Вступ
Один невiдомий фiлософ так висловився про грошi: "Справдi, це найзагадковiший iнструмент iз усiх винайдених людиною. Немає нiчого простiшого, нiж користуватися ним, i нiчого складнiшого, нiж зрозумiти, як вiн дiє. Нiхто не може гарантувати, що ми управляємо ним, а не вiн нами".
Розумiння дiї будь-якої економiчної категорiї необхiдно розпочинати з дослiдження iсторiї її розвитку.
виникають грошi. Першi згадки про появу грошей постiйно оновлюватимуться новими фактами археологiчного походження i уточнюватимуться, доки iснує iнтерес людей до цiєї проблеми. Тому визначати конкретний час виникнення грошей на Землi було б недалекоглядним. Але можна стверджувати напевно, що грошi виникали на рiзних територiях у рiзнi часи в безпосереднiй залежностi вiд рiвня розвитку цивiлiзацiї та, насамперед, торгiвлi. Мало є таких речей, якi десь не ставали б за грошi. У Новiй Гвiнеї як грошi використовували рабiв, у Норвегiї - сушену рибу, в Ефiопiї - сiль. У Центральнiй Африцi за грошi були рiзнi тканини. У народiв, якi перебували на нижчому щаблi розвитку, грiшми часто було намисто.
З-посеред прикрас є одна група товарiв, яка найбiльш придатна для ролi мiжнародних грошей, - це дорогоцiннi метали. Адже ми спостерiгаємо, що в цiлому свiтi поступово, без угод i погоджень окремих народiв i держав, грiшми ставали шляхетнi метали: золото i срiбло. Мiж рiзноманiтними товарами точилася, так би мовити, боротьба за iснування в ролi грошей, i переможцями з цiєї боротьби вийшли золото i срiбло.
те, чим мiряють цiну будь-якого товару, не повинно змiнюватись у своїй величинi. Звiсно, цiна золота теж коливається в часовому вимiрi, але в значно меншому дiапазонi, нiж цiна iнших товарiв, i є стабiльнiшою.
Еволюцiйна концепцiя їхнього виникнення мала опонентiв, якi вважали, що грошi з'явилися на основi декретiв чи iнших актiв держави (рацiоналiстична теорiя), однак на сьогоднi бiльшiстю вчених визнано, що грошi виникли в результатi обмiну. Але роль держави у цьому процесi - не остання. Яскравим свiдченням регулюючої ролi держави є декрет Каноби про порядок грошового обiгу в Ольвiї (IV ст. до н. е.), де вказувалося, якi саме грошi повиннi використовуватися пiд час торгiвлi на територiї держави. [3, 18с.]
Форму монети грошi теж прибирають завдяки участi держави. Форма грошей була рiзноманiтною. Так, у Мексицi це були зливки мiдi у виглядi лiтери "Т"; в Індокитаї грошима були товстi мiднi прути; в Пiвнiчнiй Америцi - свинцевi кульки; в Африцi - залiзячки, схожi на пiдкову. В Ольвiї використовувалися грошi з бронзи у формi дельфiнiв i наконечникiв стрiл. Але, кiнець кiнцем, запанувала форма кружка, для чого були певнi пiдстави. Треба було, щоби справжня вага монети вiдповiдала тiй вазi, яка задекларована емiтентом. Через це монетi слiд було надати такої форми, за якої вона найменше стиралася би пiд час користування. А такою формою є саме коло. Так, першi монети, що вiдповiдали основним описаним атрибутам, з'явились у Лiдiї - на узбережжi Малої Азiї в VII ст. до н. е. Наприкiнцi VII - на початку VI ст. до н. е. вже багато грецьких мiст карбували свої монети. Для карбування використовувалися золото, срiбло i природний сплав цих металiв - електр.
Але металевi грошi самi є продуктом нелегкої працi, крiм того, їх пересилання також вимагає значних зусиль. Оскiльки металевi грошi - дуже дорогий засiб обiгу i суспiльство змушене витрачати значну частину своєї працi на створення i утримання монет, виникла потреба їхнього здешевлення. Ще кращою iдеєю було створення таких грошей, якi мали б умовний характер i не вимагали би значних витрат на їхнє виготовлення. У цьому й полягав змiст паперових грошей, якi повиннi заступати в обiгу металевi грошi. Таку iдею можна було вирiшити лише за участi держави, котра найбiльше зацiкавлена у зменшеннi витрат на виробництво й регулювання грошового обiгу.
Першi паперовi грошi з'явилися в Китаї у VIII ст. Зробленi у формi чотирикутних пластинок, вони мiстили рiзноманiтнi знаки й печатки. Цi бiлети мали рiзну купiвельну спроможнiсть i пiд страхом смертної кари були обов'язковi до приймання. [1, 10-16с.]
1. Особливостi розвитку грошей на українських землях в епоху античностi
тенденцiями, їй характернi свої особливостi, зумовленi такими обставинами:
по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, яке здiйснювало б єдину грошову;
їхня незалежнiсть сприяли формуванню в них автономних грошових систем. Власнi грошi почали випускати Ольвiя, Боспор, Нiмфей, Пантiкапей, Херсонес. Вiдомостi про функцiонування грошового господарства у цих мiстах почали з'являтись у XIX ст. [6, 23с.]
Одним iз перших дослiдникiв грошового обiгу Ольвiї був А. С. Уваров (1828-1884), який прагнув поєднати антикварно-нумiзматичний аналiз монет iз виявленням особливостей грошового обiгу. Значно вагомiший внесок у дослiдження грошового господарства Ольвiї зробив А. Л. Бертьє-Делагард (1842-1920). Вiн одним iз перших почав дослiджувати складну монетну метрологiю античного свiту, розробив методику визначення ваги окремих номiналiв ї прослiдкував змiни вагових норм i монетних систем давнiх мiст Пiвнiчною Причорномор'я. Історiї грошового обiгу в Пiвнiчному Причорномор'ї присвячували свої працi такi вченi, як В. А. Анохiн та П. Й. Каришковський. Особливi здобутки належать П. Й. Каришковському, який розвинув i поглибив перiодизацiю грошового обiгу на пiвденноукраїнських землях з урахуванням особливостей та вiдмiнностей вiд класичної перiодизацiї античного грошового обiгу.
Історiї грошових систем на пiвденноукраїнських землях не має чiтко вiдокремлених у хронологiчному планi етапiв. Тобто, вона вважається умовною. У раннiй перiод функцiя вимiрникiв вартостi належала кiзикiнам. Про це свiдчать археологiчнi знахiдки та письмовi джерела, на першому мiсцi з яких стоїть ольвiйський Декрет про грошовий обiг. Із цього документа видно, що в 30-х pp. IV ст. до н. е. ольвiополiти намагалися надати основнi функцiї грошей срiбнiй монетi власного карбування. Але, як свiдчать подальшi подiї, цi функцiї перейняли золотi статери Фiлiппа, Александра i Лiсiмаха. Цей перiод можна розподiлити на етапи залежно вiд рiвня розвитку монетної справи та обiгу. Так, перший перiод передiляють на два етапи:
1) архаїчний, що охопив час обiгу стрiло - i дельфiноподiбних грошових зливкiв iз бронзи. Стрiлоподiбнi грошi перебували в обiгу до початку V ст. до н. е., а дельфiноподiбнi - до початку IV ст. до н. е.;
2) пiзньоархаїчний (класичний), який розпочався литтям круглих повноцiнних асiв, пiсля чого у першiй половинi IV ст. до н. е. карбувалися рiзноманiтнi срiбнi та мiднi монети.
типiв i стабiльнiсть ваги (III ст. до н. е. - І ст. н. е.). Цей перiод передiляють на три етапи:
1) ранньоеллiнiстичний (перша половина III ст. до н. е.) - розквiт монетного мистецтва Українського Причорномор'я, особливо Ольвiї;
2) етап кризи (друга половина III - перша половина II ст. до н. е.), яка виражалась у припиненнi карбування срiбних монет, зниженнi монетної майстерностi, зменшеннi ваги розмiнної монети. Цей процес супроводжувався також збiльшенням типiв розмiнних монет i використанням їх надкарбування i перекарбування;
3) пiзньоеллiнiстичний етап (друга половина II ст. до н. е.~ перша половина І ст. до н. е.). Цей етап пов'язаний iз завоюванням Ольвiї скiфами та пануванням понтiйського царя Митридата VI Євпатора. До моменту опанування Ольвiєю розпочалися налагодження i стабiлiзацiя грошового господарства, але це тривало недовго.
Пiсля цього настав римський перiод у грошовому обiгу Українського Причорномор'я. У цьому третьому перiодi, пов'язаному iз розширенням економiчних i полiтичних зв'язкiв Ольвiї з Римською iмперiєю, вирiзняють два основнi етапи:
1) псевдоавтономний - час правлiння iмператорiв iз династi Флавiїв та Антонiїв;
2) провiнцiйний - епоха Северiв.
Такий критерiй виокремлення етапiв розвитку грошових систем пов'язаний, насамперед, iз достатнiстю письмових джерел про грошовий обiг та використання в основному нумiзматичного матерiалу, який втiлював у собi полiтику правлячих iмператорiв. [9, 43с.]
1. 1 Грошi Київської Русi
Київська Русь - перша українська держава. Про це свiдчить величезна кiлькiсть iсторичних, археологiчних, лiнгвiстичних, етнографiчних, антропологiчних даних. Розвиток i функцiонування держави великою мiрою визначалися товарно-грошовими вiдносинами, станом внутрiшньої та зовнiшньої торгiвлi. Це, своєю чергою, великою мiрою залежало вiд ефективностi та якостi грошово-кредитної системи, яка була необхiдним елементом товарної економiки та економiчно-торгiвельних вiдносин з iншими державами.
Усе це в сукупностi стимулювало появу i розвиток нацiональної валюти у виглядi гривнi, виникнення якої було об'єктивною необхiднiстю. Цей факт фiксують дослiдники давньоукраїнської господарської iсторiї. Незважаючи на це, грошова система, кредитнi вiдносини, зародження банкiвництва в Київськiй Русi досi належно не вивченi, що створювало певнi труднощi в розкриттi окресленої проблеми. [10, 56 с.]
1. 2 Вплив iноземних грошових систем на формування грошового обiгу в Давньоруськiй державi
Генеза i розвиток грошей на українських теренах пов'язанi з торговельною дiяльнiстю населення, яке заселяло простори, вельми сприятливi в геополiтичному аспектi для економiчних контактiв з народами пiвдня, пiвночi, заходу i сходу. Збереглись археологiчнi й писемнi свiдчення про те, що на землях теперiшньої України, вiдбувалася торгiвля найрiзноманiтнiших народiв i племен.
Варто згадати, що одним iз перших, хто схарактеризував призначення грошей, був мудрець античностi з Поднiпров'я Анахарсiй. Коли його спитали, навiщо еллiнам грошi, вiн вiдповiв: для рахунку. Цей факт - одне зi свiдчень глибоких традицiй у тлумаченнi грошей i грошового обiгу, який прибирав рiзних форм i монетного обслуговування у процесi розвитку товарно-грошових вiдносин.
Натуральнi розрахунки поступово витручувалися грошовими одиницями. Так, ученi вважають, що арабськi дирхеми майже два столiття користувалися довiрою у слов'ян-українцiв.
Дирхем - срiбна арабська монета, запроваджена наприкiнцi VII ст. (близько 692-696 pp.). Початкова маса дирхема - 3,9 г, вартiсть - 1/10 динара. Згiдно з каноном iсламу на монетi не було зображень. Цi монети часто називали куфiчними - вiд особливого виду письма, яке виникло в мiстах аль-Куфi та аль-Басра наприкiнцi VII ст. [2, 246с.]
У давньоукраїнських письмових пам'ятках дирхеми згадувались як куни i ногати. Карбований з особливо високопробного срiбла дирхем називався ногатою (вiд араб, добрий, повноцiнний). Звичайний дирхем мав назву куна. Ця назва пов'язана з давньоукраїнською мiновою практикою, коли цiннi шкурки куниць виконували роль грошей i срiбна монета куна була еквiвалентом шкури куницi. Обрiзана арабська монета була еквiвалентом частини куни i називалася рiзаною. Найдрiбнiшою платiжною одиницею була виверiщя (векша, бiлка). Вона вiдповiдала виправленiй шкурi бiлки-вивiрки i найменшим частинам дирхемiв.
Багато дослiдникiв вважає, що на початку XI ст. вичерпалися поклади срiбла в арабських країнах i це стало причиною псування дирхемiв. Криза срiбла спричинилася до появи бiлонних та мiдних монет. Подальша еволюцiя дирхемiв вийшла за хронологiчнi межi їх обiгу на українських землях, оскiльки в Українi-Русi виникла своя грошова нацiональна одиниця. [5, 154с.]
2. Виникнення та еволюцiя гривнi
В основi грошової системи Київської Русi лежала гривня, її назва, як гадають дослiдники, походить вiд прикраси iз золота чи срiбла у виглядi обруча, яку носили на шиї (на загривку). За iншою версiєю, гривня спершу означала голову худоби (гриву), що виконувала роль еквiвалента в процесi обмiну. Ця версiя не позбавлена сенсу. Вона акцентує увагу на генетичностi розвитку грошової одиницi, в ролi якої тривалий час виступала худоба. Перехiд вiд натуральних грошей до карбованих грошових одиниць був закономiрним та об'єктивним процесом, що вiдбувався не тiльки в Давнiй Українi, а й в iнших країнах.
Гривня мала кiлька значень. Лiчильна гривня кун становила певну кiлькiсть монет, вагова (гривня срiбла) мiстила точну вагу срiбла, а монетна була конкретним зливком срiбла певної встановленої форми i ваги.
Аналiз Руської Правди дозволив дослiдникам зробити висновок, що в X-XI ст. вага гривнi залежала вiд ваги арабського дирхема, який називався куною i важив 2,73 г. Отже, вагова (68,22 г) i лiчильна гривнi дорiвнювали 20 ногатам (3,41 г), 25 кунам та 50 рiзаним (1,36 г). Крiм того, найдрiбнiшi грошовi одиницi виверицi (векшi) складали 1/3 рiзаної. У наступному столiттi загальноруська грошова система передiлилася на пiвденну (засновану на вiзантiйськiй лiтрi) й пiвнiчну, в основi якої лежав захiдноєвропейський денарiй. З наступної редакцiї Руської Правди видно, що в XII ст. гривня, що складала 51 г, вiдповiдала 20 ногатам, 50 кунам.
гривнi. Сировиною для їх виготовлення були чужоземнi монети. Згодом, коли ввезення останнiх на територiю Київської Русi припинилося, почався "безмонетний" перiод. У той час, коли дрiбну торгiвлю обслуговували завезенi в минулому чужоземнi монети, шифернi прясла, склянi намистини, ножi, цвяхи, шкурки тварин, основними засобами платежу й накопичення стали саме гривнi - зливки срiбла. Вiдомо кiлька типiв гривень, названих за мiсцем їхнього виготовлення чи знахiдок, серед яких є київськi, новгородськi, литовськi, татарськi.
вигоряння пiд час плавлення домiшок у срiблi.
На пiвночi гривнi виготовлялись у формi бруска. За мiсцем першої знахiдки та виготовлення вони дiстали назву новгородських. На вiдмiну вiд київських вони важили близько 204 г, що складало половину каролiнзького фунта. На новгородських гривнях траплялися видряпанi iмена, що могли означати осiб, на замовлення яких вони вироблялися.
"денги", яке має татарське походження: вiд танґа (дзвiнкий) або тумґа (тавро на товарi, з якого сплачено мито). Воно могло з'явитися не ранiше середини XIII ст., тобто пiсля монголо-татарського знищення Давньоукраїнської держави з центром у Києвi. Очевидно, тому термiн "денги" закрiпився в росiйськiй мовi й торговельно-обмiннiй практицi Московщини.
Отже, грошово-монетна система Давньої України була доволi складною та динамiчною. Вона вiдповiдала тогочасним потребам товарно-грошового обiгу, економiчним цiнностям i уявленням населення, яке нерiдко бiльше довiряло традицiйним хутровим засобам оцiнки та обмiну, нiж металевим монетам. З цим було пов'язане мiнливе спiввiдношення рiзних монетних одиниць у товарно-грошовому обiгу, що поступово звiльнявся вiд натурально-монетного вигляду. [11, 29с.]
2. 1 Грошi Галицько-Волинської Русi
Першими монетами, що почали масово надходити на територiю Галицької Русi та Волинi ще на початку XIV ст., були найбiльш поширенi в той час у Центральнiй Європi празькi грошi. їх карбування почалося за часiв правлiння чеського князя Вацлава II i тривало до 20-х рокiв XV ст. Надалi вони використовувалися для монетної лiчби.
Поряд iз празькими грошима в XIV ст. на територiї Галицької Русi в обiгу в основному перебували напiвгрошi та денарiї, карбованi у Львовi. Останнi обслуговували внутрiшню мiську торгiвлю як дрiбна розмiнна монета. Внаслiдок того, що нi польська, нi литовська влади не забороняли обiг на своїх територiях iноземних монет, на ринку перебували татарськi, угорськi, iталiйськi, молдавськi, гiрейськi та генуезько-кримськi монети. Наприкiнцi XIV - на початку XV ст. на українських землях з'явилися золотi монети: iталiйськi флорини та угорськi дукати.
Грошовi розрахунки проводилися в копах, гривнях, польських злотих i рублях, а також у реальних монетах: грошах, напiвгрошах та iн. Дуже поширеним було використання у монетнiй лiчбi мiшаного способу та системи доплат, яка прирiвнювала рiзноманiтнi монети.
Пiсля об'єднання Польської та Литовської держав у Рiч Посполиту зросла необхiднiсть унiфiкацiї монетарних систем. Багато уваги в перебiгу грошової реформи 1578-1580 pp. було придiлено стабiлiзацiї грошової валюти та утриманню цiни золотих i срiбних монет. Польськi та литовськi монети зрiвнялися метрологiчно, тобто виготовлялися з однакового металу та мали однаковi вартiсть i вагу.
Перша письмова згадка про руськi напiвгрошi, виготовленi у Львовi, датується 1356 р. Цi монети карбувалися за володарювання Казимира Великого, Владислава Опольського та Людовiка Угорського. Крiм того, вони ввели в обiг мiднi денарiї. Владислав Ягай-ло руськi напiвгрошi поступово замiнив львiвськими та припинив карбування мiдних монет.
зображеннi на них схiдних мотивiв поряд iз церквою - символом християнства. [4, 46с.]
2. 2 Грошi доби козацтва
У середовищi українського козацтва великi платежi обслуговувалися дукатами i талерами захiдноєвропейського походження. Золотi монети використовувалися також для нагородження вiйська як ордени чи медалi. В обiгу були польськi пiвторагрошовики, орти, шеляги, шостаки та iн. Торговельнi зв'язки козакiв iз татарами й турками привели до появи на ринку пiастрiв, башликiв, акче i парiв.
Козацькi гетьмани, прагнучи створити могутню Українську державу, робили певнi кроки щодо стабiлiзацiї фiнансової системи. Зокрема, Б. Хмельницький багато уваги придiляв бюджетнiй та податковiй полiтицi. Водночас iсторичнi джерела переконують, що, попри деякi натяки, цей гетьман не карбував власних монет. Не змiг цього зробити й І. Виговський, хоча мав юридичнi пiдстави.
На територiї Московської держави обiг iноземних монет було заборонено. Росiйськi монархи прагнули якнайшвидше поширити свої монети на українськi землi. Першi заходи в цьому напрямку були здiйсненi царем Олексiєм Михайловичем. Його грошова реформа, яка передбачала замiну срiбних копiйок мiцними, призвела до масових зловживань i Мiдного бунту.
Успiшнiшою виявилася грошова реформа Петра І. З її проведенням в обiг надiйшла велика кiлькiсть номiналiв, якi обслуговували всi види торгiвлi. Поступово населення призвичаїлося, що сто мiдних копiйок складають вартiсть одного срiбного рубля. Тож Росiя однiєю з перших запровадила десятковий принцип у своїй грошовiй системi.
У XVII ст. вiдновилася дiяльнiсть Львiвського монетного двору, на якому далi вироблялися польськi монети. [7, 59с.]
2. 3 Грошi України у складi Росiйської Імперiї
Українськi землi що перебували у складi Росiйської iмперiї, цiлковито пiдпадали пiд царську владу. Внаслiдок цього українцi були позбавленi будь-якої можливостi самостiйно творити свою долю. Це поширювалося на всi сфери господарського життя i, зокрема, на фiнансово-кредитнi вiдносини. Тому будь-яка економiчна реформа, що здiйснювалася росiйським урядом, безпосередньо поширювалася на ту частину українських земель, що перебували у складi Росiйської iмперiї. Така ситуацiя тривала до першої свiтової вiйни.
Елементами грошового господарства на територiї українських земель, що входили до складу Росiйської iмперiї середини XVIII - початку XX ст., були металева й паперова грошовi системи. Металева грошова система була представлена у грошовому обiгу золотими, срiбними, мiдними й платиновими монетами, а паперова - асигнацiями, депозитними бiлетами, кредитними бiлетами, державними кредитними бiлетами й депозитними квитанцiями.
Першими паперовими грошима на територiї Росiйської iмперiї вважаються асигнацiї Катерини II. У грошовий обiг вони надiйшли 1769 р. їх емiсiю здiйснювали спецiально створенi асигнацiйнi банки: Московський та Петербурзький.
Зростаючi емiсiї паперових грошей протягом iсторiї їх iснування на покриття здебiльшого воєнних витрат призвели до того, що паперовi грошi, позбавленi будь-якого забезпечення, швидко знецiнювалися, втрачаючи купiвельну спроможнiсть.
Мiнiстр фiнансiв С. Ю. Вiтте здiйснив грошову реформу, результатом якої стало введення в Росiйськiй iмперiї твердої валюти - золотого рубля. Проведена реформа встановила в державi золотовалютний стандарт iз банкнотним обiгом. [8, 114с.]
2. 4 Грошi УНР
Кiнець другого десятилiття XX ст. на наших землях характеризувався безперервною боротьбою за незалежнiсть. Швидко чергувалася влада, переходячи вiд одного угруповання до iншого. Внутрiшнi протирiччя та зовнiшнi вороги не сприяли ефективному функцiонуванню грошово-банкiвської системи. Але за будь-якого уряду значна увага придiлялася випусковi власних грошей та функцiонуванню українських банкiв. Однак наприкiнцi квiтня у грошовiй системi почалася стабiлiзацiя, банки отримали можливiсть обслуговувати як державнi, так i господарськi потреби. Себто, було створено умови для вiдновлення й формування українських банкiвських установ комерцiйного характеру i насамперед для розвитку кооперацiї.
Так, у жовтнi 1917 р. почав дiяти Пiвденно-Росiйський, а пiсля створення УНР - Український народний кооперативний банк, його акцiонерний капiтал, який з 1 млн крб. пiд час заснування зрiс до 25 млн наприкiнцi 1919 р., належав кооперативам i кооперативним союзам. Цей банк було створено для врегулювання фiнансiв української кооперацiї, фiнансової та органiзацiйної пiдтримки кооперативного виробництва i збуту, залучення капiталiв iз грошового ринку України та з-за кордону. Українбанк надавав коротко - i довгостроковi кредити, проводив операцiї з векселями, приймав депозити i здiйснював перекази грошових сум. З установленням радянської влади з грудня 1920 р. вiн був лiквiдований, а його майно передано в розпорядження споживчої кооперацiї. [7, 132с.]
Таблиця 2. 1 - Грошовi знаки, випущенi урядом Центральної Ради
| Назва
|
|
|
Мiсце
|
Обсяг (млн крб.]
|
| Державний кредитовий бiлет
|
100 крб
|
5. 01. 1918 р.
|
Київ
|
53,25
|
| Знаки Державної скарбницi
|
|
6. 04. 1918 р.
|
Київ
|
100,0
|
| Розмiннi марки
|
10 шагiв 20 шагiв 30 шагiв 40 шагiв 50 шагiв
|
18. 04. 1918 р.
|
Київ
|
60,0
|
2. 5 Грошi України у складi СРСР
проводились у польських марках, а 1924 р, їх заступили злотi, сотими частинами яких були грошi. Тодi ж виник новий емiсiйний iнститут - Банк Польський.
У першi роки радянської влади на ринку оберталася величезна кiлькiсть грошових знакiв: царськi, думськi, приватнi та мiськi грошi, облiгацiї державних позик i купони до них. Але був також перiод воєнного комунiзму, коли вважалося, що грошi вже не потрiбнi. Згодом вiд цього абсурду оговталися. У 1922-1924 pp. було проведено грошову реформу, протягом якої вiдбулися двi деномiнацiї, що мали на метi зменшити грошову масу.
та розмiнних монет, розмiри емiсiї яких суворо регламентувалися i залежали вiд золотовалютних резервiв країни. Монополiю на їхню емiсiю мав Державний банк.
Пiд час другої свiтової вiйни на окупованих територiях нiмецький уряд використовував бiлети iмперських кредитних кас i грошовi знаки, емiтованi спецiально створеними для цього емiсiйними банками. Номiнали останнiх виражалися в нацiональних грошових одиницях завойованих держав. Наприкiнцi вiйни було введено розрахунковi знаки нiмецьких збройних сил, якi могли використовуватися лише вiйськовиками i пiдлягали обмiну на окупацiйнi чи мiсцевi грошi.
Пiд час грошової реформи 1947 р. старi грошовi знаки вилучалися з обiгу за курсом 10 до 1. Крiм того, було переоцiнено вклади на суму бiльше 3000 руб. в ощадних касах i Державному банку, а також обмiнено довоєннi облiгацiї (за деякими винятками) на облiгацiї нової двопроцентної позики. Скасування карткової системи привело до масового голоду Конфiскацiйний характер грошової реформи i слабка поiнформованiсть народних мас зробили її непопулярною.
Новинкою на радянському просторi були введенi урядом УРСР картки споживача - листи з купонами. Вони видавалися громадянам республiки разом з рублевою готiвкою i так само мали використовуватися для здiйснення покупок у магазинах. Така практика створювала незручностi для грошового обiгу, але мала на метi захистити споживчий ринок та iнтереси населення. Купони дiяли на територiї України вiд 1 листопада 1990 р. по 10 сiчня 1992 р. [8, 212с.]
3. Грошi України пiсля 1991 р.
самостiйна грошово-кредитна система, творцi якої намагалися зберегти вiковi традицiї та адаптувати їх до нових суспiльних i господарських реалiй. На основi Указу Президента "Про реформу грошової системи України" вiд 7 листопада 1992 р. єдиним законним засобом платежу став український карбованець, представлений у готiвковому обiгу купоном НБУ. Усi активи й пасиви було переоцiнено в нову валюту за спiввiдношенням 1 до 1 без обмежень по сумах коштiв. Таким чином Україна вийшла з рублевої зони.
виготовлених iз золота, срiбла та iнших металiв. Вони дiстали визнання у свiтових нумiзматичних колах.
В Українi створено завершений цикл виробництва грошей, що його забезпечують Банкнотно-монетний двiр НБУ та фабрика банкнотного паперу в Малинi (Житомирська область). Вони обладнанi надсучасним устаткуванням i випускають продукцiю високої якостi.
2 вересня 1996 р. в Українi розпочалася грошова реформа, яка ввела в життя нацiональну грошову одиницю - гривню та її розмiнну монету копiйку що стало завершальним етапом створення цiлiсної грошової системи держави.
За перiод проведення грошової реформи в готiвковий обiг було випущено паперовi грошовi знаки номiнальною вартiстю 1, 2, 5, 10, 20, 50 i 100 гривень та розмiннi монети номiналами 1, 2, 5, 10, 25 i 50 копiйок. 22 серпня 2001 р. цей перелiк був доповнений двiстi-гривневою банкнотою. [11, 68с.]
Висновки
Ринкова економiка не може iснувати без грошей. У бiльшостi країн ранiше роль грошей виконували дорогоцiннi метали. Перевага грошей полягає у тому, що вони гарно зберiгаються i здатнi дiлитися на дуже дрiбнi частини. Велика цiннiсть в маленькому обсязi - полегшення їх зберiгання i транспортування.
В даний час грошима є папери i монети (грошовi знаки), що випускаються Центральним банком будь-якої держави. Нiякої самостiйної цiнностi в господарствi грошовi знаки на вiдмiну вiд грошових товарiв i дорогоцiнних металiв не мають. Цiннiсть їм додає лише авторитет держави котра їх вiпускає. Згiдно iз законом, який дiє в кожнiй країнi, грошовi знаки обов'язковi для прийому на її територiї в якостi плати за товари i послуги.
Грошi також можуть купуватися i продаватися на ринку, як i будь-який iнший товар.
Грошi являють собою загальний еквiвалент, який виступає в якостi реального зв'язку господарюючих суб'єктiв у рамках нацiонального ринку. Їх еволюцiя зовнi виступає у виглядi переходу вiд одного типу загального еквiвалента до iншого, що зумовлено еволюцiєю ринкових вiдносин.
У багатьох високорозвинених країнах грошовi знаки доживають свої останнi роки. Якщо в країнi добре розвинена банкiвська система, уряд користується довiрою у населення, немає нiякої необхiдностi носити з собою купи паперових грошей i монет. Можна перейти на безготiвковий розрахунок. Це у багато разiв зручнiше i практичнiше. Люди можуть приходити в магазин з пластиковою платiвкою в кишенi, i купувати скiльки завгодно товарiв, якщо звичайно дозволяє рахунок, можуть подзвонити i замовити товари по телефону або через Internet. Майже всi великi операцiї проводяться за безготiвковим розрахунком.
Але такий вид розрахунку може бути перспективним тiльки при стабiльнiй економiцi, розвиненiй банкiвськiй системi та абсолютному довiрi населення державi. Якщо хоч один з цих компонентiв не виконується, повний перехiд на безготiвкову систему просто неможливий. На жаль, у нашiй країнi не виконується жодна умова. Отже, поки не буде довiри до уряду, не буде розвинена банкiвська система i не стабiлiзується економiка, цей вид розрахунку вкрай не перспективний.
У наш час грошi для багатьох стали сенсом життя. Дуже багато людей витрачають весь свiй час на заробляння грошей, жертвуючи своєю сiм'єю, рiдними, особистим життям.
Автори пiдручника "Економiкс" використовували у своїй книзi чудову фразу, яка коротко i ясно характеризує грошi:
"Деньги заколдовывают людей. Из-за них они мучаются, для них они трудятся. Они придумывают наиболее искусные способы потратить их. Деньги - единственный товар, который нельзя использовать иначе, кроме как освободиться от них. Они не накормят вас, не оденут, не дадут приюта и не развлекут до тех пор, пока вы не истратите или не инвестируете их. Люди почти все сделают для денег, и деньги почти все сделают для людей. Деньги - это пленительная, повторяющаяся, меняющая маски загадка".
1. Грошi та кредит: Пiдручник / За заг. ред. М.І. Савлука. - К. 2002
3. Злупко С. Основи iсторiї економiчної теорiї. -Л., 2001.
4. Краузе С В. Монети та грошовий обiг Галичини. - Коломия, 2000.
5. Кузьмiн В. В., Зикова О. П., Історiя грошей. - К., 2006.
6. Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов/Под ред. академ. РАЕН Е. Ф. Жукова. - 3 изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 243с.
7. Плецький С Ф. Грошовий обiг в Українi козацької доби. - У кн.: Українське козацтво: мала енциклопедiя. - К.; Запорiжжя, 2002.
10. Швець В. Каталог українських грошей вiд 1917 року. - Л., 2000.
11. Ющенко В., Панченко В. Історiя української гривнi. - К., 1999.
| 
