Екологiчнi проблеми Австралiї
РЕФЕРАТ
на тему:
В Австралiї виникла серйозна екологiчна проблема: на островi Кенгуру (штат Пiвденна Австралiя, неподалiк вiд узбережжя континенту) вiдзначене рiзке пiдвищення чисельностi коал. За останнi 5 рокiв популяцiя коал на островi збiльшилася з 5 до бiльш нiж 30 тисяч особей. Вони харчуються в основному листами евкалiптових дерев.
На островi склалася дуже складна екологiчна ситуацiя: расплодившимся сумчастим катастрофiчно не вистачає їжi - евкалiптiв виявилося занадто мало, повiдомляє Reuters. Екологи попереджають, що, якщо расплодившиеся коали i далi будуть пожирати евкалiпти тими ж темпами, то в найближчому майбутньому острову Кенгуру грозить екологiчна катастрофа. На островi залишаться лише обгризенi дерева, i тодi вся популяцiя коал дуже швидко вимре вiд голоду.
Австралiйськi екологи вважають, що врятувати рослинне середовище острова i популяцiю коал можна, лише скоротивши їхню чисельнiсть на островi на 20 тисяч особей. 5-лiтня програма стерилiзацiї цих сумчастих тварин i переселення їх в iншi райони країни не принесла результатiв.
Тому, вважають фахiвцi, не залишається нiчого iншого, як провести масовий вiдстрiл приблизно 20 тисяч сумчастих. Таким чином, популяцiя сумчастих зменшиться приблизно на двох третин, що дозволить вiдновитися деревам i врятує коал. Австралiйська громадськiсть по-рiзному реагує на проблему знищення сумчастих, котрi вважаються одним iз символiв країни. Крiм того, маються побоювання, що вiдстрiл коал приведе до негативного iмiджу країни в очах туристiв i, таким чином, зашкодить економiцi країни. З iншого боку, вид острова Кенгуру, якому грозить екологiчна катастрофа, також навряд чи додасть туристам позитивних вражень про Австралiю. "Коала вже зараз голодують. Вони їдять навiть сосновi голки", - сказала Сандра Канк, представник австралiйської Демократичної партiї, третьої по впливi в країнi. "Що подумають туристи про пустельний острiв з обгризеними деревами, по якому бродять череди оголодавших коал?" На думку генерального директора Фонду австралiйських коал Дебри Табарт, самим правильної шляхом рiшення проблеми буде збiльшити чисельнiсть дерев на островi. "Якби уряд погодився з нашим пропозицiєю про посадку дерев, зробленому 6 рокiв тому, цим деревам було б 7 рокiв, i на островi не було б такого тяжкого положення", - заявила вона. На даний момент уряд штату Пiвденна Австралiя не прийняв пропозицiю екологiв про масове знищення коал на островi Кенгуру. Австралiйський фонд коал також вiдкинув iдею вiдстрiлу сумчастих, котрим дуже нелегко вижити на урбанизированном континентi. Вони вважають, що хоча б на iзольованому островi вони повиннi користатися всiма благами вiльного iснування.
Австралiя є одним з основних постачальникiв вугiлля i газу економiкам країн регiону, що розвиваються. До останнього моменту Канберра вiдмовлялася починати якi-небудь зусилля в областi скорочення викидiв в атмосферу промислових газiв, побоюючись, що прийнятi зобов'язання вдарять по експортi австралiйських енергоносiїв в Індiю, Пiвденну Корею i Китай.
Однак недавно австралiйськi вченi опублiкували прогноз змiн клiмату в регiонi, що змусив полiтикiв шукати виходи з кризової ситуацiї. За прогнозами вчених, середньорiчна температура в Австралiї може пiднятися до 2070 року на шiстьох градусiв Цельсия, наслiдком чого будуть небаченi колись урагани, посухи i циклони. "Кiото не врятує вiд клiматичних викликiв найближчого майбутнього, - прокоментував доповiдь учених мiнiстр екологiї Австралiї Ян Кемпбелл, - потрiбно, щоб свiй внесок у порятунок планети внесли всi країни, що викидають велику кiлькiсть газiв в атмосферу".
Для людей в Австралiї є три смертельнi небезпеки, три жорстокi напастi: акули, крокодили i дикi собаки динго. Утiм, якщо вiд хижої рибини i величезного плазуючих загинула не одна сотня людин, то вiд дикого собаки динго в першу чергу страждають беззахиснi домашнi тварини. Але є в iсторiї держави-материка i випадки загибелi вiд динго людей.
фауни Австралiї.
й утворили расу особей жовто-бурого фарбування з бiлими лапами i бiлими грудьми - нинiшнiх динго.
Називаються рiзнi термiни проживання динго на континентi - вiд 4 до 6 тисяч рокiв. Найбiльш древнiм окам'янiлим останкам собаки динго приблизно 3450 рокiв. Цим же часом датуються наскальнi малюнки австралiйських аборигенiв, що, вiдповiдно до однiй з версiй учених, ходили на полювання разом зi своїми чотириногими супутниками. Новонароджених щенят вони брали до себе на виховання прямо з нiр. Вигодовували їхньої жiнки своїми грудьми. Досягши половою зрiлостi, бiльшiсть собак iшлася з племенi.
По своїй природi динго не люблять жити в зграї, а полюють або невеликою групою, або поодинцi. Хоча бувають i виключення, i одна зграя може допомогти iнший у полюваннi на велику дичину. У кожної зграї є своя територiя. Але iнодi неї займають i кiлька зграй.
У динго коротка вовна, постiйно пiднятi вуха i визначенi пропорцiї черепа i щелеп, що використовують селекцiонери для визначення їхньої чистокровностi. Довжина тiла дорослої особи - до метра, висота в холцi 50-60 сантиметрiв, а вага 20-30 кiлограмiв. Зараз цих собак можна зустрiти майже у всiх районах Австралiї, де є вихiд до водопою, за винятком острова Тасманiя, що вiдокремився вiд материка 10 тисяч рокiв тому.
Динго - першокласнi мисливцi. Володiючи прекрасним зором i слухом, вони без працi вистежують видобуток, полювати на який предпочитают у нiчний час. Харчуються ссавцями, але також можуть вживати в їжу рептилiй i комах. Розмiри їхнiх жертв рiзнi. Вони можуть з'їсти кролика, кенгуру i навiть барана. Зумiють завалити i корову, тому бiлi переселенцi iз самого початку оголосили хижаку вiйну не на життя, а на смерть.
вiдбувається на скелях:
як i в iнших собак, - 63 дня. Чи навеснi влiтку на свiтло народжуються щенята. У середньому три-чотири, але й iнодi i вiсiм. За потомством доглядають обоє батька. Термiн перебування щеняти з родителями коливається вiд року до трьох рокiв. Народжуються щенята слiпими, але вже покритими вовною. Їжею самка забезпечує своїх дитинчат бiля чотирьох мiсяцiв, поки вони самi не зможуть добувати собi їжу. Спочатку це в основному гризуни i кролики.
Виростаючи, динго займають важливе мiсце в екологiї Австралiї. Вони запобiгають зникненню деяких видiв диких тварин, знищуючи їхнiх ворогiв - здичавiлих кiшок.
Дуже розумнi, рухливi, але обережнi, динго - великi iндивiдуалiсти. Вони не вмiють гавкати, але видають винятково рiзноманiтнi звуки - вiд неголосного повизгивания до моторошного виття.
Щенята динго дуже добре пiддаються дресируванню, але з вiком стають дуже незалежними. А от на початку шлюбного сезону динго стають практично некерованими. До займанiй ними територiї вони сильно звикають, i змiна мiсця чи проживання хазяїнiв (для вихованих людьми динго), надзвичайно для них важка.
Як i бiльшiсть живих iстот, домашнiй динго має потребу в ласцi i добротi. Добре вихований собака буде прекрасним членом родини i при необхiдностi зможе встати на захист свого будинку. Є в країнi розплiдники, де вирощуються щенята динго для всiх бажаючих їх "усиновити". З недавнiх пiр це можна робити без спецiальної лiцензiї, що ранiш була обов'язковою.
Беруть таких щенят у вдома ще слiпими, щоб, прозрiвши, вони побачили своїх "батькiв" - людей i визнали б їхнiй за своїх власних. Правда, коштують такi щенята з "динго-ферм" недешево - до 1000 австралiйських доларiв.
"Неприручена Австралiя".
Глобальне потеплення може зруйнувати Великий Бар'єрний риф, затверджують австралiйськi океанологи. Поки мова йде тiльки про "зблiднення" самого великого коралового рифа у свiтi, що знаходиться в узбережжя Австралiї: його мiкроорганiзми, що офарблюють, не переносять занадто високих температур. Мiкроскопiчнi водоростi Zooxantellae, що живуть у симбiозi з кораловими полiпами, швидко втрачають колiр, але не гинуть вiдразу. Дослiдники говорять, що ситуацiю можуть виправити циклони - щоб водоростi "ожили", досить перемiшати перегрiту океанiчну воду з холодною водою з бiльш глибоких областей. Останнiй раз риф помiтно "блiд" чотири роки тому: узимку 2001-2002 року "вибiленими" виявилися майже двi третини його поверхнi. Це не обiйшлося без необоротних наслiдкiв - коли колишнiй колiр повернувся, 5 вiдсоткiв рифа були зруйнованi. У груднi минулого року американськi океанологи помiтили знебарвлення рифiв у Карибському морi. Происходящее з коралами називають "сигналом тривоги", що свiдчить про глобальне потеплення: кораловi рифи вважаються однiєї iз самих чуттєвих екосистем. Її руйнування приводить до цiлком вiдчутних наслiдкiв: так, наприклад, узбережжя Шрi-Ланки бiльше всего постраждало вiд недавнього цунамi там, де корали незаконно добувалися.
· Проблеми зеленого материка. – М., 1996.
|
