Еволюція грошових систем та види грошей

Кафедра економiчної теорiї КУРСОВА РОБОТА на тему: “ ” Студент факультету банкiвської справи, спецiальностi 7. 050105 "Банкiвська справа" Я. В. Харiна Харкiв 2009 Змiст Вступ 1. 1 Поняття та сутнiсть грошей 1. 3 Функцiї грошей, склад i особливостi Роздiл 2. Грошi, як двигун економiки 2. 1 Види грошей 2. 2 Товарне походження грошей 2. 3 Проблема «правильної кiлькостi» грошей 2. 4 Економiчне значення грошей i центральний банк, як провiдник банкiвської системи країни Висновки Вступ актуальним, адже, грошi - це невiд'ємна й iстотна частина фiнансової системи кожної країни. Чи називаються вони гривнями, рублями, фунтами або франками, грошi служать засобом оплати, засобом збереження вартостi i одиницею розрахунку у всiх, окрiм початкових економiчних систем. них люди працюють i вигадують наймайстернiшi способи витратити їх. Грошi - єдиний товар, який не можна використовувати iнакше, окрiм як звiльнитися вiд них. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку i не розважать до тих пiр, поки ви не витратите або не iнвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, i грошi майже все зроблять для людей. Грошi, крiм того, один з найважливiших роздiлiв економiчної науки, вони забезпечують кругообiг товарiв i послуг та виступають суттєвим ричагом регуляцiї всiєї сукупностi соцiально-економiчних процесiв сучасного суспiльства. Вони є чимось набагато бiльш, нiж пасивним компонентом економiчної системи, нiж простим iнструментом, сприяючим роботi економiки. простежити їх iсторичну еволюцiю вiд найпростiшого товару, що епiзодично виконував роль еквiвалента, до багатогранного i всемогутнього способу вираження вартостi , що є двигуном не тiльки виробництва в свiтi , але й долей i пристрастю бiльшостi людства. економiстiв як Кемпбелл Р. Макконнелл Стенлi Л. Брю якi написали «Экономикс» та К. Маркс i Ф. Енгельс з їх працею «Капiтал» та ще декiлька хороших сучасних економiстiв: Н. И. Базильов, С. П. Гурко, М. Н. Базильова, Кисельов Е. А, А.І. Щетинiн Самуельсон, Вiльям Д. Нордхаус у своїй роботi я також використовував матерiали з тлумачного словника украйнськой мови авторiв Ожегов С.І. i Шведова Н. Ю моєю метою було обробити якомога бiльше iнформацiй та зробити для себе висновки про суть моєї теми, що я i виконала у моїй працi. Роздiл 1. Природа грошей 1. 1 Поняття та сутнiсть грошей [14,Соч., Т. 23. С. 79]. Грошi – одне з найдавнiших явищ суспiльства – вiдiграють важливу роль у господарськiй дiяльностi людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковцiв. Грошi – це багатофункцiональна економiчна форма, за допомогою якої здiйснюється облiк вартостi, обмiн, платежi, накопичення вартостi. Грошi є одним з найбiльш важливих роздiлiв економiчної науки. Вони є набагато бiльшим, нiж простий iнструмент, що сприяє розвитку економiки. Добре дiюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так i повнiй зайнятостi. Та навпаки, погано функцiонуюча грошова система може стати головною причиною рiзких коливань рiвня виробництва, зайнятостi та цiн в економiцi. Грошi – це категорiя товарного виробництва i товарного обiгу. Вони мають товарне походження i виражають певнi виробничi вiдносини мiж товаровиробниками з приводу обмiну продуктами працi через ринок. У грошах як загальному еквiвалентi втiлений безпосередньо суспiльний характер працi. Вони дають змогу вимiрювати суспiльнi витрати i отриманi результати. Грошi – це специфiчний товар, що має властивiсть обмiнюватися на будь-який iнший товар. Сутнiсть грошей визначається, як правило, лише на основi їх функцiонального застосування. Прикладом такого пiдходу може бути характеристика сутi грошей в пiдручнику "Економiкс" Макконнела та Брю. На питання "що таке грошi?" автори пiдручника дають вiдповiдь: "Грошi є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функцiї грошей, є грiшми»[13]. Незважаючи на багатовiковi дослiдження i велику кiлькiсть теоретичних концепцiй грошей, людство сьогоднi не має однозначної й остаточної вiдповiдi на питання, що таке грошi. Уявлення, якi не викликали сумнiвiв в одних суспiльних умовах, зi змiною останнiх вступали в суперечнiсть з реальною дiйснiстю i вiдкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутнiсть грошей змiнюється адекватно змiнам характеру суспiльних вiдносин, в яких вони функцiонують. Тому для визначення сутностi грошей необхiдно з'ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та iснування грошей в економiчному життi суспiльства.[9] Грошi за своєю сутнiстю – це загальний еквiвалент. Функцiональна сутнiсть грошей мало змiнилася у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змiн. Трансформувалася товарна природа грошей у нетоварну, що зробило грошi бiльш гнучкими у виконаннi ними своїх функцiй i водночас значно ускладнило та посилило роль грошей як самостiйного за своїм впливом на економiку елемента. i якостi суспiльно-необхiдної працi в товарi. Поява грошей розколює всi товари на товар еквiвалент як носiй вартостi та на всi iншi товари як носiї споживної вартостi. Грошi це те, що приймають як сплату за товари, послуги i борги. Грошi - це засiб обмiну; люди приймають грошi в обмiн на товари i послуги, якi вони надають у очiкуваннi, що зможуть потiм обмiняти грошi на тi товари i послуги, якi вони хочуть придбати. Без такого засобу обмiну люди повиннi звертатися до бартеру - безпосереднього обмiну товарiв i послуг на iншi товари i послуги - дуже неефективному засобу здiйснення обмiну. При бартерi необхiдно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а вiн повинен хотiти те, що ви пропонуєте до обмiну. Це вимагає вишукування всiх потенцiйних партнерiв по обмiну, здатних задовольнити потреби i побажання один одного в товарах i послугах, а потiм досягнення згоди за умов обмiну. Таким чином, бартер приводить до високих iнших витрат, пов'язаних з пошуком, i трансакцiйних витрат. Іншими словами, при натуральному обмiнi людям доводиться витрачати багато часу на пошук, ведення переговорiв i брати на себе iншi значнi витрати в торговiй дiяльностi. одиницi, дозволяють вимiрювати економiчнi величини зрозумiлим для всiх способом. Крiм того, що грошi служать засобом обмiну i розрахунковою одиницею, вони ще забезпечують дуже зручний спосiб заощадження (засiб заощадження) i зручний спосiб запозичення грошей (засiб вiдстроченого платежу). Як «засiб заощадження» грошi полегшують процес здiйснення накопичення з поточного доходу за рахунок гарантування майбутньої купiвельної спроможностi. Як «засiб вiдстроченого платежу» грошi полегшують запозичення (i надання позик), забезпечуючи ту мiру купiвельної спроможностi, яку на справжнiй момент часу запозичують i дають у позику. Грошi унiкальнi по своїй простотi, як засiб платежу за товари i послуги: вони володiють найвищою лiквiднiстю серед всiх фiнансових коштiв. У економiчнiй лiтературi розглядаються в основному двi концепцiї походження грошей: рацiоналiстична i еволюцiйна. Перша концепцiя вперше висловлена в роботi Аристотеля “Никромахова етика”. Вона панувала аж до кiнця XVIII ст. i пояснював походження грошей як результат угоди мiж людьми. Так само трактують грошi i деякi сучаснi економiсти. Так, П. Самуельсон розглядає грошi як штучну соцiальну умовнiсть. [ 15, C. 584]. Дж. Гелбрейт вважає, що “закрiплення грошових функцiй за благородними металами i iншими предметами - продукт угоди мiж людьми”. [ 18, C. 32]. Еволюцiйна концепцiя пояснює походження грошей як продукт розвитку товарного виробництва i процесу обмiну. Найбiльш послiдовним прихильником цiєї концепцiї був К. Маркс, який указував, що “вартiсть створюється абстрактною працею, але її не можна знайти в товарi навiть за допомогою мiкроскопа.» [14, Соч. Т. 21.,с. 104]. Як суспiльна властивiсть товару вартiсть можна виявити тiльки шляхом прирiвнювання одного товару до iншого в процесi обмiну, тобто як мiнову вартiсть. Існують два полюси виразу вартостi: вiдносна форма вартостi - представляє товар А, який виражає свою вартiсть в товарi В, i еквiвалентна - представляє товар В, що слугує матерiалом для виразу вартостi товару А”. К. Маркс у своєму дослiдженнi походження i сутi грошей видiляв п’ять їх функцiй: мiра вартостi, засiб обiгу, засiб нагромадження, засiб платежу i свiтовi грошi. Вiдносна форма вартостi показує, що всi товари, вiдмiннi як споживнi вартостi, якiсно однаковi як вартостi, як згустки однорiдної абстрактної працi. Вона також показує, що вартiсть будь-якого товару може бути виражена лише побiчно, через споживацьку вартiсть iншого товару.[5] Еквiвалентна форма вартостi має особливостi: споживацька вартiсть товару, що знаходиться в еквiвалентнiй формi вартостi, стає формою прояву своєї протилежностi - вартостi; конкретна праця - абстрактної працi; приватна праця - суспiльної працi. Існують чотири форми вартостi: 1) проста, одинична або випадкова; 2) повна або розгорнена; Грошi - особливий товар, що виконує роль загального еквiвалента. У лiтературi зустрiчається i визначення грошей як способу суспiльного виразу економiчної цiнностi блага. Як i всi товари, грошi володiють вартiстю i споживацької вартiстю. Вартiсть золота полягає у тому, що на його здобич витрачено велику кiлькiсть суспiльно необхiдної працi. Споживацька вартiсть золота як грошового товару роздвоюється. З одного боку, золото має звичну споживацьку вартiсть - використовується для технiчних цiлей, виготовлення предметiв розкошi, зубного протезування i т. д. З iншою - золото володiє загальною споживацькою вартiстю, тобто є предметом загальної потреби в процесi обмiну. Грошi - це абсолютно лiквiдний засiб обмiну, тобто товар, що має найбiльшу здатнiсть до збуту. Загалом, сутнiстьгрошей проявляєтьсячерез: 1) загальну безпосередню обмiнюванiсть; 2) самостiйну мiнову вартiсть; Грошi - це соцiальне явище. Їх випускає держава. Воно ж тримає пiд контролем емiсiю, тобто випуск грошей в обiг. У рiзних країнах склалися рiзнi емiсiйнi системи, що визначають правила випуску грошей, розмiри емiсiї, норми i форми її забезпечення. Якби випуск грошей не був обмежений, їх: мiг би друкувати кожен, то цiни б пiдскочили, грошi знецiнилися.[10] Виникнення грошей стало великим благом для людської цивiлiзацiї. Без грошей, без цього загального засобу обмiну - не могло б iснувати дiйсної спецiалiзацiї, не могла б з'явитися розвинена економiка. Економiчний розвиток не пiшло б далi вбогого, примiтивного рiвня. З появою товару за назвою «грошi» зникають проблеми неподiльностi й «розбiжностi потреб», що так заважали бартерному суспiльству. Тепер Джонс зможе найняти робiтникiв i заплатити їм... грiшми. Смiт вiддасть зроблений їм плуг в обмiн на одиницi... грошей. Грошовий товар дiлимо на дрiбнi одиницi й приймається всiма. Це означає, що всi товари й послуги продаються за грошi, пiсля чого грошi знову використаються для купiвлi iнших потрiбним людям товарiв i послуг. Завдяки грошам може бути сформована розвинена «структура виробництва», у рамках якої земля, послуги працi й капiтальнi товари, спiльно беруть участь у розвитку виробництва на кожнiй його стадiї й одержують платежi грiшми. [ 16, розд. 4, С. 463]. Поява грошей приносить величезну користь, ще одного роду, тому що всi обмiни здiйснюються в грошах. Тим самим люди одержують можливiсть зрiвняти ринкову вартiсть кожного товару з вартiстю будь-якого iншого товару. Так як телевiзор обмiнюється на три унцiї золота, а автомобiль обмiнюється на шiстдесят унцiй золота, то кожний розумiє, що на ринку один автомобiль «коштує» двадцять телевiзорiв. Цi мiновi вiдносини i є цiни, а грошовий товар служить загальним знаменником для всiх цiн. Тiльки встановлення грошових цiн на ринку створює умови для розвитку цивiлiзованої економiки, оскiльки тiльки вони дозволяють пiдприємцям робити економiчнi розрахунки. Тепер пiдприємцi можуть судити про те, наскiльки добре вони задовольняють потреби споживачiв, порiвнюючи цiни, по яких вони продають свою продукцiю, iз цiнами на фактори виробництва (своїми «витратами»), тому що всi цi цiни вираженi в грошах, пiдприємцi можуть установити, чи одержують вони прибуток або зазнають збиткiв. Саме цими розрахунками керуються пiдприємцi, працiвники й землевласники, у своєму прагненнi одержати грошовий доход. Тiльки за допомогою таких розрахункiв ресурси розподiляються по найбiльш продуктивних способах їхнього використання, тобто по таким, якi найбiльшою мiрою задовольняють потреби споживачiв. У багатьох економiчних джерелах стверджується, що грошi виконують кiлька функцiй. Грошi є й засобом обмiну, i одиницею облiку, i «мiрою цiнностi», i «засобом збереження цiнностi» i т. д. Однак всi цi функцiї є простими наслiдками однiєї головної: служити засобом обмiну. Саме в силу того, що золото є загальноприйнятим засобом обмiну, тобто володiє найбiльшою обмiннiсттю, його можна зберiгати для того, щоб використати як засiб обмiну в майбутньому, аналогiчно тому, як воно використається в сьогоденнi. Саме тому всi цiни виражаються в одиницях золота . Оскiльки тiльки золото є товарним посередником для всiх обмiнiв, воно може служити як одиниця облiку для дiйсних й очiкуваних майбутнiх цiн. Важливо зрозумiти, що грошi не можуть бути абстрактними одиницями облiку або прав вимоги. Вони є такими тiльки в тiй мiрi, у якiй служать як засiб обмiну.[ 10, C. 456]. У цьомi роздiлi ми зрозумiли, що грошi , як одне iз важливiших явищ суспiльства, вiдiграють роль загального еквiвалента i виступають засобом вимiру вартостi всiх iнших товарiв. 1. 2 Історiя появи та еволюцiя грошей Грошi належать до дуже загадкових феноменiв, виникнення яких цiкавило людство вже в стародавнi часи. За довгий час iснування людство завжди цiкавила природа грошей, їх суть i функцiї. У первинному перiодi iснування людського суспiльства панувало натуральне господарство. Вироблювана продукцiя призначалася для власного споживання. Поступово вiдбувалася спецiалiзацiя людей на виготовлення певних видiв продукцiї. Надлишки стали використовуватися для обмiну на iншу продукцiю, необхiдну даному виробнику. Господарюючi суб'єкти почали виробляти продукцiю не тiльки для власного споживання, але i для обмiну на iншi товари або для реалiзацiї. Для безпосереднього обмiну товару на товар потрiбна потреба продавця саме в тому товарi, який пропонується iншою стороною. Отже, обмiн товарами може вiдбуватися за наявностi потрiбних товарiв у обох сторiн, вступаючих в операцiю. Ця умова iстотно обмежує можливостi товарообмiну. Треба врахувати, що при обмiнi повинна дотримуватися вимога еквiвалентностi вартостi товарiв, що беруть участь в обмiнi, що також обмежує обмiн. Прагнення до розвитку обмiну стимулювало видiлення з рiзноманiття обмiнюваних товарiв якогось еквiвалента, використовуваного при обмiнi товарiв. Поступово видiлялися товари, що володiли високою лiквiднiстю (здiбнiстю до реалiзацiї). Це була худоба, хутра, коштовнi каменi, сiль, зерно, дорогоцiннi метали. Саме останнi (головним чином золото) були видiленi як загальний еквiвалент. Цьому сприяли декiлька якостей, властивих золоту: рiдкiсть, однорiднiсть, подiльнiсть, тривалiсть зберiгання, портативнiсть. Отже, товар, що володiє найбiльшою лiквiднiстю стає грошима. За визначенням: грошi - це абсолютно лiквiдний засiб. Треба помiтити, що грошi з'явилися як результат економiчних вiдносин в господарському життi людей. Тобто поява грошей абсолютно об'єктивна. Грошi є товаром, а товар призначений для обмiну. Нiяких суперечностей. [11] варiант цього слова «мiнт», французький - «Моне»; вiд цього слова i вiдбулося англiйське слово «мани»- грошi. Монети, як такi, iснують всюди приблизно вже протягом 2500 рокiв, але, як вiдомо, їм передували рiзнi предмети, використовуванi як грошi. У настiнних малюнках Давнього Єгипту зважують на вагах золотi кiльця. У найдавнiших рукописах (часiв стародавньої Месопотамiї) згадується використовування грошей як вiдваженого металу. У Китаї, щонайменше 3000 рокiв тому, як грошi застосовували шкаралупи каурi, раковини деяких видiв молюскiв з Індiйського океану. Деякi пiвнiчноамериканськi iндiйцi теж використовували як грошi луску молюскiв, яку вони називали вампум. Є також свiдоцтва того, що тисячi рокiв тому в примiтивних суспiльствах використовували камiння. [7] У паперових грошей були попередники у виглядi документiв, що обiцяють платежi золотом, срiблом або iншими цiнними предметами. Вiдомi iсторiї першi банкноти, що знаходилися в обiгу, були випущенi китайськими банкiрами у вiсiмнадцятому столiттi. Банки i банкiри iснували всюди вже протягом багатьох столiть до появи перших банкнот. На раннiй стадiї банкноти пiдтримувалися монетами, i саме завдяки цьому їх стали сприймати як грошi. До сiмнадцятого столiття паперовi грошi були в обiгу в дуже обмежених кiлькостях всього в декiлькох країнах. Англiйський банк почав випускати банкноти в 1764 року, тобто того року, коли була утворена ця установа. Сучасна фiнансова система, що мiстить готiвку, чеки, розрахунковi автомати i безлiч складних фiнансових iнструментiв, не виникла за один день. Але ядром цiєї системи є грошi. Грошi - це предмет, який служить загальноприйнятим засобом обмiну або засобом платежу. Першим видом грошей були товари, але з часом загальним засобом платежу ставали паперовi грошi, а потiм чековi рахунки. Всi вони володiють однiєю i тiєю ж фундаментальною властивiстю - їх приймають як плату за товари i послуги. Бартер. У одному з перших пiдручникiв по грошах, коли Стенлi Джевонс хотiв проiлюструвати природу бартеру, вiн скористався наступним прикладом. “Кiлька рокiв тому мадемуазель Зелi, солiст паризького оперного театру (Theatre Lyrique at Paris)… давала концерт на островах Спiвтовариства. У обмiн на арiю з “Норми” (опери Беллiнi) i декiлька iнших пiсень вона повинна була одержати третю частину всiєї виручки. При пiдрахунку з'ясувалося, що її частка склала три свинi, двадцять три iндики, сорок чотири iндики, п'ять тисяч кокосових горiхiв, а також значну кiлькiсть бананiв, лимонiв i апельсинiв… У Парижi… всi цi овочi, фрукти i поголiв'я худоби могли б принести чотири тисячi франкiв, що є хорошою винагородою за виконання п'яти пiсень. Проте на островах Спiвтовариства монети були рiдкiстю, i оскiльки мадмуазель не могла сама спожити скiльки-небудь значну частку виручки, вона тим часом знайшла вихiд - просто нагодувала всi продукти тваринам i птахам”. Хоча бартер кращий, нiж нiчого, його функцiонування пов'язане з величезними труднощами, оскiльки значний розподiл працi немислимий без упровадження великого суспiльного винаходу - грошей. На перший погляд така процедура здається складнiше, нiж бартер, так одна операцiя замiнюється двома. Якщо ви маєте яблука i хочете горiхи, чи не простiше обмiняти перше благо на друге, а не продавати горiхи за грошi i потiм використовувати цi грошi для придбання горiхiв? Насправдi все навпаки: двi грошовi операцiї (трансакцiї) простiшi, нiж одна бартерна операцiя. Наприклад, хай ви хочете купити яблука i продати горiхи. Але була б великою несподiванкою наявнiсть людини, бажання якого в точностi доповнюють вашi бажання. Ми маємо на увазi, що ця людина прагнула б продати горiхи i купити яблука. Використовуючи класичний економiчний вираз, замiсть “подвiйного збiгу потреб” швидше за все матиме мiсце “потреба в збiгу”. Так, якщо голодному кравцю не вдасться вiдшукати неодягненого фермера, який має i продукти харчування, i бажання дiстати пару брюк, при бартернiй системi операцiя не вiдбудеться.[4] Товарнi грошi. Грошi як засiб обмiну вперше з'явилися в людськiй iсторiї у формi товарiв. У рiзнi часи самi рiзнi предмети служили грошима: худоба, оливкове масло, пиво, вино, мiдь, золото, срiбло, дiаманти i сигарети. Проте до дев'ятнадцятого столiття товарними грошима були майже виключно тiльки такi метали, як срiбло i золото. Цi форми грошей мали “внутрiшню цiннiсть (вартiсть)”; це означає, що вони володiли цiннiстю самi по собi. Зважаючи на це, вiдсутня необхiднiсть гарантувати їх цiннiсть з боку уряду, i кiлькiсть грошей в обiгу регулювалася ринком через попит i пропозицiю золота i срiбла. Проте металевi грошi мають недолiки, оскiльки для того, щоб викопати їх з надр землi, потрiбнi рiдкiснi ресурси; бiльш того, цi грошi можуть стати рiдкiсними або надмiрними просто через випадкове вiдкриття родовищ дорогоцiнних металiв. Поява грошового регулювання з боку центральних банкiв привела до значно стабiльнiшої грошової системи. В даний час внутрiшня цiннiсть грошей - якнайменше важлива рiч, пов'язана з ними. Паперовi грошi: з крахом золотого стандарту в переважнiй бiльшостi країн склався новий тип грошей, якi дiстали назву паперовi. Цi грошi характеризуються тим , що в них роль загального еквiвалента вiдiграє вже не товар, який має власну вартiсть i який саме вiдносно цiєї вартостi дiє у сферi обмiну, а товар, який своєї вартостi не має. Паперовi грошi – це номiнальнi знаки вартостi , що замiщують в обiгу повноцiннi грошi i випускаються державою для покриття своїх витрат. Ера товарних грошей поступилася мiсцем епосi паперових грошей. Тепер суть грошей спростилася. Грошi потрiбнi не заради них самих, а заради речей, якi можна за них купити. Ми не хочемо безпосередньо споживати грошi; швидше, ми використовуємо їх, позбавляючись вiд них. Навiть коли ми вважаємо за краще тримати грошi, вони цiннi лише тому, що ми можемо їх пiзнiше витратити. Використовування паперових грошей стає широко поширеним, оскiльки вони є зручним засобом обмiну. Цi грошi легко транспортувати i зберiгати. При ретельному гравiюваннi, цiннiсть грошей може бути захищена вiд пiдробок. Той факт, що приватнi особи не можуть створювати їх, пiдтримує їх рiдкiсть. При такому обмеженнi пропозицiї, грошi мають цiннiсть. Вони можуть купувати речi. Доки люди можуть платити паперовою готiвкою за своїми зобов'язаннями, доти паперовi грошi приймають як засiб платежу, вона (паперова готiвка) виконує функцiю грошей.[11. С 45] Паперовi грошi мають свою вартiсть, пов’язану iз затратами працi на виготовлення спецiальної паперової грошової стрiчки, захистом їх вiд пiдробки, друкуванням, збереженням та iнше. Чим бiльше захищенi вiд пiдробок тi або iншi паперовi грошi, тим дорожче їх виробництво. Наша нацiональна валюта –гривня спочатку була надрукована за кордоном , у Канадi. Вона мала 17 ступенiв захисту, не було в 1992 роцi. Але уже в 1994 роцi у Києвi почала працювати власна фабрика Держзнака, що забезпечує випуск усiєї нацiональної валюти. Банкiвськi грошi. Теперiшнiй час - епоха банкiвських грошей, тобто чекiв, виписуваних на фонди, встановленi на зберiгання в банк або iнший фiнансовий iнститут. Чеки приймаються замiсть готiвки як платежi за багато товарiв i послуги. Дiйсно, якщо ми порахуємо загальну доларову цiннiсть операцiй, то ми побачимо, що дев'ять десятих трансакцiй фiнансуються банкiвськими грошима, а одна десята - готiвкою. з ощадними рахiвницями або навiть з портфелем акцiй, дозволяючи клiєнтам виписувати чеки на вартiсть своїх акцiй. Для здiйснення багатьох операцiй можна використовувати кредитнi картки i дорожнi чеки. Швидка змiна природи грошей породжує рiзнi проблеми для центральних банкiв, що вiдповiдають за вимiрювання i регулювання пропозицiї грошей (або, що те ж саме, грошової маси) країни. [ 6, C. 257] Прослiджуючи тези даного роздiлу, ми бачимо , що грошi в своєму iсторичному розвитку пройшли великий шлях вiд раковин молюскiв до сучасних грошей, постiйно розвиваючись та змiнюючи свою форму та природу. 1. 3 Функцiї грошей розглядаються як прояв їх сутi, вони стабiльнi i мало схильнi до змiн. В бiльшостi випадкiв торги здiйснюються лише грошима i можуть виконуватися тiльки за участю людей. Такий пiдхiд до функцiй грошей означає, що грошi представляють iнструмент економiчнихвiдносинв суспiльствi, i саме люди, використовуючи можливостi грошей, можуть визначати цiни товарiв, застосовувати грошi в процесах реалiзацiї i платежiв, а також використовувати їх як засiб накопичення. Отже, грошi є засобом обiгу; їх можна використовувати при покупцi товарiв i послуг. Як засiб обмiну грошi допомагають уникнути труднощiв бартеру, i дають суспiльству можливiсть користуватися результатами географiчної спецiалiзацiї i розподiлу працi. Грошi виступають також мiрою вартостi. Зручно використовувати грошову одиницю як масштаб для порiвняння вiдносних вартостей рiзних благ i ресурсiв. Виконання грошима функцiї мiри вартостi полягає у встановленнi цiн. Наступна функцiя грошей - заощадження. Завдяки своїй високiй лiквiдностi грошi є зручною формою зберiгання багатства. Широко використовуються грошi як засiб платежу Таку функцiю грошi виконують при наданнi i погашеннi грошових позик, при грошових взаємостосунках з фiнансовими органами (податковi платежi, отримання засобiв вiд фiнансових органiв), а також при погашеннi заборгованостi по заробiтнiй платнi i iн.. Функцiю засобу платежу виконує i готiвка, проте переважаюча частина грошового обороту, в якому грошi виступають як засiб платежу, доводиться на безготiвковi грошовi розрахунки мiж юридичними особами. При уявнiй схожостi грошей як засоби обороту i засоби платежу є деякi вiдмiнностi. Так, наприклад, при реалiзацiї товару на умовах негайної оплати не виникають кредитнi вiдносини. Зворотну ситуацiю ми можемо спостерiгати при оплатi боргiв мiж учасниками операцiй. Отже, основнi функцiї грошей:[14] 4. Засiб накопичення. 5. Свiтовi грошi. Грошi як мiра вартостi – перша i головна функцiя грошей. Її сутнiсть полягає в тому, що грошi виступають засобом вимiру вартостi всiх товарiв. Розвиток функцiй грошей породжується зростанням товарного господарства i його суперечностей. Тому ступiнь розвитку тiєї або iншої функцiї грошей вiдображає собою рiзнi етапи еволюцiї самого товарного виробництва. Перш нiж товар потрапляє в обiг, його вартiсть вже повинна бути змiряна. Оскiльки вартiсть всiх товарiв змiнюється грошима, то перша функцiя грошей є функцiя мiри вартостi. Вартiсть рiзних товарiв пропорцiйна, кiлькiсне порiвняна. Вартiсть товарiв вимiрюється золотом саме тому, що i на товари. І на золото витрачена суспiльна праця.[9. C 372] Для виразу вартостi товару, її вимiрювання немає необхiдностi мати на руках готiвку - золото. Функцiю мiри вартостi грошi виконують як грошi, що в думках представляються, iдеальнi. Встановлюючи певну цiну на товар, його власник в думках, або, кажучи словами К. Маркса, iдеально, виражає вартiсть цього товару в грошах - золотi. Проте таке iдеальне вимiрювання вартостi товару золотом можливе тiльки тому, що грошi реально iснують як загальний еквiвалент. Вимiрювання вартостi товару виробляється шляхом прирiвнювання його до певної кiлькостi золота як грошового товару. Вартiсть товару, виражена в грошах, є цiна товару. Цiни товарiв виражаються у вiдомiй кiлькостi грошового товару, золота. Кiлькiсть золота, його маса вимiрюється його вагою. Певна вагова кiлькiсть золота приймається за одиницю вимiрювання його маси. Ця одиниця, встановлювана державою як грошова одиниця, називається масштабом цiн. Масштаб цiн служить для вимiрювання маси золота. Всi цiни товарiв виражаються в певнiй кiлькостi вагових одиниць, або, iнакше кажучи, в певнiй кiлькостi вагових одиниць золота. У дореволюцiйнiй Росiї в кiнцi XIX сторiччя грошовою одиницею був рубель, прирiвняний до 0,7742 г чистого золота. Грошi як засiб обiгу – це посередник в обмiнi товарiв. У процесi ж обiгу товарiв грошi обов'язково повиннi бути в наявностi, бо при купiвлi-продажу товарiв їх iдеальнi цiни повиннi перетворитися на реальнi грошi. У цьому процесi грошi виконують функцiю засобу обiгу. Перетворення товару в грошi означає суспiльне визнання того факту, що праця, витрачена товаровиробником на виготовлення товару, дiйсно потрiбна суспiльству. Функцiонування грошей як засобу обiгу виражає подальший розвиток i ускладнення виробничих зв'язкiв мiж товаровиробниками. При простому товарообмiнi продаж товару одночасно означав купiвлю їм iншого товару. “Нiхто не може продати без того, щоб хто-небудь iнший не купив. Але нiхто не зобов'язаний негайно купувати тiльки тому, що сам вiн щось продав.” [ 7, C. 159]. Грошi виконують функцiю засобу обiгу швидкоплинно. Обслуживши одну товарну операцiю, вони потiм обслуговують наступну операцiю i т. д. Без грошей ми б постiйно блукали, щоб вiдшукати когось, з ким можна було б скоювати бартерну операцiю. Ми часто згадуємо про кориснiсть грошей, коли вони не працюють добре, як в Росiї в 1990-е рр., коли люди витрачали години, стоячи в чергах в очiкуваннi товарiв, i намагалися дiстати долари або iншу iноземну волюту, оскiльки рубель перестав функцiонувати як прийнятний засiб обмiну. Грошi як засiб утворення скарбiв. Через рiзнi обставини процес обiгу може урватися, внаслiдок чого грошi перестають обертатися i осiдають. Грошi виходять зi сфери обiгу i перетворюються в скарб. В цьому випадку вони починають виконувати нову функцiю - засiб утворення скарбiв. Стихiйний розвиток товарного виробництва викликає об'єктивну необхiднiсть накопичення грошей. здiйснювалося у формi накопичення продуктiв. Розвиток товарного господарства викликає iншу форму накопичення багатства - форму накопичення грошей. Товари не можна зберiгати в необмеженiй кiлькостi, тодi як грошовий товар, виконуючи роль загального багатства, завжди може виконувати свої функцiї. Функцiю скарбу можуть виконувати не тiльки золотi монети, але i сам грошовий матерiал в його безпосередньо натуральному виглядi: золотi злитки, вироби iз золота i т. д. Грошi у функцiї скарбу стихiйно регулюють грошовий обiг. Так, при зменшеннi виробництва товарiв i скороченнi товарообiгу частина золота йде в обiг i перетворюється в скарб. Коли ж виробництво розширяється i товарообiг росте, це золото знов вступає в обiг.[17] . настаннi термiну платежу. Поле застосування грошей як засiб платежу значно розширяється у зв'язку з розвитком кредиту i кредитної системи, якi одночасно звужують застосування грошей як засоби обiгу. В умовах розвиненого капiталiзму в крупних торгових операцiях грошi виступають переважно як засiб платежу. Розвиток кредитних вiдносин i функцiї грошей як платiжного засобу приводить до появи кредитних грошей. Кредит, що надається одним капiталiстом iншому, породжує борговi зобов'язання - векселi. Цi борговi зобов'язання, беручи участь в торговому оборотi, переходячи з рук в руки до настання термiну платежу, виконують, по сутi, роль грошей. Проте обiг векселiв обмежений, оскiльки вони мають гарантiю лише приватної особи. Зважаючи на це виникає необхiднiсть в мiцнiшiй гарантiї, що зумовлює появу банкнот. Банкнота є векселем, що видається банком замiсть векселя приватної особи. Разом з банкнотами в оборотi бере участь i iнший вид кредитних знарядь обiгу - чеки. Чек є наказом банку, виписаний власником внеску, про видачу з свого рахунку грошей особi, вказанiй в чековi. Чеки мають короткий термiн обiгу. Розвиток кредитних вiдносин створює можливiсть погашати борги шляхом взаємних залiкiв боргових зобов'язань без залучення готiвки. знаками вартостi. Природi ж мiжнародного платiжного обороту вiдповiдає функцiонування грошей в їх натуральнiй формi, у формi злиткiв благородного металу. Свiтовими грошима є золото. або яке-небудь економiчне потрясiння приводить до порушення нормального ходу платежiв, виникає необхiднiсть в оплатi кожної товарної операцiї готiвкою. Тодi свiтовi грошi виконують роль загального купiвельного засобу. Рух грошей з однiєї країни в iншу має мiсце i в тому випадку, якщо капiталiсти переводять частину своїх капiталiв в цiлях їх зберiгання за межу. В цьому випадку грошi функцiонують як “абсолютно суспiльна матерiалiзацiя багатства взагалi…”. Функцiонувати як свiтовi грошi може тiльки така валюта, яка вiльно перетворюється на золото, i лише тiєї країни, яка здатна виплачувати в золотi свої борги iншим країнам.[5, C. 51] 2. 1 Види грошей У окремих сферах грошового обороту i в рiзнi перiоди за певних умов застосовуються рiзнi види грошей. Як було сказано вище, розвиток обмiну, його iнтенсивнiсть зумовили видiлення грошей як загальний еквiвалент, матерiальної основи якого з'явилися дорогоцiннi метали i, перш за все золото. У XIXст. i на початку XXст. у оборотi достатньо широко застосовувалася готiвка у виглядi золотих монет (у Росiї пiсля грошової реформи 1895- 1897рр. до початку І свiтової вiйни були i п'ятикарбованцевi золотi монети вартiстю десять карбованцiв). Проте золотим грошам властивi чималi недолiки: -неможливiсть забезпечити потребу обороту золотими грошима, оскiльки потреби в грошах випереджають здобич золота.[16] У зв'язку з вищевикладеним i iншими причинами у всьому свiтi поступово перестали застосовувати золото як матерiал для виготовлення грошей. Стали широко застосовуватися паперовi грошi i кредитнi грошi (банкноти). При переходi вiд застосування повноцiнних грошей до грошових знакiв, перш за все з'явилися в оборотi розмiннi на золото кредитнi квитки. У всьому свiтi продовжувався процес перетворення грошових знакiв в самостiйний рiзновид грошей i разом з тим зменшувався їх зв'язок iз золотом. Так вiдбувся перехiд вiд застосування повноцiнних золотих грошей до грошових знакiв, виготовлених з паперу. До паперових грошейвiдносяться такi дензнаки, головною особливiстю яких є не те, що вони виготовленi на паперi, а то, що вони випускаються державою (як правило, казначейством) для покриття своїх витрат. Головним недолiком паперових грошей є те, що вони поступають в оборот без необхiдної ув'язки з потребами в грошових знаках. Надмiрний випуск веде за собою знецiнення грошей, зменшення їх купiвельної спроможностi. Кредитнi грошi (банкноти). Вони також виготовляються з паперу, але їх випуск в обiг виробляють звичайно банки при виконаннi кредитних операцiй, здiйснюваних у зв'язку з рiзними господарськими процесами. Тобто, випуск в обiг банкнот i їх вилучення з обороту вiдбуваються на основi кредитних операцiй, виконуваних у зв'язку з господарськими процесами, а не при здiйсненнi витрат i отримання доходiв державою. Головною особливiстю кредитних грошей є те, що їх випуск в обiг ув'язується з дiйсними потребами обороту. Це припускає здiйснення кредитних операцiй у зв'язку з реальними процесами виробництва i реалiзацiї продукцiї. Позика видається пiд забезпечення, яким служать певнi види запасiв, а погашення позик вiдбувається при зниженнi залишкiв цiнностей. Так досягається ув'язка об'єму платiжних засобiв, що надаються позичальникам, з дiйсною потребою обороту в грошах. Така особливiсть є найважливiшою перевагою кредитних грошей. Якщо вiдбувається порушення зв'язку з потребами обороту, кредитнi грошi втрачають свої переваги i перетворюються на паперовi грошовi знаки. Це пiдтверджується сучасним досвiдом грошового обiгу в Росiї, де в обiг емiтуються банкноти. людям запас металу утворить свiтовий запас грошей. Не має значення, у якiй формi перебуває весь цей металевий фонд. Якщо грiшми є залiзо, то грiшми є все залiзо, незалежно вiд того, чи iснує воно у формi брускiв або втiлено в деталях складних механiзмiв . Золото використовувалося як грошi у виглядi самородкiв, золотого пiску й навiть у виглядi ювелiрних прикрас. Не повинне викликати подиву, що золото або iншi грошi можуть торгуватися, перебуваючи в самих рiзних формах, оскiльки єдиною важливою характеристикою є їхня вага.[15. C 541] Треба, однак, визнати, що однi форми часто бiльше зручнi, чим iншi. Протягом столiть для обслуговування дрiбних повсякденних угод золото й срiбло використалося у формi монет, а для великих угод - у виглядi бiльших брускiв. З iншого золота виготовлялися ювелiрнi прикраси й iншi коштовностi. Будь-яке перетворення металу з однiєї форми в iншу вимагає витрат часу, зусиль й iнших ресурсiв. Виконання цiєї роботи - такий же бiзнес, як i будь-який iншої. Цiни на цi послуги будуть установлюватися так само, як звичайно. Багато хто згоднi з тим, що виготовлення ювелiрами прикрас iз самородного золота законно. Але люди часто заперечують застосовнiсть цього принципу до виготовлення монет. Однак на вiльному ринку карбiвка монет представляє iз себе по сутi справи такий же бiзнес, як i будь-який iншої. У часи золотого стандарту багато монет вважалися в деякому змiстi бiльше «дiйсними» грiшми, чим простi, не викарбуванi золотi «злитки» (у формi брускiв, болванок або в будь-який iншiй). Дiйсно, монети мiстили в собi премiю в порiвняннi зi злитком, але причина була не в якихось мiстичних властивостях монет. Просто виготовити монети зi злитка коштує дорожче, нiж переплавити монети в злиток. Внаслiдок цiєї рiзницi на ринку монети цiнувалися вище (на наш погляд, це порозумiвається додатковою цiннiстю монет, премiєю, пов'язаної з економiєю на зважуваннi й посвiдченнi проби, а вже ця додаткова цiннiсть робить економiчно виправданої вiдповiдної витрати).[4] 1. повинен вироблятися не для власного споживання, а для продажу; 2. повинен задовольняти певнi потреби, тобто, мати кориснiсть; причому товар повинен бути корисним для покупця, що знаходить своє пiдтвердження у фактi купiвлi-продажу; за допомогою купiвлi-продажу. або його неможливо купити або продати - тодi цей продукт товаром не є. племенами. На базi другого великого подiлу працi - вiддiлення ремесла вiд землеробства - вiдбулося товарне виробництво й регулярний обмiн мiж приватними власниками.[6] Адам Смит писав про це: "…Кожна розумна людина на будь-якому щаблi розвитку суспiльства пiсля появи подолу працi, повинен був так улаштувати свої справи (business), щоб постiйно мати деяка кiлькiсть такого товару, що, на його думку, нiхто не вiдмовиться взяти в обмiн на продукти свого промислу".[16, с. 340]. У результатi розвитку товарного обмiну iз всiх товарiв видiлився особливий товар, що володiв найбiльшою здатнiстю до збуту - грошi, що роздiлили процес взаємного обмiну товарiв (Т-Т) на два рiзночасне здiйснюваних процесу: продажу (Т-Д) i придбання (Д-Т), що дозволило перебороти iндивiдуальнi, кiлькiснi, тимчасовi й просторовi границi, властивому бартеру й тим самим iстотно скоротити транзакцiйнi витрати обмiну. [ 9, C. 586] 2. 3 Проблема «правильної кiлькостi» грошей Тепер ми можемо повернутися до питання: iз чого складається сукупна пропозицiя грошей у суспiльствi i як ця пропозицiя використовується? Зокрема, ми можемо задатися вiчним питанням: скiльки грошей «нам треба»? Чи варто регулювати пропозицiю грошей вiдповiдно до якихсь «критерiїв», або в рiшеннi цього завдання можна покластися на вiльний ринок? По-перше, у кожен даний момент часу сукупним запасом, або пропозицiєю грошей у суспiльствi часу є загальна вага iснуючого грошового матерiалу. На даному етапi викладу припустимо, що в ролi грошей у ходi конкуренцiї на вiльному ринку затвердився тiльки один товар. Припустимо далi, що цим товаром є золото (ми могли б у якостi взяти й срiбло, i навiть залiзо; але в дiйсностi не «ми», а ринок вибирає найбiльш пiдходящий товар для використання як грошi). Форма золота не має значення, крiм тих ситуацiй, коли витрати, пов'язанi з якимсь певним перетворенням золотого матерiалу, перевищують витрати на iнший вид впливу на нього (наприклад, коли витрати на карбування вище, нiж на їхнє переплавлення). У цьому випадку в якостi розрахункової грошової одиницi ринком буде обрана одна з форм золотого матерiалу. Використання iнших форм буде супроводжуватися премiєю або знижкою, залежно вiд обумовлених ринком вiдносних витрат на їхнє виробництво. [9]Змiна сукупного запасу золота будуть визначати тi ж причини, якi визначають змiна запасу будь-яких iнших товарiв. Запас золота, сукупний золотий фонд буде збiльшуватися слiдом за ростом золотодобування й зменшуватися в мiру зношування металу, у процесi його використання в промисловостi й внаслiдок iнших видiв негрошового споживання. Оскiльки ринок вибере на роль грошей товар тривалого користування й оскiльки грошi не споживаються з такою же iнтенсивнiстю, що iншi товари, а використаються як засiб обмiну, частка нового щорiчного виробництва в сукупному накопиченому запасi буде досить незначною. Тому змiни в сукупному запасi золота будуть вiдбуватися дуже повiльно. Яким же «повинне» бути пропозицiя грошей? Для вiдповiдi на це питання пропонувалися самi рiзнi критерiї. Говорили, що «обсяг грошей повинен мiнятися вiдповiдно до змiни чисельностi населення», що динамiка грошової пропозицiї повинна випливати «за обсягом торгiвлi», «за кiлькiстю зроблених товарiв» (часто затверджується, що останнє потрiбно для того, щоб забезпечувалася стабiльнiсть- загальний рiвень цiн, тощо. Деякi пропонували залишити рiшення на розсуд ринку.[ 11, C. 225]. Грошi вiдрiзняються вiд iнших товарiв однiєю iстотною особливiстю. І усвiдомлення цiєї вiдмiнностi дає ключ до розумiння грошових питань. Збiльшення пропозицiї будь-якого iншого товару приносить суспiльну користь, викликаючи часом загальну радiсть. Бiльша кiлькiсть споживчих товарiв означає бiльше високий рiвень життя людей; збiльшення кiлькостi капiтальних товарiв означає збереження й пiдвищення рiвня життя в майбутньому. Вiдкриття нових родючих земель або запасiв коштовних природних ресурсiв також обiцяють пiдвищити рiвень життя в сьогоденнi або в майбутньому. А що можна сказати про грошi? Чи означає додавання грошей до iснуючого сукупного запасу поява якихось вигiд для всiх? Споживчi товари витрачаються в процесi споживання; капiтальнi товари й природнi ресурси витрачаються в процесi виробництва споживчих товарiв. Але в цьому змiстi грошi не витрачаються, адже їхня функцiя – служити посередником у процесi обмiнiв. Вони покликанi сприяти найшвидшому перемiщенню товарiв i послуг вiд однiєї людини до iншої. Цi обмiни виробляються людьми, що приймають рiшення на пiдставi грошових цiн. Якщо, примiром, 1 телевiзор обмiнюється на 3 унцiї золота, ми говоримо, що 3 унцiї золота є цiна телевiзора. У будь-який момент часу всi товари в економiцi мiняються на золото в певних спiввiдношеннях, або, що теж саме, продаються за певними цiнами. Як ми говорили ранiше, грошi, або золото, служать загальним знаменником всiх цiн. А що ж самi грошi? Є чи «цiна» у них? Тому що цiна є просто мiнове вiдношення, те зрозумiло, що вона є й у грошей. Але у випадку грошей «цiна» є набiр нескiнченного числа мiнових вiдносин всiх товарiв, що є присутнiм на ринку. Припустимо, що телевiзор коштує 3 унцiї золота, автомобiль – 60 унцiй, батон хлiба – 1/100 унцiї, одна година юридичних консультацiй мiстера Джонса — 1 унцiю. Тодi «цiною грошей» буде нескiнченний набiральтернативних обмiнних спiввiдношень. Цiна грошей - це «купiвельна спроможнiсть» грошової одиницi, у цьому випадку - однiєї унцiї золота. Вона говорить нам про те, чтo можна купити в обмiн на цю унцiю, точно так само, як грошова цiна телевiзора говорить нам, скiльки грошей можна одержати в обмiн на телевiзор. Що визначає цiну грошей? Те ж, що визначає всi цiни на ринку - старий, але вiрний закон попиту та пропозицiї.[10, С. 126] Всiм вiдомо, що якщо пропозицiя збiльшиться, то й цiна впаде. Ми знаємо також, що якщо виросте купiвельний попит на товари, те їхня цiна зросте. Абсолютно те ж саме вiрно й вiдносно грошей. Збiльшення пропозицiї грошей буде знижувати їх «цiну»; збiльшення попиту на грошi її пiдвищить. Але що являє собою «попит на грошi»? Ми знаємо, що означає «попит» на товари, це - та кiлькiсть товарiв, на покупку яких споживачi готовi витратити грошi, плюс тi товари, якi постачальники притримують не направляючи в продаж. Те ж саме ставиться й до грошей. «Попит на грошi» означає рiзнi товари, пропонованi в обмiн на грошi, плюс готiвка, якi не витрачаються протягом деякого перiоду часу. В обох випадках термiн «пропозицiя» може ставитися до сукупного запасу товару на ринку. Далi, що вiдбудеться, якщо пропозицiя на золото збiльшиться, а попит на грошi залишиться незмiнним? У цьому випадку впаде «цiна грошей». Іншими словами, купiвельна спроможнiсть грошової одиницi впаде для всього списку товарiв. Унцiя золота тепер буде коштувати менше, нiж 100 батонiв хлiба, 1/3 телевiзора й т. д. І навпаки, якщо пропозицiя грошей знизиться, то купiвельна спроможнiсть унцiї золота зросте. Якi наслiдки змiни пропозицiї грошей? Скориставшись уявним експериментом фiлософа Давида Юма (який, до речi, був одним з перших економiстiв), задамо собi питання: що вiдбудеться, якщо добра фея непомiтно пiдкладе грошi (у нашому випадку – золото) у нашi кишенi, гаманцi й банкiвськi сховища, подвоївши якимсь чарiвним образом загальний запас грошей. Чи станемо ми у два рази богаче? Очевидно, немає. Багатше нас робить достаток товарiв. Воно обмежується рiдкiстю ресурсiв, а саме, землi, працi й капiталу. Множення кiлькостi монет саме по собiвiдчути цiни виростуть тiєю самою мiрою, тобто приблизно у два рази. Ця оцiнка дуже приблизна, але що можна затверджувати iз упевненiстю, так це те, що цiни будуть рости доти, поки не буде вдоволений попит, i поки грошi не перестануть конкурувати один з одним за незмiнним запас, що залишився, наявних товарiв.[ 5,C. 55]. не приносить нiякої суспiльної користi. Народ у цiлому не стає багатше. Якщо споживчi або капiтальнi товари вносять вклад у пiдвищення рiвня життя, то поява додаткових грошей тiльки пiдвищує цiни, тобто розбавляє їх власну купiвельну спроможнiсть. Розгадка цiєї головоломки полягає в тiм, що грошей кориснi тiльки втiй мерi, у якiй вони мають мiнову цiннiсть. Іншi товари володiють «реальною» застосовнiстю, вони використаються. Саме тому збiльшення їхньої пропозицiї задовольняє зрослi споживчi запити. Але у випадку грошей їхня єдина кориснiсть складається в їхнiй здатностi брати участь у планованих обмiнах. Їхня кориснiсть полягає в їхнiй мiновiй цiнностi, у їх «купiвельнiй спроможностi». Сформульований нами вище закон, вiдповiдно до якого збiльшення грошей не приносить суспiльної користi, випливає з унiкальностi способу їхнього застосування - служити засобом обмiну. Отже, збiльшення пропозицiї грошей лише знижує ефективнiсть кожної унцiї золота. З iншого боку, зменшення пропозицiї грошей пiдвищує здатнiсть кожної унцiї золота виконувати свою функцiю. Ми приходимо до разючого висновку: величина пропозицiї грошей не маєзначення. Любий обсяг грошової пропозицiї буде дiяти так само, як i будь-який iншої. Вiльний ринок просто адаптується, змiнивши купiвельну спроможнiсть або ефективнiсть золотої грошової одиницi. Немає нiяких пiдстав втручатися в дiю ринку з метою змiнити певне їм пропозицiя грошей.[17]Тут прихильник державного регулювання грошей може заперечити: «Добре, нехай збiльшення пропозицiї грошей безглуздо. Але чи не є тодi марною розтратою ресурсiв i видобуток золота? І чи не треба державi зберiгати пропозицiя грошей на постiйному рiвнi, заборонивши золотодобування?» Цей аргумент здатний переконати тих, хто не має принципових заперечень проти втручання держави не у свої справи. Однак послiдовних захисникiв волi вiн не переконає. Це заперечення випустить iз уваги одну важливу деталь: золото є не тiльки грiшми, але й товаром. Збiльшення пропозицiї золота може не приносити грошової користi, але це збiльшення має й «не грошове» наслiдок, а саме воно збiльшує пропозицiю золота, використовувана в споживаннi (прикрасах, стоматологiї й т. д.) i виробництвi (у багатьох галузях промисловостi). Тому золотодобування зовсiм не є для суспiльства розтратою або втратами. Таким чином, ми дiйдемо висновку, що, як i для будь-яких iнших товарiв, установлення обсягу пропозицiї грошей найкраще надати вiльному ринку. Крiм загальних етичних й економiчних переваг волi в порiвняннi iз примусом, нiяке встановлене в приказному порядку кiлькiсть грошей не буде дiяти краще в порiвняннi з будь-яким iншим. Вiльний ринок установить виробництво золота на рiвнi, що вiдповiдає його вiдносної (у порiвняннi з усiма iншими виробленими товарами) здатностi задовольняти потреби споживачiв . Об’єктом регулювання в кожнiй країнi виступає валюта, її рух i самi валютнi вiдносини. Але це регулювання найбiльш сфокусоване, як правило, на забезпеченнi курсоутворення i на вiдповiдному регулюваннi курсу нацiональної валюти. Суб’єктами регулювання виступають державнi органи, якi на це уповноваженi вiдповiдно до чинного законодавства країни. Це частiше центральний банк, комерцiйнi банки, Мiнiстерство фiнансiв та iншi спецiальнi установи, яким держава надає ту чи iншу частку функцiй для здiйснення валютного регулювання.[6] У нашiй країнi, як в країнi з ринковою економiкою , головним суб’єктом , який здiйснює регулювання кiлькостi грошей виступає центральний банк – Нацiональний банк України. У процесi здiйснення регулювання , особливо в тiй його частинi, яка здiйснює контроль, суб’єктами виступають Мiнiстерство фiнансiв України, Державна податкова адмiнiстрацiя, Державна митна служба України.[ 1] Для становлення й розвитку ринкових вiдносин занадто важливо створення i розвиток незалежної банкiвської системи, i на шляху цього напрямку в Українi є певнi успiхи. Створено законодавчу базу для функцiонування банкiвської системи, прийнято спецiальний закон про Нацiональний банк України, створено досить розвинену мережу комерцiйних банкiв i їх фiлiй та iнше. Зв'язок грошей з цiнами властивий їх ролi засобу обмiну i одиницi рахунку. Звiдси витiкає, що кiлькiсть грошей тiсно пов'язана з рiвнем цiн, що розумiли столiттями. Менш очевидно, але не менш реально, вплив кiлькостi грошей на використовування ресурсiв для виробництва товарiв i послуг. «Оборот» грошей в ринковiй економiцi вiдбувається по двох напрямах. Виробники товарiв i послуг платять постачальникам ресурсiв, необхiдних для виробництва. Такi платежi включають заробiтну платню, дарування, вiдсотки, орендну платню i дивiденди. Таким чином, платежi за виробничi чинники - один напрям грошових потокiв в економiцi. Інше направленiсть- це потiк платежiв виробникам при придбаннi товарiв i послуг. Цi виручки виробникiв є джерелом засобiв платежiв за виробничi чинники для виробництва додаткових товарiв i послуг, i т. д. Такий «круговий потiк» грошових надходжень i платежiв формує сукупний потiк грошових доходiв в економiцi.[9] центральних органiв влади для вирiшення конкретних проблем i досягнення поставлених цiлей, тобто в кожнiй країнi розробляється i реалiзується певна кредитно-грошова полiтика, за здiйснення якої вiдповiдає саме головний банк країни. знайшов вiдображення в цiлому свiтовий досвiд , накопичений у сферi розробки банкiвського законодавства. Вiдповiдно до Конституцiї України НБУ не включений в систему виконавчої влади на чолi з Кабiнетом Мiнiстрiв України, вiд пiдзвiтний тiльки Верховнiй Радi України, голова правлiння НБУ призначається на чотири роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом України. Прийняття спецiальних законiв про Нацiональний банк України наближає НБУ до такого стану , який вимагає ринкова економiка i процес її розвитку. Подальший розвиток ринкових вiдносин у нашiй державi вимагає посилення рiвня незалежностi НБУ, яка полягає в тому , щоб у рамках прийнятої Верховною Радою економiчної i фiнансової доктрини, зафiксованої у вiдповiдних законодавчих актах, Нацiональний банк самостiйно розробляв i використовував вiдповiднi фiнансовi iнструменти.[7] Висновок Закiнчуючи цю роботу ми бачимо, що грошi є одним iз найдавнiших i найважливiших iнструментiв регулювання товарних вiдносин в суспiльствi. Грошi – це багатофункцiональна економiчна форма, за допомогою якої здiйснюється облiк вартостi, обмiн, платежi, накопичення вартостi. Грошi в сучасних умовах вiдiграють надзвичайно велику роль в органiзацiї усього суспiльного виробництва. Без грошей не можна уявити собi обмiн товарiв. Так, вiн можливий врештi-решт i у виглядi обмiну товарiв на товари (бартер), але як ми дослiдили, це дуже примiтивна форма обмiну вже несумiсна з сучасним виробництвом i його ефективнiй органiзацiї. Припустимо, що можливо обiйтися без грошей, перейшовши на простий товарообмiн, хоч i в цьому випадку грошi не зникнуть. Один з товарiв виконуватиме роль грошей, роль загального еквiваленту. Грошi – це важливий елемент органiзацiї суспiльного виробництва. Для того щоб розпочати виробництво, здiйснити його модернiзацiю, розширення та iнше, необхiдно спочатку накопичити певну кiлькiсть вартостi як такої, а її носiєм в сучасному виробництвi саме i є грошi. Взагалi роль грошей у суспiльному виробництвi настiльки велика, що за станом грошового обiгу в країнi можна робити висновки про фiнансовий стан країни i про тi чи iншi напрямки розвитку її виробництва. Грошi вiдiграють вирiшальне значення як механiзм в вирiшеннi багатьох соцiальних проблем сучасного суспiльства. Наприклад, надання допомоги, виплати компенсацiй, дотацiй та iнше щодо певних категорiй населення країни. Здiйснити такi заходи без грошей практично неможливо. Особливого значення грошi i сфера їх обiгу набувають у сучасних умовах органiзацiї державного регулювання економiкою. Найбiльш прогресивною формою органiзацiї позитивного втручання держави в суспiльне вiдтворення є втручання через грошi. Не менш важливе значення грошi мають i в умовах перехiдної економiки. Саме тому в Українi на сучасному етапi її розвитку так багато уваги придiляється грошам, грошовому обiгу й усiм тим процесам, що пов’язанi з грошовим середовищем, бо як показує досвiд рiзних країн , якi успiшно долають або вже подолали перехiдний перiод у своєму розвитку, саме грошi є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного i прискореного розвитку ринкових вiдносин. Грошово-кредитним вiдносинам у ринковiй економiцi вiдведено надзвичайно важливу роль. Будь яке їх порушення призводить до небажаних наслiдкiв у суспiльному виробництвi. Саме тому в сучасних ринкових системах цi вiдносини перебувають пiд постiйним контролем держави, що реалiзується в її грошово-кредитнiй полiтицi. Розвиток суспiльного виробництва в сучасних умовах уже не може бути незалежним вiд тих тенденцiй у розвитку свiтового господарства, якi мають мiсце. А це ставить країну перед певним вибором i перетворює полiтичнi чинники у важливий фактор формування й реалiзацiї грошово-кредитної полiтики. Прикладом цього може бути Україна. Не бажаючи бути осторонь потужного процесу iнтернацiоналiзацiї свiтового господарства, i ставлячи за конкретну мету вступ до Свiтової органiзацiї торгiвлi, нажа держава мусить проводити таку грошово-кредитну полiтику, яка б давала можливiсть мати адекватну сучасним вимогам систему грошових i кредитних вiдносин. Список використаної лiтератури 1. Конституцiя України. 3. Закон України «Про Нацiональний банк України». 6. Економiчна теорiя: Допомога для преподават., аспiрантiв i стажерiв/ Н. И. Базильов, С. П. Гурко, М. Н. Базильова i др.; Пiд ред. Н. И. Базильова, С. П. Гурко. - 2-е видавництво, стереотип. - Мн.: Інтерпрессервiс; Екоперспектiва, 2002. - 637 з. 7. « Курс економiчної теорiї» пiд редакцiєю проф. Чапурiна М. Н., проф. Кисельов Е. А. - Кiров, «АСА»,1997 р. 9. Полiтична економiя. Т. 1. Докапiталiстичнi способи виробництва. Загальнi закономiрностi розвитку капiталiзму. Видавництво 3-е, дополн. М., “Думка”, 1973. 680с. (Висш. парт. школа при ЦК КПРС. Кафедра полiтекономiї). 10. Полiтична економiя. Капiталiстичний спосiб виробництва. Пiдручник для вузiв. Гл. ред. академiк А. М. Рум'янцiв. М. Полiтiздат, 1973г., 623с. 12. Кемпбелл Р. Макконнелл Стенлi Л. Брю «Экономикс»- Бiшкек : Туран, 1996 р. 13. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Економiкс: Принципи, проблеми i полiтика. У 2 т.: Пер. з англ. 11видання, 14. МарксК. i Енгельс Ф. Соч. Т. 23, Гл. 3., «Капiтал», в т. 1, - Москва: Полiтiздат, 1960. - 906 с. 15. Пол А. Самуельсон, Вiльям Д. Нордхаус. Економiка: Пер. з англ. - М.: “БІНОМ”, “Лабораторiя Базових Знань”, 1997. - 800с.:ил. 16. Смiт А. Добробут нацiй. Дослiдження про природу та причини добробуту нацiй/ Пер. з англ.. О. Васильєва, М. Межевiкiна, А. Малiйський. - К.: ЗАТ «Вiпол», 2000. – К. 1, розд. 4. - 594 с. 17. Friedman, Milton, “ А Program for Monetary Stability” ( New York: Fordham Univtrsity Press, 1960) 18. Galbraith, John Kenneth “ Money: Whence It Came, Where It Went ( Boston: Houghton, Miffin, 1975). 19. - http;//www.yur.ruТ. 1. Словник економiчних термiнiв Банкнота - банкiвськi бiлети, грошi, що забезпечуються реальними товарно-матерiальними цiнностями. Валюта - 1. Грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни. 2. Тип грошової системи, що дiє в данiй країнi. Грошi – металевi i паперовi знаки, що є мiрою вартостi при купiвлi i продажу товарiв та послуг. Монета-Металевий грошовий знак; мiдяк, срiбняк. Металевi грошi Ринок грошей – це частинна Фiнансового ринку, де здiйснюються коротко строковi фiнансовi операцiї. Трансакцiя – це теорiя , означає угоду що супроводжується взаємними поступками тобто цей термiн розшифровується як грошi якi, якi не приносять доходу i визначаються тiльки для поточних органiзацiй, тобто для купiвлi товарiв та на оплату послуг. Функцiї грошей – у процесi реалiзацiй своїй сутностi як загального еквiвалента грошi виконують певнi функцiй.