Італiя Економiко-географiчна характеристика 2
Реферат
Площа - 301 тис. км2
. Населення - 57 млн чоловiк. Столиця - Рим.
Італiя - велика країна Середземномор'я, що входить до складу «великої сiмки». Вона займає Апеннiнський пiвострiв, острови Сицилiю, Сардинiю та iншi дрiбнi острови. У сучасних межах держава сформувалась у 1870 р. шляхом об'єднання князiвств.
Італiя - парламентська республiка. Главою держави є президент, строк повноважень якого - 7 рокiв. Законодавчi функцiї має парламент, що складається Сенату i Палати депутатiв. Рада Мiнiстрiв має виконавчi функцiї, голову її при значає президент. .
Природно-ресурсний потенцiал. Середземноморське розташування Італiї значна протяжнiсть територiї з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд зумовлюють специфiку клiмату. Тут видiляють два головних його типи - помiрно континенталь ний i субтропiчний.
Рельєф країни - переважно гiрський: 80 % територiї займають гори i висо чини. Низовинами є Паданська рiвнина i невеликi дiлянки рiчкових долин морських узбереж.
Геологiчна молодiсть бiльшої частини територiї Італiї зумовлює незначнi поклади i невеликi запаси корисних копалин. Є полiметалiчнi руди, якими країна частково забезпечує свої потреби (на 60 % свинцем, на ЗО % - цинком). Великi запаси
ртутної руди. Неруднi кориснi копалини представленi покладами бентонiтiв, калiйних солей та будiвельних матерiалiв. З паливних корисних копалин є незначнi поклади кам'яного вугiлля, яке не добувається, нафти (власний видобуток покриває 1,5 % потреб країни), газу (5 % потреб країни). Країна залежить вiд iмпорту сиро-вини i енергоносiїв. Внутрiшнi воднi ресурси Італiї незначнi. Найбiльша рiчка - По, до басейну якої належить бiльшiсть рiчок Пiвнiчної Італiї.
в горах i займають 1/5 територiї країни.
Населення. Італiя - однонацiональна країна. 98 % її жителiв становлять iталiйцi, якi розмовляють на рiзних дiалектах; 2 % населення — словенцi, греки, албанцi, франко-провансальцi, фрiули, тiрольцi. Природний прирiст населення постiйно знижується. Механiчний рух населення традицiйно високий. У 70-80-х роках емiграцiя перевищувала середньоєвропейськi показники. Всього за останнi 100 рокiв з країни виїхало 22 млн чоловiк. Як учасниця ЄС Італiя надає можливiсть своїм громадянам працювати за межами батькiвщини в сусiднiх європейських країнах. Щорiчно таких осiб колись налiчувалось 2-3 млн чоловiк, але за останнi 20 рокiв їх кiлькiсть скоротилась. Тепер до Італiї повертається бiльше людей, нiж виїздить. Кiлькiсть мiського населення становить 53 %. У горах трапляються невеликi села. Бiльша частина Паданської рiвнини, а також центр країни, мають хутiрський тип розселення. На пiвднi поширенi великi села, якi тут називають селянськими мiстами. Близько третини мiст розташованi на узбережжi, решта - на Паданськiй рiвнинi, в передгiр'ях. Високоурбанiзованими вважаються райони Ломбардiї, Лiгурiї, Великого Неаполя, в яких густота населення становить вiд 500 до 1000 чол. на 1 км2
. Гiрськi райони, острiв Сардинiя заселенi слабо - 40-70 чол. на 1 км2
. Найбiльшими агломерацiями є Мiланська (7 млн чоловiк), Римська (5 млн чоловiк) (мал. 62) працює. Поширена надомна праця, зайнятiсть у незареєстрованих пiдприємствах. Значна частина населення зайнята в обслуговуваннi туристiв - мiжнародний туризм дiстав високий розвиток
Господарство. Сучасна Італiя - розвинута iндустрiально-аграрна країна, вартiсть промислової продукцiї якої у 5-7 разiв перевищує вартiсть продукцiї сiльського господарства. Значно менша, порiвняно з iншими захiдноєвропейськими країнами, частка наукоємних галузей, проте бiльша частка державної власностi. Пiсля Другої свiтової вiйни Італiя досить швидко вiдновила своє господарство за рахунок високих темпiв розвитку промисловостi. На початку 90-х рокiв в промисловостi було зайнято 23 % працюючих, в сiльському господарствi - 13 %, в невиробничiй сферi - понад 5,5 %. Отже, напрям розвитку нацiонального господарства вiдповiдав європейським стандартам.
Промисловiсть - провiдна галузь господарства. Для неї характерне переважання галузей важкої промисловостi, особливо таких, як хiмiя та машинобудування, i недостатнiй розвиток добувних. Промисловiсть країни спирається в своєму розвитку на iмпортну сировину. Для промислового комплексу країни характерна висока монополiзацiя. В Італiї стан справ у промисловостi контролює потужне об’єднання - Інститут промислової реконструкцiї, яке є одним з найбiльших i найвпливовiших монополiстичних утворень у свiтi. У сферi його впливу знаходяться галузi важкої промисловостi, транспорт i фiнансово-кредитне господарство. В економiцi переважає державний сектор - друге мiсце в Європi пiсля Австрiї. Держава володiє транспортом, радiо i телебаченням, телефонним зв'язком. З приватних монополiй найвiдомiшi «ФІАТ» (транспортне машинобудування) та «Монтедiсон» (електротехнiка, хiмiя) - однi з найбiльших у свiтi.
Сiльське господарство значно поступається промисловостi та невиробничим галузям за вартiстю продукцiї. Внутрiшнi потреби в головних продуктах харчування (зерно, м'ясо) воно задовольняє тiльки на 70 %, хоча його роль у господарствi Італiї вища, нiж в iнших розвинутих країнах Європи. Особливо вiдстає сiльське господарство Пiвдня з його традицiйними аграрними вiдносинами, дрiбними земельними володiннями. Укрупнення господарств - невiд'ємна риса прогресу сiльськогосподарського виробництва, призводить до того, що частина дрiбних власникiв змушена займатись несiльськогосподарською дiяльнiстю або найматись на роботу до великих пiдприємцiв-землевласникiв.
Рослинництво є провiдною сiльськогосподарською галуззю. Переважає вирощування овочiв та зернових. Серед овочiв видiляються томати. Зерновi вирощують переважно для харчової промисловостi, значна частка твердої пшеницi використовується для виробництва макаронiв. Країна посiдає перше мiсце в Захiднiй Європi за вирощуванням рису. Добре розвинуте садiвництво. Італiї належить перше мiсце в свiтi за вирощуванням винограду i виробництвом вин, четверте мiсце за збором апельсинiв i вирощуванням тютюну. Серед технiчних культур важливу роль вiдiграють цукровi буряки. Продукцiя тваринництва не забезпечує внутрiшнiх потреб.
Транспорт. Оскiльки країна розташована на пiвостровi i островах, провiдна роль у зовнiшнiх перевезеннях належить морському транспорту. Найбiльшими портами Італiї є Трiєст i Генуя, а всiх портiв налiчується близько чотирьох десяткiв. Для внутрiшнiх перевезень використовують першокласнi автомагiстралi. За кiлькiстю автошляхiв Італiя поступається в Захiднiй Європi тiльки Нiмеччинi. Бiльшiсть автомагiстралей розташована вздовж залiзниць, найпотужнiшою з них 6 «Автострада Сонця» (Мiлан - Рим - Неаполь). Значення залiзниць дещо зменшилось через розширення автострад, яких найбiльше на пiвночi. Останнiми десятилiттями велику роль почали вiдiгравати трубопроводи, в тому числi трансконтинентальнi. Нафтопроводи з Алжиру й Тунiсу пролягають по дну Середземного моря, далi через Сицилiю i Апеннiнський пiвострiв за межi Італiї.
продукцiї (цитрусовi, овочi, вина, фрукти). В господарство Італiї надходять iнвестицiї зi США та захiдноєвропейських країн.
Головними торговельними партнерами Італiї є європейськi країни (45 % зовнiшньоторговельного обороту), США i Японiя. До 35 % зовнiшньоторговельних операцiй припадає на нафтогазоноснi країни Близького Сходу i країни Латинської Америки. Значнi прибутки Італiя одержує вiд туризму (6 млрд доларiв щорiчно).
Внутрiшнi вiдмiнностi. За особливостями економiчного розвитку в Італiї Видiляють 3 економiчнi райони: Пiвдень, Центр, Пiвнiч.
Пiвденний район
має виражену спецiалiзацiю зi значним переважанням рослинництва (80 % сiльськогосподарської продукцiї). Безробiття, велика релiгiйнiсть населення породжує тут складнi соцiальнi проблеми. Промисловiсть розмiщена дисперсне, найбiльший промисловий центр - Неаполь. Тут розвинуте машинобудування, чорна металургiя, нафтохiмiя, легка i харчова промисловiсть. Традицiйна галузь району — туризм. Острови Капрi i Іск'я — мiжнароднi курорти.
У Центральному районi
зосередженi пiдприємства машинобудування, чорної металургiї, хiмiї, хоча галузями спецiалiзацiї є меблева, фарфоро-керамiчна, текстильна, взуттєва, швейна промисловiсть. У сiльському господарствi розвиваються овочiвництво та садiвництво. Тут розташованi Рим i Флоренцiя - важливi туристськi центри.
центром е Мiлан, рiвень розвитку промислових i торговельно-фiнансових функцiй якого вищий, нiж у столицi. Великим промисловим центром є Турин, в якому знаходяться вiдомi в свiтi заводи «ФІАТ». Генуя - великий порт району i країни.
Головнi центри - Beнецiя, Болонья.
| 
