула - Цхалтубо, Горi - Цхiнвалi, Боржомi - Ахалцiхе - Вале, Гракалi - Тедзамi, Качретi - Цителi-Цкаро та iншi.
Завдяки положенню Грузiї на пiвденному кордонi колишньої Росiйської iмперiї i СРСР важливими стратегiчними об'єктами вважалися шосейнi дороги. До числа найбiльш живописних належить знаменита Воєнно-Грузинська дорога через Хрестовий перевал (одна з чотирьох магiстралей, що перетинають високогiрну зону Великого Кавказу).
Грузiя має порти на Чорному морi. Серед них видiляються Батумi, головний нафтовий термiнал i контейнерний порт, i Потi, важлива вiйськово-морська база. До грузино-абхазького конфлiкту роль головного туристичного i курортного порту виконувало Сухумi.
добре розвинуте повiтряне сполучення мiж районними центрами, а Тбiлiсi пов'язаний мiжнародними авiалiнiями з бiльшiстю столиць СНД i Європи.
Зовнiшня торгiвля
У сiчнi-вереснi 2000 року зовнiшньоторговельний оборот Грузiї (крiм неорганiзованої торгiвлi) становив 771,6 млн. доларiв США, що становить 130,4 вiдсотка показника вiдповiдного перiоду минулого року. Експорт становить 234,6 млн. доларiв США (вiдповiдно 147,5%), а iмпорт - 537,0 млн. доларiв США (124,1 % ). У сiчнi-вереснi 2000 року вiд'ємний торговельний баланс Грузiї становив 302,3 млн. доларiв США.
У сiчнi-вереснi 2000 року в Грузiї був вiд'ємний торговельний баланс з 78 країнами-партнерами (серед них - з 39 країнами понад 1 млн. дол. США), з якими торговельний дефiцит становив 311,1 млн. дол. США, замiсть 86 країн i 279,2 млн. дол. США порiвняно з аналогiчним перiодом минулого року.
торговельний баланс у розмiрi понад 1 млн. дол. США встановлено з Литвою, Вiрменiєю i Конго.
30,4% торговельного дефiциту припадає на країни СНД. З цими країнами зовнiшнiй торговельний оборот у сiчнi-вереснi 2000 року становив 288,0 млн. дол. США (на 18,7 % бiльше порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року), а з рештою країн - 483,6 млн. дол. США (вiдповiдно на 38,5 % бiльше). На частку країн СНД припадає 37,3 % зовнiшнього торговельного обороту Грузiї, серед них 41,8 % експорту i 35,4 % iмпорту.
З Росiєю торговельний оборот становив 134,8 млн. дол. США, а частка торговельного обороту з цiєю країною зменшилась на 2,5 процентних пунктiв - з 19,8 % до 17,5 %.
Великобританiя та Італiя.
| 
