Іноземне інвестування

Іноземне iнвестування Shura19@yandex.ru ЗМІСТ сторiнка ВСТУП............................................................................................................... 3 1. Поняття, суб'єкти, форми та види iноземного iн­вестування. Оцiнка iноземних iнвестицiй. Об'єкти iно­земного iнвестування...... 5 2. Створення сприятливого iнвестицiйного клiмату............................. 8 3. iноземних iнвестицiй.................................................................................. 18 4. Інвестицiї в пiдприємства України.......................................................... 22 ВИСНОВКИ...................................................................................................... 27 ВСТУП Що таке мiжнароднi iнвестицiї i якi мiсце вони посiдають в економiцi Україна, i не тiльки України? За останнi часовi перiоди iнвестицiї стали вiдiгравати особливу роль у життi будь-якої країни пострадянського перiоду. Коли є кошти, їх можна iнвестувати в основнi фонди або в оборотнi кошти, та якщо продукцiя має достатнiй ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навiть в умовах нестабiльної економiки. Але де знайти кошти в час, коли така слабка стабiльнiсть як в економiцi, так i законодавствi? Згiдно з визначенням грошi є у iнвесторiв, але бiльшiсть їх знаходиться за кордоном, де фiнансисти грають за своїми правилами. Вони готовi вкладати грошi тiльки в тi проекти, якi принесуть їм найбiльшу користь. Дослiдження проблеми iнвестування економiки завжди знаходилось у центрi уваги економiчної думки. Це обумовлено тим, що iнвестицiї торкаються найглибших основ господарської дiяльностi, визначають процес економiчного зростання в цiлому. У сучасних умовах вони виступають найважливiшим засобом забезпечення умов виходу з економiчної кризи, структурних зрушень у народному господарствi, зростання технiчного прогресу, пiдвищення якiсних показникiв господарської дiяльностi на мiкро - i макрорiвнях. Активiзацiя iнвестицiйного процесу є одним iз надiйнiших механiзмiв соцiально-економiчних перетворень. Ситуацiя економiчного розвитку, яка склалась зараз в Українi, дуже складна. Серед сукупностi причин, що сприяли економiчнiй кризi та утримують перехiд України на траєкторiю економiчного зростання, чи не найголовнiшою є низька iнвестицiйна активнiсть. З 1991 р. обсяг ВВП скоротився майже вдвiчi. При цьому абсолютна бiльшiсть вiдтворювальних ресурсiв ледве покриває фiзичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження (прирiст основного капiталу) практично немає. Ця тенденцiя тiсно пов’язана з явищами щорiчного падiння обсягiв капiтальних вкладень, постiйним зменшенням бюджетного фiнансування народного господарства. З 1989 по 1996 рр. обсяг капiтальних вкладень скоротився на 78,2%. Зношування основних фондiв у деяких галузях досягло критичного рiвня i не компенсується новими капiтальними вкладеннями. У забезпеченнi виходу економiки з кризового стану i стабiльного її розвитку вирiшальну роль вiдiграє науково обґрунтована iнвестицiйна полiтика держави. Саме вона визначає реальнi джерела, напрями, структуру iнвестицiй, здiйснює рацiональнi та ефективнi заходи для виконання загальнодержавних, регiональних та мiсцевих соцiально-економiчних i технологiчних програм, вiдтворює процеси на макро- й мiкроекономiчному рiвнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий iнвестицiйний клiмат з метою ширшого залучення, поряд з внутрiшнiми, iноземних iнвесторiв на взаємовигiдних засадах. Загальновiдомо, що ефективне реформування економiки будь-якої країни, її структурне перетворення з якiсним оновленням товаровиробництва, ринкової та соцiальної iнфраструктури немислимi без вiдповiдних капiталовкладень, тобто без належного iнвестування. Без надiйних капiталовкладень неможливо забезпечити створення i впровадження новiтнiх технологiй, систем сучасної органiзацiї та управлiння товаровиробництвом i збутом продукцiї, розвиток ринкової iнфраструктури, iнформатизацiю суспiльства тощо. Це фундаментальнi основи для забезпечення конкурентоспроможностi нацiонального товаровиробництва, без чого не може бути й успiшної iнтеграцiї нашої країни в Європейське спiвтовариство. Складнi вiдтворювальнi процеси вiдбуваються виключно на базi iнвестування. Чим воно активнiше, тим швидшi темпи вiдтворення i ефективних ринкових перетворень. Крiм того iнвестицiї дають змогу впроваджувати науково-технiчнi досягнення у виробництво i на цiй основi забезпечувати зростання ВНП, продуктивностi працi, реальних доходiв на душу населення, а також вирiшувати багато соцiальних проблем. Дослiдженнями встановлено пряму залежнiсть мiж темпами зростання ВНП та iнвестицiями, бо конкурентоспроможнiсть i темпи розвитку пiдприємства визначаються iнвестицiями. Без них пiдприємство будь-якої форми власностi приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах придiляється серйозна увага iнвестицiйнiй дiяльностi. Органи державного управлiння у цих країнах використовують широкий спектр методiв її стимулювання: - прискорена амортизацiя; - рацiональна податкова система; - кредити та регулювання банкiвських процентних ставок; - заохочення лiзингу. народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження iнвестицiйних можливостей суб’єктiв господарювання та держави. Вивести Україну з цiєї ситуацiї може лише науково обґрунтована iнвестицiйна полiтика держави. iнвестицiй на пiдприємства України. 1. Поняття, суб'єкти, форми та види iноземного iн­вестування. Оцiнка iноземних iнвестицiй. Об'єкти iно­земного iнвестування. У Законi України «Про режим iноземного iнвес­тування» iноземнi iнвестицiї визначаються як цiнностi, що вкладаються iноземними iнвесторами в об'єкти iнвес­тицiйної дiяльностi вiдповiдно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соцiального ефекту. Іноземними iнвесторами є суб'єкти, якi провадять iнвестицiйну дiяльнiсть на територiї України, а саме: • юридичнi особи, створенi вiдповiдно до законодавст­ва iншого нiж законодавство України; • фiзичнi особи — iноземцi, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України i не обмеженi у дiєздатностi; • iноземнi держави, мiжнароднi урядовi та неурядовi органiзацiї; • iншi iноземнi суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi, якi визнаються такими вiдповiдно до законодавства України. У законодавствi України iснує також визначення термiну «iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi», якi в Законi України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» визначаються як суб'єкти господарської дiяльностi, що мають постiйне мiсцезнаходження або постiйне мiсце проживання за межами України. Крiм вищезазначених, в Декретi Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему ва­лютного регулювання i валютного контролю» дається ви­значення поняття «нерезиденти», до яких вiдносяться: • фiзичнi особи (iноземнi громадяни, громадяни Ук­раїни, особи без громадянства), якi мають постiйне мiсце проживання за межами України, в тому числi тi, що тим­часово перебувають на територiї України; • юридичнi особи, суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, що не мають статусу юридичної особи (фiлiї, представництва тощо), з мiсцезнаходженням за межами України, якi створенi й дiють вiдповiдно до законодавства iноземної держави, у тому числi юридичнi особи та iншi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi з участю юридичних осiб та iнших суб'єктiв пiд­приємницької дiяльностi України; • розташованi на територiї України iноземнi диплома­тичнi, консульськi, торговельнi та iншi офiцiйнi представ­ництва, мiжнароднi органiзацiї та їх фiлiї, що мають iму­нiтет та дипломатичнi привiлеї, а також представництва iнших органiзацiй i фiрм, якi не здiйснюють пiдприєм­ницької дiяльностi на пiдставi законiв України. Необхiдно пам'ятати про те, що до «iноземних iнве­сторiв» застосовуються положення чинного законодавст­ва України, що стосуються їх безпосередньо, а також «iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi» та «не­резидентiв». У Законi України «Про режим iноземного iнве­стування» визначаються наступнi види iноземних iнве­стицiй: - iноземна валюта, що визнається конвертованою На­цiональним банком України; - валюта України — при реiнвестицiях в об'єкт пер­винного iнвестування чи в будь-якi iншi об'єкти iнве­стування вiдповiдно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); - будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язанi з ним майновi права; - акцiї, облiгацiї, iншi цiннi папери, а також корпора­тивнi права (права власностi на частку (пай) у статутному фондi юридичної особи, створеної вiдповiдно до законо­давства України або законодавства iнших країн), вираже­них у конвертованiй валютi; - грошовi вимоги та права на вимоги виконання до­говiрних зобов'язань, якi гарантованi першокласними банками i мають вартiсть у конвертованiй валютi, пiд­тверджену згiдно з законами (процедурами) країни iн­вестора або мiжнародними торговельними звичаями; експерт­ною оцiнкою в Українi, включаючи легалiзованi на тери­торiї України авторськi права, права на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, знаки для товарiв i послуг, ноу-хау тощо; - права на здiйснення господарської дiяльностi, вклю­чаючи права на користування надрами та використання природних ресурсiв, наданих вiдповiдно до законодавства або договорiв, вартiсть яких у конвертованiй валютi згiдно iз законами (процедурами) країни iнвестора або мiж­народними торговельними звичаями; - iншi цiнностi вiдповiдно до законодавства України. Вiдповiдно до Закону України «Про режим iноземного iнвестування» iноземнi iнвестори мають право здiйсню­вати iнвестицiї на територiї України в наступних формах: - часткової участi у пiдприємствах, що створюються спiльно з українськими юридичними та фiзичними осо­бами, або придбання частки дiючих пiдприємств; - створення пiдприємств, що повнiстю належать iно­земним iнвесторам, фiлiй та iнших вiдокремлених пiд­роздiлiв iноземних юридичних осiб або придбання у влас­нiсть дiючих пiдприємств повнiстю; майна та майнових комплексiв або у виглядi акцiй, облiгацiй та iнших цiнних паперiв; - придбання iнших майнових прав. Іноземнi iнвестицiї можуть здiйснюватися також в iнших формах, якi не забороненi законами України, в то­му числi без створення юридичної особи на пiдставi дого­ворiв iз суб'єктами господарської дiяльностi України. Іноземнi iнвестицiї можуть здiйснюватися на основi концесiйних договорiв, договорiв (контрактiв) про ви­робничу кооперацiю, спiльне виробництво та iншi види спiльної iнвестицiйної дiяльностi. Надання iноземним iнвесторам прав на розробку та освоєння вiдновлюваних i не вiдновлюваних природних ресурсiв, проведення господарської дiяльностi, пов'язаної з використанням об'єктiв, що перебувають у державнiй власностi, але не переданi пiдприємствам, установам, ор­ганiзацiям у повне господарське вiдання чи оперативне управлiння, здiйснюється на пiдставi концесiйних дого­ворiв, якi укладаються з iноземними iнвесторами Кабi­нетом Мiнiстрiв України або уповноваженим на це дер­жавним органом вiдповiдно до законодавства України. Термiн дiї концесiйного договору визначається залежно вiд характеру та умов концесiї, але не може бути бiльшим нiж 99 рокiв. Якщо концесiйнi договори мiстять умови, не передбаченi законодавством України, вони пiдлягають затвердженню Верховною Радою України. Іноземнi iнвестори мають право укладати договори (контракти) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть (вироб­ничу кооперацiю, спiльне виробництво тощо), не пов'я­зану iз створенням юридичної особи, вiдповiдно до зако­нодавства України. Господарська дiяльнiсть на пiдставi зазначених дого­ворiв (контрактiв) регулюється законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повиннi вести окремий бухгалтерський облiк i складати звiтнiсть щодо операцiй, пов'язаних з виконанням умов цих договорiв (контрактiв), та вiдкрити окремi рахунки в установах банкiв України для проведення розрахункiв за цими дого­ворами (контрактами). Договори (контракти) мають бути зареєстрованi у термiни та в порядку, що встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Положення про порядок державної реєстрацiї договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть за участю iноземного iнвестора затверджене Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30 сiчня 1997р. №112. Майно (крiм товарiв для реалiзацiї або власного спо­живання), що ввозиться в Україну iноземними iнве­сторами на строк не менше трьох рокiв з метою iнве­стування на пiдставi зареєстрованих договорiв (контрак­тiв), звiльняється вiд обкладення митом. При вiдчуженнi такого майна ранiше трьох рокiв з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому ч. 5 статтi 18 цього Закону. що встановлюється у спецiальних (вiльних) економiчних зо­нах, не може створювати умови iнвестування та здiйс­нення господарської дiяльностi менш сприятливi, нiж встановленi Законом України «Про режим iноземного iнвестування». Іноземнi iнвестицiї та iнвестицiї українських парт­нерiв, включаючи внески до статутного фонду пiдпри­ємств, оцiнюються в iноземнiй конвертованiй валютi та у валютi України за домовленiстю сторiн на основi цiн мiжнародних ринкiв або ринку України. Перерахування iнвестицiйних сум в iноземнiй валютi у валюту України здiйснюється за офiцiйним курсом ва­люти України, визначеним Нацiональним банком Ук­раїни. При реiнвестицiях прибутку, доходу та iнших коштiв, одержаних у валютi України внаслiдок здiйснення iнозем­них iнвестицiй, перерахування iнвестицiйних сум прова­диться за офiцiйним курсом валюти України, визначеним Нацiональним банком України на дату фактичного здiйс­нення реiнвестицiй. Об'єктами iноземного iнвестування є всi об'єкти, iнвестування в якi не заборонено законами України. Так, згiдно iз Законом України «Про iнвестицiйну дiяльнiсть» об'єктами iнвестицiйної дiяльностi в Українi може бути будь-яке майно, в тому числi основнi фонди та оборотнi кошти у всiх галузях i сферах народного господарства Ук­раїни, цiннi папери, цiльовi грошовi вклади, науково-технiчна продукцiя, iнтелектуальнi цiнностi, iншi об'єкти власностi, а також майновi права. При цьому, заборо­няється iнвестування в об'єкти, створення i використання яких не вiдповiдає вимогам санiтарно-гiгiєнiчних, радiацiйних, екологiчних, архiтектурних та iнших норм, вста­новлених законодавством України, а також порушує пра­ва та iнтереси громадян, юридичних осiб i держави, якi охороняються законом. 2. Створення сприятливого iнвестицiйного клiмату. Інвестицiйний клiмат держави — це сукупнiсть полiтичних, правових, економiчних та соцiальних умов, що забезпечують та сприяють iнвестицiйнiй дiяльностi вiтчизняних та закордонних iнвесторiв. Сприятливий iнвестицiйний клiмат має забезпечити захист iнвестора вiд iнвестицiйних ризикiв. Враховуючи стан економiчного потенцiалу й обмеженi внут­рiшнi iнвестицiйнi можливостi впродовж всього перiоду транс­формацiї економiки, українська держава намагається створити сприятливi рамковi умови для розвитку iнвестицiйної сфери. Здiйснено перехiд до управлiння iнвестицiями на базi ринкових вiдносин. Формується багато секторна система капiтального будiвництва. Лiквiдованi будiвельнi мiнiстерства. Розукрупненi та приватизуються будiвельнi органiзацiї. У макроекономiчнiй по­лiтицi наголос робиться на створеннi передумов зростання iнвес­тицiй — послаблення iнфляцiї, забезпечення оптимальних про­центiв за депозитами i вкладеннями, зниження вiдсоткових ста­вок за кредитами, скорочення заборгованостi та зростання споживчого попиту населення. До чинникiв, що забезпечують подолання або зниження ризикiв для iнвесторiв в Українi, належать: 1) рiвень розвитку продуктивних сил та стан ринку iнвестицiй; 2) правове поле держави (законодавча база); 3) полiтична воля усiх гiлок влади; 4) стан фiнансово-кредитної системи; 5) статус iноземного iнвестора; 6) iнвестицiйна активнiсть населення. За умов економiчної кризи важливе значення має державна пiд­тримка реалiзацiї iнвестицiйних проектiв розвитку прiоритетних виробництв, а також впровадження еко­номiчних регуляторiв активiзацiї внутрiшньої iнвестицiйної ак­тивностi. Рiвень розвитку продуктивних сил держави — один з найваж­ливiших чинникiв, що впливає на покращення iнвестицiйного клiмату. Оскiльки основнi джерела iнвестицiй формуються у ви­робництвi, то велике значення має зростання ВВП та нацiонального доходу, що спрямовуються на нагромадження. На жаль, до 1997 р. ми маємо стiйке падiння цих показникiв. Ретро­спективна картина погiршується тим, що наша методика визна­чення ВВП суттєво вiдрiзняється вiд свiтової, на що вказує ше­рег вiтчизняних i зарубiжних вчених. Розподiл нацiонального доходу на фонди споживання i на­громадження та фiнансування обiгових коштiв i основних фон­дiв дає певну помилку у визначеннi розмiру ресурсiв для iнвес­тування, але не такою мiрою. Зрозумiло, що в останнi роки структура нацiонального доходу змiнювалась не на користь фон­ду нагромадження i, перш за все, через iнфляцiю та стагнацiю виробництва. Згiдно з офiцiйними даними нацiональнi нагромадження в 1990—1995 рр. коливались на прийнятному рiвнi вiд 26 до 30 %, а iнвестицiї з врахуванням структурних зрушень в запасах — вiд 26 до 34 %. Але цi нагромадження та iнвестицiї фактично не бу­ли профiнансованi в 1992—1995 рр., а через iнфляцiйнi процеси були спожитi. В 1996—1997 рр. через подолання iнфляцiї картина рiзко змi­нилась i нацiональнi нагромадження та iнвестицiї в структурi ВВП i нацiонального доходу набули реального характеру. В 1997 р. за даними Держкомстату освоєно 10,42 млрд. грн. капiтальних вкла­день, що становить понад 10 % ВВП. Основними джерела­ми фiнансування були: кошти пiдприємств i кредити банкiв — 74 % вiд обсягу; держбюджету - 8 %; мiсцевих бюджетiв — 5 % . Важливим чинником, що впливає на iнвестицiйний клiмат, є рiвень розвитку iнвестицiйної сфери, особливо активних її еле­ментiв — пiдприємств i органiзацiй будiвельного комплексу. Пiдприємства мають зношене та морально заста­рiле обладнання, але при першочерговому їх переозброєннi мо­жуть стати впливовим чинником активiзацiї iнвестицiйних про­цесiв в Українi. Приватизацiя цiєї сфери з залученням iноземних iнвестицiй також сприятиме цим процесам. Одним з найважливiших чинникiв покращення iнвестицiй­ного клiмату в Українi є створення адекватного ринковiй еконо­мiцi правового поля, яке цiлком залежить вiд полiтичної волi за­конодавчої та виконавчої гiлок влади. Так, наприклад, реалiзацiя угоди про вiльну торгiвлю мiж Україною та РФ дозволила вес­ти торгiвлю з Росiєю без стягування ПДВ, що значно покращило iнвестицiйний клiмат. Закон "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" визначає рiв­нiсть суб'єктiв цiєї дiяльностi (вiтчизняних та iноземних), гаран­тiї прав власностi, право представництва, реєстрацiйний порядок органiзацiї дiяльностi. В законi передбаченi податковi, митнi нор­ми регулювання, експортно-iмпортнi квоти. Розрахунки мiж суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi (рези­дентами i нерезидентами) здiйснюються згiдно з Законом "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" . В Законi "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" зафiксованi державнi гарантiї прав iнвестора. Передусiм передбачено стабiльнiсть умов дiяльностi iнвесторiв внаслiдок змiни законодавства впродовж 10 рокiв, вiдшкодування збиткiв, що спричинили iнвестору дер­жавнi органи та iн. Закон України "Про iноземнi iнвестицiї" (бе­резень 1992 р., його дiю припинено 19. 03. 1996 р.) був визнаний одним з найкращих у країнах колишнього Радянського Союзу щодо заохочення прямих iноземних iнвестицiй. Вiн надавав значнi гарантiї, права та пiльги iноземним iнвесторам. Розпорядженням Президента України 20. 05. 97 р. створено Палату незалежних експертiв з питань iноземних iнвестицiй. За­тверджено перелiк суперечок, з якими iнвестори можуть зверта­тись до Палати, в тому числi про нечесну конкуренцiю, односто­роннє невиконання домовленостей, розголошення конфiденцiй­ної iнформацiї тощо. Сьогоднi статус iноземного iнвестора в Українi визначається Законом "Про режим iноземного iнвестування", який був прий­нятий в березнi 1996 р. Останнi пiльги iноземним iнвесторам скасованi новою редакцiєю законiв про ПДВ та оподаткування прибутку, що передбачають оподаткування iноземних iнвестицiй на загальних засадах. "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" визначає дозволе­нi банкам види операцiй, пов'язаних з iнвестицiйною дiяльнiстю: фiнансування реальних iнвестицiй за дорученням їх власникiв або розпорядникiв, випуск цiнних паперiв, їх придбання та про­даж; лiзинговi, факторинговi та довiрчi операцiї. Законом забо­роняється дiяльнiсть банку як iнвестора в виробничiй сферi, в законопроектi нової редакцiї цього закону передбачаються суттє­вi змiни щодо активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi банкiв. Важливе значення має Указ Президента "Про заходи щодо реформування iнвестицiйної полiтики в Українi", в якому на­давались доручення КМ щодо впровадження в практику нового порядку визначення амортизацiї, норм амортизацiйних вiдраху­вань, вiднесення амортизацiйних вiдрахувань на витрати вироб­ництва (обiгу), використання прискореної амортизацiї основних фондiв. Указ Президента "Про невiдкладнi заходи щодо стимулю­вання iнвестицiйної дiяльностi в Українi" зумовлює: — необхiднiсть приватизацiї об'єктiв незавершеного будiвни­цтва одночасно з приватизацiєю земельних дiлянок; — звiльнення компанiй, що споруджують об'єкти за рахунок бюджету, вiд сплати земельного податку. Постанова передбачає розробку проектiв таких законiв: - про звiльнення експортерiв вiд сплати податку на прибу­ток на прирiст обсягiв експорту; - про спрощення оподаткування малого пiдприємництва; - про скасування обмеження для iнвестфондiв та iнвесткомпанiй щодо володiння майном пiдприємств; - про амнiстiю нелегально вивезених з України капiталiв; - про збiльшення лiмiту участi iноземного капiталу в україн­ськiй банкiвськiй системi Певну роль в покращеннi iнвестицiйного клiмату та в акти­вiзацiї iнвестицiйного процесу вiдiграють законодавчi ак­ти, що були розглянутi парламентом в 1998 р., якщо положен­ня, що в них пропонуються, не будуть вилученi i якщо будуть вра­хованi прогресивнi пропозицiї. Це, зокрема, такi законопроекти: "Про промислово-торговельну палату України". Мета пала­ти — забезпечити представництво i захист iнтересiв пiдприємцiв У вiдносинах з державою мiжнародними та неурядовими органi­зацiями. Ця палата повинна затверджувати сертифiкати товарiв, пiдтверджувати форс-мажорнi обставини, вести недержавний ре­єстр українських пiдприємств з надiйним фiнансовим станом; "Про нацiоналiзацiю майна в Українi", де повинна перед­бачатись повна компенсацiя вартостi втраченого майна та упу­щеної iнвесторами вигоди; — законодавство з валютного регулювання повинно передба­чити реєстрацiйний характер одержання кредитiв резидентами та звiльнення вiд податкiв Грантiв, що надходять з-за кордону; — "Про оцiнку майна, майнових прав i про професiйну оцi­ночну дiяльнiсть в Українi". Цей законопроект повинен визнача­ти вимоги до оцiнювачiв майна, затверджувати прогресивну ме­тодику його оцiнки та порядок державної реєстрацiї фiрм-оцiню­вачiв; — "Про управлiння державним майном", де повинна бути створена система регулювання казенних пiдприємств, тобто зi 100 % державною власнiстю, i корпоратизованих пiдприємств, передбачатись створення окремого органу, який буде управляти державними активами; — "Про електронний обiг цiнних паперiв i систему депози­тарiю України", де повинен бути передбачений загальний облiк всiх акцiй, що унеможливить створення "пiрамiд" у фiнансових структурах. — закони "Про Державний банк реконструкцiї та розвитку", "Про iпотеку та iпотечнi банки", "Про iнвестицiйнi банки"; — закони про страхування цiнних паперiв, депозитiв юридич­них осiб, внескiв фiзичних осiб, iнвестицiйних житлових креди­тiв тощо. Важливу роль у формуваннi сприятливого iнвестицiйного клiмату в Українi вiдiграють фондовий ринок, фiнансово-кредит­на система, залучення iноземного капiталу, iнвестицiйна актив­нiсть населення, структурно-iнновацiйна перебудова економiки та iншi чинники, що будуть розглянутi в наступних пiдроздiлах. Залучення iноземного капiталу. Існує багато шляхiв залучення iноземного капiталу для iн­вестування економiки країни. Найважливiшi з них: — прямi iнвестицiї через створення пiдприємств з iноземним капiталом, в тому числi спiльних пiдприємств; — портфельнi iнвестицiї шляхом продажу iноземним рези­дентам i нерезидентам цiнних паперiв; Державна полiтика щодо залучення iноземного капiталу здiйснюється Кабiнетом Мiнiстрiв України спiльно з НБУ i ре­гулюється Верховною Радою України. Неабияку роль в цьому процесi вiдiграє Адмiнiстрацiя Президента. Указами Президента України створена певна кiлькiсть державних iнституцiй, що без­посередньо займаються залученням iноземних iнвестицiй в Ук­раїну: - Українська державна кредитно-iнвестицiйна компанiя; - Нацiональне агентство України по реконструкцiї i розвитку; - Палата незалежних експертiв з питань iнвестицiй; - Консультативна рада з питань iноземних iнвестицiй в Ук­раїну; - Валютно-кредитна рада Кабiнету Мiнiстрiв; - Координацiйна рада з питань iнвестицiйно-клiрингового спiв­робiтництва. В липнi 1996 р. Указом Президента було створено Нацiональне агентство України по реконструкцiї i роз­витку, завданням якого є участь в формуваннi державної полiти­ки при взаємодiї з мiжнародними фiнансовими органiзацiями i закладами для залучення кредитiв, грантiв, мiжнародної гуманi­тарної i технiчної допомоги, iноземних iнвестицiй. Згiдно з По­ложенням про Агентство, воно має статус мiнiстерства i повинно здiйснювати контроль за ефективнiстю використання коштiв, що надходять з-за кордону. Державний iнвестицiйно-клiринговий комiтет та Координа­цiйна рада з питань iнвестицiйно-клiрингового спiвробiтництва розглядають питання, пов'язанi з залученням фiнансових i iнвес­тицiйних ресурсiв в рамках iнвестицiйно-клiрингових вiдносин. Палата незалежних експертiв з питань iноземних iнвестицiй функцiонує згiдно з Положенням i є постiйно дiючим консультативно-дорадчим органом при Президентовi України, метою яко­го є запобiгання конфлiктiв мiж iноземними iнвесторами i орга­нами виконавчої влади. Консультативна рада з питань iноземних iнвестицiй створена при Президентовi для розробки i реалiзацiї державної полiтики по залученню i використанню iноземних iнвестицiй. Рiшення про надання державних гарантiй при залученнi iно­земних кредитiв приймає валютно-кредитна Рада Кабiнету Мiнi­стрiв України. Першi спiльнi пiдприємства в Українi почали створюватись в 1991 р. Цей процес регулюється нормативними актами рiзної юридичної сили в яких обумовлюється порядок реєстрацiї iно­земних iнвестицiй, надання або вiдмiна пiльг спiльним пiдпри­ємствам, умови розподiлу та реiнвестування прибуткiв, їх опо­даткування тощо. Загальна сума прямих iноземних iнвестицiй, Що надiйшли в Україну станом на 1. 01. 1998 р., складає близько 2,1 млрд. дол. США. При цьому неможливо визначити, скiльки коштiв надiйшло безпосередньо у виробничi фонди, а скiльки — на обладнання офiсiв та на iншi потреби пiдприємств та їх ке­рiвникiв. 20 % — безпосередньо — грошовi внески. цього, до дiючого Законодавства пос­тiйно вносяться змiни i доповнення, якi часто значно погiршу­ють iснуючi положення та умови дiяльностi iноземних iнвесто­рiв. З метою усунення цих недолiк доцiльно було б, з одного бо­ку, прийняття нових законодавчих актiв або змiн i доповнень до вже дiючих, а з другого боку — усунення протирiч та неодно­значних положень в уже дiючих законодавчих та нормативних актах. — iноземним iнвесторам надавались гарантiї не погiршення їх фiнансового стану вiд змiн законодавства протягом 10 рокiв; — iноземнi iнвестицiї в Українi не пiдлягали нацiоналiзацiї; — в разi припинення iнвестицiйної дiяльностi iноземний iн­вестор мав право репатрiацiї свого майна та доходiв протягом 6 мiсяцiв; — з iноземними iнвесторами могли укладатися концесiйнi договори на розробку корисних копалин строком на 99 рокiв. Дiяльнiсть iноземних iнвесторiв на територiї України трива­лий час регулювалась Декретом КМУ "Про режим iноземного iнвестування та Законом України "Про державну програму заохочення iноземних iнвестицiй в Україну" В цих законо­давчих актах закрiплювались майновi права iноземних iнвесто­рiв, додатково передбаченi Законом "Про iноземнi iнвестицiї", але вiдмiнялась бiльшiсть пiльг. Бiльшiсть державних гарантiй збереглася в дiючому Законо­давствi, зокрема, державнi гарантiї вiдносно: — примусових вилучень, а також незаконних дiй державних органiв та їх посадових осiб; — повернення своїх iнвестицiй в разi припинення iнвести­цiйної дiяльностi; — переказу частки прибутку за кордон пiсля сплати податкiв; Цi гарантiї закрiпленi в статтi 8 Закону України "Про режим iноземного iнвестування", вони захищають права власностi iноземного iнвестора на протязi 10 рокiв з моменту змiн в Зако­нодавствi. Новою редакцiєю статтi 7 Закону "Про оподаткування при­бутку пiдприємств" встановлюється податок на прибуток пiд­приємств з iноземними iнвестицiями на загальних засадах. "Про оподаткування прибутку пiдприємств"» визначає постiйне представництво нерезидента в Українi та порядок оподаткування його прибутку. Згiдно iз статтею 13 цього Закону, всi доходи нерезидентiв джерелом походження з України: вiд головної дiяльностi, портфельних iнвестицiй в цiннi папери, в тому числi вiд корпоративних прав оподатковуються за ставкою ЗО %. Доходи вiд головної (господарської) дiяльностi в разi репат­рiацiї додатково пiдлягають оподаткуванню в розмiрi 15 %. ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат. Не пiдлягають оподаткуванню доходи, отриманi нерезиден­тами у виглядi вiдсоткiв або доходу (дисконту) на державнi цiн­нi папери, проданi (розмiщенi) нерезидентами за межами тери­торiї України через уповноважених агентiв-нерезидентiв, або вiдсоткiв, сплачених нерезидентам за отриманi Україною позики (кредити або державнi зовнiшнi запозичення), якi вiдображають­ся у державному бюджетi України чи кошторисi Нацiонального банку України. Що стосується надання пiльг iноземним iнвесторам та iн­шим суб'єктам господарювання, то, згiдно з чинним законодав­ством — це прерогатива Верховної Ради. КМУ має повноваження на встановлення номенклатури товарiв критичного iмпорту, вве­зення яких на митну територiю України звiльняється вiд ПДВ. З 1 липня 1997 р. Верховна Рада України внесенням змiн до Законiв "Про оподаткування прибутку пiдприємств" та "Про ре­жим iноземного iнвестування" скасувала пiльговий режим опо­даткування дiяльностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями. "Про оподаткування прибутку пiдприємств" передба­чалося звiльнення вiд податку на прибуток пiдприємств, якi заре­єстрованi до 1 сiчня 1995 р., i мають iноземну iнвестицiю на тери­торiї України не менше 100 тис. дол. США. Таких пiдприємств в Українi приблизно 30 % (11 тис.) i скасування пiльг щодо них має принести бюджетовi України в 1997 роцi 615 млн. грн. "Про режим iноземного iнвестування" пiдприємства з iноземними iнвестицiями звiльнялися вiд обкладання ввiзним митом на майно, що ввозилося як внесок у статутний фонд. В 1996 роцi сума коштiв внаслiдок дiї цiєї пiльги склала 1 млрд. 190 млн. грн. На мою думку, скасування пiльг щодо iноземних iнвесторiв погiршить iнвестицiйний клiмат в Українi, тим паче що для бiль­шостi спiльних пiдприємств пiльгове оподаткування закiнчуєть­ся в поточному (1997) роцi. У виробничiй сферi пiльги по подат­ках на прибуток повиннi бути збереженi. Прибуток СП повинен оподатковуватись, але за дещо меншими податковими ставками. Всi необхiднi позитивнi змiни для iноземних iнвесторiв по­виннi знайти вiдображення у проектi Закону «Про внесення змiн до Закону України "Про режим iноземного iнвестування"», що розглядається Верховною Радою в 1998 р. Фiнансовi (портфельнi) iнвестицiї можуть надходити в Ук­раїну шляхом: придбання iноземним iнвестором державних (му­нiципальних) цiнних паперiв; акцiй, облiгацiй, деривативiв акцiонерних товариств та пiдприємств; часток (паїв) пiдприємств, що приватизуються, за мiжнародним конкурсом або шляхом реа­лiзацiї на аукцiонi застави. Продаж пакетiв акцiй здiйснюється згiдно з Положенням про порядок проведення на позабiржовiй торговельнiй системi аук­цiонiв з продажу за грошовi кошти пакетiв акцiй, що належать державi, вiдкритих акцiонерних товариств. "Позабiржова фондова торговельна система (ПФТС)", що згiдно з Законом "Про пiдприємства в Українi" є об'єднанням юри­дичних осiб, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю в галу­зi торгiвлi цiнними паперами. Іноземний iнвестор згiдно з дiючим законодавством має право на придбання пакетiв таких акцiй. Таким чином, iноземний iнвестор формує свiй iнвестицiйний портфель шляхом залучення боргових фiнансових iнструментiв i iнструментiв власностi (капiталу): чим бiльший доход цi iнстру­менти будуть приносити iнвесторовi, тим довше вiн буде трима­ти їх у своєму портфелi. Закордонний досвiд свiдчить, що iнвестицiйний портфель приносить його власнику приблизно 10 % доходу. Наприклад, середнiй номiнальний доход Мiжнародної фiнансової корпорацiї вiд iнвестицiйного портфеля, термiном вiд шести мiсяцiв до од­ного року склав 9,5 % . Особливостi надходження вiд цих iнвестицiй — це обумовлення обов'язковими для української сторони вимогами. Як пра­вило, iнвестицiї надаються лише як частка до потрiбних для iн­вестицiйного проекту. Проектний портфель України у Свiтовому банку налiчує близь­ко 30 проектiв на загальну суму понад 3,5 млрд. дол. США, що по­виннi бути реалiзованими в 1996-1998 рр. В 1997 р. реалiзуєть­ся сiм кредитних угод, найважливiшi з яких: - проект розвитку пiдприємств 300 млн. дол. США; - проект реструктуризацiї вугiльної промисловостi 300 млн. дол. США; - проект реструктуризацiї сiльського господарства 300 млн. дол. США; - експериментальний проект вугледобувної галузi — 15,8 млн. дол. США; Крiм того, в 1997 р. Свiтовий банк спiльно з Укрексiмбанком започаткував проект розвитку експорту приватними пiдпри­ємствами України. Розмiр кредитiв за рахунок цiєї кредитної лi­нiї може бути вiд 100 тис. дол. США до 5 млн. дол. США з тер­мiном до 5 рокiв та з забезпеченням застави не менше нiж 130 %. Європейський банк реконструкцiї i розвитку (ЄБРР), ство­рений в 1990 р., об'єднує 59 країн-акцiонерiв. Мета банку — сприяння розвитку держав Центральної та Схiдної Європи, про­ведення в них ринкових реформ. На початку 1998 р. банк має високий кредитний рейтинг, спроможний залучати кредитнi ресурси на мiжнародних ринках капiталiв на вигiдних умовах, в тому числi i для українських по­стачальникiв. ЄБРР в Українi реалiзує проекти як для держав­них пiдприємств, так i з приватним сектором економiки; зокрема реалiзує кредитну лiнiю для розвитку малого та середнього бiз­несу обсягом близько 150 млн. дол. США. Умови кредитування малого та середнього бiзнесу такi: — розмiр кредиту вiд 50 тис. до 2,5 млн. дол. США з термi­ном дiї до 5 рокiв; — забезпечення кредиту заставою не менше 125 %; — загальна вартiсть проекту повинна складати вiд 75 тис. до 4 млн. дол. США, при цьому власний внесок позичальника пе­редбачається не менше ЗО % вартостi проекту, а чисельнiсть пра­цюючих повинна не перевищувати 500 осiб. Європейський iнвестицiйний банк (ЄІБ) заснований в Люк­сембурзi в 1959 роцi десятьма країнами — членами Європейської спiльностi. Банк видає пiльговi кредити на строк 30—40 рокiв в основному на розвиток транспорту, енергетики, зв'язку, телекомунiкацiй. В окремих країнах банк фiнансує будiвництво, реконструк­цiю i модернiзацiю пiдприємств. ЄІБ є одним iз головних спiвзасновникiв Європейського банку реконструкцiї та розвитку. Сьогоднi в Українi дiють декiлька мiжнародних фондiв, якi здiйснюють iнвестицiйну i кредитну пiдтримку пiдприємництва в Українi. Основнi з них: Фонд пiдтримки пiдприємництва в нових незалежних дер­жавах створений в 1994 роцi уря­дом США з початковим капiталом 150 млн. дол. США. Фонд, в основному iнвестує малий та середнiй бiзнес шляхом створення спiльних пiдприємств або купiвлi акцiй господарюючих това­риств. Фонд реалiзував в Українi 12 проектiв переважно в галузi агро бiзнесу, промисловостi будiвельних матерiалiв та виробниц­твi металiв. Фонд також надає кредити пiдприємцям вiд 10 до 100 тис. дол. США, термiном вiд 2 мiсяцiв до 2-х рокiв. Фонд "Україна" заснований в 1992 роцi в м. Бостонi (США) з статутним капiталом 22,5 млн. дол. США. До початку 1998 р. Фонд реалiзував 26 iнвестицiйних проектiв на суму 8 млн. дол. США на засадах партнерства. Нiмецько-український фонд створений в 1996 р. урядом Нi­меччини з статутним фондом 10 млн. марок для сприяння розвит­ку малого пiдприємництва в межах програми трансформ. Фонд може надавати кредити трьох видiв: мiкрокредити до 15 тис. євро термiном до 1 року; для малого бiзнесу — вiд 15 до 50 тис. євро термiном до 2-х рокiв; кредити для спiльних пiдприємств розмi­ром до 500 тис. євро i термiном також до 2-х рокiв. Фонд "Вiдродження" створено в 1990 р. за пiдтримкою вiдо­мого фiнансиста Джорджа Сороса. Фонд започаткував з 1. 01. 1998 р. Програму мiкрокредитування та пiдтримки розвитку кредитних спiлок в Українi. Взагалi фонд "Вiдродження" фiнансує iнтелек­туальнi iнвестицiї i до цього часу вже запровадив в Українi мiкрокредитiв та грантiв на суму близько 5,5 млн дол. США. Ще однiєю органiзацiйною формою залучення iноземних iн­вестицiй можна вважати мiжнароднi агенцiї експортного креди­ту. В Українi дiє кiлька таких агенцiй. Як приклад можна навес­ти: Агентство США з мiжнародного розвитку, яке має за мету створити можливостi для зростання малого бiзнесу в Українi за рахунок створення мережi "бiзнес-iнкубаторiв", тобто освiтньо-тренiнгових закладiв. Агентство також надає кредитну пiдтрим­ку iнвестицiйним проектам на конкурентнiй основi для високо­технiчних виробництв до 60 тис. дол. США, а також мiкрокре­дити до 5 тис. дол. США. Агентства експортного кредиту функцiонують в рамках Угоди 1971—1978 рр., яку пiдписало 20 країн, щодо обмеження конку­ренцiї на кредитних ринках. Угодою встановлюються мiнiмальнi процентнi ставки за кредитами на строк понад двох рокiв. Всi країни-позичальники подiленi на три категорiї: перша — найбагатшi; третя — найбiднiшi. Цiкаво, що в 1982 р. Радянський Со­юз був вiднесений до першої категорiї, а нещодавно Україна — до третьої. Для бiльшостi країн строки повернення кредитiв складають 8,5 рокiв, а для країн третьої категорiї — 10 рокiв. На сучасному етапi розвитку ринкових вiдносин в Українi iноземнi банки кредитують в основному iмпортнi операцiї клiєн­тiв i виробничу дiяльнiсть деяких пiдприємств з iноземними iн­вестицiями. Умовно цi послуги i операцiї можна подiлити на кiлька груп: 1) операцiї на ринку торговельних зобов'язань; 2) операцiї з цiн­ними паперами власностi та їх похiдними, участь в приватиза­цiйному процесi; 3) проектне фiнансування та операцiї з малолiквiдними iнвестицiями; 4) iнвестицiйнi консалтинговi послуги. 1. Операцiї на ринку боргових зобов'язань — це обслугову­вання кредитних та облiгацiйних позик та похiдних вiд них iн­струментiв (деривативiв). Іноземнi банки спроможнi в Українi здiйснювати як власне, так i сiндицiйне кредитування корпора­цiй, обслуговувати форварднi та ф'ючерснi контракти, варанти. 2. Основним iнструментом емiсiї цiнних паперiв за кордон на сьогоднi є єврооблiгацiї, що випускаються в iноземнiй для емi­тента валютi i розмiщуються серед iноземних iнвесторiв. Єврооблiгацiя — довгострокове боргове зобов'язання в однiй iз євровалют, випускається великими банками або емiсiйними синдика­тами. На вiдмiну вiд звичайних облiгацiй, що випускають нере­зиденти, єврооблiгацiї розмiщуються, як правило на ринках кiль­кох країн. Операцiї з цiнними паперами власностi зумовлюють в першу чергу їх андерайтинг, першу емiсiю на вiдкритий ринок, приват­не розмiщення, їх конвертацiю в борговi зобов'язання i, навпаки, конвертацiю акцiй в позички. 3. Вiльнi економiчнi зони як ефективний засiб залучення iноземних iнвестицiй. господарства, реформи нацiональної грошової системи). Вплив тут взаємний, i вiд єдностi, i оптимальностi заходiв, закладених в кожнiй iз них, залежить кiнцевий результат загальногосподарських перетворень. Компонентом загальної програми повинна бути детальна розробка й обґрунтування основних каналiв, форм i сфер заохочення iноземних iнвестицiй. Для цього формуються списки галузей народного господарства, прiоритетних з погляду державних iнтересiв, якi вимагають дозволу при вкладеннi в них iноземного капiталу, а також заборонених для нього вкладення. Ідея створення СЕЗ на територiї України виникла як iнiцiатива органiв мiсцевого самоврядування i зацiкавлених господарських органiзацiй, а не як цiлеспрямована стратегiя з боку центральних органiв влади. Це дає пiдставу для оптимiстичних прогнозiв можливого сценарiю зонування в країнi, так як вiн базується на iнтересах тих структур, якi не тiльки своєчасно оцiнили перспективнiсть механiзму спецiальних зон, але й будуть надалi здiйснювати все необхiдне для їх створення. Існує цiла система невiдповiдностей економiчного механiзму господарства України свiтовому ринку, яка слугує перешкодою активного використання фактору загальноекономiчних зв’язкiв для перетворення нацiонального господарства i його iнтеграцiї в свiтове. В якостi засобiв пом’якшення цих протирiч можуть бути використанi СЕЗ – мiкроструктури свiтового ринку, якi включенi в нацiональну економiку. Пропонуючи використовувати механiзм СЕЗ, я маю на увазi можливiсть подолання проблем юридичного, iнституцiйного, органiзацiйного та iнших невiдповiдностей за рахунок концентрацiї у порiвняно стислi строки – необхiдної iнфраструктури, фiнансових ресурсiв, виробничих потужностей. областi, Крим, мiста Київ i Харкiв. Проте, у зв’язку з формуванням концепцiї зонування з погляду оптимального спiввiдношення регiональних умов з можливостями держави iнвестувати кошти у пiдготовчий процес створення СЕЗ – список базових територiй звузився. Найбiльш реальнi можливостi для зонування, на мiй погляд, властивi: Закарпатськiй, Одеськiй, Чернiвецькiй i Львiвськiй областям, в яких поєднуються фактори сприятливого транспортно-географiчного положення, розвинутого господарства, сформованого комплексу загальноекономiчних зв’язкiв, унiкальними угодами для туризму i рекреацiї; Львову, Закарпаттю, Криму, Києву з комплексом iсторико-культурних i архiтектурних пам’яток; Криму з його можливостями розвитку туризму. В додаток до них, слiд вiдзначити перспективнi проекти будiвництва “сорок п’ятої паралелi” i створення Чорноморської зони економiчної спiвпрацi. Цей попереднiй вiдбiр дає основу констатувати про можливостi створення таких зон: i рекреацiю, а також розвиток виробничої (електронiка, машинобудування) i агропромислової спiвпрацi; - туристичної зони Криму з ефективним режимом стимулювання вкладень у сферу рекреацiї i розмiщення нових виробництв обмежених за екологiчними критерiями; - науково-технiчних зон Києва i Харкова, створених на базi провiдних дослiдних центрiв, iнститутiв i КБ; - магазинiв типу “duty-free shop” у структурi мiжнародних аеропортiв, митниць та прикордонних переходiв. На сьогоднi, iнiцiаторами створення СЕЗ виступили обласнi та районнi Ради Львiвської, Чернiвецької, Чернiгiвської i Волинської областей, мiст Севастополя, Керчi та Марiуполя. Проте, слiд вiдмiтити, що, незважаючи на достатню спрацьованiсть загальних вимог, щодо органiзацiї СЕЗ рiзних типiв, в нашiй державi функцiонують лише зона iнновацiйного характеру в м. Броди Львiвської областi та Пiвденнокримська експериментальна економiчна зона “Сиваш”, якi поки що не дали вiдчутного господарського ефекту. З метою полiпшення органiзацiї СЕЗ та залучення до них iноземного капiталу створюється при Мiнекономiки державна структура – Агентство з питань спецiальних (економiчних) зон. На 1999-2001 роки передбачено створити такi спецiальнi (вiльнi) економiчнi зони: “Славутич” (м. Славутич, Київська область). “Яворiв” (Львiвська область). “Курортополiс Трускавець” (Львiвська область). “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область). “Закарпаття” (Закарпатська область) ВЕЗ в м. Севастополь (АРК). ВЕЗ в мiстах Ялта i Алушта (АРК). ВЕЗ в м. Керч (АРК). ВЕЗ в м. Феодосiя (АРК). “Аджалик” (Одеська область). “Антарктида” (Одеська область). “Порто-Франко” (Одеса). “Буковина” (Чернiвецька область). “Яремга” (Івано-Франкiвська область). Мiжнародна ВЕЗ “Ренi-Галац-Джурджулештi”(м. Ренi, Одеської обл. Та Миколаїв). (Див.: Бизнес, №7, 15 лютого 1999р. – с. 7.) iнших держав цього регiону – Болгарiї, Румунiї, Турцiї, Грузiї, Росiї: Туапсе, Потi, Батумi, Констанца, Бургас, Варна, Трабзон, Самсун. В даний час в Українi простежується орiєнтацiя на залучення в створення СЕЗ iноземних iнвестицiй транснацiональних корпорацiй (далi ТНК). ТНК, якi володiють потужною виробничо-збутовою структурою, практично необмеженими фiнансовими ресурсами, можливiстю гнучкої географiчної переорiєнтацiї i достатньо стiйким до змiн становищем на ринку, не будуть потребувати специфiчного економiчного i органiзацiйного режиму СЕЗ. Тому, акцентуючи увагу на ТНК, необхiдно, щоб СЕЗ володiла вагомими перевагами (транспорт, система комунiкацiй; географiчне розмiщення стосовно ринкiв постачання i збуту, тощо), якi вписуються у вже сформовану стратегiю корпорацiй та не створювала труднощiв органiзацiйно-правового характеру. Необхiднiсть виконання цих умов при повнiй (або майже повнiй) iндиферентностi до iнших – характерна риса мотивацiйного механiзму iнвестування капiталу транснацiональними корпорацiями в СЕЗ. Даний висновок може служити точкою вiдлiку формування iнвестицiйного клiмату в СЕЗ, якщо останнiй буде орiєнтований на заохочення засобiв великих та гiгантських фiрм свiту, а також в силу об’єктивних iсторичних умов, коли iноземнi дочiрнi пiдприємства транснацiональних корпорацiй американського та європейського походження були розмiщеннi i практично дiяли в цих державах до створення СЕЗ, вони виявилися недостатньо (чи неадекватно) присутнiми в багатонацiональних пiдприємствах СЕЗ. Бiльше того, згiдно оцiнок спецiалiстiв МОП i Центру ООН, спецiальнi економiчнi зони традицiйно залучають не гiгантськi ТНК свiту, а багатонацiональнi фiрми меншого рiвня (малого та середнього бiзнесу). Розглядаючи питання мiсця i ролi спецiальних економiчних зон в економiцi регiонiв i країн, слiд апрiорно виходити з того, що економiка спецiальних економiчних зон i економiка вiдповiдної територiї великою мiрою взаємозалежна. Практика свiдчить, що бiльшою ефективнiстю вiдзначаються зони, наприклад, в країнах, якi характеризуються динамiчним розвитком. Це країни Пiвденно-Схiдної Азiї, Пiвденної Америки. Але i в цих країнах зони одного й того ж класу, але рiзнi за розмiрами i обсягами виробництва, мають неоднаковi показники. Бiльшою ефективнiстю вiдзначаються зони невеликого розмiру. Це пов’язано з мобiльнiстю виробництва таких зон, здатнiстю бiльш швидко пристосовуватися до умов, якi доволi часто змiнюються еластичнiстю управлiння. Тобто, ефективнiсть дiяльностi зон залежить перш за все вiд тих же факторiв, що i виробнича дiяльнiсть, розмiщена безпосередньо в зонах. Цiлком очевидно, що країна-резидент, на територiї якої створюється або дiє спецiальна економiчна зона, розраховує на певнi позитивнi наслiдки. Вони можуть бути прямими, тобто у виглядi прибуткiв або опосередкованими, тобто проявлятися у придбаннi нових технологiй, навчаннi робiтникiв новим професiям, створеннi виробничої i соцiальної iнфраструктури, зменшеннi безробiття, збiльшеннi експорту, замiщеннi iмпорту тощо. Звичайно, кожна з країн-резидентiв при створеннi на своїй територiї спецiальної економiчної зони перш за все орiєнтується на залучення iноземних iнвестицiй, що дозволяє поряд з капiталом отримати передову технiку, новiтню технологiю, iнтелектуальний потенцiал, досвiд управлiння. Саме це також дозволяє державi планувати у перспективi структурну перебудову господарства, нарощувати обсяги виробництва продукцiї, у тому числi iмпортозамiнної. Як свiдчить досвiд, iноземнi iнвестицiї, як правило, надходять до тих країн, де стабiльна полiтична ситуацiя, динамiчна економiка, створюються належнi умови для iнвестування. Останнє означає, що країни-резиденти при розмiщеннi зон повиннi нести вiдповiднi витрати. Наприклад, Китай на початковiй стадiї розвитку зон (перша половина 80-х рокiв) витрачав на залучення одного долара приблизно 7,5 юанiв. Понесенi витрати Китай перекриває швидким задiянням зони i її ефективним функцiонуванням у наступному. Важливе значення має використання новiтнiх технологiй, передових принципiв маркетингу i менеджменту. Продукцiя новостворених пiдприємств має забезпечити насичення внутрiшнього ринку i одночасно утвердитися на свiтовому ринку. При цьому, як показує практика, бiльш ефективним є створення у зонах невеликих за розмiрами об’єктiв, що пов’язане з їх бiльшою мобiльнiстю, бiльш простим, але надiйним апаратом управлiння. Це є однiєю з причин того, що об’єкти саме такого класу розмiщуються в зонах i те, що їх представляють середнi i невеликi за розмiрами капiталу фiрми. капiталом, вiдзначаються нацiональним патрiотизмом, легкi на пiдйом. Саме цим можна пояснити той факт, що найбiльшими iнвесторами у спецiальнi економiчнi зони КНР є “хуацяо”, тобто китайцi, що мешкають поза межами Великого Китаю – у Гонконгу, на Тайванi, в iнших державах. буддеталей, меблiв), харчова (продукти харчування), електронiка, машинобудування. Це пояснюється тим, що вироби зазначених галузей можуть споживатися як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому ринках. Транспортування продукцiї цих галузей, як i забезпечення виробництва комплектуючими й сировиною, не становить значної проблеми. Для цих виборiв можуть використовуватися мiсцевi компоненти та комплектуючi. Як правило, готовi вироби зазначених галузей є досить рентабельнi. Найчастiше при формуваннi виробничого сектору зони пiдприємства первинних галузей стають базовими i на їх основi вiдбувається формування промислового ядра зони. Це пiдтверджується досвiдом створення об’єктiв електронної промисловостi у Бразилiї та Мексицi, текстилю та одягу на Фiлiппiнах, у Малайзiї та Єгиптi. Характерним є також те, що досить часто у спецiальних економiчних зонах зберiгається саме та виробнича спецiалiзацiя, яка з’явилась там уперше. Поступово набуваючи досвiду, пiдприємцi розширюють потужностi пiдприємств своєї галузi, створюючи тим самим монокультурне виробництво. У рядi випадкiв це веде до небажаних наслiдкiв, оскiльки не дозволяє гнучко реагувати на структурнi змiни у свiтовому виробництвi та подiлi працi. Проте, можна також назвати i приклади зворотного характеру. Трапляється так, що несподiвано для органiзаторiв зони її спецiалiзацiя формується iнакшою. Зокрема, такий прецедент стався у експортно-виробничiй зонi о. Маврикiй, де спецiалiзацiя планувалася наступною: електронна промисловiсть – 30%, а виробництво текстилю та одягу – 25%. Однак пiсля п’яти рокiв дiяльностi зони виробництво текстилю та одягу досягло 87% , меблевої промисловостi – 2,5%, а частка виробiв електронної промисловостi склала лише 1%. При складаннi концепцiї створення спецiальної економiчної зони потрiбно зважувати iнтереси iнвесторiв та враховувати їх в установчих документах. Це обумовлено приватним характером капiталу, намаганням кожного iнвестора мати не тiльки твердi гарантiї його збереження, але i утворення необхiдних умов збiльшення. Умови включають привiлеї i пiльги, що стосуються оподаткування прибуткiв, митних зборiв, платнi за використання мiсцевих ресурсiв тощо. Наслiдки дiяльностi ряду зон пiдтверджують, що привiлеї та пiльги iнвесторам вагомi для їх активного залучення, але в рядi випадкiв це питання є другорядним. На першому мiсцi iнвесторiв привертає стабiльнiсть полiтичного, економiчного та правового режимiв, а вже потiм вивчаються можливостi регiону у забезпеченнi ефективної роботи, термiни та розмiри потенцiйних прибуткiв. У бiльшостi випадкiв при створеннi вiльних економiчних зон фiксується бажання країни-резидента отримати новi технологiї, забезпечити пiдготовку кадрiв для освоєння “ноу-хау”. Нажаль, бажання, подекуди, залишається нездiйсненним. Іноземнi пiдприємцi забезпечують передачу новiтнiх технологiй у загальне користування лише тою мiрою, якою це потрiбно для розвитку власного виробництва i забезпечення випуску конкурентноспроможної продукцiї. Найкращим варiантом запозичення технологiї є розмiщення у вiльнiй зонi спiльного пiдприємства, коли iноземний iнвестор у вiдповiдностi з угодою передає технiку, технологiю, “ноу-хау” та досвiд управлiння. Саме таким чином вiдбувається iнтеграцiя сучасних технологiчних схем в економiку створюваної зони, а значить, i в економiку держави. Поряд з iншими позитивними сторонами функцiонування зон для країни-резидента (податки, митнi збори, платня використання ресурсiв) значне економiчне i соцiальне значення має створення нових робочих мiсць. Розмiри заробiтної платнi на iноземних та спiльних пiдприємствах перевищують вiдповiднi оклади на пiдприємствах, розташованих поза зоною. 4. Інвестицiї в пiдприємства України. У 1998 роцi обсяги освоєння капiтальних вкладень вперше за останнi роки зросли на 4,8 вiдсотка. З урахуванням обсягiв, освоєних приватним сектором економiки, очiкується близько13,5 млрд. грн. капiтальних вкладень, що у порiвняних цiнах майже на 3вiдсотка бiльше нiж у 1997р. (в той рiк зниження становило 7 вiдсоткiв.). Введення в дiю основних фондiв склало 10,898 млрд. грн. (90 вiдсоткiв до 1997р.). На об’єктах виробничого призначення освоєно 7,851 млрд. грн., або 68 вiдсоткiв загального обсягу капiталовкладень (у 1997 роцi – 65,1 вiдсотка.). Основним джерелом фiнансування залишаються власнi кошти пiдприємств i органiзацiй, питома вага яких складає 71,4 вiдсотка загального обсягу капiтальних вкладень. Інвестицiйнi кредити становлять незначну частку в кредитному портфелi банкiвської системи внаслiдок небажання комерцiйних банкiв нести ризики через недосконалiсть законодавчо-нормативної та податкової полiтики, високої податкової полiтики, високої вiдсоткової ставки за кредити. Попиту суб’єктiв господарювання на iнвестицiйнi кредити через високi ставна практично немає, в той час як у розвинутих країнах кредити обслуговують до ¾ капiтальних вкладень. За оперативними даними, освоєння капiтальних вкладень за рахунок коштiв державного бюджету з урахуванням витрат, передбачених мiнiмiзацiю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та коштiв, отриманих вiд змiни понижуючого коефiцiєнта при застосуваннi до норм амортизацiї склав 972,2 млн. грн., що на 6,5 вiдсоткiв бiльше нiж у 1997р. При цьому фiнансування капiтальних вкладiв за рахунок коштiв Державного бюджету здiйснено на рiвнi 27 вiдсоткiв початкового планового рiчного обсягу, а отриманих вiд змiни понижуючого коефiцiєнта при застосуваннi норм амортизацiї – на рiвнi 46,7 вiдсоткiв уточненого рiчного обсягу. Фондовий ринок поки, що не забезпечує вагомого зростання обсягу iнвестицiй i структурну перебудову народного господарства через недоскональнiсть законодавчої бази про цiннi папери, а також механiзмiв їх реєстрацiї, вiдсутнiсть вiдповiдної iнфраструктури ринку цiнних паперiв. Якщо у 1990р. рiвень введення в дiю найважливiших виробничих потужностей, будiвництво яких здiйснювалось iз залученням державних капiтальних вкладень, складав понад 40 вiдсоткiв, то у 19998р. введенi в дiю лише окремi об’єкти. Зокрема, введено в дiю потужностi по видобутку110 тис. тонн вугiлля за рiк на шахтi “Нiканор-Нова” в Луганськiй областi, переробцi 7,5 тонн бурштину на державному пiдприємствi “Укрбурштин” у м. Рiвне, ПЛ 750 кВ Пiвденнодонбаська – Донбаська, протяжнiстю 216,6 км тощо, проте питання розрахункiв з пiдрядчиками на багатьох будовах залишається невирiшеним. Із залученням власних коштiв здiйснено технiчне переозброєння потужностей на Криворiзькому державному гiрничо-металургiйному комбiнатi “Криворiжсталь” з приростом потужностей на 17 тис. тонн чавунного фасованого литва, 18 тис. тонн сталевого литва, на комбiнатi “Запорiжсталь” введено в дiю станцiю очистки промислових стокiв, потужнiстю 800тис. м3 300 кг текамiн-гiдрохлориду на АТ “Фармак” а м. Києвi, прокладено 1823,3 км лiнiй електропередачi рiзної напруги, 49,2 км автомобiльних дорiг, електрифiковано 96,1 км залiзничних колiй тощо. (в той час, як за 1 пiврiччя спостерiгалось збiльшення у порiвняннi з вiдповiдним перiодом 1997р на 1,7 вiдсоткiв) i склало 5599 тис. кв. метрiв загальної площi. Спорудження об’єктiв за Чорнобильською будiвельною програмою, яке здiйснювалося за залишковим принципом, велося надто низькими темпами. На їх будiвництвi освоєно117,852 млн. грн. (76,3 вiдсотка уточненого рiчного обсягу). Профiнансована Чорнобильська будiвельна програма в обсязi 137,3 млн. грн. (88,8 вiдсоткiв рiчного обсягу), але через необхiднiсть погашення заочної заборгованостi за роботи, виконанi у минулий перiод, лише п’ята частина їх була спрямована на фiнансування програми 1998р. в тому числi з Київської областi – 70 та з Житомирської – 285 сiмей. В той же час, на забруднених територiях вказаної зони продовжує проживати 2912 сiмей. За попереднiми пiдсумками, пiдряднi органiзацiї в 1998р. забезпечили нарощення обсягiв виконаних будiвельно-монтажних робiт у порiвняннi з минулим роком майже на 2,7 вiдсотка, а їх загальний обсяг склав близько 5303млн. грн. (у 1997р зниження становило 11,9 вiдсотка). Для України як держави з перехiдною економiкою важливо розглядати залучення iноземних iнвестицiй у контекстi структурних змiн i економiчного зростання. Офiцiйно визначеними прiоритетними завданнями, якi покликанi розв'язати iноземнi iнвестицiї, є: структурна реформа економiки; технологiчне оновлення виробництва; виробництво товарiв широкого споживання; подолання залежностi країни вiд iмпорту. Але слiд зазначити, що цiлi iнвесторiв, якi з'являються на вiтчизняному ринку, приходять у суперечнiсть з внутрiшньою економiчною програмою розвитку. Так, у структурi господарства їх, насамперед, цiкавлять сировина, метал, вугiлля, продукти хiмiчної промисловостi тощо. Їх iнтерес викликають пiдприємства, що мають певнi технологiчнi переваги i перспективу розвитку, а також науково-технiчний потенцiал. Інакше кажучи, увагу iноземцiв привернула саме можливiсть спрощеного дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологiчної бази i квалiфiкованої робочої сили. Якщо Україна прагне дiстати через ПІІ доступ до сучасних технологiй, то захiднi фiрми реалiзують технологiї, якi вже пройшли половину свого життєвого циклу i на свiтових ринках не є конкурентними. Невибагливiсть споживачiв українського ринку надає застарiлим i не прибутковим на захiдному ринку товарам можливiсть продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможнi свiтовi корпорацiї орiєнтуються на глобальнi експортнi стратегiї, а не на розвиток вiтчизняного виробництва товарiв в Українi. Крiм того, високий iнвестицiйний ризик в Українi зумовлює незначну довiру захiдних пiдприємцiв. Тi ж з iноземних iнвесторiв, хто вже прийшов на її внутрiшнiй ринок, не поспiшають вирiшувати проблеми i завдання своїх українських партнерiв. Все ж аналiз розвитку iнвестицiйної дiяльностi за останнi роки показує її певну позитивну динамiку, розширення масштабiв, видiв i сфер. Сьогоднi в економiку України вкладено понад 2 млрд. $ прямих iноземних iнвестицiй, що майже в 10 разiв бiльше порiвняно з 1994 р. За 1994 р. темпи їх приросту (порiвняно з базовим 1993 р.) склали 1,7, за 1995 р. -3,4, за 1996 р. -6,4 i за 1997 р. -9,4 рази. Водночас є зовсiм мiзерним обсяг iноземних капiтальних вкладень — по 5 млн. грн. на рiк. Певна рiч, капiтальнi вкладення становлять лише частину iнвестицiй, однак є пiдстави твердити, що статистика явно занижує величину iноземних капiтальних вкладень. (8,3%), Великобританiї -209,2 млн. $ (7,5%), Росiї - 186,9 млн. $ (6,7%). Вiдповiднi вкладення в 1998 р. були здiйсненi iнвесторами з Пiвденної Кореї за проектом спiльного пiдприємства мiж компанiєю “Daewoo” та заводом “АвтоЗАЗ” (обсяг iнвестицiй з цiєї країни станом на 1 сiчня 1999 р. досяг 186,2 млн. $, тобто 6,7%). Формування галузевої структури iноземних iнвестицiй пов'язана з особливостями iнвестицiйного клiмату України. Зацiкавленiсть iнвесторiв викликають проекти, розрахованi на короткострокову перспективу, з вiддачею найближчим часом (харчова промисловiсть, внутрiшня торгiвля), а також на стратегiчне завоювання ринкiв машинобудування i хiмiчної промисловостi. З огляду на динамiзм розвитку, статистичнi данi iнвестицiйного процесу швидко “старiють”. Тому повноцiнний економiчний аналiз iнвестицiйної дiяльностi є утрудненим. Але можна вiдзначити формування певних тенденцiй, що якiсно характеризують розвиток iноземного iнвестування в Україну: - орiєнтацiя спiльних пiдприємств на виробництво товарiв, якими свiтовi ринки практично насиченi, та на сферу послуг; - реалiзацiя спiльних iнвестицiйних проектiв, як правило, на двостороннiй основi; - обережнiсть захiдних партнерiв щодо великих iнвестицiй, зумовлена вiдсутнiстю надiйних гарантiй щодо їх захисту, нерозробленiстю стратегiї та тактики виходу на практично невiдомий i ранiше закритий ринок; - активнiсть малих iноземних фiрм, орiєнтованих на швидке обертання невеликого капiталу або на вигоду вiд разових операцiй (нерiдко суто посередницьких); - нерiвномiрнiсть розподiлу iнвестицiй за галузями i регiонами України, їх зосередження у промислових центрах України; Основними формами залучення iнвестицiй протягом 1990-х рокiв являються вкладення у формi рухомого та нерухомого майна (близько 65%) та грошовi вкладення (близько 25%). Склад iноземних iнвесторiв в Українi формується за рахунок: - компанiй-аутсайдерiв, якi не витримали конкуренцiї в свої країнах; Географiчна структура iноземного iнвестування в економiку України формується пiд впливом двох взаємопов’язаних груп факторiв. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнiшньоекономiчних зв’язкiв з традицiйними партнерами (країни СНД, де домiнує Росiя, окремi схiдноєвропейськi та захiднi країни), з другого – потрiбнiсть диверсифiкацiї, в першу чергу мiжнародної iнвестицiйної дiяльностi. В цьому контекстi характерними рисами є: авторських прав тощо); - вузька орiєнтацiя в мiжнародних фiнансових вiдношеннях (в основному МВФ та Всесвiтнiй банк); - орiєнтацiя на незрiлi iнтеграцiйнi регiональнi та субрегiональнi групування, наприклад Чорноморське економiчне спiвтовариство. Для географiчної структури прямого iноземного iнвестування характерне збереження провiдної ролi США, Нiмеччини, Великобританiї, Кiпру, Швейцарiї, Росiї. Галузева структура iноземних iнвестицiй формується в основному за рахунок внутрiшньої торгiвлi, харчової промисловостi, машинобудування, металообробки та фiнансових послуг. Серед iнших галузей вiдносне значення мають наука, охорона здоров’я, побутове обслуговування, зовнiшня торгiвля, будiвництво, хiмiчна промисловiсть. Структура iноземного iнвестування по регiонам України характеризується традицiйним залученням iноземних iнвестицiй в економiки Києва, Одеської, Днiпропетровської, Донецької, Львiвської областей, Автономної Республiки Крим. Взагалi ж аналiз прямого iноземного iнвестування в європейськi країни з перехiдною економiкою дозволяє зробити головний висновок про те, що реально ПІІ мають значний вплив на нацiональнi економiки таких країн, як Польща, Чехiя, Словакiя, а також Естонiя та Латвiя. Стосовно ж iнших країн з перехiдною економiкою, в тому числi й України, цей вплив є бiльш психологiчним, тому що питома вага прямих iноземних iнвестицiй дуже мала у порiвняннi з їх потребою в капiтальних вкладеннях. Висновок Державна iнвестицiйна полiтика в Українi консервувала неефективну, здеформовану структуру економiки, що є однiєю з головних причин погiршення економiчної ситуацiї. При структурнiй перебудовi нацiональної економiки неможливо уникнути того, що неефективнi виробництва, нежиттєздатнi види економiчної дiяльностi, заснованi на державному замовленнi, державному постачаннi й державному фiнансуваннi, опиняться за бортом, збанкрутують. Страх перед такою перспективою для багатьох державних пiдприємств важкої iндустрiї є одним з головних чинникiв, якi гальмують структурну перебудову економiки, консервують її нинiшню деформовану структуру. Панування протягом багатьох десятилiть одноманiтних державно-монополiстичних господарських структур позбавило економiку належного динамiзму, гнучкостi, орiєнтацiї на попит, сприйняття iнновацiй, а вiдтак – i ефективностi. Вiдмова вiд галузевого, вузьковiдомчого державного управлiння економiкою на користь функцiонального, ефективного поєднання ринкового й державного регулювання, демонополiзацiя вiдбуваються надто повiльно, мляво; механiзм банкрутства не дiє. Це й гальмує позитивнi структурнi зрушення в економiцi та перехiд вiд економiчного спаду до економiчного зростання. Звичка до застарiлих методiв господарювання, до екстенсивного нарощування виробництва заради виробництва, вiдчуження вiд власностi i результатiв працi призвела до того, що попит на iнвестицiї, як правило перевищує можливiсть його задоволення. України, швидкого подолання економiчної кризи i досягнення стабiлiзацiї та зростання народного господарства. Саме на прiоритетнi напрями науково-технiчного прогресу слiд максимально нацiлювати iнвестицiйну й iнновацiйну дiяльнiсть та ресурси. На розвиток сучасних i майбутнiх високотехнологiчних виробництв можуть претендувати тiльки тi країни, якi здатнi забезпечувати високий рiвень науки, технiки, освiти, культури, органiзацiї управлiння та трудової дисциплiни. з чималим запiзненням, вiдродити й активiзувати полiтику вiдтворення як основу стабiлiзацiї та оновлення нацiонального товаровиробництва, наразилася на протидiю певних полiтичних i економiчних сил. Концентрацiя фiнансового капiталу у сферах нових структур, тiньового обiгу та банкiвської системи, якi не прагнуть до виробничого iнвестування, по сутi, гальмує вiдтворювальнi процеси, економiчну стабiлiзацiю i зростання. iноземних iнвестицiй є стабiлiзацiя макроекономiчного середовища, а також удосконалення законiв i нормативних актiв. Але, водночас, данi питання не можуть бути розв'язанi без загальної соцiально-економiчної стабiлiзацiї в країнi. Найiстотнiшою перешкодою для дiяльностi iноземних iнвесторiв в Українi є недосконалiсть вiдповiдного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актiв згiдно з цiлями України, а також мотивацiї iноземних партнерiв зумовили частi змiни в українському законодавствi. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо вiдпрацьованим, унiверсальним. Ускладнює ситуацiю i практика коригування нормативних актiв пiд час їх руху вiд верхнiх рiвнiв управлiння до нижнiх. Це пов'язано з тим, що закони i постанови мають нерiдко декларативний характер. Тому органи управлiння нижчих рiвнiв трактують їх на свiй розсуд. До головних факторiв, що стримують формування економiчного середовища, сприятливого для залучення iноземних iнвестицiй, можна вiднести також i невизначенiсть прiоритетiв ринкового трансформування економiки та повiльнiсть процесiв приватизацiї. Проблеми соцiально-психологiчного характеру в залученнi iнвестицiй пов'язанi з вiдсутнiстю ринкового менталiтету у вiтчизняних бiзнесменiв, що проявляється у їх нездатностi самостiйно приймати вiдповiдальнi рiшення, швидко орiєнтуватись у мiнливому економiчному середовищi. Залученню iноземних iнвестицiй перешкоджають нерозвиненiсть комунiкацiйних засобiв, незабезпеченiсть повною, надiйною нормативно-правовою та комерцiйною iнформацiєю. Полiтика України як молодої незалежної держави щодо активiзацiї процесу залучення ПІІ, перш за все, пов'язана з ринковим соцiально-економiчним трансформуванням суспiльства. Отже, створення загальнополiтичних, правових та iнституцiональних умов, сприятливих для iнвестування, є одночасно як передумовою, так i результатом успiшних реформ у нашiй державi. в своїй економiцi, по-друге, використовують при цьому можливо бiльший набiр заходiв. Головне тут: · створення привабливого iнвестицiйного клiмату; · створення мiжнародного образу країни як такої, що надає iнвестору кращi, нiж iншi країни, можливостi. Пiдводячи пiдсумок, необхiдно сказати, що загалом iнвестицiйно-пiдприємницький клiмат України є складним. Залучаючи до країни iноземний капiтал, не слiд забувати, що з нинiшньої кризи Україну виведуть лише власнi зусилля. Не варто надавати пiдприємствам з iноземними iнвестицiями податковi пiльги, яких не мають українськi, зайнятi у тiй же сферi дiяльностi. Як показав досвiд, такий захiд майже не впливає на iнвестицiйну активнiсть iноземного капiталу, але призводить до виникнення на мiсцi колишнiх вiтчизняних виробництв пiдприємств з формальною iноземною участю, якi претендують на пiльгове оподаткування. 2. Гаврилюк «Умови здiйснення iноземного iнвестування» // «Економiка України» № 8 серпень 1997. 3. Губський Б. В. Інвестицiйнi процеси в глобальному середовищi – К., 1998. 4. Закон України “ Про iнвестицiйну дiяльнiсть” (1991р.) 5. Закон України “Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон” вiд 30 жовтня 1992р. 7. Закон України “Про захист iноземних iнвестицiй в Українi”// Вiдомостi Верховної Ради України, № 46, 1992р. 8. «Іноземнi iнвестицiї та українськi iнвестицiї за кордоном, мiжнароднi торги ( тендери )» // «Фiнансовая тема» № 9 сентябрь 1998. 9. Ландарь «Особливостi залучення iноземних iнвестицiй в Україну» // «Економiка України» № 12 грудень 1998 10. Омельченко А. В. Правове регулювання iноземних iнвестицiй в Українi – К., 1996 11. Пила В., Чмир О. До питання формування вiльних економiчних зон в Українi// Економiка України, 1996г., № 12. 12. Савчук В. П., С. И. Прилипко Е. Г. Величко Анализ и разработка инвестиционных проектов – К., 1999. 14. Теорiї мiкро-макроекономiки пiд редакцiєю Ю. В. Нiколенко, М. М. Дiденко, К., 1999 15. Україна на роздорожжi. //За ред. Зiденберга А., Хоффмана Л. – Пер. З англ. – К.: Фенiкс, 1998р.