Автономна Республіка Крим

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ «Автономна Республiка Крим» Автономна республiка Крим утворена як Кримська область 30 червня 1945 року, статус республiки одержала в 1991 роцi.Її площа становить 26,1 тис. кв. км (4,3% вiд територiї України). Чисельнiсть населення - 2134,7 тис. чоловiк (4,3% населення України), у тому числi мiське населення - 1338,3 тис. чоловiк (62,7%), сiльське - 796,4 тис. осiб (37,3%). Щiльнiсть населення - 81,8 чол. на кв. км. республiки з пiвночi на пiвдень становить 210 км, iз заходу на схiд - близько 325 км. По сушi межує з Херсонською областю. З материком Крим з'єднаний вузьким (8 км) Перекопським перешийком, по якому проходять залiзниця i автомобiльна дороги. Другий транспортний вихiд з територiї Криму - за штучної насипу через Сиваш. Дiє також поромна переправа "Кавказ" мiж Керчю i Таманським пiвостровом Росiї. В адмiнiстративному вiдношеннi республiка включає в себе 14 адмiнiстративних районiв, 16 мiст, в тому числi 11 мiст обласного пiдпорядкування, 56 селищ мiського типу, 957 сiльських населених пунктiв. Адмiнiстративний центр - мiсто Сiмферополь, перша згадка датована XVI столiттям, мiстом є з 1784 року. Населення мiста налiчує 338,9 тис. осiб. гiрську (Гiрський Крим). Вздовж пiвденного пiднiжжя Кримських гiр простягається вузька смуга галечниковi Пiвденного берега Криму. Кориснi копалини представленi залiзними рудами, родовищами природного газу на шельфi Азова, а також родовищами будiвельних матерiалiв. У районi Карадага родовища напiвдорогоцiнного камiння. Пiвденний берег Криму - одна з найважливiших курортних зон СНД (клiматотерапiя, морськi купання з червня по жовтень, бруду). Рiчки Криму невеликi i маловоднi (р. Салгир, Бельбек, Чорна, Кача, та iн), на найбiльших з них створенi водосховища, службовцi джерелами водопостачання мiст. Найбiльшою водною артерiєю є Пiвнiчно-Кримський канал, водами якого зрошуються поля. У Криму велике кiлькiсть лиманних солоних озер (оз. Сасик, Червоне, Сакське та iн.) Кримський пiвострiв є спрадавна слов'янської землею (слов'яни проникають i селяться тут вже у VIII столiттi). Найдавнiшими мешканцями пiвострова вважаються кiммерiйцi, якi в основному жили в Пiвнiчному Причорномор'ї i селилися в Криму. У роки середньовiччя частина Кримського XII ст.). Спiвострова входила до давньоруське Тмутараканське князiвство (X 1475 по 1774 рр.. Воно було васалом Османської iмперiї. Через 12 рокiв її територiя увiйшла до складу Новоросiйської губернiї. Наприкiнцi XVIII столiття Крим став iнтенсивно заселятися вихiдцями з центральних районiв Росiї. 18 жовтня 1921 утворена Кримська АРСР. У 1944 р. з Криму були виселенi кримськi татари i представники iнших неслов'янських народiв. Пiсля закiнчення вiйни сюди почалося переселення населення з територiй СРСР, якi особливо сильно постраждали. У червнi 1945 р. Кримська АРСР була перетворена в Кримську область. У 1954 р. Кримська область зi складу РСФСР була передана до складу Української РСР. У 1991 р. Кримська область була перетворена в Республiку Крим, яка входить до складу України. Крим являє собою яскравий приклад складної мультинацiональної i мультикультурному соцiальної системи. Протягом 1990-х рокiв у цiлому по Криму фiксується стабiльна тенденцiя зниження чисельностi населення. Спад чисельностi регiону визначається як природним спадом, так i мiграцiйним вiдпливом, причому їх спiввiдношення в Криму практично рiвне. Вiковий склад населення республiки характеризується бiльш високою часткою осiб працездатного вiку в порiвняннi з середньоукраїнськi показники i кiлька пiдвищеним питомою вагою молодших вiкових груп. Історично в Криму склалася складна етнiчна структура населення. Українська регiональна громада Криму - сама нечисленна в Українi. Найбiльша частка населення Криму представлена росiйськими (на їх частку в загальнiй складностi припадало понад 2 / 3 всього населення), в той час як українцi складали трохи бiльше чвертi його жителiв. Протягом 1990-х рокiв в етнiчнiй структурi населення Криму намiтилися деякi змiни. Вони пов'язанi, по-перше, з мiграцiйним припливом кримських татар i вiдтоком представникiв iнших етносiв (перш за все росiян) за межi республiки. Найбiльша кiлькiсть кримських татар зафiксована в центральних i захiдних районах республiки, в деяких з них частка кримських татар складає бiльше 25%. Серед релiгiйних органiзацiй переважають громади Української православної церкви Московського Патрiархату, також досить помiтний вплив мають мусульманськi органiзацiї. характерна специфiчна структура розселення. Її основу складають кiлька базових елементiв. По-перше, це два великих центри Сiмферополь i Севастополь i, по-друге, двi "курортнi" груповi форми розселення - пiвденнобережна i Саксько-Євпаторiйська. Порiвняно рiвномiрна i досить протяжна однорiдна мережа розселення спостерiгається в степовiй частинi пiвострова. У двох центрах розселення Криму i тяжiють до них населених пунктах в цiлому проживає близько третини всього населення Криму. У межах Пiвденнобережне лентообразной групи мiськрад концентрується в цiлому майже понад 17% усього населення республiки, або майже 15% усього населення пiвострова, включаючи Севастополь. У захiднiй курортнiй зонi, до складу якої входять мiста Саки i Євпаторiя, а також близькi населенi пункти, сумарна кiлькiсть наявного населення складає приблизно 9% населення республiки. Природно-клiматичнi умови пiвострова визначили провiдне розвиток санаторно-курортного господарства, яке має мiжнародне значення. Значною мiрою з цiєю сферою дiяльностi пов'язана спецiалiзацiя та iнших галузей сфери послуг. У галузевiй структурi промислового комплексу провiдне мiсце займає харчова промисловiсть, орiєнтована на переробку мiсцевої сировини. Серед її галузей загальноукраїнського значення вiдiграють виноробна (Массандра), рибообробне (Керч, Ялта), консервна (Сiмферополь), ефiромасленiчная (Сiмферополь, Бахчисарай, Алушта, Судак) i тютюново-ферментацiйний (Ялта, Сiмферополь, Феодосiя). У Криму функцiонує хiмiчний комплекс, який представлений Сiмферопольським заводом пластмас, Сакським хiмiчним заводом i iншими. Сiльське господарство багатогалузеве. Однак провiдна роль належить зерновим господарству. На поливних землях вирощують рис i технiчнi культури. Розвинене садiвництво i виноградарство, вирощування ефiрно-олiйних культур. "Судацька фортеця" у м. Судак, державний iсторико-архiтектурний заповiдник у м. Бахчисарай, Алупкiнський державний палацово-парковий музей-заповiдник. Вигiдне економiко-географiчне положення Автономної Республiки Крим обумовлено тим, що автономiя займає територiю Кримського пiвострова, розташованого на пiвднi Схiдної Європи мiж 46 ° 15'-44 ° 23 'пiвнiчної широти i 32 ° 29'-36 ° 39' схiдної довготи. Площа Автономної Республiки Крим займає 26,1 тис. км2, моря i його затоки Сиваша. Чорне море2) ця плоскодонна улоговина бiльш нiж у 15 разiв перевершує площу Кримського пiвострова. Азовське море, навпаки, дуже мiлководне. Найбiльша глибина не перевищує 13,5 м. Набагато уступає воно Чорному морю i по площi (37 600 км2). З пiвночi на пiвдень пiвострiв простягнувся на 180 км, а з заходу на схiд - на 360 км. Межує з Херсонською i Запорiзькою областями України, Краснодарським краєм Росiйської Федерацiї. У Криму переважають морськi кордони, довжина берегової лiнiї становить близько 1500 км. Багатством Криму є його м'який, близький до середземноморського, клiмат, для якого характерно достаток сонця, тепла i свiтла. Клiмат Криму визначається його географiчним положенням, рельєфом i впливом омивають морiв. Для нього характерна велика кiлькiсть годин сонячного сяйва, але разом з тим для бiльшостi районiв - нестача вологи. Велика кiлькiсть сонячних днiв (2180-2470 годин на рiк), тепле море, помiрно вологе повiтря, насичене солями моря, прекраснi мiнеральнi джерела, ефективнi лiкувальнi грязi - все це робить незабутнiм перебування на пiвостровi. Клiмат пiвнiчної рiвнинної частини Криму помiрно-континентальний з короткою малоснiжною зимою i помiрно жарким посушливим лiтом. За кiлькiстю тепла i вологи Крим вiдноситься до числа вiдносно сприятливих районiв для розвитку землеробства. Вiдбувається активна вегетацiя пшеницi, кукурудзи, бiльшостi плодових культур i винограду. Крим по праву називають природною перлиною Європи. Тут, на стику помiрних i субтропiчних широт, найрiзноманiтнiшi природнi ландшафти: гори i рiвнини, стародавнi вулкани i сучаснi грязьовi сопки, моря й озера, лiси i степи, природа Кримського субсередземномор'я i напiвпустелi Присивашшя... Невипадково цей куточок унiкальної землi здавна привертає увагу людей, а в останнi десятилiття став дiйсною «меккою» для мiльйонiв курортникiв i туристiв. З висоти пташиного польоту, чи при поглядi на фiзичну карту Криму, можна добре уявити собi основнi риси географiї пiвострова. Немов стародавнє iм'я кiстяка Тавриди, височiє на пiвднi Гiрський Крим. На пiвнiч вiд нього простягаються рiвнини, на сходi розкинулася Керченська пагорбкуватiсть. Кримськi гори велетенським кам'яним рубцем вiдсiкають притиснувшийся до Чорного моря субсередземноморський Пiвденний берег Криму, а пiвнiчнiше їх, ребрами гряд, простирається лiсостепове передгiр'я. Кримськi гори стрiмкою стiною обриваються в бiк морського узбережжя, а протилежнi їхнi схили пологi. Найвищi вершини - Роман-Кош (1545 м), Ай-Петрi (1232 м), Чатир-Даг (1527 м), Пiвнiчна Демерджи (1356 м), Стрiмкi стiни, висотою вiд 200 до 400 метрiв, простягаються уздовж узбережжя вiд мису Айя до селища Гурзуф. По територiї республiки протiкає 257 рiчок довжиною бiльш 5 км. Найбiльш велика - Салгiр, довжиною 220 км, а найбiльш повноводна - Бельбек (витрата води до 150 лiтрiв в секунду). На пiвостровi, головним чином, уздовж узбережжя, нараховується бiльше 50 солоних озер, якi використовуються для одержання солей i лiкувальних грязей: Сакське, Сасик, Донузлав, Бакал, Старе озеро, Червоне озеро, Акташське, Чокракське, Узунларське та iн У Криму з кожним роком усе бiльше вiдпочиваючих i туристiв: за останнi 70 рокiв потiк рекреантiв зрiс у 100 разiв!У цих умовах особливу цiннiсть i науково-екологiчний iнтерес представляє природно-заповiдний фонд Криму. екологiчну ситуацiю на пiвостровi. Крим є унiкальним регiоном України, де на порiвняно невеликiй територiї розташовано 152 об'єктiв природно-заповiдного фонду, в тому числi: 6 природних заповiдникiв, 30 заказникiв, 69 пам'ятникiв природи, 2 ботанiчних сади, 1 дендрологiчний парк, 31 парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва, 8 заповiдних урочищ, 1 зоопарк. У Криму вiдомо бiльш 200 родовищ корисних копалин. Загальнодержавне значення мають залiзнi руди (Керченський залiзорудний басейн), солi Сиваша i приморських озер (Старе, Червоне та iн), природний газ (Чорноморськi родовища), флюсовi вапняки (Балаклавське, Керченське родовища та iн), цементнi мергелi (Бахчисарай), гончарнi й вiдбiлюючi глини (передгiр'я). Для лiкувальних i рекреацiйних цiлей використовуються лiкувальнi грязi i мiнеральнi джерела (Саки, Євпаторiя, Феодосiя та iн), пiщанi i гальковi пляжi (захiдне i пiвденне узбережжя, Приазов'я). Клiматичнi умови Криму дуже рiзноманiтнi. Крим оточений водним басейном, перетнутий гiрським плато, з пологими схилами на пiвнiч i крутiшим - на пiвдень (до Чорного моря), який захищений вiд впливу пiвнiчних вiтрiв. Гори прорiзають долинами. На рiзних висотах над рiвнем моря зустрiчаються свої умови, що впливають на характер клiмату. Кожен схил кримських гiр має свої клiматичнi умови, бо пiддається в бiльшiй чи меншiй мiрi впливу тих чи iнших панiвних вiтрiв. Найтеплiшою частиною Пiвденного берега є простiр вiд мису Айя до мису Ай-Тодор, так як ця частина узбережжя знаходиться як би в вiтрової тiнi вiд холодних пiвнiчних i пiвнiчно-схiдних вiтрiв. Вiд Ай-Тодора вже стає помiтним вплив схiдних вiтрiв i, таким чином, друге мiсце за теплотi займає частину Пiвденного берега вiд Ай-Тодора до Алушти, а третє мiсце за теплотi - вiд Алушти до Коктебеля, причому ступiнь поступового переходу вiд теплого клiмату до бiльш холодного як би варто паралельно з поступовим зниженням висот гiр вiд Алушти до Феодосiї. Феодосiя вже вiдкрита пiвнiчним i пiвнiчно-схiдним вiтрам, i її клiмат, що має свої мiсцевi особливостi, ближче пiдходить до клiмату Керченського пiвострова. Тепле повiтря, що приходить в Крим з пiвдня, вiдносно вiльно проникає через невисокi Кримськi гори в степовi райони пiвострова. При вторгненнi ж холодного щiльного арктичного повiтря гори перешкоджають його проникненню на ПБК. У цьому планi дуже показово порiвняння середньої сiчневої температури повiтря в центральнiй частинi рiвнинного Криму (смт. Красногвардiйське) i в Ялтi - вiдповiдно -2 ° С i +4 ° С. Якби в Криму не було гiр, то Пiвденний берег мало чим вiдрiзнявся б вiд степового узбережжя Чорного та Азовського морiв. При цьому велика роль не стiльки висоти Кримських гiр, скiльки їх загального напрямку - iз заходу на схiд, паралельно узбережжю. Крим вiдноситься до числа найбiльш сонячних районiв європейської частини СНД. Рiчна тривалiсть сонячного сяйва тут змiнюється в межах 2180 - 2470 годин. Особливо вона велика на морському узбережжi, де бриз перешкоджає утворенню хмар. З рiчної суми радiацiї Крим отримує взимку приблизно 10%, навеснi - 30%, влiтку - 40% i восени - 20%. Найбiльша кiлькiсть сонячного тепла пiвострiв одержує теж влiтку. Мiнiмальна кiлькiсть припадає на гiрськi райони, а максимальне - на захiдне узбережжя. Але як би там не було, у груднi та сiчнi на одиницю земної поверхнi за добу надходить тепла в 8 -10 разiв бiльше, нiж, наприклад, в Санкт-Петербурзi. Взимку над пiвденною частиною європейської територiї СНД у широтному напрямку часто встановлюється вiсь пiдвищеного атмосферного тиску, а над Чорним морем - зона зниженого тиску. Внаслiдок цього в Крим часто вторгаються холодний i сухий континентальний повiтря помiрних широт або арктичне повiтря. З цим пов'язанi рiзкi зниження температури та сильнi пiвнiчно-схiднi вiтри. У той же сезон вiдносно часто сюди приходять циклони з Середземного моря, якi приносять тепле повiтря тропiкiв. Середземноморськi циклони, як правило, затримуються в пiвнiчно-захiднiй частинi Чорного моря. Внаслiдок цього тепле повiтря впливає, перш за все,на пiвденно-захiдну частину гiрського Криму. Саме тому зима в Криму волога iз частим випаданням опадiв i малим випаровуванням. Тим не менш, взимку опадiв випадає майже в три рази менше, нiж влiтку. температури вже вiд лютого до березня. Весна - найбiльш сухий i вiтряний сезон року з частими «поверненнями холодiв», з нiчними морозами, ранковими заморозками, особливо в улоговинах i рiчкових долинах передгiр'я, що негативно позначається на ранньоквiтучих кiсточкових плодових деревах i теплолюбна виноградi. Влiтку в Криму переважає ясна, жарка погода з проявом мiсцевих бризiв, гiрничо-долинних i схильних вiтрiв. Внаслiдок того що континентальне повiтря помiрних широт перетвориться тут у мiсцевий тропiчний, на пiвостровi переважає посушлива погода. Осiнь тут - кращий сезон року. Погода тиха, сонячна i помiрно тепла. Осiнь теплiше весни на 2 - 3 ° С у центральних i на 4 - 5 ° С у приморських районах. Рiзка змiна погоди вiдбувається, як правило, у другiй половинi листопада. У Криму рiчне змiна температури майже збiгається зi змiною припливу сонячної радiацiї. Середньомiсячнi температури повiтря в основному змiнюються з пiвночi на пiвдень, за винятком Пiвденного узбережжя, де змiни вiдбуваються на схiд та на захiд. Найчастiше найбiльш холодним мiсяцем є сiчень або лютий. Найнижча середня температура (-4 ° С) в сiчнi спостерiгається в горах, а найбiльш висока (близько 5 ° С) - на ПБК. Найвища середньомiсячна температура найчастiше в липнi, коли вона досягає +23 +24 ° С, у горах - 16 ° С. Протягом доби найбiльш низькi температури спостерiгаються перед сходом сонця, а найбiльш високi - в 12 - 14 годин. Бризової вiтри знижують денну температуру та пiдвищують нiчну, у результатi чого добова амплiтуда на морському узбережжi менше, нiж удалинi вiд нього. Абсолютний мiнiмум температури повiтря буває переважно в сiчнi - лютому i становить у передгiр'ї, i до -37 ° С. мiсяць. Найбiльша температура повiтря, що спостерiгалася в Криму, 38. 1 ° у тiнi була вiдзначена в Севастополi. Найменша температура -30 ° спостерiгалася в Криму в районi Сiмферополя i Красноперекопська. Таким чином температура в Криму змiнюється в межах 68. 1 °, маючи рiчнi середнi значення вiд 10 ° до 13 °. На 01. 11. 2009 року в Автономнiй Республiцi Крим проживало 1966,4 тис. чол. Протягом 2009 року кiлькiсть населення зменшилася, на що, головним чином, вплинуло природне скорочення. Унаслiдок внутрiрегiональної мiграцiї в 2009 роцi мiське населення збiльшилося за рахунок сiльського. Населення Автономної республiки Крим розмiщено по територiї пiвострова нерiвномiрно. При середнiй щiльностi населення 75,4 чол. / км2, щiльнiсть у рiвниннiй частинi Криму перевищує 30 чол. / км2, у горах - близько 10 осiб / км2,2, а на узбережжi - бiльше 300 осiб / км2. зросте до 75%. пансiонатiв i т. д.), кiлькiсть поселень мiського типу на узбережжi збiльшилося за 50 рокiв бiльш нiж у два рази. 2, у Сiмферопольському районi густота сiльських поселень складає 6, а в Чорноморському районi - 2,2 поселення на 100 км2. Територiя i кiлькiсть наявного населення по регiонах Автономної Республiки Крим на 01. 11. 2010 року Автономна Республiка Крим 1966,4 м. Алушта 0,600 52,5 м. Армянськ 0,162 25,1 м. Джанкой 0,026 37,5 м.Євпаторiя 0,065 123,3 м. Керч 0,108 147,7 м. Красноперекопськ 0,022 30,2 м. Саки 0,029 24,7 0,107 360,5 м. Судак 0,539 29,9 м. Феодосiя 0,350 105,8 м. Ялта 0,283 141,2 райони Бахчисарайський 1,589 90,0 Бiлогiрський 1,894 64,0 Джанкойський 2,667 75,2 1,208 54,0 Красногвардiйський 1,766 90,8 Красноперекопський 1,231 29,8 Ленiнський 2,919 63,8 Нижньогiрський 1,212 51,4 Первомайський 1,474 36,1 Роздольненський 1,231 34,6 Сакський 2,257 77,3 Сiмферопольський 1,753 154,9 Радянський 1,080 34,3 Чорноморський 1,509 31,9 Склад населення Автономної Республiки Крим за пiдсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Особливiстю нацiонального складу населення Автономної Республiки Крим, є його багатонацiональнiсть. За даними Всеукраїнського перепису населення на територiї Автономної Республiки Крим проживають представники понад 125 нацiональностей i народностей. Данi щодо найбiльш численних нацiональностей по Автономнiй Республiцi Крим приведенi нижче: Нацiональнiсть Кiлькiсть, тис. чол Усього 2024,0 росiйськi 1180,4 492,2 кримськi татари 243,4 бiлоруси 29,2 татари 11,0 вiрмени 8,7 євреї 4,5 поляки 3,8 молдавани 3,7 азербайджанцi 3,7 2,9 корейцi 2,9 греки 2,8 нiмцi 2,5 2,2 чувашi 2,1 цигани 1,9 болгари 1,9 грузини 1,8 марiйцi 1,1 У таблицю включенi данi про нацiональностi, частка яких у загальнiй кiлькостi постiйного населення АРК становить не менше 0,1%. Лiтература 1. Скуратович О. Я., Круглик Л.І., Коваленко Р. Р. Загальна географiя: Пiдруч. для 6 кл. – 2. К.: Зодiак -ЕКО, 2005. – 319 с. 3. Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г.Є. Географiя материкiв i океанiв: Пiдруч. для 7 кл. серед. шк. – К: Абрис. – 376 с. 4. Кобернiк С. Г., Скуратович О. Я. Географiя материкiв i океанiв: Пiдруч. для 7 кл. загальноосвiт. навч. закладiв. – К.: Навчальна книга, 2005. – 319 с. 5. Корнєєв В. П., Герасимчук В. М., Пiчугiн Б. В. Географiя материкiв i океанiв: Пiдруч. для 7 кл. – К.: Освiта, Шкiльна освiта, 2003. – 256 с. 6. Масляк П. О., Шищенко П. Г. Географiя України: пiдруч. для 8 – 9 кл. серед. шк. 7. К.: Зодiак- ЕКО, 2004 – 432 с.