Атласькi гори
Реферат
на тему:
Атласькi гори (Африка)
iншi - в герцинський орогенез. Герцинiди були розбитi на окремi блоки та омолодженi альпiйським орогенезом з утворенням обширних геоантиклiнальних пiднять та геосинклiнальних опускань окремих брил та масивiв. Тому в рельєфi гiр значне поширення мають високi мiжгiрськi плато та обширнi улоговини.
Гори на пiвночi та заходi мають типовi середземноморськi, а на сходi та пiвднi - типовi сахарськi ландшафти. Гiрськi ланцюги заходу затримують вологi вiтри з Атлантики, якi тут панують взимку. Тому в Атлаських горах видiляється три природнi областi - пiвнiчна з субтропiчними середземноморськими ландшафтними комплексами, перехiдна з субтропiчними континентальними та пiвденна з тропiчними пустельними ландшафтами сахарського типу.
Пiвнiчна природна область включає, крiм хребтiв, i вузьку смугу узбережжя (до 150 км завширшки). Гори тут мають дуже еродованi схили, якi крутими вапняковими уступами обриваються на пiвнiч. Схили ж пiвденної областi (Сахарський Атлас), якi складенi сланцями та мергелями не такi крутi i прорiзанi широкими рiчковими долинами. Тривалий час Атласькi гори були зв'язанi з горами Пiренейського пiвострова (С'єрра-Невада, Андалузькими) i лише пiсля утворення Гiбралтарської протоки в результатi блокового опускання i виникнення обширного грабена вони опинилися в Африцi, стали самостiйною гiрською системою.
Мiж Телль-Атласом i Високим Атласом, в якому знаходиться найвища вершина Атласу - гора Тубкаль (4165 м) та Сахарським Атласом i Антиатласом знаходиться перехiдна природна область -Високi плато шоттiв, в улоговинах (шоттах) яких розмiщенi солонi озера - себхи. Цi плато бiльше схожi на засушливi ариднi ландшафти Сахари, незважаючи на те, що знаходяться в субтропiчному континентальному типi клiмату. В Сахарському Атласi та Антиатласi, якi утворюють гiрський бар'єр на межi з Сахарою, панують типовi пустельнi ландшафти.
Всi хребти Атласу характеризуються як сейсмiчне активнi, бо майже щороку бувають землетруси, якi iнодi (Агадирське в 1960 р.) приводили до численних жертв та руйнувань.
Рiзноманiтна геологiчна будова Атласу, поширення давнiх кристалiчних порiд, вулканiчних масивiв i вiдкладiв давнiх морiв та лагун - все це обумовило значне багатство гiр на кориснi копалини. В Антиатласi з виходами дуже давнiх порiд пов'язанi родовища жильного золота, марганцевих, кобальтових, нiкелевих, мiдних руд тощо. Високий Атлас, де багато iнтрузiй, видiляється рудами кольорових та рiдкоземельних металiв (свинець, цинк, вольфрам, молiбден та iн.). Палеозойськi метаморфiчнi осадовi породи багатi на залiзнi руди, а мезозойськi - на марганцевi. В морських палеоген-неогенових вiдкладах захiдної частини утворилися величезнi родовища фосфоритiв свiтового значення та вторинних полiметалiчних руд. В передгїрських прогинах є нафта та кам'яне вугiлля. Крiм того, в горах багато великих родовищ таких цiнних нерудних корисних копалин, як флюорит, азбест, графiт, слюди, мiнеральнi солi, сировини для будiвельних матерiалiв.
Для гiр характернi два типи субтропiчного клiмату - середземноморський та континентальний, а на пiвднi переважає тропiчний пустельний. Взимку захiднi вiтри несуть вологу з Атлантики, бо полярний фронт змiщений в цей час на пiвдень. Максимум опадiв (до 1000 мм на рiк) отримують навiтрянi схили хребта Ер-Рiф. Середньомiсячнi температури зими в горах +4...+8°, а на узбережжi +10...+13°, проте майже щороку бувають короткочаснi похолодання. В результатi вторгнення континентального помiрного повiтря випадає снiг, який тримається 2-3 тижнi на висотах до 1500 м. Вище снiг тримається 2-3 мiсяцi. На узбережжi взимку постiйно бувають тумани.
виключають можливiсть випадання опадiв - панує суха, хоча i не дуже жарка погода з температурами +25...+27°. Інодi з Сахари дмуть дуже гарячi i сухi вiтри (сiрокко), якi прориваються на пiвнiч долинами рiчок.
Лише найбiльшi (Себу, Мулуя та iн.) не пересихають, хоча i дуже мiлiють влiтку. Основне використання води - для зрошення. На високих плато стiк спрямований до обширних улоговин, тому в цих депресiях утворюються солонi озера. На узбережжi є також лагуннi та заболоченi озера - мержi, якi небезпечнi для людей тим, що є середовищем життя малярiйних комарiв.
коричневих грунтах. При зрошуваннi на цих ґрунтах отримують досить високi врожаї винограду, цитрусових, фруктiв, зернових -пшеницi, ячменю, вiвса. Зустрiчаються гаї карликової пальми хамеропс. До 1300 м збереглися лiси з вiчнозеленого коркового дуба, якi мають промислове значення. Достатня кiлькiсть вологи з Атлантики створює для цих дерев оптимальнi умови i через 6-8 рокiв з коркових дубiв знiмають кору з найкращим у свiтi корком. Вище (до 2000 м) ростуть змiшанi лiси з вiчнозеленим кам'яним дубом, листопадним лузiтанським дубом та хвойними (головним чином атлаським кедром). До 2500-3000 м переважають хвойнi лiси з атласького кедру, який має цiнну деревину. Проте в пiдлiску тут поширенi бореальнi види дерев - клен, каштан, дика груша, тис, барбарис, дикий виноград, лiана ломонос тощо, тому переважають змiшанi лiси.
Закiнчується лiсова зона заростями ялiвцю, якi вище 3000 м змiнюються гiрсько-степовою рослиннiстю (в улоговинах).
Інша зональнiсть пiдвiтряних схилiв - схiдних та пiвденних. Основнi формацiї тут ксерофiтнi - лiси з алепської сосни з пiдлiском з берберської туї та рiдколiсся з ялiвцю, кам'яного дубу тощо.
Лiси середземноморської природної областi дуже вирубанi, а надмiрний випас худоби на звiльнених вiд лiсової рослинностi дiлянках спричинив надмiрну ерозiю грунтiв.
У внутрiшнiх районах, на Високих плато шоттiв панують напiвпустельнi формацiї - ксерофiтнi злаки та чагарники. Основнi рослини - ковила (особливо вiдома альфа, заввишки до одного метра, з волокон жорстких листкiв якої виготовляють мiцнi канати та цiннi сорти паперу, якi використовуються для виробництва паперових грошей), полин, дрок. Зустрiчаються гаї камедної акацiї та чагарнику ююба. Поблизу шоттiв ростуть галофiти (геттаф, солянка, полин).
Тваринний свiт Атласу поєднав у собi європейськi та африканськi види. Тут багато гризунiв (зайцiв, тушканчикiв) та травоїдних даманiв. З хижакiв поширенi шакали, вiвери, дикi коти та гiєни. З мавп зустрiчається безхвостий макак. Багато ящiрок, плазунiв (гадюк). Особливої шкоди населенню завдає сарана, перiодичнi напади якої з пiвдня та сходу знищують посiви сiльськогосподарських культур i молодi лiсонасадження.
:
1. Гiлецький Й. Р., Богович М. М., Сливка Р. Р. Географiя. Унiверсальний посiбник для випускникiв та абiтурiєнтiв. – Львiв: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 89-91.
3. Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г.Є. Географiя материкiв i океанiв. Пiдр. для 7 кл. серед. шк. / К.: Абрис, 1999. - С. 123-126.
|
