План.
Економiчно – географiчна характеристика.
Природно – ресурсний потенцiал.
Заключення.
Список лiтератури.
Економiчно – географiчна характеристика.
пiвднi iз Закарпатською областю. На заходi проходить частина державного кордону України з Польщею. Площа 21,8 тис. км2
(3,6% площi України). Населення 2754,1 тис. чол.(5,3% населення України). Обласний центр – мiсто Львiв. Львiвська область подiляється на 20 районiв, має 41 мiсто, 36 селищ мiського типу, 1871 сiльський населений пункт. У нацiональному складi населення областi переважають українцi (89,5%). У гiрськiй частинi проживає етнiчна група українцiв – бойки. Росiяни (7,6%) живуть переважно у мiстах. Проживає незначна кiлькiсть полякiв, євреїв, бiлорусiв та iнших. Пересiчна густота населення 126,3 чол. на 1 км2
(1990). Найгустiше заселене Передкарпаття, найменше – гiрська частина. За густотою населення Львiвська область належить до областей з вищим вiд середнього ступеню заселеностi. Вона найбiльш урбанiзована серед захiдних областей України. Велика густота мiських поселень (найбiльша у Передкарпаттi). Мiське населення становить 60%. В областi видiляють локальнi системи розселення: Центральну, пiвденну та пiвнiчну. Найбiльшi мiста: Львiв, Дрогобич, Червоноград, Стрий, Борислав, Самбiр. Серед мiських поселень – полi функцiональнi (Львiв, Дрогобич, Стрий), з перевагою промислово – економiчної функцiй (Червоноград, Новий Роздол, Новояворiвське, Стебник), органiзацiйно – господарської функцiй мiсцевого значення (Ходорiв, Золочив, Радехiв, Самбiр), рекреацiйних функцiй (Трускавець, Моршин, Великий Любiнь, Немирiв, Славське) торгово – прикордонних функцiй (Мостиська). Великi i середнi мiста стали осередками маятникових трудових поїздок населення (до Львова щодня мiгрує близько 140 тис. чол.). Львiвська область багата трудовими ресурсами. У народному господарствi зайнято 1284 тис. чол. Частина трудових ресурсiв у промисловостi становить 37,9%, будiвництвi – 8,1%, на транспортi та у зв’язку – 7,2%, у сiльському господарствi – 13%, невиробничiй сферi – 25%.
Дорифейський фундамент пiвденно-захiдної окраїни Схiдноєвропейської платформи лежить на глибинi 5 – 6 км, вiн перекритий рiзновiковими вiдкладами осадочного чохла, якi утворюють Волино-Подiльську моноклiналь, Львiвський палеозойський прогин i Львiвську крейдову западину. Верхню частину розрiзу становлять мезозойська теригенно-карбонатна товща, неогеновi вапняки, пiски i глини та антропогеновi льодовиковi, водно-льодовиковi грубоуламковi й пiщано -
глинистi вiдклади. Невеликий фрагмент Захiдноєвропейської платформи вклинюється мiж Львiвським палеозойським прогином i Карпатською складчастою системою. Його складно дислокований нижньопалеозойський фундамент перекритий спiльним iз Схiдноєвропейською платформою мезо-кайнозойським чохлом. До структур Карпатської складчастої системи у межах областi належать: Карпатська покривно-складчаста споруда, представлена Кросненською зоною, де розвинутi переважно олiгоценовi пiсковики й аргiлiти, i Скибовим покривом – серiєю насунутих одна на одну антиклiнальних складок – скиб з верхньокрейдяного i палеогенового флiшу; Передкарпатський прогин, виповнений потужною товщею молас, яка залягає на палеозойський i мезозойських платформних утвореннях, частково – на флiшових верствах.
Львiвська область вiдзначається рiзноманiтнiстю природних умов i багатством природних ресурсiв. Рельєф областi на пiвдень гiрський, далi на пiвнiч знiмаються на височинний у Передкарпаттi, горбогiрний на Подiльськiй височинi, низовинний на Малому Полiссi i Верхньосанськiй рiвнинi та знову на височинний у межах Волинської височини. Рiвнина Малого Полiсся плоскорiвнина в центральнiй частинi i слабохвиляста на окраїнах, оточена виразними уступами. Подiльська височина розчленована рiчками та ярами, має плосковерхнi вододiли, крутi схили, значнi (60 – 120м.) перевищення висот надають височинi горбогiрного характеру. Найбiльш пiдвищенi її частини в межах Львiвської областi: Розточчя (до 397 м.), Гологори з найвищою вершиною рiвнинної частини областi – г. Камулою (471м.) та Вороняки (до 440м.). На Львiвському плато розвинутi карстовi форми рельєфу. На Передкарпаттi, вiдокремленому долиною р. Днiстра вiд Українських Карпат, значнi площi займають тарасовi поверхнi. Найменш розчленована Дрогобицька височина. На пiвденному – заходi простягаються Українськi Карпати. Їхню зовнiшню смугу становлять Бескиди, що складаються з паралельних хребтiв i долин. Пересiчна висота Верхньоднiстровських Бескид 750м. та Сколiвських Бескид – 1200 – 1360м. Внутрiшню смугу утворює Вододiльний хребет з г. Пiкуй (1480м.) – найвищою точкою Львiвської областi.
Надра Львiвської областi багатi на кориснi копалини; найбiльше значення мають паливно – енергетичнi та сировина для хiмiчної промисловостi. Горючi кориснi копалини представленнi нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугiллям (частина Львiвсько – Волинського басейну), торфом. Значнi поклади калiйної та кам’яної солi (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числi Стебницьке родовище калiйної солi),сiрки (Передкарпатський сiрконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення мають запаси природних будiвельних матерiалiв (гiпсу, вапняку, мергелю, пiсковикiв, глини, у тому числi цементної). Є велика кiлькiсть рiзноманiтних джерел мiнеральних вод, а також лiкувальної грязi.
Зима вiдносно тепла, з частими вiдлигами, лiто тепле, але не жарке, iнодi прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кiлькiстю хмарних i дощових днiв. У горах клiмат значно суворiший, спостерiгається зниження температури з висотою (на 100м. висоти бiльше 0,5оо
на Малому Полiссi, - 4,7о
наПодiльськiй височинi, -4,1о
на Передкарпаттi, -6,1, -6,6о
у Карпатах; липня вiдповiдно +18,2, +18,7, +18о
та +16, +15о
. Тривалiсть без морозного перiоду 260-270 днiв на рiвнинi й 140-150 днiв у горах. Сума активних температур 2398о
. Кiлькiсть опадiв на малому полiссi 641-742 мм. на рiк, Передкарпаттi – 685-773 мм., у горах – до 1000 мм. Максимальна кiлькiсть (60%) випадає протягом травня – вересня. Найбiльш дощовi лiтнi мiсяцi. В Карпатах дощi iнколи випадають у виглядi злив, якi iнодi призводять до катастрофiчних паводкiв. Снiговий покрив нестiйкий, встановлюється в груднi, сходить у березнi. Найбiльша його висота у лютому (30-40 см. на рiвнинi й 50-40 см. у горах). Серед несприятливих клiматичних явищ – тумани, ожеледь, зливовi дощi з градом, сильнi вiтри, веснянi заморозки. Бiльша частина Львiвської областi лежить у вологiй, помiрно теплiй агроклiматичнiй зонi, лише пiвденно-захiдна частина – у Карпатському агроклiматичному районi вертикальної клiматичної зональностi. Дiє Львiвський обласний центр гiдрометеорологiї. Роздiл географiчної сiтки областi зумовлений положенням її в межах Головного Європейського вододiлу, що роздiляє басейн Балтiйського i Чорного морiв. Територiєю областi течуть 8950 рiчок, з них 216 довжиною понад 10 км. Кожна. Вони належать до басейна Днiпра i Днiстра (басейн Чорного моря) та Захiдного Бугу (басейн Балтiйського моря). Головна рiчка – Днiстер (довжиною у межах областi 250 км.), його притоки: Бистриця, Стрiй, Свiча (правi), Стривiгор, Верещиця (лiвi). До басейну Чорного моря належать також р. Стир (приток Прип’ятi), до басейну Балтiйського моря – захiдний Буг та його притоки Полтава i Рата, а також вишня i Шкло (притоки Сану). Живлення рiчок дощове (50%), снiгове (37%) та пiдземне (13%). Пересiчна густота рiчкової сiтки на Малому Полiссi 0,35 км/км222 для
Львiвська область розташована в межах Захiдно-Полiської, захiдно лiсостепової, Передкарпатської передгiрної та Карпатської агрогрунтових провiнцiй. У пiвнiчнiй її частинi переважають дерново – пiдзолистi ґрунти (Мале Полiсся), у пiвнiчно схiднiй чорноземи, в центральнiй сiрi лiсовi, опiдзоленi, в Карпатах – буроземнi ґрунти. В долинах рiчок – лучнi, лучно – болотнi грунти. Найбiльш поширенi сiрi лiсовi, темно-сiрi опiдзоленi (60% площi областi). Ерозiйно небезпечних земель 70% (в рiвниннiй частинi 60%, в гiрськiй не залiсенiй – 90%). Львiвська область лежить у межах Центрально – Європейської широколистянолiсової геоботанiчної провiнцiї та Схiдно – Європейської широколистянолiсової геоботанiчної провiнцiї. Природна рослиннiсть представлена лiсовим, лучним i болотним угрупованням. Лiси (широколистянi, мiшанi i хвойнi) становлять 25% областi. В гiрських та пiвнiчних районах великi масиви лiсiв: соснових i сосново – дубових на Малому Полiссi та буково –соснових на Розточчi, буково – дубових, грабово дубових на Подiльськiй височинi, дубово – буково – ялицевих на Передкарпаттi, букових i ялинових у Карпатах. Основнi лiсоутворюючi природи: сосна (23% площi лiсiв), ялина (20%), бук (17%), дуб (16%). Лучна рослиннiсть збереглася лише у заплавах рiчок (заливнi луки), на схилах балок i ярiв (суходiльнi луки), в горах (пiсля лiсовi та високогiрнi луки).
Тваринний свiт Львiвської областi належить до Карпатського гiрського зоогеографiчного округу та Українського лiсостепового зоогеографiчного округу. Фауна областi налiчує 340 видiв, у тому числi ссавцiв – 75%, гнiздових птахiв – 199, плазунiв – 8, земноводних – 15, риб – 47. В гiрських районах водяться бурий ведмiдь, рись, лисиця, вовк, свиня дика, косуля європейська , олень карпатський, бiлка карпатська, нiчний гостровуха; з птахiв – глухар карпатський, дятел трипалий, шишкарi. В рiвнинних районах трапляється заєць сiрий, лисиця звичайна, бiлка, косуля, свиня дика, тхiр степовий, полiвки, їжак, ховрахи, крiт; з птахiв – горлиця звичайна, канюк, сич хатнiй, перепел, галка, ворона, дятли, лелеки, жайворонки та iншi. Аклiматизовано зубра, ондатру, нутрiю. Львiвська область лежить у межах Захiдно – Української лiсостепової фiзико – географiчної провiнцiї, Малого Полiсся та фiзико – географiчної країни Українськi Карпати. Для пiвнiчно – схiдної частини областi, розташованої у лiсостеповiй зонi, характерне поєднання полiських (Мале Полiсся) мореннозандрових i долинних, слабодренованих перезволожених i заболочених та лiсостепових опiльських рiвнинно – височчиних природно – територiальних комплексiв; для гiрської частини – мiшанолiсових передгiрських височинних i низькогiрних. Серед сучасних природних процесiв у пiвнiчнiй частинi Львiвської областi поширенi перезволоження, заболочування, лiнiйний розмив, площинний змив дефляцiя; на Подiльськiй височинi – iнтенсивнi ерозiйнi процеси; на дiлянках, де близько залягають вапняки та гiпс (Львiвське
плато) – карстовi процеси. Передкарпаттю властивi iнтенсивний площинний змив, у заплавах Днiстра та його притоки перезволоження i заболочування; горах – ерозiйнi процеси, вивiтрювання, зсуви, обвалювання, осипання, суфозiя, сильнi вiтри, що призводять до буреломiв i вiтровалiв. Проводяться значнi роботи по охоронi природи, впроваджується протиерозiйна технологiя сiльського господарства, виробництва, контурне землеробство.
В областi – 400 територiй i об’єктiв природно заповiдного фонду (площа 60,2 тис. га.), в тому числi заповiдники Розточчя, заказники ландшафтнi Бердо, Пiкуй, Старицi Днiстра, ботанiчнi Волицький заказник та Лешнiвський заказник, зоологiчний дiброва, лiсовi Лопатинський заказник та Сколiвський заказник, гiдрологiчнi Потелицький заказник та Чайковицький заказник (всi – всеукраїнського значення), ботанiчний сад Львiв, 2 дендрологiчнi парки; 23 заказника, 240 пам’яток природи, 55 паркiв – пам’яток садово – паркового мистецтва (всi – мiсцевого значення), 61 заповiдне урочище.
Промисловiсть областi.
Львiвська область iндустрiально – аграрного типу. Понад 80% сукупної товарної продукцiї промисловостi i сiльського господарства припадають на промисловi виробництва. Галузями спецiалiзацiї всеукраїнському подiлi працi є машино – будiвна, хiмiчна, паливно – енергетична, лiсова, деревообробна i целюлозно – паперова, легка та харчова промисловiсть у поєднаннi з багатогалузевим сiльським господарством i курортним господарством. Львiвська область видiляється виробництвом автонавантажувачiв, пiдвiсних несучих конвеєрiв, мопедiв i шарошечних долiт (100% українського виробництво), автобусiв (97,1%) кранiв на автомобiльному ходу (86,9%), ковальсько – пресовий машин (26,8%), телевiзорiв (28,1%), приладiв, засобiв автоматизацiї та запасних частин до них (20,6%), калiйних добрив (59%), сiрки (98,2%), цементу (12,7%), пару (33%), картону (23,6%), панчiшно – шкарпеткових виробiв (21,7%), меблi (7,2%) та iншi. У галузевiй структурi промисловостi провiдну роль вiдiграє машино – будiвна i металообробна (43,4% товарної продукцiї) харчова (16,8%) та легка (13%), значне мiсце посiдають паливно – енергетична (8,2%), хiмiчна та нафтохiмiчна (7,7%), лiсова, целюлозно – паперова i деревообробна (4,5%),будiвельних матерiалiв (3%) галузi.
газо та нафтовидобувна i переробну (на Передкарпаттi), торфодобувну, електроенергетичну (Добротвiрська ДРЕС, Бориславська i Львiвська ТЕЦ). Машинобудiвний комплекс найбiльш складний. Вiн включає автомобiльну промисловiсть (львiвське виробниче об’єднання “Автобусний завод”, мотозавод), пiдйомно
“Мiкро прилад”, науково – технiчне об’єднання “Термоприлад”, завод “Бiофiзприлад”), радiоелектронну (львiвське виробниче об’єднання “Електрон”, ”Кiнескоп”, виробничо – технiчне об’єднання iм. В. І. Ленiна), верстатобудiвну та iнструментальну (львiвський завод фрезерних верстатiв, iнструментальне виробниче об’єднання по випуску штучних алмазiв i алмазного iнструменту, Дрогобицький долотовий завод, Стрийське виробниче об’єднання по випуску ковальського устаткування) галузi. Значне мiсце у комплексi посiдають сiльськогосподарське машинобудування (львiвське виробниче об’єднання “Львiвхiмсiльгоспмаш”), електротехнiчна промисловiсть (львiвське виробниче об’єднання “Іскра” та iзоляторний завод), виробництво полiграфiчних машин (Ходорiв), ремонт локомотивiв i вагонiв (Львiв, Стрий). Комплекс хiмiчної iндустрiї розвивається переважно на базi запасiв мiсцевої сировини. Вiн представлений виробництвом природної сiрки (Роздольське i Новоярiвьке виробниче об’єднання “Сiрка”), сiрчаної кислоти, мiнеральних комплексних добрив (Новий Роздол), калiйних добрив (Стебник), технiчного вуглецю (Дашава), озокериту (Борислав), штучного волокна (Сокаль), фарб (Львiв, Борислав). Значно розвинута медична промисловiсть, у тому числi промисловiсть медичної технiки; у Львовi – науково – виробниче об’єднання “Рема” (виробник медичної технiки) та хiмiчно – фармацевтичний завод Лiсопром. Комплекс охоплює лiсове господарство, лiсозаготiвельну, деревообробну i целюлозно – паперову промисловiсть. Базується в основному на лiсових ресурсах областi (крiм целюлозно – паперової промисловостi). Пiдприємства деревообробної, у тому числi меблевої, промисловостi зосередженi у Львовi, Дрогобичi, Бориславi, Добромилi, Старому Самборi, Стрию, Самборi, Сколе, Кам’янцi – Бузькiй; целюлозно - паперової – у Жидачевi, Гнiдичевi, Львовi. У будiвельно - iндустрiальному комплексi провiдними є виробництво цементу (Миколаївський цементно – гiрничий комбiнат), залiзобетонних i бетонних конструкцiй та деталей (Львiв, Дрогобич, Червоноград), легких наповнювачiв керамзитобетону (Яворiв), стiнових матерiалiв, цегли, особливо силiкатної, облицьовуваних матерiалiв. Скляна i фарфоро – фаянсова промисловiсть зосереджена у Львовi, Пiсочному, Нестеровi, Бориславi.
Однiєю з найрозвинутiших галузей промисловостi є харчова – складова частина агропромислового комплексу областi. Вона представлена цукровою (Ходорiв, Самбiр,
Красне, Золочив, Радехiв), м’ясною (Львiв, Стрий, Дрогобич, Борислав, Золочiв), молочною i маслосироробною (Львiв, Червоноград, Дрогобич та iншi), хлiбопекарною, кондитерською (Львiвське виробниче об’єднання кондитерської промисловостi “Свiточ”), олiйно – жировою (Львiвське виробниче об’єднання “Жовтень”), пивоварною, лiкеро – горiлчаною, плодоовочеконсервною, тютюновою та iншими галузями. Легка промисловiсть включає зокрема, шкiряно – взуттєву (Львiв, Борислав, Дрогобич, Стрий), швейну i трикотажну (Львiв, Червоно град), текстильна (Львiв, Борислав) галузi. Розвинутi народно – художнi промисли: вишивання (Львiв, Яворiв та iншi), гончарство (зокрема, Гавареччина, Поте лич),рiзьблення на деревi (Яворiв), килимарство (Галиняни та iншi). У Львiвськiй областi вперше в країнi було створено виробничi об’єднання – фiрми. На територiї Львiвської областi сформувалися промисловi вузли: Львiвський (спецiалiзується на автомобiле -, приладно – i верстатобудуваннi, електроннiй, легкiй та харчовiй промисловостi), Дрогобицький (машинобудування, нафтопереробка, деревообробка) та Червоноградська (вугiлля, будiвельних матерiалiв та легка промисловiсть).
Агропромисловий комплекс.
Агропромисловий комплекс областi включає сировинну, переробну та обслуговуючи галузi. Основнi його сфери – сiльське господарство, яке спецiалiзується на вирощуваннi цукрових бурякiв, льону – довгунця, зернових культур та виробництво яловичини, м’яса птицi. В галузевiй структурi сiльського господарства переважає тваринництво (61,8% валової продукцiї сiльського господарства). В областi 306 колгоспiв, 90 радгоспiв, 7 птахофабрик, овочева фабрика, 17 комбiкормових заводiв (найбiльшi – Стрийський, Красненський).
агропромислових кооперативiв, 6 агрофiрм, у тому числi овочева агрофiрма “Провесiнь”; 2 агроторгiвельних мiжнародних пiдприємств (Винники, Мостиська). Площа сiльськогосподарських угiдь становить 1263,2 тис. га., утому числi орнi землi – 864,8 тис. га, сiножатi i пасовища – 375,3 тис. га. Посiвна площа 868 тис. га. Осушено 465 тис. га, зрошується 38 тис. га (мелiоративнi системи “Днiстер”, “Солокiя”, “Верешиця”, “Нежухiвка”, Полтвинська та iншi). Основнi зерновi культури: озима пшениця, ярий ячмiнь; технiчнi: цукровий буряк, льон – довгунець. На значних площах вирощують картоплю. Навколо Львова, Дрогобича, Червонограда, Трускавця, Моршина – овочiвництво. Тваринництво м’ясо –молочного напряму (скотарство, птахiвництво, свинарство). Розвивається ставкове рибництво i бджiльництво.
цукрових бурякiв, льону – довгунця) та примiську (м’ясо – молочне скотарство, птахiвництво, овочiвництво). До складу агропромислового комплексу областi входять агропромисловi спецiалiзованi комплекси рослинницького (зерно промисловий, бурякоцукровий, плодоовочевий у лiсостеповiй зонi та льонопромисловий на Малому Полiссi i у передгiрних районах) та тваринницького (м’ясопромислового, молочнопромислового та птахо промислового) напрямкiв. Навколо мiст розвиваються агропромисловi примiськi комплекси.
Транспортна система довжиною залiзниць загального користування 1308 км, з них електрифiковано 763 км; пересiчна густота 60 км на 1000 км2 Залiзничнi вузли: Львiв, Красне, Стрий, Червоноград, Самбiр. Довжина автомобiльних шляхiв 7,9 тис. км, у тому числi твердим покриттям – 7,6 тис. км. Пересiчна густота автомобiльних шляхiв 366,9 км на 1000 км2
. Найбiльша частина в центральнiй частинi областi та на Передкарпаттi, найменша – в горах. Головнi автомобiльнi магiстралi: Львi – Броди – Київ, Львiв – Стрий – Мукачеве, Львiв – Мостиська, Львiв – Івано-Франкiвськ, Львiв – Тернопiль. У Львовi – аеропорт. Територiєю областi проходить нафтопровiд “Дружба”, газопроводи Уренгой – Помари – Ужгород, Іванцевичi – Долина. Внутрiшнi вiдмiни. На територiї Львiвської областi сформувалися 3 господарськi пiдрайони: Центральний, Пiвденний i Пiвнiчний. Галузi спецiалiзацiї Центрального пiдрайону – машино – будiвна, металообробна, легка, харчова; сiльськi господарства примiського типу, розвинуте рекреацiйне господарство; Пiвденного пiдрайону – видобування i переработка нафти, газу, калiйних солей, деревообробка; м’ясо – молочне скотарство, льонарство; рекреацiя (Трускавець, Мор шин, Схiдниця). Спецiалiзацiя Пiвнiчного пiдрайону визначається вугiльною, електроенергетичною i хiмiчною галузями промисловостi; м’ясо – молочним скотарством та рослинництвом зерно – бурякiвничо – льонарського напряму.
Заключення.
Львiвська область має дуже розгалуженi економiчнi зв’язки з усiма областями України, великими економiчними районами, iз зарубiжними країнами. Вона вивозить продукцiю рiзних галузей: автобуси, автонавантажувачi, крани на автомобiльному ходу,
мопеди, сiльськогосподарськi машини, верстати з числовим керуванням, телевiзори, контрольно – вимiрювальнi прилади та iнше, сiрку, калiйнi добрива, штучне волокно, вугiлля, м’ясо, цукор, трикотаж, нетканi матерiали, цемент. Ввозить машини, деталi та комплектуючi вузли, нафту, газ, метал, товари народного споживання. У Львiвськi областi 12 вузiв. До курортних та оздоровчих ресурсiв належать рiзнi мiнеральнi води (гiдрокарбонатна кальцiєво – магнiєва слабо мiнералiзована нафтуся у Трускавцi, Шклi та Схiдницi, хлоридно – сульфатна або сульфатно – хлоридна натрiєво – магнiєва у Моршинi, сiрководневi сульфатно – гiдрокарбонатнi кальцiєвi у Немировi) i торфовi лiкувальнi грязi. Дiє 62 санаторiї та пансiонати з лiкування (найбiльшi: “Каштан”, “Янтар”, “Рубiн”, Кришталевий палац”, “Алмаз” у Трускавцi). Функцiонують 3 турбази (“Львiвська” у Львовi, “Джерела Карпат” у селищi Розлучi Туркiвського району, “Перевал” у селищi Климцi Сколiвського району). Територiєю областi проходить 14 планових туристичних маршрутiв.
Лiтература:
1. Генсiрук Степан Антонович, Нижник Марiя Степанiвна. Географiя лiсових ресурсiв України / С. А. Генсiрук (ред.). — Львiв, 1995.
4. Природа Львiвської областi. Львiв, 1990р.
|
