Великобританiя та Нiмеччина - провiднi високорозвиненi європейськi країни
Нiмеччина – провiдна постiндустрiальна держава Європи
Територiя та географiчне положення
. Федеративна Республiка Нiмеччина розташована в центрi Європи. Вона межує з дев’ятьма державами: на пiвночi – iз Данiєю, на сходi – iз Польщею, i Чехiєю, на пiвднi – з Австрiєю i Швейцарiєю, на заходi – iз Францiєю, Люксембургом, Бельгiєю i Нiдерландами. Пiсля вiдновлення єдностi Нiмеччини 3 жовтня 1990 р. країна перетворилася на вузловий центр, що поєднує Схiд i Захiд, Скандинавiю та Середземномор’я.
Вигiднiсть географiчного положення Нiмеччини обумовлена також досить широким виходом до морiв: iз пiвночi територiя країни омивається водами Пiвнiчного й Балтiйського морiв.
Природа.
Шварцвальд) i Баварське плоскогiр’я з Альпами на крайньому пiвднi. Поблизу австрiйського кордону розташована найвища гора країни – Цугшпiце (2963 м).
рiчкової мережi.
рiчка Нiмеччини – Рейн.
Третина країни вкрита зеленим покривом, лiси в основному «культурнi», найбiльшою лiсистiстю вiдзначаються гiрськi райони.
У Нiмеччинi зосереджено небагато видiв корисних копалин. До них належать кам’яне вугiлля, буре вугiлля. Країна добре забезпечена окремими видами хiмiчної сировини й будiвельних матерiалiв. Особливо багатi пiдземнi комори на калiйну та кам’яну сiль, глину, пiсок.
Історичний розвиток
. До початку I тис. н. е. територiю сучасної Нiмеччини заселяли кельтськi й германськi племена. Ослаблення в IV ст. н. е. Римської iмперiї сприяло їхньому розселенню по всiй територiї Європи Першою нiмецькою державою було Франкське королiвство (VI-VIII ст..), що у 843 р. розпалося на окремi князiвства. У X ст.. на землях на схiд вiд Рейну уторилося королiвство Нiмеччина. Король Оттон I, захопивши Пiвнiчну й Середню Італiю, у тому числi й Рим, приєднав х до нiмецьких земель. Так на картi Європи з’явилася «Священна Римська iмперiя нiмецької нацiї» (962 р.). Із X до XV ст.. вiдбуваються численнi захоплення земель у пiвденнiй, центральнiй i пiвнiчнiй Європi. Однак населення захоплених територiй прагнуло самостiйностi. Посилення влади великих феодалiв прискорило децентралiзацiю країни. Вестфальський мир 1648 р. остаточно закрiпив утрату територiй i перетворив iмперiю на спiвтовариство незалежних держав, поєднаних формальною владою iмператора. У XVIII ст. особлив посилилися нiмецькi князiвства Австрiя та Пруссiя. Пiсля поразки Австрiї та Пруссiї у вiйнi з наполеонiвською Францiєю «Священна Риська iмперiя нiмецької нацiї» була лiквiдована, i за рiшенням Вiденського конгресу 1814-1815 рр. був утворений Нiмецький союз, до складу якого ввiйшли 39 держав на чолi з Австрiєю. Подальше обєднання Нiмеччини було здiйснено канцлером Пруссiї Отто фон Бiсмарком пiсля поразки Австрiї у вiйнi з Пруссiєю (1866 р.) Пiсля перемоги у франко-прусскiй вiйнi (1871 р.) утворилася Нiмецька рейх-iмперiя зi столицею Берлiн. Нiмеччина прагнула європейського панування, а на шляху до цiєї мети стояли Англiя, Францiя та Росiя. Тому в 1914 р. вона розпочала Першу свiтову вiйну, у якiй зазнала поразки. За пiдписаним Версальським договором 28 червня 1919 р., Нiмеччина втратила 10% своєї територiї, а також мала заплатити країнам-переможцям контрибуцiю в розмiрi 33 млрд доларiв i зменшити армiю до 100 тис. осiб. Прихiд до влади в 1933 р. нацiонал-соцiалiстiв на чолi з Адольфом Гiтлером запобiг погiршенню економiчної ситуацiї в країнi. Настала епоха Третього рейху, що призвела до Другої свiтової вiйни (1939-1945). У 1945 р. Третiй рейх упав пiд ударами армiї країн антигiтлерiвської коалiцiї (срср, США, Велика Британiя, Францiя). Територiя Нiмеччини була подiлена на захiдну i схiду зони окупацiї. У вереснi 1949 р. в захiднiй частинi була створена Федеративна республiка Нiмеччина. Поклавши в основу свєї полiтики соцiально орiєнтований капiталiзм, Захiдна Нiмеччина, розорена вiйною, через кiлька рокiв перетворилася на економiчно потужну державу. У схiднiй зонi окупацiї в жовтнi 1949 р. була утворена Нiмецька Демократична Республiка. У нiй будували соцiалiзм за зразком СРСР. Криза соцiалiстичної системи зумовила об’єднання в жовтнi 1990 р. двох Нiмеччин.
Сучасна Нiмеччина – федеративна парламентська республiка, що складається iз 16 земель. Головою держави є федеральний президент, що обирається федеральними зборами термiном на п’ять рокiв. Верховний законодавчий орган – двопалатний парламент (Бундестаг i Бундесрат).
Населення
. Нiмеччина належить до найбiльш густозаселених країн свiту, навiть у багатолюднiй Захiднiй Європi показник густоти у 231 особу/ км2 є високим. За статевим i вiковим складом населення Нiмеччина перебуває в одному рядi з iншими розвиненими країнами. Особливiстю ситуацiї можна вважати надзвичайно низькi показники природного приросту (в окремi роки смертнiсть навiть перевищує народжуванiсть), у сполученнi зi зростаючою тривалiстю життя це призводить до постiйного зменшення частки населення молодшої вiкової групи.
У нацiональному складi Нiмеччини переважають нiмцi (92%). Особливiстю країни є значна кiлькiсть iммiгрантiв, яких налiчується близько 7 мiльйонiв. Їх використовують як робочу силу на трудомiстких i мало оплачуваних виробництвах. В основному це турки й вихiдцi з країн Пiвденно-Схiдної Європи.
За релiгiйним складом країна «подiлена» на протестантiв (45%) i католикiв (37%), причому протестантiв трохи бiльше, i вони переважають у пiвнiчних i центральних районах.
Нiмеччина – високо урбанiзована держава, у мiських населених пунктах поживає 90% населення.
Звичайне нiмецьке мiсто – невелике, тихе, дуже чисте. У ньому немає хмарочосiв i широких проспектiв. У центрi мiста, як правило, розташований собор, на ринковiй площi – ратуша. Саме таким є Бонн
(311 тис. осiб) – колишня столиця Захiдної Нiмеччини.
У країнi є й великi мiста: Франкфурт-на-Майнi, дiлова столиця Нiмеччини, єдине мiсто, де побудованi хмарочоси, а також Кельн, Дюссельдорф, Дортмунд, Бремен, Ессен.
«Сузiр’я» найбiльших мiст Нiмеччини доповнюють Берлiн (3,4 млн осiб), Гамбург (1,7 млн осiб), Мюнхен (1,2 млн осiб), Ляйпцiг (494 тис. осiб) i Дрезден (480,2 тис. осiб).
Берлiн
- столиця Нiмеччини й землi Бранденбург – найбiльший промисловий, науковий, культурний центр країни. Із кiнця 15 ст. мiсто було столицею Пруссiї, а з 1871 р. – усiєї Нiмеччини. Пiсля Другої свiтової вiйни Берлiн був подiлений Берлiнською стiною (162 км) на Захiдний i Схiдний. Возз’єднання нiмецького народу в 1990 р. супроводжувалося символiчним руйнуванням Берлiнської стiни, а багато нiмцiв, якi безпосередньо брали участь у цьому процесi, узяли «цеглинку» додому на пам'ять про значну подiю.
Культура. Нiмеччину можна назвати країною фiлософiї, лiтератури, музики й старовинної архiтектури.
музичних фестивалiв, найвiдомiший iз них – Вагнерiвський у баварському мiстечку Байройт.
До свiтової лiтератури ввiйшли iмена багатьох нiмецьких поетiв i письменникiв: Йоганна Вольфганга Гете, Томаса Манна, Ерiха Марiї Ремарка.
Нiмецькi мiста – це скупчення архiтектурних пам’яток, музеїв, галерей рiзних iсторичних епох.
фiзико-математичного приладдя.
Кельн – одне з найдавнiших мiст Нiмеччини. Над мiстом височить знаменита пам’ятка готики – Кельнський собор, зведений на пагорбi над Рейном. Собор будувався шiсть столiть. Нiмцi стверджують, що описати словами красу Кельнського собору так само важко, як передати принаднiсть органної фуги.
Одними з найбiльшим музейних комплексiв у свiтi, що створенi в 1830 р., є Берлiнськi державнi музеї. Сюди входять Нацiональна галерея, Картинна галерея, Єгипетський музей, Музей Пергама (Передньоазiатський), Музей iсламу, Античнi збори та iн.
систему освiти. Середня й вища освiта в Нiмеччинi представлена в основному державними установами i є безкоштовною.
У Нiмеччинi полюбляють спорт, на розвиток якого уряд видiляє значнi субсидiї. Багато жителiв є членами спортивних клубiв, якi пiдготували видатних спортсменiв. Серед них найвiдомiшими є Мiхаель Шумахер – семиразовий чемпiон свiту в змаганнях «Формула – 1», Борис Беккер – «третя ракетка» свiту у великому тенiсi, Штефi Граф – зiрка нiмецького й свiтового тенiсу 80-х рр.. 20 ст.
Найпопулярнiшим видом спорту в країнi є футбол. Нiмецька збiрна з футболу тричi ставала чемпiоном свiту. Крiм футболу, популярнi подорожi пiшки й рiзнi види туризму.
i в експортi. У промисловостi зайнято 39% працюючих, ця галузь дає бiльше нiж третину ВВП i складає основу експорту, представляючи економiку Нiмеччини в багатьох країнах свiту. Основою економiчної полiтики Нiмеччини є принцип соцiально орiєнтованої економiки, згiдно з яким держава виконує функцiю загального регулювання ринкової економiки.
Нiмеччину можна назвати промисловим осередком Захiдної Європи. Дiйсно, протягом багатьох десятилiть промисловiсть була й залишається «обличчям» Нiмеччини. Щоправда, вiдбулася закономiрна змiна лiдерiв iндустрiального розвитку. Сто рокiв тому випереджальними темпами розвивалася чорна металургiя, що дозволило країнi накачати «сталевi м’язи»,потiм головною силою промисловостi Нiмеччини стало машинобудування й хiмiчна промисловiсть. Цi галузi й сьогоднi надають руху промисловостi Захiдної Європи, при цьому вiдбувається постiйне вiдновлення й удосконалення продукцiї, з’являються новi пiдгалузi й виробництва.
Машинобудування виробляє бiльше нiж 40% усiєї промислової й понад 50% експортної продукцiї країни. Розвиток цiєї галузi обумовлений поєднанням у Нiмеччинi всiх основних чинникiв, що впливають на її розмiщення, - можливiсть комбiнування й кооперування, високий рiвень розвитку науки, висококвалiфiкованi кадри, фiнансовi ресурси, споживач.
Особливiстю машинобудування Нiмеччини є переважання продукцiї середньої складностi, так, традицiйно велике значення має автомобiлебудування. У галузi зайнятi близько 800 ис. Осiб, якi виробляють бiльше нiж 5 млн автомобiлiв на рiк. Заводи п’яти найбiльших автомобiльних компанiй розкиданi по всiй країнi й розмiщенi майже в трьох десятках мiст. Так, головнi заводи «Фольксвагеа» розташованi в шести мiстах, серед них Ганновер, Брауншвайг, Вольфсбург (штаб-квартира). На пiдприємствах цiєї компанiї та її дочiрньої компанiї «Аудi» виробляється третина нiмецьких легкових автомобiлiв, iншi виготовляють на заводах «Адам Опель», «Даймлер Бенц», «Форд- Верке», i «БМВ».
в основному обслуговує iншi галузi машинобудування, поставляючи їм комплектуючi вироби.
Судна, виготовленi в Нiмеччинi, отримують прописку в рiзних країнах свiту.
Найважливiшою галуззю промисловостi Нiмеччини є хiмiчна. Тут виробляється найрiзноманiтнiша продукцiя як неорганiчної хiмiї, так i хiмiї органiчного синтезу: добрива, полiмери, штучнi волокна, кiно- та фотоплiвка, продукцiя побутової хiмiї. Найбiльший розвиток галузь одержала на заходi країни, де центрами є Леверкузен, Кель, Весселiнг, Франкфурт. Мiсто Людвiгсгафен – найбiльший у Європi центр хiмiчної промисловостi. Великi пiдприємства розташованi й бiля морського узбережжя через потребу в iмпортнiй сировинi й вивезеннi йде на експорт. Нiмеччина – найбiльший продавець продукцiї органiчної хiмiї у свiтi.
У країнi розвиненi й iншi галузi промисловостi. Усi вони характеризуються високим технiчним рiвнем i якiстю продукцiї.
Нiмеччина має розвинене й iнтенсивне сiльське господарство, яке за обсягами виробленої продукцiї в Захiднiй Європi поступається тiльки Францiї. В основному переважає тваринництво, яке значною мiрою пiдпорядкувало собi й рослинництво, що спецiалiзується на вирощуваннi кормових культур. Не дивно, що бiльшiсть площ зайнятi житом, вiвсом i ячменем. Велике значення також має пшениця, цукровий буряк, а на сходi – картопля. Продукцiї рослинництва недостатньо, щоб прогодувати багатомiльйонне поголiв’я рогатої худоби й свиней, тому Нiмеччина iмпортує кормове зерно. Із-за кордону ввозяться також деякi фрукти й овочi.
Жителi Нiмеччини повнiстю забезпеченi молоком, яловичиною й значною мiрою свининою. У країнi переважає молочне скотарство.
Транспортна система Нiмеччини досконала, як i все зроблене в цiй країнi. Але особлива гордiсть нiмцiв – високошвидкiснi автобани з iдеальним асфальтовим покриттям, що дозволяють розвивати будь-яку доступну сучасним автомобiлям швидкiсть.
У галузях послуг зайнята бiльша частина працездатного населення Нiмеччини. Це насамперед банкiвськi й фiнансовi послуги, торгiвля, освiта, медицина, туризм. Розташування в центрi Європи сприяло перетворенню мiст Нiмеччини на мiсця проведення мiжнародних ярмаркiв (2/3 iз 150 найбiльших) i конгресiв. Уперше мiжнародний ярмарок на територiї Нiмеччини проводився ще в епоху середньовiччя – у 1240 р. у Франкфуртi – на-Майнi з дозволу iмператора Фредерiка II. Це мiсто й у наш час є одним iз найбiльших фiнансових i торговельних європейських центрiв. Тут розташований Європейський банк, а Франкфуртський аеропорт – один iз найвiдомiших у Європi.
лiкарi з усiєї Європи вiдкривають тут свої кабiнети й клiнiки, пропонуючи нетрадицiйнi методи лiкування, повну дiагностику, програми омолоджування й краси.
Велика Британiя – союз Англiї, Шотландiї, Валлiї та Пiвнiчної Ірландiї
. Британськi острови – найбiльший архiпелаг у Європi. Вiн включає два великi острови – Велику Британiю та Ірландiю й ще 5 тис. невеликих островiв. Країна, розташована на Британських островах бiля пiвнiчно-захiдних берегiв континентальної Європи, традицiйно називається Великою Британiєю (за iм’ям найбiльшого острова), а за назвою iсторичної частини – Англiєю. Офiцiйно ж вона йменується Сполучене Королiвство Великої Британiї та Пiвнiчної Ірландiї. Велика Британiя включає чотири iсторико-географiчнi областi: Англiю, Валлiю (Уельс), Шотландiю, Пiвнiчну Ірландiю, що займає пiвнiчно-схiдну частину острова Ірландiя, а також острiв Мен й острови в протоцi Ла-Манш. Усi державнi кордони Сполученого Королiвства – морськi, за винятком кордону з Ірландiєю, що була колонiєю Великої Британiї.
Особливостi острiвного положення Великої Британiї з давнiх часiв були вигiдними й впливали на розселення й мiграцiю, збройнi завоювання й полiтичнi союзи. Вони також визначили територiальну структуру галузей промисловостi, транспортних систем i комунiкацiй.
Природа
. Рельєф Великої Британiї подiляється на двi частини: гористий пiвнiчний захiд i горбкуватий пiвденний схiд. Загалом гiрськi райони займають бiльшу площу й мають складну геологiчну будову. У горах переважають торфовища, вересковi пустища й луги. Лiси займають близько 8% територiї країни. Значно поширенi лiсовi й парковi штучнi насадження.
Велику Британiю, й особливо Шотландiю, називають країною туманiв i дощiв. Острiвне положення й тепла Пiвнiчноатлантична течiя визначають клiмат Великої Британiї: м’який i вологий, океанiчний. Переважає нестiйка погода з поривчастим вiтрами й густими туманами протягом цiлого року.
У Великiй Британiї безлiч рiчок, бiльшiсть яких є судноплавними та з’єднанi системою каналiв. Серед найбiльших – Темза, Северн, Трент. Найбiльш значущою для господарства Великої Британiї є Темза. У її басейнi проживає 1/5 всього населення країни. Короткi, але повноводнi рiчки пiвнiчно-захiдної частини Шотландiї та Валлiї використовуються для виробництва електроенергiї. Естуарiї найбiльших рiчок – це широкi, штучно поглибленi й випрямленi бухти. У них розмiщуються найбiльшi морськi порти.
На пiвночi багато озер, у тому числi легендарне озеро Лох-Несс у Шотландiї. Озерний край здавна був постачальником прiсної води для Манчестера, який одержує її по двох великих акведуках завдовжки бiльше нiж 100 км. У рiвниннiй частинi Великої Британiї немає великих озер, i джерелом високоякiсної води служать пiдземнi резервуари, якi дають 2/5 усiєї води, що споживається в Англiї.
У ходi складної геологiчної iсторiї островiв у їхнiх надрах утворилися рiзноманiтнi кориснi копалини. Однак бiльшiсть родовищ рудних корисних копалин, якi розроблялися ранiше, утратили своє значення, оскiльки не вiдповiдають потребам сучасної економiки.
Ранiше життєво важливе джерело енергiї – вугiлля – поступово втрачає своє значення. Це пов’язано з вiдкриттям покладiв нафти в Пiвнiчному морi й стрiмким розвитком нафтовидобувної промисловостi. Значними є запаси природного газу, що дозволило замiнити в мiстах споживане вугiлля на газ.
Сьогоднi Сполучене Королiвство є конституцiйною монархiєю, у якiй монарх «царює, але не править». Законодавча влада в країнi належить двопалатному парламенту, що складається з палати общин i палати лордiв. Кабiнет мiнiстрiв формує прем’єр-мiнiстр – лiдер партiї, що має бiльшiсть у парламентi. В основi загального права Великої Британiї лежить Велика хартiя вольностей, яка обмежила владу монарха.
Велика Британiя – одна з найбiльш густозаселених i високо урбанiзованих країн свiту. Однак по територiї країни населення розмiщується дуже нерiвномiрно. Основна частина жителiв Великої Британiї сконцентрована в Англiї, яка має найзручнiше географiчне положення, сприятливi природнi умови й вiдiграє провiдну економiчну роль протягом усiєї iсторiї Британських островiв.
Зростання кiлькостi iммiгрантiв iз колишнiх англiйських колонiй стало причиною виникнення питання про расовi взаємини на Британських островах. Цiкаво, що спроби держави обмежити iммiграцiї привели до того, що емiграцiя починає перевищувати iммiграцiю.
| 
