Бюджетний процес

Бюджетний процес План Вступ 1. 1. Економiчний змiст та призначення бюджетного процесу 1. 2. Особливостi формування мiсцевих бюджетiв в умовах самоврядування 1. 3. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження ІІ. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ. 2. 1. Характеристика доходiв Державного бюджету, та виконання доходної частини мiсцевого бюджету Київського району мiста Одеси. III. Шляхи вдосконалення бюджетного процесу 3. 1 Вдосконалення бюджетного процесу 3. 2 Шляхи (напрями) удосконалення показникiв бюджетiв Висновки Список використаної лiтератури Вступ Бюджет як явище в iсторiї людського суспiльства з’явився порiвняно недавно – в епоху капiталiзму. Його поява пов’язана з вiддiленням державних фiнансiв монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад управлiння державним i суспiльним життям. Бюджет в усiх країнах свiту є основою державних фiнансiв i основним фондом грошових коштiв держави. В Українi поняття, змiст i функцiї державного бюджету мають свої особливостi, викликанi суспiльними i економiчними перетвореннями в країнi за останнi роки. Згiдно ст. 1 Закону України «Про бюджетну систему України», бюджет – це план утворення i використання фiнансових ресурсiв для забезпечення функцiй, якi здiйснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республiки Крим та органами мiсцевого самоврядування. Державний бюджет України є основним фiнансовим планом. В Українi iснує багато фiнансових планiв утворення i використання певних фондiв коштiв. Але бюджет є основним з них за величиною, за суспiльно-полiтичним значенням, за ступенем впливу на iншi фонди коштiв. Крiм того, Державний бюджет України з абсолютною бiльшiстю з них об’єднаний органiзацiйно, тобто надходженням або витрачанням певних грошових коштiв. Державний бюджет – встановлений законом на певний перiод основний фiнансовий план (розпис) доходiв i видаткiв централiзованого фонду коштiв держави, необхiдних для здiйснення її завдань i функцiй. В ст. 96 Конституцiї України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорiчно Верховною Радою України на перiод з 1 сiчня по 31 грудня, а за особливих обставин – на iнший перiод, тобто бюджетний перiод в Українi збiгається з календарним роком. Кожен бюджет складається з дохiдної i видаткової частин. I . Органiзацiйнi основи бюджетного процесу 1. 1. Економiчний змiст та призначення бюджетного процесу Державний бюджет займає провiдне мiсце в бюджетнiй системi України. І як будь-який план, вiн має свої складовi частини. Вiдповiдно до глави 5 Бюджетного кодексу (далi – БК) можна видiлити доходну i видаткову частини Державного бюджету. [5] бюджетного процесу забезпечується економiчна i соцiальна стабiльнiсть та належний життєвий рiвень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здiйснюють реалiзацiю державної внутрiшньої i зовнiшньої полiтики, державне регулювання i стимулювання економiки, фiнансування соцiальної полiтики з врахуванням довгострокових iнтересiв країни. Збiльшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економiцi i, вiдповiдно, збiльшенню випуску продукцiї i зайнятостi. [15] Норми, якi регулюють вiдносини по формуванню доходної частини бюджету, вiдiграють важливу роль у системi бюджетно-правових норм, оскiльки цi вiдносини впливають як на фiнансове забезпечення функцiй управлiння, так i на розвиток держави в цiлому. Звернемо увагу на особливий характер зв'язку бюджетних матерiальних i процесуальних норм порiвняно з цивiльними матерiальними i цивiльними процесуальними нормами. Вiдмiннiсть полягає передусiм в тому, що в бюджетних вiдносинах беруть участь однi й тi ж учасники, якими є органи та посадовi особи, надiленi бюджетними повноваженнями (ст. 20 БК), а у цивiльних – самостiйнi й рiзнi суб'єкти. До учасникiв формування державного бюджету вiдносяться Кабiнет Мiнiстрiв України, Мiнiстерство фiнансiв України i Верховна Рада України, а також розпорядники бюджетних коштiв. Стаття 2 БК дає наступне визначення доходiв бюджету – це усi податковi, неподатковi та iншi надходження на безповоротнiй основi, справляння яких передбачено законодавством України. Але, на нашу думку, ця дефiнiцiя не повнiстю вiдображає сутностi поняття «доходи бюджету». З огляду на розробки, здiйсненi наукою бюджетного права, можна дати наступне визначення: доходи бюджету – це частина фiнансових ресурсiв, що опосередковують економiчнi вiдносини з приводу акумулювання державою грошових коштiв для створення централiзованого грошового фонду, якi мають на метi забезпечення реалiзацiї державних програм. [5] Правовi норми, що стосуються складу i формування доходiв державного бюджету, складають окрему групу, але розглядаються в одному роздiлi з групою правових норм, що регулюють видатки бюджету. Тим самим пiдкреслюється єднiсть i взаємозалежнiсть мiж доходною i видатковою частинами, тобто збалансованiсть бюджету, що має бути враховано при формуваннi кожної з цих частин. Необґрунтованi розбiжностi мiж обсягами доходiв i видаткiв, нехтування узгодженiстю в процесi формування кожної з цих частин бюджету призводять до таких негативних явищ як розбалансованiсть та дефiцит державного бюджету, у зв'язку з чим немає оптимального впливу бюджету на розвиток економiки i соцiальної сфери. [16] Розмаїття видiв доходiв вiдображається завдяки бюджетнiй класифiкацiї, яка здiйснюється з метою проведення необхiдного аналiзу в розрiзi доходiв та забезпечення загальнодержавної та мiжнародної порiвнянностi бюджетних показникiв. Бюджетним кодексом України (ст. 9) встановлена така класифiкацiя доходiв бюджету: 1) податковi надходження; 2) неподатковi надходження; 3) доходи вiд операцiй з капiталом; 4) трансферти. До податкових надходжень належать обов'язковi платежi, передбаченi податковим законодавством України. [3] Перелiк загальнодержавних i мiсцевих податкiв закрiплений у статтях 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування». Також до законодавства про податки, збори та обов'язковi платежi належать нормативнi акти, що регулюють порядок справляння конкретного виду платежу, наприклад, Закон України «Про плату за землю», Декрети Кабiнету Мiнiстрiв «Про податок на додану вартiсть», «Про акцизний збiр», «Про податок на прибуток» та iн., Укази Президента та постанови Кабiнету Мiнiстрiв, пiдзаконнi нормативнi акти iнших органiв влади, якi уточнюють i доповнюють законодавчi приписи. Неподатковими надходженнями визнаються: доходи вiд власностi та пiдприємницької дiяльностi; адмiнiстративнi збори та платежi; надходження вiд штрафiв та фiнансових санкцiй; iншi неподатковi платежi. Склад доходiв Державного бюджету включає доходи (за винятком тих, що згiдно зi статтями 64, 66 та 69 БК закрiпленi за мiсцевими бюджетами), [5] якi отримуються вiдповiдно до законодавства про податки, збори i обов'язковi платежi та Закону України «Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв», а також за послуги, що надаються бюджетними установами, якi утримуються за рахунок Державного бюджету України, та iнших визначених законодавством джерел, включаючи кошти вiд продажу активiв, що належать державi або пiдприємствам, установам та органiзацiям, а також проценти i дивiденди, нарахованi на частку майна, що належить державi в майнi господарських товариств. До складу доходiв Державного бюджету України також входять: гранти i дарунки у вартiсному виразi та мiжбюджетнi трансферти з мiсцевих бюджетiв. Маючи матерiальний характер, доходи класифiкуються i систематизуються переважно за економiчними i правовими джерелами. За соцiально-економiчними ознаками доходи бюджетiв подiляються на доходи: вiд господарської дiяльностi; вiд використання природних ресурсiв; вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi; вiд банкiвської дiяльностi; вiд реалiзацiї дорогоцiнних металiв з Державного фонду дорогоцiнних металiв i дорогоцiнного камiння; державне мито; митнi платежi; збори та iншi неподатковi платежi; доходи вiд приватизацiї; доходи вiд прибутку громадян тощо. [8] у доходну частину певного рiвня бюджетної системи повнiстю у розмiрi територiального надходження або у твердо фiксованому розмiрi (норматив), що встановлюється на тривалий строк. Регулюючi доходи – це доходи, надходження яких у нижчестоящi бюджети визначаються щорiчно Верховною Радою України або представницьким органом мiсцевого самоврядування вищого рiвня при запровадженнi своїх актiв про бюджет. У сучасних умовах Державний бюджет може мати як закрiпленi за ним кошти, так i позиченi. За юридичними формами доходи Державного бюджету подiляються на податковi i неподатковi. [10] Узагальнюючим джерелом доходiв державного бюджету, рiвно як i мiсцевих бюджетiв, є валовий внутрiшнiй продукт (далi – ВВП) країни. Зростання ВВП призводить до змiцнення та стабiлiзацiї економiки, розширення виробництва, збiльшення зайнятостi, пiдвищення життєвого рiвня народу, заробiтної плати працiвникiв, прибуткiв пiдприємств та органiзацiй, купiвельної спроможностi населення, а, отже, до збiльшення податкових надходжень до державного i мiсцевих бюджетiв, до поповнення їх доходної частини. Разом з тим зниження номiнального обсягу ВВП та зростання iнфляцiї призводить до номiнального зменшення надходжень до бюджету. [10] Система мобiлiзацiї доходiв до державного бюджету може як завдати iмпульс економiчному зростанню, так i навпаки пригнiтити його. Так, задiяна в Українi система мобiлiзацiї доходiв у розпорядження держави виявилася неадекватною щодо умов перехiдної економiки, створила значнi податковi навантаження на суб’єктiв господарювання, призвела до не виправданого вилучення обiгових коштiв пiдприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значнi деформацiї та нестабiльнiсть виявлено в розмiрах ставок оподаткування, у методологiї визначення бази та перiодiв оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської дiяльностi нарахування на фонд оплати працi. Надмiрна кiлькiсть податкових пiльг зумовила необґрунтований перерозподiл валового внутрiшнього продукту, створила неоднаковi економiчнi умови для господарювання. Усе це призвело до створення значного неофiцiйного сектора економiки, ухилень вiд оподаткування, затримки податкових надходжень. [13] в Українi, тi функцiї, якi покладенi на неї Конституцiєю в галузi економiчного й соцiального життя. Без всебiчно продуманої та концептуально вивiреної полiтики доходiв державi важко здiйснити податкову реформу. Тому основними принципами побудови системи доходiв держави є: • використання непрямих податкiв лише у формi акцизiв i з метою обмеження споживання окремих видiв товарiв, можливостей виробника-монополiста в одержаннi необґрунтовано високих доходiв, а також для оподаткування предметiв розкошi, захисту власного виробника; • застосування при оподаткуваннi обґрунтованої диференцiацiї ставок податкiв залежно вiд виду дiяльностi та розмiру одержуваного прибутку чи доходу; • лiквiдацiя податкових пiльг, якi сприяють перерозподiлу доходiв, деформують вартiснi показники в економiцi й знижують конкурентоспроможнiсть товаровиробникiв. Пiльги можуть надаватися на певний строк i за умови використання коштiв на визначенi державою цiлi; • зростання видаткiв пропорцiйно зi зростанням доходiв бюджету (це гарантуватиме збалансованiсть бюджету за будь-яких економiчних умов у державi); • прогнозована й стiйка система надходжень, що, в свою чергу, потребує застосування економiчно вигiдних автоматизованих систем збирання статистичної iнформацiї, застосування обчислювальної технiки, сучасних комп'ютерних технологiй, створення автоматизованих iнформацiйних баз i банкiв даних. Необхiдно також запровадити чiтке розмежування податкiв, що зараховуються до державного й мiсцевих бюджетiв, розширити права органiв мiсцевого самоврядування у сферi оподаткування. [13] Отже, на завершення ми можемо констатувати, що досвiд розвитку економiки в умовах ринку в багатьох зарубiжних країнах пiдтверджує, що стабiльнiсть економiчного зростання й пiдвищення суспiльного добробуту потребують постiйного вдосконалення фiнансового механiзму в кожнiй iз його складових. Економiчною наукою завжди здiйснювався пошук найефективнiших форм i методiв удосконалення фiнансового механiзму, i в бiльшостi наукових джерел вiн одержав назву системи державного макроекономiчного регулювання. Для забезпечення потреб територiальної громади в Українi дiє система мiсцевого самоврядування. Вiдповiдно до Закону України «Про мiсцеве самоврядування» мiсцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатнiсть територiальної громади — жителiв села чи добровiльного об’єднання у сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища, мiста – самостiйно або пiд вiдповiдальнiсть органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування вирiшувати питання мiсцевого значення в межах Конституцiї i законiв України. [3] Для забезпечення територiальної громади всiма необхiдними соцiально-пообутовими, культурними та iншими послугами передбачається наявнiсть бюджету мiсцевого самоврядування вiдповiдного рiвня. Бюджет мiсцевого самоврядування (мiсцевий бюджет) – план утворення i використання фiнансових ресурсiв, необхiдних для забезпечення функцiй та повноважень мiсцевого самоврядування. В системi адмiнiстративно-територiального подiлу України передбачено наявнiсть адмiнiстративно-територiальних одиниць на рiвнi районiв у великих мiстах. У мiстах з районним подiлом за рiшенням територiальної громади мiста або мiської ради вiдповiдно до Закону України «Про мiсцеве самоврядування» можуть утворюватися районнi в мiстi ради. [3] Районнi в мiстах ради утворюють свої виконавчi органи та обирають голову ради, який одночасно є i головою її виконавчого комiтету. В рамках фiнансування мiсцевого самоврядування розглянемо особливостi планування i порядку фiнансування видаткiв бюджетiв районiв великих мiст. Райони великих мiст фiнансуються за рахунок районних бюджетiв. Районний бюджет передбачає собою план утворення i використання фiнансових ресурсiв, необхiдних для забезпечення спiльних iнтересiв територiальних громад району мiста, виконання мiсцевих програм, здiйснення бюджетного вирiвнювання тощо. Порядок планування, формування, виконання та подальшого контролю районного бюджету передбачений Бюджетним кодексом України. Районний бюджет району у мiстi вiдповiдно до Бюджетного кодексу мiстить в собi надходження i витрати на виконання повноважень органiв мiсцевого самоврядування району у мiстi. Статтi витрат районного у мiстi бюджету мiста з районним подiлом передбачають сукупнiсть видаткiв для здiйснення всiма бюджетними установами та органiзацiя покладених на них функцiй. Цi надходження i витрати складають єдиний баланс вiдповiдного бюджету. Склад доходiв та видаткiв бюджетiв районiв у мiстах (у разi їх створення) визначається мiською радою вiдповiдно до повноважень, переданих районним у мiстах радам. Мiнiстерство фiнансiв України доводить Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевим державним адмiнiстрацiям та виконавчим органам вiдповiдних рад особливостi складання розрахункiв до проектiв бюджетiв на наступний бюджетний перiод. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та виконавчi органи вiдповiдних рад зобов’язанi надавати необхiдну iнформацiю: Мiнiстерству фiнансiв України – для проведення розрахункiв обсягiв мiжбюджетних трансфертiв та iнших показникiв; Верховнiй Радi України – для перевiрки достовiрностi цих розрахункiв. [5] Згiдно з типовою формою бюджетних запитiв, визначеною Мiнiстерством фiнансiв України, та з урахуванням особливостей складання проектiв районних бюджетiв мiста мiсцевi фiнансовi органи в особi вiддiлень Державного казначейства України розробляють i доводять до головних розпорядникiв бюджетних коштiв iнструкцiї з пiдготовки бюджетних запитiв. Головнi розпорядники бюджетних коштiв в особi Ради народних депутатiв вiдповiдного району великого мiста органiзують розроблення бюджетних запитiв для подання мiсцевим фiнансовим органам в термiни та порядку, встановленi цими органами. Головнi розпорядники бюджетних коштiв несуть вiдповiдальнiсть за своєчаснiсть, достовiрнiсть та змiст поданих мiсцевим фiнансовим органам бюджетних запитiв, якi мають мiстити всю iнформацiю, необхiдну для аналiзу показникiв проекту мiсцевого бюджету, згiдно з вимогами мiсцевих фiнансових органiв. Районнi вiддiлення Державного казначейства України на будь-якому етапi складання i розгляду проектiв районних бюджетiв проводять аналiз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштiв, з точки зору його вiдповiдностi метi, прiоритетностi, а також дiєвостi та ефективностi використання бюджетних коштiв. На основi результатiв аналiзу керiвник мiсцевого фiнансового органу приймає рiшення про включення бюджетного запиту до пропозицiї проекту мiсцевого бюджету перед поданням його на розгляд вiдповiдно Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевим державним адмiнiстрацiям та виконавчим органам вiдповiдних рад. Пiсля схвалення Кабiнетом Мiнiстрiв України проекту закону про Державний бюджет України Мiнiстерство фiнансiв України доводить Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевим державним адмiнiстрацiям та виконавчим органам вiдповiдних рад розрахунки прогнозних обсягiв мiжбюджетних трансфертiв, методику їх визначення та iншi показники, необхiднi для складання проектiв мiсцевих бюджетiв, а також пропозицiї щодо форми проекту рiшення про мiсцевий бюджет (типова форма рiшення). адмiнiстрацiям та виконавчим органам вiдповiдних рад положення та показники мiжбюджетних вiдносин (обсяги мiжбюджетних трансфертiв для вiдповiдних бюджетiв i текстовi статтi, що визначають особливостi мiжбюджетних вiдносин на наступний бюджетний перiод), якi були проголосованi Верховною Радою України при прийняттi проекту закону про Державний бюджет України в другому читаннi. На пiдставi iнформацiї, отриманої вiдповiдно до частин п’ятої – восьмої цiєї статтi, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та виконавчi органи вiдповiдних рад готують проекти рiшень про вiдповiднi мiсцевi бюджети. [3, 5] Проект рiшення про районний бюджет перед його розглядом на сесiї вiдповiдної районної ради в мiстi схвалюється Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевою державною адмiнiстрацiєю чи виконавчим органом вiдповiдної районної ради. Разом з ним необхiдно подавати: 1) пояснювальну записку до проекту рiшення, яка повинна мiстити: а) iнформацiю про соцiально-економiчний стан вiдповiдного району у великому мiстi i прогноз його розвитку на наступний бюджетний перiод, якi покладено в основу проекту районного бюджету; в) пояснення до основних положень проекту рiшення про районний бюджет мiста, включаючи аналiз пропонованих обсягiв видаткiв щодо функцiй та програм. Обґрунтування включають бюджетнi показники за попереднiй, поточний, наступний бюджетнi перiоди в розрiзi класифiкацiї видаткiв бюджету вiдповiдного району мiста; г) обґрунтування особливостей мiж бюджетних взаємовiдносин для мiських з районним подiлом бюджетiв та надання субвенцiй на виконання iнвестицiйних проектiв; 2) прогноз показникiв вiдповiдного районного бюджету за основними видами доходiв, видаткiв та фiнансування на наступнi три бюджетнi перiоди; 4) показники видаткiв, необхiднi на наступнi бюджетнi перiоди для завершення проектiв, що врахованi в бюджетi мiст з районним подiлом, за умови, якщо реалiзацiя проекту триває бiльше одного бюджетного перiоду; 5) перелiк iнвестицiйних програм на наступний бюджетний перiод та на наступнi три бюджетнi перiоди; 6) iнформацiю про хiд виконання вiдповiдного бюджету у поточному бюджетному перiодi; 7) пояснення головних розпорядникiв бюджетних коштiв до проекту вiдповiдного бюджету мiст з районним подiлом, що подаються до бюджетної комiсiї вiдповiдної районної ради мiста; 1) загальна сума доходiв i видаткiв (з розподiлом на загальний та спецiальний фонди) бюджету мiст з районним подiлом, а також з розподiлом видаткiв на поточнi i капiтальнi; 2) граничний обсяг рiчного дефiциту (профiциту) мiсцевого бюджету в наступному бюджетному перiодi i боргу мiсцевого самоврядування на кiнець наступного бюджетного перiоду; 3) бюджетнi призначення головним розпорядникам коштiв за бюджетною класифiкацiєю; 4) доходи бюджету за бюджетною класифiкацiєю; 5) бюджетнi призначення мiжбюджетних трансфертiв; 5-1) розмiр оборотної касової готiвки бюджету мiст з районним подiлом; 6) додатковi положення, що регламентують процес виконання бюджету. Ради народних депутатiв мiст з районним подiлом при затвердженнi районних бюджетiв повиннi врахувати обсяги мiжбюджетних трансфертiв та iншi положення, необхiднi для формування районних бюджетiв, що були затвердженi Верховною Радою України при прийняттi проекту закону про Державний бюджет України у другому читаннi. Бюджети мiст з районним подiлом затверджуються не пiзнiше нiж у двотижневий термiн пiсля офiцiйного опублiкування закону про Державний бюджет України. Районнi у мiстах бюджети на наступний бюджетний перiод затверджуються вiдповiдно рiшеннями районної в мiстi ради не пiзнiше нiж у двотижневий термiн пiсля затвердження районного чи мiського (мiст Києва i Севастополя, мiста республiканського Автономної Республiки Крим чи мiста обласного значення) бюджету. [4] районного бюджету, координують дiяльнiсть учасникiв бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Казначейське обслуговування районного бюджету у мiстi здiйснюється територiальними органами Державного казначейства. Державне казначейство України веде облiк всiх надходжень, що належать районному бюджету у мiстi, та за поданням органiв стягнення, погодженим з вiдповiдними фiнансовими органами, здiйснює повернення коштiв, що були помилково або надмiрно зарахованi до даного бюджету. Районний бюджет виконується за розписом, який затверджується керiвником мiсцевого фiнансового органу. До затвердження розпису керiвником мiсцевого фiнансового органу затверджується тимчасовий розпис на вiдповiдний перiод. Керiвник мiсцевого фiнансового органу протягом бюджетного перiоду забезпечує вiдповiднiсть розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням. Мiсцевий фiнансовий орган у процесi виконання бюджету району у мiстi за доходами здiйснює прогнозування та аналiз доходiв вiдповiдного бюджету. Податки, збори (обов’язковi платежi) та iншi доходи районного у мiстi бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок вiдповiдного бюджету, вiдкритий в територiальному органi Державного казначейства України, i не можуть акумулюватися на рахунках органiв стягнення. Податки, збори (обов’язковi платежi) та iншi доходи визнаються зарахованими в доход районного бюджету з моменту зарахування на рахунок вiдповiдного бюджету, вiдкритий в територiальному органi Державного казначейства України. [4] Рiшення про внесення змiн до рiшення про районний у мiстi бюджет ухвалюється вiдповiдною радою за поданням офiцiйного висновку мiсцевого фiнансового органу про обсяг вiльного залишку бюджетних коштiв, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду вiдповiдного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду районного бюджету визнається за пiдсумками першого пiврiччя та наступних звiтних перiодiв поточного бюджетного перiоду на пiдставi офiцiйних висновкiв мiсцевого фiнансового органу за умови перевищення доходiв загального фонду районного бюджету (без урахування мiжбюджетних трансфертiв), врахованих у розписi районного бюджету на вiдповiдний перiод, не менше нiж на 5 вiдсоткiв. Факт недоотримання доходiв загального фонду районного у мiстi бюджету визнається на пiдставi офiцiйних висновкiв мiсцевого фiнансового органу за пiдсумками квартального звiту при недоотриманнi доходiв загального фонду районного бюджету, врахованих у розписi районного бюджету на вiдповiдний перiод, бiльше нiж на 15 вiдсоткiв. [3] Пiсля введення в дiю закону про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рiшення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань районних у великих мiстах бюджетiв, якi не забезпеченi бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштiв, видiлених державою для виконання цих зобов’язань. витрати з вiдповiдного районного бюджету лише на цiлi, якi визначенi у рiшеннi про районний бюджет на попереднiй бюджетний перiод. При цьому щомiсячнi видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видаткiв, визначених рiшенням вiдповiдної ради про бюджет на попереднiй бюджетний перiод. До прийняття рiшення про районний бюджет мiст з районним подiлом на поточний бюджетний перiод провадити капiтальнi видатки забороняється. У доходи бюджетiв районiв у мiстах з районним подiлом зараховуються: i органiзацiй комунальної власностi цього рiвня; • частина доходiв вiд приватизацiї майна, яка визначається Радою народних депутатiв вищого рiвня; • надходження вiд оренди цiлiсних майнових комплексiв, що перебувають у комунальнiй власностi цього рiвня; • вiдрахування, дотацiї i субвенцiї, отриманi з бюджетiв вищого рiвня; • iншi надходження. Види податкiв та iнших платежiв, якi пiдлягають зарахуванню до районного бюджету в мiстi, встановлюються мiською Радою народних депутатiв вiдповiдно до законiв України, чинного законодавства Автономної Республiки Крим i рiшень представницьких органiв влади вищого рiвня, прийнятих у межах їхньої компетенцiї. Райони у мiстах можуть фiнансуватися за рахунок бюджетiв розвитку, якi мають специфiчне призначення та напрямленi на забезпечення соцiального розвитку територiальної громади. Надходження до бюджету розвитку районного бюджету мiста включає: 2) надходження дивiдендiв, нарахованих на акцiї (частки, паї) господарських товариств, що є у власностi вiдповiдної територiальної громади; 3) кошти вiд повернення позик, якi надавалися з вiдповiдного бюджету, та вiдсотки, сплаченi за користування ними; 4) кошти, якi передаються з iншої частини районного бюджету за рiшенням вiдповiдної ради; В рамках фiнансування мiст з районним розподiлом можливi надходження у спецiальний фонд окремих бюджетних установ, органiзацiй районiв у мiстах. Надходження у спецiальнi фонди здiйснюються за рахунок надання платних послуг, видачу спецiальних довiдок тощо. В рамках окремих бюджетних установ та органiзацiй розробляються та затверджуються кошториси доходiв та витрат бюджетних установ та органiзацiй. В рамках бюджетного фiнансування мiст з районним подiлом передбачений фiнансовий контролю за напрямками та цiльовим використання бюджетних коштiв, який проводиться Рахунковою палатою України, Державним казначейством України, Державною податковою адмiнiстрацiєю України, Мiнiстерствами фiнансiв, статистики, юстицiї України, Нацiональним банком України та вiдповiдними територiальними пiдроздiлами даних контрольних органiв. Нецiльове використання бюджетних коштiв мiст з районним подiлом, тобто витрачання їх на цiлi, що не вiдповiдають бюджетним призначенням, встановленим рiшенням про районний бюджет, видiленим бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслiдком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштiв на суму коштiв, що витраченi не за цiльовим призначенням, i притягнення вiдповiдних посадових осiб до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi у порядку, визначеному законами України. У разi нецiльового використання бюджетних коштiв, отриманих у виглядi субвенцiї, зазначенi кошти пiдлягають обов’язковому поверненню до вiдповiдного бюджету у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України. Вiдповiднi посадовi особи притягаються до вiдповiдальностi згiдно з законом. [3] Таким чином, особливостi планування i порядку фiнансування видаткiв бюджетiв районiв великих мiст визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про мiсцеве самоврядування», «Про Державний бюджет на вiдповiдний рiк», Бюджетним кодексом України та iншими нормативно-правовими актами. В рамках планування, розробки та затвердження бюджету мiста з районним подiлом визначаються основнi джерела формування районних бюджетiв, напрямки та статтi видаткiв вiдповiдно до погоджених бюджетних запитiв бюджету мiст з районним подiлом. 1. 3. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження Учасники бюджетного процесу визначенi Бюджетним кодексом, де передбаченi їх функцiї, повноваження та вiдповiдальнiсть. Окремi повноваження учасникiв бюджетного процесу визначенi Конституцiєю України та iншими правовими актами. Розглянемо найбiльш вагомi повноваження основних учасникiв бюджетного процесу. Президент України. У разi незгоди iз Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето. Вносить в установленому чинним законодавством порядку змiни та доповнення до державного бюджету. Видає укази, якi можуть регулювати окремi поточнi питання, що стосуються бюджетного процесу. Приймає постанову про схвалення або взяття до вiдома Основних напрямiв бюджетної полiтики. Розглядає проект бюджету в трьох читаннях. Ухвалює Закон про Державний бюджет України. Вносить змiни i доповнення в Закон про Державний бюджет України. Розглядає та приймає рiшення щодо звiту про виконання Закону про Державний бюджет України. Комiтет Верховної Ради з питань бюджету. Бере участь практично в усiх стадiях бюджетного процесу, а саме: - розглядає i вносить пропозицiї стосовно Основних напрямiв бюджетної полiтики; - бере участь у пiдготовцi, розглядi, уточненнi, узагальненнi пропозицiй, доповiданнi на всiх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженнi у Верховнiй Радi; - розглядає ситуацiї, пов'язанi iз перевиконанням дохiдної частини Державного бюджету; Пiсля закiнчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштiв Державного бюджету. Здiйснює контроль за проведенням таємних видаткiв. Готує спiвдоповiдь, з якою виступає Голова Рахункової палати, — про виконання Державного бюджету. Кабiнет Мiнiстрiв України. Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямiв бюджетної полiтики на наступний бюджетний перiод. Розробляє проект Закону про Державний бюджет. Приймає рiшення про видiлення коштiв iз резервного фонду Державного бюджету. Забезпечує виконання Державного бюджету України. Подає рiчний звiт про виконання Державного бюджету Верховнiй Радi. Доводить до вiдома Ради мiнiстрiв АРК, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та виконавчих органiв вiдповiдних рад положення та показники мiжбюджетних вiдносин (обсяги мiжбюджетних трансфертiв, текстовi статтi). Погоджує єдинi правила бухгалтерського облiку всiх фiнансових операцiй, активiв i фiнансових зобов'язань. Проводить аналiз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштiв на будь-якiй стадiї бюджетного процесу. Визначає основнi органiзацiйно-методичнi засади бюджетного планування, якi використовуються для пiдготовки бюджетних запитiв, i розробляє пропозицiї щодо проекту Державного бюджету. У перiод пiдготовки пропозицiй до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходiв щодо усунення розбiжностей з головними розпорядниками бюджетних коштiв. Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України. Допрацьовує проект Державного бюджету пiсля першого та другого читання у Верховнiй Радi України. Здiйснює загальну органiзацiю та управлiння виконанням Державного бюджету України, координує дiяльнiсть учасникiв бюджетного процесу. Мiнiстерство в особi Мiнiстра фiнансiв затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України. Здiйснює прогнозування та аналiз доходiв бюджету протягом поточного бюджетного року. Установлює факт перевиконання дохiдної частини бюджету. При суттєвому невиконаннi (бiльш нiж 15 %) доходiв бюджету готує пропозицiї про внесення змiн до Закону про Державний бюджет. Доводить до вiдома Ради мiнiстрiв АРК, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та виконавчих органiв вiдповiдних рад особливостi складання розрахункiв до проектiв бюджетiв на наступний бюджетний перiод. Забезпечує опублiкування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах i за пiдсумками року, показникiв зведеного бюджету, iншої вiдкритої iнформацiї про виконання Державного бюджету. Державне казначейство. Визначає (за погодженням iз Мiнiстерством фiнансiв) єдинi правила бухгалтерського облiку всiх фiнансових операцiй, активiв фiнансових зобов'язань держави. Здiйснює операцiї з коштами Державного бюджету та мiсцевих бюджетiв. Здiйснює розрахунково-касове обслуговування розпоряджень бюджетних коштiв. Контролює бюджетнi повноваження при зарахуваннi, прийняттi зобов'язань та проведеннi платежiв. Веде бухгалтерський облiк та складає звiтнiсть про виконання Державного та мiсцевих бюджетiв. Здiйснює безспiрне списання коштiв з рахункiв згiдно з порядком, установленим Бюджетним кодексом та iншими юридичними актами. Розпорядники бюджетних коштiв. На пiдставi плану своєї дiяльностi розробляють проекти кошторису та бюджетнi запити i подають їх Мiнiстерству фiнансiв чи мiсцевому фiнансовому органовi. Отримують бюджетнi призначення i доводять у встановленому порядку до розпорядникiв нижчого рiвня. Головнi розпорядники затверджують кошториси розпорядникiв нижчого рiвня. Головнi розпорядники контролюють хiд виконання кошторисiв та аналiзують ефективнiсть використання бюджетних коштiв у розпорядникiв нижчого рiвня. Нацiональний банк України. Подає до Верховної Ради та Кабiнету Мiнiстрiв: - проект основних засад грошово-кредитної полiтики на наступний бюджетний рiк; Державнi органи мiсцевого рiвня. Мiсцевi фiнансовi органи розробляють i доводять до вiдома головних розпорядникiв бюджетних коштiв iнструкцiї з пiдготовки бюджетних запитiв. пропозицiї щодо показникiв проектiв вiдповiдних бюджетiв, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу. Верховна Рада АРК та вiдповiднi ради затверджують бюджети та звiти про їх виконання. Рада мiнiстрiв АРК, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи вiдповiдних рад забезпечують виконання вiдповiдних мiсцевих бюджетiв. [5] ІІ. АНАЛІЗ СКЛАДУ ТА СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ. 2. 1. Характеристика доходiв Державного бюджету, та виконання доходної частини мiсцевого бюджету Київського району мiста Одеси. Бюджетна система України складається з: - Державного бюджету України; - Мiсцевих бюджетiв. Витрати бюджетної системи складають iстотну частину державних i мунiципальних витрат. Їхнi напрямки визначаються тими задачами, що коштують перед державою на конкретний перiод. Доходи бюджетiв формуються за допомогою чотирьох ме­тодiв мобiлiзацiї коштiв: 1) пряме вилучення доходiв вiд державного сектора еконо­мiки. Держава має право на пiдприємницьку дiяльнiсть i ви­користання одержаних вiд неї прибуткiв, хоча надходження вiд цiєї дiяльностi невеликi. Адже держава залишає неприватизованими тi сфери дiяльностi, якi або не приваблюють приватних пiдприємцiв через неприбутковiсть, або продук­цiя та послуги цих пiдприємств дуже потрiбнi державi. Цi об'єкти знаходяться у державнiй власностi не для одержан­ня прибуткiв, а для випуску потрiбної продукцiї i надання необхiдних послуг; 2)одержання доходiв вiд природних ресурсiв, майна i послуг, власником яких є держава; 3)перерозподiл доходiв юридичних i фiзичних осiб за допо­могою податкiв й iнших обов'язкових платежiв; 4)залучення кредитiв. В юридичнiй лiтературi прийнято доходи бюджетiв класи­фiкувати за соцiально-економiчною ознакою на доходи вiд гос­подарюючих суб'єктiв усiх форм власностi, на пiдставi якої вони дiють, i вiд громадян. За юридичними формами - на податки i неподатковi платежi. За порядком включення дохо­дiв до бюджетiв вони подiляються на закрiпленi i регулюючi. Склад доходiв Державного бюджету України визначається статтею 29 Бюджетного кодексу. До Державного бюджету України входять: "Про основи соцiальної захищеностi iнва­лiдiв", вiд плати за послуги, що надаються бюджетними установами, якi утримуються за рахунок Державного бю­джету України, та iнших, визначених законодавством дже­рел, включаючи кошти вiд продажу активiв, що належать державi або пiдприємствам, установам i органiзацiям, а та­кож проценти i дивiденди, нарахованi на частку майна, що належить державi в майнi господарських товариств. Не включаються до Державного бюджету доходи, закрiпленi за мiсцевими бюджетами; 2)гранти i дарунки у вартiсному обчисленнi; 3) мiжбюджетнi трансферти з мiсцевих бюджетiв[26, С. 195]. До мiсцевих бюджетiв включаються доходи, необхiднi для виконання повноважень органiв влади Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування. "кошик" доходi» бюджетiв мiсцевого самоврядування. Прибутковий податок iз населення мас значну питому вагу в доходах мiсцевихбюджетiв усiх ланок. Оскiльки заробiтна плата сплачуватися щомiсяця, цей дохiд мiсцевих бю­джетнi вiдiграю значну роль у забезпеченнi функцiонування мiсцевих органiв, тому нормативи вiдрахувань його до мiсце­вих бюджетi встановлються диференцiйовано: 1)до доходiв бюджетiв мiст Києва i Севастополя зараховуєть­ся 100% територiальних надходжень; 2)до доходiв мiст республiканського (в Автономнiй Республiцi Крим) i обласного значення - 75% територiальних надхо­джень; а до доходiв бюджетiв мiст районного значення, сiл, селищ або їх об'єднань - 25% територiальних надходжень. Якщо територiальнi громади Автономної Республiки Крим i областей планують спiльнi соцiально-економiчнi й культурнi програми, то для їх реалiзацiї до цих бюджетiв включаються: 25% прибуткового податку з громадян та 25% плати за землю вiд територiальних надходжень по цих платежах (ст. 64 Бю­джетного кодексу). У випадках реалiзацiї таких програм територiальними гро­мадами районiв до районних бюджетiв входять: 50% терито­рiального надходження прибуткового податку з громадян; 15% територiальних надходжень плати за землю; плата за лiцензiї на проведення певних видiв господарської дiяльностi, серти­фiкати i плата за реєстрацiю суб'єктiв пiдприємницької дiяль­ностi, якi справляють районнi державнi адмiнiстрацiї, надхо­дження адмiнiстративних штрафiв, якi накладаються райдерж-адмiнiстрацiями або адмiнiстративними комiсiями, що ними створюються [13, С. 18]. Склад доходiв i видаткiв бюджетiв районiв у мiстах визна­чається мiською радою вiдповiдно до повноважень, переданих районним радам у мiстах. Взаємовiдносини мiж ланками бюджетної системи в Украї­нi будуються так, щоб викликати зацiкавленiсть в органiв мiс­цевого самоврядування ефективнiше вести мiсцеве господарст­во, ретельнiше планувати i збирати доходи, якi одержують на мiсцях, не враховуючи їх при визначеннi об'єму мiжбюджетних трансфертiв1 . Так, ст. 69 Бюджетного кодексу вмiщує перелiк доходiв мiсцевих бюджетiв, якi не беруться при визначеннi розмiрiв мiжбюджетних трансфертiв, тобто незалежно вiд сум надхо­джень доходiв, визначених цiєю статтею, мiсцевий бюджет одер­жить суму мiжбюджетних трансфертiв, яку зможе їм видiлити Державний або мiсцевий бюджет вищого рiвня. У ст. 96 Бюджетного кодексу передбачено спецiальний механiзм мiж­бюджетних трансфертiв. Аналiз виконання доходної частини бюджету у Київському районi м. Одеси за 2006, 2007 роки Назва доходiв 2006 2007 Вiдхилення План Факт % виконання План Факт % виконання Тис. грн % Податок на прибуток пiдприємств комунальної власностi -Плата за землю (75%) -Податок на промисел Мiсцевi податки i збори –всього: -Комунальний податок -Збiр за паркування автотранспорту -Ринковий збiр -Збiр за видачу оренди на квартиру -Курортний збiр -Збiр за використання мiсцевої символiки -Збiр за розмiщення об’єктiв торгiвлi -Орендна плата за нежилi примiщення -Іншi надходження -Кредиторська та депонентська заборгованiсть пiдприємств, установ, щодо яких минув строк позовної давностi 30,0 5722,7 95,0 2430,6 44,5 243,0 618,9 1278,3 0,2 12,2 41,5 188,0 4,0 90,0 0,0 0. 0 0,0 85,3 5837,3 103,9 2496,2 50,0 260,3 625,7 1294,6 0,2 12,6 52,7 195,7 4,4 90,5 2,3 5,6 0,0 в 2,8р. 102,0 109,4 102,7 112,4 107,1 101,1 101,3 100,0 103,3 127,0 104,1 110,0 100,6 0,0 0,0 0,0 10976,9 104,9 3592,1 63,9 248,5 1560,9 1493,2 0,1 13,5 20,0 186,6 5,4 1816,3 0,0 50,1 0,0 2987,9 10216,8 104,9 3694,5 64,0 253,7 1589,2 1557,7 0,3 14,5 20,2 189,3 5,6 0,9 53,9 4,6 103,6 93,1 100,0 102,9 100,2 102,1 101,8 104,3 в 3 р. 107,4 101,0 101,4 103,7 100,0 0,0 107,6 0,0 4379,5 1,0 1198,3 14,0 -6,6 963,5 263,1 0,1 1,9 -32,5 -6,4 1,2 1725,8 -1,4 48,3 4,6 -176,4 -8,9 -9,4 0,2 -12,2 -5 0,7 3 в 2 р. 4,1 -26 -2,7 -6,3 -0,6 0,0 107,6 0,0 Разом власнi 8368,3 8621,1 103,0 19423,2 18879,8 97,2 10258,7 -5,8 Мiжбюджетнi трансферти: субвенцiї на пiльги та допомоги сiм’ям з дiтьми, субсидiї населенню 14469,3 14421,2 99,7 36464,5 97,6 22043,3 -2,1 Разом з урахуванням мiжбюджетних трансфертiв 22837,6 23042,3 100,9 56768,6 55344,3 97,5 -3,4 Доходи спец фонду-всього,в т. ч. -Цiльовий фонд -Спецкошти бюджетних установ 442,2 400 42,2 297. 9 215,0 82,9 67,4 53,8 196,4 428,0 300,0 128,0 416,1 158,0 258,1 97,2 52,7 201,6 118,2 -57 175,2 29,8 -1,1 5,2 Всього доходiв 23279,8 23340,2 100,3 57196,6 55760,4 97,5 32420,2 -2,8 Висновок Проаналiзувавши доходну частину у Київському районi м. Одеси за 2006 рiк, можна зробити висновок, що бюджет району по власним доходам, що не враховуються при визначеннi мiжбюджнтних трансфертiв при планi 8368,3 тис. грн., виконано на 103% в сумi 8621,1 тис. грн.,що на 252,8 тис. грн. бiльше запланованої суми. План виконано по всiм джерелам власних доходiв. Перевиконано план надходжень по: податку на прибуток пiдприємств комунальної власностi в 2,8 рази, податку на промисел на 9,4%,податку з реклами на 12,4%, комунальному податку на 7,1%, по збору за використання мiсцевої символiки на 27%, по збору з власникiв собак на 10%. виконано на 0,3% бiльше запланованої суми. грн. менше запланованої суми. Не виконано план по платi за землю на 6,9%. За 2007 рiк виконано план по 13 джерелам власних доходiв. Порiвнюючи показники 2007 року по доходам з показниками 2006 року, можна зробити висновок , що бюджет Київського району по власним доходам, що не враховуються при визначеннi мiжбюджетних трансфертiв в 2007 роцi збiльшились на 10258,7 тис. грн. Це сталося за рахунок збiльшення: податку на прибуток пiдприємств комунальної власностi на 2902,6 тис. грн., мiсцевих податкiв i зборiв на 1193,3 тис. грн., збору за паркування автотранспорту на 963,5 тис. грн., збору з власникiв собак на 1,2 тис. грн., плати за землю на 4379,5 тис. грн., податка з реклами на 14 тис. грн., ринкового збору на 263,1 тис. грн., орендної плати за нежилi примiщення на 1725,8 тис. грн., iнших надходжень на 48,3 тис. грн. та доходи спецфонду на 118,2 тис. грн., а також субвенцiї на пiльги та допомоги сiм’ям з дiтьми, субсидiї населенню на 2204,3 тис. грн. Зменшились надходження у 2007 роцi по податку на прибуток пiдприємств комунальної власностi на 2902,6 тис. грн., плата за держреєстрацiю крiм плати за держреєстрацiю СПД на 1,4 тис. грн., комунальному податку на 6,6 тис. грн., збiр за використання мiсцевої символiки на 32,5 тис. грн., збiр за розмiщення об’єктiв торгiвлi на 6,4 тис. грн., доходи до цiльового фонду на 57,0 тис. грн. Всього доходи за 2007 рiк в порiвняннi з 2006 роком збiльшились на 32420,2 тис. грн. 2. 2. Характеристика видаткiв Державного бюджету, та виконання видаткової частини мiсцевого бюджету Київського району мiста Одеси. В основу розподiлу видаткiв мiж ланками бюджетної систе­ми покладенi принципи вiдомчої пiдпорядкованостi та територiального розмiщення об'єкта фiнансування i мiсця проведення заходiв. безпосереднього спо­живача. Вiдповiдно до цих критерiїв види видаткiв подiляють­ся на такi групи: 1) перша група - видатки на фiнансування бюджетних уста­нов та заходiв, якi забезпечують необхiдне першочергове надання соцiальних послуг, гарантованих державою, i якiрозташованi найближче до споживачiв (наприклад, школи, амбулторiї, медичнi пункти, дитячi установи). Цi видатки фiнансуються з бюджетiв сiл, селищ, мiст та об'єднань; освiти, лiкар­нi, культурнi заклади тощо). Видатки другої групи фiнансуютьсяз бюджетiв мiст республiканського в Автономнiй Республiцi Крим та обласного значення, а також районних 3)бюджетiв; iснує в усiх регiонах України. Цi видатки фiнансуються з бюджету Автономної Республiки Крим та обласних бюджетiв. Із бюджетiв мiст Києва та Севастополя здiйснюються видат­ки всiх трьох груп. Аналiз виконання видаткової частини бюджету у Київському районi м. Одеси Тис. грн. Спрямування видаткiв 2006 2007 АП,тис. грн План Факт % План Факт % Органи мiсцевого самоврядування Житлово-комунальне господарство Капiтальний ремонт житлового фонду Дотацiя житлово-комунальному господарству-всього -КП Аварiйна служба району -поточний ремонт -дотацiя на тепло Благоустрiй – всього -утримання безгосподарних територiй Книговидання(Книга Пам’ятi) Органи самоорганiзацiї населення Заходи з органiзацiї рятування на водах 4718,0 85,0 3556,0 1000,0 1430,8 275,0 478,6 56,7 314,9 102,2 212,7 18,3 25,0 0,0 4699,0 84,8 3555,9 999,9 2241,1 275,0 478,6 56,7 314,9 102,2 212,7 18,3 25,0 0,0 99,0 99,8 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 0,0 7071,8 187,4 12498,0 5000,0 7498,0 6130,8 386,0 981,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 45,0 149,4 7045,0 187,4 11970,0 5000,0 6970,0 5602,8 386,0 981,2 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 45,0 149,4 99,6 100,0 95,8 100,0 93,0 91,4 100,0 100,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 100,0 100,0 2346,0 102,6 8414,1 4000,1 4172,0 111,0 502,6 -56,7 -314,9 -102,2 -212,7 -18,3 20,0 149,4 Разом 8402,3 8383,0 99,8 19351,8 97,2 10968,8 Субвенцiя Держ. бюджету на соц. захист- всього Дитячi будинки (в т. ч. сiмейного типу, прийомнi сiм’ї) Пiльги вет. вiйни i працi, реабiл. на житл. -комун. посл. Іншi пiльги вет. вiйни i працi(придб. бензину,кап. рем.) Пiльги вет. вiйськ. служби i внутрiшнiх справ на ЖКП Пiльги гром.,якi постр. внасл. Чорноб. катастр. на ЖКП Пiльги гром.,якi постр. внасл. Чорноб. кат. на тв. пал.,скр/г Іншi пiльги громад.,якi постр. внасл. Чорноб. катастр. Державна соцiальна доп. малозабезпеченим сiм’ям Держ. соц. доп. iнвалiдам з дитинства,дiтям-iнвалiд. 14469,3 2,9 41,3 3,5 325,2 0,4 60,6 1,0 2,2 574,1 124,5 2014,1 14421,2 2,8 1649,5 39,8 3,5 325,2 0,3 60,6 0. 5 2,2 9669,5 574,1 79,1 2014,1 99,7 96,6 100,0 96,4 100,0 100,0 75,0 100,0 500,0 100,0 100,0 100,0 63,5 100,0 37134,3 3,9 2052,7 42,6 2,7 473,3 1,0 96,2 1,6 5,6 28603,9 428,3 1224,7 4197,8 36253,3 3,9 1806,9 27,6 2,6 379,5 0,0 79,1 0,0 5,6 428,3 778,9 97,6 100,0 88,0 64,8 96,3 80,2 0,0 82,2 0,0 100,0 99,8 100,0 63,6 100,0 21832,1 1,1 157,4 -12,2 -0,9 54,3 -0,3 18,5 -0,5 3,4 -145,8 699,8 2183,7 Всьго видаткiв по загальному фонду 99,7 57040,9 55605,1 97,5 32800,9 Цiльовi фонди 124,9 400,0 91,9 209,8 73,6 52,5 128,0 300,0 227,9 150,2 178,0 50,1 136,0 -59,6 Всього видаткiв 23396,5 23105,9 98,8 55983,2 97,4 Висновок Аналiзуючи видаткову частину Київського району м. Одеси за 2007 рiк в порiвняннi з 2006 роком, даннi таблицi свiдчатi про збiльшення видаткiв на 32877,3 тис. грн. Це сталося за рахунок збiльшення видаткiв на: органи мiсцевого самоврядування на 2346,0 тис. грн., житлово-комунальне господарство на 8414,1тис. грн., капiтальний ремонт житлового фонду на 4000,1 тис. грн., дотацiй житлово-комунальному господарству на 4728,9 тис. грн., органи саморганiзацiї населення на 20,0 тис грн., заходи з органiзацiї рятування на водах на 149,4 тис. грн., субвенцiй Державнрго бюджету на соцiальний захист населення на 21832,1 тис. грн., бюджетнi органiзацiї на 136,0 тис. грн. Та зменшення видаткiв на: благоустрiй дорiг та безгосподарних територiй на314,9 тис. грн., книговидання на 18,3 тис. грн., цiльовi фонди на 59,6 тис. грн. З цього можна дiйти висновку, що видаткова частина бюджету Київського району за 2007 рiк виконана на 97,4% i складає 55983,2 тис. грн. при планi 57468,9тис. грн. Видаткова частина на органи мiсцевого самоврядування при планi 7071,8 тис. грн. виконано на 99,6%, на житлово-комунальне господарство при планi 12498,0 тис. грн. виконано на 95,8%, дотацiї житлово-комунальному господарству при планi 7498,0 тис. грн. виконанi на 93,0%, субвенцiя Державного бюджету на соцiальний захист населення при планi 37134,3 тис. грн. виконана на 97,6%, видатки на цiльовi фонди при планi 300,0 тис. грн. виконанi на 50,1%. Перевиконаний план по спецiальним коштам бюджетним органiзацiям на 78,0% при планi 128,0 тис. грн. За всiма iншими видами видаткiв план виконаний на 100,0%. 2. 3. Бюджетний дефiцит, його причини та наслiдки Бюджетний дефiцит виникає як результат нестабiльностi в економiчному та полiтичному життi держави i посилює негативнi явища, якщо дефiцит перевищує встановленi свiтовим досвiдом показники. Щоб зрозумiти сутнiсть дефiциту державного бюджету, доцiльно розглянути його основнi види. Звичайно дефi­цит бюджету класифiкують за такими критерiями: - за формою вияву: вiдкритий (офiцiйно оголошений у законi про бюджет на вiдповiдний рiк) i прихований (не визнаний офiцiйно, виявляється у завищеннi планових обсягiв доходiв, включеннi до складу доходiв джерел покриття бюджет­ного дефiциту). - фiнансування державними пiдприємствами надлишкової зайнятостi в дер­жавному секторi i виплати ними заробiтної плати за ставками, вищими вiд рин­кових, за рахунок банкiвських позик; - накопичення в комерцiйних банках, що вiдокремились на початкових ста­дiях економiчних реформ вiд Центрального банку країни; Центральним бан­ком сiльськогосподарських, промислових i житлових програм уряду за пiльгови­ми ставками. Цi операцiї належать до так званої квазiфiскальної дiяльностi держави. Отже, поряд iз вiдкритим i прихованим дефiцитом до цiєї ж групи бюджетних де­фiцитiв доречно зарахувати i квазiфiскальний дефiцит державного бюджету. Вимушений бюджетний дефiцит є наслiдком скорочення обсягiв ВВП i вiд­повiдно обмеженостi фiнансових ресурсiв країни. Прикладом вимушеного бюд­жетного дефiциту є циклiчний бюджетний дефiцит. виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в перiод економiчного спаду уряд цi­леспрямовано знижує ставки оподаткування i збiльшує державнi витрати. За напрямками дефiцитного фiнансування: активний (через спрямування коштiв у розвиток економiки для зростання ВВП) i пасивний (для покриття по­точних витрат. Рiвень дефiциту визначається вiдношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але вiн не може бути постiй­ним i залежить вiд рiзних чинникiв, якi впливають на розвиток економiки (зрос­тання або зменшення капiталу, розвиток iнфляцiйних процесiв). Активний дефi­цит бюджету дає змогу пiдштовхнути подальший розвиток економiки i зростання капiталу. Пасивний - пiдкоряється законам iнфляцiї3. Активний бюджетний дефiцит характеризується спрямуванням коштiв на iнвестування економiки, що сприяє зростанню ВВП. У своїх працях О. Д. Василик розрiзняє поняття стiйкий де­фiцит бюджету, який iснує в довгостроковому перiодi, i тимчасовий дефiцит, що викликається касовими розривами у виконаннi бюджету або непередбачуваними подiями та обставинами. [11, С. 98]. За критерiєм визначення складових частин бюджетного дефiциту вони видi­ляють фактичний бюджетний дефiцит, структурний бюджетний дефiцит, циклiч­ний бюджетний дефiцит. доходи, видатки бюджету i дефiцит за певний перiод. Структурний дефiцит - це дефiцит за умов повної або високої зайнятостi потенцiйних виробничих ресурсiв. Циклiчний де­фiцит - це результат недонадходження бюджетних доходiв внаслiдок циклiчних коливань в економiцi. Вiн показує вплив дiлового циклу на бюджет та вимiрює змiни видаткiв, надходжень, якi виникають через те, що економiка не працює за потенцiйного обсягу виробництва, а перебуває у станi пiднесення чи спаду. У загальному вираженнi циклiчний дефiцит є рiзницею мiж фактичним i структурним дефiцитом. програм, запро­ваджених законодавством. А циклiчнi видатки i дефiцити складаються з податкiв i видаткiв, що автоматично пристосовуються до стану економiки. Так, у разi спа­ду виробництва кожний вiдсотковий пункт зростання норми безробiття збiльшує на вiдповiдну суму циклiчний дефiцит. Це вiдбувається тому, що податковi над­ходження зменшуються, а державна допомога з безробiття зростає. обсягу ви­робництва. Якщо державний законодавчий орган вирiшить запровадити програму, що субсидує соцiальне забезпечення материнства, це призведе до зрос­тання структурних видаткiв, отже, вiдповiдно збiльшить структурний дефiцит [20, С. 16]. Статистичнi дослiдження показують, що певний захiд уряду, який змiнює структурний дефiцит бюджету, змiнює фактичний дефiцит у тому самому напрямi. Пасивний дефiцит бюджету зумовлюється економiчною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсiв i його можна ототожнити з циклiчним бюджетним дефiцитом7. Розрiзняють поняття стiйкий дефiцит бюджету, який iснує в довгостроково­му перiодi, та тимчасовий дефiцит, викликаний касовими розривами у виконан­нi бюджету. Його ще називають касовим дефiцитом, що породжується браком коштiв бюджету в результатi розбiжностi у термiнах надходження доходiв i здiй­снення видаткiв. Первинний дефiцит бюджету - це рiзниця мiж величиною дефiциту бюдже­ту i виплатою процентiв за борг. Інакше кажучи, цей дефiцит дорiвнює рiзницi мiж сумою трансфертiв та державних закупiвель товарiв i послуг й податковими надходженнями в бюджет. Дефiцит бюджету = (державнi закупiвлi товарiв i пос­луг + трансфери + виплати з обслуговування боргу) — податковi надходження. збiльшується тягар боргу. Сума процентiв за державний борг дорiвнює добутковi державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в нацiональнiй економiцi реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь прирiст останнього iде на виплату процентiв з обслуговування державного боргу, тобто вiдношення державного боргу до ВВП зростає. Для зниження цього вiдношення: — темпи зростання реального ВВП мають перевищувати величину реальної процентної ставки; — збiльшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постiйним8. Операцiйний дефiцит - це дефiцит державного бюджету з вирахуванням iн­фляцiйної частини вiдсоткових платежiв з обслуговування державного боргу. За високих темпiв iнфляцiї, коли рiзниця в динамiцi номiнальних i реальних вiдсот­кових ставках досить значна, таке завищення розмiру дефiциту державного бюд­жету може виявитися iстотним. Таким чином, види бюджетного дефiциту можна згрупувати в такий спосiб: 1. За формою вияву: — вiдкритий; — прихований; — квазiфiскальний. 2. За причинами виникнення: — вимушений; 3. За напрямом державного фiнансування: — активний; — пасивний. — фактичний; — структурний; — циклiчний. 5. За термiном дiї: — тимчасовий; — первинний; — операцiйний. Бюджетний процес передбачає балансування державних доходiв i видаткiв, але на практицi майже в усiх країнах на сьогоднi спостерiгається значне переви­щення державних видаткiв над доходами. Причин бюджетних дефiцитiв багато, але велике значення має розширення соцiальних i економiчних функцiй держа­ви. Якщо зростання бюджетних видаткiв не компенсується збiльшенням подат­кових надходжень, то зростання бюджетних дефiцитiв набуває хронiчного харак­теру i досягає значних масштабiв. Дефiцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економiстiв i практикiв, урядовцiв i законодавцiв. Йому вiдводиться чiльне мiсце у теорiях дер­жавних фiнансiв, оскiльки головною проблемою фiнансової полiтики традицiй­но вважається державний бюджет. III . Шляхи вдосконалення бюджетного процесу 3. 1 Вдосконалення бюджетного процесу Ринкова економiка при розмаїттi її моделей, вiдомих свiтовiй практицi, характеризується соцiальне орiєнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самiй структурi ринкових вiдносин, так i в механiзмi їх регулювання з боку держави вiдiграє Державний бюджет. Вiн – невiд'ємна частка ринкових стосункiв i одночасно важливий iнструмент реалiзацiї державної полiтики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливостi його формування i функцiонування, способи використання в iнтересах ефективного розвитку суспiльного виробництва. Бюджет необхiдно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економiчну i фiнансову кризу. Привiлейованi за цих умов є правильнi вiдповiдi на запитання, як стабiлiзувати економiку, забезпечити ефективнiсть господарювання, якi методи нормалiзують фiнансовий стан країни, як збiльшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефiцит та iн. всiх форм власностi i фiзичними особами – з iншого приводу утворення централiзованого фонду грошових коштiв держави i його використання на розширене вiдтворення, пiдвищення рiвня життя i задоволення iнших суспiльних потреб. Таким чином, у бюджетi централiзується значна частина грошових коштiв, якi є необхiдною умовою для виконання державою своїх функцiй. І тiльки iз збiльшенням масштабiв виробництва, удосконаленням господарських зв'язкiв можна розраховувати на iстотне збiльшення централiзованого фонду держави. За теперiшнього соцiально-економiчного стану України виникає потреба збiльшувати грошовi ресурси централiзованого фонду для забезпечення безпосереднiх державних заходiв.[12] Рiвень централiзацiї фiнансових ресурсiв у Державному бюджетi залежить вiд конкретних умов господарювання i завдань, якi необхiдно вирiшувати на конкретному етапi розвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централiзацiї фiнансових ресурсiв, що закономiрно для країн перехiдного перiоду. Нинi бюджет України становить 55% вiд валового внутрiшнього продукту. Така централiзацiя грошових коштiв має забезпечити своєчасне фiнансування загальнодержавних програм, а також додатковi заходи, пов'язанi з пiдвищенням заробiтної плати та iнших соцiальних виплат. Однак якщо проаналiзувати бюджетну полiтику останнiх чотирьох рокiв, то можна переконатися, що значна централiзацiя коштiв у руках держаки не завжди давала позитивнi результати. Так, у 2004 роцi видатки на соцiально-культурнi заходи профiнансованi тiльки на 76,5%, а на народне господарство, у тому числi на так званi бюджетнi позички, тобто пiльговi кредити за рахунок бюджетних коштiв вузькому загалу привiлейованих пiдприємств, - аж на 115,1%. Крiм того, дивними є затрати, не передбаченi законом, на загальну суму 30,7 трлн. крб., а також затрати на суму 10 трлн. крб., якi були профiнансованi у груднi 2004 року i пов'язанi з пiдготовкою до осiнньо-зимового перiоду. Аналогiчна картина з виконанням бюджету i в 2005 роцi. Цi цифри достатнi для принципових узагальнень. Практика виконання бюджету останнiми роками переконливо свiдчить, що закон про бюджет не є у нашiй державi справжнiм законом, оскiльки iнодi бюджетнi кошти встановлюються у змiнених пропорцiях вiдносно бюджетних показникiв) з урахуванням соцiально-економiчної полiтики, затвердженої Верховною Радою через закон про бюджет на поточний рiк. Головною причиною такої ситуацiї є порушення бюджетної дисциплiни. Жоден бюджет починаючи з 1992 року, не був завчасно поданий на розгляд i вiдповiдно не був затверджений Верховною Радою України. Закономiрно, що бiльшiсть показникiв Державного бюджету формується за результатами фактичного його виконання i пiдганяється пiд нормативи, яких вимагають мiжнароднi фiнансовi органiзацiї, що надають Українi реабiлiтацiйнi позики для стабiлiзацiї народного господарства. [15] Отже, для стабiлiзацiї бюджетної дисциплiни, передусiм, необхiдно, щоб бюджетний процес вiдповiдав Законовi «Про бюджетну систему України», прийнятому у червнi 2005 року. Згiдно iз Законом, Державний бюджет на наступний рiк має подаватися Президентом України на розгляд Верховнiй Радi до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всi бюджетнi процедури повиннi реалiзовуватися до початку нового бюджетного року. Як свiдчить досвiд, неприйняття Державного бюджету фактично паралiзує роботу усього народногосподарського комплексу.[14] Для вирiшення проблем, пов'язаних з бюджетним процесом, треба орiєнтуватися на наступнi критерiї. 1. Як вiдомо, Державний бюджет України формується за чинною у свiтовiй практицi методологiєю. Це означає, що за основу береться розрахунок рiчного обсягу валового внутрiшнього продукту. Залежно вiд того, як вiн визначатиметься на наступний рiк, залежить i розмiр бюджетного фонду України. Якщо ВВП буде заниженим, то це адекватно вiдобразиться на доходнiй частинi бюджету. В цьому випадку вiдбудеться недофiнансування галузей народного господарства, соцiально-культурних установ та iнших галузей, передбачених бюджетом. Крiм того, не буде належної готiвки, що призведе до затримки розрахункiв. будуть передбаченi нереальнi доходи, що, природно, спричинить зростання бюджетних витрат, фактично не забезпечених вiдповiдними доходами. Тому основна проблема, яку необхiдно вирiшити, - максимально точно визначити обсяг валового внутрiшнього продукту, тобто знайти «золоту середину», враховуючи всi реалiї нашої економiки - iнфляцiю, виробництво товарiв i послуг, споживання, нагромадження. 2. Технологiя складання Державного бюджету потребує докорiнних змiн. Зараз практикується система, за якої прибуткова частина бюджету "пiдганяється" до видаткової, тобто спочатку згiдно з вимогами мiнiстерств i вiдомств формується видаткова частина. Пiсля цього переглядаються можливостi прибуткової частини i, якщо вони замалi, пропонується прийняти закони про новi податки або змiнити податковi ставки. Таким чином виконання бюджету «прив'язується» до майбутнiх змiн. А тому при складаннi Державного бюджету необхiдно насамперед науково обґрунтовано в межах чинного законодавства про податки розраховувати прибуткову частину. Це дасть можливiсть державi реально оцiнити можливостi бюджетної полiтики на майбутнiй рiк. податки як iнструмент регулювання фiнансового стану платникiв, стимулювання зростання виробництва. До даних принципiв належать: - встановлення таких податкiв, якi б забезпечували регулярну мобiлiзацiю фiнансових ресурсiв у розпорядження держави в розмiрах, достатнiх для фiнансування запланованих заходiв; - застосування таких видiв податкiв, якi б забезпечували стабiльнiсть фiнансового становища держави, повноту, стабiльнiсть i своєчаснiсть формування її централiзованого фонду; - запровадження податкiв, адекватних реальним умовам соцiально-економiчного становища держави; 3. Питання удосконалення стосункiв мiж ланками бюджетної системи завжди є актуальними. Чинник бюджетний механiзм, при якому Ради вищого рiвня встановлюють нормативи вiдрахувань для низiв, призводить до паралiчу органiв мiсцевого самоврядування. Тому необхiдно розподiлити сфери Державного бюджету i бюджетiв мiсцевих органiв. На державному рiвнi доцiльно фiнансувати податки, якi мають вирiшальне значення для фiнансування економiки України. На рiвнi мiсцевих органiв влади слiд залишити видатки, спрямованi на вирiшення соцiальне питань i пiдтримку їхнього економiчного розрахунку в частинi комунальної власностi. Інакше кажучи, необхiдно якнайшвидше чiтко розподiлити компетенцiю мiж центральними органами влади й органами мiсцевого самоврядування i законодавче закрiпити її за ними. Законодавство вже заклало принципи самостiйностi у складання бюджетiв усiх рiвнiв, але вони ще не змiцненi економiчним механiзмом, а тому не працюють. У зв'язку з цим для створення чiткої системи формування бюджетiв усiх рiвнiв, на наш погляд, необхiдно чiтко розподiлити доходи мiж усiма ланками бюджетної системи, тобто мати визначену законом доходну базу, а стосунки мiж державним i. мiсцевими бюджетами будувати з урахуванням умов соцiально-економiчного розпитку регiонiв. Такої мети можна досягти, спрямовуючи 100% податку на прибуток пiдприємств i органiзацiй усiх форм власностi та деякi iншi податки (наприклад, податок на майно) до мiсцевих бюджетiв. Проблема бюджетного вирiвнювання останнiм часом вийшла за межi теорiї. Тепер вона нерозривної пов'язана iз практичними заходами щодо реалiзацiї в Українi принципу «вiдносної» самостiйностi бюджетiв усiх рiвнiв, iз мiжбюджетним перерозподiлом фiнансових ресурсiв. Без нього неможливо обiйтися, оскiльки фiнансовi ресурси деяких мiсцевих органiв влади в силу iсторичних та iнших причин не можуть забезпечити реалiзацiю цими органами владних повноважень. Вийти з цього становища можна, надавши цим регiонам необхiдної допомоги через перерозподiл коштiв, виробивши для цього рацiональнi основи i механiзми. Однак не слiд забувати, що чинний механiзм фiнансової допомоги реально сформувався на базi централiзму, який характеризував єдину бюджетну систему колишнього СРСР, перед якою ставилася мета неодмiнного забезпечення збалансування доходiв i видаткiв кожної ланки бюджетної системи. Ця мета культивувала iдею утримання, придушувала iнiцiативу нижчих органiв влади у пошуках додаткових фiнансових ресурсiв. Зараз у Українi використовуються методи, якi забезпечують збалансування нижчих бюджетiв: субвенцiї безповоротне цiльове фiнансування видаткiв нижчих бюджетiв за рахунок вищих, дотацiї безповоротне надання коштiв для вiдшкодування дефiциту нижчого бюджету; взаємозалiки видiлення коштiв нижчим бюджетам на вiдшкодування видаткiв, пов'язаних iз передачею їм видаткових функцiй згiдно з рiшенням центральних органiв влади; позики з вищих бюджетiв. коштiв. Тому сфера чинностi кожної з названих чотирьох форм, їх поєднання, конкретнi розмiри фiнансових ресурсiв, якi перерозподiляються, щоразу визначаються по-рiзному, iндивiдуально. В результатi вплив цих методiв призводить до адмiнiстрування i суб'єктивiзму при прийняттi конкретних рiшень. надавати так, щоб спонукати органи державної влади на мiсцях розширювати власну доходну базу, розвивати iнвестицiйну активнiсть, структурно перебудовувати економiку регiонiв. 3. 2 Шляхи (напрями) удосконалення показникiв бюджетiв Проаналiзувавши Зведений бюджет України за останнi роки., можна побачити, що частка видаткiв постiйно зменшується. Крiм того структура бюджету є неефективною i необдуманою. Суттєвим важелем вирiшення бюджетних проблем слiд розглядати розумнi обсяги та структуру державних витрат. Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед обороннi, адмiнiстративно-управлiнськi, мало еластичнi по вiдношенню до падiння виробничого та податкового потенцiалiв. Особливо чiтко простежується тенденцiя їх зростання в умовах iнфляцiї. Для забезпечення цiлеспрямованого впливу державних витрат на економiку рацiональна бюджетна полiтика повинна вiдображати, з одного боку, специфiку сучасного перехiдного етапу, а, з другого — реалiзуватися шляхом поступового нарощування арсеналу заходiв з регулювання внутрiшнього державного попиту, притаманного ринковiй економiцi. У такому випадку у бюджетнiй полiтицi досягається узгодженiсть з необхiднiстю стимулювання економiчного розвитку i з iнтересами економiчної безпеки держави. В Українi, як i в будь-якiй iншiй країнi, питання про зменшення затрат бюджету є досить актуальним. Тому положення Бюджетного кодексу України повиннi визначити такий регламент прийняття рiшень, який би дав змогу забезпечити досягнення ефективних результатiв. Стосовно процесу бюджетного планування це означає, що процес розгляду i затвердження бюджету необхiдно розбити на два етапи, Перший етап — затвердження ключових параметрiв бюджету, до яких входять доходи бюджету, бюджетний дефiцит (в абсолютному вираженнi та в процентах до ВВП), загальний обсяг витрат державного бюджету, в тому числi — трансферти мiсцевим бюджетам. Другий етап — затвердження витрат державного бюджету в розрiзi роздiлiв функцiональної класифiкацiї. В останнi роки спостерiгається зростання асигнувань пiдприємств та органiзацiй в народну освiту, пiдготовку кадрiв, охорону здоров'я, науку i культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якiсних показникiв дiяльностi установ цiєї сфери. життi України, як благодiйнiсть. Її можна трактувати як не комерцiйну (неприбуткову дiяльнiсть органiзацiй i окремих осiб), спрямовану на задоволення потреб соцiального розвитку. У бiльш широкому розумiннi благодiйнiсть визначається як iнвестування соцiальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Українi служать кошти мiжнародних благодiйних органiзацiй. Наступним джерелом фiнансового забезпечення соцiальної iнфраструктури є страхування – пенсiйне, медичне, соцiальне. Через систему страхування здiйснюється перерозподiл грошових засобiв вiд працездатних до непрацездатних, вiд тих, хто працює, до безробiтних. Використання страхування гарантує матерiальну пiдтримку на старiсть, у разi iнвалiдностi, захворювання. допомогу у разi страхового випадку. Доцiльно за рахунок Фонду соцiального страхування проводити заходи з профiлактики профзахворювань, оскiльки суми для вiдшкодування потерпiлим значно перевищують видатки на лiкування у зв’язку з одержаним професiйним захворюванням. І останнє джерело – кредитування. У соцiальнi сферi вони являє собою плату за послуги за рахунок отриманих кредитiв. Така практика широко розповсюджена на Заходi, особливо так званi студентськi позики. Не всi молодi люди, що бажають одержати освiту, можуть вiдразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцiльно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачi кредитiв, вiдсоткiв, умов повернення, перелiк пiльг. Постає також проблема при наданнi житлової позики. Необхiдно упорядкувати систему iнвестування житлового будiвництва, випуску термiнових або безстрокових житлових сертифiкатiв, акцiй. Крiм проблеми фiнансування соцiальної сфери iснує також проблема фiнансування державного боргу. Існування державного боргу, в принципi, не є виключним та негативним фактором. Бiльшiсть країн з розвинутою економiкою мають державний борг, проте це не стало причиною дестабiлiзацiї їх економiки, так як в них вiдбувається чiткий контроль над розмiрами державних позик, i чiтко визначенi методи їх покриття. Теперiшнi фiнансовi проблеми в Українi багато в чому можна пояснити саме стрiмким збiльшенням державного боргу, без пошуку джерел його покриття. Як наслiдок вiдбувається прискорення iнфляцiйних процесiв, i як результат – посилення нестабiльностi грошових вiдносин. направленi проти тих факторiв, якi мали мiсце протягом останнiх рокiв. До них вiдносяться: 1) збiльшення грошової маси за рахунок автоматичного збiльшення зарплати, незалежно вiд результатiв працi. 2) збiльшення безготiвкових розрахункiв за рахунок кредитування низько рентабельних пiдприємств 3) збiльшення цiн на енергоносiї, основнi види сировини та матерiалiв 4) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiї бiльшостi видiв промислового виробництва, що призводить до збiльшення цiн виробника 5) витрати на конверсiю пiдприємств Без зниження рiвня iнфляцiї не можуть бути ефективно використанi витрати бюджету, направленнi на соцiальнi потреби. Крiм того для зменшення витрат можливi також рiзнi процедурнi обмеження щодо прийняття бюджетних рiшень. Зокрема, законодавчi акти, чиннiсть яких призводить до збiльшення державних витрат (наприклад, про пiдвищення заробiтної плати державних службовцiв, про збiльшення пенсiй або про додатковi соцiальнi гарантiї), можуть прийматися тiльки за наявностi в розпорядженнi держави вiдповiдних доходiв. Проте головним моментом в вдосконаленнi фiнансiв є не стiльки зменшення затрат, як збiльшення доходiв бюджету. Вирiшити задачу збiльшення доходiв держави не можна лише шляхом адмiнiстративного тиску, не створивши при цьому для пiдприємств ефективних економiчних стимулiв для сплати податкiв. Варто скоротити податковi пiльги, однак це скорочення не повинне бути механiчним. Одержання податкових пiльг повинне залежати вiд корисностi i важливостi для суспiльства того чи iншого виду дiяльностi. Велика кiлькiсть податкових пiльг для одних пiдприємств означає високi податковi ставки для iнших, що змушує останнiх ховати свої доходи з метою збереження конкурентноздатностi. При зменшеннi податкових пiльг з'явиться можливiсть цiлеспрямовано використовувати видаткову частину бюджету для пiдтримки деяких прiоритетних напрямкiв соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Одним з напрямкiв вдосконалення бюджетної системи в умовах ринкової економiки є демократизацiя формування i використання усiєї системи бюджетiв. В Українi необхiдно створити таку систему формування бюджету, яка б зацiкавила i виробникiв i органи влади, збiльшувати доходи i використовувати їх з найбiльшою ефективнiстю. У ринкових умовах бюджет є основним iнструментом державного регулювання соцiально-економiчних процесiв. Надходження до бюджету безпосередньо залежать вiд стану виробництва. У свою чергу можливiсть утримувати соцiальну сферу, забезпечувати соцiальний захист населення залежить вiд стану надходжень до бюджету. Формування дохiдної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економiчного й соцiального розвитку України на вiдповiдний рiк.[10] Із прийняттям Конституцiї України, Закону "Про мiсцеве самоврядування в Українi", iз затвердженням нової структури Класифiкацiї доходiв та видаткiв бюджету виникла необхiднiсть внесення змiн до основного бюджетного закону. Крiм того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систему казначейства. Бюджетна полiтика має особливо важливе значення як у досягненнi загальних цiлей ринкової трансформацiї, так i у вирiшеннi завдань подолання кризи та забезпеченнi економiчного зростання. Якi ж основнi завдання бюджетної полiтики на сучасному етапi? Це передусiм нарощування бюджетного потенцiалу, який би був в змозi здiйснити державнi видатки для вiдновлення економiчного зростання, забезпечити фiнансовими ресурсами ефективне функцiонування економiки, сприяти змiцненню держави. Необхiдно намiтити i здiйснити заходи з упорядкування державних видаткiв та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освiтнiх i лiкувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсiйних фондiв з урахуванням необхiдностi забезпечення державних гарантiй щодо фiнансування мiнiмальних соцiальних стандартiв, пiдтримки непрацездатних верств населення. Треба здiйснювати довгострокову полiтику регулювання бюджетного дефiциту, вiдмовитися вiд його споживчого характеру з метою використання джерел фiнансування бюджетного дефiциту в iнвестицiйних цiлях. Законодавчо усунути можливiсть затвердження дефiцитних бюджетiв органами мiсцевого самоврядування. Варто домогтися реалiзацiї принципу сильного i сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органiв мiсцевого самоврядування стверджувати те, що адмiнiстративно-територiальнi утворення виступають перед центром як платники податкiв, тодi коли такими є лише юридичнi й фiзичнi особи. Створити умови для зацiкавленостi мiсцевих органiв виконавчої влади у мобiлiзацiї загальнодержавних податкiв, зборiв та iнших обов'язкових платежiв. Актуальною є проблема бюджетних взаємовiдносин. Це проблема, розв'язання якої вiками шукали багато народiв i держав. Її вiдмiннiсть полягає в тому, що в нiй фокусуються усi загальнолюдськi, державнi, нацiональнi iнтереси i трансформуються в систему координат грошових вiдносин. Кожна держава шукає i знаходить тут свої вирiшення. Так, механiзм бюджетного федералiзму у США формувався багато десятирiч у суперечливих умовах. І лише в останнi десятирiччя складися стабiльна система фiнансової взаємодiї федерального уряду, штатiв i територiй. Воднораз перенесення знайдених iншими країнами вирiшень i iншi умови може дати зовсiм iншi наслiдки. Використовуючи багатий свiтовий досвiд, нам треба знайти власне вирiшення цього питання, Бюджетний федералiзм реалiзується через єдину соцiально-економiчну i бюджетно-фiнансову полiтику держави. Це дає в умовах самостiйностi, вiдносної автономiї кожного бюджету поєднувати фiскальнi, соцiальнi й економiчнi iнтереси центру з iнтересами адмiнiстративно-територiальних утворень та органiв мiсцевого самоврядування. Законодавче закрiплення бюджетної самостiйностi кожного рiвня влади має поставити перепону в прийняттi необґрунтованих рiшень як iз боку центральної виконавчої влади, так i з боку мiсцевих органiв управлiння. необхiдної статистичної i бюджетної iнформацiї з одного рiвня на iнший для складання зведеного бюджету. Послiдовна реалiзацiя механiзму мiжбюджетних вiдносин нинi ускладнюється браком бюджетних коштiв. Бюджетна практика розвинутих країн свiдчить, що жоднiй iз них не вдавалося забезпечити розмежування доходiв мiж ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалася їх комбiнацiя. податкiв, зборiв та Інших обов'язкових платежiв до тiєї чи iншої групи. має бути закрiплення вiдповiдальностi за фiнансування рiзних видiв державних витрат i формування нормальних взаємовiдносин iз виконання видаткової частини бюджету. послуг. Вiдсутнiсть системи оцiнок потреби бюджетних видаткiв на регiональному рiвнi створює протирiччя мiж рiзними владними рiвнями при обговореннi бюджетних проблем. Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовiдносин мiж державним та регiональними бюджетами, а й вiдносин бюджетiв вищестоящого рiвня до бюджетiв нижчого рiвня. Кошти мiсцевих бюджетiв — основа фiнансової бази органiв мiсцевого самоврядування. Однак у бiльшостi випадкiв вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органiв на соцiально-економiчнi процеси. Створення механiзму розвитку мiжбюджетних вiдносин на регiональному рiвнi — досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тiєї кризи, яка є сьогоднi. Воднораз система мiжбюджетних вiдносин при всiй її важливостi — лише частина загальної проблеми самостiйностi органiв влади вiдповiдного рiвня. При найдосконалiших формах мiжбюджетних вiдносин неможливо розв'язати проблему достатку фiнансових ресурсiв без полiпшення стану економiки. — вирiшити завдання рацiонального розмежування видаткiв i доходiв мiж ланками бюджетної системи; — зберегти ранiше чинний принцип зацiкавленостi центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади у мобiлiзацiї загальнодержавних податкiв, зборiв та iнших обов'язкових платежiв, тобто зробити їх регулюючими; — пiдвищити рiвень власних доходiв бюджетiв адмiнiстративно-територiальних утворень; — привести законодавство у вiдповiднiсть iз наявними джерелами фiнансування. Однiєю з проблем у бюджетнiй сферi залишається питання державних видаткiв. У нас недостатньо зроблено змiн щодо змiсту, спрямування бюджетних видаткiв, методологiї їх планування i фiнансування. У своїй бiльшостi видатки механiчно перенесенi зi старої бюджетної системи в нинiшнє життя. Тим часом вiдбулися iстотнi змiни в галузi демократизацiї управлiння. Так, вiдбуваються значнi змiни в освiтнiй сферi. Нинi вже поряд iз державними установами з'явилося багато приватних установ i закладiв. Водночас планування бюджетних видаткiв вiдбувається так, буцiмто цього не сталося. Останнiм часом намiтилася тенденцiя до зниження загального обсягу фiнансових ресурсiв, що перерозподiляються через бюджетну систему. Але в умовах перехiдної економiки провiдна роль бюджету в перерозподiлi фiнансових ресурсiв, як i нацiонального багатства в цiлому, є об'єктивною реальнiстю. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету здiйснюється регулювання таких економiчних процесiв, яких не можна досягти iншими методами, в тому числi й чисто ринковими. За нинiшнiми розрахунками, доходи зведеного бюджету та Пенсiйного фонду на 1998 р. оцiночно становитимуть 38,8% валового внутрiшнього продукту. Порiвняно з 1996 р. частка доходiв у валовому внутрiшньому продуктi зменшилася на 7 процентних пунктiв. в розподiльчих процесах. Проблема в пошуку розумних форм i методiв цього перерозподiлу. Якщо порiвняти iз зарубiжними країнами, то можна назвати такi показники рiвня урядових витрат до валового внутрiшнього продукту (1996 р.): Австрiя — 51,7%, Бельгiя - 54,3%, Францiя — 54,5%, Італiя - 52,9%, Нiмеччина — 49%, Швецiя — 64,7% ("The economist", 20 вересня 1997 р.). Аналiз моделi економiки, яка формується в Українi, дає пiдстави твердити, що в наступнi роки через бюджет (без Пенсiйного фонду) має перерозподiлятися не менш як 30% валового внутрiшнього продукту. Таке спiввiдношення буде найоптимальнiшим i зумовлюється соцiальною спрямованiстю обраної моделi економiки, необхiднiстю структурної перебудови значної частини галузей народного господарства.[1. 2] найкрупнiшi прибутки i найбiльш важливi в полiтичному й економiчному вiдношеннi витрати. Бюджет тiсно пов’язаний з iншими ланками фiнансової системи, виступає координуючим центром i надає їм необхiдну допомогу у формi бюджетних дотацiй, субсидiй, гарантiй, забезпечуючи бiльш-менш нормальне функцiонування iнших ланок фiнансової системи. Дослiдження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає iнтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рiвень економiчного розвитку країни, i завдяки правильному здiйсненню бюджетного процесу забезпечується економiчна i соцiальна стабiльнiсть та належний життєвий рiвень населення. Список використаної лiтератури 1. Закон України ,,Про державний бюджет на 2008” /Урядовий кур’єр / - вiд 9. 01. 07 №4 3. Закон України «Про мiсцеве самоврядування» вiд 21. 05. 1997 р., №280/97. 4. Аптекар С., Краснова В. Про формування мiсцевих бюджетiв//Економiка України. – 2004 5. Бюджетний кодекс України. 6. Базилевич В. Д. Економiчна теорiя: Полiтекономiя. Київ: Знання-Прес, 2004. 8. Василик О. Д., Павлюк К,В. Бюджетна система України. Київ: Центр навчальної лiтератури, 2004. 9. Гаркавенко О. С. Бюджетне планування: Навч. посiбник. – К.: Либiдь, 2003. 10. Деркач М. Формування фiнансової бази регiонiв // Екон. України. - 2003. - № 1. 11. Дзюбик С. Д. Фiскальна полiтика. Київ: УАДУ, 2004. 7. Кваша О. О. Парадигмальний пiдхiд до прогнозування доходiв зведеного бюджету України // Науковi працi НДФІ, № 10, 2006 р. 8. Ковальчук С. В., Форкун І. В. Фiнанси. Львiв: “Новий Свiт – 2000”, 2005 9. Опарiн В. М., Малько В.І., Кондратюк С. Я., Коломiєць Г. Б. Бюджетна система. Київ: КНЕУ, 2002. 11. Стеченко Д. М. Державне регулювання економiки. Київ: Вiкар, 2003. 13. Юрiй С.І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. Київ: НІОС, 2005,