Донецький економiчний район. Роль агропромислового комплексу в економiцi України
Предмет «Розмiщення продуктивних сил»
Донецький економiчний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% територiї України з населенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей. В межах району розмiщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК iз специфiкою добувних галузей промисловостi та вiдновною обробною промисловiстю). Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенцiал.
Основним багатством надр Донецького економiчного району є кам'яне вугiлля (вiд довгополумяного до антрацитiв). Пласти камяного вугiлля малопотужнi товщиною 40 - 70 см. У районi виявлено родовища природного газу у Червонокопiвську, Славяносербську, Борiвському, Спiвакiвському, Кружилiвському. Є 21 газоперспективна площа. У басейнi рiчок Кальмiус i Торець (Донецька область) та Айдар i Деркул (Луганська облась) знайдено родовища бурих залiзнякiв непромислового значення. Донецький регiон має запаси наступних корисних копалин: кам'яної солi, вапнякiв, високоякiсної крейди, вогнетривкi глини, цементного мергелю. Кiлькiсть опадiв - 500 - 600 мм., воднi ресурси регiону не забезпечують потреб у воднiй промисловостi, сiльського господарства, населення. На сiчень 1995 року розвiдано 52 площi для будiвництва нових шахт.
Чисельнiсть населення Донецького економiчного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1% мiського населення). Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугiлля, якi включають 214 шахт.
Електроенергiю в основному виробляють ДРЕС (Вуглегiрська, Словянська, Миронiвська, Мiусинська, Лисичанська та ряд iнших). У Марiуполi розмiщенi пiдприємства чорної металургiї. Заводи кольорової металургiї розмiщенi у Катянжиновi - "Укрцинк", Микитовi - ртутний комбiнат, Артемiвську - завод обробки кольорових металiв, Торезьку - завод твердих сплавiв та "Донецьквторкольормет". Також у регiонi розмiщенi пiдприємства гiрничохiмiчного комплексу та коксохiмiчне виробництво.
Роль АПК в економiцi України
Агропромисловий комплекс (АПК) має особливе значення в економiцi країни. Вiн вiдноситься до числа основних народногосподарських комплексiв, що визначають умови пiдтримки життєдiяльностi суспiльства. Значення його не тiльки у забезпеченнi потреб людей у продуктах харчування, але в тому, що вiн iстотно впливає на зайнятiсть населення й ефективнiсть усього нацiонального виробництва.
АПК - найбiльший з основних (базових) комплексiв в економiцi країни. В АПК України вданий час зайнято близько 35% всiх працюючих в сферi матерiального виробництва. Тут зосереджено бiльше чвертi всiх виробничих фондiв i створюється майже 15% ВВП.
Питома вага капiтальних вкладень в АПК в загальному обсязi iнвестицiй в економiку України становить 10%. Близько 30% галузей народногосподарського комплексу включено в вiдтворювання зв'язку з аграрним сектором. З сiльськогосподарської сировини виробляється приблизно 70% всього набору що виробляються в країнi предметiв споживання. У роздрiбному товарооборотi продовольчi товари становлять приблизно половину.
До агропромислового комплексу (АПК) належать усi види виробництв i виробничого обслуговування, створення i розвиток яких пiдлеглi виробництву кiнцевої споживчої продукцiї з сiльськогосподарської сировини. В АПК входять три великi сфери галузей.
промисловiсть, система матерiально-технiчного обслуговування сiльського господарства в Києвi, мелiоративний i сiльське будiвництво.
Друга сфера - рослинництво, тваринництво, рибальство лiсове господарство.
Третя сфера АПК - харчова промисловiсть, холодильне складське, спецiалiзоване транспортне господарство, торговельнi та iншi пiдприємства та органiзацiї, що займаються доведенням кiнцевого продукту доспоживача в Києвi, включаючи оптовi ринки, роздрiбну торгiвлю i громадське харчування. До кожної сферi слiд також вiднести вiдповiднi галузi науки i пiдготовку кадрiв.
До середини 90-х р. у виробництвi продукцiї АПК на галузi, що забезпечують АПК засобами виробництва в Києвi, припадало 4,8%, а разом з ремонтом тракторiв та iнших сiльськогосподарських машин, а також продукцiєю сiльського будiвництва - 11,4%; на сiльське i лiсове господарство - 41,8; на харчову, борошномельно-круп'яної i легку промисловiсть (останню тiльки в частинi первинної переробки сiльськогосподарської сировини ) - 34,3; на заготовцi, торгiвлю i громадське харчування - 12,5% загального обсягу продукцiї. З зайнятих в АПК на першу сферу галузей, включаючи ремонт сiльськогосподарської технiки та будiвництво, припадало 16,7%, на сiльське i лiсове господарство (включаючи зайнятих в особистих пiдсобних i селянських (фермерських) господарствах) - 66,4% i на третю сферу АПК - 16,9% середньорiчних працiвникiв.
Природно що, АПК не замкнути в самому собi, а безпосередньо або опосередковано виходить на ще бiльш широке коло народногосподарської системи, на зв'язки з багатьма iншими галузями i пiдприємствами. У процесi розвитку економiки цi зв'язки стають все бiльш рiзнобiчними i тiсними. На стан агропромислового комплексу iстотно впливає не тiльки розвиток багатьох сумiжних галузей економiки, що безпосередньо до нього не входять, але й загальна економiчна ситуацiя в країнi, становище з економiкою галузей за межами цього комплексу.
Слiд зазначити, що в економiчно розвинутих країнах питома вага сiльського господарства в структурi АПК займає вiдносно «менше мiсце i за вартiстю продукцiї, i по чисельностi зайнятих.
Щодо територiальної структури АПК, то вона формується на конкретнiй територiї утворення у виглядi рiзних форм агропромислової iнтеграцiї, тобто елементiв територiальної структури. В науковiй лiтературi видiляють локальнi i регiональнi АПК. Локальнi АПК сформувалися на порiвняно невеликих територiях на основi поєднання агропромислових пiдприємств по переробцi малотранспортабельної сiльськогосподарської продукцiї i мають найнижчий ступiнь iнтеграцiї. Локальнi форми АПК є найбiльш поширеними. Серед них видiляють:
· агропромисловий центр — локальна форма АПК, яка об’єднує в населеному пунктi переробку кiлькох видiв сiльськогосподарської сировини;
· агропромисловий вузол — складне територiальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактно розмiщених агропромислових пунктiв, центрiв i кущiв навколо мiста (як правило, обласного чи районного центру) [9, с. 19—26].
Розмiщення i взаємодiя локальних АПК на територiї певної адмiнiстративної одиницi обумовлюють формування вiдповiдного регiонального АПК. Регiональнi (територiальнi) АПК можуть включати територiю країни, автономної республiки, областi чи адмiнiстративного району.
агропромисловими зонами i районами. Інтегральна агропромислова зона — це територiальне зосередження всiх агропромислових пiдкомплексiв в межах однiєї природно-економiчної зони. Такi зони сформувались у межах Полiсся, Лiсостепу i Степу України. До складу iнтегральної агропромислової зони входять спецiалiзованi агропромисловi зони, якi формуються на основi переважно одного спецiалiзованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спецiалiзований агропромисловий район — територiальне зосередження агропромислових пiдприємств однiєї спецiалiзацiї в межах вiдповiдної спецiалiзованої зони (коноплепереробне виробництво). Інтегральний агропромисловий район — це територiальне зосередження агропромислових пiдприємств у межах певної частини природно-економiчної зони.
центрiв переважно пiд впливом економiчних факторiв формувалися зональнi — iнтегральнi i спецiалiзованi примiськi АПК. На формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населення великих мiст на малотранспортабельну продукцiю харчування — овочi, свiже i дiєтичне м’ясо, незбирана молочна продукцiя. Для примiських АПК характерна вiдсутнiсть виробництва i переробки бiльшостi зернових i технiчних культур та тiсний зв’язок виробництва продукцiї з її реалiзацiєю. Практично це агропромислово-торговельнi територiальнi комплекси.
| 
