Австралiя
Назва країни походить вiд латинського Terra Australis, що означає «пiвденна земля».
Площа — 7,7 млн. км кв.
Населення — 17,7 млн. чоловiк.
Державний устрiй — формально конституцiйна монархiя, фактично — федеративна парламентська республiка.
Глава держави. Королева Великобританiї, представлена генерал-губернатором.
Найвищий законодавчий орган. Парламент (Сенат i Палата представникiв).
Найвищий виконавчий орган. Уряд.
Крупнi мiста. Сiдней, Мельбурн, Брiсбен, Перт, Аделаїда.
Державна мова. Англiйська.
Релiгiя. 26% — англiканцi, 26% — католики, 24 % — послiдовники iнших християнських конфесiй.
Мiсце у свiтi та розташування
морями, на пiвднi — протокою Басса i Індiйським океаном, на заходi — Індiйським океаном. Союзу належать також острови Картье, Ашмор, острiв Рiздва, Кокосовi острови, острови Херд, Макдональд, Норфолк. За площею вона стоїть на шостому мiсцi в свiтi, за кiлькiстю населення — вона серед невеликих країн, а за його густотою (2 чоловiка на 1 км кв) — на одному з останнiх мiсць.
Сучасна Австралiя виникла трохи бiльше 200 рокiв тому як так звана «бiла переселенська колонiя» Великобританiї. Зараз це цiлком самостiйна країна, але формально її главою залишається англiйська королева. Австралiя економiчно високорозвинена країна. За абсолютними розмiрами свого ВНП вона входить до групи перших 15 країн, а в розрахунку на одного жителя стоїть на рiвнi колишньої метрополiї — Великобританiї. Водночас у свiтовому подiлi працi Австралiя має аграрно-сировинну спецiалiзацiю. Вiддаленiсть вiд Європи перестала бути вирiшальним чинником її географiчного положення. Технiчний прогрес на транспортi i в засобах зв'язку зблизив її з iншими континентами. Позитивного значення набуває вiдносна близькiсть Австралiї до країн Пiвденно-Схiдної i Схiдної Азiї та Океанiї.
Господарська оцiнка природних умов та ресурсiв
Австралiя при її 0,3 % свiтового населення володiє 5,8 % земної поверхнi. Отож можна говорити, що її забезпеченiсть природно-ресурсним потенцiалом у 20 разiв вища вiд середньої в свiтi. Йдеться насамперед про мiнеральну сировину й пасовища. її енергетичнi та воднi ресурси, орнi землi й лiси в розрахунку на одного жителя також дуже значнi. Країна лежить у чотирьох природних поясах — субекваторiальному, тропiчному, субтропiчному та помiрному. Австралiя вiдома як посушливий континент, проте територiї з достатньою кiлькiстю опадiв становлять 1/3 всiєї площi, а це 2,5 млн км кв. У посушливих районах значними є запаси пiдземних вод. Втiм, на розвитку країни негативно позначаються такi особливостi: бiльша частина її територiї має екстремальнi умови для життя та дiяльностi людини, а величезнi вiдстанi утруднюють зв'язки мiж окремими районами. Австралiя потерпає вiд посух, повеней i лiсових пожеж.
Клiмат
Клiмат в Австралiї вiдрiзняється залежно вiд регiону: на пiвночi — тропiчний, на пiвднi — помiрний. Тропiчний регiон має двi пори року: жаркий i вологий сезон (у лютому-березнi) i теплий сухий сезон. Деякi регiони щорiчно переживають перiоди засухи або паводкiв. Середнi лiтнi температури +20-28°С, зимовi — +12-24°С, найбiльшi морози досягають -6°С i лише в Австралiйських Альпах -22°С. У лiтнi мiсяцi дощi незначнi. Бiльше 1000 мм опадiв в рiк отримують пiвнiчна, схiдна i пiвденна околицi материка, але у внутрiшнiх районах (1/2 площi) — не бiльше 250 мм в рiк. Травень-серпень — iдеальний час для поїздки до Австралiї, вересень-грудень — пiк туристичного сезону.
Флора
Рослинний свiт Австралiї дуже багатий, крiм того, з 22 тисяч видiв рослин 90% є ендемiчними. На пiвнiчному сходi країни ростуть тропiчнi i листянi лiси. Пальми i папоротi є сусiдами з дубом, ясеном i березою. На пiвнiчному побережжi знаходяться мангровi чагарники. Уздовж схiдного побережжя i в Тасманiї ростуть сосна Хуона i сосна Короля Уїльяма, що дають цiнну деревину. У лiсах на пiвденному сходi i пiвденному заходi територiї переважає евкалiпт. У Австралiї зустрiчаються бiльше 500 видiв акацiї.
Фауна
Тваринний свiт Австралiї не менш рiзноманiтний i унiкальний. У великiй кiлькостi мешкають качконiс, єхидна, кенгуру, валлабi, кенгуровий щур, опосум, коала, вомбати, австралiйськi бандiкути, сумчаста миша. На островi Тасманiя мешкає рiдкiсний хижак — сумчастий диявол. Однiєю з типово австралiйських тварин є дикий собака дiнго. Широко представленi рептилiї. У Австралiї водиться близько 100 видiв отруйних змiй. У прибережних водах живе досить велика кiлькiсть небезпечних тварин — близько 70 видiв акул, медуза австралiйська (морська оса), морська змiя, бородавчаста риба i блакитний восьминiг. Серед комах особливо примiтнi гiгантськi термiти. На континентi мешкає бiльше 700 видiв птахiв, серед яких страус ему, казуар, кукабарра, лiрохвiст, папуги, какаду, чорнi лебедi, тонкодзьобий буревiсник i багато iнших.
Найбiльшi рiчки — Муррей, Дарлiнг, Бурдекiн, Фiтцрой, Хантер. На пiвднi розташована мережа солоних озер — Ейр, Торренс, Фроум, Гейрднер. Найбiльше прiсне озеро Аргайл (штучно створене).
Сучасне населення Австралiї сформувалось за рахунок емiгрантiв. Аборигенiв або нищили, або заганяли в найнесприятливiшi для життя мiсця. Зараз їхня частка не перевищує 1,5 %. Урядовi програми щодо покращення їхнього становища поки що не досягають очiкуваних результатiв. Основну масу емiгрантiв спочатку становили англiйцi. їх мова i культура визначили етнiчну спрямованiсть сучасного австралiйського суспiльства. Пiсля другої свiтової вiйни Австралiя прийняла багато так званих «перемiщених осiб», а також вихiдцiв з європейського пiвдня i сходу — iталiйцiв, юґославiв, грекiв тощо. Серед них було понад 20 тис. переселенцiв-українцiв. До самого останнього часу уряд проводив полiтику «бiлої Австралiї». Зараз робиться послаблення для в'їзду в країну представникiв iнших рас.
Населення на континентi розмiщене вiдповiдно до природного середовища. Субекваторiальна савана, тропiчнi пустелi i напiвпустелi практично не заселенi. Найгустiше заселенi пiвденно-схiдна, разом з Тасманiєю, пiвденно-захiдна окраїни — добре зволоженi субтропiчнi, помiрнi i, частково, тропiчнi прибережнi райони. Австралiя має дуже високу частку мiських жителiв — 85 % (один з найвищих показникiв у свiтi). Особливе мiсце серед мiських поселень займають столицi штатiв.
Велике землеволодiння на перших етапах розвитку колонiй, дорожнеча «бiлої» робочої сили, сам характер сiльськогосподарського виробництва (екстенсивне скотарство не вимагало багато робочих рук, а в землеробствi рано почали впроваджувати машинну технiку) призвели до формування традицiйно рiдкозаселеної сiльської мiсцевостi. Характерним є фермерське розселення, причому у внутрiшнiх районах ферми вiддаленi одна вiд одної на десятки, а то й сотнi кiлометрiв. Ізольоване життя на фермах — одна iз складних проблем австралiйського суспiльства.
Серед мiських поселень привертають увагу три групи мiст. По-перше, це маленькi гiрничi мiста, якi розкиданi по всьому континенту i є його невiд'ємною рисою. По-друге, це столицi штатiв. У минулому, i навiть до деякої мiри й зараз, штати — колишнi окремi колонiї — розвивалися як самостiйнi одиницi. Тому кожна столиця стала не тiльки полiтичним, а й головним комерцiйним, iндустрiальним i культурним центром штату. Зараз п'ять з них — Аделаїда, Брiсбен, Мельбурн, Перт i Сiдней мають понад 1 млн. жителiв кожна i змагаються мiж собою в розвитку новiтнiх виробництв, закладiв науки i культури.
Австралiйський Союз має коротку iсторiю i бiдний на iсторичнi пам'ятки. В таких умовах кожне столичне мiсто прагне як до фiксацiї минулого, так i до використання всього нового. Висотна модерна забудова дiлових центрiв столиць, їхнi унiверситети, музеї, концертнi зали, спортивнi споруди тощо i субурбанiзованi охайнi i впорядкованi передмiстя — все це запозичено в кращих мiстах Європи та США.
Сiднея, Джiлонґ бiля Мельбурна, Уайалла бiля Аделаїди, Фрiмантл i Куїнана бiля Перта та iншi. Вони в значнiй мiрi звiльнили столицi вiд «брудних» галузей виробництва. Австралiя — багата країна з високим ІРЛП i високим рiвнем життя. Як культурний регiон вона сформувалась пiд впливом Великобританiї. Одночасно на неї все бiльший вплив мають США.
Структура господарства Австралiї цiлком сучасна i вiдповiдає критерiям високорозвинених країн. В обробнiй промисловостi зайнято 16 % працюючих i вони створюють 19 % ВНП, в добувнiй промисловостi, вiдповiдно, 2 i 7 %, сiльському господарствi — 6 i 4 % i в третиннiй сферi — 68 i 61 %.
був попит на їхню продукцiю з боку метрополiї, а потiм i iнших країн. Експортнi галузi вiдiграють виняткову роль в життi Австралiї. Вони є основним джерелом iноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порiвняно мало людей. Але велика кiлькiсть працюючих в iнших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функцiонування i обслуговуючи їх.
Експортними галузями є сiльське господарство i гiрничодобувна промисловiсть. Продукти тваринного i рослинного походження дають 35 % вартостi експорту, мiнерального — 45 %. Спочатку експортнi галузi вiдзначалися екстенсивнiстю виробництва, зараз воно все бiльше i бiльше iнтенсифiкується. Перед експортом сировина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктивнiсть працi в експортних галузях, а Австралiя в даному випадку стоїть на одному рiвнi iз СІЛА, пов'язана не тiльки з використанням найновiшої технiки, технологiї та органiзацiї працi, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або iнша територiя чи об'єкт. Саме це i є основою високого рiвня ВНП на душу населення.
Великобританiя перестала бути головним iмпортером австралiйської сировини пiсля свого вступу до ЄС. На ринках Австралiї її замiнила Японiя, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралiї спрямовується зараз також у США, Китай i країни Пiвденно-Схiдної Азiї. Спецiалiзацiя на виробництвi та експортi на свiтовий ринок продукцiї первинного сектора має свої переваги i вади. Як i будь-яка iнша спецiалiзацiя, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралiї мало розвинене виробництво засобiв виробництва i новiтнi наукоємнi галузi. Саме їх продукцiя становить 3/4 iмпорту країни.
Сiльське господарство
лише США, Нiдерландам та Францiї. Структуру експорту визначають мiжнародний попит i можливостi природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло i сир, шкiри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль вiдiграє Австралiя як постачальник на свiтовий ринок вовни, м'яса, пшеницi i цукру.
За поголiв'ям овець (максимум 180 млн. голiв), настригом вовни та її експортом Австралiя посiдає перше мiсце в свiтi. Вiвчарство — початкова галузь австралiйської економiки. Виникло воно понад 200 рокiв тому, одразу ж пiсля заснування колонiї. Передумови для цього — попит на вовну в Англiї, наявнiсть величезних просторiв цiлорiчних пасовищ, невелика потреба галузi в робочiй силi i можливiсть транспортування на далекi вiдстанi. Основне поголiв'я овець зосереджене в пiвденно-схiднiй та пiвденно-захiднiй частинах континенту на пiвдень вiд тропiка в зонах з рiчною кiлькiстю опадiв вiд 700 до 200 мм.
Вивiз м'яса з Австралiї почався наприкiнцi XIXст., коли з'явилися пароплави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби. її вирощують переважно в субекваторiальнiй саванi на пiвнiч вiд тропiка.
У вiвчарствi i м'ясному тваринництвi переважають великi ферми. Поголiв'я коливається з року в рiк у залежностi вiд погодних умов i попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивнiсть виробництва найвища у схiдних достатньо зволожених районах i зменшується з просуванням вглиб континенту.
Ареали найбiльшої густоти посiвiв пшеницi збiгаються з ареалами найбiльшої густоти поголiв'я овець. Вони дiстали назву пшенично-вiвчарських зон. Це субтропiчнi степи з чорноземними ґрунтами, розорювання яких у кiнцi XIX ст. стало важливою сторiнкою свiтового сiльського господарства. Як експортер пшеницi Австралiя поступається лише США, Канадi та Францiї.
Цукрову тростину вирощують в Австралiї давно. Але роль країни як експортера цукру стала значною пiсля ембарго США на торгiвлю з Кубою. Нинi Австралiя виступає як другий пiсля Куби експортер цукру. Тiльки недавно з нею зрiвнявся Таїланд. Цукровi плантацiї займають невеликi площi на узбережжi штату Квiнсленд на межi тропiчного вологого лiсу i савани.
Промисловiсть
Гiрничодобувна промисловiсть. Як уже зазначалось, Австралiя багата на мiнеральнi ресурси. Видобування їх почалося в XIXст. у зв'язку з попитом Англiї. В кiнцi столiття країна експортувала в значних розмiрах золото, срiбло i такi кольоровi метали, як мiдь, свинець, цинк. Пiсля другої свiтової вiйни австралiйська добувна промисловiсть пережила новий «бум». Вiн був пов'язаний з сенсацiйними вiдкриттями величезних покладiв залiзних руд, бокситiв i вугiлля, а також iнших мiнералiв та попитом на них з боку Японiї. Якщо до того мiнеральний експорт Австралiї обчислювався тисячами тонн, то тепер — десятками мiльйонiв тонн. Австралiя перетворилася на одну з найбiльших гiрничодобувних країн свiту. Вона займає першi мiсця за видобутком бокситiв, алмазiв, опалiв i свинцю та одне з перших за видобутком вугiлля, залiзної i марганцевої руд, мiдi, цинку, олова, нiкелю, титану, вольфраму, золота, срiбла тощо.
До другої свiтової вiйни галузь була зосереджена в декiлькох центрах. Серед них свiтової слави зажили комплекснi родовища кольорових металiв — Брокен-Хiлл i Маунт-Айза. Зараз рудники i кар'єри розкиданi по всiй територiї. Особливу роль у цьому вiдношеннi вiдiграють штати Захiдна Австралiя (залiзна руда, боксити, нiкель, золото, алмази), Квiнсленд (боксити, мiдь, срiбло, свинець, цинк, вугiлля), Новий Пiвденний Уельс (вугiлля, свинець, цинк). Треба вiдзначити прибережне розмiщення родовищ мiнеральної сировини. Один з найбiльших у свiтi залiзорудних басейнiв знаходиться майже на узбережжi Індiйського океану, найбiльшi в свiтi поклади бокситiв — на берегах затоки Карпентарiя, вугiльнi кар'єри — вздовж Тихоокеанського узбережжя. Пiвнiчна територiя має величезнi незайманi родовища урану.
Розвиток гiрничодобувної промисловостi Австралiї супроводжувався будiвництвом шахт i кар'єрiв, гiрняцьких поселень, залiзниць, автошляхiв i морських портiв. Все це сприяло освоєнню величезної територiї континенту.
Енергетика.
як на шельфi, так i всерединi континенту. Ресурси гiдроенергiї обмеженi, але вони широко використовуються. Каскади ГЕС побудовано на Тасманiї i в Австралiйських Альпах. На вiдмiну вiд Канади, експортнi галузi Австралiї не є важливим споживачем електроенергiї, хоча виплавка алюмiнiю в 90-х роках перевищувала 1 млн т на рiк.
оплачувати iмпорт. Значний сектор обробної промисловостi Австралiї працює на експорт, переробляючи сiльськогосподарську i мiнеральну сировину. В достатнiй кiлькостi виплавляють сталь. Виробляють харчовi продукти, транспортi засоби i обладнання, хiмiкати, текстиль, одяг, товари домашнього вжитку. Особливе мiсце займає автомобiлебудування: на рiк випускають до 400 тис. автомобiлiв.
Обробна промисловiсть на 2/3 сконцентрована в штатах Новий Пiвденний Уельс i Вiкторiя, в першу чергу в Сiднеї i Мельбурнi та навколо них.
Транспорт
Структура i географiя транспорту Австралiї складалися пiд впливом великих розмiрiв країни, її колонiального минулого i сучасних потреб. Трансавстралiйською вважається лише одна залiзниця завдовжки 1800 км (Порт-Пiрi — Калґурлi), яка з'єднує Пiвденну i Захiдну Австралiю. Перетнути країну з пiвдня на пiвнiч можна лише спочатку залiзницею, а потiм шосе. Австралiя майже не має свого морського флоту, хоча в країнi багато спецiалiзованих портiв i кожна столиця штату є портом. Трубопроводи почали будуватися тiльки останнiм часом.
i Пертi i транзитний аеропорт в Дарвiнi. Авiацiя широко використовується для зв'язкiв усерединi країни не тiльки мiж мiстами, а й мiж окремими фермами. Користуються нею i в сiльськогосподарському виробництвi, i в побутi. Є служби «лiтаюча яловичина», «лiтаючий лiкар», «лiтаюча пошта» тощо.
За кiлькiстю автомобiлiв на душу населення Австралiя стоїть на одному рiвнi з США i Канадою. Майже кожна сiм'я має автомобiль. Мережа автошляхiв у заселених районах густа i сучасна.
чинником розвитку iноземного туризму залишається висока вартiсть авiаперельотiв iз Захiдної Європи i США. Туристична база Австралiї включає як природнi, так i iсторико-культурнi об'єкти. Серед природних найбiльшу популярнiсть мають нацiональнi парки «Великий Бар'єрний риф» i «Улуру». Останнiй розташований в центрi континенту i вiдомий масивом Аєрс-Рок. Австралiя бiдна старожитностями, але сучаснi комплекси культурних закладiв у столицях штатiв вiдповiдають найвищим свiтовим стандартам.
Визначнi пам'ятки
У Сiднеї — Музей Австралiї, Нацiональний морський музей, Художня галерея Нового Пiвденного Уельсу, Музей прикладного мистецтва i науки. У Мельбурнi — нацiональна галерея Вiкторiї, Королiвський ботанiчний сад i нацiональний гербарiй, собор Св. Патрiка, Королiвський монетний двiр. У Аделаїдi — художня галерея Пiвденної Австралiї, католицький собор Св. Френсiса Ксавьєра. У Квiнслендi — гербарiй, музей Вiкторiї. Численнi природнi визначнi пам'ятки охороняються в национальных парках, найзнаменитiший з них — червона гора Айрес-Рок, найбiльший монолiт в свiтi (348 м висотою i 9 км в обхватi).
Корисна iнформацiя для туристiв
З одного боку, в країнi зберiгається вплив англiйської культури, що виявляється iнодi в стриманостi, чепурностi, пуританствi, з iншого боку, багато спостерiгачiв вiдзначають схожiсть Австралiї з Калiфорнiєю, яка виявляється в життєлюбностi, свободi характеру, звичцi бiльшу частина часу проводити на вiдкритому повiтрi. Австралiйцi привiтнi з iноземцями. Вони гранично лаконiчнi, вважають стислiсть за чудову рису. Дiловi пропозицiї треба висловлювати просто, стисло, не варто вдаватись в деталi. Описуючи товар, потрiбно чесно указувати його плюси i мiнуси. Цiну пропозицiї не слiд завищувати. У традицiях бiльшостi австралiйцiв — невимушений стиль в одязi. Але для дiлових зустрiчей, вiдвiдин концертних залiв i кращих ресторанiв, звичайно, необхiдний вiдповiдний костюм.
одної на величезнi вiдстанi, вони були тiснiше зв'язанi з метрополiєю, нiж мiж собою. Вiдокремленiсть штатiв i зараз має мiсце.
англiйськi колонiї, вперше почали розводити овець, вирощувати пшеницю i вiдгодовувати велику рогату худобу. Перша «золота лихоманка» (1851—1861 рр.) мала мiсце в штатi Вiкторiя. Родовище полiметалiв Брокен-Хiлл понад пiвстолiття уособлювало австралiйську гiрничодобувну промисловiсть. Напередоднi XXст. тут iснували найбiльшi в країнi згусток населення, ринок працi i споживання. Важливим моментом стала забезпеченiсть району кам'яним i бурим вугiллям, гiдроресурсами i прiсною водою, а згодом нафтою i природним газом.
залишається також високою. Субтропiчне сiльське господарство пiвденного сходу вiдзначається максимумом iнтенсивностi в межах Австралiї. В басейнi рiчки Мюррей багато зрошуваних земель, на яких вирощують рис, люцерну, виноград, цитрусовi, персики, абрикоси тощо. Це зона iнтенсивного молочного тваринництва, виробництва масла i твердих сирiв.
Всерединi обох штатiв населення i економiчна дiяльнiсть зосередженi на схiд i пiвдень вiд Великого Вододiльного хребта. Внутрiшнi їх частини заселенi рiдко. На узбережжi знаходяться Сiдней i Мельбурн — головнi мiста Австралiї. Трохи вглиб побудована столиця Канберра.
Сiдней (3,8 млн жителiв) — найдавнiше i найбiльше мiсто країни, столиця штату Новий Пiвденний Уельс. Саме сюди в 1788 р. прибула перша партiя переселенцiв-каторжан з метрополiї i саме тут засновано першу колонiю на Австралiйському континентi. Сучасний Сiдней виробляє 1/3 промислової продукцiї країни: машинне обладнання, хiмiкати, паперовi товари, продукти харчування тощо. Це також банкiвський i бiзнесовий центр, ринок великої рогатої худоби i вовни. Аеропорт i морський порт Сiднея — найзавантаженiшi в країнi. Навколо мiста в радiусi 100 км виросла велика iндустрiальна зона з центрами Ньюкасл i Вуллонґонґ — Порт-Кембла з чорною металургiєю, металообробкою, машинобудуванням i хiмiчною промисловiстю. Сiдней вiдомий своїми унiверситетами, культурними i рекреацiйними закладами. Серед них знаменита Сiднейська опера, пляжi i водноспортивнi змагання. В штатi Новий Пiвденний Уельс на захiд вiд Сiднея створенi атомний i космiчний центри.
Мельбурн (3,0 млн жителiв) — столиця штату Вiкторiя, був заснований на пiвстолiття пiзнiше вiд Сiднея. «Золота лихоманка» спричинила бурхливе його зростання, i протягом другої половини XIXст. це було найбiльше мiсто на континентi. В 1901 р. Мельбурн став тимчасовою столицею Австралiйського Союзу. Тiльки в 1927 р. статус столицi перейшов до Канберри. Мельбурн i Сiдней i зараз суперничають мiж собою в усiх сферах дiяльностi. Мельбурн —важливий морський порт i аеропорт, комерцiйне i промислове мiсто. А як фiнансовий i банкiвський центр вiн є найбiльшим в Австралiї. Промислова продукцiя Мельбурна включає автомобiлi, хiмiкати, продукти харчування, машини й текстильнi вироби i становить 30 % вартостi промислової продукцiї країни. Індустрiальним супутником Мельбурна став Джiлонґ. Мельбурн багатий на культурнi i спортивнi заклади. В 1956 р. в ньому вiдбулися Лiтнi Олiмпiйськi iгри.
Канберра — спецiально сплановане i побудоване столичне мiсто. Воно має модерний вигляд та iдеально вписане в ландшафт погор-бованої рiвнини за 130 км вiд узбережжя. Крiм столичних, мiсто виконує важливi науковi, культурнi i туристськi функцiї.
металургiя, м'ясне тваринництво i тропiчне землеробство (крiм цукрової тростини вирощують ананаси, папайю, манго, банани), м'ясна, цукрова i консервна промисловiсть — традицiйнi галузi мiсцевої спецiалiзацiї. Новим став масовий розвиток туризму. Його об'єктами є Великий Бар 'єрний риф, тропiчнi острови вздовж пiвнiчної частини узбережжя i курортна зона «Золотий берег» — на пiвднi. Столиця штату — Брiсбен — найбiльше мiсто тропiчної Австралiї.
Штат Пiвденна Австралiя має найменшу обжиту прибережну територiю. Причина — брак водних ресурсiв у цiй сухiй субтропiчнiй мiсцевостi. В рiзноманiтнiй гiрничiй промисловостi штату свiтове значення має видобуток опалiв. У сiльському господарствi видiляється зрошуване виноградарство. Розвинене виноробство. Штат має свою чорну металургiю на базi мiсцевих невеликих, але давно вiдомих покладiв залiзної руди. В Аделаїдi працюють автомобiльнi заводи. Аделаїда, як i iншi столицi штатiв, є сучасним культурним та науковим центром. Ще в 50-х роках XXст. у штатi було побудовано космодром «Вумера». В 90-х роках поруч з Аделаїдою виник «Хай-тек-Сiтi» — багатофункцiональний технополiс з австралiйськими i японськими науковцями.
Захiдна Австралiя — найбiльший за площею штат. Вiн займає 2,5 млн км2, тобто 1/3 континенту i є найбiльш вiдокремленою його частиною, яку iнколи називають «Австралiйським Далеким Заходом» (вiд Перта до Сiднея 3250 км). Економiчне ядро штату — пiвденно-захiдний кут континенту. Це сухi субтропiки з дуже сприятливим для життя людини клiматом. Але територiя, яка отримує достатню кiлькiсть опадiв, тут значно менша, нiж у штатах Новий Пiвденний Уельс i Вiкторiя. Як наслiдок, повiльний розвиток Захiдної Австралiї. Найпомiтнiшим етапом її iсторiї став «мiнеральний бум» у 60—70-х роках XX ст. Свiтової слави набули залiзорудний басейн Пiлбара i родовище алмазiв Арґайл. В Захiднiй Австралiї знаходиться друга (менша) пшенично-вiвчарська зона країни. Індустрiальний район, який утворився навколо Перта, включає чорну металургiю, нафтопереробку, автоскладання та iншi галузi.
Тасманiя є найменшим за площею i населенням штатом, який лежить на однойменному островi, вiдокремленому вiд материка Бас-совою протокою. Острiв має рiзноманiтнi, але невеликi за обсягами кориснi копалини, ресурси гiдроенергiї та лiсу. їх використання є основою його економiки. В сiльському господарствi видiляється плодiвництво помiрних широт.
|
