Індiя Загальний огляд
Індiї складає 3. 28 млн. кв. км. Вона має кордони з Афганiстаном, Пакистаном, Бангладеш, Бiрмою, Китайською Народною Республiкою, Непалом i Бутаном; має морський кордон з Шрi-Ланкою.
Клiмат
- тропiчно-мусонний. Є чотири клiматичних перiоди - зимовийлiтнiй
(березень-травень), з температурою повiтря вiд +25 С (вночi) до +45 С (вдень); сезон дощiвпiслямусонний характеризується бiльш стабiльною температурою повiтря на протязi всього року (25-35 С) i високою вологiстю. В предгiр`ї Гiмалаїв клiмат бiльш прохолодний i максимальна температура складає влiтку +30 С, взимку-+10 С. Індiя має багатий тваринний та рослинний свiт, однак процес урбанiзацiї негативно вiдбивається на проблемах його збереження.
Населення
Індiї - бiльше 800 млн. чоловiк. Середня щiльнiсть – близько 220 чол. На кв. км. Щорiчний прирiст – 2. 2%. Грамотнiсть – 36. 2%. Близько 80% населення проживає в сiльськiй мiсцевостi. Середня тривалiсть життя – 58 рокiв.
Індiя – федеративна республiка, багатонацiональна держава. Найбiльш поширеними мовами є хiндi, урду, бенгалi, маратхi, телугу, тамiл та iншi. Державнi мови
– хiндi та англiйська, яка має, на вiдмiну вiд хiндi, застосування в усiх районах країни. 83% населення сповiдують iндуїзм, 11 – iслам, є християни (2. 5%), сiкхи (2.%), буддисти (0. 7%) та iншi.
Вищiй орган законодавчої влади права.
В адмiнiстративному вiдношеннi понад 1 млн. чол. Найбiльшi мiста – Калькутта (10 млн. чол.), Бомбей (10 млн. чол.), Мадрас (5. 3 млн. чол.).
За загальним об’ємом валового нацiонального продукту
(ВНП) Індiя входить до числа провiдних країн свiту, займає перше мiсце серед країн, що розвиваються, за видобутком вугiлля, виробництвом мiнеральних добрив, бавовняних тканин, тваринної та рослинної олiї, рису, молока, чаю; друге – по виробництву електроенергiї та видобутку залiзної руди, виробництву цукру; третє – по виплавцi сталi та видобутку марганцевої руди.
В той же час об’єм ВНП Індiї у розрахунку на душу населення не перевищує 300 доларiв США, що є одним з самих низьких показникiв в свiтi. Близько 40% населення живе нижче офiцiйного рiвня бiдностi: цi люди не є споживачами продукцiї сучасної промисловостi i задовольняються забезпеченням самих елементарних життєвих потреб. За iснуючими даними, постiйний попит на предмети споживання фабричного виготовлення, а також на житло та рiзнi види послуг пред’являють не бiльше 100-150 млн. чол., що рiзко обмежує розмiри внутрiшнього ринку та можливостi розвитку сучасних галузей промисловостi.
Незавершенiсть земельних реформ стримує можливостi росту сiльськогосподарського виробництва, вiд якого залежить життя близько 80% населення країни. Сiльське господарство продовжує вважатися неперспективною сферою вкладання капiталу, а процес його механiзацiї обмежений кiлькома найбiльш розвинутими районами, де не вистачає найманої робiтничої сили. Створенi практично всi галузi сучасної промисловостi, однак доля промисловостi в виробництвi ВВП
Індiї не перевищує 25%, а в загальнiй зайнятостi населення вона складає трохи бiльше 11%.
В країнi налiчується близько 100 тис. пiдприємств, основна частина яких представляє з себе дрiбнi майстернi та фабрики. На пiдприємства з числом зайнятих менше 50 чол., що утворюють так званий дрiбномасштабний сектор, припадає понад ¾ загальної кiлькостi пiдприємств та 45% загального об’єму випуску продукцiї iндiйської промисловостi.
В останнi роки вiдбулися суттєвi здвиги в розвитку
– електроенергетики, нафтової та вугiльної промисловостi. Нарiвнi з цим велике значення в планах економiчного росту Індiї вiдводиться розширенню i модернiзацiї машинобудiвної бази промисловостi країни. На основi лiцензiй та технологiй компанiй Заходу iндiйське машинобудування освоїло виробництво великовантажних грузовикiв та легкових автомобiлей, практично всiєї номенклатури електротехнiчної промисловостi
, обладнання для металургiйної, нафтової, вугiльної, хiмiчної, цементної промисловостi
, дизельних моторiв та газогенераторiв, гаражного та конторського обладнання, обладнання для легкої та харчової промисловостi,
Особлива увага в останнi роки придiляється розвитку найсучаснiших галузей i виробництв, в першу чергу електронної промисловостi. В наш час виробляється широкий спектр електронного обладнання та споживчих товарiв, включаючи персональнi комп’ютери, теле- та вiдеоапаратуру, мiкросхеми та електроннi компоненти.
Суттєвого розвитку в Індiї набули й такi галузi сучасної промисловостi, як
, виробництво виробiв з металу та косметики, взуття та одягу.
Вiдносно невелика роль сучасних галузей економiки в забезпеченнi зайнятостi населення i збереженнi високих темпiв росту населення призводять до значного збiльшення армiї безробiтних, число яких становить понад 30 млн. Однак офiцiйно зареєстрованi безробiтнi складають лише частину загальної армiї безробiтних країни, оскiльки для Індiї, як для бiльшостi країн, що розвиваються, характерна значне “приховане” безробiття,
а також неповна зайнятiсть населення. Розмiр “прихованого” безробiття, особливо в сiльськiй мiсцевостi, достатньо великий та постiйно збiльшується.
На всiх етапах економiчного розвитку незалежної Індiї iноземна фiнансова допомога та iмпорт капiтального обладнання вiдiгравали велику роль в забезпеченнi потреб народного господарства фiнансовими та матерiальними ресурсами. Індiя – один з найбiльших серед країн, що розвиваються, одержувач iноземної фiнансової допомоги
; в загальному об’ємi останньої бiльше 90% припадає на займи, що надаються країнами Заходу та мiжнародними фiнансовими органiзацiями.
торгово-економiчнi зв
’
язки
Індiї з провiдними країнами Заходу, в першу чергу з США, Великобританiєю, Японiєю, Нiмеччиною, Францiєю. Одним з каналiв поширення експорту машинно-технiчної продукцiї є створенi iндiйськими приватними компанiями спiльнi пiдприємства за кордоном. В цих промислово розвинутих країнах цi пiдприємства представленi в основному в готельному господарствi, суспiльному харчуваннi, торговiй сферi. В країнах, що розвиваються, вони зосередженi в тих галузях, де iндiйськi компанiї мають певний технiчний досвiд та досягнення в целюлозно-паперовiй, харчовiй, текстильнiй, хiмiчнiй та фармацевтичнiй промисловостi. Однак в цiлому створення спiльних пiдприємств за кордоном виявилось малоефективним з точки зору збiльшення об’ємiв експорту продукцiї машинобудування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
2. Економiчна та соцiальна географiя свiту/ Б. П. Яценко. – К.: АртЕк, 1997.
3. INTERNET.
|
