Взаємодiя органiв державного управлiння як фактор подолання фiнансової кризи
ЗМІСТ
Вступ
1 Взаємодiя органiв державного управлiння як фактор подолання фiнансової кризи
2 Ризики економiчного зростання
5 Ризики фiнансової системи
6 Ризики функцiонування системи державного управлiння
Висновки
Використанi джерела
Вступ
Тема роботи «Взаємодiя органiв державного управлiння як фактор подолання фiнансової кризи».
В роботi надається власне бачення варiантiв подолання фiнансової кризи в Українi та мiсця в цьому процесi грошово-кредитної полiтики; наголошується на взаємозалежностi ефективностi застосування iнструментiв регулювання грошово-кредитного ринку та заходiв, що повиннi бути запровадженi в рамках програми антикризових дiй.
Сучасна свiтова фiнансова криза стала викликом для економiк багатьох країн свiту, в тому числi й для України. Хоча вона розгорталася доволi повiльно, послiдовно охоплюючи рiзнi країни та ринки, в Українi її настання виявилося несподiваним, отже, господарюючi суб'єкти опинилися в непередбачуванiй ситуацiї. Передусiм це було пов'язано зi специфiчним характером розвитку самої кризи, яка у нас розпочалась як криза лiквiдностi, потiм переросла у валютну, а пiзнiше, через падiння обсягiв виробництва i зростання заборгованостi за кредитами, практично перетворилася на економiчну.
фундаментальнi причини, якi сприяли розвитку кредитної кризи та її трансформуванню у фiнансову. Ідеться, зокрема, про недосконалiсть:
1) механiзму iнiцiювання та стандартiв надання кредитiв;
2) методик вимiрювання та управлiння ризиком для складних структурова-них продуктiв i фiнансових iнновацiй у кредитному посередництвi;
3) процедур контролю й нагляду за фiнансовими iнновацiями.
Для вiтчизняних умов найсуттєвiше значення серед зазначених факторiв мав перший чинник, що дiяв у поєднаннi з недосконалим механiзмом управлiння кредитними ризиками. Однак найбiльший вплив на вiтчизняний фiнансовий сектор справила валютна криза, яка, у свою чергу, була обумовлена стрiмким зростанням дефiциту платiжного балансу i зменшенням припливу обсягiв iноземної валюти внаслiдок скорочення експорту, а потiм, вiдповiдно, i виробництва.
На сьогоднi, незважаючи на значнi зусилля провiдних держав свiту та мiжнародних фiнансових органiзацiй, свiтова фiнансова криза триває. У США та країнах ЄС спостерiгається спад виробництва i найвищi за останнiх 20 рокiв темпи зниження зайнятостi населення. МВФ визнав, що його прогноз розвитку свiтової економiки на 2010 рiк є занадто оптимiстичним i найiмовiрнiше буде переглянутий у бiк зниження.
Серед європейських країн криза найсильнiше вразила Великобританiю, Іспанiю, Італiю, Угорщину, Україну та Францiю. Продовжується девальвацiя нацiональних валют, особливо в таких країнах, як Бразилiя, Данiя, Пiвденна Корея, Польща, Росiя, Румунiя, Швецiя i навiть Великобританiя. На тлi стрiмкого скорочення золотовалютних резервiв Росiї очiкується подальша девальвацiя росiйського рубля. Почав зменшуватись експорт Китаю, хоча цей процес вiдбувається паралельно зi скороченням iмпорту.
У переважнiй бiльшостi країн, якi постраждали вiд кризи, не вiдбувається очiкуваного вiдновлення кредитування, вкрай необхiдного для пiдтримки внутрiшнього попиту i стимулювання грошового ринку. Обсяги мiжнародних кредитiв також продовжують скорочуватись, однак кредити вiд материнських фiнансових установ своїм дочiрнiм структурам та фiлiям поки що залишаються стабiльними.
Водночас вже є певнi паростки зрушень на краще. Так, наприклад, ситуацiя частково полiпшується— переважно для фiнансових установ та окремих сегментiв корпоративного сектору — завдяки заходам з надання лiквiдностi та рекапiта-лiзацiї банкiв, зокрема США, а також Великобританiї та деяких iнших країн ЄС. У США в листопадi 2009 року вперше за час кризи зменшились обсяги заборгованостi населення за споживчими кредитами, а в Європi полiпшилася ситуацiя з корпоративними кредитами.
У США набула поширення практика реструктуризацiї iпотечних i споживчих кредитiв. Правда, якiсть половини з реструктуризованих у такий спосiб кредитiв залишається дуже низькою, i через шiсть мiсяцiв пiсля реструктуризацiї половина таких кредитiв знову не повертається. Однак аналiтики вважають, що цей захiд має позитивний вплив, оскiльки стримує швидке падiння цiн на житло та заставне майно.
Разом iз тим слiд зазначити, що цiна нормалiзування ситуацiї на грошових ринках залишається високою, а його ефективнiсть невеликою. Баланс ФРС США перевищив 2,2 трлн дол., розглядається варiант виходу ФРС на ринки з власними борговими iнструментами. Протягом останнiх мiсяцiв стрiмко зростав зовнiшнiй борг США (майже 39 % у рiчному вимiрi), триває втеча активiв iз фондових ринкiв; уже збанкрутiло 23 банки. Заданими МВФ, у 19-ти провiдних американських банках iстотно погiршилась якiсть кредитних портфелiв, тодi як у Європi така тенденцiя була характерною лише для чотирьох iспанських банкiв.
Негативнi подiї на свiтових ринках продовжують впливати й на фiнансовий сектор та економiку України. Незважаючи на значнi зусилля НБУ (протягом вересня — грудня 2010 року було прийнято понад 60 важливих рiшень щодо стабiлiзацiї фiнансового ринку), пiдтримку з боку МВФ, створення стабiлiзацiйного фонду та цiлу низку iнших заходiв, в Українi поки що не вдалося остаточно зупинити розвиток негативних тенденцiй. Але необхiдно наголосити, що у такiй складнiй макроекономiчнiй ситуацiї економiчна полiтика запроваджувалася в цiлому досить послiдовно. Дiєвим заходом, на думку фахiвцiв МВФ, є введення в Українi режиму гнучкого обмiнного курсу й активiзацiя монетарної полiтики, що сприятиме полiпшенню умов торгiвлi та допоможе економiцi пристосуватися до шокiв. На нашу думку, запроваджене НБУ пiдвищення процентних ставок i встановлення бiльш жорстких пруденцiйних лiмiтiв на надання позик в iноземнiй валютi, а також передбачуване пiдвищення резервних вимог до депозитiв в iноземнiй валютi полiпшать вiдносну привабливiсть авуарiв у гривнi.
Велике значення для стабiлiзацiї банкiвської системи матиме дiагностичне обстеження великих банкiв, яке здiйснює НБУ. Ретельне вивчення ситуацiї, в якiй опинилися системнi банки, критично необхiдне для реалiзацiї програми їх рекапiталiзацiї. Остаточно має бути врегульовано ситуацiю з "Промiнвестбанком", що слугуватиме прикладом ефективної роботи НБУ з системними банкiвськими установами.
Розгортання свiтової фiнансової кризи, передусiм внаслiдок стрiмкого зниження попиту на продукцiю експортоорiєнтованих пiдприємств, вiдчутно вплинуло на дiяльнiсть як банкiвського, так i реального секторiв вiтчизняної економiки, що до певної мiри виявилося несподiваною та непрогнозованою ситуацiєю. Як з'ясувалося, жодних резервiв на такий випадок пiдприємства не мали, тому тепер головнi сподiвання вони покладають на державну пiдтримку i фiнансову допомогу з боку банкiв. Враховуючи високу ймовiрнiсть зниження у 2010 роцi темпiв зростання виробництва (за рiзними оцiнками, вiд 5 % до 15 %), пiдвищення рiвня безробiття та збiльшення заборгованостi за кредитами фiзичних осiб, особливо iпотечними, становище на фiнансовому ринку також може значно ускладнитися.
обмiнного курсу гривнi. Усе це призводить до посилення критики дiй уряду та органiв монетарного регулювання, пропонування адмiнiстративного втручання в регулювання грошового ринку (зокрема, обмеження самостiйностi НБУ), проведення певних заходiв на пiдтримку дiяльностi пiдприємств виключно з допомогою iнструментiв грошово-кредитної полiтики тощо. Тому, на наш погляд, обов'язково слiд знайти вiдповiдь на запитання: що саме залежить вiд дiй Нацiонального банку України та яким чином вiн може найефективнiше вплинути на ситуацiю, що склалася в економiцi України?
(фiскальної, промислової, торговельної, зовнiшньоекономiчної) будь-якi заходи з боку центрального банку будуть неефективними i призведуть лише до зростання його витрат i нарощування iнфляцiйних тенденцiй. Крiм того, слiд зважити на те, що протягом останнiх рокiв в економiцi України вiдбувалося фактичне накопичення внутрiшнiх дисбалансiв, якi досить чiтко проявляли себе. Детально не з'ясовуючи причини їх виникнення, констатуємо лише пов'язанi з ними основнi ризики i надамо їм вiдповiдну характеристику.
2
Ризики економiчного зростання
яких є:
— нестабiльнiсть на мiжнародних ринках попиту на продукцiю пiдприємств металургiйної та хiмiчної галузей i сiльського господарства, обумовлена конкурентними чинниками, передусiм цiновими перевагами;
— вплив зростання цiн на енергоносiї на собiвартiсть продукцiї;
— уповiльнення темпiв приросту продуктивностi працi;
— iстотне перевищення темпiв приросту заробiтної плати над темпами приросту продуктивностi працi;
— перевищення темпiв зростання соцiальних виплат над темпами пiдвищення продуктивностi працi.
3
Ризики цiнової стабiльностi
— диспропорцiї в темпах приросту цiн споживчого ринку i цiн виробника (промисловостi);
— перевищення темпiв зростання платоспроможного споживчого попиту населення над темпами збiльшення внутрiшньої товарної пропозицiї;
4
Ризики зовнiшнього сектору економiки
Вони дiстали свiй прояв у:
— низькому попитi на науково- та капiталомiстку iмпортну продукцiю i переважаннi в структурi iмпорту' споживчих товарiв.
5 Ризики фiнансової системи
— зростанням вартостi зовнiшнiх запозичень i обмеженням доступу банкiвського сектору до дешевих мiжнародних ресурсiв;
— високими темпами iпотечного кредитування, обумовленими, в першу чергу, необгрунтованим i спекулятивним пiдвищенням цiн на нерухомiсть;
— фiнансовою слабкiстю та низьким рiвнем лiквiдностi багатьох банкiв;
— високими темпами зростання iнфляцiї, що спричинило пiдвищення процентних ставок;
— низьким рiвнем координацiї бюджетно-податкової та грошово-кредитної полiтики, що дiстало свiй прояв у законодавчiй i нормативнiй невизначеностi механiзмiв застосування iнструментiв грошово-кредитної й валютної полiтик та пiдтримки таких дiй iз боку уряду, у випадках змiни чинного монетарного режиму або виникнення фiнансових криз;
— обмеженiстю й нерозвинутiстю ринку цiнних паперiв. Особливий ризик створює орiєнтацiя державної боргової полiтики на залучення iноземних ресурсiв, що не тiльки гальмує розвиток вiтчизняного ринку державних цiнних паперiв, а й сприяє зростанню ризикiв виникнення валютної та боргової кризи.
До них належать:
— вiдсутнiсть узгодженостi мiж документами, що визначають стратегiчнi напрями розвитку країни;
— короткий горизонт i недосконалiсть координацiї дiй при розробленнi прогнозних даних соцiально-економiчного розвитку країни;
— вiдсутнiсть узгоджених дiй мiж окремими державними iнститутами.
Слiд зазначити, що внутрiшнi дисбаланси ще бiльше поглиблюються внаслiдок подальшого розвитку свiтової кредитної кризи, яка, за оцiнками фахiвцiв МВФ, поступово переросла в кризу лiквiдностi, призвела до неплатоспроможностi та банкрутства окремих фiнансових установ. Це обумовило появу нових зовнiшнiх факторiв впливу на фiнансову систему України, серед яких можна видiлити:
України;
— обмеженiсть джерел фiнансування власної поточної дiяльностi мiжнародних банкiв i фiнансових установ i як результат — зростання вартостi кредитiв, у першу чергу, — для приватного сектору нових ринкових економiк;
— обмеженiсть обсягiв фiнансування на зовнiшнiх ринках i високу їх вартiсть, здатних негативно вплинути на фiнансування зовнiшнього державного боргу та дефiциту державного бюджету України.
сфер вiтчизняної економiки. Свiтова фiнансова криза вiдiграла лише роль каталiзатора, а тому її слiд розглядати тiльки як одну з причин нестабiльностi вiтчизняних банкiвської та фiнансової систем. Отже, постає запитання: чи може Нацiональний банк України самостiйно усунути саме фундаментальнi причини, а не симптоми "хвороби"? На наш погляд, таке завдання, безумовно, виходить за межi впливу монетарної полiтики.
i грошовому ринках. Тому природно, шо вжитi НБУ заходи мають бути спрямованi саме на їх подолання. Крiм того, необхiдно щоб його дiї у сферi регулювання як грошового ринку, так i банкiвської системи, були узгодженi з дiяльнiстю iнших органiв державного управлiння та передбачали пiдтримку всiєї економiчної системи країни.
З огляду на це, одним iз найважливiших питань, яке стоїть перед Нацiональним банком i урядом України, є розв'язання проблеми фiнансування реального сектору економiки з метою пожвавлення дiлової активностi та уникнення (або хоча б ослаблення) впливу рецесiї. Вирiшення цього завдання гарантуватиме подолання низки кризових явищ, якi наразi спостерiгаються в банкiвськiй системi: дестабiлiзацiя валютного ринку, погiршення якостi наданих банками кредитiв, зниження лiквiдностi окремих банкiв тощо.
Поряд зi змiнами у грошово-кредитнiй полiтицi, в нинiшнiх фiнансових умовах, за наявностi значних ризикiв недоотримання доходiв бюджету, потрiбна виважена фiскальна полiтика уряду. Отже, головною вимогою до бюджету на 2011 рiк має стати його збалансованiсть на основi консервативного пiдходу. Цiльовi показники видаткiв повиннi пiдтримуватися певними заходами, спрямованими на заощадження коштiв. Разом iз тим слiд не допускати iстотного скорочення капiтальних видаткiв i посилити адреснiсть соцiальних програм.
З огляду на викладене вважаємо за необхiдне своєчасно розробити i ухвалити спiльний i скоординований план дiй, який включатиме такi заходи:
1) перелiк прiоритетних галузей реального сектору економiки. Базовим критерiєм вiдбору повинна стати спрямованiсть дiяльностi пiдприємств цих галузей на стимулювання внутрiшнього попиту;
2) розробка узгодженого механiзму забезпечення фiнансування реального сектору економiки, в основу якого повиннi бути покладенi принципи прозоростi та взаємної вiдповiдальностi;
3) узгодження перелiку iнструментiв впливу, прiоритет серед яких повинен належати ринковим, а не адмiнiстративним заходам;
У рамках запропонованого плану заходiв i в межах власної компетенцiї Нацiональний банк України повинен забезпечити доступнiсть ресурсiв як для пiдприємств прiоритетних галузей, так i для всiх iнших суб'єктiв господарювання, а також достатнiй рiвень вiльної лiквiдностi банкiвської системи для задоволення вiдповiдного попиту на грошi.
Одним iз важливих чинникiв подолання фiнансової кризи стала вiдмова вiд фактичної прив'язки обмiнного курсу гривнi до долара США, що спричинило суттєвi трансформацiї в монетарному трансмiсiйному механiзмi. Так, у першу чергу необхiдно звернути увагу на пiдвищення ролi таких його традицiйних каналiв, як кредитний i процентний, що надає НБУ можливiсть суттєво пiдвищити ефективнiсть свого впливу на стан грошового ринку.
Однак, незважаючи на сукупнiсть ужитих заходiв, нестабiльнiсть у банкiвськiй системi посилюють проблеми, що виникли в реальному секторi i, по-перше, призвели до вiдпливу депозитiв суб'єктiв господарювання, по-друге, знизили рiвень довiри населення до банкiвської системи, що дiстало свiй прояв у зменшеннi обсягiв депозитiв фiзичних осiб у нацiональнiй валютi (у жовтнi на 10 %, а в листопадi — майже на 5 %), а по-третє, спричинили зростання частки проблемних кредитiв. Так, за даними Мiжнародного бюро кредитних iсторiй, на 11 грудня 2008 року цей показник становив 10,35 %. За iнформацiєю колекторських компанiй, проблемнi кредити фiзичних осiб складають уже близько 15 % i на початку 2009 року можуть сягнути 30 %.
на процентнi ставки з боку НБУ ще залишається обмеженим. Це обумовлено збiльшенням премiї за ризик за кредитами, якi надаються реальному сектору економiки, а також вимушеним пiдвищенням банками процентних ставок за депозитами з метою пiдтримки лiквiдностi за рахунок внутрiшнiх джерел.
Висновки
Проведене дослiдження дає змогу зробити такi висновки. Для подолання наслiдкiв фiнансово-економiчної кризи необхiдно розробити комплекс взаємопов'язаних заходiв щодо взаємодiї фiнансового i нефiнансового секторiв економiки i узгодити дiї всiх органiв державної влади та суб'єктiв господарювання з метою їх виконання. При цьому ключова роль повинна належати розробцi та реалiзацiї державної стратегiї економiчного й соцiального розвитку, яка передбачала б чiткий розвиток окремих галузей нацiональної економiки, експортно-iмпортну, енергетичну полiтику тощо, а також реалiзацiю завдань грошово-кредитної полiтики Нацiональним банком України на основi iнструментiв її точного налаштування на незалежнiй основi.
До того ж, з огляду на перспективу загальної свiтової фiнансової нестабiльностi, на нашу думку, слiд запровадити й iнституцiйно оформити ефективну i постiйно дiючу систему монiторингу фiнансової системи в цiлому i банкiвського сектору зокрема. Методологiчнi та методичнi основи такої системи вже розроблено Нацiональним банком, Мiнiстерством економiки та Мiнiстерством фiнансiв України, пiдготовлено необхiднi системи показникiв, iнформацiйно-аналiтичну базу тощо. Отже, залишається органiзацiйно оформити вiдповiднi рiшення i створити в структурi зазначених органiв державної влади пiдроздiли з монiторингу та забезпечення фiнансової стабiльностi.
Використанi джерела
1. Мiщенко В., Жупанин В. Проблеми збалансованостi внутрiшнiх заощаджень та зовнiшнiх запозичень банкiв в умовах нестабiльностi фiнансових ринкiв // Вiсник Нацiонального банку України. - 2010,- № 7. - С. 8-12.
2. WellinkN. Recentmarketturmoil — implicationsforsupervisorsandriskmanagers // BISReview. — 2010. - № 21. —http://www.bis.org/review/ r080229b.pdf.
3. Обгрунтування методичних пiдходiв до оцiнки стiйкостi фiнансової системи: їнф. -аналiт. мат-ли. Вип. 6 / В.І. Мiщенко, Р. С. Лисенко, С. В. Науменкова та iн. —
К.: НБУ, Центр наукових дослiджень, 2006. — 162 с.
4. Шумимо І., Мiщенко В., Лисенко P. Теоретичнi i практичнi аспекти аналiзу стану фiнансової системи економiки // Вiсник Нацiонального банку України. — 2009. - № 3. - С. 6-10.
5. Монетарний трансмiсiйний механiзм в Українi: Науково-аналiтичнi матерiали. Вип. 9 / В.І. Мiщенко, О.І. Петрик, А. В. Сомик, Р. С. Лисенко та iн. — К.: НБУ. Центр наукових дослiджень, 2008. - 144 с.
| 
