Контрольна робота
Питання № 34. Поняття валютного ринку. Його функцiї.
Питання №3.
Поняття валютних цiнностей та їх основнi види
Валютними цiнностями називають такi цiнностi, по вiдношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обiгу на територiї країни та при перетинi її кордонiв. До валютних цiнностей вiдносять iноземну валюту, платiжнi документи (чеки, векселi, акредитиви) i фондовi цiнностi (акцiї, облiгацiї) в iноземнiй валютi, дорогоцiннi метали та дорогоцiнне камiння (за винятком ювелiрних та побутових виробiв iз дорогоцiнних металiв та камiння).
Згiдно з чинним законодавством України до валютних цiнностей вiднесено:
- валюту України — грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет i в iнших формах, що перебувають у обiгу та є законними платiжними засобами на територiї України, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах на територiї України;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, бони, векселi (трати), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi у валютi України;
вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти в грошових одиницях iноземних держав i мiжнародних розрахункових (клiрингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установ за межами України;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, векселi (тратти), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в iноземнiй валютi або монетарних металах;
Головне мiсце серед валютних цiнностей посiдає валюта (вiд iтал. valuta — цiннiсть, вартiсть) — грошовi знаки iноземних держав, а також кредитнi та платiжнi документи в iноземних грошових одиницях, що застосовуються в мiжнародних розрахунках. До iноземної валюти також належать кошти у грошових одиницях iноземних держав i мiжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банкiвських установ за межами України, та мiжнароднi розрахунковi одиницi — умовнi i грошовi одиницi, якi створюються мiжнародними економiчними та валютно-фiнансовими органiзацiями для використання у мiжнародних валютних вiдносинах: СДР (спецiальнi права запозичення), євро, КФА (африканський франк), КФП (франк для заморських територiй) тощо.
Питання № 34. Поняття валютного ринку. Його функцiї
Валютний ринок
Валютний ринок це механiзм, за допомогою якого встановлюються правовi та економiчнi взаємовiдносини мiж споживачами i продавцями валют, система сталих i водночас рiзноманiтних економiчних та органiзацiйних вiдносин мiж учасниками мiжнародних розрахункiв з приводу валютних операцiй, зовнiшньої торгiвлi, надання фiнансових послуг, здiйснення iнвестицiй та iнших видiв дiяльностi, якi вимагають обмiну i використання рiзних iноземних валют. Стрижнем валютних операцiй, що здiйснюються на валютному ринку, є валютний курс, рiвень якого постiйно коливається пiд впливом попиту й пропозицiї учасникiв цих операцiй.
Валютна бiржа є органiзацiйно оформленим регулярним валютним ринком, на якому вiдбувається торгiвля валютою на основi попиту i пропозицiї. Членами валютної бiржi в Українi можуть бути комерцiйнi банки, яким виданi лiцензiї на проведення валютних операцiй, а також фiнансовi установи, яким чинним законодавством надане право на їх проведення. Як самостiйна структура вона широко функцiонувала ще в перiод домонополiстичного капiталiзму. У сучасний перiод у розвинених країнах операцiї з iноземною валютою зосередженi переважно у великих банках. Лише в деяких країнах збереглися валютнi бiржi як самостiйнi структури (наприклад, у Нiмеччинi, Францiї).
Головними суб'єктами валютного ринку виступають великi транснацiональнi корпорацiї та банки (ТНК, ТНД). Залежно вiд обсягу, характеру операцiй i кiлькостi використаних валют розрiзняють свiтовi, нацiональнi та регiональнi валютнi ринки. Бiльша частина операцiй припадає на долари США, а також нiмецькi марки, англiйськi фунти стерлiнгiв, японську єну, французький та швейцарський франки.
iншi валюти. При повнiй конвертованостi нацiональної валюти кожна юридична i фiзична особа може вiльно брати участь у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi, продавати, купувати та обмiнювати нацiональну валюту на iноземну за певними курсами без будь-яких обмежень або прямого втручання держави.
Чим нижче рiвень конвертацiї нацiональної валюти, чим бiльше валютний ринок пiдвласний державному регулюванню (перш за все, встановленню фiксованого курсу нацiональної валюти щодо iнших валют). Основними формами валютних операцiй щодо забезпечення мiжнародних розрахункiв є негайна поставка - "спот", поставка через певний перiод "форвард", обов'язковi поставки - "аутрайт" i з правом вiдмови - "опцiон". Пiдтримуються цi стосунки через мережу супутникового монiторного, телетайпного та телефонного зв'язку, який об'єднує практично весь свiт. Навiть строковi валютнi угоди укладаються за допомогою телефону або телексу i лише пiзнiше пiдтверджуються письмово.
Валютний ринок України на всiх своїх органiзацiйних сегментах (бiржовому, позабiржовому та готiвковому) має розвивати власну iнфраструктуру шляхом "диверсифiкованого" проникнення в усi регiони країни та створення реально функцiонуючих регiональних валютних ринкiв з метою запобiгання розвитку тiньового валютного ринку та зменшення числа жертв махiнацiй, що характернi для даного сегмента валютного ринку.
Основнi функцiї валютного ринку
Валютний ринок як економiчна категорiя вiдображає певну сукупнiсть вiдносин щодо здiйснення операцiй з купiвлi-продажу iноземної валюти, iнших валютних цiнностей, цiнних паперiв у iноземнiй валютi та руху iноземних капiталiв. З практичної точки зору пiд валютним ринком розумiють офiцiйнi фiнансовi центри, в яких зосереджено здiйснення валютних операцiй. Найбiльшими мiжнародними валютними ринками, представленими сукупнiстю банкiв, бiрж i фiнансових компанiй, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токiо, Франкфурта-на-Майнi, Парижа, Сiнгапура, Цюриха, Гонконга.
Головними функцiями валютного ринку є:
– реалiзацiя валютної полiтики держави, спрямованої на забезпечення регулювання нацiональної економiки та розширення зовнiшньоекономiчних зв'язкiв;
– сприяння поглибленню мiжнародного розподiлу працi та мiжнародної торгiвлi;
– визначення i формування попиту та пропозицiї на iноземнi валюти;
– своєчасне здiйснення мiжнародних розрахункiв;
– регулювання валютних курсiв;
– диверсифiкацiя валютних резервiв;
– одержання прибутку вiд операцiй з валютою та валютними цiнностями тощо.
Розрiзняють такi ринки:
1. Регiональнi ринки: європейський (Лондон, Цюрих, Париж, Франкфурт-на-Майнi), пiвнiчноамериканський (Нью-Йорк), азiатський (Токiо, Сiнгапур, Гонконг).
2. Нацiональнi ринки, якi забезпечують рух валютних потокiв у данiй країнi та обслуговують зв'язки з мiжнародними валютними центрами. Розвиненiсть нацiонального валютного ринку залежить вiд стану фiнансово-кредитної системи країни, рiвня її iнтеграцiї у свiтову економiку, системи валютного регулювання та iнших чинникiв.
3. Ринки за видами валютних операцiй: ф'ючерснi, опцiоннi, форварднi, депозитнi тощо.
4. Спецiальнi ринки: вiдсоткових ставок на iноземнi валюти, конверсiй-них операцiй, окремих мiжнародних розрахункових одиниць тощо.
Специфiчними рисами сучасного мiжнародного валютного ринку є:
– посилення iнтернацiоналiзацiї, пов'язане з поглибленням господарських зв'язкiв, пiдвищенням рiвня концентрацiї виробництва та фiнансового капiталу, створенням спiльних банкiв тощо;
– наявнiсть унiфiкованих, а в бiльшостi випадкiв стандартизованих методiв органiзацiї торгiвлi та укладення валютних контрактiв;
– пiдвищення в структурi обороту частки спекулятивних угод i вiдповiдно зниження частки комерцiйних (клiєнтських) валютних операцiй;
– високий рiвень технiчної оснащеностi фiнансових установ;
– використання спецiальних телеграфних агентств (Рейтер, Блумберг), системи мiжнародних розрахункiв СВІФТ i створення електронної системи "Рейтер-дилiнг";
– широке застосування мiжнародних розрахункових одиниць;
Стирання об'єктивних меж "коливань валютних курсiв" не означає, що вiдпала i потреба утримувати їх на певному рiвнi. З крахом золотого стандарту була лiквiдована основа, на якiй грунтувалася свобода валютного обмiну, сталiсть валютних курсiв. Рiзкi коливання валютних курсiв у нових умовах роблять бiльш ризикованими зовнiшньоекономiчнi та кредитнi операцiї.
Негативний вплив несталостi валютних курсiв на розвиток зовнiшньоекономiчних зв'язкiв викликає необхiднiсть втручання державних органiв у сферу мiжнародних валютних вiдносин з метою обмежити коливання валютного курсу через операцiї центральних банкiв.
Головними методами регулювання валютного курсу є валютна iнтервенцiя та дисконтна полiтика.
Валютна iнтервенцiя це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купiвлi та продажу центральним банком або казначейством iнвалюти. Центральний банк купує iнвалюту, коли її пропозицiя надмiрна та курс низький, i продає, коли курс iнвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу нацiональної валюти.
Часто валютна iнтервенцiя використовується для пiдтримання курсу валюти на зниженому рiвнi, для здiйснення валютного демпiнгу - знецiнювання нацiональної валюти з метою масового експорту товарiв за цiнами, нижчими за свiтовi. Валютний демпiнг слугує засобом боротьби за ринки збуту. Головною умовою тут є зниження курсу валюти у бiльших розмiрах, нiж падiння її купiвельної спроможностi на внутрiшньому ринку
Здiйснення валютної iнтервенцiї можливе при умовi, що неврiвнова-женiсть платiжного балансу є незначною та характеризується поступовою змiною пасивного сальдо на активне чи навпаки. Адже резерви iнвалюти для iнтервенцiї обмеженi, а продаж повинен поєднуватися з купiвлею.
Суть дисконтної полiтики зводиться до пiдвищення або зниження дисконтної ставки центрального емiсiйного банку з метою вплинути на рух зарубiжних короткострокових капiталiв. Пiдвищенням дисконтної ставки у перiоди погiршення стану платiжного балансу центральний банк сприяє притоку капiталiв iз країн, де дисконтна ставка нижча, тобто полiпшенню стану платiжного балансу. Наприклад, у першiй половинi 80-х рокiв адмiнiстрацiя США проводила полiтику високих процентних. ставок та курсу долара, що сприяло притоку в країну з 1980 до 1984 р. 417 млрд. дол. США. Це викликало ланцюгову реакцiю у виглядi пiдвищення процентних ставок у Захiднiй Європi, тому що в цих країнах зменшилися капiталовкладення та зросло безробiття. Але цей спосiб може бути ефективним лише при умовi, що рух капiталiв мiж країнами зумовлений пошуками бiльш прибуткового їх розмiщення, а не невпевненiстю у збереженнi капiталiв у країнi. Тому пiдвищення дисконтної ставки не завжди є ефективним методом. До того ж це веде до подорожчання кредиту всерединi країни.
балансу, розрив мiж купiвельною спроможнiстю грошових одиниць.
Мета девальвацiї - зниження офiцiйного курсу для стимулювання експорту та стримування iмпорту. Наприклад, девальвацiї 30-х рокiв були спрямованi не на стабiлiзацiю валют, а на їх знецiнювання з метою створення умов для валютного демпiнгу. Пiсля другої свiтової вiйни (1946 - 1973 pp.) було проведено понад 500 девальвацiй i тiльки 10 ревальвацiй. Практикуються також масовi девальвацiї валют, що були, наприклад, у 1949 роцi, наприкiнцi 60-х - початку 70-х рокiв
До скасування фiксованого вмiсту золота у валютах девальвацiя супроводжувалася зниженням металiчного вмiсту валюти, а ревальвацiя - пiдвищенням. При умовi "плаваючих" валютних курсiв девальвацiя та ревальвацiя вiдбуваються стихiйно на валютному ринку. Тому термiн "девальвацiя" у сучасному розумiннi означає також вiдносно тривале зниження ринкового курсу валюти. У межах ЄВС iз початку 80-х рокiв 11 разiв офiцiйно проводилися девальвацiї (французького франка, iталiйської лiри) i ревальвацiї (марки Нiмеччини, голландського гульдена та iн.).
У сучасних умовах девальвацiя та ревальвацiя не є засобами стабiлiзацiї валютного курсу. Вони виступають лише методом приведення офiцiйного курсу у тимчасову вiдповiднiсть до дiйсного.
Валютний курс нацiональної української валюти жорстко фiксувати не доцiльно. Як вiдомо, система жорстко фiксованих курсiв фактично розпалася в свiтi у 1973 роцi у зв'язку з її неефективнiстю у сучасних умовах.
на золото мав би сенс лише у тому випадку, коли б ввести його вирiшила певна група країн. Однак ця полiтика заважала б розвитку мiжнародних економiчних зв'язкiв.
полi гики був би справою дуже ризиковою. Спочатку необхiдно "прив'язати" курс гривнi до якої-небудь ва;поти, а ще надiйнiше - до "валютної корзини". Враховуючи, що зовнiшня торгiвля України буде орiєнтуватися переважно на Європейське спiвтовариство, альтернативою є прив'язка гривнi до євро, що у перспективi полегшило б вступ України до Європейської валютної системи. Якщо цей захiд справдi принесе Українi економiчну вигоду, то гривня потiм може бути переведена у ранг валют з великою гнучкiстю.
Величина економiчно обґрунтованого курсу української валюти - гривнi - може визначатися на пiдставi розрахунку валового внутрiшнього продукту України за цiнами, визначеними у гривнях та в євро. Частка вiд їх дiлення дає валютний курс. А через iснуючi у ЄВС центральнi курси можна виявити курс нацiональної валюти України у валютах бiльшостi країн ЄС та долара США. Необхiдно визначити межi коливань курсу на основi iснуючих макроекономiчних параметрiв.
передусiм необхiдна збалансованiсть державного бюджету, торгового та платiжного балансiв при сталостi цiн та вiдносно повної, забезпеченостi працею. Лише при цих умовах курс нацiональної валюти України буде сталим, без чого неможливий нормальний економiчний розвиток країни. Важливим напрямом формування реального валютного курсу гривнi є зближення внутрiшнiх та зовнiшньоторговельних цiн, а також формування у нашiй країнi внутрiшнього валютного ринку.
Список лiтератури
2. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посiбник / Ю. М. Бездiтко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олдi-плюс, 2004. - 272 с.
3. Вiднiйчук-Вiрван, Л. А. Мiжнароднi розрахунки i валютнi операцiї [Текст] : навчальний посiбник / Л. А. Вiднiйчук-Вiрван. - Львiв : Магнолiя 2006, 2007. - 214 с.
4. Горiн, Н. В. Державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi [Text] : навчальний посiбник / Н. В. Горiн. - К. : Знання, 2008. - 330 с.
5. Єпiфанов, А. О. Операцiї комерцiйних банкiв [Текст] : навчальний посiбник / А. О. Єпiфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. - Суми : ВТД "Унiверситетська книга", 2007. - 523 с.
6. Завальна, Ж. В. Валютне право України [Текст] : навчальний посiбник / Ж. В. Завальна, М. В. Старинський ; УАБС НБУ. - 2-е вид., перероб. i доп. - Суми : Унiверситетська книга, 2006. - 384 с.
7. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємств [Текст] : навчальний посiбник / Мiн-во освiти i науки України, Одеський держ. економ. ун-т ; ред. Ю. Г. Козак. - 2-е вид., перероб. i доп. - К. : ЦНЛ, 2006. - 792 с.
8. Інфраструктура валютного ринку України [Текст] / Ю. В. Сенейко // Регiональна економiка. - 2006. - N 4. - C. 199-207
9. Ринок фiнансових послуг [Текст] : навчально-методичний посiбник / Держ. вищий навчальний заклад "УАБС НБУ", Каф-ра фiнансiв ; сост. В. Л. Пластун. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 166 с.
10. Скрипник, А. Вплив валютно-курсової полiтики на iнфляцiйнi процеси в Українi [Текст] / А. Скрипник, Г. Варваренко // Вiсник Нацiонального банку України. - 2007. - N 1. - C. 40-48
| 
