Греція, Болгарія, Ватикан

Грецiя, Болгарiя, Ватикан Грецiя, Болгарiя, Ватикан Грецiя У столицi Грецiї Афiнах разом iз населенням порту Пiрей проживають 3,3 млн. осiб. Мiсто було назване на честь богинi вiйни Афiни Паллади. Це мiсто, де легенда й iсторiя складають одне цiле. Із будь-якої його частини видно Акрополь – символ грецької цивiлiзацiї та Парфенон – храм покровительки мiста. Афiняни пишаються своїм Нацiональним археологiчним музеєм, що має найбiльшу у свiтi колекцiю давньогрецького мистецтва. Афiни – це не тiльки скупчення архiтектурних визначних пам'яток. Це найбiльший промисловий, культурний, торговельний центр країни. Салонiки – друге за розмiром i значущiстю мiсто з населенням близько 372,1 тис. осiб. Воно вважається столицею Пiвнiчної Грецiї. Салонiки були заснованi ще в 315 р. до н. е. царем Кассандром i названi на честь зведеної сестри Олександра Македонського. У наш час Салонiки – сучасне мiсто з розвиненою промисловiстю, процвiтаючою торгiвлею й величезною кiлькiстю туристiв. Культура алфавiту виникли коптський, Готський, слов'янський кириличний алфавiти. В Афiнах у V ст. до н. е. показував вистави давньогрецький театр. Античнi трагедiї Софокла, Есхiла, Еврипiда й у наш час ставлять на сценах сучасних театрiв. У 1991 р. в Афiнах вiдбулося святкування з нагоди 2500-рiччя демократiї, що зародилася на цiй давнiй землi. р. н. е. Традицiя Олiмпiйських iгор пройшла крiзь час i була вiдроджена: у 1896 р. в Афiнах вiдбулися першi Олiмпiйськi iгри. А у 2004 р. Олiмпiада повернулася на давню землю Еллади й знову пройшла в Афiнах. У районi гори Афон – святинi християнського свiту – створена Афонська чернеча республiка, якою управляє Священна рада. Тут розташованi унiкальнi монастирi, що є духовними центрами християнства. На кордонi Македонiї та Фессалiї розташована одна з найзнаменитiших визначних пам'яток Грецiї – Метеора Монастерiя («Монастирi, що пiднесенi до неба»). 24 монастирi, якi її складають, були зведенi в XVI ст. на вершинах стрiмких скель. Вони славляться унiкальними колекцiями iкон, давнiх рукописiв, витворiв мистецтва. Працi видатних давньогрецьких учених i мислителiв стали основою багатьох сучасних галузей знань. Геродот – «батько iсторiї» – перший грецький i європейський iсторик, великий мандрiвник, географ. Гiппократ – грецький лiкар i педагог, «батько медицини», автор великої збiрки «медичних творiв». Сократ – грецький фiлософ, iдеї якого покладенi в основу подальшого розвитку фiлософських шкiл. Платон – грецький фiлософ, мислитель, послiдовник навчання Сократа й Пiфагора, творець фiлософської школи. Аристотель – фiлософ, учений, вихователь i вчитель Олександра Македонського. Гомер – слiпий поет, автор епiчних поем «Ілiада» та «Одiссея». Господарство сiльське господарство. Робота грецької промисловостi спрямована в основному на внутрiшнiй ринок. Найбiльш розвиненою є легка й харчова промисловiсть. Саме в цих галузях виробляється основна частина промислового експорту країни: бавовнянi тканини, взуття, килими, шуби з натурального хутра, маслини, маслинова олiя, тютюн, вина, соки. Мiнеральнi ресурси Грецiї не вiдрiзняються розмаїтiстю, проте є великi родовища бокситiв, нiкелевих руд, бурого вугiлля, пiриту. Розвивається видобуток бокситiв (алюмiнiєвих руд), нiкелевих руд, срiбла, мiдi, кольорового мармуру. Обробнi галузi представленi чорною та кольоровою металургiєю, хiмiчною промисловiстю (виробництво кислот i мiнеральних добрив). Основа сiльського господарства країни – рослинництво. Вступ до ЄС визначив прiоритетнi культури: маслиновi дерева, виноград, цитрусовi, тютюн, бавовна. Для внутрiшнiх потреб вирощуються кукурудза, пшениця,, соняшник, цукровий буряк, ячмiнь, рис. У тваринництвi переважає розведення овець i кiз. Досить розвинене рибальство. Сфера послуг – найсучаснiший сектор грецької економiки, що динамiчно розвивається. Найважливiшi галузi: банкiвська справа, торгiвля, надання суден в оренду й туризм. Грецький торговельний флот – один iз найбiльших у свiтi, вiн не тiльки забезпечує потреби країни в морських перевезеннях, але й служить «свiтовим вiзником». Оренда суден iноземними компанiями приносить Грецiї прибуток бiльше нiж в 1 млрд. доларiв на рiк. За останнi два десятилiття туризм перетворився на одну з основних статей доходу. Грецiя посiдає 15-е мiсце у свiтовiй класифiкацiї туризму, приймаючи щорiчно в середньому близько 10 млн. осiб. А в окремi роки кiлькiсть туристiв перевищувала кiлькiсть населення самої Грецiї (2004 р. – близько 14 млн. осiб). Болгарiя – країна рожевих пелюсток Територiя та географiчне положення . Республiка Болгарiя – унiтарна держава, що складається з 28 областей i приєднаної до них столицi Софiї. Країна розташована в Пiвденно-Схiднiй Європi, у схiднiй частинi Балканського пiвострова. Географiчне положення Болгарiї характеризується тим, що це балканська, придунайська й причорноморська країна. Історiя, природнi умови й особливостi сучасного соцiально-економiчного розвитку Болгарiї мають подiбнi риси iз сусiднiми країнами – Румунiєю, Туреччиною, Грецiєю, Македонiєю i Сербiєю. Разом iз Туреччиною Болгарiя утворює своєрiдний мiст мiж Європою та Азiєю. – Верхньофракiйська (Марицька) низовина. Чорне море омиває схiдну частину країни, де розташованi чудовi пiщанi пляжi. Основнi хребти й рiвнини простягаються в широтному напрямку. Гiрська система Стара Планина (Балканськi гори) дiлить країну на двi майже рiвнi частини, але їх можна легко подолати за допомогою численних перевалiв. Найбiльш вiдомим є перевал Шипка (1334 м). На пiвденному заходi розташована гiрська система Родопи, до якої входять власне Родопи, а також масиви Пiрин i Рила з найвищою вершиною – горою Мусала (2925 м). Пiвнiчна частина країни розташована в межах помiрного континентального клiмату, а в мiру наближення до Чорного моря клiмат стає бiльш м'яким, середземноморським. Середня температура сiчня вiд -2 °С до +2 °С (у горах до -10 °С), середня температура липня на рiвниннiй територiї вiд +19 °С до +25 °С. На рiвнинах нерiдко трапляються посухи, за рiк випадає 450-600 мм опадiв, а в горах їхня кiлькiсть збiльшується до 1300 мм, причому значна частина випадає у виглядi снiгу. Найбiльшi рiчки Болгарiї – Дунай, Мариця, а також притоки Дунаю: Іскир, Осим, Янтра. Близько ЗО % площi зайнято лiсами. В основному тут ростуть бук i дуб, у Рила-Родопських горах – хвойнi дерева. Болгарiя бiдна на паливнi ресурси, тому змушена iмпортувати нафту, газ, вугiлля. Із мiнеральних ресурсiв є запаси мiдних руд у вiдрогах Средна-Гори й Стара-Планини, свинцево-цинкових руд у Родопських горах, кам'яної солi – на захiд вiд Варни. У країнi багато мiнеральних джерел. . У І ст. н. е. територiя сучасної Болгарiї була завойована Римом, а в 395 р. вона ввiйшла до складу Вiзантiйської iмперiї. Протоболгари – народ тюркського походження – жили в V ст. у степах Швденно-Схiдної Європи. У 679 р. вони перетнули Дунай i заснували на землях, вiдвойованих у Вiзантiї, свою державу, що ввiйшла в iсторiю як Перше Болгарське царство. Уже на початку VIII ст. вiзантiйський iмператор Юстинiан II визнав незалежнiсть Болгарської держави. Перiодом найважливiших подiй у життi країни стали роки правлiння Бориса І (852–889). Саме в цей час був створений слов'янський алфавiт. Вiдомо, що проповiдники – брати Кирило й Мефодiй переклали слов'янською мовою текст Лiтургiї та почали здiйснювати у Великiй Моравiї богослужiння слов'янською мовою. Вигнанi з Моравiї учнi Мефодiя знайшли собi притулок у Болгарiї. Тут i був створений новий слов'янський алфавiт, що згодом дiстав назву «кирилицi» – на честь молодшого брата Кирила. Із того часу Болгарiя стала колискою слов'янської писемностi, а слов'янська мова поряд iз латинською та грецькою стала третьою найважливiшою мовою у Європi. У 1187–1396 рр. iснувало Друге Болгарське царство. Воно було засноване болгарськими дворянами (болгарами), братами Петром i Асенем І. У XIV ст. болгари неодноразово воювали з вiзантiйцями, монголо-татарами, греками й угорцями, вiдстоюючи свою волю. Однак наприкiнцi XIV ст. країна все-таки була завойована османами. У 1393 р. турецькi вiйська ввiйшли в тодiшню столицю Болгарiї Тирново, а цар Іван Шишман, що перебував на престолi, був страчений. Так закiнчилася 210-лiтня iсторiя Другого Болгарського царства. Перiод турецького ярма вважається найпохмурiшим у болгарськiй iсторiї. Захоплення територiї супроводжувалося релiгiйним тиском – була знищена болгарська патрiархiя, зруйнованi монастирi й культурнi пам'ятки. Турецьке ярмо проiснувало майже п'ять столiть, до XIX ст., поки на допомогу повсталим болгарам не прийшли росiйськi вiйська. З березня 1878 р., згiдно iз Санстефанським мирним договором, Болгарiя стала автономним князiвством. ВІД того часу почалася iсторiя Третього, й останнього, болгарського царства. У країнi почався розвиток товарного сiльського господарства, з'явилися великi промисловi пiдприємства. У 1900 р. їхня кiлькiсть зросла до 200, а найбiльшу роль вiдiгравали легка й харчова iндустрiя. У XX ст. Болгарiя неодноразово воювала. Пiд час Другої свiтової вiйни уряд вибрав союзником Нiмеччину – надто великою була економiчна й полiтична залежнiсть вiд цiєї держави (на Нiмеччину припадало 2/3 зовнiшньоторговельного обiгу). Із закiнченням вiйни завершилася iсторiя останнього Болгарського царства, i у вереснi 1946 р. Болгарiя була проголошену Народною республiкою. Зараз вона є, парламентською республiкою. Із 1 сiчня 2007 р. Болгарiя є членом ЄС. Населення ще 5 % – цигани. Традицiйна релiгiя – православ'я, однак пiд час турецького панування невелика частина болгар була навернена в мусульманство, тому тут представлена й ця свiтова релiгiя. У країнi дуже несприятлива демографiчна ситуацiя – смертнiсть значно перевищує народжуванiсть, зменшується частка населення молодшої вiкової групи. Особливо низькою є народжуванiсть у сiльськiй мiсцевостi, наслiдком чого є «старiння» жителiв i вiдтiк працездатного населення в мiста. Середнiй вiк болгарина – 40,5 року. Це один iз найнижчих показникiв у свiтi. Серед них своїми розмiрами й значенням вирiзняється столиця – Софiя (1,04 млн. осiб). Тут проживає кожний восьмий болгарин i зосереджена п'ята частина промислового виробництва країни. Найбiльша кiлькiсть пiдприємств машинобудування (верстатобудування, електронiка, електротехнiка, приладобудування), металургiї, хiмiчної, харчової та легкої промисловостi. У Софiї багато пам'яток архiтектури: храм Святої Софiї, представлений на гербi мiста, Софiйський кафедральний собор Олександра Невського iз всесвiтньо вiдомими iконами й фресками, а також церква Бояна, що включена в списки пам'яток культури, якi охороняє ЮНЕСКО. У другому за розмiрами мiстi й економiчному центрi Верхньофракiйської низовини – (360 тис. осiб) – розташованi вiдомi фортечнi споруди фракiйського перiоду, руїни османських мечетей, давньоримський амфiтеатр iз величними мармуровими статуями, декоративними колонами й аркадами. Культура як юнацький i гайдуцький епоси, де виспiваються подвиги болгар, що воювали проти туркiв. У країнi зберiгається звичай вiдзначати свята з хлiбом, сiллю, червоним перцем, гiлкою червоної геранi й червоним вином. Господарство . Основою економiки Болгарiї залишається промисловiсть. Традицiйно бiльше значення має харчова галузь, насамперед виробництво овочевих i плодових консервiв, а також вин. У машинобудуваннi важливим напрямком тривалий час залишалося виробництво пiдйомно-транспортного обладнання. Але останнiм часом стратегiчним сектором розвитку стали електротехнiка й електронiка, на 200 пiдприємствах країни виробляють комп'ютерне й канцелярське обладнання, засоби комунiкацiї, побутовi прилади. Серед iнших галузей промисловостi найважливiшими є металургiя, хiмiчна й легка (трикотаж). Як i в багатьох сусiдiв, у Болгарiї великим є значення сiльського господарства. Найбiльшу роль вiдiграє рослинництво.. Головнi зерновi культури – пшениця й кукурудза, технiчнi – соняшник, цукровий буряк, соя. Також тут вирощується багато фруктiв (яблука, грушi, персики). Країна посiдає значне мiсце у Європi за виробництвом на душу населення овочiв, винограду, ефiроолiйних культур. Серед останнiх особливо вiдома культура казанликської троянди. За виробництвом та експортом трояндової олiї Болгарiя виходить на перше мiсце у свiтi. Одним iз важливих джерел фiнансових надходжень до бюджету країни є iноземний туризм. Болгарiю щорiчно вiдвiдують бiльше нiж 3 млн. туристiв, а доходи вiд їхнього прийому й обслуговування перевищують 1,5 млрд. доларiв. Популярнiсть мають гiрськi й морськi курорти, насамперед Сонячний Берег (Сльнчев Бряг) поблизу мiс та Несебер. Інший клiматичний курорт – Золотi Пiски (Златни Пясьци) – простягнувся неподалiк вiд головних морських ворiт країни – порту Варна. Його чудовi пiщанi пляжi завширшки до 100 м простягаються на 3,5 км. Тут розташованi готелi, кемпiнги, басейни, тенiснi корти й спортивнi майданчики. Основа транспортної мережi Болгарiї – залiзницi й автомобiльнi дороги, зростає роль трубопроводiв. Територiєю Болгарiї проходять мiжнароднi транспортнi магiстралi, головними з яких є електрифiкована залiзниця й автомагiстраль, що пов'язують Балкани з Пiвденно-Захiдною Азiєю. Територiя та географiчне положення . Держава-мiсто Ватикан, центр католицької церкви, резиденцiя її голови – Папи Римського розташована в захiднiй частинi Рима, на пагорбi Монте-Ватикано. Майже з усiх бокiв територiя Ватикану огороджена середньовiчними фортечними стiнами. Історичний розвиток . Свою назву держава дiстала за однойменним палацом – резиденцiєю Папи Римського, що правив до 1870 р. Папською областю. Про початок будiвництва Ватикану немає точних вiдомостей. Деякi дослiдники вiдносять його до часiв Константи-на Великого, iншi – до часу Папи Симмаха (VI ст.). У зв'язку з тим, що Ватикан був побудований як папська резиденцiя, його iсторiя нерозривно пов'язана з iсторiєю церкви й папства. Історiя християнської церкви почалася бiльше нiж 2 тис. рокiв тому, коли стали з'являтися першi громади послiдовникiв молодої релiгiї – християнства. Першi християни спочатку зазнавали переслiдувань iз боку/римської влади, однак нове вчення швидко набуло популярностi й стало основною релiгiєю Римської iмперiї. Спочатку римський єпископ не мав яких-небудь особливих монополiй порiвняно з єпископами iнших мiст,, але збiльшення кiлькостi християн призвело до необхiдностi створення загального керiвництва для прихильникiв вiри. Рiшення про обрання римського єпископа головою всiх християн дало можливiсть створити церкву, здатну здiйснювати ефективне керiвництво вiруючими, майном, боротися з новими релiгiйними течiями, поширювати вчення Христа серед язичникiв. У VI ст. римський єпископ прийняв титул папи (вiд латин, рара, вiд грец. «батько»). Вiн також мав ще один титул – понтифiк {ропiфх Починаючи з VIII ст. римськi папи одержали право на управлiння Римом i навколишнiми землями. Тепер вони були не тiльки духовними владиками, але й свiтськими государями. їхня держава дiстала назву Папської областi й проiснувала до 1870 р. 20 вересня 1870 р. пiд час франко-прусської вiйни з Папської областi була виведена французька папська гвардiя, область як самостiйна держава припинила своє iснування, а столиця папської держави – Рим – стала столицею Італiї та разом iз територiєю Папської областi ввiйшла до складу iталiйської держави. Папа Пiй IX, що перебував у той час на престолi, оголосив себе «в'язнем Ватикану», замкнувся у Ватиканському палацi на знак невизнання нової держави. Так виникло «Римське питання» – конфлiкт мiж Ватиканом та Італiйською державою. Ватикан, визнаний її мiжнародний суверенiтет, а церква одержала особливi привiлеї в країнi й фiнансовi компенсацiї. Сьогоднi Ватикан – мiжнародний центр католицької церкви й резиденцiя його голови Папи Римського. Територiя держави включає площу й собор Св. Петра, папськi палаци, сади й прибудови, а також ряд церков i будинкiв, розташованих у рiзних куточках Рима та його околиць. Ватикан є державою-карликом – найменшою за площею державою свiту. За формою державного правлiння Ватикан – теократична (вiд грец. бог, кратос – та її численними органiзацiями. Головних католицьких iєрархiв – кардиналiв, єпископiв – папа призначає серед представникiв духовенства рiзних країн. Сучасна католицька церква бере активну участь у розв'язаннi найважливiших проблем людства. Величезнi змiни, що визначають її теперiшню специфiку, унiс Папа Іоанн Павло II (свiтське iм'я Кароль Войтила), обраний у 1978 р. Вiн став першим понтифiком-слов'янином. На початку 2005 р. Іоанн Павло II перенiс складну операцiю, пiсля якої через кiлька тижнiв помер. Спадкоємцем Папи Іоанна Павла II став обраний конклавом Папа Бенедикт XVI. Ватикан як держава має всi необхiднi атрибути: свою валюту – ватиканську лiру, прапор, гiмн, власну пресу, банк, дипломатичнi представництва, секретнi архiви, армiю – швейцарську гвардiю (54 особи), свої навчальнi заклади, музеї, бiблiотеки й навiть сервер Інтернет. При папському престолi розташованi представництва бiльше нiж 50 країн. Ватикан володiє комерцiйними кiнокомпанiями, що випускають фiльми на релiгiйну й бiблiйну тематику. У розпорядженнi Ватикану близько 800 радiостанцiй, якi щодня ведуть передачi ЗО мовами. Католицька церква є великим власником. На рiзних континентах вона має величезнi багатства у виглядi сотень тисяч гектарiв землi й акцiй промислових i фiнансових компанiй. («Дженерал Моторз», «Шелл», «Дженерал Електрик» тощо). Ватикан – солiдний «банкiр», його капiтали розмiщенi в найбiльших банках свiту, а також у ватиканському «Банку Святого Духа», Римському банку й Комерцiйному банку Італiї. Про величезну мiць Ватикану свiдчать його валютний i золотий фонди, що складають бiльше нiж 12 млрд. доларiв. Культура . Будiвлi Ватикану являють собою грандiозний архiтектурний комплекс, де храми, палаци, фортечнi споруди поєднуються з витворами садово-паркового мистецтва. Урочистим входом до Ватикану служить облямована колонадами площа Святого Петра, оформлена в стилi бароко. Колонади ведуть до собору Святого Петра. На мiсцi сучасного собору в 324 р. за наказом iмператора Костянтина була побудована велична палеохристиянська базилiка. Вiдтодi собор пiддавався численним реконструкцiям аж до 1506 р., коли його вiдновлення було доручене архiтекторовi Браманте, у чому також узяли участь Рафаель, Перуцi, Сангалло й Мiкеланджело. На початку XVII ст. архiтектор Мадернт вирiшив побудувати собор у формi латинського хреста. Йому належить проект фасаду. Пiзнiше, у 1667 р.,архiтектор Бернiнi створив напiвкруглу колонаду площi Святого Петра, будiвництвом якої завершилася реконструкцiя собору й площi Святого Петра, що тривала 161 рiк. Ще iз часiв Вiдродження римськi папи збирали твори античного мистецтва, i вже у XVIII ст. ватиканський музей – Пiнакотека – був найбiльшим у Європi. У бiблiотецi Ватикану, що була заснована в 1475 р., зберiгається рiдкiсна колекцiя манускриптiв, книжкових мiнiатюр i бiблiографiчних раритетiв. При Ватиканi дiє Папська академiя наук, заснована в 1603 р. Метою її роботи є сприяння дослiдженням у галузi фiзики, математики, природознавства. Папськi академiки призначаються Папою Римським iз видатних учених рiзних країн.