Вексельный оборот в Украине

Вексельный оборот в Украине ЗМІСТ 1. ВСТУП........................................................................................................................... 2 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ Ошибка! Закладка не определена. 3. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ВЕКСЕЛІВ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ….. 6 3. МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В РЕГУЛЮВАННІ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ............................................................................................. 10 4. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ І ВЕКСЕЛЬНИЙ ОБІГ......................... 12 ВИСНОВКИ.................................................................................................................. 18 ЛІТЕРАТУРА............................. Ошибка! Закладка не определена. 9 ВСТУП Шлях до розвиненої i стабiльно зростаючої економiчної системи в Українi пролягає через комплекс радикальних реформ, покликаних якомога швидше подолати брак достатнiх знань, досвiду i повноцiнної законодавчої бази з проблем комерцiйного кредиту, активним ринковим iнструментом якого є вексель. Надiйно виконуючи функцiї кредиту, засобу обiгу i засобу платежу, вексель швидко допоможе не лише подолати органiзацiйнi труднощi, зростаючу неплатоспроможнiсть переважної бiльшостi пiдприємств державного сектора i розрив мiжгосподарських зв′язкiв, а й налагодити якiсно нове матерiально-технiчне постачання i, нарештi, зупинити сповзання суб’єктiв господарського життя до безвiдповiдальностi та зниження платiжної дисциплiни. виготовлення i використання вексельних бланкiв, вироблявся найоптимальнiшiй порядок пред’явлення векселiв до сплати i здiйснення протестiв, в Українi пiсля заборони вексельного обiгу i лiквiдацiї комерцiйного кредиту на початку 30-х рр. було втрачено добре виробленi навики. Водночас численнi спроби пiдвищити ефективнiсть командно-адмiнiстративних методiв керiвництва торговельними операцiями, виконанням робiт i наданням послуг у кредит не тiльки зазнавали краху, а й погiршували стан економiки в цiлому. Зупинити багаторiчну плутанину й хаос i забезпечити доброякiснiсть та надiйнiсть розрахункiв здатне впровадження вексельної форми комерцiйного кредиту. в готiвкових коштах i водночас прискорити вихiд економiки з кризи та обмежити джерела iнфляцiйного процесу. Але для цього потрiбнi комплекснi i скоординованi дiї державних органiв, комерцiйних структур та освiтнiх закладiв, що мають розгорнути економiчний всеобуч. Глибоко вивчити основи вексельного обiгу i вексельного права зобов’язанi всi учасники господарського життя: банкiвськi службовцi, пiдприємцi, студенти та учнi усiх навчальних закладiв. Першi векселi виникли ще у XII ст. В епоху середньовiччя в Європi в обiгу перебувало безлiч монет рiзноманiтного карбування, справжнiсть яких важко було визначити. Щоб обмежити можливi втрати вiд фальшивих монет, iталiйськi купцi вже у XIV ст. придумали простий спосiб: зберiгати реальнi грошi (золотi i срiбнi монети) у мiняльних лавках, куди вони здавалися за вартiстю чистого срiбла, що вимiрювалося у марках, а взамiн власники отримували векселi. У Англiї в XVII ст. такi векселi стали вперше обмiнюватися на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звiдси бере початок система безготiвкових розрахункiв. Зокрема в Нiмеччинi безготiвковий обiг з’явився у м. Гамбурзi ще у 1691 р. коли було створено “Гамбургер-банк”. Надалi поширення векселiв як засобу платежу i своєрiдної форми кредитних грошей привело до формування цiлої системи вексельного законодавства, що цiлковито склалося у бiльшостi європейських країн уже в XVII ст. Перший вексель прийшов у Росiю значно пiзнiше, нiж вiн затвердився у Європi у якостi платiжного засобу та прибуткового паперу. Офiцiйно вексельний обiг у Росiї був впроваджен Вексельним статутом 1729 р. У його основу був покладен Лейпцизький статут. Надалi вексельне законодавство у Росiї неодноразово переглядалося i вдосконалювалося, з урахуванням традицiї i потреб розвитку комерцiї. У XIX ст. вексель став головним зв’язуючим елементом помiж виробником товарiв ¾ промисловцем ¾ та їх продавцем ¾ торговцем, утворившись у “паперову тiнь” товарообмiну. не використовувався у якостi фiнансового iнструменту, а був тiльки засобом платежу. Як свiдчить економiчна iсторiя, вексельнi вiдносини зародилися i розвивалися вiрогiдно у цей же перiод i в Українi, де комерцiйнi вiдносини та взаємовiдносини з країнами Європи були на вищому рiвнi, нiж у тогочаснiй Росiї. з рахунком дисконта. Широке використання системи i впровадження форм та права вексельних вiдносин, як i самих iнститутiв, що їх пiдтримували, вiдбулося в Українi пiзнiше. Системне здiйснення рiзноманiтних комерцiйних операцiй розпочалося вже у другiй половинi XIX ст., коли по всiй територiї України масово стали виникати i активно дiяти товариства взаємного кредиту та постала система банкiв. З розвитком ринкових вiдносин у Росiї у дореволюцiйний перiод вексельний обiг став провiдною формою функцiонування комерцiйного кредиту. Так наприклад, уже в 1901 р. вексельний обiг становив 54% товарообiгу. У 1908 р. вiн охопив 58%, а у 1913 р. досяг 71% товарообiгу загальною вартiстю 13,25 млрд. тогочасних рублiв. Історично склалося так, що, охоплюючи все новi сфери господарського життя, вексель самовдосконалювався. З простого боргового аркуша з часом вiн перетворився в унiверсальний платiжний розрахунковий i кредитний документ. Нинi вексель придатний для: а) оплати товарiв та послуг; б) надання короткострокових кредитiв, повернення ранiше отриманих позичок; в) оформлення боргових вiдносин мiж банками. Вiн набув також усiх властивостей цiнного паперу i став об’єктом купiвлi-продажу та короткострокового iнвестування капiталу з метою отримання доходу. та носiями капiталiзму й експлуатацiї, тому революцiйною владою лiквiдувалися. Однак формування ринкової економiки в роки НЕПу (1922-1927 рр.) покликало до життя i вексельний обiг, який функцiонував аж до 30-х рокiв i був лiквiдований одночасно iз скасуванням кредиту. У той час обiг векселiв регулювався “Положенням про векселi” вiд 1922 р. Векселi переважно виписувалися у твердiй валютi ¾ золотих червiнцях i мали силу лише пiсля сплати державi гербового збору. Навiть у тих умовах вони стали важливим важелем вiдбудови економiки i стимулом динамiчного її зростання. Однак подальше здiйснення так званої кредитної реформи 1930 р. призвело до перетворення оптової торгiвлi засобами виробництва та жорсткоцентралiзоване постачання запланованими фондами й лiмiтами, що остаточно позбавило пiдприємства самостiйностi й економiчної вiдповiдальностi. А закрiплення адмiнiстративних методiв управлiння в усiй системi господарського життя остаточно зробило вексельний обiг взагалi неможливим. Лише потреба пiдтримувати нормальнi мiжнароднi стосунки змусили СРСР вдаватися до використання векселiв. Їх правове регулювання здiйснювалося за допомогою закону 1937 р., що був розроблений на основi положень Женевської конференцiї, до якої СРСР був змушений приєднатися у 1936 р. При цьому тогочасне “Положення про переказний i простий вексель” впроваджене Постановою ВЦВК i РНК СРСР №104/1341 вiд 7. 08 1937 р. було настiльки добре вiдпрацьовано i враховувало основоположнi засади Женевської вексельної конференцiї, що i тепер Постанова Верховної Ради України вiд 17. 06. 1992 р. фактично пiдтвердило всi цивiльно-правовi вiдносини, що нинi виникають у зв’язку з використанням векселiв i регулюються цим же Положенням. Водночас даний факт свiдчить i про те, що вексель є найбiльш формалiзованим видом цiнних паперiв, що знайшло вiдображення у мiжнародному й нацiональних законодавствах. Перехiд до ринкових вiдносин, впровадження принципiв комерцiйного розрахунку, у тiм числi на пiдприємствах державного сектору, вимагають нагально поставити проблему вiдновлення повноцiнного вексельного обiгу на новiй економiко-правовiй основi. Ця проблема стала ще бiльш актуальною у зв’язку iз загостренням платiжно-розрахункової кризи. Оскiльки вексельний обiг здатний значно обмежити потреби в готiвкових та безготiвкових коштах i рiзко прискорити їх оборот, то iнтерес до його економiко-правових засад останнiм часом зрiс. Бiльше того, стало очевидним, що без широкого впровадження вексельного обiгу Українi не подолати кризи економiки, фiнансiв, грошового обiгу, як не сформувати й ринкового середовища. Суспiльство, зменшуючи грошову масу в обiгу за допомогою використання векселiв як засобу обiгу та платежу, здатне швидко знизити темпи iнфляцiї. Отже повернення в практику господарської дiяльностi векселiв вигiдно всiм учасникам господарського обороту. 2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ВЕКСЕЛІВ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Закон “Про цiннi папери i фондову бiржу” дає таке тлумачення термiну вексель: “Вексель ¾ цiнний папiр, який засвiдчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити пiсля настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)”. Головнi особливостi векселя полягають у тому, що вiн є, по-перше, абстрактним борговим зобов’язанням. Тобто в текстi векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге, йому властива беззастережнiсть, обов’язковiсть оплати у вiдповiдностi з тими положеннями, що мiстяться у векселi. Це означає, що фiзичнi i юридичнi особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов’язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель виписується на порiвняно короткий строк. Формально вiн може виписуватись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 мiсяцi; по-четверте, предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише грошi, тобто суми коштiв у формi нацiональної чи iноземної валюти; по-п’яте, виникнувши на основi комерцiйної угоди (контракту, договору), вексель з часом вiдокремився вiд неї. Нинi вiн функцiонує як самостiйний договiр. Бiльше того, у його текст не можна вносити будь-яких доповнень, що пов’язують виконання вексельного зобов’язання з вiдносинами за контрактом. Водночас законодавством допускається можливiсть введення до тексту посилання на номер банкiвської гарантiї, акредитиву, якi не позбавляють вексель юридичної сили, але суттєво полегшують процедуру процедуру розрахункiв. Постановою Верховної Ради вiд 17. 06. 1992 р. “Про застосування векселiв у господарському оборотi України” передбачено систему операцiй i порядок придбання бланкiв векселiв. Їх можна придбати в комерцiйних банках, вiднести данi затрати до загальногосподарських. Облiк бланкiв векселiв, як i iнших видiв цiнних паперiв, ведеться на балансовому рахунку 004 за вiдповiдним прибутково розрахунковими документами, а списання одночасно iз записом реалiзацiї, як i будь-якого з рiзновидiв цiнних паперiв. Зберiгаються вексельнi бланки пiдприємства в кас нарiвнi з грошовими коштами i в порядку, встановленому Правилами ведення касових операцiй у народному господарствi. Основними суб’єктами вексельного кредиту i векселя як письмового боргового зобов’язання є векселедавець i векселедержатель. Векселедавець ¾ це особа, яка видала вексель, простий чи переказний. У переказному векселi ця особа називається трасантом. Вiн цiлковито вiдповiдає за акцепт, тобто дає згоду сплатити вказану суму i за сам платiж. Векселедавець не може скласти з себе цього обов’язку. Тому будь-яка умова, за якою векселедавець хотiв би скласти з себе вiдповiдальнiсть за платiж, вважається недiйсною. Особа, на яку подано позов на основi переказного векселя, не може протиставити векселедержателю нiяких заперечень, зумовлених особистим ставленням до векселедавця чи попереднього векселедержателя. Векселедержатель ¾ особа, у якої знаходиться переказний вексель, власник векселя. Пiсля закiнчення строку платежу вiн має право на отримання вказаної суми грошей. Векселедержатель, що записаний у даному векселi, називається першим векселедержателем (ремiтентом). При подальшому передаваннi векселя законним векселедержателем є особа яка гарантує своє право на безперервному рядi iндосаментiв, тобто перевiдних записiв на векселi. Векселедержатель має право на сам вексель i зобов’язаний вiддати його тому, хто втратив право володiння даним векселем лише тодi, коли придбав його недобросовiсно або ж купуючи вексель, зробив грубу помилку. Вiн має право i на отримання платежу вiд акцептату, а також у порядку регресу вiд усiх iнших вiдповiдальних за даним векселем осiб. Важливiсть векселя, його мiсце у ринковiй економiцi визначається його функцiями. Основною функцiєю вексельного обiгу є оформлення короткострокового кредиту. Дана функцiя дiє тодi, коли постачальник продукцiї зацiкавлений у її реалiзацiї покупцю, але той на час укладення угоди не володiє належною сумою коштiв. Тодi постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцiю бере з покупця вексель, тобто боргове зобов’язання, сума якого з урахуванням строку платежу i процентiв за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди. По друге вексель здатний виконувати функцiю платежу. Як платiжний засiб вiн дозволяє отримати грошi, не чекаючи строку платежу. Його можна продати або ж закласти в заставу в комерцiйному банку. Купiвля банками векселiв носить назву облiку векселiв або дисконту. Банки ж, купивши векселi, до настання строку оплати утримують їх у себе, стягуючи при цьому певну суму, що називається облiковим процентом, тобто купують векселi зi скидкою або з дисконтом. У даному випадку банк перебирає на себе функцiю кредитора, а при настаннi строку оплати стягує борг з векселедавця. Прискорення розрахункiв i грошового обiгу, звичайно, є головними функцiями векселя. Але не тiльки вони зберiгають свою силу з часiв виникнення вексельного обiгу i донинi. До них додалися iншi. Насамперед, вексель здiйснює функцiї контролю за виконанням зобов’язань мiж суб’єктами господарського життя, скорочення грошової i кредитної маси в обiгу, а отже i стримування темпiв iнфляцiї. Отже, звичайний вексель є знаряддям комерцiйного кредиту i здатний здiйснювати надзвичайно важливi функцiї. В сучасних умовах на фондовому ринку України обертаються лише товарнi векселi. Вони можуть виписуватися будь-якими суб’єктами пiдприємницької дiяльностi для оформлення торгових угод, можуть бути короткостроковими, з двома i бiльше пiдписами, можуть прийматися банками до облiку або у заставу як забезпечення наданих клiєнтам позичок. Застосування вiтчизняними товаровиробниками комерцiйних векселiв здатне усунути заборгованiсть пiдприємств i надати простiр для розвитку продуктивних сил. Розвиток товарно-грошових вiдносин зумовив появу й iнших форм векселiв. Зокрема, поширення комерцiйних векселiв надавших приватним i юридичним особам в процесi господарської дiяльностi, послужило для банкiв важливим поштовхом для початку виписування своїх власних векселiв, що набули назви “банкноти” або банкiвського кредитного квитка. З часом виникла форма фiнансового векселя, за яким не стоїть конкретна товарна угода i який лише оформляє мiжбанкiвськi борговi вiдносини. Фiнансовi векселi виписуються лише банками. Особливою формою векселя є також казначейськi векселi ¾ цiннi папери, що перебувають в обiгу вiд iменi юридичних осiб, щоб забезпечити їм короткострокове фiнансування. Казначейськi векселi, що виписуються на пред’явника, переважно фiксують зобов’язання уряду i продаються вiд його iменi банкам, iншим кредитним установам i корпорацiям з метою отримання готiвки для покриття поточного бюджетного дефiциту. Пiд заставу комерцiйних векселiв комерцiйнi банки можуть отримати кредит у Нацiональному банку України (операцiя переоблiку векселiв). В умовах сучасної ринкової економiки векселi стали: а) об’єктом купiвлi-продажу; б ) формою iнвестування капiталу на короткий строк з метою отримання доходу, тобто перетворилися в особливий вид цiнних паперiв у повному фiнансовому розумiннi цього термiну. 3. МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В РЕГУЛЮВАННІ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ важливою умовою запобiгання негативних явищ у областi грошового обiгу є постiйне регулювання умов та порядку косвеного банкiвського кредитування з боку центральних банкiв. Регулюючi функцiї Нацiонального банку виконуються таким чином. По-перше, обмеженням представлення вексельних суд у виглядi кредитiв пiд комерцiйнi та фiнансовi векселя чи рiвнозначнi їм борговi зобов’язання, що виникли в результатi вже здiйсненної товарної чи грошової угоди. По-третє, представленням жорстких гарантiй, що з боку комерцiйних банкiв будуть лiквiдованi усi форми економiчних взаємовiдносин, виконавцями фiктивних вексельних угод. Нацiональним банком ретельно регулюються умови облiку та переоблiку комерцiйних векселiв, передбачаються деякi вимоги до їх якостi, тобто здiйснюється так звана якiсна дисконтна полiтика. ¾ виставленi на основi реально здiйснених угод купiвлi-продажу i по яким вiдповiдають як мiнiмум три особи, яких знають у банку як безперечно грошово- та кредитоспроможних. Але строк векселя, що залишається пiсля його купiвлi банком, не повинен бути бiльше трьох мiсяцiв. З iншого боку, центральнi банки встановлюють для комерцiйних банкiв лiмiтування контингенту переоблiку векселiв, здiйснюючи так звану кiлькiсну переоблiкову полiтику. Коли центральному банку необхiдно стимулювати, наприклад експорт, то у першу чергу право на переоблiк отримують експортнi векселя. У деяких країнах, наприклад у Японiї, здiйснюють рiзноманiтнi облiковi ставки, для комерцiйних та зовнiшньоторгових векселiв та для державних платiжних паперiв. Якщо необхiдно “загальмувати” пiдвищення курсу векселiв, скажiмо, у будiвництвi, то центральний банк забороняє облiк векселiв пiдприємств цiєї галузi. Аналогiчна заборона може бути покладена i на операцiї з векселями неперспективних галузей. Межi лiмiту по облiку векселiв для деяких банкiвських операцiй були встановленi пiсля другої свiтової вiйни у Францiї, ФРН, та деяких iнших країнах. У Японiї за понадлiмiтний переоблiк векселiв з банкiв стягується штраф. ¾ з другого, вiдсутнiсть у країнi гарно розробленого вексельного права та кредитних iсторiй векселедавцiв не дають змоги Нацiональному банку приймати на себе кiнцевий ризик по вексельних угодах, так як у кiнцевому рахунку погiршення якостi його активiв загрожує надiйностi грошовiй системi країни. Для вирiшення цiєї проблеми необхiдна сумiсна робота з формування бази даних о векселедавцях, особливо о фактах неповертання виданих банками великих кредитiв. Поки що вона не створена, практика отримання забезпечених кредитiв себе оправдує. 4. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ І ВЕКСЕЛЬНИЙ ОБІГ здатний не лише пiднести значення i роль банкiвської системи, а й зробити її авторитетним гарантом банкiвських векселiв як рiзновиду цiнних паперiв. Саме комерцiйнi банки спроможнi дати вирiшальний поштовх для започаткування вексельного обороту. Як передбачено Женевською вексельною конвенцiєю №358 1930 року та згiдно з українськими нормативними актами комерцiйнi банки мають право: - емiтувати векселi; - виступати векселедавцем простого векселя; - акцептантами переказного векселя; - виступати одночасно векселедавцями i акцептантами переказного векселя; - векселедавцями переказного векселя, який заперечує можливiсть його пред’явлення для акцепту; До цього слiд додати й можливiсть включати власнi векселi комерцiйних банкiв у загальний розрахунок суми обов’язкових резервiв, що пiдлягають депонуванню у Нацiональному банку України. Перевагою такого резервування є те, що обов’язковi вiдрахування до резервних фондiв помiщаються на безвiдсотковий рахунок НБУ, отже, не приносять доходу комерцiйним банкам, а вексель є високолiквiдним активом, який формує частину обов’язкових резервiв i водночас приносить дисконтний дохiд. операцiй з векселями”, Постанови КМУ i НБУ №528 вiд 10. 091992 р. “Про застосування векселiв у господарському оборотi України”, листа НБУ №15010/48 вiд 22. 02. 95 р. та деякими iншими нормативними документами. Найпоширенiшим способом розрахункiв за векселями стало їхнє iнкасування в комерцiйних банках. Інкасо-платiж за векселем, що його отримує банк за дорученням векселедержателя. Інкасування в банках виникло iз потреби отримання вексельних платежiв в строк за дорученням векселедержателiв. Інкасування векселiв ¾ це банкiвська розрахункова операцiя, за допомогою якої комерцiйний банк за дорученням свого клiєнта векселедержателя бере на себе вiдповiдальнiсть за пред’явлення векселiв платниковi та отримання в указаний строк належних платежiв за вiдвантаженi на його адресу товарно-матерiальних цiнностей й наданi послуги i зараховує їх на рахунок цього клiєнта. Оплачений вексель повертається боржниковi з вiдповiдною помiткою. У випадку несплати банк передає вексель до опротестування, а потiм повертає кредиторовi. Тут роль банку зводиться лише до точного виконання iнструкцiй свого клiєнта. Облiк або дисконт векселiв полягає в тому, що банк, облiкуючи вексель, термiново сплачує його вартiсть пред’явниковi, а платiж отримує лише з настанням вказаного у векселi строку. Економiчна суть даної операцiї полягає в достроковiй грошовiй реалiзацiї векселя його держателем банку i перетвореннi комерцiйного кредиту в банкiвський. Процес облiку векселiв виникає внаслiдок того, що продавець продукцiї, ставши векселедержжателем, досить часто пiд впливом нерiвномiрностi надходжень i видаткiв у процесi своєї виробничо-комерцiйної дiяльностi вiдчуває нагальну потребу в грошах для розрахункiв з власними кредиторами. Щоб розрахуватися з власними постачальниками чи банком вiн, не чекаючи настання строку сплати за векселем, шукає таку органiзацiю, яка б купила у нього чуже зобов’язання. Таким покупцем боргiв i виступає комерцiйний банк. Сукупнiсть операцiй комерцiйних банкiв з облiку i переоблiку векселiв у ринковiй економiцi утворює облiковий (дисконтний) ринок. Провiднi позицiї на цьому ринку належать НБУ. Тiльки НБУ шляхом переоблiку векселiв, що надiйшли до комерцiйних банкiв, може здiйснювати рефiнансування даних банкiв. Водночас купiвля-продаж векселiв не тiльки дає вiдповiднi доходи, а й забезпечує високу лiквiднiсть вексельного кредиту. Адже куплений банком вексель практично негайно можна продати iншому банку (комерцiйному чи НБУ). Тому дисконтнi операцiї вiдiграють важливу роль у регулюваннi лiквiдностi балансу банку для його наступного рефiнансування шляхом переоблiку векселiв. Облiк векселiв ¾ це купiвля комерцiйним банком, iншим кредитним закладом векселiв до настання строкiв платежу за ними. У даному процесi банк, купуючи вексель у свого клiєнта ¾ векселедержателя, отримує зобов’язання третiх осiб i стає отримувачем тих коштiв, що мають надiйти при настаннi строку погашення, чим достроково повертає позиченi кошти. Такий процес погашення позички за допомогою облiку векселiв називається рефiнансування. Операцiя, за допомогою якої Нацiональний банк облiкує векселi, що їх подали i вже облiкували комерцiйнi банки, носить назву переоблiку векселiв. Його механiзм майже цiлковито вiдображає схему вексельної взаємодiї комерцiйних банкiв з клiєнтами. Переоблiк векселiв використовується комерцiйними банками для отримання готiвки вiд НБУ для власного фiнансування i у кiнцевому рахунку становить одну iз форм iнтервенцiй, якi впливають на загальний обсяг грошових коштiв у обiгу. Провiдними умовами переоблiку векселiв є те, що ставка переоблiку складає величину загальної облiкової ставки НБУ, а прийнятими до переоблiку є комерцiйнi векселi строком на 90 днiв. Операцiї облiку i переоблiку векселiв у ринковiй економiцi набули такого масового характеру, що дозволяють центральним банкам використовувати вiдповiдне манiпулювання офiцiйною облiковою ставкою для впливу на лiквiднiсть усiєї банкiвської системи i загальних обсягiв кредиту. Тобто тут реалiзується масштабна “облiкова полiтика”. І навпаки, в Українi немає масового вексельного обiгу, а отже , бракує й облiку векселiв як типової банкiвської операцiї. Це суттєво обмежує простiр для дiяльностi НБУ у сферi кредитування розрахункiв комерцiйних банкiв. Водночас дисконтнi операцiї надають широкi можливостi для творчої дiяльностi комерцiйних банкiв та їхнiх фiлiй, тому нерозвиненiсть їх засвiдчує недостатнiй рiвень розвитку комерцiйного кредиту, а отже, i ринкових перетворень. Здiйснюваний банком облiк векселiв за векселедержателями i за векселедавачами дозволяє встановити на кожну дату: чиї, на яку суму i з яким строком погашення є облiкованi в портфелi банку векселi. При визначеннi доцiльностi надання кредиту пiд облiк векселiв банк орiєнтується на рiвень платоспроможностi клiєнта i його можливостi вчасно повернути позику. Для пiдприємств, що iнтенсивно використовують векселi, бiльш прийнятою формою вексельного кредиту є позичка, що наддається пiд заставу у виглядi вiдкритого рахунку в певному процентному спiввiдношеннi заборгованостi вiдносно надданого забезпечення. Застава в умовах кредиту є способом забезпечення зобов’язань. Вона може включати речi, цiннi папери, iнше майно i майновi права. Комерцiйний банк як заставу пiд наданий кредит може приймати вiд позичальника i векселi. При цьому вартiсть застави оцiнюється за ринковим курсом цiнних паперiв, а не за номiналом. Загальноекономiчною основою кредиту пiд заставу векселiв є їх оборот, рух. У процесi даного руху, завжди пов’язаного з нерiвномiрнiстю надходжень i видаткiв, в учасникiв господарського обороту виникають проблеми вчасностi повернення кредитiв. Тому, щоб мати гарантiї платоспроможностi платника, банк може приймати вiд позичальникiв векселя пiд заставу. Цим самим комерцiйний банк перебирає переважне (першочергове) право задовольнити свої вимоги на випадок несплати кредитованої суми без порушення судового позову. б) закриття рахунку або вимоги у будь-який час повного чи часткового погашення заборгованостi або подання додаткового забезпечення; в) погашення заборгованостi клiєнта з сум, якi належать клiєнту i знаходяться у банку в iнших операцiях клiєнта; г) переведення в погашення боргу сум, що надходять в оплату векселiв; д) дозволу замiни клiєнтом одних векселiв до їхнього строку оплати iншими. Ломбардна операцiя, здiйснювана у банках з векселями, складається у прийомi векселiв, що мають як мiнiмум два пiдписи, в забезпечення виданих сум до їх урегулювання, а отже: по позикам строковим по позичковим та кореспондентським рахункам; по позичкам до востребування по спецiальним поточним та кореспондентським рахункам. Усi аналогiчнi векселя забезпечуються передаточним надписом, так як хоча на базi особливого обов’язку векселя i отримуються з погашенням їхнього боргу чи з замiною iншими векселями, але банк обов’язково повинен гарантувати себе на випадок, коли пред’явник цього не зробить i банку самому прийдеться iнкасувати вексель i отриманим розрахунком погасити видану позичку i нарахованi проценти, а на це вiн може мати право тiльки по передаточному надпису. Комiсiйнi операцiї, якi банки здiйснюють з векселями, складаються: · у прийомi простих та переказних векселiв та супроводжуючих їх документiв для iнкасо до настання по них строку сплати, а у випадку несплати ¾ у протестi їх; · у прийомi переказних векселiв для пред’явлення їх акцепту, а у випадку неакцепта ¾ у протестi їх; · у сплатi векселiв за платника ¾ мiцiлiанта, але не iнакше, як по отриманню вiд попереднього покриття. · на зберiгання (чисте депо); · на зберiгання та в управлiння (квалiфiковане депо); · на зберiгання, в управлiння та розпорядження. платежу по векселю. У цiй операцiї банк сам стає платником. iз найважливiшим технiчних засобiв надання кредиту. Гарантiйна операцiя, яку здiйснюють банки з векселями, складається з того, що банк приймає на себе вiдповiдальнiсть по зобов’язанням довiрника чи у формi письмової гарантiї, чи у формi авальованого векселя i таким чином видає авальний кредит. Аваль, це вексельна запорука, в силу якої особа (авалiй), яка її здiйснила, приймає на себе вiдповiдальнiсть за виконання зобов’язань будь-якої iз зобов’язаних за векселем осiб: акцептанту, векселедавця, iндосанта. Поручительство може означати гарантiю повного або часткового платежу. Авалiй, приймаючи на себе вiдповiдальнiсть за виконання зобов’язання iншої особи, стає вiдповiдачем, який вiдповiдає за неспроможнiсть боржника усiм своїм майном. ВИСНОВКИ Узагальнюючи дану роботу, слiд наголосити, що вексельний обiг становить собою складний економiчно-правовий комплекс проблем, якiй належить виважено вирiшувати не тiльки представникам державних органiв але й банкiвськiй системi та суб’єктам пiдприємницької дiяльностi в цiлому. по-перше, комплексне здiйснення операцiй iнкасо, облiку й застави векселiв створює умови для передбачення строкiв надходження платежiв. Якщо взяти до уваги, що без вексельного обiгу пiдприємства України нинi чекають їх мiсяцями, то це велике благо; по-друге, вексельна форма безготiвкових розрахункiв компенсує постачальнику тимчасове вiдволiкання коштiв з його господарського обороту, вiдшкодовує затрати виробництва та обiгу i значною мiрою гарантує отримання чистого доходу у виглядi прибутку; по-третє, включення у випуск векселiв комерцiйних банкiв здатне пожвавити вексельний ринок i створити нову ситуацiю як у самому випуску векселiв, так i в покрашенi оперативностi управляння їхнiм обiгом; по-четверте, впровадження вексельного обiгу в Українi та його регулювання банкiвською системою повинно вiдбуватися одночасно з створенням спецiалiзованих вексельних центрiв, якi будуть продавати, погашати векселi, надавати консультативнi послуги щодо їх бухгалтерського облiку, дисконту, дослiдження ланцюгiв неплатежiв, контролю безпеки вексельного обiгу тощо. ЛІТЕРАТУРА 1. Закон України "Про цiннi папери та фондову бiржу" 19. 06. 91 р. 2. Лист НБУ ї 22001/85 вiд 25. 02. 93 р. "Про порядок проведення банками операцiй з векселями". 3. Постанова КМУ i НБУ ї528 вiд 10. 091992 р. "Про застосування век селiв у господарському оборотi України" 4. Лист НБУ ї15010/48 вiд 22. 02. 95 р. 5. Едронова В. Н. Регулирование и учет операций с векселями –М., 1996 г., 125 с. 8. Лысенков Ю. М. Переводной и простой вексель: практика примене ния –К., 1998 г., 355 с. 9. Макеев А. В. Вексельное право –М., 1997 г., 143 с. 10. Мороз Ю. Н. Вексельное дело –К., 1996 г., 471 с. 11. Онищенко В. О. Основи банкiвської справи –К., 199, 164 с. 12. Семенова Е. В. Операции с ценными бумагами –М., 1997, 325 с.