Державний кредит

Державний кредит Державний кредит - складова фiнансової системи держави. Інститут державного кредиту є iнститутом особливої частини фiнансового права, на який поширюють свою дiю норми Загальної частини. Йдеться про методи правового регулювання, характернi також для вiдносин у сферi державного та мунiципального кредиту, особливостi фiнансово-правових норм, статус суб'єктiв фiнансових вiдносин, що виникають у сферi залучення коштiв шляхом оформлення зовнiшнiх або внутрiшнiх позик та повернення таких коштiв. Як i в будь-якiй iншiй сферi фiнансової дiяльностi, у сферi державного кредиту актуальним є питання органiзацiї i проведення фiнансового контролю, роль якого є визначальною у цiй сферi, оскiльки йдеться про необхiднiсть обов'язкового повернення залучених коштiв та сплату процентiв за придбаним кредитом. Державний кредит як метод мобiлiзацiї державою додаткових грошових коштiв - явище складне й неординарне. Цей процес супроводжується певним ризиком як на стадiї виникнення даного виду правовiдносин (тобто чи зацiкавляться кредитори можливiстю вкласти свої грошi в державнi цiннi папери), так i з точки зору доцiльностi використання запозичених коштiв та можливостi їх повернути, сплативши передбачену винагороду. Йдеться про наслiдки, адже показником ефективностi таких операцiй є державний борг. дають нових прибуткiв i повиннi погашатися. Власне характернi ознаки добровiльностi, термiновостi, платностi i повороткостi вiдмежовують кошти, акумульованi шляхом державного кредиту, вiд доходiв держави. постiйних доходiв, оскiльки пов'язанi з певними видатками: вiдшкодуванням вартостi державного цiнного папера; виплатою процентiв за державними позиками тощо. Отже, одержанi державою суми державних позик згодом тягнуть за собою видатки з державного бюджету на погашення державного боргу. Як i iншi сфери фiнансової дiяльностi держави, вiдносини у галузi зовнiшнiх та внутрiшнiх запозичень є предметом постiйного контролю з боку уповноважених фiнансових органiв та органiв загальної компетенцiї. статей державного бюджету. Проте, з власного досвiду i досвiду зарубiжних країн вiдомо, що найкраще запозиченi кошти спрямовувати до виробничої сфери. Залежно вiд того, якi галузi народного господарства фiнансуватимуться за рахунок цих коштiв, визначаються термiни, на якi можна їх вкладати, з тим щоб сплата процентiв здiйснювалася за рахунок одержаних доходiв вiд проiнвестованих галузей. Принцип цiльового використання позичених коштiв є виправданим на будь-якому рiвнi чи за будь-якої форми кредитування: банкiвський кредит, державне кредитування, кредити, наданi мiжнародними фiнансово-кредитними установами тощо. Водночас використання позик на погашення заборгованостi з заробiтної плати, погашення ранiше випущених позик тощо не вирiшує проблему в глобальному розумiннi, а лише збiльшує незабезпечений борг. В умовах перебудови економiки слiд налагоджувати, розширювати, за потреби перебудовувати нацiональне виробництво, з тим щоб створювати робочi мiсця, конкурентоспроможну нацiональну продукцiю, оживляти мiжнароднi економiчнi зв'язки тощо. Державний кредит дiстає своє вiдображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед зовнiшнiми та внутрiшнiми позичальниками. Зрозумiло, що державний борг, як i будь-яка iнша категорiя фiнансового права, є водночас предметом дослiдження фiнансової науки, економiки тощо, тобто має складну природу. Державний борг - це загальний розмiр, накопиченої заборгованостi уряду власникам державних цiнних паперiв, який дорiвнює сумi минулих бюджетних дефiцитiв за вирахуванням бюджетних надлишкiв. Державний борг складається з внутрiшнього та зовнiшнього боргу держави. Вiдповiдно до ст. 12 Бюджетного кодексу України класифiкацiя боргу систематизує iнформацiю про всi борговi зобов'язання держави, Автономної Республiки Крим, мiсцевого самоврядування. Борг класифiкується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Бюджетне законодавство встановлює також вимоги щодо граничного обсягу боргу. Зокрема, граничний обсяг внутрiшнього та зовнiшнього державного боргу, боргу Автономної Республiки Крим чи мiсцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантiй встановлюються на кожний бюджетний перiод згiдно з Законом про Державний бюджет України чи рiшенням про мiсцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу має не перевищувати 60% фактичного рiчного обсягу валового внутрiшнього продукту України. У разi перевищення зазначеної граничної величини Кабiнет Мiнiстрiв України зобов'язаний вжити заходiв для приведення цiєї величини у вiдповiднiсть з встановленими законодавством вимогами. Внутрiшнiй державний борг - заборгованiсть держави домогосподарствам i фiрмам даної країни, якi володiють цiнними паперами, випущеними її урядом. Внутрiшнiй борг України умовно можна подiлити на борговi зобов'язання двох видiв: ринковi, що iснують у формi державних емiсiйних цiнних паперiв, та неринковi, що виникли за пiдсумками виконання державного бюджету, iншi позики та зобов'язання. До нього належить також заборгованiсть, що утворилася в результатi компенсацiї гарантованих заощаджень громадян чи iнших державних боргових сертифiкатiв Радянського Союзу, розмiщених свого часу серед населення. В Українi виник специфiчний державний борг перед населенням через несвоєчасну виплату заробiтної плати, пенсiй, стипендiй, iншi соцiальнi програми та виплати. Вiдповiдно до законiв України "Про державний внутрiшнiй борг України", "Про структуру державного внутрiшнього боргу України за станом на 1 сiчня 1996 р. i граничний розмiр державного внутрiшнього боргу України на 1996 та 1997 роки", постанови Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифiкацiї" * державний внутрiшнiй борг має свою структуру, в якiй вiдображається заборгованiсть Уряду України. 1. Заборгованiсть перед юридичними особами: сума заборгованостi за внутрiшнiми позиками. 2. Заборгованiсть перед банкiвськими установами, у тому числi: позиками та зобов'язаннями; д) за компенсацiйними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху; е) за залишками вкладiв населення, централiзованими колишнiм Ощадним банком СРСР, та компенсацiями за ними; є) заборгованiсть перед iншими банками. 3. Заборгованiсть сiльськогосподарських пiдприємств за довгостроковими та короткостроковими позикам, вiднесена на державний борг. 4. За сумами, спрямованими на iндексацiю оборотних коштiв державних пiдприємств i органiзацiй. 6. Заборгованiсть перед фiзичними особами за цiнними паперами та компенсацiями за ними. Слiд зазначити, що структура державного боргу згiдно iз Законом України "Про державний внутрiшнiй борг України" повинна визначатися щорiчно Верховною Радою України водночас iз затвердженням Державного бюджету України на наступний рiк. сукупного державного боргу вiдноситься на зовнiшнiй борг, переважна частина державного боргу припадає на вiтчизняних iнвесторiв. Основними причинами створення i збiльшення державного боргу є: збiльшення державних видаткiв без вiдповiдного зростання державних доходiв; циклiчнi спади й автоматичнi стабiлiзатори економiки; скорочення податкiв з метою стимулювання економiки без вiдповiдного коригування (зменшення) державних витрат; вплив полiтичних бiзнес-циклiв - надмiрне збiльшення видаткiв напередоднi виборiв для завоювання популярностi виборцiв та збереження влади. Існує позитивний взаємозв'язок мiж розмiрами бюджетного дефiциту i державного боргу. Бюджетний дефiцит збiльшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування i тим самим збiльшує бюджетний дефiцит. На обсягу бюджетного дефiциту вiдображаються всi змiни у величинi державного боргу, в тому числi зумовленi впливом iнфляцiї. Тому важливо, щоб державна заборгованiсть вимiрювалася у реальних, а не лише в номiнальних величинах.