1. Ісландiя — "крижана країна"
Територiя та географiчне положення. Республiка Ісландiя — унiтарна держава, що складається з 23 округiв. Країна розташована на однойменному островi — другому за розмiрами у Європi. Острiв розташований у пiвнiчнiй частинi Атлантичного океану, поблизу полярного кола, i омивається Норвезьким i Ґренландським морями. Через вiддаленiсть як вiд берегiв Європи, так i вiд Америки Ісландiю iнодi називають "самiтником Атлантики".
Природа. Назва "Ісландiя" в перекладi означає "крижана країна". Деякою мiрою це вiдповiдає дiйсностi, оскiльки 10 % територiї країни зайнято льодовиками. Однак цей острiв цiлком можна назвати й країною вулканiв, i країною гейзерiв, i навiть країною каменiв. Велич i контрастнiсть — вiдмiннi риси iсландської природи.
"Клондайк" для геологiв. Острiв привабливий для вчених, що вивчають нашу планету,— тут вони на власнi очi можуть спостерiгати за появами грiзних сил, що ховаються в земних надрах. Справа в тому, що Ісландiя є дуже молодою. Вона утворилася в результатi вулканiчної дiяльностi 60 млн рокiв тому. Навiть зараз тут триває процес утворення земної твердi. Так, у 1963 р. у результатi пiдводного виверження бiля пiвденно-захiдного узбережжя Ісландiї утворився невеликий острiв Суртсей.
Однак найбiльшої популярностi набув вулкан Текла, або, як його називають, "гора в плащi", що розташований за сотню кiлометрiв на схiд вiд столицi Ісландiї — Рейк'явiка. Його iдеально правильний положистий конус добре видний зi столицi, i для iсландцiв вiн такий самий нацiональний символ, як для японцiв Фудзiяма. Тiльки iз часiв заселення острова помiченi десятки вивержень Гекли, найбiльшi з них були в 1766 i 1947 рр. Але поступово активнiсть внутрiшнiх сил Землi в Ісландiї слабшає. Приблизно 10 тис. рокiв тому на островi дiяло бiльше сотнi вулканiв, а зараз активними є близько двадцяти.
Вулканiчну дiяльнiсть супроводжують гарячi джерела. У "крижанiй країнi" їх налiчується бiльше нiж 250. Ісландське слово "гейзер", тобто "лютий", тепер поширене на всi перiодично фонтануючi гарячi джерела, а вперше "лютим" назвали Великий Гейзер, розташований на схiд вiд Рейк'явiка. Вiн вивергає лише раз на добу, проте його фонтаном можна милуватися три години поспiль. Поруч iз ним, на вершинi плоского пагорба, розташовано ще близько п'ятдесяти гарячих джерел.
теплицi, i в плавальнi басейни. їхня енергiя застосовується для теплопостачання в промисловостi та сiльському господарствi.
Клiматичнi особливостi Ісландiї багато в чому визначаються її географiчним положенням. Острiв -"самiтник" розташований удалинi вiд материка, поблизу Арктики, а бiля його пiвденних берегiв протiкає тепла Пiвнiчно-Атлантична течiя. Клiмат Ісландiї субарктичний морський: лiто тут прохолодне й дощове, середня температура повiтряпiд час полярного дня — вiд +7 до +12 °С. Зима тут порiвняно тепла. На узбережжi зимова температура навiть вища за Україну i складає вiд -1 до +3 °С. Однак у внутрiшнiх районах iнодi трапляються морози нижче за -15 °С. Опадiв випадає вiд 500 мм до 2000 мм на рiк. В Ісландiї нерiдкими є ураганнi вiтри й тривалi тумани, а над нею постiйними є перiодичнi циклони, що створює дуже нестiйку погоду: сильнi дощi з вiтром заступають тихi та яснi днi.
Рослинний i тваринний свiт Ісландiї є бiдним, що пояснюється острiвним положенням, молодiстю острова й суворими клiматичними умовами. Переважає тундрова рослиннiсть, лiси займають лише 1 % територiї. Усi iсландськi рiчки — гiрськi, короткi, зi швидкою течiєю i кам'янистим дном.
Із корисних копалин на островi є торф, сiрка, будiвельна сировина, руди металiв.
Історичний розвиток. Сучасна iсторiя Ісландiї починається вiд середини VIIIст. У 865 р. на узбережжя Ісландiї висадився норвежець Флоукi Вiльгельдарссон, якому сподобалися соковитi луги й рiчки, багатi на рибу. Однак холоднi зима й весна розчарували його, тому вiкiнг назвав острiв "крижаною країною". Звiстка про нього поширилася серед вiкiнгiв, i вже через кiлька рокiв сюди прибуло близько 20 тис. осiб, основну частину яких складали вихiдцi з Норвегiї. Близько 874 р. в Рейк'явiку, що в перекладi означає "затока димiв", було засноване селище, яке пiзнiше стало столицею держави.
Із 930 до 1262 р. Ісландiя була незалежною державою, якою управляли впливовi проводирi. Вони щорiчно зустрiчалися влiтку на зборах альтинґу. (Альтинґ — найстарiший дiючий парламент у свiтi. Його створили вiкiнги, не бажаючи опинитися пiд владою норвезького короля.) У 1262 р. країна була приєднана до Норвегiї, а з 1380 р. перебувала пiд владою Данiї. Із XVIIст. в Ісландiї установилося лютеранство — один iз рiзновидiв протестантизму.
парламент (альтинґ).
Населення. Ісландцi складають бiльше нiж 99 % населення — це нащадки скандинавiв, насамперед, норвежцiв i данцiв, що переселилися сюди в IX—XIст. У Рейк'явiку й iнших портових мiстах також живуть данцi, норвежцi, англiйцi.
2 вiк —34 роки, тривалiсть життя — 80 рокiв.
Ісландцi майже завжди звертаються одне до одного тiльки на iм'я. Справа в тому, що в бiльшостi з них немає прiзвищ, але є по батьковi. Воно дається за iм'ям батька — у хлопчикiв iз закiнченням -зоп (син), а в дiвчаток —iїоiйг (дочка).
Традицiйний вид спорту в Ісландiї — нацiональна боротьба. Дуже популярним є плавання. У країнi створена мережа плавальних басейнiв, куди подається вода з термальних джерел. Узимку практично все населення країни катається на лижах або ковзанах.
Країна має високий рiвень урбанiзацiї — у мiстах проживає близько 93 % населення країни, iз них бiльше нiж двi третини — у Рейк'явiку (175 тис. осiб). Мiсто розташоване на пiвденному березi затоки Фах-сафлоуї. Рейк'явiк утворився на мiсцi висадження перших норвезьких поселенцiв. Сьогоднi це не тiльки найпiвнiчнiша столиця у свiтi, але й головний порт країни, основний економiчний i культурний центр Ісландiї. У столицi та її околицях зосереджене основне промислове виробництво країни, пiдприємства з переробки риби, суднобудiвної, харчової та легкої промисловостi. Головна архiтектурна пам'ятка мiста — церква Холлгримскiркья, що нагадує космiчний човник — шаттл. Вона названа за iм'ям iсландського поета Холлгримура Петурссона. Там можна пiднятися на лiфтi й помилуватися мiстом iз 75-метрової висоти.
"Борг", де у ваннах готується дивна сумiш iз води льодовикiв i гарячих джерел, що несуть тепло Землi.
Культура. Центральне мiсце в культурнiй спадщинi iсландцiв посiдають народнi оповiдання — саги, що зберегли пам'ять про далекi морськi походи iсландських вiкiнгiв. У кращих творах цього народного епосу розповiдь досягає виняткової мальовничостi й драматизму: так, Ісландiю там називають "королевою гiр iз крижаною дiадемою на суворiй головi, iз вогняним жаром у грудях". Це порiвняння вiдображає не тiльки природу острова, але й любов, поважне ставлення iсландцiв до своєї батькiвщини.
Про iсторiю роду можна дiзнатися з родових саг. За ними можна простежити родовiд багатьох жителiв аж до часiв первiсного заселення країни й визначити родиннi зв'язки.
Господарство. Острiвне положення Ісландiї здавна давало країнi переваги. Навколишнi морськi простори багатi на рибу. Поступове рибальство, а потiм i переробка риби стали найважливiшими галузями господарства країни. Вони дають бiльше нiж половину її експортних надходжень. Не дивно, що країна посiдає перше мiсце у свiтi за виловом риби на душу населення.
рогату худобу й свiйську птицю, кiз i свиней, норок i чорно-бурих лисиць, а також витривалих iсландських понi.
рослини. Деякi з оранжерей, по сутi, є парками. Жителi столицi приходять сюди, щоб хоч недовго помилуватися зеленню рослин, що так рiдко зустрiчається в цих мiсцях. Землеробство вiдiграє пiдсобну роль i спецiалiзується на виробництвi кормових культур.
Особливостi географiчного положення визначають й особливостi розвитку транспорту. У країнi немає залiзниць, i у внутрiшнiх перевезеннях основну роль вiдiграє морський каботаж i автомобiльний транспорт. У зовнiшнiх зв'язках найважливiшими є морський i повiтряний транспорт.
2. Країни Балтiї
Територiя та географiчне положення. Латвiя, Литва й Естонiя — унiтарнi держави, розташованi на пiвнiчному сходi Європи, на узбережжi Балтiйського моря. Усi країни межують iз Росiєю (2). Латвiя також межує з Естонiєю (1), Бiлоруссю (3) i Литвою (4), Литва — iз Латвiєю (5), Бiлоруссю (3) i Польщею (6), Естонiя — iз Латвiєю (5).
Країни займають вигiдне географiчне положення. Через їхню територiю - проходять численнi вантажопотоки, що прямують з Росiї та Бiлорусi до портiв узбережжя Балтики й далi в країни Захiдної Європи.
специфiчнi форми рельєфу — кiнцево-мореннi вали, ози й друмлiни, що складаються з вiдкладень пiску, гальки, гравiю й валунiв. Рельєф є слабкогорбкуватим, iз висотами 100—300 м над рiвнем моря. Вузька низовина заввишки до 50 м оперiзує Балтiйське узбережжя. Характерною рисою його окремих дiлянок є дюни, пiщанi пагорби, пасма, що пересуваються за допомогою вiтру. Особливо вони вражають на Куршськiй косi, що вiдокремлює вiд Балтiйського моря Куршську затоку. Тут дюни досягають висоти до 70 м i ширини до 1 км. Здебiльшого вони вкритi сосновими лiсами. Для охорони цього унiкального куточка створений нацiональний парк.
Загалом лiси займають близько третини територiї. У Литвi й Латвiї переважають мiшанi, а в Естонiї хвойнi породи дерев. Поширенi сосна, береза, дуб, ялина, осика, вiльха, клен, ясен, в'яз, липа. Низинна прибережна територiя зайнята приморськими лугами.
Для жителiв країн Балтiї характерне дбайливе ставлення до при роди. Із метою її вивчення й охорони створенi кiлька нацiональних паркiв i безлiч заповiдникiв. Так, в Естонiї пiд охороною перебуває приблизно десята частина територiї.
+18...+19 °С. Навеснi й восени частi тумани, затяжнi дощi, узимку трапляються вiдлиги. Опадiв випадає вiд 500 до 800 мм на рiк, що перевищує середнi показники на Схiдноєвропейськiй рiвнинi. Три чвертi опадiв випадає у виглядi дощiв, максимум припадає на лiто.
Країни Балтiї мають густу рiчкову мережу. Усi рiчки належать до басейну Балтiйського моря. Найбiльшi з них — Дауґава (Захiдна Двi-на) i Нямунас (Нiман). Дауґава протягом 357 км протiкає по територiї
Латвiї i впадає в Ризьку затоку. Цiєю рiчкОю проходив легендарний шлях "iз варягiв у греки". Нямунас протiкає по Бiлорусi, Росiйськiй Федерацiї (Калiнiнградська область) i Литвi. Рiчка судноплавна на 782 км вiд гирла з перервою бiля Каунаської ГЕС.
У країнах Балтiї багато озер, переважають невеликi водойми льодовиково-тектонiчного походження. Найбiльше озеро — Пейпус (Чудське) — розташоване на кордонi Естонiї та Росiї. Болота займають п'яту частину територiї. Ведуться роботи з їхнього осушення й перетворення на луги й пасовища. Загалом територiя країн сприятлива для ведення сiльського господарства, хоча ґрунти тут не дуже родючi, i значна частина сiльськогосподарських земель є перезволоженою.
Країни є бiдними на кориснi копалини, особливо вiдчувається брак паливних ресурсiв. Значнi запаси будiвельної сировини (вапняк, мертель, глина) i торфу. У Литвi й Латвiї є янтар, в Естонiї — горючi сланцi й фосфорити.
Історичний розвиток. Першi докладнi вiдомостi про племена, що населяли країни Балтiї, з'являються наприкiнцi І ст. н. є. Давньоримський iсторик Тацит говорив про плем'я естiїв, що жили на березi Бурштинового моря (так ранiше називалося Балтiйське море). У тi часи через територiю сучасної Латвiї проходила межа розселення балтiйських i фiнських племен — їх роздiляла рiчка Дауґава. Ближче за всiх до фiн проживали захiднi балтiйськi племена (балти). Територiю сучасної Естонiї з давнiх часiв заселяли ливи й ести.
На зламi нашої ери провiдну роль у господарському життi балтiв, ливiв й естiв вiдiграло скотарство, у приморських районах основним заняттям було рибальство, важливе мiсце належало полюванню. Згодом усе бiльшого значення набуває землеробство.
Першi державнi утворення на територiї країн Балтiї виникають у Латвiї в X—XIIIст. Де були феодальнi держави: Кокнесе, Ерсика, Та-лава. Литва в Xст. майже на пiвтора столiття потрапила в залежнiсть вiд давньоруської держави. Литовцi сплачували данину половецьким князям. Але найбiльше з Київською Руссю була пов'язана територiя сучасної Естонiї.
У 1240 р. утворилася одна з наймогутнiших держав середньовiччя — Велике князiвство Литовське. У перiод найбiльшої могутностi Литва включала територiю сучасної Бiлорусi, частину захiдно-росiйських земель i сучасної України"
Територiя сучасних Латвiї та Естонiї iз середини ХНІ ст. була завойована нiмецькими рицарями-хрестоносцями. У 1237 р. хрестоносцями був утворений Лiвонський орден iз центром у Ризi. У 1282 р. Ригу прийняли в союз пiвнiчно-нiмецьких торговельних мiст — так званий "Ганзейський союз". Тiльки в 1561 р. орден був розгромлений, а Лiвонiя ввiйшла до складу Великого князiвства Литовського на правах автономiї.
У 1569 р. згiдно з Люблiнською унiєю Литва об'єдналася з Польщею в Рiч Посполиту. До 1795 р. так офiцiйно називалася об'єднана польсько-литовська держава. Наприкiнцi XVIIIст. Рiч Посполита була подiлена мiж Австрiєю, Росiєю та Пруссiєю. Бiльша частина територiї сучасної Литви, а також частина Латвiї ввiйшли до складу Росiйської iмперiї. Ще ранiше, у 1721 р., пiсля перемоги над шведами пiд час Пiвнiчної вiйни в складi Росiї опинилися Естонiя та частина Латвiї.
Пiсля розпаду Росiйської iмперiї Литва, Латвiя та Естонiя здобули незалежнiсть. Але в 1939 р., вiдповiдно до секретних протоколiв пакту Молотова—Рiббентропа, країни Балтiї потрапили у сферу iнтересiв СРСР. У 1940 р. в Прибалтику були введенi радянськi вiйська й установлена радянська влада. У 1990 р. країни Балтiї першими в СРСР проголосили незалежнiсть. Прiоритетом їхньої зовнiшньої полiтики стала iнтеграцiя у євроатлантичнi структури. Спочатку вони одержали статус асоцiйованих членiв ЄС, а потiм стали повноправними членами цього iнтеграцiйного об'єднання. 2 квiтня 2004 р. разом зi Словаччиною, Словенiєю, Болгарiєю й Румунiєю держави Балтiї також стали членами НАТО. Населення. На сьогоднi кiлькiсть жителiв цих держав ледь перевищує 7 млн осiб. Становище погiршує вiд'ємний природний прирiст. 11,е наслiдок низької народжуваностi, оскiльки прибалти вiдносно пiзно одружуються. Також тут високий вiдсоток розлучень.
2
— в Естонiї. Населення тут багатонацiональне. Так, у Латвiї, крiм латишiв (58 %), проживають росiяни (ЗО %), бiлоруси (4 %), українцi (2,7 %), литовцi й поляки. В Естонiї — естонцi (65 %), росiяни (28%), українцi (2,5%), бiлоруси. Бiльш однорiдним є населення Литви, де литовцi складають 81 %, росiяни — 9 %, поляки — 7 %. Тут також проживають бiлоруси й українцi.
Не менш рiзнорiдно виглядає релiгiйний склад населення країн Балтiї, де перемiшалися представники всiх християнських релiгiй, ;i також мусульмани, юдеї, старовiри. Так, у Латвiї 55 % вiруючих уважають себе лютеранами, 24 % — католиками й 9 % — православними. В Естонiї також переважають лютерани (80 %), є православнi, католики, баптисти. У Литвi найбiльш високою є частка католикiв, наслiдком чого послужили iсторичнi зв'язки з Польщею. Тут також живуть лютерани (10 %), православнi, баптисти, мусульмани, юдеї Низька народжуванiсть i вiдносно велика тривалiсть життя (71— 72 роки) вiдбиваються на вiковiй структурi населення. Зменшується частка населення молодшої вiкової групи й збiльшується частка старшої (19—21%). Середнiй вiк жителiв — вiд 36,6 року у Латвiї, де демографiчна ситуацiя виглядає бiльш сприятливою, до 39 рокiв у Литвi.
У країнах Балтiї популярними є зимовi види спорту, насамперед лижi. У Литвi нацiональним видом спорту є баскетбол. Багато вихованцiв мiсцевої спортивної школи, наприклад Арвiдас Сабонiс, одержали свiтову популярнiсть.
Країни мають високий рiвень урбанiзацiї — мiське населення складає вiд 65 % у Литвi до 68 % у Латвiї та Естонiї, тодi як у 1940 р. мiськi жителi країн Балтiї складали близько третини. Найбiльшi мiста — столицi держав Балтiї (Рига, Вiльнюс, Таллiнн).
позицiї в Росiї за обсягами вантажiв. Сьогоднi це iндустрiальний, науковий i культурний центр країни, великий морський порт. Провiднi галузi промисловостi: радiотехнiчна, електронна, електротехнiчна, хiмiчна, фармацевтична, деревообробна, легка, парфумерно-косметична, приладобудування й транспортне машинобудування.
У мiстi багато бульварiв, паркiв i скверiв. На правому березi рiчки Дауґави розташоване давнє ядро Риги — Старе мiсто. Вiн зберiг стиль типового мiста ганзейських часiв iз мережею вузьких вуличок, старовинних кварталiв i будинкiв, що майже прилягають один до одного.
Вiльнюс — столиця Литви й колишня столиця Великого князiвства Литовського — розташований на рiчцi Нярiс. Вiдомий iз 1128 р. Із 1795 р. перебував у складi Росiї пiд назвою Вiльно. У 1920—1939 рр. — у складi Польщi. Сьогоднi це мiсто з населенням 542,7 тис. осiб, найбiльший промисловий i культурний центр країни, залiзничний вузол. У Вiльнюсi виробляють верстати, iнструменти, електродвигуни, торговельне обладнання, радiовимiрювальнi прилади, розвинена легка, хiмiчна, харчова промисловiсть. Символ Вiльнюса — вежа Ґядимiнаса, де розташований оглядовий майданчик, звiдки вiдкривається прекрасна панорама мiста, прикрашеного вежами старовинних Костьолiв, базилiкою кафедрального собору.
Таллiнн — столиця Естонiї, залiзничний вузол i порт на Балтiйгi. кому морi. Вiдомий iз 1154 р. пiд назвою Лiнданiсе. У 1219—1917 рр. мiсто називалося Ревель. Зараз тут проживають 372 тис-осiб. Вони виробляють радiоапаратуру, електротехнiчне обладнання, лiки, папiр, тканини, трикотажнi вироби, продукти харчування.
Із давнiх часiв серцем Таллiнна була Ратушна площа. У самому центрi її брукiвки розташоване металеве коло, що символiзує центр Таллiнна, її головна прикраса — ратуша, побудована в XVст., а в XVIIIст. прикрашена шпилем iз флюгером "Старий Томас", що став вiзитною карткою мiста. Із вершини восьмигранної вежi Ратушi вiдкривається чудовий вид на мiсто.
Культура. У пiснях, танцях, народнiй музицi, уснiй народнiй творчостi вiдбилася вся душа прибалтiйських народiв. Тут полюбляють, шанують i ретельно зберiгають фольклор. У Латвiї та Литвi популярною є дайна — рiзнi види народних пiсень.
Винятково рiзноманiтними є латиськi пiснi, серед яких чимало лiричних. У пiснях утiлився нацiональний дух народу. Найулюбленiшi з них виконуються пiд час щорiчного спiвочого свята, присвяченого Лiго (Янiв День). Вiн вiдзначається в день лiтнього сонцестояння й ще здавна був пов'язаний iз культом Сонця й родючостi (має схожiсть iз днем Івана Купала, який святкують схiднi слов'яни). До спiвочих свят i фестивалiв у Латвiї ставляться з-особливою увагою й трепетом.
У Литвi поширений особливий вид пiснi — сутартiне, що в перекладi означає "ладнати, бути в згодi". Це стародавнi багатоголоснi литовськi пiснi на сiмейно-побутову й трудову тематику, заспiв i приспiв у яких спiваються одночасно.
Великий внесок у литовський живопис зробив Мiкалоюс Константiнас Чюрльонiс (1875—1911), який уважається одним iз перших модернiстiв у європейському живопису. Бiльшiсть його витворiв вiдображують свiт фантастичних бачень i музичних ритмiв.
Народна музика Естонiї одноголосна, дише на пiвденному сходi країни зустрiчається багатоголосся. Однак i тут дуже популярними є спiвочi свята — у Таллiннi й Тарту вони проходять щорiчно вже бiльше нiж столiття.
на розвиток нематерiаломiстких виробництв. Обсягами виробництва видiляються електротехнiка, радiоелектронiка, приладобудування, а також транспортне машинобудування, легка промисловiсть, деревообробна й харчова iндустрiя, насамперед м'ясо-молочна, консервна й рибна. Розвитку промисловостi сприяють наявнiсть квалiфiкованих кадрiв, висока культура виробництва, зручне транспортне сполучення. Найбiльшi промисловi пiдприємства зосередженi у великих мiстах, насамперед у столицях.
У Литвi дуже велика частка АЕС, у Латвiї — ГЕС. У Литвi дiє ТЕЦ в Електренаї — одна з небагатьох, що не залежать вiд поставок енергоносiїв iз Росiї. Вона працює на сумiшi на кшталт вода-олiя, яку Литва iмпортує з Пiвденної Америки. Також у Литвi є велика атомна електростанцiя — Ігналинська. В Естонiї ведеться видобуток i переробка сланцiв. Ця сировина використовується як паливо для ТЕС i в хiмiчнiй промисловостi.
У Ризi, Таллiннi, Клайпедi розташованi пiдприємства, що займаються суднобудуванням i судноремонтом, де випускають невеликi судна, утому числi рибальськi траулери. Найстарiша галузь спецiалiзацiї країн Балтiї — легка промисловiсть, де виробляють трикотажнi вироби, вовнянi й бавовнянi тканини. Великий бавовняний комбiнат "Кренгольмська мануфактура" розташований у Парвi (Естонiя).
Важливу роль в економiцi вiдiграє сiльське господарство, насамперед молочне й м'ясне скотарство, а також свинарство беконного напрямку. Рослинництво забезпечує потреби тваринництва й харчової промисловостi. Обробляють яровий ячмiнь, озимi жито й пшеницю, овес, кормовi й зернобобовi культури. У великих обсягах вирощують картоплю й овочi, iз технiчних культур переважають льон-довгунець i цукровий буряк.
Вiн включає п'ятнадцять невеликих населених пунктiв, серед яких Лiєлупе, Дзин'тарi, Булдурi, Дубултi. Тут чудово поєднуються пляжi завдовжки 32 кiлометри, чисте неглибоке море, мiнеральнi джерела та свiже повiтря. Юрмальськi пляжi щорiчно вiдзначають ся правом пiдняти синiй прапор — символ вiдповiдностi європейським стандартам чистоти.
В Естонiї популярним є екологiчний туризм На численних островах, що займають приблизно десяту частину територiї країни. Най бiльшi з них — Сааремаа й Хiйумаа. Острiв Сааремаа можна назвати найбiльш "естонським" мiсцем країни. Тут можна побачити стародавнi хутори, вiтряки i Єпископський замок.
У країнах Балтiї розвиненi всi види транспорту. Найбiльшу роль у внутрiшнiх перевезеннях вiдiграє автомобiльний транспорт. У перевезеннях мiж країнами Балтiї великим є значення залiзницi Таллiнн—Рига—Каунас—Вiльнюс. Через територiю країн прокладенi магiстральнi газо- й нафтопроводи, що забезпечує доставку енергоносiїв, яких потребують країни Балтiї. Частина нафти й газу йде транзитом, у тому числi до портiв Балтiйського моря. Найбiльшим за вiдвантаженням нафти є Вентспiлський порт, на транзит припадає основначастина його вантажообiгу.
| 
