Географiчна культура
РЕФЕРАТ
На тему: "Географiчна культура"
Сьогоднi в освiтi багатьох країн свiту ми спостерiгаємо так званий "географiчний ренесанс" - до географiї знову повернулися обличчям, згадали про колись забутої науцi. Мiжнародний географiчний союз, який iснує з 1871 року, i входить в його склад комiсiя за географiчною освiтою, що iснує з 1952 року, одними з прiоритетних завдань своєї дiяльностi визначили проведення на мiжнародному рiвнi iдеї важливостi географiчної освiти у початковiй i середнiй школi, демонстрацiю його переваги в безперервному освiтi.
У Росiї актуальнiсть географiчної теми в освiтi набуває все бiльший розмах, про що свiдчать "Концепцiя поновлення географiчної освiти в росiйськiй школi", запропонована Радою з проблем Росiйської Академiї освiти. Модернiзацiя росiйської освiти i ЄДІ визначають високi вимоги до рiвня свiдомостi, обiзнаностi та культури випускника.
У географiї нев'януча романтика мандрiв дивним чином поєднується c особливим, глибоко науковим баченням свiту. Навряд чи знайдеться iнша наука, яку в рiвнiй мiрi цiкавили б вода i суша, рельєф Землi i атмосфернi процеси, жива природа i територiальна органiзацiя життя i дiяльностi людей. Синтез цих знань i характеризує сучасну географiю. Проблеми взаємодiї природи i суспiльства, що виражаються найяскравiше у пошуках шляхiв рацiонального природокористування, iнтенсифiкацiї виробництва вимагають комплексного пiдходу, єдиного погляду на оточуючий нас свiт.
Досягнення сучасної географiї дозволяють їй виробити такий погляд через оволодiння знань, що складають основу свiторозумiння, свiтогляду, що дають уявлення про сучасну географiчної картинi свiту як частини загальної наукової картини свiту.
"З усiх людських безумств i оман самим незбагненним менi здається те, що людина, живучи на Землi, не прагне пiзнати її всю повнiстю".
Цi слова, що належать мореплавцi, пiдкорювачевi Тихого океану Фестiсу де Тольна, повнiше переконують нас у тому, що основи цих знань повиннi стати необхiдним елементом культури кожної сучасної людини.
"вiдповiдає" шкiльна географiя.
Географiчна культура дозволяє розглядати географiчне середовище через призму культури, визначаючи мiру людяностi
по вiдношенню до природи, до соцiуму, глибину духовностi i рiвень гуманiстичних якостей особистостi. У цьому випадку дослiджуванi природнi та соцiально-економiчнi об'єкти розкриваються як цiлiснi освiти, вписанi в буття людини.
Природи, Людини, Суспiльства.
З точки зору дидактики, реалiзацiя даного пiдходу сприяє подоланню вiдчуження мiж теоретичними знаннями школярiв i цiнностями географiчної культури, сформульованих при вивченнi реальних об'єктiв природи, культурних подiй i т. д.
Питання про географiчну культурi, географiчної освiти молодого поколiння, а, отже, i всього народу продовжує залишатися вельми актуальним, адже рiвень цiєї освiченостi - причому, вiд виконроба до мiнiстра - як i ранiше недостатньо високий. Про це свiдчать широко вiдомi численнi приклади географiчного неуцтва при здiйсненнi ряду соцiально-економiчних заходiв. Приклад - як пише тижневик "Географiя" - змiст плакатiв з передвиборчою агiтацiєю, що з'явилися в московському метро в лютому 2004 року. На них зображенi обриси Росiї... без Курильських островiв i без Калiнiнградської областi. Зображення супроводжується знущально яке виглядає в цьому поєднаннi цитатою з Конституцiї про те, що президент має виступати гарантом територiальної цiлiсностi країни. Страшний не сам факт появи в Москвi карти територiї Росiї без земель, за якi нашi батьки i дiди кров'ю заплатили у Велику Вiтчизняну вiйну. Бiльш страшно те, що мiльйони наших людей, спокiйно проходять повз блюзнiрською карти, яка мiстить пряму образу нашого нацiональної гiдностi.
Спробуйте сказати американцевi, що в його країнi тiльки 48 штатiв. Спробуйте "забути" на картi США, за цiлiснiсть яких вiдповiдає мiсцевий президент, Аляску та Гаваї. Кожен американець знає свою територiю. Американська школа при всiх недолiках вкладає в розум i душi своїх дiтей нацiонально значиму й нацiонально цiнну iнформацiю про державну територiї.
"євро", були означаючи всi їхнi заморськi департаменти. А, здавалося б, ну що там - забути Французьку Гвiану або Мартiнiка при зображеннi Європейського Союзу!
Цiлi шкiльної географiчної освiти - поворот наукових знань до потреб людини до практичного їх застосування - основа формування географiчної культури в суспiльствi, вмiння грамотно орiєнтуватися в природi i суспiльствi.
Герберт Гросс у своїй книзi "Географiя свiту" писав: "Географiя вивчає взаємини мiж людством i його природним оточенням. Чи не з тих пiр, як на Землi з'явилися першi люди, людина почала використовувати природу, щоб забезпечити всiм необхiдним не тiльки своє життя, а й життя своїх нащадкiв ".
Сьогоднiшнє людство є продуктом своїх вчорашнiх дiй по використанню, пристосуванню i змiни природи Землi спочатку в iнтересах свого виживання, а потiм i розвитку. І сьогоднi люди в усьому свiтi продовжують задаватися одвiчним питанням: "Як облаштувати свiй земний Будинок для себе та майбутнiх поколiнь?"
Таким чином, роль географiї в пiдготовцi учнiв до життя, до поведiнки в природi, суспiльствi, державi величезна, i тому значення географiчних знань i географiчної культури як складової частини загальної культури людини, основи яких закладаються в школi, у вирiшеннi цього питання важко переоцiнити.
Культура - це вищий прояв людської освiченостi та професiйної компетентностi. Ось чому за образним висловом Іллi Еренбурга, "культура завжди наступала i настає не на iншi країни, а на неуцтво, грубiсть, на людську роз'єднанiсть".
I. Географiчну картину свiту;
II. Географiчне мислення;
III. Методи географiї;
IV. Мова географiї.
Перспективи проектування культурологiчної географiчної освiти
Культурологiчний пiдхiд в освiтi передбачає виховання освiченої, культурної особистостi, що володiє основними елементами полiтичної, художньо-естетичної, фiзичної культури, культури працi, вiдпочинку, поведiнки, мови, сiмейних вiдносин i т. п. Фундаментом загальної культури служить весь змiст освiти - комплекс знань, iдей, цiннiсних уявлень, способiв пiзнання, мислення, практичної дiяльностi, без оволодiння якими неможливо взаємовiдношення i взаємодiя людей, гармонiя людини i суспiльства, людини i природи.
У цiй системi певний i сталий мiсце займає комплекс знань наук про Землю, який представлений навчальним предметом "Географiя". Географiя в школi - один з навчальних предметiв, який має на метi дати учням загальноосвiтньої школи систематичнi знання основ фiзичної та економiчної географiї, цiлiсне уявлення про сучасний свiт, про мiсце Росiї в цьому свiтi, а також розвинути у школярiв пiзнавальний iнтерес до iнших народiв i країнах. Специфiка географiї - її природно-громадська сутнiсть. Географiя iнтегрує природнi, громадськi та технiчнi елементи наукового знання. Сучасна географiя вивчає просторово-часовi взаємозв'язки та взаємодiї у географiчнiй дiйсностi, що представляє собою цiлiсну систему "людина - природа - господарство - навколишнє середовище".
Географiчна освiта основа становлення географiчної культури.
Формування географiчної культури людини - це спосiб гармонiзацiї вiдносин мiж суспiльством i природою, спрямований на збереження нашої планети, на свiдому соцiально-економiчну дiяльнiсть суспiльства, на розумiння буття трьох самоцiнною почав: Природи, Людини, Суспiльства.
Цiлi шкiльної географiчної освiти - поворот наукових знань до потреб людини до практичного їх застосування - основа формування географiчної культури в суспiльствi, вмiння грамотно орiєнтуватися в природi i суспiльствi.
"Географiя свiту" писав: "Географiя вивчає взаємини мiж людством i його природним оточенням. Чи не з тих пiр, як на Землi з'явилися першi люди, людина почала використовувати природу, щоб забезпечити всiм необхiдним не тiльки своє життя, а й життя своїх нащадкiв.
Сьогоднiшнє людство є продуктом своїх вчорашнiх дiй по використанню, пристосуванню i змiни природи Землi спочатку в iнтересах свого виживання, а потiм i розвитку. І сьогоднi люди в усьому свiтi продовжують задаватися одвiчним питанням: "Як облаштувати свiй земний будинок для себе та майбутнiх поколiнь?"
культури людини, основи яких закладаються в школi, у вирiшеннi цього питання важко переоцiнити.
У той же час у системi географiчної освiти проглядається суперечнiсть мiж змiстовним потенцiалом науки географiї, загальноосвiтнiми та методичними можливостями шкiльного курсу географiї та рiвнем його освоєння в рамках навчального процесу. Іншими словами, намiтився концептуальний розрив мiж географiчної культурою та умовами освоєння духовного, цiннiсного, екологiчного, соцiально-економiчного i творчого її багатства. Ця невiдповiднiсть пов'язано з орiєнтацiєю на технократичну модель географiчної освiти. Ця модель у ХХ ст. зумовила активiзацiю екологiчних i духовно-моральних проблем сучасної цивiлiзацiї; в нiй зберiгається колишня мета - освоєння географiчних знань, так само як i орiєнтацiя на традицiйнi принципи функцiонування - що пiдтримують характер, предметна сутнiсть, репродуктивне вiдтворення знань, крайня соцiалiзацiя в збиток розвитку та самореалiзацiї особистостi, творчої, природоохоронної та iнженерно-господарської дiяльностi.
В даний час методика навчання географiї розвивається в гуманiстичнiй, культуровiдповiдностi парадигмi i передбачає "iнтеграцiю особистостi в систему свiтової та нацiональної культури" (Закон РФ "Про освiту"). Сьогоднi шкiльне географiчна освiта формується в єдностi природничонаукової i гуманiтарної картини свiту i гармонiйно вбудовується в макросистему знань про Землю, людину, природу, суспiльствi i культурi. Розвиваючий потенцiал шкiльної географiчної освiти полягає в гуманiстичному характерi розв'язуваних їм завдань: посилення культуротрансляцiонних функцiй; "окультурення" його змiсту; формування географiчної культури випускника i вчителя; культивування здорового способу життя, знань рацiонального природокористування та охорони природи, умiнь i навичок у школярiв; розвиток географiчного мислення; продуктивне i творчий розвиток особистостi випускника. Цi спiльнi завдання конкретизуються у рядi практiкоорiентованих питань, якi вчителю необхiдно вирiшувати кожен день: що розумiти пiд географiчної культурою школяра, якi цiлi географо-культурної освiти; яка роль i суть "окультуреного змiсту"; як його реалiзувати в процесi навчання географiї; якi умови формування геоекологiчного свiдомостi i свiтогляду; в чому специфiка форм i методiв формування у школярiв цiннiсного, дiяльнiсного та творчого потенцiалу географiчної культури?
Ми використовуємо культурологiчний пiдхiд (як загальнонаукової метод пiзнання), який дає змогу розглядати шкiльне географiчна освiта як феномен культури, а формування культури випускника i вчителя як його кiнцеву мету. Грунтуючись на цьому пiдходi, можна розробляти модель структури культурологiчного змiсту шкiльної географiї, як системи змiстовних взаємопов'язаних компонентiв. У структурi моделi видiленi три складовi: цiннiсна - система цiнностей, якi формуються у шкiльному географiчному освiту, - географiчна оболонка, природа, людина, наука, знання; способи дiяльностi з освоєння географiчної культури; творча дiяльнiсть школяра як складова географiчної культури.
Виходячи з культурологiчної методологiї, пропонується модернiзувати шкiльний курс географiї, в якому системоутворюючої метою є формування особистостi, яка вмiє будувати особистiснi цiннiснi вiдносини до навколишнього природного середовища, розвивати творчi здiбностi, вирiшувати науковi та життєвi проблеми. У результатi вивчення курсу учень повинен розвинути географiчне i екологiчне творче мислення, навчитися спiввiдносити свою творчою дiяльнiсть iз законами природи, соцiально-економiчними та техногенними процесами, зберiгати, примножувати i розвивати природу для майбутнiх поколiнь людей та цивiлiзацiї.
З позицiї культурологiчного пiдходу функцiї географiчної освiти можуть бути переорiєнтованi:
З передачi знань на трансляцiю культури, екопринципiв гуманiзму, екологiї i т. д.;
З розвитку "знаннєвого" культури на розвиток особистостi (як мети та результату географiчної освiти) - її iндивiдуальностi, системи цiнностей, географiчного мислення, досвiду творчої дiяльностi, її самоактуалiзацiї, самореалiзацiї, саморозвитку.
компетентностi та географiчної культури випускника середньої школи є наступнi:
Усвiдомлення просторово-часового єдностi та взаємозв'язку розвитку в географiчної реальностi природних, соцiально-економiчних, техногенних процесiв, об'єктiв i явищ;
Учень i вчитель на високому рiвнi внутрiшньо детермiнованої активностi i свiдомостi не тiльки здiйснюють освоєння знань географiї, але й стають об'єктами географiчної культури. На основi культуровiдповiдностi пiдходу ми пропонуємо реконструювати географiчна освiта з метою: пiдвищення його культуроємностi, особистiсно-смислового заохочення школярiв до географiї (Специфiка географiї - її природно-громадська сутнiсть. Географiя iнтегрує природнi, громадськi та технiчнi елементи наукового знання. Сучасна географiя вивчає просторово-часовi взаємозв'язки та взаємодiї у географiчнiй дiйсностi, що представляє собою цiлiсну систему "людина - природа - господарство - навколишнє середовище"); розвитку географiчного мислення i гуманiстичних позицiй школяра; формування культурних, цiннiсних смислiв природи i природоохоронної дiяльностi.
Спробуємо коротко охарактеризувати концепцiю трансформацiї змiсту географiчної освiти на основi культуровiдповiдностi. Перш за все, визначимо його кiнцеву мету - формування географiчної культури особистостi випускника. Така мета вимагає модернiзацiї змiсту, технологiї формування географiчної культури та визначення його розвиваючого потенцiалу. Географiчну культуру ми розумiємо як сукупнiсть матерiальних i духовних цiнностей, створених людством у процесi iсторичного розвитку. При поясненнi поняття "географiчна культура" необхiдно взяти за основу пiдроздiл загально географiчних знань i вмiнь на двi великi групи:
"персональний" внесок у загальну культуру пiдростаючого поколiння.
Розглянемо спочатку першу групу, яка включає три головнi складовi частини.
По-перше, це географiчнi знання, що беруть участь у формуваннi наукового свiтогляду школярiв. Географiя в школi завжди була i продовжує залишатися важливою свiтоглядної дисциплiною. До провiдних iдей шкiльних курсiв географiї вiдносять:
I. Ідеї, що вiдображають прояв основних рис i законiв дiалектики в географiчнiй оболонцi i її частинах:
Географiчна оболонка - якiсно своєрiдна матерiальна цiлiсна система взаємопроникних i взаємодiючих геосфер; в нiй все знаходиться в русi, змiнi, розвитку; взаємодiю компонентiв географiчної оболонки виявляється в обмiнi речовин i енергiї;
Географiчна оболонка неоднорiдна у своїй структурi: кожна її частина (зональнi i азональнi природнi компоненти) має свої iндивiдуальнi особливостi i разом з тим їй властивi загальнi закономiрностi розвитку;
Географiчна оболонка - саморозвинена система, що ускладнюються, у речовинному складi i процесах; їй властиво змiна в часi i просторi внаслiдок суперечливих впливiв внутрiземних i зовнiшнiх джерел енергiї.
II. Ідеї, що вiдображають прояв законiв дiалектики в економiко-географiчної реальностi:
Всi елементи, складовi господарство, всi процеси, що протiкають у ньому, взаємопов'язанi мiж собою;
Господарство - це система, що знаходиться в постiйному розвитку i характеризується вiдмиранням старого i проявом нового.
"природа i суспiльство":
Людина як частина природи;
Людина як фактор, що впливає на природу в процесi своєї господарської дiяльностi та її змiнює.
| 
