Алма-Ата - столиця Казахстану

Алма-Ата - столиця Казахстану РЕФЕРАТ З Географiї на тему:"Алмати" ЗМІСТ ВСТУП Назва Географiчне положення Екологiчна ситуацiя Історiя Алма-Ати Сучасна Алма-Ата Алма-Ата (казах. Алмати; до 1921 року - Вiрний) - найбiльше мiсто Казахстану. З 1927 по 1936 столиця Казакської АРСР, з 1936 по 1991 роки столиця Казахської РСР, з 1991 по 1997 столиця Республiки Казахстан. Алма-Ата була останньою столицею i найбiльшим мiстом Казахської РСР, потiм стала першою столицею i найбiльшим мегаполiсом Республiки Казахстан. Незважаючи на втрату статусу полiтико-адмiнiстративної столицi, мiсто є культурним i фiнансово-економiчним центром республiки i залишається єдиним мiстом-мiльйонником країни. Мiсто розташоване бiля пiднiжжя гiр Заiлiйського Алатау на крайньому пiвденному сходi республiки i має своєрiдний, досить м'який клiматичний режим з непростою екологiчною ситуацiєю. У червнi 2007 року мiсто був доданий до списку найдорожчих мiст свiту. [1]З кiнця 90-х мiсто переживає перiод справжнього економiчного та iнвестицiйного буму, а також iнтенсивного будiвництва. Назва У пiзнiше Середньовiччя в цьому районi iснувала стоянка тюркських i монгольських кочiвникiв -Алмати,1854 -на мiсцi казахського поселення Алмати закладена вiйськова фортеця Заiлiйское, потiм Верное, 1867 - Алматинске, 1867-1921 - Верний з 1921 - Алма-Ата,з 1993 у зв'язку з перейменуванням в офiцiйному вживаннi державними органами Казахстану росiйською i казахською мовами мiсто називається"Алмати". У Росiї мiсто, як i ранiше називають "Алма-Ата": 17 серпня 1995 опублiковано Розпорядження Адмiнiстрацiї Президента Росiйської Федерацiї № 1495 "Про написаннi назв держав - колишнiх республiк СРСР та їх столиць", вiдповiдно до якого у службовому листуваннi i офiцiйних переговорах представники Росiйської Федерацiї iменують колишню столицю Казахстану саме як "Алма-Ата". Всупереч поширенiй помилцi, "Алма-Ата" - це не похiдне вiд казахського "Алмати" /ɑlmɑtə /, яке за росiйською звучить майже як"Алмата". Це абсолютно iнша назва мiста. Мiф про походження назви вiд казахських слiв"алма"/ɑlmɑ/ (яблуко) i"ата"/ɑtɑ/ (дiд) з'явився в спробi пояснити етимологiю назви, придуманої 5 лютого 1921 року на зборах Президiї ЦВК Туркестанської АРСР в тодiшньому Верном. [2]Назва "Алма-Ата", що можна перекласти як "Яблуко-дiд", в казахському абсолютно безглуздо, так само, втiм, як i в росiйськiй мовi. Назва "Алмати" перекладається як "Яблуневий". Вiрний - обласне мiсто Семiречинськi областi, розташоване на речкe Алматинка, ... в 1854 роцi було засновано змiцнення В., для захисту останнiх вiд набiгiв гiрських кара-киргизiв, на мiсцi колишнього тут перш за поселення Алма-Ати (Яблунне) ... Тубiльцi, а почасти й росiяни, часто називають Вiрний по-старому - Алма-Ати... Мiсто Вiрний складається з Алма-Атинськiй станицi (стара частина мiста), Алма-Атинської висiлки, Татарськiй слобiдки i з Нового мiста, якi виникли на початку 1870-х рокiв Географiчне положення Мiсто Алма-Ата розташований в центрi Євразiйського континенту, на пiвденно-сходi Республiки Казахстан, на 77 ° схiдної довготи i 43 ° пiвнiчної широти, бiля пiднiжжя гiр Заiлiйського Алатау - найпiвнiчнiшого хребта Тянь-Шаню на висотi вiд 600 до 1650 метрiв над рiвнем моря. На однiй широтi з ним знаходяться Гагри i Владивосток. Клiмат в мiстi рiзко-континентальний, з великими коливаннями температур не лише протягом року, але i доби. З висоти менше 600 м мiськi вулицi втiкають на пiвнiч, в степ, в напiвпустелю, упираючись в спекотнi Прикаськеленськi Мойинкуми. У пiвденних житлових масивах на висотi 1500-1700 м над рiвнем моря в урочищi Медео i на Кам'янському Плато вiдчувається дихання льодовикiв. Багатий i рiзноманiтний тваринний i рослинний свiт Заiлiйського Алатау. Околицi Алма-Ати є частиною Ілi-Алатауського нацiонального парку, на територiї якого органiзованi природнi заказники i заповiдник. Багато рiдкiсних птахiв i тварин, що мешкають тут, занесенi до Червоної книги Казахстану. Серед них - снiговий барс, або iрбiс, що нинi прикрашає герб Алма-Ати. У пiднiжжя гiр зерновi, баштаннi, тютюновi плантацiї i виноградники змiнюються на фруктовi сади та ягiдники. Понад 8000 га мiської територiї займають сади i парки, сквери та бульвари. Саме тут знайшов свою батькiвщину знаменитий алматинський апорт. Мiсто розташоване на виносi древнiх i молодих вiдкладень рiчок Великої i Малої Алматинок та їх приток. iрськi рiчки i озера є основним джерелом для водопостачання мiста. Клiмат помiрно-континентальний, проте значно м'якше, нiж у бiльшостi мiст Казахстану. Середня температура сiчня -8 ° C, липня 22,3 ° C. Клiмат в мiстi носить набагато м'якший характер,нiж у Пiвнiчному та Центральному Казахстанi. iтню спеку в мiстi пом'якшує його бiльш пiднесене положення (650-950 метрiв вище за рiвень моря), прохолодний нiчний бриз з довколишнiх гiр, вкритих льодовиками навiть влiтку, велика кiлькiсть зеленi i безлiч дрiбних струмкiв, арикiв i рiчечок, найбiльшi з яких - Велика Алматинка, Мала Алматинка i Єсентай (Веснiвка). Взимку i восени клiмат декiлька пом'якшений теплими антициклонами з субтропiчних пустель Середньої Азiї. Зима в наиб. гiрських районах мiста значно м'якше, на вис. 1700метров над ур. м. сред. темп. сiчня дорiвнює -4-5гр. цельсiя. Тодi як на вис. 600метров над ур. м. сред. темп. сiчня дорiвнює -9 -10 гр. Цельсiя. Разом з тим, бiльш високе розташування мiста над рiвнем моря сприяє деякому вiдставанню в приходi весни. Бiльш того, сильнi снiгопади в результатi охолоджування повiтряних мас в горах можливi i досить частi в Алма-Атi навiть на початку травня, що нерiдко призводить до загибелi значної частини урожаю плодових, квiтучих якраз в цей перiод. Середньорiчна температура повiтря - 9,0 C ° Сiч Лют Бер Квi Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рiк Абсолютниймаксимум°C 18 20 28 33 35 40 42 41 38 31 25 19 42 Середнiймаксимум°C -1 0 7 17 22 27 30 29 24 16 7 1 15 Середнятемпература,°C -6 -5 2 11 16 21 24 22 17 9 2 -4 9 -12 -9 -2 6 11 15 18 16 11 4 -3 -8 4 Абсолютниймiнiмум,°C -30 -38 -25 -11 -7 2 7 5 -3 -12 -34 -32 -38 Нормаопадiв,мм 32 37 71 104 107 64 32 26 30 62 55 33 653 Екологiчна ситуацiя Алма-Ата характеризується досить складною екологiчною ситуацiєю з-за свого розташування в передгiрнiй улоговинi. Як i мають подiбнi характеристики рельєфу Афiни i Лос-Анджелес, Алма-Ата страждає через сильну загазованiсть повiтря, дефiциту будiвельних майданчикiв в мiськiй межi, прагненням населення жити ближче до центру мiста, а не на його околицях, деякiй перенаселеностi, масової мiграцiї сiльського населення до мiста та iнМiсто вiд початку був розрахований проектувальниками на 400 тис. жителiв, однак на даний момент тiльки офiцiйно зареєстроване населення мiста складає 1,26 мiльйона, а включаючи тимчасових i незареєстрованих мiгрантiв з областi та iнших регiонiв Казахстану, складає 1,5 мiльйона. У мiстi вiдчувається дефiцит будмайданчикiв. За словами президента Казахстану, до нього вже надiйшло безлiч пропозицiй вiд будiвельних фiрм знести тi або iншi об'єкти i на цих майданчиках побудувати новi комплекси, житло i офiси, перенести унiверситети, перенести "Казахфiльм", вiйськовий iнститут, госпiталь i т. д. Але президент виступив з пропозицiєю заборонити будь-яке будiвництво в Алма-Атi i перенести всi проекти i основний розвиток в передмiстя i мiста супутники навколо столицi. Характерною особливiстю супутникового розвитку Алма-Ати є його вiялоподiбно орiєнтованiсть на пiвнiч, захiд i схiд, i практично повна вiдсутнiсть будiвництва на пiвднi, де розташований високогiрний хребет Заiлiйський Алатау. Основними супутниками мiста в радiусi 50 кiлометрiвє мiста та селища. За свiдченнями археологiв першi поселення раннiх землеробiв i скотарiв на територiї сучасної Алма-Ати з'явилися ще в X-IX столiттях до н. е. У VI-III столiттях до н. е.. в цих мiсцях жили сакськi i пiзнiше усуньскiе племена. Саме до цього часу вiдносяться кургани сакiв, виявленi на територiї Алма-Ати i прилеглих до неї районiв. Найбiльшi з них заввишки до 20 метрiв i дiаметром бiля основи понад 100 метрiв розташовувалися по берегах рiчок Великої i Малої Алматинок, Веснiвка, Аксая. Сьогоднi бiльшiсть курганiв похованi пiд житловою забудовою. Пiзнiшi свiдоцтва датуються VIII-X столiттями н. е.. За свiдченням генуезьких купцiв в околицях Алма-Ати знаходилися декiлька мiських поселень. Одне з них називалося Алмати (за легендами монет, карбованих у цьому мiстi) i знаходилося на торговому шляху з Європи в Китай - Великому Шовковому шляху. шляху. До кiнця XVI столiття вiд Алмати залишилася лише невелика частина у виглядi великого аулу. Початок сучасному мiсту було покладено 4 лютого 1854, коли росiйським урядом було прийнято рiшення побудувати на лiвому березi рiчки Мала Алматинка вiйськове змiцнення. Навеснi 1854 поблизу руїн стародавнього Алмати почалося будiвництво Заiлiйського укрiплення, пiзнiше названого Вiрне. Будiвництвом керував майор Перемишельскiй i iнженер - поручик Александровський. До осенi того ж року будiвельнi роботи були завершенi. У рублених дерев'яних будинках i казармах розмiстилися 470 солдатiв i офiцерiв Заiлiйського загону. C середини 1855 у змiцнення починають прибувати росiйськi переселенцi. З їх прибуттям Вiрний починає швидко розвиватися. Поряд iз змiцненням виникають Велика i Мала Алматинський станицi, Татарська слобiдка. У 1856 р. було закладено Казенний сад (нинi Центральний парк культури i вiдпочинку), а в 1857 р. в районi Татарської слобiдки була побудована перша водяний млин. Увiйшовши в дiю в 1858 р. перший пивоварний завод поклав початок мiсцевої обробної промисловостi. До травня 1859 р. в змiцненнi вже налiчувалося 5 тис. жителiв, а в 1860 р. вiдкриваються першi поштове вiддiлення i шпиталь. 11 квiтня 1867 мiсто Вiрний стає центром Семiречинськi областi у складi Туркестанського генерал-губернаторства. 13 липня 1867 засновується Семiречинськi козацьке вiйсько. Одночасно був затверджений герб Семiречинськi областi: щит, обвитий гiрляндою яблуневих гiлок з плодами, розбитий на три поля. Верхнє - зображення фортецi, нижнє: лiворуч - хрест, праворуч-пiвмiсяць. Ставши центром Семiречинськi областi, Вiрний почав розвивати промисловiсть i ремесла. З'явилися спиртогорiлчаний i пивоварний заводи, фабрика з вироблення грубо-вовняного сукна. Найбiльшими пiдприємствами мiста були тютюновi фабрики Гаврилова (1875 г) i Кадкiна (1900). У мiстi були вiдкритi жiноче i чоловiче училища, приходськi i ремiсничi школи, а пiзнiше i чоловiча i жiноча гiмназiї. При мечетях дiяли мусульманськi школи. 28 травня 1887 вiдбувся найсильнiший землетрус, в якому загинуло 322 людини, було зруйновано 1798 цегельних будинкiв. Менше постраждали будови великої i малої станиць, зведенi з дерева. Згодом в мiстi була органiзована сейсмiчна i метеорологiчна станцiя пiд керiвництвом архiтектора А. П. Зенкова i розроблена система облiку сейсмiчностi при спорудi будiвель. Пiсля землетрусу для забудови мiста стало використовуватися в основному дерево. З нього були спорудженi великi будiвлi мiста - Будинок полку вiйськових зборiв, Кафедральний собор, Будинок громадських зборiв та iнДеякi споруди того перiоду збереглися i зараз є пам'ятниками iсторiї, архiтектури та охороняються державою. На згадку про трагедiю городяни поставили каплицю, яка була знесена в 1927 У 1918 р. в Верном встановлено Радянську владу. Мiсто з областю увiйшли до складу Туркестанської автономiї РРФСР. У 1921 Вiрний був перейменований в Алма-Ату. 3 квiтня 1927 з Кизилорда в Алма-Ату перенесена столиця Казакської АРСР у складi РРФСР. Це стало додатковим поштовхом до iнтенсивної забудови. З 1936 року (з моменту утворення Казахської РСР) Алма-Ата була столицею спочатку КазРСР, а потiм i незалежного Казахстану. Пiсля 1941 року, завдяки масовiй евакуацiї заводiв i робiтникiв з європейської частини СРСР пiд час Великої Вiтчизняної Вiйни, Алма-Ата з адмiнiстративно-торговельного пункту з прикордонно-охоронним призначенням i слаборозвиненою промисловiстю перетворилася на один з найбiльших промислових центрiв Радянського Союзу. Особливу роль у цьому процесi зiграло розташування мiста, що знаходився в глибокому тилу. За 1941-1945 роки промисловий потенцiал мiста збiльшився в рази. Економiчно активне населення мiста виросло з 104 тисяч чоловiк в 1919 до 365 тисяч у 1968. У 1967 роцi в мiстi налiчувалося 145 пiдприємств, причому основна їхня маса - пiдприємства легкої та харчової промисловостi, що кiлька вiдрiзняло мiсто вiд типового радянського ухилу в бiк важкої промисловостi i виробництва засобiв виробництва. оловними галузями промисловостi були - харчова (36% валової продукцiї промисловостi), що базується в основному на мiсцевому рясному плодоовочевому сировину, i легка промисловiсть (31%). Основнi заводи i пiдприємства харчової промисловостi: м'ясоконсервний, борошномельно-круп'яної (з макаронної фабрикою), молочний, шампанських вин, плодоконсервний, тютюновий комбiнати, кондитерська фабрика, заводи лiкеро-горiлчаний, винний, пивоварний, дрiжджовий, легкої промисловостi: текстильний i хутряний комбiнати, фабрики бавовнопрядильна, трикотажна, взуттєвi, швейнi, полiграфiчний комбiнат. Важка промисловiсть складала 33% виробництва i була представлена пiдприємствами важкого машинобудування, є заводи електротехнiчний, ливарно-механiчний, вагоноремонтний, ремонтно-пiдшипниковий, будматерiалiв, Деревообробний, залiзобетонних конструкцiй i будiвельних деталей, домобудiвний комбiнат. Паливно-енергетична база Алма-Ати також була створена в цей перiод i базувалася в основному на вугiллi Кузбасу i Карагандинського басейну, в мiстi були побудованi ряд теплових електростанцiй (ТЕЦ) на вугiллi й мазутi, завершено будiвництво каскаду ГЕС на рiчцi Велика Алматинка; на пiвнiч - на рiчцi Або в 1969-1970 була зведена Капчагайське ГЕС. Сучасна Алма-Ата В Алма-Атi поки залишаються Нацiональний банк Казахстану i деякi посольства, решта урядовi установи переведенi в Астану. 1 липня 1998 був прийнятий Закон про особливий статус мiста. Алма-Ату неофiцiйно називають "Пiвденною столицею". У 10-9 столiттях до нашої ери в епоху бронзи на територiї сучасного мiста з'явилися першi поселення раннiх землеробiв i скотарiв. Про це свiдчать слiди давнiх поселень Теренкара i Бутакти, що розташовуються на територiї мiста. Знайденi керамiка, кам'янi знаряддя, вироби з кiстки i металу. 7 ст. до нашої ери - рубiж н. е.. В епоху сакiв район Алма-Ата стала мiсцем проживання сакських i пiзнiше усуньскiх племен. Вiд цього часу залишилися численнi курганнi могильники та поселення; серед них видiляються величезнi кургани знатi "сакських царiв". Найбiльш вiдомими знахiдками є "Золота людина" з Іссикского кургану, Жалаулiнскiй скарб, Каргалiнская дiадема, Семiречинськi "художня бронза" - свiтильники, жертовники, котли. В епоху сакiв i усуней територiя Алмати стає центром раннєдержавне освiти на територiї Казахстану. 8-10 ст. н. е.. Наступний етап життя на територiї Алма-Ати пов'язаний з епохою середнiх вiкiв, часом розвитку мiської культури, переходом до осiлостi, розвитком землеробства i ремесла, появою на територiї Семирiччя численних мiських поселень, розкопки яких виявили численнi знахiдки керамiки, виробiв з металу i кiстки. У 10-14 ст. мiста, що знаходяться на територiї "Великий Алма-Ати", втягуються в орбiту торговельних зв'язкiв, якi функцiонували на трасi Великого Шовкового шляху. Алма-ата стає одним з торгових, ремiсничих i сiльськогосподарських центрiв на Великому Шовковому шляху, що мають монетний двiр. Про це свiдчить знахiдка на територiї нинiшнього датуються 1913 столiттям двох срiбних дирхемiв, де вперше згадується назва мiста Алмати. 15 в. - 18в. У зв'язку iз згасанням Великого Шовкового шляху на данiй територiї вiдбувається деградацiя мiського життя. Тим не менш, цей перiод був насичений важливими полiтичними подiями, що зробили великий вплив на iсторiю району Алма-Ати та Казахстану в цiлому. Тут проходять важливi етнополiтичнi процеси, формування самобутньої культури Жетису. До осенi 1854 вiйськове змiцнення Вiрне в основному було готове. Змiцнення Вiрне являло собою в планi неправильний, обнесений частоколом п'ятикутник, одна сторона якого розташовувалася уздовж Малої Алматинка. Згодом дерев'яний частокiл був замiнений стiною iз сирцевої цегли з бiйницями. Основнi будови зводилися навколо великого плацу для вiйськових оглядiв та навчань. У 1855 роцi прибули першi поселенцi з Центральної Росiї, якi заклали основу Великий, Малої Алматинський станиць i Татарськiй слобiдки. У цьому ж роцi в Вiрне перенесено адмiнiстративний центр Алатауського округу. У 1856 роцi закладено Казенний сад. Завезено першi 5 бджолиних сiмей (вуликiв), що поклали початок бджiльництва в Семирiччi. У цьому ж роцi в змiцненнi вiдкритi поштове вiддiлення i шпиталь, розпочато вiспощеплення мiсцевого населення. 11 квiтня 1867 змiцнення Вiрне перейменовано в мiсто Вiрний - адмiнiстративний центр новоствореної Семiречинськi областi. 13 липня Указом Олександра II з 9-го i 10-го полкових округiв Сибiрського Козачого вiйська засноване Семiречинськi козацьке вiйсько. "Комiтет по влаштуванню мiста Вiрного". У 1868 роцi складено перший проектний план будiвництва мiста. Органiзовано Семiречинськi обласний комiтет "Товариства пiклування про торгiвлю". У 1869 роцi в Верном вiдкрита перша друкарня Семiречинськi обласного правлiння. У березнi 1870 при Казенному саду вiдкрито училище садiвництва. Почала виходити газета "Семiречинськi обласнi вiдомостi". У 1872 роцi в Верном вiдкритi перша аптека i аматорський театр. У 1876 роцi в мiстi вiдкритi чоловiча i жiноча гiмназiї. 17 листопада 1877 в Верном почала працювати Мiська дума i управа. Перший "Мiський голова" був П. М. Зенков. У 1878 роцi заснована Мiщанська управа. Органiзовано метеорологiчнi спостереження. У 1879 роцi в мiстi Верном 43 вулицях дани назви. Органiзовано Статистичний комiтет, проведено перший перепис населення. У жовтнi вiдкрито перший дитячий притулок, що складається у вiдомствi установ iмператрицi Марiї. 27 травня 1887 в Верном стався землетрус величезної сили. Матерiальнi збитки склали 2548208 рублiв. Тодi ж був органiзований сейсмологiчний пункт. У 1883 роцi "вимощена камiнням" перша вулиця мiста - Торгова (нинi Жiбек-Жоли). У 1894 роцi закладена мiська гай пiд назвою Алферовская (нинi - гай iменi Баума). У 1897 роцi в Верном вiдкритий стоматологiчний кабiнет. У 1899 - закiнчено будiвництво магiстрального арика. У 1900 роцi в Верном органiзована перша обласна сiльськогосподарська та промислова виставка Семирiччя. У 1902 роцi в мiстi утворено Семiречинськi вiддiлення "Росiйського географiчного товариства". Головою правлiння став О. М. Винокуров, товаришем голови - В. Є. Недзвецький. У 1909 роцi в Верном вiдкрита майстерня, виготовляються вiялки, перше пiдприємство в Семирiччi з виробництва сiльськогосподарських машин. "Шахворостов з синами та Пестов" i цигарковий "Пестов i Радiонов". 22 грудня стався землетрус великої руйнiвної сили. У 1912 роцi в мiстi вiдкрилася гiльзового фабрика "Унiон". Перший телефонний дзвiнок пролунав в однiй з будiвель на вулицi Капальской (нинi Д. Кунаева). У 1913 роцi в Верном вiдкрилася бiблiотека iменi Л. М. Толстого. У цей час у мiстi налiчується 10 лiкарiв, 10 фельдшерiв, 3 зубних технiка, мiська лiкарня на 25 лiжок. З 2 по 13 сiчня 1918 року в Верном вiдбувся Другий обласний з'їзд Рад селянських депутатiв, на якому прийнято рiшення щодо передачi влади в мiстi Радам. 22 березня Раднарком Семiречинськi областi лiквiдував органи переселенського управлiння i прийняв рiшення публiкувати офiцiйнi постанови росiйською i казахською мовами. У травнi нацiоналiзованi пiдприємства торгового дому "Микита Пугасов i сини". У 1918 роцi в Верном була утворена Народна консерваторiя. У травнi 1919 року в Верном проведено обласний злiт акином, в якому активну участь брав Жамбила жаба. На початок 1920 року в мiстi налiчувалося п'ять концертних залiв i цирк-шапiто на Гостiнодворской площi. 24 травня 1920 з iнiцiативи Д. Фурманова в Верном вiдкритi Казахськi педагогiчнi курси. 5 лютого 1921 на засiданнi обласних мiських органiзацiй мiсто Вiрний перейменовано i названо Алма-Атой. У нiч з 8 на 9 липня на мiсто по руслу рiчки Мала Алматинка обрушився гiгантський грязекаменний потiк. Майже три мiльйони кубiчних метрiв селевий маси зруйнували 65 i пошкодили 82 житлових будинки, 18 млинiв, 177 господарських споруд, 2 шкiряних заводу, тютюнову фабрику. 28 березня 1927 VI Всеказахстанскiй з'їзд Рад прийняв рiшення про перенесення столицi з Кзил-Орди в Алма-Ату. У 1929 роцi в Алма-Ату з Кзил-Орди перенесена столиця Казахстану, звiдти ж був переведений казахський театр. Заснована Республiканська публiчна бiблiотека iменi О. С. Пушкiна. У березнi 1932 року в мiстi стала до ладу швейна фабрика № 1. Засновано Алма-Атинськiй музичне училище iменi П. Чайковського. У 1933 роцi в Алма-Атi органiзований Казахський музичний театр, що поклав початок оперному театру. Вiдкрився росiйський драматичний театр. Стали до ладу ферментацiйний i "XX рокiв Жовтня" заводи. З 12 по 20 червня 1934 року в Алма-Атi проходив перший з'їзд письменникiв Казахстану. У цьому ж роцi вiдкрився театральний технiкум. Вступив до ладу Алма-Атинський механiчний завод. Створено Казахський державний унiверситет iменi С. Кiрова. Заснований музичний уйгурська театр. Створено гiрничометалургiйний iнститут (нинi - Технiчна академiя). Вступив до ладу перший житловий комбiнат. У 1935 роцi в мiстi пущена перша черга ЦЕС потужнiстю 3000 кiловат. Вiдкрито парк культури i вiдпочинку iменi М. Горького. Заснована Казахська державна фiлармонiя iменi Джамбула. Створено росiйська оперна група. У мiстi з'явилося 5 таксомоторiв. У 1936 роцi в Алма-Атi проведено районування, утворено 3 райони: Ленiнський, Радянський i Фрунзенський. У цьому ж роцi стали до ладу: плодоконсервний комбiнат, тютюнова та сапоговаляльная фабрики, цегельний i молочний заводи. Створено трест "Зеленбуд", вiдкритi Художня галерея iменi Т. Шевченка, хiрургiчний корпус мiської лiкарнi, органiзований зоологiчний сад. У 1939 роцi в мiстi став до ладу шарикопiдшипникових завод. У 1941 роцi стали до ладу швейна № 2 i хутряна фабрики. У липнi сформована 316 стрiлецька дивiзiя, командиром якої призначено генерал-майор І. В. Панфiлов. За героїзм i мужнiсть у боротьбi з гiтлерiвцями пiд Москвою дивiзiя перейменована у 8-у гвардiйську стрiлецьку. 23. 11. 1941 року дивiзiї присвоєно iм'я генерал-майора І. В. Панфiлова. У груднi в Алма-Атi сформована 38-а дивiзiя, яка за мужнiсть i героїзм перейменована в 73-у гвардiйську Сталiнградську стрiлецьку дивiзiю. 7 листопада в Алма-Атi вiдбулося вiдкриття нової будiвлi театру опери та балету. Засновано Алма-Атинська кiностудiя художнiх фiльмiв. У цьому ж роцi стали до ладу бавовнопрядильна фабрика, заснована на базi обладнання, евакуйованого з Реутовской бавовнопрядильної фабрики i трикотажна фабрика на базi обладнання евакуйованої в Алма-Ату Івановської трикотажної фабрики. Створено артiль "Кожкомбiнат", перетворена в 1953 роцi в Алматинський кожобувькомбiнат, а потiм у шкiряний завод. Вступив до ладу дiючих пiдприємств Алма-Атинський завод важкого машинобудування, заснований на базi iнструментального i ковальсько-пресового цехiв Луганського паровозобудiвного заводу. Запрацювала шкiргалантерейна фабрика. Радянської Армiї. Фонд утворився за рахунок надпланової продукцiї, в нього було вiдраховано 12 мiльйонiв рублiв. У 1944 роцi в Алма-Атi став до ладу ливарно-механiчний завод. У цьому ж роцi заснована Алма-Атинська державна консерваторiя. У 1945 роцi в мiстi вiдкрито театр юного глядача. 2 червня 1946 опублiковано постанову Президiї Верховної Ради. Ради Мiнiстрiв республiки i ЦК КП (б) Казахстану "Про заснування в Алма-Атi Казахської Академiї наук". У цьому ж роцi заснована гiрничо-фiзична обсерваторiя. У 1952 роцi в Алма-Атi став дiяти завод емальованого посуду та меблева фабрика. У 1953 роцi в мiстi здана в експлуатацiю ГЕС № 1. Заснований Горхiмкомбiнат, перетворений в 1955 в "Кожобувькомбiнат, а в 1959 - у взуттєву фабрику № 2. У 1957 роцi став до ладу Алма-Атинський хутряний комбiнат, створений на базi шорно-сирицевi заводу. обудовано нову будiвлю Будинку уряду, Будинок полiтичної освiти, будинок Академiї наук Казахстану. ступила в дiю перша черга Центрального республiканського стадiону. в дiю ГЕС № 2. У 1960 роцi в Алма-Атi встановлено пам'ятник Абаю. У цьому ж роцi став до ладу широкоекранний кiнотеатр "Цiлинний". 18 червня 1961 в Алма-Атi вiдкрилася виставка досягнень народного господарства Казахстану. Органiзовано домобудiвний комбiнат (АДК) на базi заводу залiзобетонних виробiв. У 1962 роцi в межi мiста Алма-Ати увiйшли населенi пункти Мала станиця i Порт-Артур Ілiйського району. Набули в експлуатацiю новi будiвлi Казахського державного академiчного ордена Трудового Червоного Прапора театру iменi Ауезова, Центрального державного архiву Республiки Казахстан, мiського Палацу пiонерiв, унiвермагу "Дитячий свiт", "Будинку спiлок", Інституту геологiчних наук АН Казахстану. У 1964 роцi в мiстi побудованi будiвлю полiклiнiки Фрунзенського району, панорамного кiнотеатру "Цiлинний" на 1600 мiсць, енергобудiвний технiкуму. У 1965 роцi здано в експлуатацiю нова будiвля Інституту фiзкультури, будiвля Казахського науково-дослiдного iнституту очних хвороб, перша черга бавовняного комбiнату. Площа мiста на 2003 рiк становить бiльше 320 км ² [4]. Територiя мiста подiляється на 7 районiв: Алмалiнскiй - 19,0 км ² Ауезовскiй - 77,2 км ² ² Жетисускiй - 51,0 км ² Медеускiй - 83,8 км ² Турксiбскiй - 66,5 км ² ^ Алатауського (видiлений з Ауезовского - червень 2008). наявностi виробничої i соцiальної iнфраструктури.