Ефективність формування і використання фінансових ресурсів державного підприємства

Ефективнiсть формування i використання фiнансових ресурсiв державного пiдприємства ВСТУП Динамiчний розвиток пiдприємницької дiяльностi в Українi супроводжується значними економiчними суперечностями, зумовленими особливiстю ринкової трансформацiї в умовах глобалiзацiйних процесiв. Однiєю з найважливiших проблем, з якою стикаються вiтчизнянi пiдприємства, є недостатня ефективнiсть органiзацiї управлiння їхнiми фiнансовими ресурсами в умовах переходу до ринку, з огляду на те, що фiнансовi ресурси – найважливiший чинник економiчного зростання, реорганiзацiю управлiння фiнансовими ресурсами пiдприємств необхiдно сьогоднi трактувати як центральну ланку усього комплексу заходiв, спрямованих на його забезпечення. У зв’язку з цим перехiд України до ринкових вiдносин потребує вiд науковцiв та практикiв здiйснення систематизацiї й доповнення теоретичних уявлень про реорганiзацiю управлiння фiнансовими ресурсами пiдприємств в перехiднiй економiцi України, виявлення причин її недолiкiв, розроблення практичних рекомендацiй щодо їх усунення на рiвнi пiдприємств та економiки в цiлому. Головна мета даної курсової роботи - проаналiзувати ефективнiсть формування i використання фiнансових ресурсiв державного пiдприємства, що дослiджується, виявити основнi проблеми в управлiннi фiнансами i дати рекомендацiї по удосконаленню напрямкiв формування та використання фiнансових ресурсiв. Стратегiчними задачами розробки рекомендацiй були: максимiзацiя прибутку пiдприємства, оптимiзацiя структури капiталу державного пiдприємства i пiдвищення його фiнансової стiйкостi, а також створення ефективного механiзму формування i використання фiнансових ресурсiв. порiвняльний аналiз, факторний аналiз, аналiтичний метод, балансовий метод. Темою фiнансових ресурсiв цiкавиться чимало науковцiв, зокрема професор КНЕУ Поддєрьогiн А. М., кандидати економiчних наук, такi як Садеков А. А., Лащак В. В., Чацкiс Ю. Д., Литвиненко Є. О., Василик О. Д. та багато iнших. А так як проблема формування та ефективного використання фiнансових ресурсiв на сьогоднiшнiй день є досить актуальною, достатньо великий обсяг iнформацiї зосереджений i в перiодичних виданнях. Всi цi працi i були використанi при написаннi теоретичної частини роботи. Інформацiйною базою фiнансового аналiзу була бухгалтерська звiтнiсть пiдприємства за останнi роки, а саме: бухгалтерський баланс, звiт про фiнансовi результати, звiт про рух грошових коштiв i звiт про власний капiтал. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 1. 1 Сутнiсть i значення фiнансових ресурсiв компанiй, пiдвищенням вимог споживачiв до товарiв i послуг, що пропонуються на ринку. З iншого боку, пiдприємство є також споживачем рiзного роду ресурсiв. Отже, воно у процесi своєї господарської дiяльностi стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебiторами). Тому, аби посiсти своє мiсце на ринку й успiшно працювати, пiдприємство має враховувати багато чинникiв, що впливають на його дiяльнiсть, планувати й прогнозувати власнi кроки. Звичайно, досить важливе значення має професiйна робота маркетингової служби пiдприємства. Однак на сучасному етапi розвитку дедалi вагомiшого значення набуває саме управлiння фiнансовою системою пiдприємства, оскiльки фiнансовi ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функцiонування й розвиток пiдприємства [22]. Така значущiсть категорiї фiнансовi ресурси в органiзацiї та розвитку будь-якого пiдприємства потребує чiткого визначення цього термiна. На жаль, в економiчнiй лiтературi досi немає єдиної думки щодо визначення фiнансових ресурсiв, їх складу, методiв впливу на ефективнiсть господарювання. Аналiз сутностi фiнансових ресурсiв слiд розпочати з визначення, яке наводиться у фiнансово-кредитному словнику: "Фiнансовi ресурси — це грошовi кошти, якi перебувають у розпорядженнi пiдприємств, господарських органiзацiй та установ". Як бачимо, у наведеному значеннi фiнансовi ресурси прирiвнюються до коштiв. Але кошти, якi перебувають на поточному, валютному рахунках, у касi пiдприємства знеособленi й не мають цiльового призначення. Отже, вiдбувається ототожнення фiнансових ресурсiв iз грошовими, тодi як першi є специфiчнiшим явищем [22]. На думку А. Г. Загороднього, "фiнансовi ресурси - це сукупнiсть коштiв, що є в розпорядженнi держави та суб'єктiв господарювання". Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскiльки зводить поняття "фiнансовi ресурси" до сукупної маси коштiв на пiдприємствi. На противагу цьому фiнансовi ресурси характеризують грошовi нагромадження, грошовi фонди, якi формуються в процесi розподiлу створеного на пiдприємствi продукту. Згiдно з Опарiним фiнансовi ресурси – це сума коштiв, якi спрямованi в оборотнi i необоротнi активи пiдприємства. Поддєрьогiн вважає, що фiнансовi ресурси – це грошовi засоби, якi є в розпорядження пiдприємства, а саме грошовi фонди, а також частина грошових засобiв в не фондовiй формi. Вiдповiдно до Павлової фiнансовi ресурси – це частина грошових доходiв та надходжень суб’єктiв господарювання, якi використовуються для формування фондiв фiнансових ресурсiв або в не фондовiй формi для забезпечення процесiв вiдтворення [23]. В умовах регульованого ринку частiше застосовується поняття "капiтал", який є для фiнансиста реальним об'єктом i на який вiн може впливати постiйно з метою отримання нових прибуткiв пiдприємства. Таким чином, капiтал - це частка фiнансових ресурсiв, введених пiдприємством в оборот i в дiю, що приносять прибутки вiд цього обороту. У такому значенi капiтал виступає як перетворена форма фiнансових ресурсiв. У такому трактуваннi принципова вiдмiннiсть мiж фiнансовими ресурсами й капiталом пiдприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фiнансовi ресурси бiльше або рiвнi капiталу пiдприємства. Однак це не означає, що чим бiльше розмiр капiталу наближається до розмiру фiнансових ресурсiв, тим ефективнiше пiдприємство працює. З визначення фiнансових ресурсiв слiдує, що за походженням вони роздiляються на внутрiшнi (власнi) i зовнiшнi (залученi). У свою чергу внутрiшнi в реальнiй формi представленi в стандартнiй звiтностi у виглядi чистого прибутку й амортизацiї, а в перетворенiй формi - у виглядi зобов'язань перед службовцями пiдприємства, чистий прибуток являє собою частину прибуткiв пiдприємства, яка утвориться пiсля вирахування iз загальних сум прибуткiв обов'язкових платежiв - податкiв, зборiв, штрафiв, пенi, неустойок, частини процентiв i iнших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженнi пiдприємства i розподiляється за рiшеннями її керiвних органiв. Зовнiшнi або залученi фiнансовi ресурси дiляться також на двi групи: власнi й позиковi. Такий розподiл, зумовлений формою капiталу, в якiй вiн вкладається зовнiшнiми учасниками в розвиток даного пiдприємства: як пiдприємницький або як позиковий капiтал. Вiдповiдно результатом вкладень пiдприємницького капiталу є утворення залучених власних фiнансових ресурсiв, результатом вкладень позикового капiталу - позикових коштiв. За характером використання розрiзняють цiльовi та унiверсальнi фiнансовi ресурси. Цiльовi фiнансовi ресурси – це ресурси, що мають цiльове призначення i використовуються на вказанi цiлi: це кошти амортизацiйного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Унiверсальнi фiнансовi ресурси використовуються на рiзнi цiлi: фiнансовi вкладення, благодiйнi внески тощо. Фiнансовi ресурси також класифiкують за кругообiгом на початковi – тi, з якими розпочинає пiдприємство свою дiяльнiсть, i прирощенi – тi, що створюються в процесi дiяльностi [23]. Отже, фiнансовими ресурсами доцiльно вважати частину коштiв пiдприємства у фондовiй i не фондовiй формi, яка формується у результатi розподiлу виробленого продукту, залучається до дiяльностi пiдприємства з рiзних джерел i спрямовується на забезпечення розширеного вiдтворення виробництва. Хоча проблема визначення поняття „фiнансовi ресурси” залишається досить актуальною в сучаснiй економiчнiй науцi, оскiльки потребує чiткого визначення й пояснення. 1. 2 Особливостi формування та напрямки використання фiнансових ресурсiв на державних пiдприємствах Рух коштiв, його швидкiсть i масштаби визначають працездатнiсть фiнансової системи компанiї. З руху коштiв розпочинається i ним же завершується грошовий кругообiг пiдприємства, оборот усього капiталу. Саме тому рух коштiв, грошовий обiг на пiдприємствi є основною ланкою в процесi обороту капiталу. Фiнансовi ресурси формуються ще до початку дiяльностi пiдприємства в процесi утворення статутного фонду. Далi цi кошти iнвестуються для забезпечення виробничо-господарської дiяльностi, розширення й розвитку виробництва. Саме так пiдприємство отримує можливiсть займатися виробництвом i збутом продукцiї, одержувати доходи. Грошовi ресурси пiдприємств зберiгаються в касi, а також на поточному, валютному та iнших рахунках у банкiвських установах [20]. У процесi реалiзацiї продукцiї, робiт, послуг на рахунки пiдприємств постiйно надходять кошти у виглядi виручки вiд реалiзацiї. Грошовi ресурси надходять також вiд фiнансово-iнвестицiйної дiяльностi пiдприємств: вiд акцiй, облiгацiй та iнших видiв цiнних паперiв; вiд вкладання коштiв на депозитнi рахунки; вiд здавання майна в оренду. Однак пiдприємство розпоряджається не всiма коштами, якi воно одержує. Так, у складi виручки вiд реалiзацiї продукцiї па пiдприємство надходять суми акцизного збору, податку на додану вартiсть, мито, котрi пiдлягають внесенню до бюджету. Частина грошових надходжень, що залишилася пiсля вiдрахувань до бюджету акцизного збору, податку на додану вартiсть, мита, спрямовується на замiщення коштiв, авансованих в оборотнi та основнi фонди, на виконання фiнансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими органiзацiями та iншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий i чистий дохiд, прибуток [25]. забезпечення господарської дiяльностi необхiдними грошовими ресурсами, а також розширеного виробництва: фiнансування науково-технiчного прогресу; опанування i впровадження нової технiки; економiчне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондiв належать: статутний фонд, фонд оплати працi, амортизацiйний (на державних пiдприємствах), розвитку виробництва, соцiального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. При органiзацiї пiдприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капiтал, за рахунок якого формуються основнi фонди й обiговi кошти. Формування статутного капiталу, його ефективне використання, управлiння ним — одне з головних завдань фiнансової служби пiдприємства. Сума статутного капiталу державного пiдприємства, як правило вiдображає вартiсть наявних основних фондiв. Статутний капiтал змiнюється пiдприємством зазвичай за результатами роботи за рiк пiсля внесення змiн в установчi документи. До елементу фiнансових ресурсiв пiдприємства —«додаткового капiталу» належать: - результати переоцiнки основних фондiв, тобто їхня дооцiнка; - емiсiйний дохiд акцiонерного товариства (дохiд вiд продажу акцiй бiльший вiд їхньої номiнальної вартостi); - безкоштовно отриманi грошовi й матерiальнi цiнностi на виробничi цiлi; - асигнування з бюджету на фiнансування капiтальних вкладень; - асигнування на поповнення обiгових коштiв. Резервний капiтал — це грошовий фонд пiдприємства, що створюється з вiдрахувань вiд прибутку. Вiн спрямовується на покриття збиткiв. Пiдприємства використовують кошти не лише у фондовiй формi. Так, використання пiдприємством коштiв для виконання фiнансових зобов'язань перед бюджетом i позабюджетними фондами, банками, страховими органiзацiями здiйснюється в не фондовiй формi. У не фондовiй формi пiдприємства також одержують дотацiї та субсидiї, спонсорськi внески. Отже, ми бачимо, що фiнансовi ресурси пiдприємства iснують як у фондовiй, так i у не фондовiй формi, фактично будучи коштами пiдприємства, котрi мають або не мають цiльової спрямованостi. Формування та використання фiнансових ресурсiв на пiдприємствах – це процес утворення грошових фондiв для фiнансового забезпечення операцiйної, iнвестицiйної дiяльностi, виконання фiнансових зобов’язань перед державою та iншими суб’єктами господарювання. Вiдомо, що будь – якi ресурси обмеженi i досягти бажаного ефекту можна не тiльки регулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального спiввiдношення рiзних ресурсiв. З сiх видiв ресурсiв фiнансовi мають першочергове значення, оскiльки це єдиний вид ресурсiв пiдприємства, що трансформується безпосередньо i з мiнiмальною витратою часу в будь – який iнший вид ресурсiв. Обсяг виробництва, його ефективнiсть зумовлюють розмiр, склад та структуру фiнансових ресурсiв пiдприємства. У свою черг, вiд величини фiнансових ресурсiв залежить зростання виробництва та соцiально – економiчний розвиток пiдприємства. Наявнiсть фiнансових ресурсiв, їх ефективне використання визначають фiнансове благополуччя пiдприємства: платоспроможнiсть, лiквiднiсть, фiнансову стiйкiсть. Пошук фiнансових джерел розвитку пiдприємства, забезпечення найефективнiшого iнвестування фiнансових ресурсiв набувають важливого значення в роботi фiнансових служб пiдприємства за умов ринкової економiки. У процесi формування фiнансових ресурсiв пiдприємств важливу роль вiдiграє визначення оптимальної структури їхнiх джерел. Пiдвищення питомої ваги власних коштiв позитивно впливає на фiнансову дiяльнiсть пiдприємства. Висока питома вага залучених коштiв ускладнює фiнансову дiяльнiсть пiдприємства та потребує додаткових витрат на сплату вiдсоткiв за банкiвськi кредити, зменшує лiквiднiсть балансу пiдприємства, пiдвищує фiнансовий ризик. Тому в кожному окремому випадку необхiдно детально аналiзувати доцiльнiсть залучення додаткових фiнансових ресурсiв з урахуванням фiнансових ризикiв. - статутний капiтал; - амортизацiйнi вiдрахування; - резерви, накопиченi пiдприємством; - валовий дохiд та прибуток вiд рiзних видiв господарської дiяльностi; - iншi внески юридичних i фiзичних осiб (цiльове фiнансування, добродiйнi внески й iнше) [29]. дiяльностi. Статутної капiтал являє собою суму коштiв, наданих власниками для забезпечення статутної дiяльностi пiдприємства. Амортизацiйнi вiдрахування й частка прибутку, що направляється на накопичення, складають грошовi ресурси пiдприємства, що використовуються на його виробничо - технiчний i науковий розвиток. Розподiл прибутку може проводитися шляхом утворення спецiальних фондiв - фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондiв - або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремi цiлi. Прибуток, що залишається в розпорядженнi пiдприємства - це багатоцiльове джерело фiнансування його потреб, але основнi напрямки її використання можна визначити як нагромадження i споживання. Пропорцiїрозподiлу прибутку на нагромадження i споживання визначають перспективи розвитку пiдприємства. Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припинення їх дiяльностi для вiдшкодування кредиторської заборгованостi. Фонди нагромадження i фонди споживання - це фонди спецiального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело ресурсiв господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, i iншi джерела для створення нового майна, купiвлi основних фондiв, оборотних засобiв i т. д. Фонд нагромадження вiдображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збiльшення його власних засобiв. Разом з тим операцiї по придбанню i створенню нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження. Фонд споживання представляє собою джерело фiнансових ресурсiв пiдприємства, зарезервованого для проведення операцiй по соцiальному розвитку i матерiальному заохоченню колектива. Прибуток i амортизацiйнi вiдрахування є результатом кругообiгу ресурсiв, вкладених у виробництво, i вiдносяться до власних фiнансових ресурсiв пiдприємства, якими вони розпоряджаються самостiйно. пiдприємств. Висока питома вага залучених коштiв ускладнює фiнансову дiяльнiсть пiдприємства та потребує додаткових витрат на сплату вiдсоткiв за банкiвськi кредити, дивiдендiв за акцiями, дохiд за облiгацiями, зменшення лiквiдностi балансу пiдприємства, пiдвищення фiнансових ризикiв. Залученi позиковi фiнансовi ресурси пiдприємства найчастiше зустрiчаються у формi: - банкiвських кредитiв ; - кредиторська заборгованiсть; - бюджетнi асигнування; - страховi вiдшкодування; Тому в кожному конкретному випадку необхiдно детально аналiзувати доцiльнiсть залучених додаткових фiнансових ресурсiв з урахуванням фiнансових ризикiв. Кредиторська заборгованiсть - це перш за все заборгованiсть по заробiтнiй платнi, вiдрахуванням до позабюджетних фондiв, пов’язанi з фондом оплати працi, резерв майбутнiх платежiв i iн. Утворення заборгованостi по заробiтнiй платнi викликане тим, що мiж строком її нарахування i днем виплати є деяка кiлькiсть днiв за роботу, в якi господарюючий суб’єкт ще повинен виплатити робiтникам. Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощi, пов’язанi з тим, що на однiй дiлянцi визволяються тимчасово вiльнi ресурси, а на iнших виникає потреба в них. Кредит акумулює капiтал, що визволився, тим самим, обслуговує прилив капiталу, що забезпечує нормальний вiдтворювальний процес. Також кредит прискорює процес грошового обiгу, забезпечує виконання цiлого ряду вiдносин: страхових, iнвестицiйних, грає велику роль у регулюваннi ринкових вiдносин. Джерелом позичкового капiталу служать, по-перше, ресурси, що вивiльняються з кругообiгу: засоби, призначенi для вiдновлення основного капiталу (тобто амортизацiйний фонд); частина оборотного капiталу, що вивiльняється в грошовiй формi в зв'язку з розбiжнiстю часу продажу товарiв i купiвлi сировини, палива, матерiалiв. Капiтал, тимчасово вiльний у перiод мiж надходженням ресурсiв вiд реалiзацiї товарiв i виплатою заробiтної плати. Іншим джерелом позичкового капiталу виступають грошовi прибуток i нагромадження приватного сектора. У якостi третього джерела позичкового капiталу виступають грошовi нагромадження держави, розмiри яких визначаються масштабами державної власностi i часткою валового нацiонального продукту. Таким чином, можна зробити висновок, що тимчасово вiльнi ресурси, що виникають на основi кругообiгу промислового i торгового капiталу, грошовi нагромадження приватного сектора i держави утворюють джерела позичкового капiталу. До джерел фiнансових ресурсiв вiдносять також надходження грошових ресурсiв за рахунок благодiйних внескiв, страхових внескiв, вiд продажу закладеного майна боржника, спонсорських внескiв i т. д. Таким чином, основними джерелами формування фiнансових ресурсiв пiдприємств є власнi та залученi кошти. До власних фiнансових ресурсiв належать: статутний капiтал, амортизацiйнi вiдрахування, резерви накопиченi пiдприємством, валовий дохiд та прибуток вiд рiзних видiв господарської дiяльностi, ресурси вiд реалiзацiї майна, iншi внески юридичних i фiзичних осiб (цiльове фiнансування, добродiйнi внески й iнше.). До залучених позикових фiнансових ресурсiв пiдприємства вiдносяться: банкiвськi кредити, кредиторська заборгованiсть, бюджетнi асигнування, страховi вiдшкодування, благодiйнi внески i т. д. 1. 3 Особливостi управлiння фiнансами державних пiдприємств Спроможнiсть пiдприємства досягнути успiху на ринку залежить вiд ефективностi управлiння його фiнансовими ресурсами. Добре органiзоване управлiння є необхiдною складовою для їх успiшної роботи в умовах жорсткої дiлової конкуренцiї. Механiзм управлiння фiнансами державних пiдприємств в умовах перехiдної економiки лише починає формуватись. Тому дослiдження методологiчних питань цього управлiння, визначення форм його взаємодiї з державною фiнансовою системою дуже актуальнi на сучасному етапi. Ця актуальнiсть визначається i тим, що без докорiнної змiни механiзму управлiння фiнансами державних пiдприємств на ринкових засадах не можна розраховувати на пiдвищення результативностi їхньої дiяльностi, ефективне виконання їхнiх функцiй як учасникiв ринкових вiдносин в Українi, вихiд з економiчної кризи в цiлому. "фiнанси пiдприємства" та "фiнансовi вiдносини пiдприємства", якi, з одного боку, мають визначити сутнiсний бiк предмета цього управлiння в умовах перехiдної економiки, а з другого — особливостi його змiсту стосовно пiдприємств iз державним капiталом. розвитку їх на всiх стадiях життєвого циклу [26]. Розгляд сутностi фiнансiв державного пiдприємства та їхнього мiсця в системi державних фiнансiв дає змогу перейти до висвiтлення системи фiнансових вiдносин цих пiдприємств. особливi форми його внутрiшнiх та зовнiшнiх фiнансових зв'язкiв, якi генерують фiнансовi потоки, пов'язанi з формуванням, розподiлом i використанням його фiнансових ресурсiв [31]. Розгляд сутностi фiнансiв державного пiдприємства, сутностi та системи його фiнансових вiдносин дає змогу безпосередньо перейти до дослiдження методологiчних питань управлiння фiнансами пiдприємства, його суб'єкта й об'єкта, головної мети i функцiй цього управлiння. Серед цих питань вагомим є визначення сутностi поняття управлiння фiнансами державних пiдприємств або його фiнансовий менеджмент. Результати проведеного дослiдження щодо вiтчизняних та зарубiжних пiдходiв до визначення сутностi управлiння фiнансами пiдприємства (або фiнансового менеджменту) дозволяють зробити такi основнi висновки: 1) Сутнiсть управлiння фiнансовою дiяльнiстю пiдприємства може розглядатися в трьох аспектах: як практична система, як наука, як навчальна дисциплiна. 2) Управлiння фiнансовою дiяльнiстю пiдприємства становить частину загальної системи управлiння ним i має тiсно взаємодiяти з iншими системами управлiння: операцiйним менеджментом, iнвестицiйним менеджментом, менеджментом персоналу тощо. 3) Як частина загальної системи управлiння фiнансовий менеджмент має бути спрямований на досягнення загальних стратегiчних i тактичних цiлей дiяльностi пiдприємства. Проте як самостiйна система управлiння фiнансовий менеджмент має сприяти реалiзацiї стратегiчних i тактичних цiлей безпосередньо фiнансової дiяльностi пiдприємства. Системи загальних цiлей пiдприємства i його фiнансових цiлей не повиннi суперечити одна однiй. та органiзацiя його фiнансових потокiв. Із цих позицiй предмет фiнансового менеджменту можна узагальнити як управлiння всiма аспектами фiнансової дiяльностi пiдприємства. На пiдставi цих висновкiв сутнiсть поняття "управлiння фiнансами пiдприємства" (або "фiнансовий менеджмент") пропонується визначити таким чином: управлiння фiнансами пiдприємства являє собою невiд'ємну складову загального управлiння його господарською дiяльнiстю i визначається комплексом принципiв, методiв та форм органiзацiї управлiння всiма аспектами його фiнансової дiяльностi. Об'єктом управлiння фiнансами пiдприємства виступають його активи, капiтал та фiнансовi потоки, пов'язанi з формуванням, розподiлом та використанням фiнансових ресурсiв. Суб'єктом управлiння фiнансами виступає фiнансова адмiнiстрацiя пiдприємства у складi фiнансових менеджерiв рiзних рiвнiв повноважень. загальнодержавного або мiсцевого значення, максимiзацiя добробуту його власникiв (чи максимiзацiя ринкової вартостi такого пiдприємства) не може вважатися головною метою управлiння його фiнансовою дiяльнiстю. З нашої точки зору, це управлiння має бути, з одного боку, спрямоване на забезпечення розвитку тої дiяльностi, заради якої воно створене, а з другого, — на забезпечення високої ефективностi фiнансової дiяльностi такого пiдприємства в процесi його розвитку. Отже основною метою управлiння фiнансами державного пiдприємства є забезпечення його розвитку необхiдними фiнансовими ресурсами та пiдвищення ефективностi його фiнансової дiяльностi. Розглядаючи функцiї управлiння фiнансами, слiд зазначити, що вони, насамперед, випливають з комплексу функцiй будь-якої системи управлiння, до складу якого входять: аналiз, планування, прийняття оперативних рiшень та контроль. Таким чином, систему функцiй управлiння фiнансами державних пiдприємств пропонується визначити у такому складi: - взаємодiя з iншими учасниками фiнансового ринку i суб'єктами його iнфраструктури; - створення ефективних органiзацiйних структур управлiння фiнансовою дiяльнiстю на пiдприємствi, якi найбiльшою мiрою вiдповiдають органiзацiйно-правовiй формi його функцiонування, частцi державного капiталу, обсягу та напрямкам фiнансової дiяльностi; - планування фiнансової дiяльностi пiдприємства; - обґрунтування та прийняття оперативних фiнансових рiшень з окремих напрямкiв фiнансової дiяльностi; - контроль за виконанням розроблених планiв та прийнятих фiнансових рiшень [35]. Розглянута система функцiй управлiння фiнансами державного пiдприємства може бути доповнена вiдповiдно до конкретних умов його фiнансової дiяльностi. позицiй пiдприємства в конкурентнiй боротьбi за його стабiльне функцiонування та динамiчний розвиток. Система управлiння фiнансовими ресурсами пiдприємства може вважатися досить ефективною лише у тому разi, коли вона дає змогу не лише рацiонально використовувати наявнi ресурси, а й забезпечувати активний системний пошук можливостей подальшого розвитку пiдприємства. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ДЕРЖАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПДЛП „ПОЛТАВАОБЛАГРОЛІС” Полтавське державне лiсогосподарське пiдприємство „Полтаваоблагролiс” знаходиться на територiї Полтавської областi у м. Полтава по вулицi Мiщенка, 2. Основною метою даного пiдприємства є: · збереження лiсiв, охорони їх вiд пожеж, захисту вiд шкiдникiв i хвороб; · посилення водоохоронних, захисних, клiмато - регулюючих, санiтарно гiгiєнiчних, оздоровчих та iнших корисних властивостей лiсiв з метою охорони здоров’я людей i полiпшення навколишнього природного середовища; · безпосереднього керiвництва i органiзацiї ведення лiсового господарства у наданих у оперативне управлiння лiсах; · контролю, охорони, захисту, рацiонального використання лiсових ресурсiв на територiї лiсiв, якi наданi у оперативне управлiння. ПДЛП „Полтаваоблагролiс” є юридичною особою, веде самостiйний баланс, має розрахунковий, валютний та iншi рахунки в установах банкiв, круглу печатку, штампи зi своїм найменуванням, вiдповiднi бланки. Пiдприємство може мати свiй фiрмовий знак, який реєструється вiдповiдно до чинного законодавства України. порядку. Пiдприємство самостiйно визначає структуру управлiння i встановлює штати, вiдповiдно до вимог законодавства. Майно ПДЛП „Полтаваоблагролiс” становлять основнi фонди та оборотнi кошти, а також цiнностi, вартiсть яких вiдображається у самостiйному балансi пiдприємства. Джерелами формування майна є: - майно передане йому органами державного управлiння; - майно трудового колективу надбане в результатi господарської дiяльностi; - доходи, одержанi вiд реалiзацiї продукцiї, а також вiд iнших видiв фiнансово господарської дiяльностi; - доходи вiд цiнних паперiв; - кредити банкiв та iнших кредиторiв; - капiтальнi вкладення i дотацiї з бюджетiв; - безоплатнi або благодiйнi внески, пожертвування органiзацiй, пiдприємств, громадян України та iнших держав; - придання майна iншого пiдприємства, органiзацiї; - iншого майна, набутого на пiдставах, не заборонених законодавством. Пiдприємство має право вiдповiдно до законодавства продавати або передавати, здавати в оренду iншим пiдприємствам, органiзацiям та установам, а також громадянам будинки, споруди, обладнання, транспортнi засоби, сировину та iншi матерiальнi цiнностi, якi йому належать. 2. 2 Аналiз ефективностi фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства показникiв, пошук варiантiв рiшень, якi б забезпечили покращення дiяльностi пiдприємства [34]. При умовах переходу економiки України до ринкових вiдносин, суттєвого розширення права пiдприємств у галузi фiнансово – економiчної дiяльностi значно зростає роль своєчасного та якiсного аналiзу фiнансового стану пiдприємств. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцiнка фiнансового тану пiдприємств рiзноманiтних форм власностi. Фiнансова дiяльнiсть пiдприємства має бути спрямована на органiзацiю надходження й ефективного використання фiнансових ресурсiв. Фiнансовий стан пiдприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодiї всiх елементiв системи фiнансових вiдносин пiдприємства, визначається сукупнiстю виробничо – господарських факторiв i характеризуються системою показникiв, що вiдображають наявнiсть, розмiщення i використання фiнансових ресурсiв. Перш, нiж перейти до розрахункiв конкретних показникiв по обранiй темi курсової роботи, хотiлося б надати загальну характеристику дослiджуваного об’єкта роботи. Таблиця 2. 1. Аналiз загальних показникiв роботи ПДЛП „Полтаваоблагролiс” Показники Методика розрахунку 2003р. 2005р. Абсолютне вiдхилення 1 2 3 4 5 6 1. Дохiд вiд реалiзацiї продукцiї Звiт про фiнансовi результати (дод. В,К) 229160 353892 398546 169386 2. Валовий прибуток (збиток) 81100 255598 292535 Звiт про фiнансовi результати (дод. В,К) 37680 85928 127379 89699 4. Фондовiддача Чистий дохiд вiд реалiзацiї/середньорiчна вартiсть осн. засобiв (первiсна вартiсть) 1,76 3,10 1,9 0,14 5. Рентабельнiсть дiяльностi пiдприємства 0,16 0,24 0,32 0,16 6. Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi Поточнi фiн. iнвестицiї+грош. кошти та їх еквiваленти/поточнi зобов’язання 0,23 0,82 0,52 0,29 7. Коефiцiєнт автономiї Власний капiтал/пiдсумок балансу 0,75 0,66 0,82 0,07 8. Коефiцiєнт фiн. стiйкостi Власний капiтал/довгостр.+поточнi зобов’язання 4,03 1,95 0,59 -3,47 9. Коефiцiєнт забезпечення власними оборотними коштами Власнi обор. кошти/оборотнi активи 0,81 0,66 0,82 0,01 З 2003 по 2005 рiк дохiд вiд реалiзацiї продукцiї пiдвищився на 169386 грн. (з 229160 до 398546 грн.), що становить 73,9 %. У 2005 р. порiвняно з 2003 р. валовий прибуток пiдприємства збiльшився на 211435 грн, що у вiдсотковому вираженнi становить 360,7%. Чистий же прибуток пiдприємства збiльшився з 2003 по 2004 рiк на 48248 грн (228,05 %). З 2004 р. по 2005 р. зрiс на 41451грн (148,2 %). Аналiзуючи далi показники, можна сказати, що пiдприємство має здатнiсть розраховуватись по своїм зобов’язанням за рахунок наявних грошових коштiв i за рахунок власних фiнансових ресурсiв, так як за аналiзований перiод коефiцiєнти лiквiдностi i фiнансової стiйкостi, вiдповiдають нормативним значенням (>0,2;>1вiдповiдно). Оцiнка майнового стану пiдприємства дає змогу визначити абсолютнi й вiдноснi змiни статей балансу за визначений перiод, вiдслiдкувати тенденцiї їх змiни та визначити структуру фiнансових ресурсiв пiдприємства. Основнi показники майнового стану та лiквiдностi державного пiдприємства ПДЛП „Полтаваоблагролiс” наведенi у таблицi (табл. 2. 2). Таблиця 2. 2 Основнi показники майнового стану та лiквiдностi державного пiдприємства ПДЛП „Полтаваоблагролiс” за перiод з 2003 по 2005 рр. Роки Вiдхиленняу %до 2003 р. 2003 2004 2005 Аналiз майнового стану пiдприємства 0,23 0,07 0,19 82,6 Коефiцiєнт вибуття основних засобiв 0,08 0,01 0,07 87,5 Аналiз лiквiдностi пiдприємства швидкої лiквiдностi 1,48 1,42 6,77 457,4 Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi 0,23 0,82 0,52 226,1 Чистий оборотний капiтал 17936 62204 89829 500,8 Аналiзуючи дану таблицю можна зробити наступнi висновки, що коефiцiєнт зносу характеризує стан та ступiнь зносу основних засобiв i розраховується як вiдношення суми зносу основних засобiв до їхньої первiсної вартостi. З 2003 по 2005 рр. цей показник збiльшився на 82,6%. Коефiцiєнт вибуття основних засобiв показує, яка частина основних засобiв вибула за звiтний перiод. Цей показник на дослiджуваному пiдприємствi в загальному з 2003 по 2005 зменшився на 0,01. Хоча у 2005 р. порiвняно з 2004 р. цей показник збiльшився у вiдсотковому вiдношеннi на 87,5 % ( з 0,01 по 0,07). Аналiз лiквiдностi пiдприємства здiйснюється шляхом розрахунку таких показникiв: коефiцiєнта швидкої лiквiдностi, коефiцiєнта абсолютної лiквiдностi та чистого оборотного капiталу. Коефiцiєнт швидкої лiквiдностi – це вiдношення найбiльш лiквiдних оборотних засобiв (грошових засобiв та їх еквiвалентiв, поточних фiнансових iнвестицiй та дебiторської заборгованостi) до поточних зобов’язань пiдприємства. За перiод з 2003 по 2004р. цей коефiцiєнт зменшився на 0,06. Хоча в 2005р. збiльшився в 4,8 рази. Коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi показує, яка частина боргiв пiдприємства може бути сплачена негайно. Обчислюється як вiдношення грошових засобiв та їх еквiвалентiв i поточних фiнансових iнвестицiй до поточних зобов’язань. Цей показник зрiс у 2005 р. порiвняно з 2004 р. на 63,4%. та розширювати подальшу дiяльнiсть. Значення цього показника у ПДЛП „Полтаваоблагролiс” характеризується позитивною тенденцiєю до збiльшення: з 2003 по 2005 р. вiн зрiс на 71893 грн. Це свiдчить про те, що пiдприємство спроможне сплачувати свої поточнi зобов’язання та розширювати подальшу дiяльнiсть. Отже, як бачимо з розрахункiв, багато показникiв фiнансово-господарського стану ПДЛП „Полтаваоблагролiс” є нижчi норми i потрiбно робити вiдповiднi висновки щодо того, як покращити стан пiдприємства. 2. 3 Аналiз стану фiнансових ресурсiв державного пiдприємства ПДЛП „Полтаваоблагролiс” Ефективнiсть використання фiнансових ресурсiв характеризується показниками рентабельностi, дiлової активностi i фiнансової стiйкостi. Даний аналiз проведений у таблицi 2. 3. Всi показники розраховуються на основi фiнансової звiтностi (додаток А, Б, В, К). Показники Роки Вiдхиленняу %до 2003 р. 2003 2004 2005 Аналiз платоспроможностi (фiнансової стiйкостi) пiдприємства 0,66 0,75 0,84 127,3 Коефiцiєнт маневреностi власного капiталу 0,49 0,17 0,18 36,7 Коефiцiєнт фiнансової залежностi 1,33 1,51 1,22 91,7 Аналiз дiлової активностi пiдприємства Коефiцiєнт оборотностi активiв 0,96 1,83 1,57 163,5 Коефiцiєнт оборотностi кредиторської заборгованостi 76 8,5 15 19,7 Коефiцiєнт оборотностi дебiторської заборгованостi 76,3 330 84 110,1 Строк погашення дебiторської заборгованостi, днiв 5 2 5 - Строк погашення кредиторської заборгованостi, днiв 5 43 24 480 3,67 3,15 4,3 117,2 Коефiцiєнт оборотностi основних засобiв (фондовiддача) 1,76 3,10 1,9 108,0 1,3 2,8 2,0 153,9 Аналiз рентабельностi пiдприємства Коефiцiєнт рентабельностi активiв 0,06 0,6 0,21 350,0 Коефiцiєнт рентабельностi власного капiталу 0,3 0,36 0,04 13,3 Коефiцiєнт рентабельностi продукцiї 2,3 2,0 2,0 87,0 Аналiз платоспроможностi (фiнансової стiйкостi) пiдприємства здiйснюється за даними балансу пiдприємства, характеризує структуру джерел фiнансування ресурсiв пiдприємства, ступiнь фiнансової стiйкостi i незалежностi пiдприємства вiд зовнiшнiх джерел фiнансування дiяльностi. Коефiцiєнт концентрацiї власного капiталу показує питому вагу власного капiталу в загальнiй сумi засобiв, авансованих в його дiяльнiсть i розраховується як вiдношення власного капiталу пiдприємства до пiдсумку балансу. З 2003 по 2005 р. цей показник збiльшився на 127,3%, але загалом вiдповiдав нормативному значенню (0,5). Коефiцiєнт маневреностi власного капiталу – це вiдношення чистого оборотного капiталу до власного капiталу. Вiн показує, яка частина власного капiталу використовується для фiнансування поточної дiяльностi, тобто вкладена в оборотнi засоби, а яка – капiталiзована. Цей показник мав тенденцiю до зростання: з 2003 по 2004 зрiс на 34,7%, з 2004 по 2005 р. – на 105,9% i в цiлому вiдповiдав нормативному значенню (бiльше 0). Коефiцiєнт фiнансової залежностi є оберненим до коефiцiєнта концентрацiї власного капiталу. З 2003 по 2004 рр. цей показник збiльшився на 13,5% (з 1,33 в 2003 роцi до 1,51 в 2004 роцi). Загалом за дослiджуваний перiод коефiцiєнт зменшився на 91,7 % (з 1,33 в 2003 роцi до 1,22 в 2005 роцi). Аналiз дiлової активностi дозволяє проаналiзувати ефективнiсть основної дiяльностi пiдприємства, що характеризується швидкiстю обертання фiнансових ресурсiв пiдприємства. ресурсiв, незалежно вiд джерел їхнього залучення. На дослiджуваному пiдприємствi ПДЛП „Полтаваоблагролiс” цей показник мав позитивну тенденцiю зростання з 2003р. по 2004 р. – у 1,9 раза, а з 2004 по 2005 р. збiльшився на 85,8%. Коефiцiєнт оборотностi кредиторської заборгованостi – це вiдношення чистої виручки вiд реалiзацiї продукцiї до середньорiчної величини кредиторської заборгованостi i показує швидкiсть обертання кредиторської заборгованостi пiдприємства за перiод, що аналiзується, розширення або зниження комерцiйного кредиту, що надається пiдприємству. З 2003 р. по 2005 р. цей показник зменшився з 76 до 15вiдповiдно ( 19,7 %). Коефiцiєнт оборотностi дебiторської заборгованостi порiвняно з коефiцiєнтом оборотностi кредиторської заборгованостi навпаки збiльшився з 2003 по 2005 рр. на 7,7 ( з 76,3 в 2003 роцi до 84 в 2005 роцi). Строк погашення кредиторської та дебiторської заборгованостi розраховується як вiдношення тривалостi звiтного перiоду до кредиторської або дебiторської заборгованостi i показує середнiй перiод погашення кредиторської або дебiторської заборгованостi пiдприємства. З 2004 р. по 2005 р. строк погашення кредиторської заборгованостi зменшився з 43 до 24 днiв. Але загалом вiдбулося збiльшення строку з 2003 по 2005 рр. на 38 днiв. Строк погашення дебiторської заборгованостi не змiнився (5 днiв у 2005 роцi), але порiвняно з 2004 роком зрiс на 3 днi. Коефiцiєнт оборотностi матерiальних запасiв – це вiдношення собiвартостi реалiзованої продукцiї до середньорiчної вартостi матерiальних запасiв. Вiн характеризує швидкiсть реалiзацiї товарно - матерiальних запасiв пiдприємства. У перiод з 2003 по 2004 р. цей показник у динамiцi зменшився на 0,52. А в перiод з 2004 по 2005 р. збiльшився на 1,15, в загальному з 2003 по 2005 р. збiльшення склало 17,2 % (з 3,67в 2003 роцi до 4,3 в 2005 роцi). Отже, швидкiсть реалiзацiї товарно – матерiальних запасiв збiльшилась. Фондовiддача показує ефективнiсть використання основних засобiв. З 2003 р. по 2004 р. вона збiльшилась на 7,6%, тобто випуск продукцiї в розрахунку на 1 грн. вартостi основних фондiв збiльшився, що характеризує бiльш ефективне використання основних фондiв. Але з 2004 р. по 2005 р. цей показник зменшився на 1,2, що показує погiршення ефективностi використання основних фондiв. Аналiз рентабельностi пiдприємства дозволяє визначити ефективнiсть вкладання коштiв у пiдприємство та рацiональнiсть їхнього використання. Коефiцiєнт рентабельностi активiв – це вiдношення чистого прибутку пiдприємства до середньорiчної вартостi активiв i характеризує ефективнiсть використання активiв пiдприємства. Розрахунок цього показника для ПДЛП „Полтаваоблагролiс” показує, що за перiод 2003 – 2005 рр. використання активiв було досить ефективним, загальне збiльшення цього показника становило 153,8 %. Хоча в 2004 роцi порiвняно з 2005 р. цей коефiцiєнт був значно вищий у 1,4 раза. Але це не свiдчить про значне зменшення рентабельностi активiв. Рентабельнiсть власного капiталу характеризує ефективнiсть вкладення коштiв до даного пiдприємства. За перiод дослiджуваний коефiцiєнт знизився на 13,3 % ( з 0,3 до 0,04). Хоча з 2003 по 2004 рр. цей показник зрiс на 0,06 i становив у 2004 роцi 0,36. Коефiцiєнт рентабельностi продукцiї характеризує прибутковiсть господарської дiяльностi пiдприємства вiд основної дiяльностi. З 2003 р. по 2004 р. даний показник зменшився у 0,87 раза (з 2,3 в 2003 роцi до 2,0 в 2004 роцi). Отже, можна сказати, що на дослiджуваному державному пiдприємствi ПДЛП „Полтаваоблагролiс” фiнансовi ресурси використовуються не достатньо ефективно, про що свiдчать розрахунки показникiв фiнансової стiйкостi, дiлової активностi та показникiв рентабельностi. РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ зменшуючи термiн оборотностi i, пiдвищуючи рентабельнiсть за рахунок зниження витрат i збiльшення виторгу. Успiх керування фiнансовими ресурсами прямо залежить вiд структури капiталу на пiдприємствi. Структура капiталу може бути перешкодою для пiдприємства. Вона також прямо впливає на рентабельнiсть, норму прибутку, коефiцiєнтiв дiлової активностi та оборотностi на пiдприємствi. На ПДЛП „Полтаваоблагролiс” можна запропонувати такi напрямки та шляхи пiдвищення ефективного використання фiнансових ресурсiв: - зменшення запасiв та готової продукцiї на складах на пiдприємствi; - зменшення поточних зобов'язань. Будь-якi фонди, не використовуванi для нестаткiв оборотного капiталу, можуть бути спрямованi на оплату зобов’язань. Крiм того, вони можуть використовуватися для придбання основного капiталу чи для iнших цiлей. Перший захiд. Один iз способiв економiї оборотного капiталу, а отже - пiдвищення його оборотностi полягає в удосконалюваннi керування запасами. Оскiльки пiдприємство вкладає кошти в утворення запасiв, то витрати зберiгання зв'язанi не тiльки зi складськими витратами, але i з ризиком псування товарiв, а також iз тимчасовою вартiстю капiталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результатi iнших iнвестицiйних можливостей з еквiвалентним ступенем ризику. Збiльшення запасiв i дебiторської заборгованостi призводить до зменшення оборотностi оборотних коштiв, збiльшенню запасiв, якi у свою чергу не можуть бути використанi i створюють нестачу оборотного капiталу, що, в свою чергу, примушує пiдприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативно впливає на структуру капiталу пiдприємства. Також збiльшуються об’єми готової продукцiї на складах, в наслiдок поганої роботи маркетингового вiддiлу та не конкурентноздатностi продукцiї. Прискорення оборотностi оборотних коштiв веде до росту обсягiв виробництва й реалiзацiї продукцiї. Пiдвищення оборотностi оборотних коштiв зводиться до виявлення результатiв i витрат, зв'язаних iз збереженням запасiв, i пiдведенню розумного балансу запасiв i витрат. Для прискорення оборотностi оборотних коштiв на пiдприємствi доцiльно: - планування закупiвлi необхiдної сировини; - удосконалювання прогнозування попиту; - швидка доставка сировини. При тому, що темп росту запасiв складає 78,6 % ( 8513 : 10826). Доцiльно було б зменшити запаси на 18 %. Сума, (18 % вiд вартостi запасiв), пiде на закупiвлю бiльш високоякiсної сировини для бiльш рентабельнiшого асортименту, а iнша частина на розрахунок iз кредиторами. Вартiсть запасiв на прогнозний рiк складатиме 6980,7 грн. Пiсля того, як ми пiдставимо нове значення до коефiцiєнта оборотностi запасiв. Вийде таке прогнозне значення. К об. зап. 2005 рiк = 39587 : 9214,5= 4,3 разiв. К об. зап. на прогнозний рiк = 39587 : 8448,35 = 4,7 разiв. Тобто коефiцiєнт оборотностi збiльшився в порiвняннi з минулим роком на 9,3 %. Отже, змiна приводить до позитивного впливу на цей коефiцiєнт. Другий захiд. Прискорення оборотностi оборотного капiталу складається в зменшеннi рахункiв дебiторiв. Рiвень дебiторської заборгованостi визначається багатьма факторами: вид продукцiї, мiсткiсть ринку, ступiнь насиченостi ринку даною продукцiєю, прийнятий на пiдприємствi, система розрахункiв i iнше. Керування дебiторською заборгованiстю припускає насамперед контроль за оборотнiстю засобiв у розрахунках. Прискорення оборотностi в динамiцi розглядається як позитивна тенденцiя. Велике значення мають добiр потенцiйних покупцiв i визначення умов оплати товарiв, що передбачаються в контрактах. Оплата товарiв постiйним клiєнтам звичайно, виробляється в кредит, причому умови кредиту залежать вiд безлiчi факторiв. В економiчно розвинутих країнах широко розповсюдженою є схема "2/10 повна 30", що означає, що: - покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днiв iз початку перiоду кредитування; - покупець оплачує повну вартiсть товару, якщо оплата вiдбувається в перiод з 11 по 30 день кредитного перiоду; - у випадку несплати протягом мiсяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варiювати в залежностi вiд моменту оплати. Найбiльш уживаними способами впливу на дебiторiв iз метою погашення заборгованостi є напрямок листiв, телефоннi дзвiнки, персональнi вiзити, продаж заборгованостi спецiальним органiзацiям (факторинг). При збiльшеннi запланованого випуску продукцiї на 10 % вiд поточного розмiру, та зниження дебiторської заборгованостi на 33 % (завдяки вище перелiченим методам впливу) пiдприємство матиме такий прогнозний вигляд коефiцiєнта. Коефiцiєнт оборотностi дебiторської заборгованостi на прогнозний перiод = 365334,2 : (3696 + 2686,7)/2 = 14,5 разiв на рiк, де 365334,2 грн. - це сума, яка може бути одержана на наступний прогнозний рiк вiд реалiзацiї продукцiї (за вирахуванням непрямих податкiв), передбачена вiддiлом маркетингової служби на пiдприємствi, тобто це чистий доход вiд реалiзацiї продукцiї. Сума 2686,7 грн. отримана внаслiдок зменшення суми вартостi дебiторської заборгованостi на 33 %. оборотних активiв в цiлому. Третiй захiд. Спрямований на зменшення поточних зобов’язань. По-перше, необхiдний базовий запас коштiв для виконання поточних розрахункiв. По-друге, необхiднi визначенi кошти для покриття непередбачених витрат. Таким чином, кошти можуть бути отриманi вiд продажу непотрiбних запасiв та готової продукцiї на складi. На перiод минулого року пiдприємство має тенденцiю до покращення коефiцiєнта оборотностi кредиторської заборгованостi. В 2004 роцi цей показник склав 8,5, а в 2005 роцi даний коефiцiєнт дорiвнював 15. Завдяки тому, що пiдприємство зробило переоцiнку майна, цим самим збiльшило суму амортизацiї, а це збiльшило собiвартiсть реалiзованої продукцiї. Собiвартiсть в 2004 роцi складала 42488 грн., в 2005 роцi 39587 грн. Кредиторська заборгованiсть складатиме (з урахуванням зменшення її на 17 %), 945,4, грн. середнє значення її буде 1040,7 грн. Отже пiдприємство, створюючи цей та iншi заходи, по зменшеннi кредиторської заборгованостi, запасiв, дебiторської заборгованостi, має можливiсть покращити свою дiлову активнiсть, та ще ряд iнших коефiцiєнтiв, такi, як спiввiдношення позикового та власного капiталу на суму зменшеного поточного зобов’язання, та ряд iнших коефiцiєнтiв фiнансової сталостi, лiквiдностi та рентабельностi всього капiталу в цiлому. Основний якiсний фактор, який впливає на формування прибутку вiд об’єму реалiзацiї продукцiї, є спiввiдношення долi постiйних та змiнних витрат в загальнiй сукупностi витрат. Це спiввiдношення характеризується ефектом операцiйного лiвереджу. Ефект впливу цього фактора на суму прибутку вимiрюється показником “сила впливу операцiйного важеля”. Сила впливу операцiйного важеля вказує на ступiнь пiдприємницького ризику, зв’язаного з певним пiдприємством: чим бiльша сила впливу операцiйного важеля, тим бiльше пiдприємницький риск. Вiн показує також на скiльки збiльшиться прибуток при збiльшенi об’ємiв випуску продукцiї на один процент. находиться рiзницею виручки вiд реалiзацiї, змiнних витрат i постiйних витрат. Валова ж маржа розраховується як рiзниця виручки вiд реалiзацiї i змiнних витрат, якi мають пряму залежнiсть вiд змiни обсягу виробленої продукцiї ( табл. 3. 1 ). Сила впливу операцiйного важелю за 2005 рiк становить 1,06 (152776,1/144535,5), а на прогнозний перiод – 1,05 (168053,7/159813,1). Вiдхилення при цьому становитиме 0,01. Таблиця 3. 1 Операцiйний аналiз Показники Коефiцiєнт збiльшення За 2005 рiк , грн. На прогнозний перiод, грн. В процентах до виручки Виручка вiд реалiзацiї 1,1 365334,2 100 Змiннi витрати 1,1 179345,9 197280,5 54 168053,7 46 Постiйнi витрати - 8240,62 - - 144535,5 - З отриманих даних видно, що при змiнi об’єму випуску продукцiї на 10 вiдсоткiв змiнюється i сила впливу операцiйного важеля. Тобто сила впливу операцiйного важеля пiддається контролю. Сила впливу операцiйного важеля в значнiй мiрi залежить вiд рiвня фондомiсткостi: чим бiльше вартiсть основних засобiв, тим бiльша сума постiйних витрат а чим бiльша сума постiйних витрат тим сильнiше дiє операцiйний важiль i навпаки. величина збiльшення прибутку вiдповiдно буде 15277,6 грн. Розрахуємо другий показник операцiйного лiвереджу, показник порогу рентабельностi. Як бачимо порiг не змiнюється, тобто залишився таким, яким вiн був в 2005 роцi (17914,39 = 17914,39). чином це вплине на ефект фiнансового лiвереджу i рентабельностi власних засобiв. Актуальнiсть вибраної теми обумовлена тим, що з переходом економiки України до ринкових вiдносин, пiдвищується самостiйнiсть пiдприємств, їх економiчна i юридична вiдповiдальнiсть. Рiзко зростає значення фiнансової стiйкостi суб'єктiв господарювання. Все це значно збiльшує роль рацiонального формування i використання фiнансових ресурсiв пiдприємства. Серед основних проблем, з якими на даному етапi зiткнулися українськi державнi пiдприємства, особливе мiсто займає проблема формування та використання фiнансових ресурсiв. Згiдно з Поддiрьогiним, « фiнансовi ресурси - це частина грошових засобiв якi є розпорядженнi пiдприємства, а саме грошовi фонди та частина грошових засобiв в не фондовiй формi. Л. Д. Буряком, котрий вважає, що «фiнансовi ресурси — це частина грошових коштiв суб'єктiв господарювання, яка перебуває у їхньому розпорядженнi i спрямовується на виробничий, соцiальний розвиток, матерiальне заохочення». Отже, як ми бачимо що в сучасних умовах не iснує єдиного пiдходу щодо визначення сутностi поняття «фiнансовi ресурси». Незважаючи на рiзноманiтнiсть пiдходiв поняття «фiнансовi ресурси», повинно мiстити форми їх прояву (фондова або не фондова), напрями використання, а також джерела формування фiнансових ресурсiв. Таким чином, основними джерелами формування фiнансових ресурсiв пiдприємств є власнi та залученi кошти. До власних фiнансових ресурсiв належать: статутний капiтал, амортизацiйнi вiдрахування, резерви накопиченi пiдприємством, валовий дохiд та прибуток вiд рiзних видiв господарської дiяльностi, ресурси вiд реалiзацiї майна, iншi внески юридичних i фiзичних осiб (цiльове фiнансування, добродiйнi внески й iнше.). До залучених позикових фiнансових ресурсiв пiдприємства вiдносяться: банкiвськi кредити, кредиторська заборгованiсть, бюджетнi асигнування, страховi вiдшкодування, благодiйнi внески i т. д. конкретнi резерви пiдвищення ефективностi використання фiнансових ресурсiв, адже неефективнiсть призводить до низької платоспроможностi пiдприємства i, як наслiдок, до можливих перебоїв у постачаннi, виробництвi та реалiзацiї продукцiї; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельностi пiдприємства, до загрози економiчних санкцiй. обсяги кредиторської заборгованостi, яка спрямована на покриття потреб у власних оборотних активах. Має мiсце зменшення дебiторської заборгованостi. В цiлому можна зробити висновок, що фiнансовий стан ПДЛП „Полтаваоблагролiс” є задовiльним, хоча iснують i деякi недолiки. В основному не досить ефективно використовуються фiнансовi ресурси на даному пiдприємствi. Виходячи з виявлених недолiкiв на пiдприємствi, з метою пiдвищення ефективностi використання фiнансових ресурсiв, пiдприємству пропонується органiзувати такi заходи: - випуск додаткового об’єму продукцiї; - зменшення запасiв на 18 %; - зменшення поточних зобов’язань. У результатi впровадження першого заходу, значно збiльшиться кiлькiсть власних фiнансових ресурсiв, що можуть бути спрямованi на фiнансування запасiв i витрат, на виплату кредиторської заборгованостi. При впровадженi третього заходу пiдприємство значно пiдвищить оборотнiсть групи дiлової активностi та фiнансової стiйкостi. Та пiдвищить ряд коефiцiєнтiв лiквiдностi. До того ж, ще й отримає свiй робочий капiтал, що до цього вiн не iснував ( як це показує нам коефiцiєнт автономностi). Пiсля впровадження всiх запропонованих заходiв пiдприємство значно пiдвищить свою дiлову активнiсть, платоспроможнiсть, лiквiднiсть та рентабельнiсть активiв, залишаючись при цьому фiнансово стабiльним i фiнансово гнучким. Список використаної лiтератури 1. Артеменко В. Г., Беллендир М,В, Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: Издательство „ДИС”, НГАЭиУ, 2007. – 128 с. 2. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 288 с. 3. Бiлик М. Д. Управлiння фiнансами державних пiдприємств: Спец. 08. 04. 01 – фiнанси, грошовий обiг i кредит. – Суми:, 2008. – 404 с. 4. Бiлик М. Д. Фiнансовi проблеми державних пiдприємств// Фiнанси України (укр.) – 2006. - № 3. – С. 70 – 83. 5. БланкИ. А. “Стратегия и тактика управление финансами”. – К,: МП. ИТЕМ лтд. – СП “АДЕФ – Украина”, 2008. 6. Ванькович Д. В. Удосконалення управлiння 7. Гуляєва Н. М., Сьомко О. В. Фiнансовi ресурси пiдприємств //Фiнанси України (укр.). -2008. - № 12. -C. 58-63 8. Гур”єва Я. В. Оцiнка ефективностi залучених позикових коштiв для формування оборотнього капiталу // Вiсник УАБС (укр.). - 2008. - №2. -с. 69-72 9. Давиденко Н. М. Фiнансовий менеджмент пiддприємств. // Фiнанси України (укр.). - 2004. - №6. –с. 90-96 11. Домбровський В. С. Фiнансове забезпечення функцiонування i розвитку пiдприємств малого бiзнесу на регiональному рiвнi: Спец. 08. 04. 01 - фiнанси, грошовий обiг i кредит. - Суми: , 2006. - 216 c. 13. Єрiс Л. М. Податкове планування як засiб збiльшення фiнансових ресурсiв пiдприємств //Актуальнi проблеми економiки (укр.). - 2006. - № 2. -C. 76-87 14. Єфiмова О. В. фiнансовий аналiз. – М.: Бухгалтерський облiк,2005. -528с. 15. Лисицына Е. В. Лекцiя 3. Керування активами укомпанiї // Фiнансовий менеджмент (рос.). - 2007. - №5. -с. 112-128. 16. Капустiн В. В. Формування i використання фiнансових ресурсiв малих пiдприємств: Спец. 08. 04. 01-фiнанси, грошовий обiг i кредит. -Суми:, 2009. -215с. 17. Кiм. Г., Сопко В. В.,Кiм С. Г. Бухгалтерський облiк: первиннi документи та порядок їх заповнення. – К.: ЦНЛ, 2004. – 440 с. 19. Колесова И. В., Такмакова Е. А. Деньги и кредит. - Севастополь: СевГТУ, 2007. - 196 c. 20. Марченко А. А. Формування та використання фiнансових ресурсiв суб`єктiв 08. 04. 01-Фiнанси, грошовий обiг i кредит. - К.: , 2008. - 16 c.. 21. Музиченко А. О. Методи оптимiзацiї структури фiнансових ресурсiв //Економiка. Фiнанси. Право (укр.). - 2005. - № 6. -C. 12-16 22. Опарiн В. М. Фiнанси - iнституцiональна структура суспiльства //Фiнанси України (укр.). - 2007. - № 8. -C. 24-31 24. Пойда - Носик Н. Н., Грабарчук С. С. Фiнансовi ресурси пiдприємства //Фiнанси України (укр.). - 2008. - № 1. -C. 96-104 25. Финансовый анализ деятельности фирмы – М.: Крокус Интернейшнл, 2007.– 240. 28. Фiнанси пiдприємств: Навчальний посiбник: Курс лекцiй/ За ред. д. е. н., проф.. Г. Г. Кiрейцева. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 268 с. 29. Фiнанси пiдприємств: Пiдручник/ Кер. авт. кол. i наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогiн. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 571 с. 30. Хачатурян С. В. Сутнiсть фiнансових ресурсiв та їх класифiкацiя// Фiнанси України (укр..). – 2006. - № 4. – С. 77 – 82. 31. Череп А. В. Удосконалення управлiння фiнансовими ресурсами з метою пiдвищення результативностi суб’єктiв господарювання// Формування ринкових вiдносин в Українi (укр..). – 2005. - № 7. С. 44 – 48. 32. Черкасов В. Е. Учебное пособие по финансово-экономическим расчетам. – М.: АУЗБанк, 2007. 34. Шеремет А. Д. Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. – М.: Инфра, 2007 г.