Індія Загальна економіко-географічна характеристика

Реферат на тему: І н д i я Загальна економiко-географiчна характеристика країни. Площа - 3,3 млн км2 . Населення - 950 млн чоловiк. Столиця - Делi. Індiя є однiєю з найбiльших країн свiту. За державним устроєм це — федера­тивна республiка. Голова держави - президент. Законодавчий орган - двопалат­ний парламент (Народна палата i Рада сенаторiв). Країна подiляється на 25 штатiв i 7 союзних територiй. Гiрськi системи Гiндукушу i Гiмалаїв на пiвночi та Індiйський океан на пiвднi вiдокремлюють пiвострiв Індостан вiд решти свiту. Проте зв'язки мiж ними були завжди. Сучаснi сусiди Індiї мають з нею багато спiльного в природному, етнiчно­му, iсторико-культурному i економiчному вiдношеннях. Складнi взаємини мiж ними зумовленi значною мiрою релiгiйною ворожнечею. Населення. Демографiчна ситуацiя в Індiї подiбна до iнших країн, що розвива­ються. За кiлькiстю жителiв Індiя поступається тiльки Китаю. Середня густота на­селення становить 260 чол. на 1 км22 . Поняття «iндiйцi» об'єднує кiлька спiльнот. Бiльшiсть з них належить до двох мовних сiмей: на пiвночi - це iндоєвропейська мовна сiм'я (iндоарiйська група), на пiвднi - дравидська. Найбiльша етнiчна спiльнiсть - хiндустанцi, мова яких - хiндi - проголошена державною. Хiндустанцiв майже 250 млн чоловiк. Поряд з ними є ще 11 етнiчних груп, кожна з яких налiчує вiд 20 до 90 млн чоловiк. Адмiнiстра­тивний подiл країни враховує це: штати створенi за етнiчною ознакою, мiсцевi мови в них також офiцiйнi. Мовою державного спiлкування є англiйська. Індiйське суспiльство ще й досi подiляється на касти, що зумовлюють статус i заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена i заборонена дер­жавою, але освячена релiгiєю iндуїзму, яка регулює сiмейне життя i суспiльнi вiдносини. Понад 4/5 населення - iндуїсти, мусульман тiльки 11 %, що становить майже 100 млн чоловiк. Общиннi конфлiкти на релiгiйному грунтi виникають особливо в пiвнiчнiй Індiї: мiж мусульманами i iндуїстами, мiж сiкхами та iндуїстами. пам'ятки - храми, мавзолеї, мечетi, палаци, форти трап­ляються повсюдно, багато з них вiдомi в усьому свiтi. Три чвертi iндiйцiв живуть у сiль­ськiй мiсцевостi, переважно у великих селах. Мiське населення становить 23 %, або майже 200 млн чоловiк. Мiста. Деякi є священними для iндуїстiв. В Іллахабадi, що знаходиться у мiсцi злиття рiчок Джамни i Гангу, на релiгiйне свя­то один раз на 12 роки? збирається до пiвтора десятка мiльйонiв вiруючих. Серед­ньовiчну епоху уособлює Агра. Калькутта, Бомбей i Мадрас заснованi колонiзатора­ми, якi були їх оплотами. Останнiм часом в ходi iндустрiалiзацiї виникли мiста Бхiлаї, Роуркела, Дургапур, Бокаро та iн. Індiя добре забезпечена сiльськогосподарською сировиною. З-помiж мiнераль­них ресурсiв свiтове значення мають поклади залiзної, марганцевої руди, слюди. Енергоресурси представленi головним чином вугiллям i гiдроенергiєю. Рiвень спо­живання енергiї дуже низький. Майже 2/5 її одержують за рахунок непромислових джерел: дрова, гнiй, солома тощо. Найбiльше ГЕС у Захiдних Гатах. Нафту добувають на шельфi поблизу Бомбея. Господарство Індiї є сучаснi заводи i електростанцiї, космiчна i атомна технiка, важка iндустрiя. Проте характер суспiль­ства значною мiрою залишається доiндустрiальним. Це - сiльськогосподарська кра­їна. Понад 650 млн iндiйцiв, що дорiвнює населенню всiєї Європи, - сiльськi жите­лi. Для бiльшостi, як i 3000 рокiв тому, знаряддям працi є дерев'яне рало i серп, па­ливом - гнiй i солома, транспортом - вiл або буйвол, формою обмiну - бартер. Тре­тина сiльських жителiв не має землi i є наймитами. В мiстах становище не краще. В Калькуттi, що налiчує 12 млн жителiв, третина живе в нетрях, якi є нагрома­дженнями примiтивних халуп, а iнодi просто вiзкiв або тентiв. Те саме в Делi, Бом­беї, Мадрасi та iнших мiстах. Ще й досi бiльша частина населення неписьменна. Індiя вивозить на мiжнародний ринок чай, руди металiв, вироби з бавовни \ джуту. Але її участь у свiтовiй торгiвлi дуже мала. Країна має велику зовнiшню заборгованiсть. взнаки бiльше, нiж у Ла­тинськiй Америцi чи навiть Африцi. Сiльське господарство . Для мусонного клiмату характерна нерiвномiрнiсть розподiлу опадiв по територiї i протягом року. Є надмiрно зволо­женi райони i райони посушливi. Є вологий сезон i сезон сухий. Тому важливе мiсце займає тут штучне зрошення, що практикується з давнiх часiв. За розмiра­ми зрошуваних площ Індiя подiляє з Китаєм перше мiсце. Греблi, канали, колодязi, насоси, тимчасовi водойми - характерна риса iндiйського ландшафту. Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця i просо. Рис вирощують скрiзь. Найбiльша концентрацiя його посiвiв - на пiвнiчному сходi i при бережних низовинах. Мiсцями збирають до трьох врожаїв протягом ро­ку. Рисовi райони дуже важливi для країни. Тут найбiльша густота населення Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях по­сушливого пiвнiчного заходу. Просо культивують у внутрiшнiй частинi плос­когiр'я Декан. У харчуваннi iндiйцiв велику роль вiдiграють бобовi, овочi i фрукти, прянощi, олiйнi (особливо арахiс i рапс) i цукрова тростина, їх вирощують повсюдно. Культивують також манго, палаю, апельсини i банани. Батькiвщиною цу­крової тростини вважають долину Гангу. З-помiж волокнистих культур - бавов­ник i джут. Посiви бавовнику зосередженi в посушливiй захiднiй частинi країни в Пенджабi, на плоскогiр'ї Декан i в пiвденнiй Індiї. Вологолюбний джут - куль­тура дельти Гангу i Брахмапутри. Індiя є найбiльшим у свiтi виробником i експор­тером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонiзатори. Чайнi плантацiї розмiщенi на добре зволожених схилах гiр пiвнiчного сходу i пiвдня країни. Тваринництво має пiдсобне значення. За поголiв'ям великої рогатої худо­би Індiя посiдає перше мiсце (1/5 свiто­вого поголiв'я), але худоба (воли, буйво­ли, корови) використовується переваж­но як тяглова сила. Індiйцi-iндуїсти є вегетарiанцями. Вони споживають тiльки молочнi продукти. Індуїзм вважає корову священною твариною. Промисловiсть сила є причиною розвитку кустарної про­мисловостi. Дешева ручна праця ко­валiв, теслярiв, гончарiв, ткачiв забез­печує населення дешевими споживчими товарами. Так, з 8 млрд. метрiв бавовняних тканин, якi щорiчно виробляє Індiя тiльки половина виготовляється на фабриках, решта - кустарним способом Стара фабрично-заводська промисловiсть що виникла ще за колонiальних часiв, зайнята переробкою сiльськогосподарської сировини Її розмiщення зумовлене вiдповiдними сировинними зонами. Бавовнянi фабрики зосередженi по Мiстах захiдної частини країни, найбiльше їх у Бомбеї i Ахмадабадi Джутова промисловiсть концентрується навколо Калькутти. Важка промисловiсть, що створена останнiм часом, сконцентрована схiднiй Індiї в долинi рiчки Дамодар i на плато Чхота-Нагпупур, де величезнi поклади залiзної руди знаходяться поруч з кам'яновугiльними басейн Тут виник комплекс виробництв, що об'єднує добування сировини i палива, електроенергети­ку, чорну i кольорову металургiю, важке машинобудування. За аналогiєю район звуть «Індiйським Руром» або «Індiйським Донбасом». Найбiльшим центром мета­лургiї є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчi. Сучаснi машинобудiвнi i хiмiчнi заводи є також у Бомбеї, Калькуттi, Мадрасi, Бангалорi та деяких iнших мiстах. Особливе мiсце в машинобудуваннi зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, лiтаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловостi i космiчних дослiджень. Мал. Територiальна структура господарства Індiї. Транспорт . Головну роль вiдiграють залiзницi, будiвництво яких почалося ще в XIX ст. Важливе значення має гужовий i в'ючний транспорт, мускульна енергiя людини. Внутрiшнi вiдмiнностi . Для Індiї характернi велика територiя i природнi, етнiчнi та господарськi вiдмiнностi. Найважливiшою i найвiдомiшою її частиною є Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок i годує (враховуючи Пакистан i Бангладеш) бiльш як пiвмiльярда жителiв Землi. Тут вiдбувалися найважливiшi подiї iндiйської iсторiї, звiдси пiшла i назва країни. Не­випадково столицею Британської Індiї була Калькутта, що вiдкривала з моря шлях у долину Гангу, а столицею незалежної Індiї став стародавнiй Делi, розташований на вододiлi Інду i Гангу. Найбiльш розвинутi штати сучасної Індiї знаходяться на заходi країни. Шта­ти Пенджаб i Хар'яна (Пiвнiчно-Захiдний район) дають країнi товарне зерно. В штатах Гуджарат i Махараштра (Захiдний район) ще в доанглiйську епоху виник­ли умови для розвитку капiталiзму. Територiя їх вигiдно розташована щодо Суецького каналу i шляхiв з Європою i СІЛА. Бомбей (11,8 млн чоловiк) нинi є головним фiнансово-торговим, промисловим, транспортним i науковим центром. Його роль в Індiї можна порiвняти з роллю Нью-Йорка в США. країни, а також потужна вугiльно-металургiйна база Дамадарського басейну. Пiвденна Індiя - головний район плантацiйного господарства. Найбiльшими мiстами тут є Мадрас (5,7 млн чоловiк) i Бангалор (4,6 млн чоловiк).