Видатки бюджетів на науку та культуру

Видатки бюджетiв на науку та культуру Тернопiльська академiя народного господарства вiнницький iнститут економiки КУРСОВА РОБОТА на тему: “Видатки бюджетiв на науку та культуру” Спецiальностi “Фiнанси та кредит” Групи 42 – Ф Заверюха А. М. Залюбовська Євгенiя Бронiславiвна   Вiнниця- 2001 План Вступ 1. Наука – двигун розвитку суспiльства 1. 1. Еволюцiя розвитку науки i культури 1. 2. Причини занепаду науки i культури в Українi 1. 3. Розподiл та правове регулювання бюджетних видаткiв в Українi 1. 4. 2. Видатки бюджетiв на освiту та науку Вiнниччини 2. 1. Сьогоднiшнi досягнення наукових установ Вiнниччини 3. Фiнансування культурних закладiв Вiнниччини 3. 1. Видатки бюджетiв на бiблiотеки Видатки бюджетiв на клубнi установи 3. 3. Видатки бюджетiв на кiноустановки 3. 4. Висновки Додатки Список використаних джерел i лiтератури Вступ Найважливiшим завданням у боротьбi за економiчний суверенiтет України є формування у мiльйонiв її громадян iнтересiв та стимулiв до працi, розкрiпачення їх iнтелектуальних, органiзаторських, духовних здiбностей, консолiдацiя зусиль для побудови незалежної держави. Виконання цих завдань неможливе без усвiдомлення того, що народ України стає господарем i власником своєї землi, пiдприємств та установ, природних ресурсiв, iнтелектуальної власностi та iнших складових нацiонального багатства, що рiвень його життя, життя майбутнiх поколiнь залежатиме вiд результатiв їхньої працi, вiд умiлого управлiння економiкою тощо, вiд формування нового нацiонального економiчного мислення. Тому сьогоднiшнє життя вимагає подальшого розвитку суспiльства та удосконалення процесiв цивiлiзацiї. Пiд цивiлiзацiєю розумiють ступiнь розвитку науки i культури суспiльства, в основi якого лежать загальнолюдськi цiнностi, рiвень технiчного та технологiчного стану засобiв виробництва, гуманiстичний та демократичний соцiальний порядок, що забезпечують необхiднi умови для вiльного розвитку потенцiалу кожної людської особистостi. видiв виробничого обладнання, iнструментiв, приладiв контролю та технологiчного забезпечення. Вiдсутнiсть коштiв у державному бюджетi для повноцiнного фiнансування науки сприяє зниженню обсягiв наукових розробок та вiдкриттiв, зниженню продуктивностi працi та якостi продукцiї, витiснення вiтчизняних товарiв з свiтового ринку i в пiдсумку створює загальне вiдставання промислових пiдприємств вiд сусiднiх держав. Отже, наукове забезпечення усiх сфер людської дiяльностi – це забезпечення успiху в розвитку суспiльства та здiйснення якiснiшого задоволення потреб та рiзних життєвих зручностей, що значно покращить якiсть життя. Для України перехiдний перiод супроводжується рiзними полiтичними, економiчними, законодавчими перепонами, але потрiбно просто пережити цi нелегкi часи, а згодом наступить макроекономiчна рiвновага, що дасть можливiсть Українi стати на один щабель з розвиненими країнами свiту. 1 Україна досягне успiху в своїй розбудовi тому, що вона має могутнi природнi запаси корисних копалин, вигiдне географiчне розташування, а головне – є бажання працювати. 1. Наука – двигун розвитку суспiльства Свiтове суспiльство, яке прагне якнайширше задовольнити свої безкiнечнi потреби розвиває науку, яка в свою чергу розвиває суспiльство. Населення планети зростає, а тому вимагає вiд науки нових вiдкриттiв, впровадження нових технологiй в галузi розвiдки, видобування та переробки корисних копалин, виведення високопродуктивних сортiв зернових та бобових культур, тварин та кормових культур, створення високопродуктивних переробних пiдприємств. Населення зростає скорiше за будiвництво нових пiдприємств i створення нових робочих мiсць для виробництва засобiв виробництва, товарiв та послуг. з питною водою, а з розвитком рiзних промислових та хiмiчних пiдприємств, її з кожним роком стає менше. Наслiдком цiєї проблеми являється збiльшення кiлькостi рiзних захворювань рослинного та тваринного свiту, а вiдповiдно i людей. Знищення таким чином природних багатств сприяє зменшенню рацiону харчування населення. На Українi ситуацiя з науковими центрами задовiльна i сьогоднi проводяться заходи щодо збiльшення обсягiв фiнансування науки, в iншому випадку українськi товаровиробники не зможуть створити конкурентоспроможну продукцiї. Наприклад, на Вiнниччинi та iнших областях України виробництво цукру вимагає негайних наукових поправок в напрямку технологiй та технiчного забезпечення переробних пiдприємств. Кожне нове вiдкриття сприяє iнтенсифiкацiї виробничих процесiв i вiдповiдно швидкостi та якостi задоволення потреб суспiльства. Еволюцiя розвитку науки i культури Еволюцiйний розвиток людини характеризується не лише певною послiдовнiстю стадiй, а й наявнiстю багатьох напрямкiв, аж до таких, що заводять в глухий кут, а згодом настає прозрiння та розумiння проблеми. Розвиток людини на перших етапах зайняв 3 млн. рокiв за рiзними даними iсторикiв. В основi цього – вплив соцiальних, насамперед трудових i комунiкативних факторiв, опанування знарядь, нагромадження i передача новим поколiнням набутого досвiду, спiльного добування та розподiлу їжi, житла тощо. Стадний спосiб життя, трудова дiяльнiсть, виготовлення знарядь працi, необхiднiсть соцiального спiлкування та передачi набутого досвiду сприяли виникненню та розвитку мови. Все це послужило передумовою становлення соцiального середовища, тобто соцiального успадкування та вiдносин. З цього моменту розвиток людини вiдбувся вже не пiд впливом законiв бiологiчної еволюцiї, а соцiальних закономiрностей. Історичне завершення еволюцiйного процесу виникнення сучасного виду людини - Homo sapiens (розумної людини) вченi вiдносять рубежу 30-50 тисяч рокiв тому. 1 Люди появилися на землi у декiлькох незалежних популяцiях, якi iснували у Схiднiй та Пiвденно-Схiднiй Азiї, Африцi, Європi, що сприяло виникненню рас. У даному разi вплив природного середовища виявився в тому, що внаслiдок пристосування до природноклiматичних умов з’явилися групи людей з рiзними зовнiшнiми ознаками: кольором шкiри, волосся та очей, формами губ, носа, обличчя та голови, пропорцiями i ростом. особливо побутову культуру, вiдтворення поколiнь. Через традицiї, звичаї, обряди середовище впливало на духовну культуру, визначало своєрiднiсть релiгiйних вiрувань, мистецтва, самосвiдомостi, системi цiнностей. i стихiям, але й використовувати її багатства. Перетворюючи природу, людина iснує i розвивається як соцiальна iстота. Людська дiяльнiсть включає мету, засоби її досягнення, процес дiяльностi та результат. Це спiльна дiяльнiсть, що здiйснюється у рiзних за своїм характером i спрямованiстю формах. Першоосновою та визначальним видом її є праця людини. Вона – перша i головна умова всього людського життя та дiяльностi. За своїм змiстом дiяльнiсть – це виробництво матерiальної та духовної культури, форм спiлкування людей, перетворення суспiльних вiдносин i таким чином розвиток самої людини. Праця як процес перетворення природи за допомогою виготовлених знарядь з самого початку має суспiльний характер. Вступаючи у процес виробництва, люди не тiльки вступають в особливi вiдносини з природою, але й у стосунки одне з одним. Вони об’єднуються для спiльної дiяльностi, яка передбачає розподiл працi, обмiн її результатами та спiлкування. Із визначенням України самостiйною ринковою орiєнтованою державою з усiєю важливiстю постають проблеми створення i функцiонування власної бюджетної системи, що передбачають: - видiлення ланок бюджетної системи; - наповнення бюджетiв, розподiл податкiв i зборiв мiж окремими бюджетами; - питання збалансованостi бюджетiв; - внутрiбюджетнi вiдносини. Останнiми роками спостерiгається тенденцiя до зниження загального обсягу фiнансових ресурсiв, що перерозподiляються через державний бюджет. В умовах перехiдної економiки провiдна роль бюджету в перерозподiлi фiнансових ресурсiв є об’єктивною реальнiстю. Це зумовлено тим, що бюджет є тим iнструментом, за допомогою якого здiйснюється регулювання економiчних процесiв. Свiтовий досвiд переконує, що з розвитком ринкових вiдносин роль держави в розподiльних процесах має зростати, i бюджет у цьому планi є найдосконалiшим засобом для здiйснення державою вказаної функцiї. У бiльшостi розвинутих країн свiту через бюджет перерозподiляється вiд 30 до 50% валового внутрiшнього продукту. В умовах переходу до ринкових вiдносин кошти державного бюджету України повиннi перш за все скеровуватися на фiнансування структурної перебудови економiки, комплексних цiльових програм, нарощування науково-технiчних програм, прискорення соцiального розвитку i соцiального захисту населення. В умовах розбудови української держави у належних обсягах є об’єктивно необхiдним процесом. органiзацiї цих вiдносин вiдповiдний обсяг бюджету сформувати неможливо. В Українi, економiка якої базувалася на командно-адмiнiстративних методах управлiння, система бюджетних вiдносин мала недосконалий характер, тому що держава регламентувала змiст цих вiдносин без урахування iнтересiв виробника та населення. 3 Об’єктом дослiдження у контрольнiй роботi є аналiз стану фiнансування науки та культури, проблем та наслiдкiв вiд цих проблем, перспектива на майбутнє. Без розвитку науки немає майбутнього у всiх галузей промисловостi, воно стане приреченим на старiння в фiзичному i моральному аспектi. У додатку №1 приводиться розмiщення наукових i культурних закладiв на Українi. 1. 2. Причини занепаду науки i культури в Українi В умовах реформування економiки України, пов’язаної з функцiонуванням рiзних форм власностi, виникає потреба перегляду характеру i змiсту бюджетних вiдносин. На сьогоднiшнiй день виникають труднощi як iз формуванням централiзованого фонду коштiв держави, так i з його використанням. Цi труднощi зумовленi недосконалiстю законодавства України, традицiйними, застарiлими пiдходами органiзацiї бюджетних вiдносин. У такiй ситуацiї командно-адмiнiстративнi методи управлiння повнiстю не вдалося усунути, а новi перебувають на стадiї становлення. Зумовлено це повiльним процесом реформування системи власностi, що докорiнно впливає на змiст розподiльного i перерозподiльного процесiв в Українi. промiжок часу, але поки вiн пройде, то українське суспiльство вистраждає ще не один рiк. За 10 кризових рокiв в Українi суттєвих зрушень в економiцi не вiдбулося, зростає кiлькiсть бiдного населення, посилюється злочиннiсть усiх видiв i на всiх рiвнях, безробiття та iншi негативнi для країни явища. Недосконале законодавство та надмiрне податкове навантаження створило умови для процвiтання тiньового сектору економiки. Тiньова економiка – це сукупнiсть неврахованих i протизаконних видiв дiяльностi: Згiдно з оцiнками захiдних учених, тiньова економiка в розвинутих країнах Заходу становить вiд 5 до 15% валового нацiонального продукту. У сучасних умовах до таких видiв дiяльностi в Українi додалися вивезення товарiв за кордон з метою наживи, незаконна конвертацiя валюти i махiнацiї пiд час здiйснення цих операцiй, надання кредитiв комерцiйними банками за солiдну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон та iнше. Так, за межi України вивезено бiльше 20 млрд. доларiв США i товарiв на суму близько 5 млрд. дол. США. Але цi цифри далеко не точнi, так як це лише зафiксована частина. 6 До тiньової економiки значною мiрою наблизилася дiяльнiсть комерцiйних банкiв, внаслiдок якої вони наживалися на конвертацiї валют, масово перекачували безготiвковий обiг у готiвковий, що створювало штучний попит на готiвку i привело у серединi 1994 року до зосередження у мафiозно-тiньових та комерцiйно-банкiвських структурах близько половини всiєї грошової маси. Така ж частка грошової маси перебуває у тiньовому секторi на початку 1997 року. З метою збагачення банкiвськi та iншi фiнансово-кредитнi установи використовують фальшивi авiзо, довiдки-сертифiкати тощо. Все це дало комерцiйним банкам змогу отримати стократнi прибутки. Певною мiрою цьому сприяло недосконале законодавство. Сьогоднi, за рiзними даними статистики та iнших джерел обсяг тiньової економiки складає бiльше 60% вiд офiцiйної. Це виявлено у Донецькiй, Днiпропетровськiй, Харкiвськiй, Запорiзькiй та iнших областях України, тобто в мiсцях, це працюють шахти та металургiйнi пiдприємства, а також там, де сфера дiяльностi пов’язана з енергетикою та нафтою i газом. Мета курсової роботи полягає у вивченнi та дослiдженнi причин та наслiдкiв недостатнього поповнення державного бюджету, а вiдповiдно i недофiнансування у потрiбних обсягах дуже потрiбних суспiльству бюджетних органiзацiй, у тому числi наукових та культурних. Зробити певнi висновки щодо розвитку науки i культури, перспективи розвитку i майбутнього. Яким чином збiльшити надходження коштiв до державного бюджету, а вiдповiдно мати можливiсть фiнансувати науку i культуру, iншi бюджетнi органiзацiї в потрiбному обсязi, що потрiбно зробити для зменшення рiвня тiньової економiки, корупцiї та забезпечення нормального функцiонування бюджетних органiзацiй України. “…Куди мають йти державнi грошi? У кожнiй державi виробництво само забезпечує своє iснування. Продаючи вироблену продукцiю, пiдприємство покриває фактичнi витрати, в тому числi виплачує заробiтну плату працiвникам, i отримує вiд своєї дiяльностi певний прибуток. Але є сектори, якi забезпечують загальнi, суспiльнi потреби: оборона, безпека держави, внутрiшнiй правопорядок, суд. На подiбних принципах побудована в державi освiта, наука, культура, медицина. Крiм того, в державi є громадяни, що вже не працюють або з тих чи iнших причин не можуть працювати (iнвалiди, дiти, люди похилого вiку). Такими секторами, бюджетним, має опiкуватись держава. З цiєї метою держава формує спецiальний фонд коштiв, що має назву бюджет. Основним джерелом його формування є податки, що збираються з пiдприємств i громадян. Усiм зрозумiло, що можливостi держави залежать вiд стану економiки. Зростає виробництво - збiльшуються бюджетнi надходження. Коли ж виробництво перебуває у кризовому станi, виникають серйознi проблеми з фiнансуванням бюджетної сфери. Спроби подiлити через бюджет бiльше, нiж до нього надiйшло. Іншими словами, витрачатися має стiльки, скiльки надiйде. * Коли спiльний суспiльний пирiг невеликий, його дають туди, куди неможливо не дати - зарплата працiвникам бюджетної сфери, пенсiї, допомоги, стипендiї, борги за всiма виплатами, оплата комунальних послуг школами, лiкарнями тощо. Тiльки пiсля цього можуть задовольнятися прiоритети другого рiвня. Кошти з бюджету не можуть йти прямо туди, звiдки вони надiйшли, тобто у виробництво. Винятком є вугiльна промисловiсть, проблеми якої не вирiшити за рiк: видобуток вугiлля на великих глибинах, застарiле зношене обладнання, кожна тисячна тонна вугiлля коштує одному людському життю. Про що свiдчить остання аварiя на шахтi iменi Засядько, яка забрала життя 55 гiрникiв. Такий пiдхiд до використання державних коштiв дозволяв би не тiльки залишити "за бортом" тi витрати, без яких можна було б обiйтися (будiвництво дорогих адмiнiстративних примiщень, пiльги далеко не бiдним громадянам). Подiбний розподiл бюджетного пирога дозволить позбутися ганебного явища - заборгованостi iз заробiтної плати у бюджетнiй сферi. Рацiональна бюджетна полiтика надає водночас пiдтримку економiцi, оскiльки кошти, отриманi школою, пiдуть на зарплату вчителям, а через них - на придбання товарiв. Сплачуючи за спожиту електроенергiю, школа фiнансує енергетику, а та своєчасно розраховується з шахтарями. Кого має захищати держава? Україна - це країна з системою соцiального захисту, яка охоплює понад 21 млн. громадян, або бiльш як 40% населення, яким держава задекларувала свою пiдтримку. Але, на жаль, досить часто тiльки на паперi. Надзвичайна "турбота" українських полiтикiв про своїх громадян призвела до того, що рiзного роду соцiальнi виплати i пiльги можуть отримувати i тi, хто шматок хлiба не може купити, i тi, кого за нашими мiрками нiяк не вiднести до бiдних. У таких умовах нерiдко спрацьовує принцип "битий небитого везе": пiльгами i виплатами користуються не тi, кому сьогоднi найважче. Ми часто чуємо, як нам збiльшують соцiальнi виплати, наприклад, пенсiї. Правда, ми не бачимо при цьому бажання зменшити великi пенсiї чи скасувати пiльги чиновникам i депутатам. Така "турбота" обертається тим, що одним реально пiднiмають пенсiї, а iншим - збiльшують борги. На жаль, в Українi немає закону, за яким Верховна Рада не могла би встановлювати будь-якi новi виплати без фiнансового обгрунтування. Тому нинi дiє безлiч законодавчих рiшень, що не виконуються, адже сумарна вартiсть їхньої реалiзацiї становить майже 70% зведеного бюджету країни. Фактично на цi цiлi в 1998 роцi було спрямовано 34% бюджету, тобто реальними грошима не було пiдкрiплено i половини необхiдних для соцiального захисту видаткiв. i виплати мають бути цiльовими i адресними. * Як позбутися корупцiї? Громадяни порiвнюють корупцiю з раковою пухлиною, що вразила всi гiлки влади. Вона не тiльки спричиняє моральну деградацiю, але є однiєю з найбiльших перешкод для економiчного розвитку. Тому ми i переживаємо спад. За даними, одержаними органiзацiєю "Мiжнародна вiдкритiсть", у 1998 роцi за рiвнем корумпованостi Україна посiдала 69 мiсце iз 85 обстежених країн. За дослiдженнями, проведеними в 63 країнах свiту, визначено, що у корумпованих країнах втрати ВВП сягають близько 50%. Корумпованiсть - не вроджена вада людей, а продукт певної системи вiдносин. Найсприятливiшим середовищем для корумпованих дiй є ситуацiя, коли кроку не ступиш без дозволу державного чиновника. Хочеш вкласти грошi в Україну - пiвроку цiлуй ручки кабiнетiв державних мужiв. Треба реконструювати завод - доведеться побачити сотнi облич, отримати їх "високий дозвiл". Арештували без суду рахунок Вашого пiдприємства - або зникай, тобто припиняй дiяльнiсть, або неси "подаяння". Ось чому таке актуальне питання сьогоднi, коли наука та культура в Українi не вважаються прiоритетними. А ,власне, на науцi та культурi базується здоровий iнтелект людини, вiд його рiвня знань. А заощадивши на освiтi, науцi, культурi, iнших соцiальних витратах, ми значно бiльше втрачаємо на якостi населення в iнтелектуальному планi. Щоб збагнути значення науки та культури, то можна перенестися в Японiю, де нестача корисних копалин – самого головного сировинного фактору для повноцiнного розвитку країни та суспiльства компенсується розвитком розумових та iнтелектуальних здiбностей людини. Про щось iнше говорити, мабуть, буде зайво. та досягнення науки, технiки, технологiй для ширшого задоволення своїх безмежних бажань та життєвих зручностей. 1. 3. Розподiл та правове регулювання бюджетних видаткiв в Українi Правове регулювання бюджетного процесу в Українi проводиться згiдно з Конституцiєю України (п. 4. 14 ст. 85; п. 1 ст. 94; ст. ст. 95-98; п. 6 ст. 116; п. 4 ст. 119; п. 4 ст. 138; ст. 143); Законом України “Про бюджетну систему України” вiд 05. 12. 90 р. з змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 08. 10. 91 р., 05. 05. 93 р., 29. 06. 95 р., 21. 05. 97 р.; Законом України “Про мiсцеве самоврядування в Українi” вiд 21. 05. 97р.; Постановою Верховної Ради України № 170 вiд 06. 05. 96 р. яка затверджує “правила оформлення Закону ”Про державний бюджет України”; Законом України “Про рахункову палату Верховної Ради України” вiд 11. 07. 98. Формування i розподiл видаткiв починається на стадiї планування, за основу беруться очiкуване виконання бюджету по видатках за попереднiй перiод. Звiтнi данi про виконання бюджетiв по видатках, що є у розпряженнi як Мiнiстерства фiнансiв України, так i у фiнансових органiв, як правило, за пiврiччя, доповнюються оцiнкою очiкуваного виконання показникiв по видатках за перiод, який залишається до кiнця року. Аналiз звiтних показникiв i оцiнка перспективи до кiнця року дають змогу визначити очiкуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видаткiв виключаються видатки яких не буде у плановому роцi. бюджету за укрупненими показниками, проектiв зведених фiнансових планiв i кошторисiв, що й стає проектом бюджету, який з необхiдними розрахунками подається Кабiнетовi Мiнiстрiв України, а пiсля розгляду й уточнень Кабiнетом Мiнiстрiв виноситься на розгляд спочатку постiйних комiсiй, а потiм i Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змiн до проекту бюджету депутатами, постiйними комiсiями i наступний розгляд проекту бюджету Верховної Ради (а мiсцевих бюджетiв – вiдповiдними мiсцевими радами) є вповноваженими лише рад усiх рiвнiв, i через використання цього права, вносячи змiни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збiльшуючи видатки (як i доходи), ради керують роботою по складанню i регулюванню бюджетних видаткiв. Бюджетнi видатки мають певний економiчний змiст, зумовлений суспiльним способом виробництва, природою та функцiями держави, вони вiдiграють вирiшальну роль у задоволенi потреб соцiально-економiчного розвитку країни. Україна має в державнiй власностi окремi галузi i пiдприємства по виробництву товарiв загальнодержавного значення, якi потребують коштiв на реконструкцiю та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тiльки на утримання соцiально-культурної сфери, органiв державної влади i управлiння, оборону, а й на фiнансування народного господарства — державне капiтальне будiвництво, благоустрiй тощо. Регулювання бюджетних видаткiв знаходить своє конкретне вираження в цiльовому направленнi бюджет­них коштiв. Найважливiшим принципом планування бюджетних видаткiв є додержання пропозицiй розподiлу коштiв iз коефiцiєнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцiльнiсть збiльшення бюджетних видаткiв i правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика. У цьому зв'язку важливого значення набуває розробка науково обгрунтованих норм витрачання бюджетних коштiв по статтях видаткiв. Норми розробляються на основi загального принципу розподiлу бюджетних коштiв, який забезпечує рiвнi умови щодо задоволення соцiально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференцiацiї норм по областях, мiстах i районах iз врахуванням їхнiх економiчних особливостей: промислова чи сiльськогосподарська це об­ласть, постраждала та чи iнша область, мiсто, район вiд аварiї на Чорнобильської АЕС тощо. бюджетної класифiкацiї групування видаткiв i доходiв по галузях та видах витрат, така класифiкацiя має бути науково обгрунтованою, i це є запорукою оптимального складання усiх бюджетiв. рiзнi бюджети. Це здiйснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходiв бюджету, або до­тацiй, субвенцiй, вiдповiдно зберiгається й залежнiсть нижчестоячих бюджетiв вiд вищестоящих, бо останнi встановлюють норматив вiдрахувань вiд загальнодержавних доходiв. 3 Заслуговує на увагу i думка науковцiв про збереження до повного переходу на ринкову економiку системи централiзацiї бюджетних коштiв, яка iснувала досi, щоб через бюджет керувати економiчним i соцiальним розвитком, чiтко проводити лiнiю на стабiлiзацiю економiки i вихiд iз кризи. Таке становище може призвести до того, що бiльшiсть обласних i районних бюджетiв, особливо сiльськогосподарських регiонiв, у зв'язку з вiдсутнiстю достатнiх дохiдних джерел i дотацiй не зможуть фiнансувати навiть першочерговi видатки по утриманню установ освiти, охорони здоров’я, культури та iнших бюджетних установ. У Державному бюджетi враховуються i кошти на рахунках спецiальних фондiв. Таким є фонд для здiйснення заходiв по лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення, кошти якого направляються на реалiзацiю державної програми i законiв України з питань соцiального захисту учасникiв лiквiдацiї аварiї. У мiру просування до ринку будуть скорочуватися видатки держави на фiнансування промисловостi — дотацiй збитковим пiдприємствам i органiзацiям державної власностi. Скорочуються i видатки на утримання житлово-комунального господарства. Сiльське господарство як найважливiша галузь на­родного господарства, навiть iз врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає додаткових вкладень. Необхiдно мати на увазi, що основними принципами бюджетного фiнансування сiльського господарства (та i в цiлому народного господарства) є: - безповоротнiсть бюджетних асигнувань; - цiльове спрямування коштiв; - фiнансування, до переходу до ринкової економiки, по фактично виконаних планах закупок, а тепер — ще i у межах одержаних доходiв; - здiйснення фiнансового контролю за використанням бюджетних ресурсiв з метою одержання державної фiнансової дисциплiни. 3 огляду на лiбералiзацiю цiн i переходi до ринкової економiки, а також жорстоку фiнансову кризу провадиться переведення житлового господарства на самостiйнiсть за рахунок приватизацiї житлового фонду та збiльшення квартирної плати, а також вартостi послуг у будинках державного житлового фонду. Витрати на благоустрiй мiст i селищ залишаються i включають: - витрати на капiтальний ремонт; - витрати на поточне утримання споруд i благоустрiй. Витрати по капiтальних вкладеннях (на очиснi споруди, будiвництво шляхiв i тротуарiв, газифiкацiю, електрифiкацiю тощо) проводяться як за рахунок бюджету, так i з залученням коштiв пiдприємств, органiзацiй усiх форм власностi вiдповiдно до програм, затверджених радами народних депутатiв. тощо вiдповiдно до кошторису. Поточне утримання об’єктiв мiського благоустрою — санiтарна очистка вулиць i тротуарiв, вуличне освiтлення i т. п. — проводиться за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв на основi кошторисних розрахункiв. Поряд з ним у бюджетi передбачаються витрати на капiтальнi вкладення не тiльки щодо споруд благоуст­рою, а й на будiвництво об'єктiв промисловостi, необхiдних державi, житла, об'єктiв соцкультпобуту тощо. 2 Навiть в умовах економiчної кризи не можна економити кошти, спрямованi на утримання соцiально-культурної сфери. Це видатки на освiту, охорону здо­ров’я, фiзичну культуру i соцiальне забезпечення. Вони, як правило, не мають власної прибуткової бази i утримуються за рахунок бюджету по щорiчно складених кошторисах видаткiв конкретної установи, де вiдображаються: напрям використання коштiв по статтях витрат i поквартальний їх розподiл. Розмiр видаткiв по кошто­рисах визначають, виходячи з планових показникiв, якi характеризують обсяг дiяльностi — мережу, штати, контингенти, наприклад, кiлькiсть лiкарень, лiжок у них та лiжкоднiв, кiлькiсть шкiл, класiв у них i учнiв, кiлькiсть дiтей i дiтоднiв у дитячих дошкiльних закладах. показникiв по мережi, штатах, контингентах i забезпеченнях видаткiв на заробiтну плату, харчування, медикаменти, стипендiї й обмеження видаткiв на суто господарськi потреби, поточний i капiтальний ремонт, придбання обладнання i iнвентарю та iнших видаткiв. Нормування витрат бюджету проводиться як по на­туральних — матерiальних, так i по грошових нормах. Натуральнi, або матерiальнi, норми вiдображають розмiри витрат матерiалiв, палива, електроенергiї, продуктiв харчування, води i т. д. на плановану одиницю у натуральному виразi. Наприклад, витрати умовного па­лива (вугiлля, газ, торф, дрова) на i кубометр будiвлi або денна кiлькiсть продуктiв харчування на одну дитину в дитячих садках чи хворого у лiкувальному закладi. Грошовi норми визначають також розмiри коштiв, необхiдних на харчування дiтей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергiю, воду i т. п. Нинi грошовi норми є суто розрахунковими, бо постiйне пiдвищення цiн веде до неможливостi їх прямого застосування, а тому вони виступають узагальненим показником для складання кошторису витрат. Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тiльки у медицинi, а й у народнiй освiтi знаходять шляхи виживання в умовах недостатностi бюджетних коштiв. Так, майстернi МПТУ i СПТУ, учбовi комбiнати шкiл стали виробничими цехами по виробництву меблiв, станкiв i т. п. За рахунок бюджетних коштiв розпочалося будiвництво невеликих ферм, освоюються земельнi дiлянки iз розрахунку повного забезпечення як професiйно-технiчних училищ, так i шкiл крупами, овочами, i це веде до здешевлення вартостi харчування. значно здешевлює харчування. Такi заходи сприяють розвитковi економiки, її стабiлiзацiї. бюджетiв усiх рiвнiв. законами України. 13 Видатки всiх бюджетiв подiляються на поточнi й ви­датки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхiдна жорстка економiя коштiв, поточнi видатки є головними. Як уже вiдомо, в нинiшнiх умовах ситуацiя з ринковими перетвореннями розвивається в Українi у несприятливих умовах. Перш за все це стосується соцiальної сфери. Український феномен полягає у руйнування механiзму соцiальної захищеностi населення: перестали дiяти механiзми медичного забезпечення, пенсiйних гарантiй, оплати працi, розвитку фiзкультури i спорту, врiзання трансфертних та iнших витрат пiсля того як Україна вийшла iз звичного простору СРСР. законодавства поставили Україну в дуже скрутне становище. Нiхто i нiщо так болiсно не вiдчуває кардинальних змiн в економiцi, як фiнансово-кредитна система держави. А головна базова ланка економiчної системи – державний бюджет сьогоднi став заручником баталiй полiтичних партiй i фракцiй у Верховнiй Радi України. 8 Бюджетне фiнансування соцiально-культурних заходiв вiдбувається за допомогою що означає забезпечення державними грошовими засобами установ i органiзацiй невиробничої сфери – соцiально-культурної, оборонної, органiв державного управлiння тощо. У видатковiй частинi кошторису зазначається загальна сума витрат, наприклад, соцiально-культурної установи з розподiлом їх за категорiями видаткiв економiчної класифiкацiї, а також з встановленням витрат, якi планується профiнансувати за рахунок бюджетних асигнувань та витрат, якi планується здiйснити за рахунок iнших (позабюджетних) надходжень. Передбаченi у видатковiй частинi асигнування повиннi забезпечувати повне фiнансування витрат певної установи. Особливостi фiнансування соцiально-культурних установ полягають в тому, що повинна бути приведена у вiдповiднiсть кiлькiсть працiвникiв, яка затверджена штатним розписом, вiдповiдний фонд заробiтної плати; видатки установи за рахунок бюджетних коштiв передбачається вiдповiдно до нормативно-правових актiв, що визначають формування обсягiв витрат за їх категорiями, кожна з яких обов’язково обгрунтовується вiдповiдними розрахунками. та зведенi кошториси. Загальнi кошториси складаються: по однотипних малих установах – клубах, бiблiотеках тощо з невеликим об’ємом фiнансування; по однотипних великих установах, господарське обслуговування яких здiйснюється централiзовано. – це злитi воєдино iндивiдуальнi кошториси однотипних установ i кошториси на централiзованi пiдприємства та установи. У таких кошторисах передбачаються видатки по всiх установах даного вiдомства. Кошториси являють собою сукупнiсть доходiв i видаткiв, але на пiдставi фiнансових та бухгалтерських документiв на своє утримання. Таким шляхом фiнансується майже вся невиробнича сфера суспiльства, яка – на противагу пiдприємництву та виробництву – зветься бюджетною сферою, а установи i органiзацiї, якi дiють в цiй сферi є бюджетними установами. В бюджетну сферу згiдно з функцiональною структурою видаткiв бюджетiв України входять: - судова влада; - мiжнародна дiяльнiсть; - нацiональна оборона; - правоохоронна дiяльнiсть та забезпечення безпеки держави; - освiта; - охорона здоров’я; - культура та мистецтво; - засоби масової iнформацiї; - фiзична культура i спорт. Існування i функцiонування цих установ та органiзацiй - необхiдна умова для подальшого розвитку суспiльства, особливо в умовах ринкових вiдносин, коли науково-технiчний прогрес охоплює всi форми матерiального виробництва i створює необхiднi передумови для всебiчного розвитку особистостi. Сьогоднi держава видiляє на цi цiлi дуже мало коштiв, фiнансування вiдбувається по залишковому принципу, що призводить до скорочення або припинення iснування певного сектору цiєї сфери. Дуже багато органiзацiй покинутi державою на призволяще. За роки незалежностi в перехiдному перiодi до умов ринкового господарювання фiнансування соцiально-культурних заходiв потерпiло значних змiн та зазнало деформацiї. Тепер, поряд з бюджетними коштами, активним джерелом фiнансування є Головним чином це доходи вiд пiдприємницької дiяльностi. Якщо розглянути фiнансову ситуацiю в сферi соцiально-культурної дiяльностi держави на прикладi фiнансування освiти i охорони здоров’я. фiнансуванням освiтньої сфери, наприклад, фiнансування навчальних закладiв таке мiзерне, що не вистачає коштiв навiть на виплату заробiтної плати викладачам, яка значно вiдстає вiд працiвникiв виробничої сфери. 8 А для навчання потрiбно меблi, парти, дошки, комп’ютери, канцелярськi товари, бiблiотеки, якi потребують фiнансування для їх утримання та поновлення пiдручниками та науковою лiтературою. Без належної бiблiотеки навчальний заклад не зможе дати повноцiнних знань студентам, спричинить масу труднощiв викладачам тощо. За роки незалежностi Україна стрiмко втрачає об’єми та якiсть розвитку iнтелекту в молодi. Обдарованi юнаки та дiвчата з бiдних сiмей не можуть стати студентами безкоштовної освiти, а про платну освiту можна лише помрiяти. Тому вихiд знаходять такий: стають дешевою робочою силою в iнших державах, пiдписуючи собi статус раба, працюють за мiзерну платню в грошовитих пiдприємцiв, або ж поповнюють ряди на стихiйних ринках, що для багатьох являється чи не єдиним засобом для виживання. iншi взагалi покинули країну, третi просто крутяться, як тiльки можуть, в iнших сферах, поєднуючи свою дiяльнiсть навiть в кримiнальних середовищах дiяльностi пiдприємцiв. Таке становище вчителiв у школах та викладачiв в вищих навчальних закладах поставило в становище жебракiв, або ж у ненавмисне хабарництво. Ситуацiя створює соцiальну напругу в суспiльствi, яка виливається у виглядi страйкiв. Незрозумiло нiкому чим завинили освiтяни, чому таке ставлення до освiти майбутнiх поколiнь, а якi будуть наслiдки вiд втрати належної освiти та iнтелекту ? Питання пiдвищеної актуальностi, яке потрiбно вирiшувати негайно. Сьогоднi загальноосвiтнi школи в своїй бiльшостi є державними, тобто бюджетними установами. Для визначення видаткiв кожної школи береться кiлькiсть класiв i кiлькiсть учнiв, якi навчаються в них. Клас – основний показник встановлення видаткiв школи. Вiд кiлькостi класiв визначається значна частина видаткiв школи. Основнi з них – заробiтна плата вчителям, адмiнiстрацiї та обслуговуючому навчально-допомiжному персоналу. Решта коштiв витрачається на канцелярськi i господарськi потреби, капiтальнi затрати i iнше. В сiльських школах з малою кiлькiстю учнiв (молодi сiм’ї на бажають народжувати дiтей у таких важких нестабiльних економiчних умовах) нормативи фiнансування повиннi забезпечити всi видатки школи незалежно вiд їх кiлькостi. В школi учнiв може бути дуже мала кiлькiсть, а поточнi ремонти самої будiвлi школи потребують витрат. Порядок фiнансування державної освiтньої установи визначається Типовим положенням вiдповiдного типу i виду освiтньої установи. Крiм бюджетних – як основних – джерел фiнансування законодавством допускається залучення додаткових фiнансових, в тому числi валютних, коштiв у виглядi плати за додатковi освiтнi послуги, а також добровiльнi надходження i цiльовi внески юридичних та фiзичних осiб, в тому числi iноземних. Додатково значна частина фiнансування соцiально-культурних мiроприємств забезпечується за рахунок позабюджетних фондiв, головним чином: Пенсiйного фонду України, Фонду соцiального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятостi населення України. Всi державнi позабюджетнi фонди в своїй сукупностi складають значну суму грошових коштiв, їх умовно можна назвати другим бюджетом держави. Серед цих фондiв самим могутнiм являється Пенсiйний фонд України. Вiд створюється вiд внескiв нарахувань на заробiтну плату 32%, з заробiтної плати 1-2%, вiд покупки валюти iноземних держав 1%, вiд покупки дiамантiв та золотих коштовностей та автомобiлiв. За рахунок Пенсiйного фонду України виплачуються пенсiї, насамперед, по старостi та iнвалiдностi, або ж при втратi годувальника; проводяться компенсацiйнi виплати непрацюючим працездатним особам, якi здiйснюють догляд за iнвалiдами та непрацездатними громадянами; виплата пенсiй громадянам, якi виїхали на постiйне проживання за кордон; виплата ритуальних допомог. Виплат перераховано чимало, але фактично цi виплати дуже мiзернi. Наприклад, компенсацiя по уходу за iнвалiдом або непрацездатною особою виплачується в розмiрi 4 гривни 80 копiйок в мiсяць. Це щось на зразок глузування над отримувачами такої допомоги. Крiм того, з коштiв Пенсiйного фонду України виплачуються державнi пенсiї, якi фiнансуються за рахунок коштiв державного бюджету, до яких вiдносяться пенсiї вiйськовослужбовцям, їх сiм’ям; компенсацiї, пов’язанi з аварiєю на Чорнобильськiй АЕС; витрати пов’язанi з доставкою пенсiй; мiроприємства по пiдготовцi i перепiдготовцi кадрiв; капiтальнi вкладення i проектнi роботи. З фонду соцiального страхування України фiнансується виплата допомоги по тимчасовiй непрацездатностi, допомоги по вагiтностi i пологах, допомога по догляду за дитиною до передбаченого законодавством вiку, допомога при народженнi дитини тощо. Друга частина фонду соцiального страхування України витрачається головним чином на санаторно-курортне обслуговування громадян та членiв їх сiмей. та соцiальну адаптацiю; органiзацiю громадських робiт i пiдтримку робочих мiсць; на виконання програми матерiальної пiдтримки безробiтних i iнше. Крiм того, всi позабюджетнi фонди здiйснюють органiзацiйнi видатки i видатки на утримання свого апарату управлiння. В органiзацiї та фiнансування освiтнiх установ важливу роль вiдiграють засновники, якими можуть бути: - органи державної влади та управлiння, органи мiсцевого самоврядування; - вiтчизнянi, iноземнi громадськi та приватнi фонди; - вiтчизнянi, iноземнi пiдприємства, установи всiх форм власностi, їх об’єднання i асоцiацiї; - громадськi i релiгiйнi органiзацiї, якi зареєстрованi на територiї України; - громадяни України та iнших держав. забезпечення освiтньої установи. Видатки на здiйснення навчального процесу i утримання навчального закладу складаються в основному з заробiтної плати професорсько-викладацькому складу та адмiнiстративно-господарському персоналу, стипендiї студентам, затрат по виробничiй практицi i вiдрядження, придбання пiдручникiв i наукової лiтератури тощо. В умовах розвитку ринку особливе значення набуває пiдготовка та перепiдготовка кадрiв вищої i середньої квалiфiкацiї, якi б могли працювати в сучасних умовах. 8 Приватизацiя державних та комунальних пiдприємств, зрiст безробiття, створення комерцiйних структур i, вiдповiдно, створення нових робочих мiсць i посад потребують нових соцiально-економiчних i технiчних знань, постiйного пiдвищення квалiфiкацiї. Сьогоднi широкий розвиток отримує пiслявузiвська освiта. При державних вищих навчальних закладах, а також на самостiйнiй основi створюються iнститути, факультети, спецiальнi вiддiлення, коледжi, курси тощо, якi органiзовують платне навчання i за рахунок цих коштiв самi утримують себе. Дуже популярними стали курси комп’ютерної пiдготовки, вивчення комп’ютерного бухгалтерського облiку. Крiм того, навчальнi заклади здають в оренду примiщення рiзним приватним пiдприємцям, фiрмам по нерухомостi, страховим компанiям, торговим пiдприємствам, рiзним структурах по побутовому обслуговуванню. Органи державної влади i управлiння мають право створювати освiтнi заклади елiтного типу для обдарованих дiтей, пiдлiткiв i молодi. Для таких навчальних установ забезпечується наднормативне фiнансування за рахунок коштiв замовника. Провiдне мiсце в системi соцiально-культурних мiроприємств займають засоби масової iнформацiї, в першу чергу, державне радiомовлення i телебачення, якi дiють на платнiй комерцiйнiй основi i володiють власними фiнансовими ресурсами, а та частина видаткiв, яка не покривається власними доходами, забезпечується за рахунок державної пiдтримки бюджетними коштами. Засоби масової iнформацiї виживають за рахунок реклами. Щодо видаткiв на охорону здоров’я, то вони також займають важливе мiсце в загальному об’ємi фiнансування соцiально-культурних мiроприємств i складаються з затрат на утримання будiвель та штату працiвникiв лiкувально-профiлактичних та санiтарно-епiдемiологiчних установ. державну, мiсцеву приватну. 8 якi є державною власнiстю i пiдпорядкованi органам управлiння державної системи охорони здоров’я. Сюди ж входять також лiкувальнi установи та пiдприємства, якi створенi або на етапi створення мiнiстерствами, вiдомствами, державними пiдприємствами, якi знаходяться поза Мiнiстерством охорони здоров’я України. До мiсцевої системи охорони здоров’я України вiдносяться мiсцевi органи управлiння охороною здоров’я та всi лiкувально-профiлактичнi установи, аптечнi установи, установи судово-медичної експертизи i освiтнi установи, якi знаходяться у комунальнiй власностi. Мiсцевi органи управлiння охороною здоров’я здiйснюють контроль за якiсним наданням медичної допомоги пiдприємствам, установам та органiзацiям державної, мiсцевої i приватної системам охорони здоров’я, а також особам, якi займаються приватною медичною практикою. Сьогоднi охорона здоров’я України знаходиться в глибокому занепадi. Фiнансування вiдбувається в середньому на 28% вiд потрiбного. Лiкарськi установи не мають змоги повноцiнно забезпечити людину навiть самого необхiдного в планi побуту. Не вистачає меблiв, бiлизни, а харчування на стацiонарному лiкуваннi проводиться в розрахунку 85-90 копiйок на добу. Заробiтна плата у лiкарiв дуже низька, вони не можуть навiть придбати повноцiннi продукти харчування, а ще потрiбно платити за користування телефоном, за житлово-комунальнi послуги, проїзд в транспортi, купувати одежу, взуття, миючi засоби та багато iншого, що вкрай необхiдно для життя. За галузевою ознакою найвищi рiвнi заробiтної плати вiдзначились у працiвникiв паливно-енергетичного комплексу, де нарахування у 2,5-3 рази перевищили середнiй показник в цiлому по економiцi. Водночас розмiр заробiтної плати у працiвникiв соцiальної сфери (культури, соцiального забезпечення, охорони здоров’я, освiти, фiзкультурно-оздоровчих центрiв тощо) становив лише 51-69% вiд вiдповiдного показника в цiлому по економiцi. ( У дзеркалi статистики. Економiка України у 2000 роцi, 7 с). освiти на 40%, охорони здоров’я – на 46%. Заборгованiсть iз виплати соцiальної допомоги, передбаченої Законом України “Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми” лише в груднi мiсяцi 2000 року зменшилася на 3,5%. За даними мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади по закладах освiти, що знаходяться в їхньому пiдпорядкуваннi, заборгованiсть iз виплат стипендiй i грошового забезпечення студентiв, курсантiв та учнiв становить 34,9% вiд загальної суми заборгованостi. ** заходи щодо боротьби зi СНІДом та iншими хворобами проводяться не в повному обсязi. В Українi за останнi 10 рокiв генофонду нацiї загрожує небезпека: смертнiсть перевищує народжуванiсть, на 6-8 рокiв скоротилася тривалiсть життя, лише 30% школярiв здоровi, половина юнакiв призивного вiку враженi тяжкими недугами, вiд рiзних хвороб потерпають майже всi вагiтнi жiнки, рiвень загальної захворюваностi в Українi – один iз найвищих у країнах СНД, а за кiлькiстю психiчних розладiв, iнфарктiв мiокарду та iнсультiв, злоякiсних новоутворень перше мiсце в свiтi. Сьогоднi значно збiльшилася кiлькiсть хворих на туберкульоз, який є соцiальною хворобою. Громадяни харчуються за методом звуженого рацiону харчування, що спричиняє нескiнчену низку захворювань. Все це являється наслiдком недостатнього фiнансування охорони здоров’я, впливу на соцiальний клiмат країни iнфляцiї, безробiття, недосконалого законодавства, хибної податкової полiтики. За роки незалежностi України Верховна Рада України прийняла близько 600 законiв, але з них 300 “непрацюючих”. В умовах вiдсутностi цiлiсної концепцiї переходу вiд тоталiтарного до демократичного суспiльства багато з них виявилися вiдiрваними вiд сучасного життя. 4 негативно вiддзеркалюється на якостi та тривалостi життя всього суспiльства України. символiчне перетворення працiвникiв на власникiв (формальних акцiонерiв). Оскiльки цi процеси вiдбуваються на тлi численних обiцянок вищих керiвникiв держави створити рiвнi стартовi умови для всiх громадян України перед входженням в ринок, то зростають роздратованiсть, апатiя, безiнiцiативнiсть та полiтична пасивнiсть народу, його незадоволення, яке з часом може причинити соцiальний вибух. 6 Аналогiчна ситуацiя склалась i у медицинi. Одночасно з державними клiнiками, центрами, лiкарнями iснують i приватнi. Наступне джерело забезпечення життєдiяльностi соцiальної сфери фiнанси пiдприємств. Пiдприємство за рахунок своїх доходiв формує соцiальну iнфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матерiальнi i духовнi потреби його працiвникiв. Функцiонують вiдомчi санаторiї, будинки вiдпочинку, профiлакторiї, дитячi садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу пiдприємств полiклiнiками, а також, за рахунок фiнансових ресурсiв пiдприємств будуть розвиватись обсяги соцiальної iнфраструктури, i тим самим частково знiмається навантаження з мiського i державного бюджетiв. Мiсцевi бюджети не завжди спроможнi забезпечити нормальне функцiонування об’єктiв соцiальної сфери. Передача вiдомчого житла та iнших об’єктiв соцiальної iнфраструктури у мунiципальну власнiсть є важливою умовою для зниження затрат пiдприємств i виходу iз кризового стану. Однак через недостатнiсть коштiв у мiсцевих бюджетiв вказанi об’єкти або закривають, або передаються у приватну власнiсть. Одним iз виходiв iз такого становища може бути збереження у рядi випадкiв об’єктiв вiдомчого пiдпорядкування або спiльне фiнансування об’єктiв соцiальної iнфраструктури як за рахунок власних джерел пiдприємств, так i за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв. Використовуючи досвiд країн iз розвинутою ринковою економiкою, слiд розглядати ще одне джерело фiнансового забезпечення фiнансової сфери – меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економiчному життi України, як благодiйнiсть. Її можна трактувати як не комерцiйну (неприбуткову дiяльнiсть органiзацiй i окремих осiб), спрямовану на задоволення потреб соцiального розвитку. У бiльш широкому розумiннi благодiйнiсть визначається як iнвестування соцiальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Українi служать кошти мiжнародних благодiйних органiзацiй. 16 вересня 1997 року набув чинностi Закон України “Про благодiйнiсть i благодiйницьку дiяльнiсть”, який закрiпив основнi принципи благодiйностi, напрямки благодiйницької дiяльностi, форми її здiйснення, джерела формування коштiв благодiйницьких органiзацiй. Згiдно з новою редакцiєю Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприємств” суми коштiв або вартiсть майна, якi добровiльно перерахованi (переданi) до неприбуткових органiзацiй (у тому числi благодiйнi внески) зараховуються до складу валових витрат пiдприємства у розмiрi не бiльш як 4% прибутку, що обкладається податком. Якщо ж пiдприємство хоче надати допомогу благодiйницькiй органiзацiї понад цi розмiри то вона проводиться за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженнi. В Українi нинi зареєстровано 216 благодiйних органiзацiй. Їх кошти використовуються на рiзнi соцiальнi цiлi: програми державного значення, видiлення стипендiй обдарованим дiтям для одержання ними освiти, рiзнi спортивнi змагання (Олiмпiйськi iгри). Ресурси благодiйних органiзацiй в основному спрямованi: на фiнансування об’єктiв iнфраструктури для малозабезпечених прошаркiв населення. створенi страхових фондiв. Для забезпечення страхової дiяльностi повиннi застосовуватись основнi принципи: обов’язковi страхування для всiх, хто працює, i фiнансової участi застрахованих у формуваннi страхових фондiв; дотримання особливого порядку фiнансування страхових фондiв, що забезпечують вiдтворення коштiв на страхування; управлiння дiяльностi фондiв страхування на основi партнерства або паритету. Використання страхування гарантує матерiальну пiдтримку на старiсть, у разi iнвалiдностi, захворювання. Закрiплення обов’язковостi страхування забезпечити розв’язання проблеми видiлення коштiв iз бюджету на розвиток медицини, зростання рiвня соцiального, пенсiйного забезпечення. Створенi позабюджетнi фонди (Пенсiйний фонд, Фонд соцiального страхування) поповнюється за рахунок страхових платежiв. Серед iнших джерел пенсiйного забезпечення видiляються кошти державного бюджету на цiльове фiнансування. Вiдраховуючи внески у вказанi фонди, кожен, хто працює, одержить на старiсть пенсiю, будь-якi виплати, допомогу у разi страхового випадку. Доцiльно за рахунок Фонду соцiального страхування проводити заходи з профiлактики профзахворювань, оскiльки суми для вiдшкодування потерпiлим значно перевищують видатки на лiкування у зв’язку з одержаним професiйним захворюванням. І останнє джерело – кредитування. У соцiальнi сферi вони являє собою плату за послуги за рахунок отриманих кредитiв. Не всi молодi люди, що бажають одержати освiту, можуть вiдразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцiльно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачi кредитiв, вiдсоткiв, умов повернення, перелiк пiльг. Постає також проблема при наданнi житлової позики. Необхiдно упорядкувати систему iнвестування житлового будiвництва, випуску термiнових або безстрокових житлових сертифiкатiв, акцiй. Удосконалення системи фiнансового забезпечення соцiальної сфери має здiйснюватися, i це пiдтверджує свiтовий досвiд, шляхом комплексного використання усiх джерел i оптимiзацiї їх структури. Така модель є об’єктивною реальнiстю i поступово сформується в Українi. Це дасть змогу зберегти i пiдвищити життєвий рiвень, ступiнь освiченостi населення, науковий потенцiал держави. тисячi дiтей вiдвiдувало садки. Державною мовою навчались 97,8 % школярiв. Окрiм лiцеїв та гiмназiй, при 16 школах працює 48 лiцейних та гiмназiйних класiв рiзних профiлiв, а в 15 тисяч учнiв у 516 класах 130 шкiл поглиблено вивчають окремi предмети. 7 2. ВИДАТКИ БЮДЖЕТІВ НА ОСВІТУ ТА НАУКУ ВІННИЧЧИНИ 2. 1. Життя освiтянських та наукових установ Вiнниччини У Вiнницькiй областi в 2000 роцi науково-технiчнi дослiдження та розробки здiйснювали 31 органiзацiя, у тому числi 9 (29%) – самостiйнi науково-дослiднi, 10 (32. 3%) – конструкторських, 4 (12,9%) – вищi учбовi заклади, 3 (9,7%) – науково-дослiднi та конструкторськi пiдроздiли на промислових пiдприємствах та 5 (16,1%) – iнших органiзацiй галузi “Наука i наукове обслуговування”. Бiльш нiж 70% органiзацiй зосереджено у галузевому секторi науки, 13% - належать до вузiвського, майже 10 % - заводського, майже 10% - заводського та лише 6% - до академiчного сектору науки. Як вiдомо, що науково-технiчний потенцiал є основою економiчного зростання. Але ситуацiя бажала б бути кращою. Щоб збагнути, що сталося з кiлькiстю працiвникiв у нашiй областi, то розглянемо i проаналiзуємо данi, що приведенi у таблицi №1, що редагується нижче. Кiлькiсть працiвникiв науки основної дiяльностi за категорiями персоналу Таблиця 1 1991 1995 1997 1998 1999 2000 Працiвники основної дiяльностi, тис. чоловiк 5,3 3,2 2,3 2,1 1,9 1,7 у тому числi: 3,2 1,6 1,3 1,3 1,2 1,1 допомiжний персонал, тис. чоловiк 1,5 1,1 0,6 0,5 0,4 0,3 Станом на 1. 01. 2001 року чисельнiсть працiвникiв основної дiяльностi наукових органiзацiй склала 1,7 тис. осiб, проти 5,3 тис. осiб у 1991 роцi. на 56% i склала 546 осiб. Переважна бiльшiсть спецiалiстiв зосереджена у галузi технiчних наук – 455 осiб або 43,1% їх загальної чисельностi, сiльськогосподарських – 402 особи або 38,1%, наукових установах та вузах, що мають багатогалузевий профiль – 124 особи або 11,8%. Дослiдження та розробки в галузях медичних наук виконували 58 осiб або 5,5%, бiологiчних – 16 осiб або 1,5%, педагогiчних – 1 особа або 0,1%. докторiв та кандидатiв наук (89,9%) працюють у вищих навчальних закладах, 2,6% - науково-дослiдних iнститутах. та докторiв наук зосереджена у Вiнницьких: державному медичному унiверситетi – 310 осiб, технiчному – 246, педагогiчному – 194 особи, якi поряд з викладацькою дiяльнiстю займались i науковою дiяльнiстю. Вчене звання академiка мали 31 особа або 2,7% загальної кiлькостi спецiалiстiв вищої квалiфiкацiї, члена-кореспондента 7 осiб або 0,6%, професора – 82 особи або 7,2 % , доцента – 505 осiб або 44,5%. Насторожує тенденцiя “старiння” наукових кадрiв. Середнiй вiк майже 25% докторiв наук перевищує 50 рокiв, а титома вага фахiвцiв у вiцi 60 рокiв i старше серед кандидатiв становить бiльше половини. Частка молодих вчених у вiцi до 40 рокiв склала серед кандидатiв наук 21%, докторiв – лише 4%. Питома вага жiнок-докторiв наук складає 13% загальної кiлькостi, кандидатiв – бiльш нiж 75%. Не сприяє притоку молодi в науку незадовiльний стан з виплатою заробiтної плати. маючи рiвень заробiтної плати вище середгьообласного (205,8 грн. проти 158,9 грн.), працiвники галузi “Наука та наукове обслуговування” в той час не можуть отримати її. Пiдвищення в законодавчому порядку мiнiмального розмiру заробiтної плати до 118 грн., спричинило вплив на структуру розподiлу працiвникiв за розмiрами нарахованої їм зарплати i по органiзацiях науки. Так, з 1200 осiб, якi повнiстю вiдпрацювали березень 2000 року, 13,8% отримують заробiтну плату в межах вiд 118 до 150 грн., 10,1% вiд 165 до 195 грн. До низькооплачувальних категорiй по установах науки вiдноситься 5,9% працюючих. Чисельнiсть працiвникiв iз заробiтною платою понад 750 грн., становить 200 осiб або 13,6%. Заборгованiсть iз виплатою заробiтної плати станом на 10 сiчня 2001 року склала 460, 9 тис. грн., у тому числi борги минулих рокiв – 330,1 тис. грн. майже кожен третiй своєчасно не отримує заробiтну плату. Таким чином, за розрахунками, кожен працiвник науки, якому не виплатили платню, не отримав в середньому по 905,5 грн. Групування працiвникiв, якi мають заборгованi кошти за термiном, свiдчать, що бiльше половини з них не виплачено (повнiстю або частково) заробiтну плату понад 180 днiв. заборгованiсть працiвникам позаоблiкового складу становить 74 тис. грн. або 16,1% до загальної суми заборгованостi науковим працiвникам. На рiвень заробiтної плати значний вплив впродовж 2000 року спричиняє тривалiсть робочого часу. Коефiцiєнт використання робочого часу порiвняно з вiдповiдним перiодом минулого року зменшився на 4,5 вiдсоткових пункти i становить 63,2%. На одного середньооблiкового штатного працiвника припадає 523 годиги втрат робочого часу. У минулому 1999 роцi неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день (тиждень) склали 32,9% невiдпрацьованого часу, неявки з дозволу адмiнiстрацiї – 4,3%, вiдпустки за iнiцiативою адмiнiстрацiї – 34,5%. Вимушена неповна зайнятiсть пов’язана iз скороченням обсягiв робiт (послуг) i є найбiльш характерною для країн з перехiдною економiкою. мiсцем, а оптимiстично налаштоване керiвництво сподiвається на зростання обсягiв виробництва i збереження квалiфiкованих кадрiв. У 2000 роцi науковими органiзацiями Вiнниччини, тематична дiяльнiсть яких характеризується виконанням робiт по розробцi конструкторського- спроможної науково-технiчної продукцiї виконано 39,9 млн. грн. робiт пов’язаних зi статутною дiяльнiстю. а також науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських. За 2000 рiк чистий дохiд вiд реалiзацiї робiт (послуг) в галузi склав 34,6 млн. грн., у тому числi собiвартiсть реалiзованих робiт i послуг, адмiнiстративнi витрати, iншi операцiйнi витрати, а також витрати не пов’язанi з основною дiяльнiстю пiдприємств склали 36 млн. грн. Чистим фiнансовим результатом галузi склав пробуток 2,4 млн. грн. на оплату працi. зниження частки iнших операцiйних витрат, вiдповiдно, i рiст чистого прибутку могло б стати певним резервом пiдвищення рентабельностi галузi. За 2000 рiк норма чистого прибутку (рентабельнiсть продажу) склала 7%, тобто пiсля вирахування з отриманого доходу всiх витрат залишається лише 7 копiйок прибутку вiд кожної гривнi продажу. Цей показник залишається в галузi науки невисоким. пiдвищення норми чистого прибутку знаходиться в залежностi вiд ефективного використання оборотного капiталу, який на кiнець 2000 року склав 29,9 млн. грн., що на 14,6% бiльше в порiвняннi з початком 2000 року. Бiльше 70% в структурi оборотних коштiв становлять виробничi запаси та готова продукцiя (за рiк темп приросту склав 14%), бiльше 20% оборотних коштiв (6,9 млн. грн.) зосереджено в дебiторськiй заборгованостi (темп росту за рiк склав 12,5%) i лише 3,5% в структурi – це питома вага грошових коштiв. Однак, слiд вiдмiтити той позитивний факт, що в порiвнянi з початком року грошовi кошти на рахунках за рiк зросли в 4,1 рази. Ефективнiсть використання оборотних коштiв характеризує коефiцiєнт оборотностi. який становить 1,24. року. Рiст коефiцiєнта говорить про те,що науковi органiзацiї своєчасно погашають свої борги. Станом на 1 сiчня 2001 року кредиторська заборгованiсть наукових органiзацiй склала 16,1 млн. грн.. що на 9,5% бiльше в порiвняннi з 1 сiчнем 2000 року. Бiльше 40% кредиторських боргiв становлять несплати за використанi матерiальнi та паливно-енергетичнi ресурси, якi зменшились проти початку минулого року на 5,2%. Майже 3 млн. грн. складають поточнi зобов’язання перед бюджетом (16,8% в структурi заборгованостi). Наведене вище свiдчить про те, що на протязi останнiх рокiв фiнансовий стан залишається складним: значно скоротився обсяг фiнансового прибутку, збiльшились суми збиткiв i вiдповiдно кiлькiсть збиткових пiдприємств, залишається не розв’язаною проблема платежiв. Кiлькiсть органiзацiй, якi виконують науковi та науково-дослiднi роботи в Українi приведенi у таблицi 2, що редагується нижче. Органiзацiї, якi виконують науковi та науково-технiчнi роботи, за регiонами України Таблиця 2 1991 1995 1998 1999 2000 Україна 1344 1453 1518 1506 1490 Автономна республiка Крим 67 46 40 40 42 Вiнницька область 31 31 33 32 31 Волинська область 10 12 16 15 17 Днiпропетровська область 83 96 100 94 94 94 112 98 101 101 Житомирська область 18 17 15 15 14 16 22 29 24 18 Запорiзька область 53 56 51 51 45 Івано-Франкiвська область 18 22 23 22 18 30 38 39 37 38 Кiровоградська область 20 18 17 17 13 Луганська область 53 51 50 51 48 Львiвська область 79 80 94 91 90 31 38 42 44 46 83 88 84 82 72 Полтавська область 22 27 25 27 28 Рiвненська область 14 18 17 16 18 Сумська область 25 25 30 26 25 Тернопiльська область 14 15 16 16 15 190 207 213 212 217 Херсонська область 22 24 27 26 26 Хмельницька область 11 10 8 7 6 Черкаська область 33 37 35 32 33 Чернiвецька область 18 17 18 18 17 Чернiгiвська область 18 23 26 24 25 291 305 353 367 375 м. Севастополь … 18 19 19 18 України. Але i наблюдається їх рiст, особливо в столицi України – м. Києвi та великих промислових мiстах Харкiвської, Днiпропетровської та Донецької областей. Це свiдчить, що подальший розвиток українського суспiльства неможливий без науки, розробки нових технологiй та сучасного високопродуктивного обладнання. Тому, слiд зазначити, що Україна потрохи начинає вiдновлювати свiй науковий потенцiал, який наполовину утримується на ентузiазмi науковцiв, їх прагненнi змiнити ситуацiю навiть при недостатньому фiнансуваннi. Таблиця 3 дає iнформацiю щодо розподiлу науково-технiчних робiт, виконаних за договорною цiною по формах власностi за 2000 рiк на Вiнничинi. Розподiл науково-технiчних робiт, виконаних за договорною цiною по формах Таблиця 3 Найменування по формах з них науково-технiчнi всього у т. ч. викона-но власними силами у т. ч. викона-но власними силами Всього 16 089,0 17 018,6 15 668,3 1 406,9 1 646,9 1 211,9 4 001,9 3 155, 9 3 898,9 3 052,9 державна власнiсть 11 599,0 11 526,2 11 472,8 11 403,5 Як видно з табличних даних, що переважають обсяги робiт з державною власнiстю. Це властиво нормальному стану. Ємнi та великi науковi розробки потребують великих капiтальних вкладень, що не пiд силу нi одному колективному або приватному науковому суб’єкту. У регiонах, де сконцентрована могутня iндустрiя науковi установи повиннi фiнансуватися з державного бюджету, а приватнi установи повиннi працювати у невеликих сферах галузей та пiдгалузей народного господарства, а особливо у сферi послуг. У 2000 роцi в Вiнницькiй областi пiдготовку аспiрантiв здiйснювали 5 установ, у тому числi науково-дослiдний iнститут кормiв Української академiї аграрних наук та 4 вищi учбовi заклади: державний технiчний унiверситет, державний медичний унiверситет iм. М. І. Пирогова, державний педагогiчний унiверситет iм. М. М. Коцюбинського та державний аграрний унiверситет. Незважаючи на складний стан економiки, протягом останнiх рокiв спостерiгається активiзацiя роботи аспiрантур. Чисельнiсть аспiрантiв станом на 1 сiчня 2001 року складає 268 чоловiк, що на 2,7% бiльше, нiж у минулому роцi. Із загальної чисельностi аспiрантiв 42,2% складають жiнки. Значна кiлькiсть аспiрантiв – 175 чоловiк навчаються з вiдривом вiд виробництва. Розподiл чисельностi аспiрантiв по навчальних закладах на 1 сiчня 2001 року редаговано у таблицi 4. Розподiл чисельностi аспiрантiв по навчальних закладах м. Вiнницi станом на 1 сiчня 2001 року Таблиця №4 Найменування навчальних закладiв Розподiл чисельностi аспiрантiв, в % Медичний унiверситет 31 Технiчний унiверситет 31 19 Інститут кормiв 10 9 Найбiльше аспiрантiв (81 особа) навчалось по галузi “Медичнi науки”, з них 67,9% - з вiдривом вiд виробництва, по галузi “Технiчнi науки” – 61 аспiрант, з яких 63,9% - з вiдривом вiд виробництва. Чисельнiсть слухачiв-iноземцiв в аспiрантурi на 1 сiчня 2001 року склала 16 чоловiк, у тому числi при технiчному унiверситетi 9 осiб та при медичному унiверситетi – 7 чоловiк (всi на комерцiйнiй основi). Фактичний випуск аспiрантiв у 2000 роцi склав 63 чоловiки, що на 13,7% менше, нiж у минулому 1999 роцi. Із загального числа аспiрантiв, якi навчаються з вiдривом вiд виробництва, випущено 51 особу (29,1%), у тому числi: з захистом дисертацiї – 22 , без вiдриву вiд виробництва – 12 осiб (12,9%), з яких 2 аспiранти – з захистом дисертацiї. У 2000 року чисельнiсть аспiрантiв, що вибули до закiнчення аспiрантури збiльшилась на 71,4% i склала 12 чоловiк. Порiвняно з минулим роком чисельнiсть осiб, якi захистили кандидатськi дисертацiї в наукових установах зменшилась на 21,7% i становить 47 чоловiк, з них. що закiнчили аспiрантуру в 2000 роцi – 24 чоловiки. В докторантурi, яку має технiчний унiверситет, навчається один чоловiк i за звiтний перiод 2000 року докторських дисертацiй захищено не було. аспiрантiв можна розглянути у таблицi 5. Пiдготовка аспiрантiв у вузах мiста Вiнницi Таблиця 5 1995 1996 1997 1998 1999 2000 4 4 4 5 5 5 Кiлькiсть аспiрантiв, чоловiк 168 207 228 252 261 268 65 80 74 81 89 81 з вiдривом вiд виробництва, чоловiк 46 60 48 55 60 59 без вiдриву вiд виробництва, чоловiк 19 20 26 26 29 22 Пiдготовлено, чоловiк 35 33 45 52 73 63 32 35 34 45 54 51 без вiдриву вiд виробництва, чоловiк 3 8 11 7 19 12 У 2000 роцi на Вiнниччинi загальний обсяг фiнансування в органiзацiях, що займались науково-технiчною дiяльнiстю, склав 21,1 млн. грн., в тому числi фiнансування наукових дослiджень та розробок 20,6 млн. грн., що склало 97,6% загального обсягу фiнансування); з них надходження поточного року вiдповiдно 19,6 млн. грн. та 19,2 млн. грн. За рахунок державного бюджету профiнансовано робiт на суму 4,4 млн. грн. (23,2%) та 16,7% у 1999 роцi вiд загального обсягу фiнансування. 100% бюджетне фiнансування науково-технiчних робiт у 2000 роцi одержав Український державний науково-дослiдний iнститут реабiлiтацiї iнвалiдiв, на виконання наукових дослiджень за напрямком здоров’я людини. Майже всi роботи по створенню високопродуктивних сортiв та збереженню цiнного генофонду на Подiльськiй дослiднiй станцiї iнституту садiвництва та селекцiї та насiнництву кормових культур Інституту кормiв УААН, фiнансуються з Державного бюджету. Фiнансування наукових дослiджень i розробок можна розглянути у таблицi 6, що редагована нижче та показує динамiку фiнансування в сторону зменшення. *** 1999 2000 18,6 17,3 Виготовлення дослiдних зразкiв, % 40,8 29. 9 Науково–дослiднi, % 31,7 28,9 7,2 22,9 Проектнi роботи для будiвництва, % 1,7 1,0 Бiльш нiж 1,4 млн. грн. були використанi ПНВП “Валдай” на роботи по охоронi навколишнього середовища з Державного бюджету. Разом з тим частка держави у фiнансуваннi науки залишається низькою. у зв’язку зi зниженням попиту вiтчизняної виробничої сфери на науково-технiчну продукцiю (вiдсутнiсть коштiв у пiдприємств та iнших суб’єктiв господарювання) спостерiгається поступове збiльшення фiнансування за рахунок iноземних держав. Так, у 2000 роцi бiльше 25% фiнансування – це iнвестицiї iноземних держав. Такi iнвестицiї одержанi науково-виробничим пiдприємством “Геосистема”. Із 5,9 млн. грн. коштiв, що складає 79% - кошти iноземних iнвесторiв. Розроблене обладнання i випущене ДНВП “Геосистема” поставлялось в Іспанiю, США, Росiю, Єгипед, Пiвденну Корею, Шотландiю. займатись пошуком замовникiв i пропонувати такi розробки, якi можуть конкурувати на свiтовому ринку. Щоб вижити в складних економiчних умовах науковi установи почали розширяти обсяги по наданню науково-технiчних послуг. В порiвняннi з 1999 роком обсяг науково-технiчних послуг зрiс з 7,2 % до 22,9%, що видно на таблицi 6. А таблиця 7 показує на джерела фiнансування наукових дослiджень i розробок за останнi 5 рокiв. Джерела фiнансування наукових дослiджень i розробок на Вiнниччинi у 1996-2000 роки Таблиця 7 Тис. грн. 1996 1997 1998 1999 2000 Всього 8429,9 9203,5 19081,2 19587,3 у тому числi за рахунок: Держбюджету 3083,1 4449,2 Держ. iнновацiйного фонду 153,9 28,4 9,7 23,0 - позабюджетних фондiв 524,0 558,0 - 34,0 - фондiв науково-технiчного i соц. розв. - - 28,0 10,4 - 1019,5 2316,9 3680,8 11468,0 2914,5 України 2264,2 2255,3 2815,3 3731,3 6813,8 iноземних держав 86,0 211,4 72,5 283,3 5092,8 iнших джерел 408,0 431,0 668,6 448,1 317,0 Як видно з таблицi обсяги фiнансування з державного бюджету наукових дослiджень i розробок збiльшенi майже в 2 рази в порiвняннi з 1996 роком. Це значить, що керiвники областi розумiють, яке велике значення мають науковi вiдкриття та їх впровадження в життя областi та держави. Фiнансування наукових дослiджень i розробок за джерелами фiнансування та галузями наук у 1999 роцi, в тис. грн. Всього Держ. бюд- жету позабюд- фондiв коштiв iноземн. фiрм коштiв iнших дже- рел 3083,1 34,0 283,3 481,5 у т. ч. за галузями наук: бiологiчнi науки 116,2 96,0 - - - 20,2 - технiчнi науки 15493,0 1200,8 - 203,0 10567,0 20,6 будiвництво 18,7 - - - - 18,7 - 2889,0 1489,1 34,0 - 880,0 - 363,6 педагогiчнi науки 19,5 19,5 - - - - - медичнi науки 151,7 125,6 - - 21,0 5,1 - наук. уст. та вузи багатогалуз. проф 511,8 152,1 - 80,3 - 279,4 - Таблиця 9 Всього у тому числi за рахунок Держ. бюд- жету жетних коштiв коштiв iноземн. фiрм власних коштiв коштiв замов- никiв iнших дже- рел Всього 19587,3 - 6813,8 317,0 наук: бiологiчнi науки 137,9 - - 137,9 - - - 13774,3 - 373,5 4976,7 4976,7 107,0 4471,3 1934,3 - 2327,0 - - 210,0 92,9 42,9 - 50,0 - - - медичнi науки 151,7 125,6 - 26,1 - 6,1 - 765,6 354,1 - - 295,4 116,1 - Таблиця 10 Всього у тому числi за рахунок Держ. бюд- жету позабюд- жетних коштiв фiрм коштiв коштiв замов- никiв iнших дже- рел Всього 19081,2 3083,1 34,0 283,3 11468,0 3731,3 481,5 у тому числi: приват. власнiсть 1577,5 1046,4 - 98,0 433,1 - - колект. власнiсть 2211,9 - - 2,0 141,9 1983,5 84,5 34,0 183,3 10893,0 1747,8 397,0 Фiнансування наукових дослiджень i розробок за джерелами фiнансування та галузями наук у 2000 роцi, в тис. грн. Таблиця 11 у тому числi за рахунок Держ. бюд- жету замовник. України держав спецiал. фондiв власних коштiв iнших дже- рел Всього 6813,8 5092,8 - 2914,5 317,0 у тому числi: приват. власнiсть 2236,4 1435,4 665,9 135,1 - - - колект. власнiсть 3981,6 53,6 3716,5 43,1 - 64,4 104,0 2960,2 2431,4 4914,6 - 213,0 Фiнансування наукових дослiджень i розробок за джерелами фiнансування та типами органiзацiй у 2000 роцi Таблиця 12 Всього у тому числi за рахунок Держ. бюд- жету коштiв замовник. України iноземн. держав спецiал. фондiв коштiв iнших дже-рел Всього 19587,3 4449,2 6813,8 5092,8 - 2914,5 317,0 Самостiйнi 1373,3 579,6 43,1 - 85,5 Самостiйнi конструкторськi 12803,0 1704,1 5932,7 - 128,0 104,0 Іншi органiзацiї галузi “Наука i 1462,7 950,1 - - - 424,7 87,9 Вищi учбовi заклади 954,4 421,1 301,5 116,1 - 76,1 39,6 Науково-дослiднi та конструкторсь- кi пiдроздiли на промислов. пiдпр. 382,3 - - - - 382,3 - Дефiцит обiгових коштiв у тому числi бюджетних асигнувань, незадовiльний фiнансовий стан матерiально-технiчної бази, скорочення наукового потенцiалу негативно вплинуло на результативнiсть дiяльностi наукових органiзацiй. Так, у 2000 роцi кiлькiсть закiнчених розробок скоротилась в 2,1 рази проти 1999 року. Значне збiльшення виконаних розробок в 1998-1999 роках пояснюється початком реформування у сiльському господарствi, а саме розпаюванням земель. Динамiку кiлькостi закiнчених розробок за ряд рокiв наглядно видно з нижче наведеної таблицi 13. Динамiка кiлькостi закiнчених розробок за 1991, 1995, 1998-2000 роки, в шт. Таблиця 13 1991 1995 1998 1999 2000 Всього закiнчених розробок 1036 353 1178 1152 536 у тому числi: по створенню нових видiв технiки i технологiй 386 192 132 92 107 з них розробки, в яких використанi винаходи 51 18 17 15 18 Постiйно знижується кiлькiсть розробок, в яких використанi новi технiчнi рiшення: у 1991 роцi таких розробок налiчувалось 51 штука, в 1999 роцi 15 штук, в 2000 роцi – 18 шт. Знизилась в порiвняннi з 1991 роком кiлькiсть розробок по створенню нових типiв технiки i технологiй: з 386 шт. у 1991 роцi до 107 шт. у 2000 роцi. Із загальної кiлькостi закiнчених розробок 2 штуки направленi на створення нових видiв матерiалiв, 27 – нових сортiв рослин та порiд тварин, 3 – по розробцi нових методiв та теорiй. Державним науково-виробничим пiдприємством “Геосистема” розроблений кольоровий фотограметричний сканер з автоматичною подачею фiльму. Вiнницькою державною сiльськогосподарською дослiдною станцiєю виведенi новi сорти ярого ячменю, ярої вики, озимого рiпаку та розроблена енергозберiгаюча технологiя вирощування цукрових бурякiв, кукурудзи на зерно та вирощування озимої пшеницi. На Ялтушкiвськiй дослiдно-селекцiйнiй станцiї Української академiї аграрних наук створений гiбрид одноросткового буряка, крупноплiдної гречки з високим вмiстом бiлку. розмов та систем розрахунку з абонентами. нових сортiв рослин та високопродуктивних порiд тварин, 4 – iншi - у напрямку технiчних наук побуту та медицини. Данi про кiлькiсть виконаних розробок приведенi в таблицi 14. Таблиця 14 Найменування розробок // Роки 1991 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Всього розробок 1036 353 2052 454 1178 1152 536 у т. ч.: по створенню нових видiв технiки i технологiй 386 192 134 105 132 92 107 з них розробки, у яких використано винаходи 51 18 21 11 17 15 18 Технiчний рiвень виконаних розробок по створенню нових видiв технiки та технологiй на Вiнниччинi за роки незалежностi України, в штуках 1991 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Всього розробок 386 192 134 105 132 92 107 у т. ч. техн. рiвень яких у порiвняннi зi свiтовим: перевищує 6 - - 1 - - - вiдповiдає 108 75 68 51 38 34 37 нижчий 5 - - - - - - не визначений 267 117 66 53 94 58 59 75% витрат на виконання наукових дослiджень припадає на розробки по охоронi навколишнього середовища, 15% - виробництво, збереження та переробку сiльськогосподарської продукцiї i майже 8% на розробки по охоронi здоров’я. У 2000 роцi 125 раз науковi спiвробiтники виїздили за кордон, з яких 12 раз з метою стажування, навчання, пiдвищення квалiфiкацiї, 2 рази на викладацьку роботу в сусiднi держави i 80 раз для участi у мiжнародних дослiдженнях. Також було одержано 11 грантiв, отриманих вiд мiжнародних фондiв. Так, Вiнницьким державним педагогiчним унiверситетом одержано 9 грантiв: грант на навчання в аспiрантурi Мельбурнського унiверситету в Австралiї, грант на навчання в унiверситетi м. Базеля, що в Швейцарiї, грант Департаменту посольства США по зв’язках з громадськiстю на пiдвищення квалiфiкацiї на семiнарi з країнознавства США, грант Британської ради на участь у мiжнародних семiнарах та конференцiях. *** 3. ФІНАНСУВАННЯ КУЛЬТУРНИХ ЗАКЛАДІВ ВІННИЧЧИНИ - масовi бiблiотеки в обласному центрi, районах та сiльськiй мiсцевостi, у тому числi по вiдомчiй належностi; - клубнi установи в обласному центрi, районах та сiльськiй мiсцевостi , у тому числi по вiдомчiй належностi; - стацiонарнi та пересувнi кiноустановки у мiських поселеннях та сiльськiй мiсцевостi; - театри i музеї. Останнiми роками соцiально-економiчна ситуацiя в Українi докорiнно змiнила життя населення i вiдповiдно становище культурних закладiв. Перебудова економiчних вiдносин в умовах спаду виробництва, iнфляцiї, змiни форм власностi призвели до рiзкого зниження рiвня життя населення, зменшення його платоспроможностi, розшарування суспiльства за рiвнем доходiв, зростання безробiття та напруженостi в суспiльствi. у 3,8 рази, а реальна пенсiя – в 4 рази. У структурi грошових доходiв питома вага заробiтної плати зменшилась. Зберiгається тенденцiя до подальшого розшарування населення за рiвнем доходiв i збiльшення рiвня бiдностi. За 8 мiсяцiв 2001 року цi показники ще покращилися на кiлька вiдсоткiв, але населення покращення життя не вiдчуває. (праця i зарплата, №32 за серпень 2001 року, стор. 1). 3. 1. Видатки бюджетiв на бiблiотеки Становище культурних закладiв на Вiнниччинi знаходиться у кризовому становищi. Недостатнє фiнансування таких важливих для суспiльства установ спричиняє зменшення бiблiотек та наявностi в них книг i журналiв. Мало того, в бiблiотеках майже вiдсутнi новi видання художньої та наукової лiтератури, яка б вiдповiдала сьогоднiшньому попиту. Фiнансування таке мiзерне, що коштiв не вистачає на заробiтну плату працiвникам, що спричинило скорочення штату працiвникiв та породило безробiття. Про поточний косметичний ремонт будiвель бiблiотек можна лише помрiяти. Коштiв не вистачає розрахуватись за електроенергiю, придбання канцтоварiв, для прибиральниць вiникiв, тряпок тощо. По причинi вiдсутностi нових книжкових видань впала якiсть обслуговування читачiв, вони просто перестали вiдвiдувати такi бiблiотеки. Дуже велику незручнiсть створюють росiйськомовнi видання, так як українських немає, а якщо є, то труднодоступнi iз-за великого попиту. Знос меблiв та iншого бiблiотечного майна досягнув критичної межi, багато книг зберiгаються просто на полу, що спричиняє надмiрну вологiсть i сприяє швидкому зношуванню книг та журналiв. Поповнення бiблiотек здiйснюється за рахунок благодiйних пожертвувань вiдвiдувачiв, якi здають уже нiкому не потрiбнi книги, застарiлi головним чином морально. У таблицi 16 розглянемо ситуацiю щодо кiлькостi бiблiотек та кiлькостi у них книг та журналiв. *** Масовi бiблiотеки Вiнниччини Таблиця 16 Кiлькiсть показники // Роки 1990 1995 1997 1998 1999 Всього кiлькiсть бiблiотек, одиниць 1435 1382 1197 1174 1175 в них книг i журналiв, тис. примiрникiв 21188,6 20444,5 19698,2 19432, 5 19255,1 Таблиця 17 показує кiлькiсть бiблiотек по вiдомчiй належностi та наявнiсть в них книг та журналiв. Масовi бiблiотеки по вiдомчiй належностi 1990 1995 1999 Кiлькiсть бiблiотек i журналiв, тис. примiр Кiлькiсть бiблiотек i журналiв, тис. примiр бiблiотек в них книг i журналiв, тис. примiр Всього масових бiблiотек 1435 21188,6 1382 1175 19255,1 Бiблiотеки Мiнiстерства культури України 1367 20456,0 1326 19904,9 1130 18843,4 Бiблiотеки профспiлко- вих органiзац. 67 719,1 55 526,2 44 399,2 Бiблiотеки iн. вiдомств та органiзацiй 1 13,5 1 13,4 1 12,5 Статистичнi данi недостатньо висвiтлюють реальну ситуацiю стану бiблiотек, але згiдно аналiзу даних спостерiгається тенденцiя спаду кiлькостi. Щодо кiлькостi вiдвiдувачiв, то також зберiгається тенденцiя зниження. Клубнi установи м. Вiнницi та областi також належним чином не фiнансуються, а вiдповiдно скорочується їх кiлькiсть та якiсть обслуговування. У мiстi та районних центрах ситуацiя краща. А от в сiльськiй мiсцевостi спостерiгається стiйке зменшення клубних установ. Ця ситуацiя пов’язана з зменшенням населення в сiльськiй мiсцевостi та старiння населення, вiдсутнiстю уваги керiвникiв села до проблем клубiв, в яких здебiльшого майже нiчого не залишилося. Що було не вкрадено, то зносилося повнiстю. Будiвлi клубiв не ремонтуються десятки рокiв, у людей зникає потреба їх вiдвiдувати. В такi розвалини не хочеться йти, краще дома подивитися телевiзор. Таблиця 18 показує тенденцiю спаду кiлькостi клубних установ як у мiстах так i в сiльськiй мiсцевостi. *** Клубнi установи, штук Таблиця 18 Роки Всього В тому числi в мiських поселеннях в сiльськiй мiсцевостi 1990 1471 216 1255 1991 1436 190 1246 1992 1418 185 1233 1993 1400 175 1225 1994 1386 169 1217 1995 1360 162 1198 1996 1342 156 1186 1997 1276 147 1129 1998 1264 144 1120 1999 1255 142 1113 - з 191 одиницi 1991 року до 101 одиницi на кiнець 1999 року. Але у сiльськiй мiсцевостi є позитивна тенденцiя вiдродження клубних установ. Це пов’язано з розвитком фермерства та iншими кардинальними перебудовами на селi. Кожен керiвник на селi якимись чином намагається створити для молодi центри розваг. У Вiнницькiй областi 1990 року було 14 клубних установ, а на кiнець 1999 року їх стало 28. Четверта частина клубних установ оснащена комп’ютерами та гральними автоматами. 3. 3. Видатки бюджетiв на кiноустановки Кiноустановки є стацiонарнi i пересувнi. Стацiонарнi кiноустановки базуються у клубних закладах, театрах, актових залах промислових пiдприємств, центрах науково-технiчної iнформацiї тощо. Економiчна криза помiтно вплинула на кiлькiсть кiноустановок. У сiльськiй мiсцевостi 1990 року їх було 1249, а на кiнець 1999 року їх стало лише 854. Вiдповiдно у мiськiй мiсцевостi 1990 року було 123, а на кiнець 1999 року – 52. У зменшеннi кiлькостi кiноустановок криється не лише економiчна причина. Телебачення та вiдеотехнiка рiзних видiв поступово знизили потребу в кiноустановках. Пересувнi кiноустановки використовуються у сiльськiй мiсцевостi та в мiських поселеннях, але в меншiй кiлькостi. Їх часто використовують в рiзних наукових та освiтнiх закладах. Головним чином кiноустановки використовуються для навчальних та iнформацiйних цiлей. Кiлькiсть вiдвiдувань кiносеансiв в мiських поселеннях та на селi за 1990 рiк було 20 млн. 773 тис., тодi як за 1999 рiк їх стало 221 тисяча. Тенденцiя до спаду продовжується. 3. 4. Видатки бюджетiв на театри i музеї Щодо дiяльностi театрiв та музеїв у Вiнницькiй областi, то слiд зазначити тенденцiю зростання iнтересу громадян до виставочних експонатiв та рiзноманiтних шоу спортивного та культурно-розважального характеру. Кiлькiсть музеїв (включаючи фiлiали) зросла на 13 одиниць, так у 1990 роцi було лише 7, то на кiнець 1999 року їх стало 20. Кiлькiсть професiйних театрiв було 3 у 1990 роцi i стало 2 на кiнець 1999 року. Кiлькiсть вистав (включаючи концерти, творчi вечори i iншi заходи) зменшилося. Так, у 1990 роцi було 1389 вистави, а в 1999 роцi 804. Вiдповiдно кiлькiсть вiдвiдувань у 1990 роцi було майже 382 тисячi, то у 1999 роцi стало 157,5 тис. Причиною зменшення вiдвiдувань у театрах стала вiдсутнiсть iнтересу глядачiв до пропонованих вистав. Вартiсть квиткiв тут не вiдiграє нiякої ролi. Як приїздять “зiрки” вiтчизняної та зарубiжної естради, то зали переповненi i навiть тодi, коли вартiсть квиткiв велика. Вiдсутнiсть попиту на театральнi вистави ставить в скрутне становище театри, але вони виживають за рахунок iнших заходiв. Із стабiлiзацiєю економiки в Українi та покращенням рiвня життя з’явиться потреба у духовному збагаченнi населення. Видатки з бюджету на утримання будiвель, виплати заробiтної плати працiвникам театрiв та музеїв складають лише 28% вiд потреби, але за рахунок спонсорiв та iнвестицiй недержавних громадських органiзацiй ситуацiя майже нормальна. Так, музей-садиба М. І. Пирогова отримала кошти вiд росiйських органiзацiй щодо збереження тiла хiрурга та утримання iнших експонатiв щодо його дiяльностi. Росiйськi та українськi вченi пiклуються про наукову спадщину М. І. Пирогова. Музей М. М. Коцюбинського утримується також при пiдтримцi української дiаспори зарубiжних країн, зокрема: Канади, Францiї, Угорщини, Румунiї тощо. Краєзнавчий музей виживає за рахунок органiзацiї рiзноманiтних виставок та iнших комерцiйних заходiв туристичного направлення. Додаток 2 Бюджет, показуючи розмiри необхiдних державi фiнансових ресурсiв та реальних резервiв, визначає податковий клiмат. Саме бюджет, фiксуючи конкретнi напрями витрат, процентне спiввiдношення по галузях та регiонах, являється конкретним виразом економiчної полiтики держави. Через бюджет проходить перерозподiл нацiонального доходу i внутрiшнього валового продукту. Багато проблем можна вирiшити при зменшеннi зустрiчних фiнансових потокiв, так як сьогоднi їх достатньо велика кiлькiсть, а тому витрачається багато зайвих коштiв на утримання апарату працiвникiв. Працiвники працюють за мiзерну заробiтну працю на ентузiазмi, вони розумiють значення та важливiсть науки та культури та зберiгають надiю про покращення ситуацiї. Порiвняно з 1990 роком купiвельна спроможнiсть населення втричi зменшилася. Нинiшньої середньої зарплатнi не вистачає навiть для нормального харчування, не кажучи про оплату за житло, купiвлю речей тривалого користування - одягу, побутової технiки тощо. Невисокий рiвень заробiтної плати в Українi зумовлений надмiрними нарахуваннями на неї, i хоч влада постiйно обiцяє зменшити нарахування, проте не поспiшає виконувати свої обiцянки. Натомiсть сусiдня Росiя вже наважилася на такий крок i не жалкує за тим: за пiдсумками першого кварталу 2001 року, надходження до держбюджету вiд сплати єдиного податку на доходи громадян, який зменшено до 13%, зросли на 70%. 5 не бiльшу кiлькiсть суб’єктiв господарювання за меншими ставками, а меншу кiлькiсть, але за бiльшими ставками. А така схема, як вiдомо, призводить до “тiнiзацiї” економiки, в кращому разi – до намагання пробитися до числа тих, хто з державної ласки користується додатковими пiльгами. За даними офiцiйної статистики, згiдно з якими за три роки держбюджет втратив 35 млрд. грн., надаючи рiзнi податковi пiльги юридичним особам. Експерти попереджають: зволiкання з реформуванням законодавства, прийняття нового податкового Кодексу, системи оплати працi загрожує Українi подальшим збiднiнням населення. 5 Отже, не лише наука та культура прагнуть перемiн в подальшому реформуваннi економiки, а всi пiдприємства, органiзацiї та всi громадяни України. А так хочеться вiдчути покращення економiчного та соцiального життя громадян країни. Курсову роботу виконав: студент 4 курсу групи 42 – Ф ………………Заверюха Андрiй м. Вiнниця Список використаних джерел i лiтератури 1. Вiлков В. Ю. Людина i свiт. – К.: Фемiна, 1995. – 176 с. 2. Василик О. Д. Державнi фiнанси України. – Київ: Вища школа, 1997. – 320 с. 3. Коробов М. . Я. Фiнанси промислового пiдприємства. – К.: Либiдь, 1995. – 160 с. 4. Музиченко П. П. Історiя держави i права України: Навчальний посiбник. – 2-ге видання, виправлене i доповнене. –К.:Товариство “Знання”. – КОО. – 2000. – 640 с. 5. Осовий Г. Зростаюча економiка породжує бiднiсть //Вiнницькi вiдомостi. - №34. – 5 вересня 2001. – 3 с. 6. Основи економiчної теорiї / С. В. Мочерний, С. А. Єрохiн, Л. О. Канiщенко та iншi. За редакцiєю С. В. Мочерного. – К.: ВЦ “Академiя”, 1997. – 464 с. 8. Юрiй С. І., Бескид Й. М., Плiшко І. В. та iншi. Державний бюджет України: Навчальний посiбник. – Тернопiль: ТОВ “ЦМДС”. – 1998. – 176 с. Нормативна база: 10. Закон України “Про господарськi товариства” вiд 19 версня 1991 р. (iз змiнами та доповненнями). 12. Закон України “про внесення змiн до Закону “Про систему оподаткування” вiд 18. 02. 1997р. № 77. 13. Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України “Про мiсцевi податки i збори” iз змiнами, внесеними згiдно iз законами № 3293-12 вiд 17. 06. 1993 р., № 297-95 – Верховна Рада вiд 11. 07. 1995 р. 1 Вiлков В. Ю. Людина i свiт. – К.: Фемiна, 1995. – 158 с. 1 Вiлков В. Ю. Людина i свiт. – К.: Фемiна, 1995. – 76 с. 3 Коробов М. Я. Фiнанси промислового пiдприємства. – К.: Либiдь,1995. – 5 с. * В. М. Пинзеник. Виступ лiдера партiї “Реформи i порядок” з мережi iнтернету 02. 09. 2001 р. 2 Василик О. Д. Державнi фiнанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 245 с. 13 Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України “Про мiсцевi податки i збори” iз змiнами, внесеними згiдно iз занонами № 3293-12 вiд 17. 06. 1993 р., № 297-95 – Верховна Рада вiд 11. 07. 1995 р. Тут же. – 175 с. 8 Юрiй С. І., Бескид Й. М., Плiшко І. В. та iншi. Державний бюджет України: Навчальний посiбник. – Тернопiль: ТОВ “ЦМДС”. – 1998. – 176 с. 8 Юрiй С. І., Бескид Й. М., Плiшко І. В. та iншi. Державний бюджет України: Навчальний посiбник. – Тернопiль:ТОВ “ЦМДС”. – 1998. – 178 с. ** У дзеркалi статистики. Економiка України у 2000 роцi. – 8 с. 6 Основи економiчної теорiї / С. В. Мочерний, С. А. Єрохiн, Л. О. Канiщенко та iншi. За редакцiєю С. В. Мочерного- К.: ВЦ “Академiя”. – 1997. – 411 с. 7 Уразовська Л. На порядку денному доктрина розвитку освiти // Вiнницькi вiдомостi. - №34. – 5 вересня 2001. – 4 с. *** Данi Вiнницького обласного управлiння статистики за 2000 рiк. *** Данi вiнницького обласного управлiння статистики за 2000 рiк 5 Тут же. 3 с.