Економiчне положення Малайзiї
План
1. 1. 2 «Перспектива - 2020 року»
1. 2 Економiка в перiод Британської колонiзацiї
1. 3 Тенденцiї економiчного розвитку Малайзiї в 1960-i роки
1. 3. 1 Зовнiшня торгiвля в 1960-i роки
1. 4. 1 Зовнiшнi фактори розвитку
Роздiл 2. Становлення i розвиток сiльського господарства Малайзiї
2. 1 Загальна характеристика сiльського господарства
2. 1. 2 Лiсове господарство та обробка деревини
2. 1. 3 Обробна промисловiсть
2. 1. 4 Бiдне сiльське населення
2. 2 Становлення сiльського господарства
2. 4 Середнi приватнi господарства
Вступ
Малайзiя - країна з економiкою, що розвивається. Вона належить до групи найбiльш багатих i розвинених країн, що розвиваються - до Нових Індустрiальним Країнам (НІС).
З 1970 року Малайзiя почала перехiд вiд економiки, заснованої на сiльському господарствi i видобутку корисних копалин, до економiки, бiльш заснованої на промисловостi. За допомогою рiзних країн, iндустрiя почала розвиватися, i протягом декiлькох рокiв експорт Малайзiї став «двигуном» зростання економiки країни.
Важливим фактором є галузева структура ВВП. У Малайзiї сiльське господарство i промисловiсть займають значну частину ВВП.
Малайзiя - аграрна країна. Жаркий вологий клiмат дозволяє вирощувати багато сiльськогосподарських культур: каучуковi рослини, пальми (для одержання олiї), фрукти. Сiльське господарство Малайзiї з колонiального часу в основному зберiгає структуру, в якiй переважаючим елементом є землеробство. Тваринництво розвинене слабко. Індустрiальнi методи вирощування худоби, так само, як i лову риби, тiльки починають упроваджуватися. Сiльське господарство, залишаючись домiнуючою галуззю економiки, в колонiальний перiод вiдрiзнялося крайньої вiдсталiстю матерiально-технiчної бази, низьким рiвнем розвитку продуктивних сил та продуктивностi працi, повiльними темпами зростання виробництва.
У Малайзiї є вихiд до моря, що дозволяє ловити рибу i морепродукти. Дощовi тропiчнi лiси, мають величезним запасом деревини. Друга важлива стаття доходу Малайзiї - промисловiсть. Головним економiчним досягненням країни слiд вважати розвиток промисловостi, особливо тих її галузей, якi працюють на експорт.
1. 1 Розвиток економiки Малайзiї
Розвиток експортного виробництва сприяло створенню в Сабаху i Саравацi сучасних дорiг i портового господарства. У Сабаху, на пiвнiчно-захiдному узбережжi, була побудована невелика залiзна дорога. У Сабаху i Саравацi прокладено кiлька сучасних шосейних дорiг вiд морських портiв в глиб територiї, але дорожньої мережi як такої не iснувало, тому що дороги не були пов'язанi один з одним.
Масштаби промислового розвитку Пiвнiчного Калiмантану були ще менше, нiж в Малайї. Крiм нафтопереробного заводу концерну «Ройал Датч-Шелл», у Саравацi, на Пiвнiчному Калiмантанi не було великих пiдприємств. Фабрична промисловiсть була представлена невеликим числом пiдприємств по первиннiй переробцi каучуку та лiсопильних заводiв. Ремонтом iмпортних виробiв i виробництвом нескладних предметiв домашнього ужитку займалися дрiбнi кустарнi i напiвкустарнi пiдприємства, якi завдяки дешевизнi своєї продукцiї могли витримувати конкуренцiю iмпортних, в першу чергу англiйських, промислових товарiв. До того ж доставка останнiх у внутрiшнi райони Сабаха i Саравака була ускладнена через бездорiжжя та великих транспортних витрат. Бiльш складний ремонт iмпортних виробiв проводився в Сiнгапурi.
характер. Провiдними її галузями залишалися сiльське господарство i гiрничодобувна промисловiсть, де створювалася велика частина ВВП, i було зайнято бiльшiсть самодiяльного населення. У Малайї (за Сабах i Саравак такi данi за цей перiод вiдсутнi) в 1962 р. ВВП склав 5 527 млн. малайських доларiв, з них 33% припадало на сiльське господарство (включаючи лiсове та рибне господарство) i 7% - на гiрничодобувну промисловiсть. Характерно, що на гiрничодобувну промисловiсть припадало 45% ВВП, створеного у сферi промислового виробництва, хоча при цьому враховувалися не тiльки фабричнi пiдприємства, а й пiдприємства кустарної i напiвкустарною обробної промисловостi.
1. 1. 1 Уповiльнення темпу економiчного зростання Малайзiї
У серединi 80-х рокiв у зв'язку iз загостренням кризових явищ у свiтовому капiталiстичному господарствi, падiнням свiтових цiн на сировину i зростанням протекцiонiзму з боку промислово розвинених капiталiстичних країн вiдбулося уповiльнення темпiв економiчного розвитку Малайзiї. Це спричинило за собою погiршення становища населення країни, особливо найбiднiших його верств, викликало зростання напруженостi у внутрiшньополiтичнiй обстановцi й зумовило перегрупування полiтичних сил в окремих партiях, насамперед у КАМ, а також в полiтичних партiях Сабаха.
Побоюючись, що цi подiї можуть бути використанi опозицiєю, уряд країни пiшов на проведення в серпнi 1986 р. дострокових виборiв в Законодавчi збори, термiн повноважень якого минав у червнi 1987 р. Передвиборна кампанiя проводилася в стислi термiни, що не дало можливостi вироблення чiткої платформи опозицiйним силам. Хоча бiльшiсть партiй, якi заявляли на перших порах про те, що вони перебувають в опозицiї до правлячого Нацiональному фронту, i об'єдналися у тимчасову коалiцiю, але далеко не всiх задовольняв їх загальний гасло про перетворення Малайзiї на iсламську державу.
1. 1. 2 «Перспектива - 2020 року»
До другого 10-рiччю 21 столiття уряд Малайзiї поставило завдання створення в країнi розвинутої економiки; ця програма отримала назву "Перспектива 2020". Для успiшного її виконання необхiдно вирiшити ряд проблем. Одна з першочергових - домогтися бiльш широкого впровадження сучасних технологiй в iнтересах прискорення загального економiчного зростання. Серед важливих завдань - полiпшення системи пiдготовки кадрiв, пiдвищення їх загальноосвiтнього рiвня. Ще одне завдання полягає в тому, щоб забезпечити бiльш рiвномiрний розвиток економiки в Пiвострiвнiй Малайзiї та Схiдної Малайзiї.
1. 2 Економiка в перiод Британської колонiзацiї
За даними перепису населення 1957 р., з 2 165 тис. самодiяльного населення Малайї в сiльському господарствi було зайнято 58%, а у промисловостi - лише 9%. У виробництвi сiльськогосподарського i мiнеральної сировини i продовольства було зайнято 60% самодiяльного населення Малайї. Значна кiлькiсть працiвникiв використовувалося в первиннiй переробцi, транспортуваннi та обслуговуваннi вивезення сировини за кордон. За оцiнкою радянського дослiдника Ф. А. Трiнiча, у виробництвi, обробка та вивезеннi сировини з Малайї в останнi роки колонiального панування було задiяно не менше 50% самодiяльного населення країни. Фактично всi основнi галузi сiльського господарства i промисловостi, а значною мiрою i транспорт працювали на зовнiшнiй ринок. У виробництвi товарiв на внутрiшнiй ринок була зайнята тiльки 1 / 3 всього самодiяльного населення. За рахунок власного виробництва Малайя могла задовольняти лише меншу частину потреб населення i народного господарства. Країна перебувала у винятково великiй залежностi вiд ввезення продовольства, палива, промислових товарiв як виробничого, так i споживчого призначення.
Положення, що склалося в економiцi Малайї в роки прямого колонiального панування Великобританiї, мало змiнилося i за роки iснування Малайської Федерацiї.
На Пiвнiчному Калiмантанi частка аграрного сектору в економiцi була ще вищою, нiж в Малайї: у сiльському та лiсовому господарствi Сабаха в 1960 р. було зайнято 80,5% самодiяльного населення, Саравака - 81,4%. У промисловостi в 1960 р. працювало у Сабаху всього 7 тис. i в Саравацi - 13 тис. чоловiк. Основна маса промислового персоналу Сабаха i Саравака була зайнята на кустарних пiдприємствах.
Рiвень господарського розвитку i особливостi спецiалiзацiї економiки Малайї на початку 60-х рокiв характеризувалися наступними даними. Тут оброблялося лише 2,5 млн. га, з них близько 2 млн. га було зайнято багаторiчними експортними культурами: каучуконосом (близько 1,6 млн. га), олiйної i кокосової пальмами, ананасами, перцем i т. д. Посiви основної продовольчої культури - рису займали лише близько 300 тис. га. У 1960 р. в країнi дiяло 2382 плантацiйних господарства загальною площею 1 020 тис. га (тобто близько 40% всiєї оброблюваної площi). У цих господарствах було зайнято 260 тис. плантацiй. У плантацiйне секторi налiчувалося бiльше 2,2 тис. каучукових плантацiй з площею насаджень каучуконосiв близько 750 тис. га. У 1960-1962 рр.. в Малайї вироблялося бiльше 700 тис. т каучуку (у тому числi понад 400 тис. т - на плантацiях), 160 тис. т копри, 100 тис. т пальмового масла, 140 тис. т ананасiв. А виробництво рису становило лише близько 500 тис. т. В основному для експорту заготовлялось близько 3 млн. м3 деревини. Гiрничодобувна промисловiсть давала для експорту 3-4 млн. т залiзної руди, 350-450 тис. т бокситiв. У країнi видобувалося 50-60 тис. т олова (за змiстом в рудi) i виплавлялося бiльше 78 тис. т первинного олова, яке все йшло на експорт. За розмiрами виробництва та експорту каучуку i олова Малайя займала перше мiсце в свiтi.
1. 3 Тенденцiї економiчного розвитку Малайзiї в 1960-i роки
тис. км становили асфальтованi дороги. Автопарк країни налiчував близько 130 тис. автомобiлiв, з них близько 100 тис. - легкових. На початку 60-х рокiв через морськi порти Малайї щорiчно проходило 11-13 млн. т зовнiшньоторговельних вантажiв. Однак слiд зазначити, що в цiлому портове господарство Малайї не отримало великого розвитку. Значна частина зовнiшньоторговельних вантажiв на каботажних судах прямувала в Сiнгапур для реекспорту. Через Сiнгапур Малайя отримувала i чимала кiлькiсть iмпортних вантажiв, якi в Сiнгапур доставлялися на океанських, а звiдти розвозилися каботажними судами по дрiбних малайським портiв. Найбiльшого розвитку в роки колонiального режиму i в перiод Малайської Федерацiї отримали два основних морських порту на захiдному узбережжi - Порт-Суеттенхем (тепер - Порт-Келанг) i Джорджтаун (Порт-Пiнанг).
У роки колонiального режиму i iснування Малайської Федерацiї повiтряний транспорт країни був лише в стадiї становлення. Повiтрянi лiнiї пов'язували столицю країни тiльки з декiлькома великими мiстами Малайї, з Сiнгапуром i адмiнiстративними центрами Сабаха i Саравака.
кВт-год.
Експортна спрямованiсть розвитку економiки Малайї обумовила велику роль зовнiшньої торгiвлi i високi цифри зовнiшньоторговельного товарообiгу, який на початку 60-х рокiв досягав у середньому 5 млрд. малайських доларiв на рiк. Вартiсть вивозу перевищувала вартiсть ввезення, i країна всi цi роки мала позитивний торговельний баланс. Доходи вiд зовнiшньої торгiвлi використовувалися для оплати послуг iноземного транспорту, погашення зовнiшньої заборгованостi за позиками, виплати великих прибуткiв iноземних iнвесторiв, на рiзнi витрати уряду Малайської Федерацiї за кордоном.
Незважаючи на бiльш високу роль аграрного сектору в економiцi, рiвень розвитку сiльського господарства Пiвнiчного Калiмантану був нижче, нiж в Малайї, На початку 60-х рокiв на Пiвнiчному Калiмантанi постiйно оброблялося лише близько 0,6 млн. га землi, в тому числi кiлька бiльше 180 тис. га - у Сабасi i близько 380 тис. га - у Саравацi. Пiд багаторiчними культурами, велика частина яких давала експортну продукцiю, в Сабаху було зайнято близько 140 тис. га, а в Саравацi-близько 250 тис. га (у тому числi пiд каучуконосом - вiдповiдно близько 90 i 140 тис. га). У Сабаху на плантацiях було 30 тис. га каучуконосiв. На початку 60-х рокiв в Сабаху щорiчно вироблялося дещо бiльше 20 тис. т каучуку, близько 30 тис. т копри, трохи кави, 3-4 тис. т тютюну. Саравак давав близько 45 тис. т каучуку, близько 10 тис. т копри i стiльки ж перцю. У той же час виробництво рису в Сабаху становило 70-80 тис. т, а в Саравацi-трохи бiльше 100 тис. т на рiк. Лiсове господарство цих територiй давало щорiчно вiдповiдно 2-З i 1-1,5 млн. м3 деревини. У Саравацi добувалося 200-300 тис. т бокситiв i близько 100 тис. т нафти. Виробнича iнфраструктура на Пiвнiчному Калiмантанi була ще менш розвинена, нiж в Малайї. Потужнiсть електростанцiй в Сабаху у 1962 р. становила лише 12,3 тис. кВт, а в Саравацi - 18,2 тис. кВт. Все виробництво електроенергiї на Пiвнiчному Калiмантанi ледь досягало 70 млн. кВт-год на рiк, у тому числi 44 млн. кВт-г на Саравацi.
Настiльки ж характерно для Пiвнiчного Калiмантану вiдставання у розвитку дорожньої мережi. Лише в Сабаху була побудована невелика (менше 200 км) залiзниця. Довжина безрейковими дорiг на початку 60-х рокiв в Сабаху становила близько 2 тис. км, а в Саравацi - менше 1,5 тис. км, при цьому бiльше половини їх протяжностi припадало на грунтовi, гравiйнi та щебеневi дороги. Вантажообiг морських портiв у зазначений перiод в Сабаху дорiвнював близько 2 млн. т, а в Саравацi - 5-6 млн. т. Його розмiри в Сабаху залежали в основному вiд вивозу деревини, а в Саравацi - нафти i нафтопродуктiв, при цьому велику частину вивезення сирої нафти склав реекспорт iз сусiднього Брунею, де були вiдсутнi портовi споруди для її завантаження.
1. 3. 1 Зовнiшня торгiвля в 1960-i роки
Розмiри зовнiшньої торгiвлi колонiй Пiвнiчного Калiмантану були набагато менше, нiж Малайї. Зовнiшньоторговельний оборот Сабаха був на початку 60-х рокiв менше 500 млн. малайських доларiв, а в Саравацi - трохи бiльше 800 млн. малайських доларiв, при цьому в останньому значна частина його припадала на вартiсть реекспорту нафти.
Вузька сировинна свiтогосподарська спецiалiзацiя Малайї i Пiвнiчного Калiмантану знайшла своє вiдображення у структурi їх експорту. Бiльше 25 всiєї вартостi експорту Малайї в 1962 р. припадало на каучук i понад 75 - на олово. У Сабаху бiльше 1 / 3 експорту (у вартiсному вираженнi) становив вивезення деревини, а в Саравацi близько 2 / 3 експорту падало на нафтопродукти та каучук.
Одночасно зi зростанням експорту рослинного i мiнерального сировини зростала залежнiсть вiд iмпорту продовольства, особливо зерна, i промислових товарiв не тiльки виробничого призначення, але i предметiв широкого споживання. На початку 60-х рокiв Малайя за рахунок власного виробництва могла задовольнити тiльки половину своїх потреб у рисi. Сабах i Саравак, бiльше забезпеченi власним продовольством, також не могли обходитися без iмпорту рису та iнших зернових продуктiв.
обмеженiстю їх зв'язкiв один з одним, незважаючи на географiчну близькiсть. На початку 60-х рокiв iмпорт Малайї з Сабаха i Саравака (разом) не перевищував 0,1% усього її iмпорту, а експорт на Пiвнiчний Калiмантан був менше 0,5% вартостi всього малайського експорту. Настiльки ж незначними були торгово-економiчнi зв'язки мiж Сабахом i Сараваком. За офiцiйними даними (не враховує невелику торгiвлю мiж жителями, якi проживають у прикордонних районах обох територiй), товарообiг мiж Сабахом i Сараваком в 1962 р. дорiвнював лише 1% т всього зовнiшньоторговельного обороту Сабаха i 0,5% зовнiшньоторговельного обороту Саравака.
Як Малайська Федерацiя, так i територiї Пiвнiчного Калiмантану в перiод, що безпосередньо передував їх об'єднання у Федерацiю Малайзiя, залишалися заповiдним полем дiяльностi iноземного, особливо англiйської, капiталу, особливi права якої були гарантованi полiтичною залежнiстю Малайї i Пiвнiчного Калiмантану вiд Великобританiї. Іноземний капiтал контролював усi сфери їх господарської дiяльностi, при цьому його безпосередню участь концентрувалося в галузях експортного виробництва. У тих випадках, коли iноземний капiтал безпосередньо не брав участь у виробництвi, вiн впливав на розмiри i характер розвитку останнього шляхом участi у збутi продукцiї.
На початку 60-х рокiв англiйської капiталу належало понад 80% загальної площi всiх iноземних плантацiй Малайї, в тому числi 87% їх площi пiд каучуконосом, 64%-пiд олiйної пальмою, 88% - пiд кокосовою пальмою i бiльше 95% - пiд iншими культурами. Іноземнi пiдприємства володiли 67% загальної площi всiх плантацiй Малайї. У руках британських пiдприємцiв i компанiй знаходилося бiльше 60% видобутку олов'яної руди i вся виплавка олова.
У господарствi Малайї, Сабаха i Саравака, особливо в сiльськогосподарському виробництвi, провiдну роль грали такi англiйськi монополiї, як «Гаррiсонс енд Кросфiлд», «Гутрi», «Боустед-Баттерi», «PEA - Камбербах», «Т. Барлоу »,« Сайм Дербi », гумотехнiчних концерн" Данлоп "i англо-голландська« Юнiле-вiр ». Великi монополiї з iнших країн були представленi французької «Сокфiн» та датської «Іст-Ейшi-етик компанi», У 1960 р. 17 англiйських монополiй контролювали в Малайї 264 плантацiйнi компанiї з 466 плантацiями.
У видобутку олов'яної руди провiдною монополiєю була англiйська корпорацiя «Лондон тин», а у виплавцi олова - «Консолидейтед тин смелтерз». У кредитно-фiнансовiй сферi Малайї i Пiвнiчного Калiмантану головну роль грали англiйськi банки.
Безмежна експлуатацiя природних i людських ресурсiв Малайї i Пiвнiчного Калiмантану забезпечувала iноземному капiталу отримання високих прибуткiв, якi в основному вивозилися за кордон. Вивiз великих фiнансових коштiв за кордон знекровлює економiку Малайї, Сабаха i Саравака i був великою перешкодою на шляху їх подальшого розвитку.
1. 4 Основнi риси соцiально-економiчної моделi
Динамiзм, характерний для економiки Малайзiї протягом 70-х i особливо 80-90-х рр.., Багато в чому базувався на довгостроковiй державнiй полiтицi пiдтримки стабiльного розвитку аграрної сфери i випереджаючого зростання орiєнтованої на експорт промисловостi.
28 i 14%, при цьому спостерiгався вiдтiк капiталу за кордон. У той же час уряд активно залучає iноземнi капiталовкладення: частка iноземних прямих iнвестицiй в основний капiтал досягає 26% (найвищий показник серед країн Пiвденно-Схiдної Азiї, не рахуючи Сiнгапуру).
в 90-i рр.. забезпечувався стiйке зростання виробництва продовольства i сировини для промисловостi.
Сучасна промислова полiтика Малайзiї багато в чому визначається також регулюючою роллю держави, хоча масштаби державного регулювання поступово знижуються. Незважаючи на те, що ставлення бюджетних видаткiв до ВВП скоротилося з 58% в 1981 р. до 25% в 1996 р., уряд продовжує пiдтримувати прiоритетнi сектори економiки (насамперед електронiку) шляхом надання пiльгових кредитiв i прямого бюджетного фiнансування розвитку iнфраструктури. Обробна промисловiсть розвивається випереджаючими темпами i вiдповiдно зростає її роль в економiцi: частка машинобудування у ВВП збiльшилася (у 1996 рр.. До 36%).
Однак пiдтримка вiтчизняного бiзнесу та державного сектора не має на увазi створення "тепличних" умов за рахунок iмпортних обмежень, що зберiгає здорове конкурентне середовище. У цьому полягає вiдмiннiсть Малайзiї вiд багатьох країн, що розвиваються. Крiм того, в Малайзiї розвиток державного сектора виконувало цiльову завдання - перерозподiл економiчного потенцiалу мiж рiзними етнiчними групами на користь корiнного населення. У мiру того, як держпiдприємства починали успiшно функцiонувати, вони передавалися в користування малайським бiзнесменам.
Збiльшення економiчного потенцiалу дозволило пом'якшити гостроту багатьох соцiальних проблем. Частка населення, що проживає за межею бiдностi, знизилася з початку 70-х до середини 90-х рр.. у мiстах - з 22 до 4,5%, на селi - з 45 до 22%.
до 80%. Хоча Малайзiя залишається найбiльшим постачальником на свiтовий ринок каучуку, пальмової олiї, олова, вона входить до числа провiдних експортерiв какао-бобiв, тропiчної деревини, нафти i газу, а з середини 80-х рр.. провiдною статтею малайзiйського експорту стала електронiка. У 90-i рр.. Малайзiя поряд з США, Японiєю, Пiвденною Корею та Тайванем увiйшла до числа найбiльших у свiтi виробникiв напiвпровiдникiв.
Разом з тим надмiрна залежнiсть економiки вiд стану ринку напiвпровiдникiв спонукає уряд стимулювати диверсифiкацiю промислового експорту. Зокрема, у другiй половинi 90-х рр.. Малайзiя намагається утвердитися на свiтовому ринку як виробника автомобiлiв. Розширюється також експортоорiєнтована виробництво побутової електронiки, текстилю та одягу.
Роздiл 2. Становлення i розвиток сiльського господарства Малайзiї
2. 1 Загальна характеристика сiльського господарства
так само, як i лову риби, тiльки починають упроваджуватися. Сiльське господарство, залишаючись домiнуючою галуззю економiки, в колонiальний перiод вiдрiзнялося крайньої вiдсталiстю матерiально-технiчної бази, низьким рiвнем розвитку продуктивних сил та продуктивностi працi, повiльними темпами зростання виробництва.
У минулому найважливiшим товарним продуктом галузi в Малайзiї був каучук, що поступився лiдируючу позицiю олiйної пальми. У число менш значимих культур входять какао, кокосова пальма i чорний перець. Головною продовольчою культурою країни є на рис, близько 87% його посiвiв розмiщенi в Пiвострiвнiй Малайзiї. У 1996 було зiбрано близько 2,13 млн. т рису, ще 0,5 млн. т довелося iмпортувати з Таїланду, В'єтнаму, Індiї та Пакистану. Щоб зменшити витрати на iмпорт продовольства, в країнi заохочувалося виробництво фруктiв, овочiв, зелених культур, а також кормiв для худоби. Площа пiд плодовими насадженнями розширюється щороку бiльш як на 6%. Майже половина її вiдведена пiд таку традицiйну для Малайзiї культуру, як кокосова пальма. Швидкими темпами прогресували птахiвництво i свинарство.
2. 1. 1 Рибальство
Прискорений розвиток морського промислу в країнi почалося в 1980-i роки пiсля переоснащення рибальських баркасiв. Новi синтетичнi снастi забезпечили збiльшення уловiв. Матерiально-технiчнi зрушення i що вiдкрилися можливостi отримання кредитiв допомогли зростанню продукцiї галузi до 1,2 млн. т у 1996. Дедалi бiльшого поширення набуває аквакультура.
2. 1. 2 Лiсове господарство та обробка деревини
Лiсова промисловiсть поступається за значенням тiльки обробної промисловостi i видобутку нафти i газу. Малайзiя виступає в якостi одного з найбiльших експортерiв деревини тропiчних твердих листяних порiд. У країнi розробленi спецiальнi програми охорони i вiдновлення лiсового фонду країни, з цiєю метою введенi заготiвельнi квоти.
У порiвняннi з бiльшiстю iнших азiатських країн Малайзiя володiє вельми розвиненою промисловiстю. У 1996 внесок обробної промисловостi у ВВП становив приблизно 34,5%. Близько 90% пiдприємств зосередженi в пiвострiвної частинi країни, особливо навколо Куала-Лумпура i в окремих районах штатiв Джохор i Пулао-Пiнанг. До числа ключових виробництв вiдноситься пiдготовка для подальшого експорту таких сировинних товарiв, як нафта, каучук, деревина, продукти кокосової i олiйної пальми, ананаси. Для збуту за кордон значною мiрою призначенi також рiзноманiтнi тканини, одяг, електронна апаратура, електрообладнання та електричнi побутовi прилади, транспортнi засоби. На внутрiшнiй ринок надходять харчовi продукти, напої, тютюновi вироби, хiмiчнi препарати, будiвельнi матерiали, сталь.
2. 1. 4 Бiдне сiльське населення
на цi цiлi.
Найбiльшою мiрою ця причина позначилася на рисоводческих господарствах Саравака i Сабаха, де рис вирощується в основному пiдсiчно-вогневим способом. Повiльно йде в цiлому по країнi впровадження способiв пiдживлення грунтiв штучними добривами.
господарства, що належали iноземним пiдприємцям i компанiям, i дрiбнi господарства мiсцевого населення. Плантацiйнi господарства вiдiгравали провiдну роль у виробництвi технiчних культур для експорту i поставляли на свiтовий ринок бiльшу частину сiльськогосподарської продукцiї, що вивозиться iз зазначених територiй.
Дрiбнотоварний сектор включав в себе велику кiлькiсть дрiбних селянських господарств, зайнятих виробництвом продовольчих культур для споживання всерединi країни, а технiчних культур - для експорту. Зберiгався також сектор натурального i напiвнатуральне господарства, що було найбiльш характерно для Пiвнiчного Калiмантану.
Колонiальний режим сприяв збереженню родоплемiнних i феодальних пережиткiв у селi, гальмував розвиток товарно-грошових i капiталiстичних вiдносин.
Пiсля утворення Федерацiї Малайзiя в сiльському господарствi країни вiдбуваються певнi зрушення. Так, трохи скоротилася роль плантацiйного господарства, i зросла питома вага дрiбнотоварного сектора у виробництвi технiчних культур для експорту. Зменшився сектор натурального i напiвнатуральне господарства. Збiльшилося виробництво продовольства i його питома вага в сiльськогосподарському виробництвi. Зросли розмiри i питома вага тваринництва.
якi перетворюються на типовi капiталiстичнi фермерськi господарства.
Слiд, однак, вiдзначити, що пiсля звiльнення вiд колонiального режиму i освiти Федерацiї Малайзiя в країнi не проведено корiнних аграрних перетворень i аграрний лад - Федерацiї зберiгає багато рис, характерних для колонiального перiоду.
втратила права на землю, яка перейшла в руки мiсцевого торговельно-лихварського капiталу та iноземних плантаторiв.
i займають значно менше 10% всiєї плантационной площi. Зовсiм дрiбнi плантацiї - площею менше 40 га - складають всього декiлька вiдсоткiв плантацiйних господарств, а їх загальна площа не перевищує i одного вiдсотка.
2. 3 Контроль над плантацiями в Малайзiї
Перiод iснування Федерацiї Малайзiя характеризується зменшенням числа i площi плантацiй, що належать європейцям, i зростанням числа i розмiрiв площ плантацiй мiсцевої, особливо китайської та iндiйської, буржуазiї. У роки Федерацiї створюються i Кооперативнi, а також державнi i змiшанi (державно-приватнi) плантацiйнi пiдприємства, в яких поряд з капiталом федерального уряду або урядiв окремих штатiв бере участь мiсцевий або iноземний приватний капiтал. Однак частка участi iноземного капiталу в плантацiйне господарство Малайзiї залишається високою.
». У плантацiйне господарство Малайзiї продовжують дiяти великi монополiї з iнших країн: датська «Іст-Ейшiетiк компанiї», скандинавська «Юнайтед Плантейшн», французька «Сокфiн», американський гумотехнiчних концерн «Юнайтед Стейтс Раббер».
У 70-х - початку 80-х рокiв в руки малазiйського держави перейшли акцiї англiйських монополiй «Сайм Дербi», «Гутрi», «Данлоп iстейтс», якi контролювали значну кiлькiсть англiйських плантацiй в Малайзiї. Таким чином, малазiйськоє держава посилила свiй контроль в «європейському» секторi плантацiйного господарства країни. Процес концентрацiї виробництва i централiзацiї капiталу спостерiгається i в «азiатському» секторi плантацiйного господарства. Вiдбувається злиття плантацiйних пiдприємств та їх укрупнення - дрiбнi потрапляють в залежнiсть вiд великих. Маса дрiбних плантацiйних пiдприємств знаходиться в залежностi вiд торгових фiрм, що займаються скупкою продукцiї плантацiй i продажем її на зовнiшньому ринку. Все виробництво на плантацiях ведеться за допомогою найманої робочої сили. На плантацiях в Малайзiї зайнято не менше 250 тис. робiтникiв. Переважна бiльшiсть складають постiйнi робочi, що живуть на територiї плантацiй. Поряд з ними залучаються на тимчасову роботу мешканцi сусiднiх селищ, якi працюють за контрактом.
Щодо невеликого числа великих капiталiстичних плантацiйних господарств у Малайзiї протистоїть велика маса господарств дрiбнотоварного сектора. Всi останнi малазiйська статистика називає дрiбними господарствами. Дiйсно, переважна маса їх такими i є. За даними сiльськогосподарського перепису 1960 р. (бiльш пiзнi вiдомостi, тому питання вiдсутнi), в Малайї 90% дрiбних господарств, врахованих переписом, мали земельнi надiли не бiльше 4 га, в тому числi 45% цих господарств володiли кожне не бiльше 1,2 га. Фактично ж частка дрiбних господарств була ще вищою, оскiльки перепис не враховувала дрiбнi господарства з надiлом менше 0,1 га, скваттерскiе господарства (не мали законних прав на землю) i господарства орендарiв. Слiд зазначити, що 4 га - це той мiнiмальний розмiр землеволодiння, який, як вважають, необхiдний для ведення рентабельного виробництва i задоволення насущних життєвих потреб сiм'ї його власника. У той же час офiцiйна малазiйська статистика в число дрiбних включає деяке число господарств, якi ранiше видiлялися в самостiйну категорiю так званих середнiх господарств.
Цi господарства мають земельну площу вiд 10 до 40 га, а в деяких випадках i бiльше, коли земельнi володiння складаються з декiлькох дiлянок менше 40 га, записаних за рiзними членами родини. Такi господарства, зайнятi в основному виробництвом каучуку, не можна по сутi вважати тiльки дрiбними, але й селянськими господарствами. Переважна бiльшiсть їх в Пiвострiвнiй Малайзiї належить помiщикам-абсентеїстiв, мiської буржуазiї та чиновництва, а також сiльським торговцям i лихварiв. В деякiй частинi цих господарств (головним чином площею 10 - 20 га) ще використовується праця членiв їх власникiв, В iнших же власники та члени їх сiм'ї практично не беруть участь у сiльськогосподарському виробництвi, а використовують для цiєї мети найманих робiтникiв.
Цi колишнi середнi господарства за характером i органiзацiї виробництва наближаються до дрiбних плантацiям, хоча вiдрiзняються вiд останнiх тим, що найчастiше тут оплачують працю найманих робiтникiв натурою i немає чiтко вираженого виробничого розподiлу працi всерединi господарств.
2. 4 Середнi приватнi господарства
На середнi господарства доводиться зовсiм незначний вiдсоток дрiбних господарств (у 1960 р. в Малайї - тiльки 1), але вони займають чималу земельну площу (у 1960 р. - 10%) i дають iстотну частку товарної продукцiї.
Деякi дослiдники вважають, що до середнiх (тобто неселянськi) господарствам слiд вiдносити господарства навiть iз земельною площею понад 15 акрiв (6 га). Зокрема, П. Т. Бауер, у минулому обстежив каучукове господарство Малайї та Британської Борнео, писав, що «володiння земельною власнiстю понад 15 акрiв або кiлькома дрiбними господарствами загальною площею бiльше 15 акрiв зазвичай ставить їх власникiв над класом селянства».
Але i серед господарств iз земельною площею менше 6 га далеко не всi за своїм характером є селянськими. Бiльшiсть же їх зайнято в основному виробництвом продукцiї для ринку, а виробництво для внутрiшнiх потреб в багатьох дрiбних господарствах або невелика, або зовсiм вiдсутнiй. Останнi з рiзним ступенем умовностi можуть бути вiднесенi до фермерським господарствам, який визначається як господарства, що носять пiдприємницький характер, що ведуться в розрахунку на ринок i отримання прибутку.
| 
