Акциз. Шляхи вдосконалення податкової системи

Мiнiстерство транспорту та зв`язку України Державна академiя залiзничного транспорту Кафедра "Облiк i аудит" Дисциплiна "Податковий облiк та звiтнiсть" Акциз. Шляхи вдосконалення податкової системи План Вступ Теоретична частина Якi товари пiдлягають оподаткуванню акцизним збором та пiльги щодо акцизного збору I. Мiсцевi податки i збори в Українi : визначення та склад 1. Мiсцевi податки 1. 1 Комунальний податок 1. 2 Податок з реклами 2. Мiсцевi збори 2. 1 Збiр за припаркування автотранспорту 2. 2 Ринковий збiр 2. 3 Збiр за видачу ордера на квартиру 2. 4 Курортний збiр 2. 5 Збiр за участь у бiгах на iподромi 2. 6 Збiр за виграш на бiгах на iподромi 2. 8 Збiр за право використання мiсцевої символiки 2. 9 Збiр за право проведення кiно- та телезйомок 2. 10 Збiр за проведення мiсцевого аукцiону, конкурсного розпродажу i лотерей 2. 11 Збiр з власникiв собак 2. 12 Збiр за видачу дозволу на розмiщення об’єктiв торгiвлi II. Шляхи вдосконалення податкової системи України в сучасних умовах Вступ податок збiр платiж дозвiл Однiєю iз основних передумов забезпечення стабiльностi економiки на сучасному етапi розвитку України є ефективне функцiонування податкової системи. Адже мобiлiзацiя податкових платежiв до державної казни дозволяє органам державної виконавчої влади здiйснювати реалiзацiю внутрiшньої та зовнiшньої полiтики, регулювання i стимулювання економiки, фiнансування соцiальних заходiв. Однак позитивний ефект досягається лише за умови ефективної податкової полiтики, яка проявляється у забезпеченнi виконання податками не лише фiскальної, але й стимулюючої функцiї, у встановленнi та належному обґрунтуваннi податкових правил, у стабiльностi та передбачуваностi, в досягненнi необхiдного рiвня збалансованостi iнтересiв держави i платникiв податкiв. дiяльностi пiдприємств, облiкове забезпечення звiтностi про податки i податковi платежi є надзвичайно важливим. Якщо до того ж врахувати доволi жорстку систему фiнансових санкцiй, що застосовують до пiдприємств за умови виявлення помилок при здiйсненнi податкового облiку та формуваннi податкової звiтностi, то очевидно, що ефективна податкова система передбачає чiтке законодавче обґрунтовання усiх елементiв податкового облiку, можливiсть адекватного вiдображення реальної економiчної ситуацiї в звiтностi та забезпечення контролю за сплатою податкiв. Якi товари пiдлягають оподаткуванню акцизним збором та пiльги щодо акцизного збору Акциз - вiд латинського accidere - один з видiв непрямого податку переважно на товари масового вжитку (цигарки, алкогольнi напої, сiль, сiрники, автомобiлi, холодильники, парфумерiю тощо). Вперше був запроваджений у Давньому Римi. Вибiрковий акциз в деяких країнах встановлюється на телефоннi послуги, показ кiнофiльмiв, квитки на проїзд, на лiтак, комунальнi послуги. У бiльшостi країн Заходу в повоєнний перiод були запровадженi унiверсальнi акцизи, або податки з обороту, якi вилучаються у вiдсотках (до 10%) вiд валової виручки пiдприємств. Акцизний збiр був введений в Українi в 1992 p. i разом з ПДВ замiнив податки з обороту i реалiзацiї. Сучасне трактування акцизного збору (згiдно з Декретом КМУ "Про акцизний збiр" № 18-92 вiд 26. 12. 92 р.) визначає його як непрямий податок на окремi товари (продукцiю), визначенi законом як пiдакцизнi, який включається до цiни товарiв (продукцiї). Індивiдуальнi акцизи встановлюють на окремi високорентабельнi, монопольнi та специфiчнi товари iз малоеластичним за цiною попитом. Сплачують їх пiдприємства, що виробляють i реалiзують пiдакцизнi товари (винно-горiлчанi, тютюновi, ювелiрнi вироби, вироби з кришталю та хутра, вiдеотехнiка, легковi автомобiлi, бензин, чай, сiль, цукор тощо), якi визначаються законодавчим органом. 1. Податок з продажу, який застосовується у сферi оптової та роздрiбної торгiвлi i об'єктом оподаткування якого є реалiзацiя товарiв на заключному етапi. При цьому оподаткування здiйснюється тiльки один раз. Вiн встановлюється у виглядi вiдсотка до роздрiбної цiни товару i сплачує його покупець. Нинi цей податок iснує в небагатьох країнах (наприклад, у Великiй Британiї, Канадi, США, Швецiї), в сучаснiй Українi вiн не використовується. 2. Податок з обороту стягується з валового обороту на всiх стадiях руху товарiв. При цьому допускається подвiйне оподаткування, оскiльки у валовий оборот включаються податки, що були сплаченi ранiше. Цей податок зараз теж не використовується. 3. Податок на додану вартiсть сплачується на всiх етапах руху товарiв, робiт, послуг. Платниками податку в бюджет є суб'єкти пiдприємницької дiяльностi (їх фiлiї, вiддiлення, пiдроздiли) - виробники (за реалiзацiї товару) або iмпортери пiдакцизних товарiв (за перетину митного кордону): - нерезиденти, якi виробляють пiдакцизнi товари на митнiй територiї України, безпосередньо або через їх постiйнi представництва; - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, iншi юридичнi особи, якi iмпортують на митну територiю України пiдакцизнi товари; - фiзичнi особи-резиденти або нерезиденти, якi ввозять пiдакцизнi речi на митну територiю України; - юридичнi або фiзичнi особи, якi купують пiдакцизнi товари у податкових агентiв. Перелiк пiдакцизних товарiв i ставки акцизного збору затверджуються законодавчо i є єдиними на всiй територiї України для вiтчизняних та iмпортних товарiв. Сьогоднi в Українi пiдакцизними товарами виступають: - алкогольнi напої; - спирт етиловий; - тютюновi вироби; - транспортнi засоби; - пиво солодове; - бензини, дистиляти, паливо. Перелiк пiдакцизних товарiв i ставки акцизного збору встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Акцизний збiр обчислюється: вартiсть; товарiв, що реалiзуються за державними фiксованими та регульованими цiнами, - виходячи з їхньої вартостi за цими цiнами без урахування торговельних знижок, а також сум податку на добавлену вартiсть. iмпортованих товарiв - виходячи з митної (закупiвельної) вартостi, збiльшеної на суму ввiзного мита, без урахування акцизного збору. При визначеннi вказаної вартостi iноземна валюта перераховується у нацiональну валюту України за курсом НБУ, що дiє на день подання митної декларацiї. в якому проводиться реалiзацiя товару i залишається постiйним протягом кварталу. Механiзм розрахунку акцизного збору з iмпортованих товарiв iз використанням процентної ставки. Механiзм розрахунку суми акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквiвалентi до фiзичної одиницi вимiру товарiв Сума А = А х К (кiлькiсть товару, визначена у фiзичних одиницях вимiру) При застосуваннi ставки акцизу в ЄВРО: надходжень валютних ресурсiв. 2. Не обкладаються акцизним збором обороти з реалiзацiї пiдакцизних товарiв для виробництва iнших пiдакцизних товарiв. У цьому разi виключається можливiсть подвiйного оподаткування. 3. Не пiдлягає обкладанню акцизним збором реалiзацiя легкових автомобiлiв спецiального призначення. 4. Не оподатковується оборот з реалiзацiї спирту етилового для виготовлення лiкарських засобiв i ветеринарних препаратiв. Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать вiд виду пiдакцизних товарiв, суми податку. Пiдприємства-виробники, що реалiзують спирт, алкогольнi напої, пиво, сплачують податок на третiй робочий день пiсля здiйснення обороту з реалiзацiї. Пiдприємства-виробники, що реалiзують тютюновi вироби, податок сплачують один раз на мiсяць (до 15 числа), виходячи з фактичного обсягу реалiзацiї за минулий мiсяць. Власники (замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробiв, виготовлених в Українi з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пiзнiше дня отримання продукцiї. Пiдприємства, (крiм указаних вище), в яких середньомiсячна сума акцизного збору за минулий рiк становила понад 25 тис. грн., сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного мiсяця i 3 числа мiсяця, наступного за звiтним), виходячи з фактичного обороту за звiтну декаду. Решта пiдприємств сплачує податок щомiсяця до 15 числа також виходячи з фактичного обороту за минулий мiсяць. За iмпортованi пiдакцизнi товари акцизний збiр сплачується пiд час "розмитнення" iмпортного товару. Аналiз зазначених термiнiв сплати акцизного збору дає змогу дiйти таких висновкiв: 1) найбiльш негативний вплив на фiнансовий стан суб'єктiв господарювання справляє сплата акцизного збору на iмпортованi товари. Суб'єкти господарювання зобов'язанi сплатити акцизний збiр пiд час розмитнення товару, а за алкогольнi та тютюновi вироби - пiд час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштiв. Вiдшкодування цих коштiв вiдбудеться тiльки пiсля реалiзацiї товарiв. Отже, тут має мiсце iммобiлiзацiя оборотних коштiв суб'єктiв господарювання на сплату акцизного збору. Перiод iммобiлiзацiї залежить вiд часу мiж сплатою акцизного збору i реалiзацiєю товарiв, що iмпортуються. Слiд звернути увагу, що в разi iмпорту пiдакцизних товарiв не дозволяється використовувати векселi для розрахункiв з бюджетом (крiм iмпорту паливно-мастильних матерiалiв), тому немає можливостi вiдстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам пiдакцизних товарiв не дозволяється користуватися векселями i для сплати податку на додану вартiсть (крiм iмпорту бензину); 2) В зв'язку з тим, що оподаткований оборот для обчислення акцизного збору визначається за фактом вiдвантаження пiдакцизних товарiв, у пiдприємств, що виробляють i реалiзують пiдакцизнi товари, також може мати мiсце iммобiлiзацiя оборотних коштiв на сплату акцизного збору. Коли станеться затримка в оплатi вiдвантаженої продукцiї, може мати мiсце iммобiлiзацiя оборотних коштiв на сплату збору. Така ситуацiя частiше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку; 3) Якщо оплата покупцями пiдакцизних товарiв здiйснюється авансом або одночасно з вiдвантаженням продукцiї постачальником, iммобiлiзацiї оборотних коштiв у постачальника на сплату акцизного збору може не статися. Бiльше того, за подекадної та мiсячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному оборотi частину акцизного збору, що пiдлягає перерахуванню в бюджет. Негативний вплив на фiнансово-господарську дiяльнiсть пiдприємств податку "акцизний збiр" (як i iнших непрямих податкiв) матиме мiсце тодi, коли встановлення або пiдвищення ставок податку супроводжується пiдвищенням цiн, обмежує обсяг виробництва i реалiзацiї товарiв, призводить до нагромадження нереалiзованих товарiв. I. Мiсцевi податки i збори в Українi : визначення та склад у порядку i на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державнi цiльовi фонди - це фонди, якi створенi вiдповiдно до законiв України i формуються за рахунок визначених законами України податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) юридичних осiб незалежно вiд форм власностi та фiзичних осiб. Платниками податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) є юридичнi i фiзичнi особи, на яких згiдно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки i збори (обов'язковi платежi). Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартiсть продукцiї (робiт, послуг), вартiсть продукцiї (робiт, послуг), у тому числi митна, або її натуральнi показники, спецiальне використання природних ресурсiв, майно юридичних i фiзичних осiб та iншi об'єкти, визначенi законами України про оподаткування. Ставки податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республiки Крим i сiльськими, селищними, мiськими радами вiдповiдно до законiв України про оподаткування i не змiнюються протягом бюджетного року, за винятком випадкiв, пов'язаних iз застосуванням антидемпiнгових, компенсацiйних i спецiальних заходiв вiдповiдно до законiв України. 1. Загальнодержавнi податки i збори; 1. Мiсцевi податки Вiдповiдно Закону України "Про систему оподаткування" вiд 25. 06. 1991 № 1251-XII до мiсцевих податкiв вiдносяться: 2. Комунальний податок; Комунальний податок — це обов'язковий мiсцевий податок, який нараховується з неоподатковуваного фонду оплати працi робiтникiв за встановленими ставками. Платниками комунального податку є всi юридичнi особи, за винятком бюджетних установ i органiзацiй, планово-дотацiйних установ i органiзацiй та сiльськогосподарських пiдприємств. Об'єктом оподаткування комунальним податком є неоподатковуваний фонд плати працi працiвникiв, що розраховується множенням офiцiйно встановленого неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян на середньооблiкову чисельнiсть працiвникiв за звiтний мiсяць. Середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв за звiтний мiсяць розраховується шляхом пiдсумовування чисельностi працiвникiв облiкового складу за кожний календарний день звiтного мiсяця, тобто з 1 по 31, включаючи святковi (неробочi) та вихiднi днi й дiленням отриманої суми на кiлькiсть календарних днiв звiтного мiсяця. При цьому до облiкового складу включаються працiвники, якi працюють на умовах трудового договору як у пiдприємствi, так i за його межами. чи святкових (неробочих) днiв поспiль чисельнiсть працiвникiв облiкового складу за кожний з цих днiв береться на рiвнi чисельностi працiвникiв облiкового складу за робочий день, що передував вихiдним та святковим (неробочим) дням. Сума податку розраховується його платником щоквартально з розподiлом помiсячно у спецiальнiй формi. Вона визначається множенням розрахованого неоподатковуваного фонду оплати працi на встановлену ставку, яка не повинна перевищувати 10 %. Розрахунок комунального податку подається платниками в податковий орган до 15 числа мiсяця, наступного за звiтним. за кожний день прострочення. 1. 2 Податок з реклами В Законi України "Про рекламу" вiд 03. 07. 96 р. № 270/96 ВР говориться, що реклама – це iнформацiя про особу чи товар, розповсюджена в будь-якiй формi та в будь-який спосiб i призначена сформувати або пiдтримати обiзнанiсть споживачiв реклами та їх iнтерес щодо таких особи чи товару. Основними принципами реклами є: законнiсть, точнiсть, достовiрнiсть, використання форм та засобiв, якi не завдають споживачевi реклами шкоди. Рекламою вважаються всi види об'яв i повiдомлень, якi подають iнформацiю з комерцiйною метою (отримання доходу) за допомогою засобiв масової iнформацiї (ЗМІ): преси, радiо, телебачення, афiш, плакатiв, рекламних щитiв, iнших технiчних засобiв, розмiщених на будинках, вулицях, майданах, транспортi тощо. Платниками податку з реклами є суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, їх фiлiали, вiддiлення, представництва та iншi вiдокремленi пiдроздiли, постiйнi представництва нерезидентiв та фiзичнi особи — замовники реклами (рекламодавцi) або виробники i поширювачi реклами, якщо вони є рекламодавцями. До об'єктiв оподаткування належать: • вартiсть виготовлення i розмiщення реклами у ЗМІ; • час показу реклами в кiнотеатрах, вiдеосалонах та в iнших закладах, де здiйснюється публiчний показ кiно-, вiдео-, слайд-фiльмiв; • плата за кожний з носiїв зовнiшньої та внутрiшньої реклами i реклами транспортi, пакувальних матерiалах, формi спортсменiв, жетонах та iнших рекламних носiях, а також за їх загальну кiлькiсть. До зовнiшньої належить будь-яка реклама, що розмiщується на окремих спецiальних конструкцiях, щитах, екранах, розмiщених просто неба, на фасадах будинкiв та споруд або на транспортних засобах зовнi. Зовнiшня реклама повинна вiдповiдати таким вимогам:розмiщуватись iз дотриманням вимог технiки безпеки та iз забезпеченням видимостi дорожнiх знакiв, свiтлофорiв, перехресть, пiшохiдних переходiв, зупинок транспорту загального користування та не вiдтворювати зображення дорожнiх знакiв;освiтлення зовнiшньої реклами не повинно заслiплювати учасникiв дорожнього руху, а також не повинно освiтлювати квартири житлових будинкiв;фундаменти наземної зовнiшньої реклами, що виступають над поверхнею землi, можуть бути декоративно оформленi;опори наземної зовнiшньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць i дорiг, повиннi мати вертикальну дорожню розмiтку, нанесену свiтлоповертаючими матерiалами, заввишки до 2 метрiв вiд поверхнi землi;нижнiй край зовнiшньої реклами, що розмiщується над проїжджою частиною, у тому числi на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висотi не менше нiж 5 метрiв вiд поверхнi дорожнього покриття; у мiсцях, де проїжджа частина вулицi межує з цоколями будiвель або огорожами, зовнiшня реклама може розмiщуватися в одну з фасадами будiвель або огорожами лiнiю. До внутрiшньої належить будь-яка реклама, що розмiщується всерединi будинкiв, примiщень, споруд, транспортних засобiв тощо. Забороняється розмiщення внутрiшньої реклами у примiщеннях органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, дошкiльних навчальних закладах, середнiх загальноосвiтнiх школах та спецiалiзованих загальноосвiтнiх закладах освiти. Податок з реклами сплачується з усiх видiв спецiальної iнформацiї про осiб чи продукцiю, що поширюється в будь-якiй формi та в будь-який спосiб з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку за допомогою iнформацiї про назву й режим роботи особи на фасадi (вивiсцi) бiля входу (в'їзду) та iнформацiї про продукцiю у вiтринi споруди, де ця особа займає примiщення. Граничний розмiр податку з реклами не повинен перевищувати 0,1%вартостi послуг за розмiщення одноразової реклами та 0,5% за розмiщення реклами на тривалий час. Сума податку з реклами визначається множенням встановленої ставки на вартiсть рекламних послуг або на неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян. Стягнення податку з рекламодавця здiйснюють пiдприємства, установи, органiзацiї, якi дають дозвiл на розмiщення реклами або надають послуги з реклами. Стягнений з рекламодавцiв у складi вартостi рекламних послуг податок перераховується його платниками в мiсцевий бюджет щомiсяця до 15 числа. Рекламодавцi нараховану суму податку з реклами вiдносять на собiвартiсть продукцiї, робiт, послуг. в бюджет податку. За правильнiсть нарахування i своєчаснiсть перерахування податку з реклами вiдповiдальнiсть несуть його платники. Так, за несвоєчасне перерахування податку його платники сплачують пеню з суми недоплати в розмiрi 0,3 % за кожний день прострочення. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здiйснюють у межах своїх повноважень: спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi захисту прав споживачiв - щодо захисту прав споживачiв реклами; Нацiональна рада України з питань телебачення i радiомовлення - щодо телерадiоорганiзацiй усiх форм власностi; Мiнiстерство фiнансiв України - щодо реклами державних цiнних паперiв; Державна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; спецiально уповноважений орган виконавчої влади з питань мiстобудування та архiтектури - щодо спорудження житлового будинку. 2. Мiсцевi збори До мiсцевих зборiв належать: 1. Збiр за припаркування автотранспорту; 2. Ринковий збiр; 3. Збiр за видачу ордера на квартиру; 4. Курортний збiр; 7. Збiр з осiб якi беруть участь у грi на тоталiзаторi на iподромi; 8. Збiр за право використання мiсцевої символiки; 9. Збiр за право проведення кiно- та телезйомок; 10. Збiр за проведення мiсцевого аукцiону, конкурсного розпродажу i лотерей. 2. 1 Збiр за припаркування автотранспорту Згiдно iз ст. 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про мiсцевi податки i збори": Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичнi особи та громадяни, якi паркують автомобiлi в спецiально обладнаних або вiдведених для цього мiсцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмiр не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян в спецiально обладнаних мiсцях i 1% - у вiдведених мiсцях. Збiр за парковку автотранспорту сплачується водiями на мiсцi парковки. 2. 2 Ринковий збiр Ринковий збiр - це плата за торговi мiсця на ринках i в павiльйонах, на критих та вiдкритих столах, майданчиках для торгiвлi з автомашин, вiзкiв, мотоциклiв, ручних вiзкiв, що справляється з юридичних осiб i громадян, якi реалiзують сiльськогосподарську i промислову продукцiю та iншi товари. Ринковий збiр справляється за кожний день торгiвлi. Його граничний розмiр не повинен перевищувати 20% мiнiмальної заробiтної плати для громадян i трьох мiнiмальних заробiтних плат для юридичних осiб залежно вiд ринку, його територiального розмiщення та виду продукцiї (товару). Ринковий збiр справляється працiвниками ринку до початку реалiзацiї продукцiї. Збiр за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язанi з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмiр збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян на час оформлення ордера на квартиру. Збiр за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банкiв до одержання ордера i перераховується до бюджету мiсцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанцiя, видана установою банку. Облiк надходжень збору за видачу ордера на квартиру здiйснюється органами з облiку та розподiлу житла. 2. 4 Курортний збiр Платниками курортного збору є громадяни, якi прибувають у курортну мiсцевiсть. Граничний розмiр курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян. дiти вiком до 16 рокiв; iнвалiди та особи, що їх супроводжують; учасники Великої Вiтчизняної вiйни; воїни-iнтернацiоналiсти; учасники лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС; особи, якi прибули за путiвками та курсовками в санаторiї, будинки вiдпочинку, пансiонати, включаючи мiстечка та бази вiдпочинку; особи, якi прибули в курортну мiсцевiсть у службове вiдрядження, на навчання, постiйне мiсце проживання, до батькiв та близьких родичiв; особи, якi прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсiйних установ i органiзацiй, а також якi здiйснюють подорож за маршрутними книжками; чоловiки вiком 60 рокiв i старшi, жiнки вiком 55 рокiв i старшi. Курортний збiр справляється з платникiв за мiсцем їх тимчасового проживання. З осiб, якi прибули в курортну мiсцевiсть, збiр справляється не пiзнiш як у триденний термiн вiд дня прибуття. адмiнiстрацiєю готелю та iншими установами готельного типу пiд час реєстрацiї прибулих; квартирно-посередницькими органiзацiями при направленнi осiб (крiм прибулих за путiвками туристично-екскурсiйних установ i органiзацiй) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на правi власностi. З осiб, якi зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких органiзацiй, а також з осiб (крiм тих, що здiйснюють подорож за маршрутними книжками), якi проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збiр справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатiв, що встановлюють цей збiр. 2. 5 Збiр за участь у бiгах на iподромi Збiр за участь у бiгах на iподромi перераховується до бюджету мiсцевого самоврядування в порядку, визначеному органами мiсцевого самоврядування. Граничний розмiр збору за участь у бiгах на iподромi за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. Збiр за участь у бiгах на iподромi справляється адмiнiстрацiєю iподромiв до початку змагань. 2. 6 Збiр за виграш на бiгах на iподромi Збiр за виграш на бiгах справляється адмiнiстрацiєю iподромiв з осiб, якi виграли в грi на тоталiзаторi на iподромi,пiд час видачi їм виграшу. Його граничний розмiр не повинен перевищувати 6 % вiд суми виграшу. 2. 7 Збiр з осiб якi беруть участь у грi на тоталiзаторi на iподромi Збiр з осiб, якi беруть участь у грi на тоталiзаторi на iподромi, справляється у виглядi вiдсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грi. Його граничний розмiр не повинен перевищувати 5 % вiд суми цiєї надбавки. Сума збору справляється адмiнiстрацiєю iподромiв з учасника гри пiд час придбання ним квитка на участь у грi. 2. 8 Збiр за право використання мiсцевої символiки iншого населеного пункту, назви чи зображення архiтектурних, iсторичних пам'яток) видається вiдповiдними органами мiсцевого самоврядування. Граничний розмiр збору за право на використання мiсцевої символiки не повинен перевищувати з юридичних осiб - 0,1% вартостi виробленої продукцiї, виконаних робiт, наданих послуг з використанням мiсцевої символiки, з громадян, що займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, - п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. 2. 9 Збiр за право проведення кiно- та телезйомок Збiр за право на проведення кiно- i телезйомок вносять комерцiйнi кiно- i телеорганiзацiї, включаючи органiзацiї з iноземними iнвестицiями та зарубiжнi органiзацiї, якi проводять зйомки, що потребують вiд мiсцевих органiв державної виконавчої влади додаткових заходiв (видiлення наряду мiлiцiї, оточення територiї зйомок тощо). Граничний розмiр збору за право на проведення кiно- i телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходiв. 2. 10 Збiр за право на проведення мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу i лотерей Платниками збору за проведення мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу i лотерей є юридичнi особи i громадяни, якi мають дозвiл на проведення аукцiонiв, конкурсного розпродажу i лотерей. Об'єктом збору за право на проведення мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу i лотерей є вартiсть заявлених до мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу товарiв виходячи з їх початкової цiни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмiр збору за право на проведення мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу i лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартостi заявлених до мiсцевих аукцiонiв, конкурсного розпродажу товарiв або вiд суми, на яку випускається лотерея. Збiр за право на проведення мiсцевих аукцiонiв i конкурсного розпродажу справляється за три днi до їх проведення. Збiр за право на проведення лотерей справляється пiд час одержання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмiр збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. 2. 11 Збiр з власникiв собак Платниками збору з власникiв собак є громадяни - власники собак (крiм службових), якi проживають у будинках державного i громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збiр з власникiв собак справляється за кожний рiк. Його граничний розмiр за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян на час нарахування збору. Збiр з власникiв собак стягується органами житлово-комунального господарства. Збиральник податку повинен мати реєстрацiйнi документи: - вiдомiсть про нараховану та фактично сплачену суму збору з власникiв собак. 2. 12 Збiр за видачу дозволу на розмiщення об'єктiв торгiвлi Збiр за видачу дозволу на розмiщення об'єктiв торгiвлi - це плата за оформлення та видачу дозволiв на торгiвлю у спецiально вiдведених для цього мiсцях. Збiр за видачу дозволу на торгiвлю справляється з юридичних осiб i громадян, якi реалiзують сiльськогосподарську, промислову продукцiю та iншi товари залежно вiд площi торгового мiсця, його територiального розмiщення та виду продукцiї. Граничний розмiр збору за видачу дозволу на торгiвлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян для суб'єктiв, що постiйно здiйснюють торгiвлю у спецiально вiдведених для цього мiсцях, i одного неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян в день - за одноразову торгiвлю. Збiр за видачу дозволу на торгiвлю справляється уповноваженими органiзацiями, яким надано таке право. Встановлення цього збору не стосується тих об'єктiв торгiвлi, якi створенi до набрання чинностi цим Декретом. Для суб'єктiв, що постiйно здiйснюють торгiвлю у спецiально вiдведених для цього мiсцях (стацiонарних об'єктах), збiр за видачу дозволу на розмiщення об'єктiв торгiвлi стягується одноразово. II. Шляхи вдосконалення податкової системи України в сучасних умовах Податкове законодавство України є одним iз самих складних в правовiй системi України. При цьому, спостерiгається тенденцiя щодо його нестабiльностi. Проте, як показує практика його правозастосування, змiни, що вносяться до законiв України з питань оподаткування, досить часто спричиняють новi проблеми[1] . Податки – дуже складна й надзвичайно впливова на всi економiчнi явища та процеси фiнансова категорiя. Можна без перебiльшення сказати, що, з одного боку, податки – це фiнансове пiдґрунтя iснування держави, мiрило її можливостей у свiтовому економiчному просторi щодо розвитку науки, освiти, культури, гарантування економiчної безпеки, зростання суспiльного добробуту народу. Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподiлу доходiв юридичних i фiзичних осiб у державi, їх мобiлiзацiя й використання зачiпає iнтереси не тiльки кожного пiдприємця чи громадянина, а й цiлих верств населення i соцiальних груп. На сьогоднi податки – це найефективнiший iнструмент впливу держави на суспiльне виробництво, його динамiку i структуру, на розвиток науки i технiки, масштаби соцiальних гарантiй населенню. Однак слiд вiдмiтити, що науково-теоретичне розроблення шляхiв вирiшення колiзiй у податковiй системi України потребує подальшого опрацювання. Оскiльки податки – це по сутi продукт еволюцiї економiки i держави, то податкова система формується перш за все пiд впливом об’єктивних чинникiв. У той же час у сучаснiй демократичнiй правовiй державi запровадження тих чи iнших форм оподаткування є результатом волевиявлення членiв парламенту, компромiсу iнтересiв рiзних полiтичних партiй, якi у свою чергу представляють iнтереси рiзних верств суспiльства. її становлення. Вимога системностi полягає в тому, що податки мають бути взаємопов’язанi, органiчно доповнювати один одного, не суперечити системi в цiлому та її елементам. Системний пiдхiд означає, що мають реалiзовуватися обидвi функцiї податкiв. З позицiї фiскальної функцiї податкова система має забезпечити гарантоване i стабiльне надходження доходiв до бюджету, з позицiї регулюючої забезпечувати державi можливiсть впливу на всi сторони соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Податкова система повинна включати досить широке коло податкiв рiзної цiлеспрямованостi, оскiльки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цiлком реалiзувалися обидвi функцiї. В Українi створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подiбна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектiв податкової полiтики ГАТТ/СОТ та iнших мiжнародних економiчних органiзацiй. На вiдмiну вiд країн ЄС податкова система України не є iнструментом пiдвищення конкурентоспроможностi держави, не сприяє зростанню економiчної активностi суб'єктiв господарювання. Існуюча система формування державних доходiв вiдображає недосконалiсть перехiдної економiки та має переважно фiскальний характер. Ринкове реформування економiки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актiв, що були недостатньо адекватними стану економiки, характерними рисами якої є структурнi диспропорцiї, наявнiсть значних обсягiв тiньових оборотiв, платiжна криза. Разом з тим Україна пiдтримує стосунки у сферi оподаткування з iншими державами, якi застосовують дiючi в усьому свiтi стандарти, розробленi Органiзацiєю економiчного спiвробiтництва та розвитку i Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй, завдяки чому забезпечується адаптацiя законодавства України у сферi мiжнародного оподаткування до законодавства iнших країн. Україна уклала 60 мiжнародних договорiв про уникнення подвiйного оподаткування практично з усiма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азiї, Пiвнiчної та Пiвденної Америки i кiлькома країнами Африки, з яких 55 укладено за роки незалежностi України, а 5 - успадкованi вiд колишнього СРСР (вiдповiдно до Закону України "Про правонаступництво України"). Вони охоплюють найбiльших торговельних та iнвестицiйних партнерiв України. Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економiку. Недолiки податкової системи України: 1. Спрямованiсть на фiскальне наповнення бюджету, яке характеризується сучасною ситуацiєю щодо виконання у IV кварталi 2009 р. податкових надходжень за рахунок сплачених податкiв за І квартал 2010 р., що призведе в свою чергу до неможливостi виконання податкових надходжень у поточному роцi. 2. Вона характеризується високим податковим навантаженням на пiдприємцiв. Аналiзуючи рiвень даного показника за 2007-2009 рр., згiдно наших пiдрахункiв, податкове навантаження на економiку України впродовж дослiджуваного перiоду зростало. Якщо у 2007 р. цей показник становив 33,3 %, то у 2008 р. – 39,2 %, а вже у 2009 р. вiн зрiс до 56,1%. Головними причинами таких негативних тенденцiй було значне зростання державного боргу протягом 2008-2009 рр. та падiння економiки у 2009 р. Тобто цей показник перевищив навiть показники в розвинених країнах свiту ( в Іспанiї – 37,2 %, в Великобританiї - 36,6 %, в Нiмеччинi – 36,2 % у 2008 р.). 3. Податкова система характеризується значною затратою часу платниками податкiв на ведення та органiзацiю податкового облiку та звiтностi i значними фiнансовими витратами в свою чергу. За даними рейтингу, який був складений Всесвiтнiм банком, у минулому роцi Україна посiла 181 мiсце в списку з 183-х країн за простотою сплати податкiв. Загальна кiлькiсть податкiв, якi сплачують суб’єкти господарювання в Українi, в середньому становить 147 податкiв, що займає 736 годин. На адмiнiстрування податкiв бiзнес щорiчно витрачає понад 4 млрд. гривень. У цьому рейтингу Україна стоїть в одному рядi з такими країнами, як Ямайка, Гамбiя, Узбекистан i Конго. 4. Податкова система України, також, характеризується неузгодженiстю та протирiччям окремих норм податкового законодавства, їх нестабiльнiстю, безсистемним наданням пiльг та перекручування сутностi окремих видiв податкiв; витратами на адмiнiстрування певних податкiв, якi значнi порiвняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння Зазначенi недолiки призвели до таких проблем системного характеру у податковiй системi, як: 1) податкова заборгованiсть платникiв перед бюджетом та державними цiльовими фондами, що зумовлено: вiдсутнiстю ефективних механiзмiв, якi забезпечують вiдповiдальнiсть суб'єктiв господарювання за виконання своїх фiнансових зобов'язань; недосконалiстю системи списання та реструктуризацiї податкової заборгованостi пiдприємств перед бюджетом; проведенням взаємозалiкiв, якi роблять невигiдною своєчасну i в повному обсязi сплату податкiв; проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), якi є найбiльшими боржниками бюджету, зокрема в частинi регулювання державою цiн на енергоносiї; 2) бюджетна заборгованiсть з вiдшкодування податку на додану вартiсть. Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками податку на додану вартiсть, є: пред'явлення необґрунтованих вимог на вiдшкодування податку на додану вартiсть та заниження сум податкових зобов'язань; виконання прогнозних показникiв надходжень з податку на додану вартiсть до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку; недолiки законодавчих норм, якими регулюється процедура вiдшкодування; 3) ухилення вiд оподаткування. Ця проблема є однiєю з найгострiших в Українi та таких, що вирiзняє її з-помiж бiльшостi європейських країн. На масштаби ухилення вiд сплати податкiв впливає високий рiвень податкових ставок, нерiвномiрний розподiл податкового навантаження; порушення принципу рiвностi платникiв перед законом; складнiсть i недосконалiсть законодавства, яким регулюється пiдприємницька дiяльнiсть, зокрема податкового; недотримання норм законiв, неефективнiсть державної бюджетної полiтики; податкової системи належать:1. поетапне зменшення ставки оподаткування прибуткiв до рiвня країн членiв ЄС – рiвня у 20%. Зменшення ставки податку на прибуток в Українi, випливає iз того, що вона суттєво зменшилась в країнах ЄС протягом 2006-2009 рр. Так, середня ставка податку на прибуток корпорацiй в країнах-нових членах ЄС зменшилась з 18,9% до 16,8% протягом цього перiоду, а в країнах топ-15 – ставка зменшилась з 31,8 % до 26,3 %. Ефективнiсть зменшення ставок податку на прибуток пояснює концепцiя А. Лаффера: якщо податкова ставка зростає, бiзнес або йде у тiнь, або згортається i навпаки. Разом зi зниженням ставки потрiбно пiдвищувати норми амортизацiйних вiдрахувань, якi зменшуватимуть оподатковуваний прибуток i направлятимуться на iнвестицiї. 2. Водночас потрiбно здiйснити заходи, щодо покриття втрат бюджетiв вiд зменшення ставки податку на прибуток. Для цього необхiдно пiдвищити ставку податку на доходи фiзичних осiб до ставки податку на прибуток пiдприємств. Це пояснюється тим, що на думку деяких експертiв, зрiвняння цих ставок зменшить стимули до мiнiмiзацiї та ухилення вiд несплати податкiв, стимулюватиме розвиток пiдприємництва. Ставку ПДВ потрiбно залишити на тому ж рiвнi, але зробити її бiльш диференцiйованою, як i в бiльшостi розвинених країн свiту. Для прикладу, можна зробити ставки, як в Францiї: 18,6% основна та 22 % пiдвищена (на алкоголь, предмети розкошi тощо). Потрiбно залишити i 0%. 3. Доцiльним для України є введення єдиного соцiального збору, який має замiнити усi збори до соцiальних фондiв. Необхiднiсть єдиного соцiального збору випливає з того, що всi соцiальнi платежi становлять понад 40 вiдсоткiв з фонду оплати працi. 4. В Українi буде доцiльно ввести єдиний соцiальний збiр зi ставкою на рiвнi 30-35% (приклад реформування можна брати iз Росiї, яка провела таку реформу у 2001р.). 5. Також потрiбно ввести податок на нерухомiсть, який має стати iнструментом надходжень до бюджету, особливо пiд час кризи. Ефективнiсть цього податку доведена в багатьох країнах свiту ( в тому числi в Росiйськiй Федерацiї, Нiмеччинi, США, Францiї, Королiвствi Нiдерланди). Іншими заходами щодо покращення ефективностi податкової системи України мають стати: удосконалення контрольно-перевiрочної роботи податкової служби, затвердження єдиних стандартiв бухгалтерського та податкового облiку, 6. Виникає необхiднiсть проведення податкової реформи, одним з ключових моментiв якої має стати прийняття Податкового кодексу України, єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дiї, який охоплюватиме всi без виключення питання податкового права та вiдповiдатиме адекватним засадам податкової полiтики держави, встановлюватиметься єднiсть податкової системи та законодавчої бази оподаткування, визначатиметься вичерпний перелiк податкiв та зборiв, та ставки, що справляються на загальнодержавному i мiсцевому рiвнях. Таким законодавчим актом повинен стати Податковий кодекс України. 1. основнi засади правового регулювання податкових правовiдносин; 2. склад податкового законодавства України, його дiю в часi та спiввiдношення з мiжнародними договорами; 3. систему податкiв та зборiв, їх перелiк та сутнiсть їх елементiв; 4. коло суб’єктiв податкових правовiдносин i їх права та обов’язки; 5. пiдстави виникнення (змiни, припинення) та порядок виконання обов’язкiв щодо сплати податкiв (зборiв); 6. склад i порядок подання податкової звiтностi та форми i методи проведення податкового контролю; 7. види податкових правопорушень i вiдповiдальностi за їх вчинення (фiнансова, кримiнальна, адмiнiстративна, дисциплiнарна, цивiльно-правова), давнiсть притягнення до такої вiдповiдальностi, а також розмiр податкових санкцiй; 1. встановлення податкiв та зборiв, якi стягуються на всiй територiї України; 2. визначення порядку встановлення, змiни та скасування податкiв та зборiв; 4. встановлення пiдстав виникнення, змiни, припинення та порядку виконання обов’язкiв щодо сплати податкiв (зборiв); 5. визначення форм та методiв податкового контролю; 6. встановлення порядку та умов притягнення до вiдповiдальностi за порушення податкового законодавства. Податки є ефективним знаряддям реалiзацiї державної полiтики з питань економiки i соцiального розвитку, але з iншого боку – податки є дуже небезпечною зброєю в розпорядженнi держави, оскiльки без наукової основи, розумних пiдрахункiв податки можуть затримувати економiчний розвиток держави. Отже, податкова полiтика держави повинна постiйно базуватися на обґрунтованих висновках про вплив податкової системи на результати господарської дiяльностi пiдприємств, органiзацiю, обсяги, напрямки i характер iнвестування, розмiр i структуру фонду споживання, галузеву i територiальну структуру економiки. Вирiшити питання реформування податкового законодавства можна, певна рiч, шляхом прийняття Податкового кодексу України, при пiдготовцi якого не ставилося б за мету абсолютно замiнити чиннi елементи податкової системи, бо такий крок може призвести до хаосу, знищення зрозумiлих для платникiв податкiв механiзмiв. Розбалансованiсть, вiдсутнiсть системностi в реформуваннi податкiв сьогоднi сприяє гальмуванню у вдосконаленнi податкової системи. Реформа, яка вже розпочалася, має торкнутися всiєї системи податкiв i будуватися на засадах фiскальної достатностi, обов’язковостi, спиратися на єдину спрощену законодавчу базу оподаткування. Практична частина Задача: На основi наведенних даних необхiдно: а) заповнити податкову накладну; б) обчислити суми податкового зобов’язання та податкового кредиту; в) визначити суму ПДВ, належну до сплати в бюджет; г) заповнити вiдповiдний додаток до податкової накладної. 1. Пiдприємство МП "Термокомпозит " 5 серпня вiдвантажило 100 шт. колб для виготовлення термосiв "Сузiр’я" СП "Електроприлад" на суму 1700 грн. (у т. ч. ПДВ – 283 грн.). Частина колб виявилася нестандартними, i за домовленiстю сторiн вартiсть усiєї партiї було зменшено на 13%. 3. 1 вересня МП "Термокомпозит" придбало за податковою накладною матерiали вартiстю 21 560 грн. (у т. ч. ПДВ), попередньо вже оплаченi (у другому кварталi). 4. Прийнято 11 вересня до оплати рахунок пiдрядної органiзацiї за проведений капiтальний ремонт обладнання на суму (в т. ч. ПДВ) 18 000 грн. До рахунку додають податкову накладну. № Назва пiдприємства № свiдоцтва платника Індивiдуальний податковий № платника ПДВ 1 "Термокомпозит" 21809113 233311245678 2 СП "Електроприлад" 33111819 001113149915 м. Львiв, вул. Днiстровська, 5 Розв’язок: а) додаток 1 б) Податкове зобов’язання = 246,21 грн. Податковий кредит = 3 593+3 000= 6 593,00 грн. в) ПДВ (в бюджет) = ПЗ-ПК ПДВ (в бюджет) = 246,21 – 6 593,00 = - 6 346,79 грн. г) додаток 2 1. Закон України "Про систему оподаткування" вiд 25. 06. 1991 № 1251-XII з усiма змiнами; "Про акцизний збiр на алкогольнi напої та тютюновi вироби" iз змiнами i доповненнями; 3. Закон України вiд 03. 07. 96 р. №270/96 "Про рекламу"; 4. Декрет КМУ вiд 20. 05. 93 р. №56-93 "Про мiсцевi податки i збори" з доповненнями; "Про акцизний збiр" з доповненнями; 6. Василик О. Д. Теорiя фiнансiв. Пiдручник.. - К.: НІОС, 2000; 8. Фiнанси пiдприємств: Пiдручник / Керiвник авт. кол. i нак. Ред. проф. А. М. Поддєрьогiн, 3-тє вид., перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2000; 9. Азаро М. Я. Кольга В. Д., Онищенко В. А. Все про податки. Довiдник. - К.: Експерт-Про, 2000; 10. Податкова система України: Пiдручник / В. М. Федосов, В. М. Опарiн, Г. О. П’ятаченко та iн. / За ред. В. М. Федосова. – К.: Либiдь, 2008. 11. УДК 336. 2 – Яструбецька Л. ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ КОНОМІКИ УКРАЇНІ. 2009. Вип. 19. С. 511–516; 12. Основнi засади удосконалення функцiонування податкової системи України – Юзюк О. А., Рига Б. В., Романюк І.І., Нацiональний унiверситет "Острозька академiя" 2010 рiк; 13. Концепцiя реформування податкової системи України вiд 19 лютого 2007 року. 14. Мелентьєва О. В., Баєрбаш Н. -Донецький нацiональний унiверситет економiки i торгiвлi iменi Михайла Туган-Барановського- Удосконалення податкової системи України