Інвестицiйна дiяльнiсть
Контрольна робота
Інвестування
Змiст
Вступ
2. Інвестицiйна дiяльнiсть в Українi
Висновки
Вступ
економiчного росту в цiлому. У сучасних умовах вони виступають найважливiшим засобом забезпечення умов виходу зi сформованої економiчної кризи, структурних зрушень у народному господарствi, забезпечення технiчного прогресу, пiдвищення якiсних показникiв господарської дiяльностi на мiкро- i макрорiвнях. Активiзацiя iнвестицiйного процесу є одним iз найбiльш дiючих механiзмiв соцiально-економiчних перетворень.
Актуальним у даний час є поглиблене теоретичне дослiдження ринкових форм i механiзмiв iнвестицiйної дiяльностi на мiкро- i макрорiвнях. Важливою проблемою виступає теоретичне обґрунтування критерiїв ефективностi iнвестицiйних витрат, взаємозв'язку i взаємозумовленостi капiтальних вкладень i структурних зрушень в економiцi, визначення прiоритетiв у галузевiй структурi iнвестицiй, а також усерединi основних народногосподарських сфер: основного виробництва (власне виробництва), виробничої i соцiальної iнфраструктур. Не менше значення має також дослiдження джерел i засобiв формування iнвестицiйних ресурсiв у сучасних умовах перехiдної економiки в Українi.
i державного iнвестування, оптимiзацiї взаємозв'язкiв рiзних суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi, розробки вiдповiдної законодавчо-нормативної бази й iншi мiри, що регламентують iнвестицiйний процес, як на рiвнi окремої фiрми, компанiї або галузi, так i на рiвнi нацiональної економiки в цiлому.
Цi питання є корiнними, вони тiсно зв'язанi з фундаментальними соцiально-економiчними процесами розвитку суспiльства, iз вирiшенням завдань по подоланню економiчної кризи. Тому дослiдження сучасних особливостей iнвестицiйної дiяльностi рiзних господарських суб'єктiв є одним з основних прiоритетiв економiчної науки.
Інвестицiї – це основний iнструмент формування мiкро- i макроекономiчних пропорцiй, що визначає темпи економiчного росту. Регулюючий вплив суспiльства на формування i структуру використання iнвестицiй може здiйснюватися тiльки шляхом визначення обґрунтованих економiчних важелiв i нормативiв. Вiдтворення нацiональної економiки України, як складової частини свiтового господарства, ґрунтується на обов'язковому облiку ряду важливих загальних закономiрностей у сферi iнвестицiйної дiяльностi, але, водночас, воно породжує новi iстотнi риси, обумовленi змiною економiчних прiоритетiв, розвитком нацiонального ринку. Тому рух iнвестицiй варто розглядати як результат взаємодiї цих чинникiв.
економiчного механiзму iнвестицiйної дiяльностi, визначення критерiїв оптимiзацiї спiввiдношення нагромадження i споживання, прiоритетних напрямкiв використання iнвестицiйного потенцiалу й iн.
1. Інвестицiйна дiяльнiсть та її суб’єкти
Поняття iнвестицiї практично в будь-якому словнику трактується як вкладення капiталу в галузi економiки країни i закордоном. Це визначення уточнюється цiлим поруч iнших, що зазначенi в таких законах, як «Про iнвестицiйну дiяльнiсть», «Про оподатковування прибутку пiдприємств», «Про режим iноземного iнвестування», «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть пiдприємства». Отже, зробимо короткий огляд даних понять по вiтчизняному законодавству.
Інвестицiї — усi види майнових i iнтелектуальних цiнностей, що вкладаються в об'єкти пiдприємницької й iнших видiв дiяльностi, в результатi якої створюється прибуток або досягається соцiальний ефект (Закон України «Про iнвестицiйну дiяльнiсть», ст. 1).
Не менше важливе визначення, що уточнює сутнiсть iнвестицiй - це iнвестицiйна дiяльнiсть.
—
це сукупнiсть практичних дiй громадян, юридичних осiб i держави по реалiзацiї iнвестицiй (Закон України “Про iнвестицiйну дiяльнiсть”, ст. 2).
Інвестицiйна дiяльнiсть може здiйснюватися у формi:
заснованими на колективнiй власностi;
- державного iнвестування;
- iноземного iнвестування;
- спiльного iнвестування засобiв i цiнностей громадянами i юридичними особами України й iноземних держав [10].
Інвестицiйна дiяльнiсть реалiзується звичайно в правових формах, що вiдповiдають договорам пiдряду на капiтальне будiвництво, проектування, постачання й iнше. Інвестування може вiдбуватися шляхом придбання акцiй акцiонерного товариства, вступу в товариство з вкладенням паю. Інвестицiї можуть здiйснюватися шляхом придбання патенту або прав користування по лiцензiйному договорi, придбанням товарного знака i т. д.
Інвестицiйний договiр визначає взаємовiдносини власникiв або власникiв засобiв, вкладених в об'єкти пiдприємницької дiяльностi, взаємодiя в процесi реалiзацiї iнвестицiйного проекту, у розподiлi прибуткiв вiд наступної експлуатацiї проекту, а також встановлює право на об'єкт.
1) визначати напрямки, об'єми, характер i ефективнiсть iнвестицiй;
2) контролювати їхнє цiльове використання; володiти;
3) користуватися i розпоряджатися результатами iнвестицiй (крiм випадкiв обговорених у законодавствi);
особи не мають права втручатися в договiрнi вiдношення учасникiв iнвестицiйної дiяльностi понад своєю компетенцiєю.
Держава виступає одночасно як iнвестор i як iнiцiатор iнвестицiйної дiяльностi для задоволення iнтересiв суспiльства. Державне регулювання iнвестицiйною дiяльнiстю може виступати у формi:
- державних iнвестицiйних програм;
- прямого керування державними iнвестицiями;
- податковiй полiтицi;
- фiнансової, кредитної, цiноутворювальної й амортизацiйної полiтицi;
- антимонопольнiй полiтицi;
- приватизацiї об'єктiв державної власностi;
- контролю за дотриманням норм i стандартiв.
Фiнансування здiйснюється за рахунок засобiв державного бюджету i позабюджетних джерела, тобто вiд суб'єктiв, що беруть долю в реалiзацiї цих програм. Джерелом iнвестицiй можуть бути i кредити банкiв пiд державнi гарантiї [2,10].
Попереднiй об'єм державних капiтальних вкладень встановлюється Мiнiстерством економiки i повiдомляється держзамовникам. На пiдставi попереднiх об'ємiв, розробляють перелiк об'єктiв iз технiко-економiчним обгрунтуванням i необхiдними розрахунками. Затверджений перелiк є пiдставою для проведення торгiв пiдряду. Результатом проведення торгiв вважається висновок державних контрактiв, у яких уточнюються всi необхiднi данi: вартiсть, термiни i т. д.
Державне регулювання iнвестицiйної дiяльностi полягає в гарантiях прав суб'єктiв i захисту iнвестицiй. Держава гарантує, насамперед, стабiльнiсть прав, що дуже важливо при довгострокових iнвестицiях. Інвестицiї можуть бути припиненi лише у випадку стихiйних лих, визнання iнвестора банкрутом, надзвичайного положення й екологiчних порушень [2].
На шкода, варто помiтити, що бiльшiсть гарантiй, передбачених у законi, носять декларативний характер, оскiльки не розробленi механiзми їхньої реалiзацiї.
Об'єктами iнвестицiйної дiяльностi можуть бути:
- знову створюванi i модернiзованi основнi й оборотнi кошти у всiх сферах народного господарства;
- цiльовi грошовi внески;
- цiннi папери;
- науково-технiчна продукцiя;
- iнтелектуальнi цiнностi;
- майновi права;
- iншi суб'єкти власностi.
Основними суб'єктами iнвестицiйної дiяльностi є: iнвестори, замовники, виконавцi робiт i користувачi об'єктiв. Інвестори — суб'єкти iнвестицiйної дiяльностi, що приймають рiшення про вкладення власних, позикових або притягнутих майнових i iнтелектуальних цiнностей в об'єкти iнвестування, якi забезпечують їхнє цiльове використання. Замовником є суб'єкт, що безпосередньо реалiзує проект, який здiйснює для цього всi необхiднi дiї в межах прав наданих iнвестором. Функцiї замовника може здiйснювати самий iнвестор. Користувачами об'єктiв можуть бути будь-якi юридичнi i фiзичнi особи, а також державнi i мунiципальнi пiдприємства, iноземнi держави i мiжнароднi органiзацiї, для яких створюється об'єкт iнвестицiйної дiяльностi i користування який закрiплено в договорi з iнвестором.
Інвестори, за законом, можуть виступати в ролi вкладникiв, кредиторiв, покупцiв, а також виконувати функцiї будь-якого учасника iнвестицiйної дiяльностi. Права у всiх iнвесторiв, незалежно вiд форми власностi, рiвне i розмiщення iнвестицiй у будь-якi об'єкти є їхнiй невiд'ємним правом, що охороняється законом.
Учасники iнвестицiйної дiяльностi —
громадяни i юридичнi особи iнших держав, що забезпечують реалiзацiю iнвестицiй як виконавцi замовлень або на пiдставi доручення iнвестора [2].
2. Інвестицiйна дiяльнiсть в Українi
безпеки прийнятий на рiвнi 25% [11]. В Українi, починаючи з 2006 р., досягнуто суттєвого приросту внутрiшнiх капiталовкладень (у 2006 р. – на 14,4%, у 2007 р. - на 17,2%), збiльшено обсяг зовнiшнiх iнвестицiй тощо. Проте, сумарнi капiталовкладення з внутрiшнiх i зовнiшнiх джерел у 2007 р. не перевищували 14,68% ВВП. При цьому внутрiшнi реальнi iнвестицiї становили 13,24%, зовнiшнi – 1,44% ВВП (табл. 2. 1).
Таблиця 2. 1
| № |
Показники |
2003 р. |
|
2005 р. |
2006 р. |
2007 р.** |
| 1. |
ВВП (у фактичних цiнах), млн. грн |
93365 |
|
130442 |
|
201927 |
| 2. |
Темпи зростання ВВП до попереднього року, % |
97,0 |
98,1 |
99,8 |
105,9 |
109,1 |
| 3. |
Капiтальнi вкладення (КВ, у фактичних цiнах), млн. грн |
12401 |
13958 |
17552 |
23629 |
26744 |
| 4. |
|
91,2 |
106,1 |
100,4 |
114,4 |
117,2 |
| 5. |
Капiтальнi вкладення, у % ВВП |
13,3 |
13,6 |
13,5 |
13,9 |
13,24 |
| 6. |
|
1,86 |
2,45 |
4,13 |
5,44 |
5,37 |
| 7. |
Рiчний прирiст ПІІ, млн. дол./млн. грн |
625,4
1163
|
747,1
1830
|
471,1
1946
|
593,2***
3227
|
2904
|
| 8. |
Загальний обсяг iнвестицiй (кап. вкладення + рiчний прирiст ПІІ), млн. грн./млн. дол. |
13564
7292,4
|
15788
6444,1
|
19498
4721,1
|
26856
|
29648
5521
|
| 9. |
|
14,5 |
15,4 |
14,9 |
15,8 |
14,68 |
* Розраховано за даними Статистичного щорiчника України за 2006 рiк /Держкомстат України; За ред. О. Г. Осауленка. -К.:Технiка,2007. - С. 30, 31, 72, 197,287.
** Бюлетень Нацiонального банку України № 2/2008. - С. 42, 116.
*** Бюлетень Держкомстату України. "Інвестицiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi у 2007 роцi", с. 7.
Якщо орiєнтуватися на iндикатор iнвестицiйної безпеки, дефiцит iнвестицiйних ресурсiв в Українi складає як мiнiмум 5,32% ВВП. Обмеженiсть iнвестицiйних ресурсiв викликає необхiднiсть залучення прямих iноземних iнвестицiй. Проте, свiтовий досвiд свiдчить, що для збiльшення рiвня iнвестування нацiональної економiки необхiдно, в першу чергу, використовувати внутрiшнi резерви та механiзми пiдвищення iнвестицiйної активностi. Одним з таких резервiв є активiзацiя iнвестицiйної дiяльностi в регiонах. Аналiз територiальної структури внутрiшнiх iнвестицiй свiдчить про нерiвномiрнiсть їх розподiлу та рiзну динамiку по роках у рiзних регiонах (табл. 2. 2).
Територiальна структура iнвестицiй в основний капiтал* (вiдсотки)
| Регiон |
1990 |
2000 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007** |
|
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100 |
| Крим |
4,5 |
2,7 |
2,3 |
3,9 |
3,3 |
3,4 |
| Областi |
| Вiнницька обл. |
2,9 |
2,8 |
2,0 |
1,6 |
1,6 |
1,5 |
| Волинська обл. |
1,6 |
1,2 |
1,3 |
1,4 |
1,2 |
1,8 |
| Днiпропетровська обл. |
8,3 |
11,2 |
9,3 |
9,0 |
9,5 |
8,8 |
| Донецька обл. |
9,6 |
12,6 |
12,8 |
13,0 |
12,3 |
12,0 |
| Житомирська обл. |
3,1 |
3,0 |
1,4 |
1,2 |
1,1 |
1,0 |
| Закарпатська обл. |
1,6 |
0,9 |
1,2 |
1,3 |
1,4 |
1,6 |
| Запорiзька обл. |
4,9 |
5,0 |
5,9 |
5,5 |
5,0 |
4,5 |
| Івано-Франкiвська обл. |
2,2 |
3,9 |
1,9 |
1,9 |
2,6 |
2,8 |
| Київська обл. |
4,4 |
4,8 |
4,4 |
3,8 |
4,0 |
4,1 |
| Кiровоградська обл. |
2,8 |
1,8 |
1,4 |
1,2 |
1,1 |
1,2 |
| Луганська обл. |
5,7 |
5,6 |
4,9 |
4,4 |
4,4 |
4,3 |
| Львiвська обл. |
4,1 |
3,9 |
4,2 |
4,0 |
4,5 |
4,0 |
| Миколаївська обл. |
3,0 |
2,7 |
2,4 |
1,9 |
1,9 |
1,9 |
| Одеська обл. |
5,0 |
4,2 |
4,1 |
4,7 |
5,7 |
6,2 |
| Полтавська обл. |
3,8 |
4,7 |
7,1 |
6,5 |
6,1 |
4,6 |
|
2,5 |
2,0 |
2,3 |
2,1 |
1,6 |
1,8 |
|
3,0 |
2,3 |
2,3 |
2,5 |
2,5 |
3,0 |
|
1,8 |
1,5 |
1,7 |
1,2 |
0,8 |
0,9 |
| Харкiвська обл. |
6,1 |
4,5 |
5,9 |
4,8 |
5,8 |
6,1 |
| Херсонська обл. |
2,6 |
1,8 |
1,4 |
1,1 |
1,2 |
1,0 |
| Хмельницька обл. |
2,8 |
2,7 |
2,6 |
2,3 |
1,9 |
1,7 |
| Черкаська обл. |
2,9 |
2,7 |
1,6 |
1,8 |
1,4 |
1,1 |
|
1,3 |
1,0 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
0,7 |
| Чернiгiвська обл. |
2,7 |
2,3 |
1,7 |
1,8 |
1,8 |
1,8 |
| м. Київ |
6,3 |
7,6 |
12,6 |
16,0 |
16,1 |
17,8 |
| м. Севастополь |
0,5 |
0,6 |
0,5 |
0,4 |
0,6 |
0,4 |
>С. 39,40.
**Розраховано за даними статистичного бюлетеня Держкомстату України за 2007 рiк, с. 85.
Розподiл iнвестицiй по регiонах залежить вiд багатьох факторiв. Інвестицiйну привабливостi регiонiв можна оцiнювати по п’яти групах факторiв: економiчний розвиток; ринкова iнфраструктура; фiнансова iнфраструктура; людський капiтал; взаємодiя пiдприємництва i влади. Останнiй фактор свiдчить про бажання регiональної влади спiвробiтничати з iнвесторами. Виявляється стала зворотна залежнiсть мiж розмiрами адмiнiстративного апарату й обсягами iнвестицiй: областi , що посiдають першi два мiсця за кiлькiстю державних службовцiв на 1000 чол. – Житомирська та Кiровоградська – знаходяться на останнiх мiсцях в iнвестицiйному рейтингу [7]. Недостатньо уваги до цього часу придiляється можливостям районної влади. Водночас є позитивний приклад Броварського району Київської областi, керiвництво якого з 2000 р. працює в межах програми розвитку ООН i на сьогоднi в районi створено 50 спiльних пiдприємств.
(0,7%) та Тернопiльськiй (0,9%) областях. Порiвняння регiональної структури КВ за 1990 та 2007 роки вказує на зростання частки Києва (+11,5%), Донецької (+2,4%), Одеської (+1,2%) та Полтавської (+0,8%) областей. Падiння частки КВ спостерiгалося практично по усiх регiонах переважно сiльськогосподарської спецiалiзацiї: Житомирська (-2,1%), Черкаська (-1,8%), Кiровоградська та Херсонська (- 1,6%), Вiнницька (-1,4%), Хмельницька (-1,1%) областi та Крим (-1,1%). Падiння цього показника спостерiгалося також у такiй промисловiй областi як Луганська (-1,3%).
Основним джерелом реальних iнвестицiй залишаються власнi кошти пiдприємств, хоча за останнi роки їхня частки в загальному обсязi КВ скоротилася (з 75,2% у 2003 р. до 66,3% - у 2007 р.). Частка державних асигнувань скоротилися з 8,4% до 6,4%, коштiв населення з 8,1% до 5,1%. Зросла частка кредитних iнвестицiйних ресурсiв (з 3,7% до 13,6%) внаслiдок покращання умов кредитування (середня ставка за кредитами зменшилася до 32% ). Зросла й частка iноземних iнвестицiй (з 1,1% до 4,4%).
пiдприємствам добувної промисловостi (15,0). В обробнiй промисловостi прiоритетними щодо iнвестицiй були господарюючi суб’єкти харчової промисловостi та з переробки сiльськогосподарської продукцiї, у добувнiй - з видобутку енергетичних матерiалiв (вугiлля, нафти та газу).
Провiднi науковцi з питань регiонального розвитку наполягають на створеннi макрорегiонiв, як основи утворення територiально-виробничих систем. Це має сенс з точки зору побудови корпоративно-кооперацiйного каркасу регiональної економiки i може бути позитивно сприйнято iнвесторами. Взагалi, свiтовий економiчний досвiд свiдчить про високу ефективнiсть дiяльностi так званих кластерiв, якi є територiальним об’єднанням взаємопов’язаних пiдприємств у межах одного або декiлькох регiонiв, у тому числi прикордонних. Кластери створюють агломерацiйну економiку i спрямовують свою дiяльнiсть на виробництво продукцiї свiтового рiвня.
Кластерний аналiз дозволяє, залежно вiд природи регiонального кластера, виявити можливостi створення територiально-виробничих систем, мобiлiзувати кошти для розвитку кластерних утворень (технополiсiв, бiзнес-паркiв, експортно-орiєнтованих зон, ВЕЗ, ТПР), цiлеспрямовано формувати мiжрегiональнi та iншi зовнiшнi зв’язки. В цiлому, кластерний пiдхiд дозволяє пiдвищити конкурентоспроможнiсть економiки регiонiв та привабливiсть їх для портфельних i прямих iноземних iнвестицiй.
експорту iнвестицiй до України здiйснено у формi СП. Інвестицiйне спiвробiтництво в такiй формi має значнi переваги: українським пiдприємством залучаються матерiальнi i фiнансовi ресурси, якi безпосередньо не потребують оплати; об’єднуються iнтереси партнерiв у розвитку виробництва й освоєннi нових ринкiв збуту; iноземний iнвестор використовує досвiд i господарськi зв’язки українського партнера всерединi країни, що змiцнює внутрiшнiй кооперацiйний каркас української економiки.
Важливим фактором пiдвищення регiональної iнвестицiйної активностi є формування iнформацiйної вiдкритостi i привабливого iмiджу регiонiв. В Українi недостатньо уваги придiляється ролi iнформацiї у забезпеченнi економiчного зростання. Водночас у свiтi вiдбувається сплеск iнформатизацiї бiзнесу. Засоби iнформацiї широко використовуються для освоєння свiтових досягнень та презентацiї власних переваг.
В умовах взаємопроникнення суспiльно-економiчних систем слiд враховувати необхiднiсть максимально можливого захоплення iнформацiйного, а разом з цим i економiчного простору. Швидке розповсюдження локальних та глобальних мереж створює принципово нову якiсть iнформацiйного обмiну. За цих умов Українi необхiдно активiзувати створення iнформацiйних мереж для iнформацiйної пiдтримки вiтчизняного бiзнесу й забезпечення його конкурентоспроможностi. Сьогоднi Україна, на жаль, не репрезентована достатньою мiрою в мiжнародних iнформацiйних мережах (вiдсутнi сервери регiонiв, великих пiдприємств, що не дає змоги пiдтримувати їх iмiдж за кордоном).
В цiлому ж слiд пiдкреслити, що на цей час виявляється тенденцiя до перемiщення дiлової активностi з традицiйних центрiв концентрацiї iнвестицiй на периферiю, оскiльки, з одного боку, в центрi склалася велика конкуренцiя, а з iншого - в регiонах накопичено певний досвiд самостiйного господарювання. Це дає пiдстави для оптимiстичних оцiнок економiчних i, зокрема, iнвестицiйних перспектив регiонiв України.
Залучення свiтового капiталу,а разом з цим передових технологiй i досвiду менеджменту набуває великого значення. Україна зацiкавлена у дисперсному розподiлi прямих iноземних iнвестицiй (ПІІ), проте, аналiз свiдчить про значну нерiвномiрнiсть їх регiонального розподiлу (табл. 2. 3). Якщо на душу населення України припадає 89,9 дол. накопиченого обсягу ПІІ, то цей показник по м. Києву та Київськiй областi становить вiдповiдно 579 дол. та 195 дол. Водночас, на мешканцiв Чернiвецької, Хмельницької, Вiнницької та Тернопiльської областей припадає вiдповiдно по 11, 12, 16 та 20 дол.
Таблиця 2. 3
Структура прямого iноземного iнвестування за регiонами України*
| Регiони України |
|
|
| Обсяг (млн. дол.) |
Питома вага (%) |
На душу населення (дол.) |
| Всього у тому числi: |
|
100,0 |
89,9 |
544 |
| мiсто Київ |
|
34,5 |
579 |
1809 |
| Київська область |
351,1 |
8,0 |
195 |
604 |
| Донецька область |
334,8 |
7,6 |
69 |
658 |
| Днiпропетровська область |
311,9 |
7,1 |
85 |
642 |
|
249,6 |
5,7 |
127 |
607 |
| Одеська область |
236,0 |
5,4 |
95 |
670 |
|
168,4 |
3,8 |
63 |
395 |
| Харкiвська область |
166,5 |
3,8 |
57 |
554 |
| Крим |
162,9 |
3,7 |
78 |
434 |
| Полтавська область |
146,1 |
3,3 |
88 |
753 |
|
107,5 |
2,4 |
84 |
343 |
| Черкаська область |
85,3 |
1,9 |
60 |
202 |
| Миколаївська область |
57,7 |
1,3 |
45 |
404 |
| Чернiгiвська область |
54,0 |
1,2 |
43 |
393 |
| Сумська область |
49,2 |
1,1 |
38 |
611 |
| Волинська область |
48,9 |
1,1 |
47 |
448 |
| Рiвненська область |
47,9 |
1,1 |
41 |
420 |
| Івано-Франкiвська область |
46,3 |
1,1 |
32 |
523 |
|
40,8 |
0,9 |
34 |
217 |
| Луганська область |
39,3 |
0,9 |
15 |
443 |
| Житомирська область |
38,1 |
0,9 |
27 |
199 |
| Кiровоградська область |
34,4 |
0,8 |
30 |
281 |
| Вiнницька область |
28,1 |
0,6 |
16 |
222 |
| Тернопiльська область |
23,0 |
0,5 |
20 |
203 |
| Хмельницька область |
18,0 |
0,4 |
12 |
309 |
|
15,5 |
0,4 |
41 |
313 |
| Чернiвецька область |
10,0 |
0,2 |
11 |
206 |
* Розраховано за даними експрес-iнформацiї Держкомстату України №41 вiд 12. 02. 2008 р. -С. 3 та статистичного бюлетеня Держкомстату України за 2007 рiк. -С. 85.
Порiвняння регiонального розподiлу накопичених ПІІ iз загальною регiональною структурою КВ за останнє десятирiччя свiдчить, що найменшi обсяги ПІІ припадають на областi, частка яких у загальному обсязi КВ є найменшою (це, як правило, аграрнi регiони).
Цiкавим з огляду на причетнiсть до колишнього єдиного економiчного простору є аналiз прямого росiйського iнвестування регiонiв України (табл. 2. 4).
Таблиця 2. 4
| Регiони України |
Росiйськi iнвестицiї (на 01. 01) |
| Всього |
з них у пiдприємства, якi випускають продукцiю |
| Обсяг тис. дол. США |
Питома вага (%) |
Обсяг тис. дол. США |
|
| Всього у тому числi: |
314305,1 |
100 |
175388,0 |
55,8 |
| 1. Полтавська область |
134441,0 |
42,81 |
|
99,9 |
| 2. Крим |
81612,7 |
26,0 |
234,4 |
0,3 |
| 3. м. Київ |
50683,5 |
16. 1 |
31516,9 |
62. 1 |
| 4. м. Севастополь |
11986,6 |
3,8 |
50,0 |
0,4 |
| 5. Рiвненська область |
10656,2 |
3,4 |
142,0 |
1,3 |
| 6. Львiвська область |
3236,3 |
1,0 |
23,4 |
0,7 |
| 7. Закарпатська область |
3148,2 |
1,0 |
697,2 |
22,2 |
| 8. Одеська область |
3057,2 |
1. 0 |
658,4 |
21,6 |
| 9. Днiпропетровська область |
2975,7 |
1,0 |
809,0 |
26. 8 |
| 10. Донецька область |
2827,0 |
0,9 |
2407,3 |
8,5 |
| 11. Харкiвська область |
|
0,7 |
1151,7 |
52,4 |
|
1144,6 |
0,3 |
0,0 |
|
1135,6 |
0,3 |
404,9 |
35,1 |
| 14. Житомирська область |
|
0,3 |
767,1 |
77,0 |
| 15. Запорiзька область |
895,8 |
0,3 |
619,6 |
69,2 |
| 16. Кiровоградська область |
716,8 |
0,2 |
700,0 |
99,0 |
|
521,9 |
0,2 |
267,6 |
51. 9 |
|
468,5 |
0,2 |
105,2 |
21. 3 |
| 19. Волинська область |
400,0 |
0,2 |
89,7 |
22,5 |
| 20. Миколаївська область |
372,5 |
0. 2 |
69,5 |
18,9 |
|
231,2 |
0,07 |
211,7 |
92. 0 |
| 22. Луганська область |
151,5 |
0,05 |
145,5 |
96,0 |
| 23. Черкаська область |
140,2 |
0,05 |
123,4 |
87,8 |
| 24. Чернiгiвська область |
137,6 |
0,05 |
0,0 |
| 25. Чернiвецька область |
119,7 |
0,03 |
0,0 |
| 26. Вiнницька область |
114,1 |
0,03 |
0,0 |
| 27. Хмельницька область |
36,5 |
0,01 |
7,7 |
21,1 |
*За даними спiльного дослiдження Держкомстату України та Нацiонального iнституту проблем мiжнародної безпеки РНБОУ.
В загальному обсязi накопичених росiйських iнвестицiй переважають: Полтавська область (42,8% загального обсягу iнвестицiй), Крим (26,0%), мiста Київ (16,1%) i Севастополь (3,8%), Рiвненська область (3,4%). Регiональна структура росiйських iнвестицiй характеризується високим рiвнем концентрацiї: на Полтавську область, Крим та м. Київ припадає 88,7% всього накопиченого обсягу росiйських прямих iнвестицiй. В розвиток iнших регiонiв вкладено лише 11,3% цього обсягу.
Частка обсягу накопичених прямих росiйських iнвестицiй, що припадає на прикордоннi з Росiєю регiони України, становила 31,6% вiд їх загального обсягу, причому на Крим (разом з м. Севастополь) припадає майже 94% всього обсягу росiйських iнвестицiй у прикордоннi регiони.
Найбiльша частка росiйських iнвестицiй в загальному обсязi накопичених ПІІ має мiсце в таких регiонах, як м. Севастополь (71,8%), Крим (61,5%), Полтавська (64,6%) та Рiвненська (23,2%) областi. В iнших регiонах цей показник коливався в межах вiд 6,4% (Тернопiльська область) до 0,1% (Черкаська область).
Аналiз показує, що у тих регiонах, де успiшно дiють вiльнi економiчнi зони (ВЕЗ) та територiї прiоритетного розвитку (ТПР) процес залучення як нацiонального, так й iноземного капiталу має бiльш високу динамiку, нiж в цiлому в Українi. Так, темпи приросту iнвестицiй у спецiальних зонах протягом 2004 - 2006 рр. становили у середньому 225%, а обсяг залучених iнвестицiй за цей перiод склав 432 млн. дол., з яких бiля 217млн дол. - ПІІ (це близько 12% вiд приросту ПІІ за цi три роки) .
Найбiльших результатiв щодо запровадження спецiального режиму iнвестицiйної дiяльностi досягнуто у Донецькiй, Закарпатськiй, Львiвськiй областях та м. Харковi. За пiдсумками 2006 р. тут зосереджено близько 88% залучених до спецiальних зон iнвестицiй, створено та збережено 54% (23,2тис.) робочих мiсць, вироблено близько 80% продукцiї. Цi ж областi на 01. 01. 2008 р. входять у першу десятку щодо залучення ПІІ. Досягнутий у Донецькiй областi у 2007р. прирiст промислової продукцiї майже на 100% забезпечено завдяки випуску продукцiї в рамках закону про ВЕЗ. На пiдприємствах, що реалiзують iнвестицiйнi проекти, спостерiгається соцiальна стабiльнiсть, зарплата на них вдвiчi вища за середню по областi, вiдсутнi затримки з її виплатою.
Водночас, за результатами проведеного у 2007 р. аналiзу, спрямованiсть iнвестицiй у прiоритетнi види економiчної дiяльностi ВЕЗ i ТПР реалiзується на рiвнi 10-20%. Серед областей з найменшими показниками реалiзацiї прiоритетiв ВЕЗ i ТПР були Луганська (7,5%) та Житомирська (12,3%) - аутсайдери у залученнi ПІІ. Певною мiрою це зумовлено вiдсутнiстю у мiсцевих органiв влади стратегiчних планiв реалiзацiї прiоритетних напрямiв розвитку ВЕЗ i ТПР. Регiони постiйно iнiцiюють питання щодо подальшого розширення перелiкiв прiоритетних видiв дiяльностi, виходячи з наявних пропозицiй iнвесторiв, а не зi стратегiї розвитку регiонiв.
Велику роль у залученнi iнвестицiй в економiку країни вiдiграє приватизацiйний процес i, в першу чергу, "велика приватизацiя". За 6 рокiв конкурсної приватизацiї пiдприємств загальний обсяг iнвестицiй, внесених покупцями в розвиток цих пiдприємств, становив 1,88 млрд. грн. та 450,9 млн. дол..
З поглибленням процесу приватизацiї зростав й обсяг iнвестицiйних надходжень до приватизованих пiдприємств, передбачених умовами договорiв з iнвесторами. У 2000 р. власники приватизованих пiдприємств вклали в них 6,8 млн. грн. та 3,5 млн. дол., у 1996 р. - 68,7 млн. грн. та 70,8 млн. дол., у 2003 р. - 109,3 млн. грн. та 108,4 млн. дол., у 2004 р. – 147,1 млн. грн. та 116,6 млн. дол., у 2005 р. – 399,9 млн. грн. та 78,3 млн. дол., у 2006 р. внесено 669,7 млн. грн. та 24,4 млн. дол. За 9 мiсяцiв 2007 р. обсяг iнвестування склав 484,6 млн. грн. i 47,8 млн. дол.
Всього умовами договорiв з перiод 2000-2006 рр. передбачено внесення iнвестицiй на загальну суму (в трьох валютах) майже 3,7 млрд. грн., понад 1 млрд. дол. та 19,3 млн. євро. Найбiльшi внески спрямованi на пiдприємства чорної, кольорової металургiї, енергетичної i паливної промисловостi, машинобудування та металообробки. Головним напрямами є технiчне переозброєння пiдприємств, поповнення їх обiгових коштiв, погашення заборгованостi з заробiтної плати.
Прикладом вдалої приватизацiї за участi iноземного iнвестора є придбання у 2006 р. голландською компанiєю "Дамен шiппердс груп" суднобудiвного пiдприємства "Океан" (78% акцiй), яке входить до складу пiдприємств ВЕЗ "Миколаїв". На пiдприємствi, яке з початку 90-х рокiв практично простоювало, тепер майже кожен мiсяць закладають судно. Бiзнес-планом передбачено, що пiдприємство має будувати майже 20 судiв на рiк, що виведе його у лiдери суднобудування у Європi.
В цiлому ж накопичений в економiцi України обсяг ПІІ (на 01. 01. 2008 р. вiн становить лише 4406,2 млн. дол.) не можна вважати задовiльним. На душу населення України - це близько 90 дол., що є найменшим показником серед країн ЦСЄ. Для порiвняння: цей показник на 01. 01. 2007 р. в Бєларусi складав 99 дол., у Молдовi - 116 дол., в Росiї –139 дол., в Румунiї – 307 дол, у Болгарiї – 374 дол., у Латвiї – 958 дол., у Польщi – 1047 дол., в Естонiї – 1643 дол.
Чистий прирiст ПІІ в економiку України у 2007 р. склав 531,2 млн. дол., що на 62 млн. дол. менше, нiж у 2006 р. Найбiльш привабливими для iноземних iнвесторiв є такi галузi української економiки, як харчова промисловiсть та переробка сiльськогосподарської продукцiї (18,1% вiд накопиченого обсягу ПІІ), оптова торгiвля (14,7%), хiмiчна та нафтохiмiчна промисловiсть, включаючи виробництво коксу та продуктiв нафтопереробки (9,4%), фiнансова дiяльнiсть (8,2%), машинобудування (7,8%), транспорт (7%). Тобто, iнвестицiї спрямовуються переважно у галузi iз швидким оборотом капiталiв. Частка спрямованих у цi галузi ПІІ складає бiля 55%.
Аналiз показує, що всi прямi iнвестицiї виробничого спрямування вкладаються у виробництва, якi належать до четвертого (автомобiлебудування, органiчна хiмiя, переробка нафти), третього (електротехнiчне та важке машинобудування, неорганiчна хiмiя) та другого (чорна металургiя, вугiльна промисловiсть) технологiчних укладiв.
(5,7%). Як свiдчить аналiз, частка ПІІ з офшорних зон займає в економiцi України близько 22% всього їх обсягу. З великою долею вiрогiдностi можна стверджувати, що цей потiк iноземних iнвестицiй має українське походження: ранiше в силу рiзних причин (для ухилення вiд сплати податкiв, вiдмивання коштiв кримiнального походження) його було вивезено за межi держави i тепер вiн повертається назад вже в якостi iноземного iнвестицiйного ресурсу.
Однiєю з головних причин низького рiвня прямого iноземного iнвестування в Українi є поки що несприятливий порiвняно з iншими країнами iнвестицiйний клiмат. До негативних рис iнвестицiйного клiмату на сьогоднi слiд вiднести:
вiдсутнiсть Податкового, Господарського та Цивiльного кодексiв України, прийняття яких невиправдано затягнулося;
над пiдприємством; вiдчуження високолiквiдного майна без вiдома акцiонерiв; укладання свiдомо збиткових угод);
ринкiв;
(2348 дол.). Перше мiсце з показником 14267 дол. посiдала Словенiя, Чехiя - третє (9472 дол), Польща - сьоме (7232 дол), Росiя - десяте (4539 дол );
тенденцiя щодо поширення гучних скандалiв, судових процесiв тощо, якi супроводжують процес "великої приватизацiї" в Українi i якi вiдлякують солiдних промислових iнвесторiв (ця тенденцiя пов’язана з намаганням нацiонального капiталу будь за що, в тому числi й протизаконно, здобути перемогу у протиборствi з iноземним капiталом за набуття контролю над привабливими українськими пiдприємствами);
високий рiвень корумпованостi в органах влади - у 2007р. мiжнародною органiзацiєю Transparency International Україну за рiвнем корумпованостi було вiднесено до найбiльш корумпованих країн свiту (83 мiсце у списку, де останнє 91 мiсце належить Бангладеш).
сферi, забезпечення стабiльностi нормативно-правової бази; прийняття Податкового, Господарського, Цивiльного та нового Митного кодексiв. Проте, провiдна роль у створеннi механiзму залучення, сприйняття та ефективного використання iнвестицiй належить мiсцевiй владi.
прогресивних проектiв; рацiональне розмiщення iнвестицiйних проектiв з урахуванням економiчних iнтересiв усiх його учасникiв. Загальним критерiєм при цьому є скорочення сукупних витрат фiнансових, матерiально-технiчних та енергетичних ресурсiв i збереження довкiлля в регiонi при досягненнi прийнятних показникiв щодо якостi й термiнiв реалiзацiї iнвестицiйних проектiв.
Існує багато теоретичних робiт щодо обгрунтування доцiльностi iнвестицiйних проектiв. Проте необхiдно напрацьовувати методологiю узгодження окремих iнвестицiйних проектiв iз середовищем, яким є регiональна соцiо-еколого-економiчна система. Дослiдження доводять, що iнвестицiйний проект, що визнаний ефективним за критерiєм iнвестора, може виявитися неефективним у загальному балансi економiчних iнтересiв, ресурсних можливостей та обмежень певного територiального ареалу.
Створення ефективного механiзму залучення та ефективного використання iнвестицiй дозволяє з урахуванням особливостей трансформацiї регiональної економiки та регiональних соцiально-економiчних програм узгоджувати iнтереси iнвесторiв iз iнтересами i ресурсним потенцiалом територiї. На територiальному рiвнi необхiдно здiйснювати маркетинг iнвестицiйного ринку, розробляти iнвестицiйнi програми i, проводити тендери, системно вирiшувати задачi економiчної та науково-технiчної експертизи окремих проектiв, а також задачi розмiщення та освоєння iнвестицiй в регiонi.
При цьому слiд враховувати, що кожен iнвестор має власнi прiоритети. Наприклад, полiтика росiйського iнвестування визначається такими обставинами: по-перше, вiд постачання її енергоносiїв на 75 % залежить економiка України, по-друге Україна має розвинутi потужностi з нафтопереробки, по-трете територiєю України експортується бiля 80% росiйських енергоносiїв. Тому Росiя зацiкавлена у використаннi української iнфраструктури переробки i транспортування енергоносiїв. Слiд враховувати, що iноземнi iнвестори не завжди пропонують iншiй країнi прогресивнi проекти, намагаються розмiщувати тут лише складальнi або екологiчно небезпечнi виробництва.
Регiональна й галузева спрямованiсть iнвестицiй визначає коло учасникiв iнвестицiйної дiяльностi, структуру проектних рiшень, застосування тих чи iнших будiвельних матерiалiв, розмiщення будiвельних потужностей. Пiдготовка до освоєння iнвестицiй у регiонi одночасно здiйснюється представниками iнвесторiв, територiальними органами самоуправлiння, пiдприємствами територiального будiвельного комплексу. Кожен з цих суб’єктiв має свої критерiї, але повинен враховувати iнтереси контрагентiв, територiальнi умови i обмеження.
В межах такого пiдходу виникає комплекс логiчно та iнформацiйне пов’язаних мiж собою задач, основними з яких є:
вибiр iнвестицiйних проектiв для реалiзацiї їх на данiй територiї i в даному iнтервалi часу (задача вирiшується на рiвнi замовника);
оптимальне розмiщення iнвестицiй у регiональнiй соцiо-еколого-економiчнiй системi (задача вирiшується на рiвнi територiального органу самоврядування);
оптимiзацiя територiальної будiвельної програми (задача вирiшується на рiвнi територiального будiвельного комплексу iз залученням iнших учасникiв будiвництва).
Сумiсне вирiшення цих задач потребує створення просторово розподiленої мережi баз даних, системи оперативного обмiну iнформацiєю мiж всiма рiвнями управлiння проектами, вдосконалення маркетингових дослiджень iнвестицiйного ринку. Даний пiдхiд дозволяє пiдвищити рiвень обгрунтованостi iнвестицiйної програми, забезпечити її реальнiсть за рахунок гармонiзацiї економiчних iнтересiв iнвесторiв з економiчними iнтересами, ресурсами й обмеженнями вiдповiдного регiону.
Висновки
народногосподарських пропорцiй на макрорiвнi, адекватних ринковим формам господарювання.
джерел їхнiй формування, рiзкому зниженнi реального виробничого нагромадження. Тому пошук шляхiв стабiлiзацiї економiки, у першу чергу, припускає активiзацiю iнвестицiйної дiяльностi, що, насамперед, повинна бути зорiєнтована на корiннi структурнi перетворення. Це, у першу чергу, стосується такої основної пропорцiї вiдтворення як спiввiдношення мiж фондами нагромадження i споживання в складi нацiонального доходу. Якщо виходити з фактичних даних, то можна зробити висновок, що нинiшнiй спад в економiцi, породив значне пiдвищення норми нагромадження, але цей висновок є помилковим, тому що до нагромадження прилiченi величезнi запаси готової нереалiзованої продукцiї.
З аналiзу iнвестицiйної дiяльностi, у сферi виробництва, випливає наступний висновок: метою iнвестицiйних програм повинна стати переорiєнтацiя значних ресурсiв на розвиток галузей, що задовольняють споживчi запити населення. При цьому необхiдно в перелiк прiоритетних напрямкiв включити i галузi соцiальної iнфраструктури.
виробничої дiяльностi. Тому iнвестицiйна стратегiя в даний час повинна бути орiєнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, що доповнюють i обслуговують основне виробництво.
В останнi роки вiдбулося рiзке скорочення витрат на соцiально-культурнi потреби, а також науку i наукове обслуговування, що привело до прямого занепаду даної сфери.
З проведеного аналiзу випливає, що основними напрямками пiдвищення ефективностi iнвестицiйної дiяльностi, у даний час i в найближчiй перспективi, будуть:
полiпшення вiдтворювальної структури капiталовкладень, пiдвищення питомої ваги витрат на технiчне переозброєння i реконструкцiю дiючих пiдприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будiвництва у виробничiй сферi;
змiна галузевої структури капiтальних вкладень iз погляду значного пiдвищення життєвого рiвня населення, на користь галузей, що виробляють продукти харчування i предмети особистого споживання (сiльське господарство, що переробляють галузi, легка i харчова промисловiсть), сфера обслуговування;
прiоритетне забезпечення капiтальними вкладеннями прогресивних напрямкiв науково-технiчного прогресу, що сприяють зниженню ресурсоємкостi виробництва i пiдвищенню якостi продукцiї;
збiльшення об'ємiв капiтальних вкладень на будiвництво комфортного житла й iнших об'єктiв суспiльного користування i медичного забезпечення;
збалансованiсть iнвестицiйного циклу.
Приплив iнвестицiй для України можна вважати першою i найнеобхiднiшою умовою виходу з кризи. А тому розглядання питання iнвестицiй є дуже актуальним для стану перехiдної економiки України, адже це буде запорукою ефективностi управлiння вiтчизняною економiкою.
Лiтература
1. Про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї // Урядовий кур’єр. -1997. -19бер. -с. 8
2. Герасимчук М. Джерела i структура капiтальних вкладень // Економiка України. -1998. -№12. -с. 16
4. Дорошенко Т. В. Сутнiсть iнвестицiй як економiчної категорiї // Фiнанси України. -2000. -№11. -с. 114
5. Заощадження громадян як джерело внутрiшнiх iнвестицiй // Дiловий вiсник. -2000. -№2. -с. 20
6. Інвестицiї в Українi – засiб виходу України iз кризи // Ukranian Market Review (Огляд українського ринку). -2006. -№2. -с. 23
7. Клименко И. Зона роста: регионы// Компаньон. - №48. -2001. - С. 38-39
8. Колодко Г. Глобализация и сближение уровней экономического развития: от спада к росту в странах с переходной экономикой//Вопросы экономики, 2000, №10, С. 4-26
9. Кузьмiн О.Є. Проблеми регулювання iнвестицiйної дiяльностi в Українi // Регiональна Економiка. -2006. -№4. -с. 165
10. Побудко Я. А. Оцiнка ефективностi i напрями iнвестицiйних процесiв в Українi // Регiональна Економiка. -2006. -№2. -с. 223
11. Экономическая безопасность: Производство-Финансы-Банки/ Под ред. В. П. Сенчагова. - М.: ЗАО «Финстатинформ, 1998. - С. 53.
|
