Грошова система Росiйської iмперiї на теренах України у XVIII-XIX столiттi
Мiнiстерство транспорту та зв`язку України
Державний Економiко-Технологiчний Унiверситет Транспорту
Курсова робота
з дисциплiни „ Грошовий облiк”
на тему : „ Грошова система Росiйської iмперiї на теренах України у XVIII-XIX столiттi ”
Київ 2009
Змiс
т
Вступ
Структура монетного господарства України як складової Росiйської Імперiї
Паперовi грошi на українських землях
Висновки
Список використаної лiтератури
Вступ
Габсбургiв.
Українськi землi, що перебували у складi Росiйської iмперiї, цiлковито пiдпадали пiд царську владу. Внаслiдок цього українцi були цiлковито позбавленнi будь-якої можливостi самостiйно творити свою долю. Це поширювалося на всi сфери господарського життя i, зокрема, на фiнансово-кредитнi вiдносини. Монопольним правом на регулювання фiнансових потокiв на територiї всiєї новоствореної держави володiв царський уряд на чолi з самодержавцем. Тому будь-яка економiчна реформа, що здiйснювалася росiйським урядом, беспосередньо поширювалася на ту частину українських земель, що перебувала у складi Росiйської iмперiї. Така ситуацiя тривала до першої свiтової вiйни.
Структура монетного господарства України як складової Росiйської Імперiї
Наприкiнцi XVIII столiття грошова система, що склалася пiсля грошової реформи Петра I (введення десяткової монетної системи), поширилася на всiй Лiвобережнiй Українi. В обiгу почали з’являтися росiйськi мiднi, срiбнi й золотi монети, якi поступово витрутили польськi i татарськi.
Першi спроби реформування грошової системи, якi безпосередньо вiдобразилися на грошовому обiгу на українських землях, були здiйсненнi Катериною II (1762-1796 рр.). Вона поповнила грошовой обiг першими паперовими грошима- асигнацiями (1769 р.), а це сприяло надходженню до монетної системи додаткової кiлькостi мiдних монет великої ваги для покриття випущених паперових грошей. Асигнацiї розмiнювалися на мiдь в асигнацiйних банках в Пiтербурзi та Москвi.
Особливою популярнiстю тодi користувалися нiдерландськi золотi монети. Росiйський уряд протягом бiльш як 100 рокiв карбував iмiтацiї голандських дукатiв. Цi монети викарбовувалися для закордотнних платежiв, ними також виплачували жалування вiйськам у Середнiй Азiї, на Кавказi, у Царствi Польському. Карбували дукати спершу з 1768р. По 1806р., а потiм знову по десятирiчнiй перервi. У 1868р. Карбування дукатiв припинилося.
У 1787р. пiд час оглядин Катериною II завойованих земель за наказом князя Потьомкiна-Тавричеського було викарбувано срiбнi монети номiналом 2,5,10 i 20 копiйок. На аверсi був зображений вензель Катерини II, текст „Царица Херсонеса Таврического” i дата-1787р., а на реверсi- цифри номiналу, пiд якими мiстилися лiтери „Т. М”, що означало „Таврическая монета”. На них було поставлено крапочки, кiлькiсть яких допомагала з’ясувати неписьменним їхню вартiсть. Але цi грошi в обiг не потрапили.
На аверсi срiбних монет було зображено вензель Павла I в одну лiтеру у формi хреста з коронами i вмiщено текст „Монета. Цена рубль”. Внизу зазначалася дата випуску. На реверсi був зображений картуш iз девiзом, лiтери „О. М.”, що означали iнiцiали мiнцмейстера Осипа Мейджера i лiтери „М. Б”- монета банкiвська. На срiбних 5 i 10 копiйках мiстився вензель Павла I в одну лiтеру „П I” з короною, а на зворотi номiнал i дата, пiд якою були зображенi двi пари лiтер: „С. П.”- Санкт-Петербурзький монетний двiр i „О. М.”- Осип Мейджер.
рубль” i дата. На зворотньому боцi мiстився текст „Государственная Российская монета рубль”, а внизу- лiтери „СПБ”, що позначали монетарню Санкт-Петербурга. Вiд 1812 року на монетах почали вказувати ще й вагу. У 1810р. почалося карбування мiдних монет. Карбували їх номiнальною вартiстю 1/4; 1/2; 1; 2 i 5 копiйок.
Пiд час правлiння Олександра I в Росiї, починаючи з 1815., карбували монети для Польського королiвства. У першi роки було випущено 1; 5; 3; 10 грошiв i 2; 5 золотих. У 1821р. з’явилася золота монета 10 злотих. 1 i 3 грошi карбувалися з мiдi, 5 i 10 грошiв, а також 1; 2; 5; 10 злотих – iз срiбла, а 25 i 50 злотих- iз золота. Нпписи на монетах було зроблено польською мовою. На лицевiм боцi мiстився портрет Олександра I, а на зворотнiм- герб Росiї та вартiсть номiналу, внизу - текст” Зi срiбла (або мiдi) мiсцевої”, тобто польської. Карбували їх до 1841р. з деякими змiнами у зображеннi, але завжди з портретами Олександра I. Згодом для зручної лiчби написи на монетах почали робити двома мовами: росiйською та польською. Хоча цi монети випускали для Польщi, вони всеж таки потрапляли до україни i використовувались як платiжний засiб. Були вони таких номiналiв: у срiблi- 15коп=1 злотому, 20коп= 40 грошам, 25коп=50 грошам, 30коп= 2 злотим, 3/4 рубля= 5 злотим , 1руб. 50коп= 10 злотим. На лицевому боцi був зображений герб Росiї, а на зворотньому- вартiсть i дата випуску. Карбували їх до 1850р.
Пiсля смертi Олександра I у 1825р. викарбували срiбний костантинiвський рубль- найрiдкiснiшу i найвiдомiшу монетi Росiйської iмперiї. На аверсi монети зображено чоловiчий профiль, пiд ним дата- „1825”, навколо напис- „Б. М Константинъ I имп. И сам. всеросс.”, що означає: „Божою милiстю Константин I iмператор i самодержавець всеросiйський”. На реверсi- державний герб Росiйської iмперiї- двоголовий орел iз регалiями в обрамленнi з лаврового вiнка. Пiд орлом три лiтери- С. П. Б. - знак Петербурзького монетного двору, де було викарбувано монету. По колу монети йшов напис: „Рубль. Чистого серебра 4 золотн. 21 доля”.
За царювання Миколи I (1825-1855рр.) в Росiйськiй iмперiї розпочалося карбування монет iї платини, адже у 30-40х роках XIX столiття ця держава була однiєю з найбiльших її постачальникiв на свiтовий ринок. Так, у 1828-1845 рр. Було випущенно в обiг платиновi монети вартiстю 3;6;12 рублiв. Розмiр їх був як у срiбних монет номiналами 50;25 копiйок i одного рубля, але вага була iншою i становила вiдповiдно 20;10;40 грам платини. На лицевiм боцi було зображено герб Росiї, а на зворотньому- напис „ 12 рублей на серебро. 1841”.
Наявнiсть у грошовому обiгу надмiрної кiлькостi паперових грошових знакiв, спричиненої частими емiсiями для покриття вiйськових витрат, призвела до значних iнфляцiйних процесiв, що спричинило розлад грошово-кредитної системи. Спроби проведення урядом дефляцiї практично не давали жодних резельтатiв. На часi стало здiйснення грошової реформи, яку й провiв мiнiстр фiнансiв Є. Ф. Канкрiн. Її основними завданнями були вiдкрита девальвацiя асигнацiйного рубля тьа введення срiбного монометалiзму.
Початком реформи стала реформа вiд 1 липня 1839р. пiд назвою „ Про влаштування грошової системи”. Згiдно з цим документом вiд 1 сiчня 1840р. головним платiжним засобрм ставав срiбний рубль iз вмiстом у 4 злотники 21 долю щирого срiбла. Всi угоди купiвлi-продажу мали укладатися тiльки у срiблi. Пiсля проведення грошової реформи цiкавi змiни сталися у монетнiй лiчбi в Росiйськiй iмперiї. Нова трьохкопiйкова монета, яка вiдповiдала старим 10 копiйкам, отримала назву „гривенний”. Нову копiйку в деяких мiсцевостях почали називати „алтин”. Нову двохкопiйкову монету, яка дорiвнювали 7 дореформленим копiйкам, називали „семишник(семитка, семак)”. В Українi теж зреагували на спiввiдношення нових i старих номiналiв. Нова денга- „денежка” (1/2 копiйки) стала називатися шагом, 3 копiйки- гривнею, а срiбна монета в 10 копiйок тимчасово стала сорокiвкою.
видаткiв царський уряд 1862р. вдався до емiсiї нових кредитних бiлетiв, якi можна було обмiняти на золото i срiбло. Отже можна говорити, що в Росiйськiй iмперiї тодi дiяла система монетних грошей у формi бiметалiзму, щоправда, лише до кiнця 1863р., оскiльки замiна паперових грошей на металевi в умовах дефiциту бюджету, погiршення торгiвельного балансу i зростаючих процентних витрат за зовнiшнiми i внутрiшнiми позиками призвела до значного вiдпливу золотих i срiбних монет за кордон.
Наприкiнцi XIX столiття розпочалися змiни у валютних вiдносинах мiж капiталiстичними країнами. Бiметалiзм був вилучений валютною системою золотого стандарту. Систему класичного монометалiзму запровадили такi країни, як Велика Британiя, Францiя, Нiмеччина. У Росiї в той час актуальним залишалося питання стабiлiзацiї рубля, адже для подальшого промислового розвитку потрiбна була тверда валюта. Багаторазовi спроби збiльшити купiвельну спроможнiсть рубля бажаних результатiв не дали. Уряд дiйшов висновку про необхiднiсть нової грошової реформи, метою якої була замiна iнфляцiйного грошового обiгу системою золотого монометалiзму. Інiцiатива встановлення металевого обiгу в Росiї на основi золотого стандарту належала трьом мiнiстрам фiнансiв: Н. Х. Бунге, І. А. Вишнеградському i С. Ю. Вiтте. Н. Х. Бунге здiйснив низку заходiв для накопичення золотого запасу, якi, крiм збiльшення обсягiв видобутку золота, передбачали справляння мита золотом, а також конверсiю росiйських державних позик. Безпосереднє приготування до початку реформи було розпочате пiд керiвництвом І. А. Вишнеградського. Вiн окреслив грошову реформу у виглядi девальвацiї кредитного рубля i швидкого переходу до золотої валюту, що, на його думку, було необхiдним для змiцнення фiнансових i кредитних зв’язкiв з iноземним капiталом. Заступивши І. А. Вишнеградського на посадi мiнiстра фiнансiв, С. Ю. Вiтте перебрав обов’язки з проведення грошової реформи. В основу до переходу на золотий стандарт вiн поклав такi головнi елементи: надання виняткового емiсiйного права Держбанку, гарантований обмiн паперових грошей на золото, одночасне перебування в обiгу металевих i паперових грошей, обмеження випуску паперових грошей у розмiрах встановленого лiмiту.
називали золоту монету в 15 рублiв, пiвiмперiалом - 7,5 рубля. В усiх банках Росiї проводився вiльний обмiн грошей на золоту монету. Отже, в результатi грошової реформи в обiгу перебували такi грошовi знаки: золотi монети, державнi кредитнi бiлети (якi вiльно обмiнювались на золотi монети), повноцiннi срiбнi монети(50 i 25 копiйок), неповноцiннi срiбнi монети (25;15;10;5 копiйок) i дрiбнi мiднi монети(5;3;2;1 копiйок та 1/2;1/4 копiйки).
Завдяки змiнам грошовим змiнам Росiйська iмперiя отримала одну з найбiльш лiквiдних свiтових валют, щоправда були й негативнi економiчнi наслiдки, зокрема скоротилася готiвкова грошова маса в обiгу, що суттєво вплинуло на платiжнi та кредитно-фiнансовi можливостi росiйської валюти. Новостворена система грошового господарства сприяла пiдняттю країни на вищий щабель промислового розвитку(реорганiзацiя промисловостi у сiльському господарствi, будiвництво залiзничних колiй) та стабiлiзацiї грошової системи. Втiм, перiод стабiлiзацiї тривав недовго. У 1914р. з початком першої свiтової вiйни в державi було призупинено карбування срiбних i золотих монет.
Паперовi грошi на українських землях
в обiг паперових грошей. Це було зумовлене iнтенсивним розвитком торговельним розвитком та новоствореної банкiвської системи.
У 1768р. граф Карл Сiверс надiслав Катеринi II доповiдь, в якiй обстоював необхiднiсть запровадження в росiйськiй державi паперових грошей. Вiн стверджував, що основною умовою для забезпечення довiри населення до асигнацiй є їх приймання завжди i всюди та нагромадження у спецiально створеному банку мiдних грошей на суму, на яку буде випущено асигнацiї. Цей план було затверджено у манiфестi вiд 29 грудня 1768р. Згiдно з цим документом в обiг вводилися першi в Росiйськiй iмперiї паперовi грошовi знаки - асигнацiї. Асигнацiї першого зразка випускалися номiналами 100;75;50 i 25 рублiв та були в обiгу з 1769р. по 1786р. Вони були двох видiв - московськi та петербурзькi та спершу оплачувалися лише у вiдповiдному банку (Московському або Петербурзькому). Однак у 1771р. цi обмеження було скасовано. Намагаючись утвердити престиж асигнацiй, у 1774р. уряд оголосив про готовнiсть припинення випуску асигнацiй, тiльки-но їх загальна кiлькiсть досягне 20млн. Рублiв (що дорiвнювало вартостi розмiщених в асигнацiйних банках валютних цiнностей). Циркулювали асигнацiї тiльки на внутрiшньому ринку, ввiз i вивiз їх за кордон було заборонено через можливiсть припливу в державу фальшивих купюр. Водночас у самiй Росiйськiй iмперiї фальшування асигнацiй було поширене, хоча винним загрожувала смертна кара.
28 червня 1786р. Катерина II видала манiфест, який обмежив емiсiю асинацiй до 10млн. Рублiв i вводив в обiг новi купюри номiналом в 5 i 10 рублiв, якi друкувалися на кольоровому паперi (десятирубльовi - на червоному, п’яти рубльовi на синьому). На краях купюр iз чотирьох сторiн мiстилися водянi знаки. На асигнацiях були пiдписи директора Державного асигнацiйного банку i касира (на лицевiм боцi), а також радника правлiння банку (на зворотному боцi). У верхнiй частинi асигнацiї було виконано овальне рельєфне зображення. Але дотримання лiмiтової суми емiсiї було порушено. У 1790р. асигнацiй вже перебувало в обiгу на суму 111млн. Рублiв. У той час новi банки перестали пiдтримувати рiвновагу мiж металевим забезпеченням асигнацiй та їхньою кiлькiстю. Тобто почалася незабезпечена емiсiя, курс асигнацiй рiзко падав, i вони стали iстотно вiдрiзнятися вiд купiвельної спроможностi срiбного рубля.
Спроба Павла I вилучити з обiгу не забезпечену металом частину асигнацiй виявилася вдалою, але уряд не змiг вiдмовитися вiд подальшої емiсiї, i курс асигнацiї знову впав: у 1800-1805рр. Вiн коливався вiд 66 до 85 копiйок срiблом за рубль асигнацiями.
Асигнацiї швидко знецiнювалися: вже у груднi 1810 за 100тис. Асигнацiями давали 25тис. рублiв срiблом. Напередоднi Вiтчизняної вiйни 1812р. сума асигнацiй, яка перебувала в обiгу, склала 581,4млн. Рублiв, а у 1815р. (пiсля закiнчення вiйни)- 836млн. Рублiв. Становище ускладнювалось ввезенням великої кiлькостi фальшивих рублiв наполеонiвськими вiйськами. Курс асигнацiйного рубля впав до 20 копiйок срiблом.
намагалася вiдродити довiру населення до паперових грошей. Депозитнi бiлети випускалися лише на ту суму, на яку в депозитнiй касi накопичувався фонд золота i срiбла. Такi бiлети були рiвноправним платiжним засобом поруч iз срiбною монетою i перебували в обiгу на територiї всiєї країни. Користуючись всебiчною популярнiстю, депозитнi бiлети дедалi частiше використовувались для погашення зобов’язань, особливо тодi, коли це стосувалося великих платежiв. Неврожай 1840р. i дефiцит державних коштiв змусили уряд ухвалити рiшення про випуск кредитних бiлетiв на суму 30млн. Срiбних рублiв. Тож у 1841р. було випущено новi грошовi знаки - кредитнi бiлети 50-рубльової вартостi, що оберталися нарiвнi зi срiблом i розмiнювались на срiбну монету. У той час у Росiйськiй iмперiї оберталися паперовi грошовi знаки трьох видiв: асигнацiї, депозитнi та кредитнi бiлети.
кредитнi бiлети. Новi паперовi грошi повиннi були повнiстю забезпечуватися золотими, срiбними та мiдними запасами. Указом вiд 21 вересня 1843р. Передбачався випуск бiлетiв номiнальною вартiстю 3;5;10 i 25 рублiв, а указами вiд 2 жовтня 1843р., 23 лютого та 4 жовтня 1844р. - бiлетiв в 1;50 i 100 рублiв. На лицевiй та зворотнiй сторонах грошових знакiв було зображено герб Росiї, вмiщено витяг iз манiфесту, зазначався рiк випуску i номер банкноти.
У 1853р. з початком Кримської вiйни уряд вiдчув гостру потребу у фiнансових ресурсах. Цю проблему було вирiшено нерозважливо - додатковою емiсiєю кредитних бiлетiв, що, у свою чергу, призвело до падiння їх курсу i масових обмiнiв на монети. За таких обставин у 1854р. уряд призупинив вiльний обмiн кредитних бiлетiв на срiбло. Фiнансування кримської вiйни 1853-1856рр. Практично звело нанiвець позитивнi результати грошової реформи 1839-1843рр. Грошва система почала стрiмко руйнуватися, i майже до кiнця XIX столiття в Росiї iснував розладний паперово-грошовий обiг.
У 1861р. було здiйснено ряд спроб з метою налагодити функцiонування грошового обiгу належним чином. Так, 1862р. уряд уклав угоду з банками „Н. М. Ротшильд та сини” в Лондонi та „Брати Ротшильди” в Парижi про п’ятипроцентний кредит на суму 15млн. Фунтiв стерлiнгiв. Частина цих грошей пiйшла на поповнення розмiнного фонду, що дозволило з травня 1862р. вiдновити обмiн кредитних бiлетiв на монети. Проте суми, якi пред’являли до обмiну, були настiльки великими, що невдовзi обмiнний фонд досягнув свого критичного рiвня, i вкiнцi 1863р. уряд знову припинив обмiн кредитних бiлетiв на золото i срiбло. Спроба стабiлiзацiї рубля успiху не мала.
Зовнiшнiй вигляд державних кредитних бiлетiв, починаючи iз 50-х, а особливо пiсля 60-х рокiв, зазнав суттєвих змiн. На них почали з’являтися архiтектурнi споруди i портрети iсторичних дiячiв - полководця князя Дмiтрiя Донського (кредитний бiлет 5 рублiв,1866р.), засновника династiї Романових Михайла Федоровича (кредитний бiлет 10 рублiв,1880р.), Петра I (кредитний бiлет 50 рублiв,1868р.), Катерини II (кредитний бiлет 100 рублiв,1864р.). Уперше друкувалися зображення iмператорських вензелiв: на знаках, випущених до 1882р.,- Олександра II, з 1882р. - Олександра III, а з 1895р. - Миколи II.
Для налагодження грошового обiгу в країнi необхiдно було провести нову грошову реформу, яка забезпечила б стабiлiзацiю курсу паперового рубля. Агрегуючи золотi запаси та здiйснюючи валютнi iнтервенцiї на росiйських та iноземних бiржах, росiйський уряд вiд початку 90-х зумiв досягти стабiлiзацiї курсу рубля на певному рiвнi. До моменту оголошення реформи курс паперового рубля дорiвнював приблизно 66 копiйок золотом. На цьому рiвнi й провели девальвацiю. Водночас в обiг поступово починало вводитися золото. Золота монета пiдлягала обмiну на кредитнi бiлети. При цьому мiж ними було встановлене таке спiввiдношення: 7,5 рубля кредитних бiлетiв за напiвiмперiал (5 золотих рублiв) i 15 рублiв за iмперiал (10 золотих рублiв). У той час Державний банк почав приймати вклади золотом, видаючи депозитнi квитанцiї рiзної вартостi. Цi квитанцiї без будь-яких труднощiв приймались у сплату казенних платежiв нарiвнi iз золотом.
Завершальним етапом реформи було прийняття закону, що регулював емiсiю кредитних бiлетiв. Державному банку дозволялося здiйснювати випуск 600млн. рублiв. Пiсля грошової реформи 1895-1897рр. Державний банк перетворився на емiсiйний, а його кредитнi бiлети - на банкiвськi. Економiчне пiднесення в країнi було пiдкрiплене випуском банкнот, якi кредитували товарообiг i вiльно розмiнювалися на металевi грошi. Це сприяло перебуванню оптимальної кiлькостi банкнот у грошовому обiгу вiдповiдно до потреб господарського розвитку країни. Проведена реформа дозволяла здiйснювати необмежений обмiн бiлетiв на золоту монету. Це викликало потребу у проведеннi змiн у написах на державних кредитних бiлетах, який ранiше передбачав обмiн на срiбну монету, як основний засiб платежу. Спершу було випущено бiлети номiналами 1;3;5;10 i 25 рублiв iз попереднiм зовнiшнiм виглядом та бiлети номiналом 50 рублiв зразка 1899р., 100 рублiв (1898р.) i 500 рублiв (1898р.), на яких було зображено портрети Миколи II, Катерини II i Петра I вiдповiдно.
спроможнiсть рубля. Кредитнi бiлети у великих кiлькостях пред’являлися для обмiну на золото. Якщо до вiйни банкнотна емiсiя Державного банку мала стiйке золоте покриття, то у воєнний час новi емiсiї не мали нiякого забезпечення. Уряд був безсилий в умовах вiйни виконати свої короткостроковi забов’язання, якi згодом перетворилися на довгостроковi, а потiм- у безстроковi. Емiтованi кредитнi бiлети з банкнот перетворилися в нерозмiннi паперовi грошi.
Елементами грошового господарства на територiї українських земель, що входили до складу Росiйської iмперiї у XVIII-XIX столiттi, були металева й паперова грошовi системи. Металева грошова система була представлена у грошовому обiгу золотими, срiбними, мiдними i платиновими монетами, а паперова - асигнацiями, депозитними бiлетами, державними кредитними бiлетами й депозитними квитанцiями. Першими паперовими грошима на територiї Росiйської iмперiї вважаються асигнацiї Катерини II. У грошовий обiг вони надiйшли у 1769р. Їх емiсiю здiйснювали спецiально створенi асигнацiйнi банки: Московський та Петербурзький. Зростаючi емiсiї паперових грошей протягом iсторiї їх iснування на покриття здебiльшого воєнних витрат призвели до того, що паперовi грошi, позбавленi будь-якого забезпечення, швидко знецiнювалися, втрачаючи купiвельну спроможнiсть.
розрахунку була стандартизована кiлькiсть золота. Ця реформа була стимулом для розвитку в Росiйськiй iмперiї сiльського господарства та будiвництва залiзничних колiй. Однак система золотого стандарта проiснувала до прешої свiтової вiйни (у 1914р. карбування золотих i срiбних монет припиняється).
2. Козубовський Г. Росiйськi монети в грошовому обiгу України // Вiсник НБУ. - 1997. - №9.
3. Красникова О. М. З iсторiї iпотечного кредитування в Українi // Фiнанси України. - 1998. - №4.
4. Обухов Н. П. Введение в России золотого стандарта и его последствия // Финансы. - 2001. - №6.
| 
