Договiр фiнансового лiзингу
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка
Курсова робота на тему:
Договiр фiнансового лiзингу
Юридичного факультету
Групи ЮРЗ-31
Левковича В. Ю.
План
Вступ............................................................................. 3
1. Правова природа договору лiзингу............. 5
2. 2. Види та форми лiзингу...................................... 10
2. 4. Права та обов’язки сторiн............................... 13
3. Договiр фiнансового лiзингу....................... 18
3. 1. Спiввiдношення договору фiнансового лiзингу i кредитного договору...................................................................... 18
3. 2. Договiр фiнансового лiзингу у законодавствi України. 20
Вступ
Варто зазначити, що за останнi роки незалежностi в Українi вперше вдалось досягнути зростання багатьох економiчно важливих показникiв (зростання ВВП, досягнуто високих показникiв експортування товарiв вiтчизняного виробництва i iншi), очевидно, що на темпи економiчного розвитку та узагалi на економiку країни най бiльший вплив має законодавча баз, що регулює вiдносини з iноземними країнами та економiчнi, та й не тiльки економiчнi, вiдносини у серединi країни. Важко заперечувати той факт, що з переходом української економiки до ринку значно посилюється роль договiрного регулювання вiдносин у пiдприємницькiй сферi. За таких умов, як зазначив В. Луць, договiр розглядається, як унiверсальна та найбiльш доцiльна правова форма опосередкування товарно-грошового обiгу, яка є найбiльш адекватною ринковим умовам. На сучасному етапi простежується тенденцiя до появи та розвитку нових договiрних iнститутiв, одним з яких є договiр фiнансового лiзингу.
Також згадаю, що пiдвищення iнвестицiйної привабливостi в Українi значною мiрою визначатиметься наявнiстю умов, привабливих для розвитку нових форм фiнансування iнвестицiй, у тому числi й лiзингу. Тому незаперечним є той факт, що подальший розвиток лiзингових вiдносин в Українi та забезпечення вiдповiдної законодавчої бази, яка б враховувала свiтовi тенденцiї розвитку лiзингових вiдносин є досить важливим завданням для законодавця.
правовим iнститутом та викликає багато дискусiй у лiтературi, це обумовлено актуальнiстю дослiджень лiзингових вiдносин та визначення належного та обґрунтованого наукового пiдходу до їх правової природи.
В цiй курсовiй роботi я зроблю спробу як най ширше розкрити поняття договору фiнансового лiзингу покладаючись на законодавство України, погляди вельми поважних науковцiв та на досвiд зарубiжних країн.
1. Правова природа договору лiзингу
В українському законодавствi вiдсутнє єдине визначення договору лiзингу, в окремих законодавчих актах наводяться рiзнi визначення. Так згiдно закону України “Про лiзинг” (вiд 16. 12. 97 № 723/97-ВР) Лiзингом визнається пiдприємницька дiяльнiсть, яка спрямована на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користування на визначений строк лiзингоодержувачу майна, що є власнiстю лiзингодавця або набувається ним у власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем у вiдповiдного продавця майна, за умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових платежiв.
Тобто договiр лiзингу у законi визначається, як пiдприємницька дiяльнiсть
.
У постановах Нацiонального Банку України даються кiлька визначень договору лiзингу:
· угода, за якою лiзингодавець передає лiзингоодержувачу право користування активом за плату та на певний перiод часу. (Постанова "Про затвердження Інструкцiї з бухгалтерського облiку основних засобiв та нематерiальних активiв установ банкiв України" вiд 05. 12. 1997 N 415)
· це фiнансовий або оперативний лiзинг у формi мiжнародного лiзингу. (Постанова "Про затвердження Інструкцiї про порядок здiйснення контролю i отримання лiцензiй за експортними, iмпортними та лiзинговими операцiями" вiд 24. 03. 1999 N 136
)
· це вiдносини мiж юридичними особами, що виникають у разi оренди майна i супроводжуються укладенням лiзингового договору (
Положення “Про кредитування” затв. Постановою Правлiння НБУ №246 вiд 28. 09. 95р. iз змiнами та доповненнями).
Беручи за основу визначення Нацiонального Банку України можна зробити висновок, що лiзинг є формою кредиту, яка може носити як майновий, так i грошовий характер.
Виходячи з вище наведених нормативно правових актiв я вiдчуваю за собою моральне право стверджувати, що на сьогоднi в Українi є певна правова база для здiйснення фiнансового лiзингу, але беручи до уваги рiзноманiтнiсть визначень останнього та наявнiсть деяких непослiдовностей в них зазначу, що чинне законодавство про лiзинг у вирiшеннi низки питань потребує певного вдосконалення.
Гадаю, що саме наявнiсть деяких суперечностей та непослiдовностей у законодавствi про лiзинг викликала досить “запеклi” дебати мiж провiдними українськими та закордонними науковцями щодо правової природи договору фiнансового лiзину.
На сьогоднiшнiй день в лiтературi щодо аналiзу правовiдносин лiзингу iснують два основних пiдходи:
1) аналiз за допомогою традицiйних iнститутiв (оренди, договору купiвлi-продажу, позики, кредиту, доручення);
2) та вивчення лiзингу як визначеного комплексу органiзацiйних, фiнансових та правових вiдносин, що потребують вiдповiдного нормативного регулювання.
що в економiчному розумiннi лiзинг являє собою iнвестування коштiв в основний капiтал, але не в грошовiй, а у формi переданого в користування майна. На думку прихильникiв кредитної природи договору, лiзинг – “нiби” товарний кредит в основнi фонди у формi переданого в користування майна.
Також зустрiчається думка, що лiзинг є лише рiзновидом орендних операцiй, в пiдтвердження чого наводяться країни, де iснує повне законодавство про оренду (США, ФРН) i в яких вiдсутнє законодавство про лiзинг. Варто згадати, що сам термiн лiзинг є словом iншомовного походження, а саме запозичене з англiйської мови (to lease) i в перекладi означає “здавати в найм, в оренду”. А в законодавствi Францiї для позначення вiдносин фiнансового лiзингу вжито термiн “
– “кредит-оренда”, тому у французькiй лiтературi лiзинг нерiдко розглядається в контекстi кредитних правовiдносин як “кредит на фiнансування оренди”
Росiйський науковець Кабатова О. В. висловила думку[1]
, що складнощi у визначеннi природи сучасного лiзингу пов’язанi з поєднанням у цьому iнститутi елементiв речового та договiрного права. Щоб бiльш чiтко визначити вище вказанi риси варто звернутись до витокiв iнституту договору лiзингу (та й витокiв сучасного права), а саме до Римського права. Ото ж, ще Римському праву був вiдомий iнститут володiння рiччю без прав власника як у договiрному (договiр найму – locatio-conductio rerum), так i речовому правi (сервiтутне право, i узуфрукт як один з рiзновидiв сервiтутiв). А от який з цих iнститутiв є праобразом лiзингу, яких елементiв у ньому бiльше – родових, чи договiрних – визначити важко, але важливо вже й те, що сама iдея подiлу права володiння та права власностi й отримання вигоди з володiння без власностi вiдома давно.
Кiлька слiв про спiввiдношення мiж поняттями “фiнансовий лiзинг” та “договiр фiнансового лiзингу”. Звернувши увагу на статтю 4 Закону України “Про лiзинг” можна запримiтити, що окремi види i форми лiзингу, в тому числi фiнансовий лiзинг, визначено як певнi договори. Тобто законодавець не розмежовує поняття “фiнансовий лiзинг” i “договiр фiнансового лiзингу”. Тому в лiтературi можна зiткнутись з рiзними поглядами щодо цього.
Деякi досить вiдомi та поважнi науковцi виходять з того, що лiзинг та договiр лiзингу є рiзними поняттями. Як зазначає В. Луць[2]
, лiзинг – це вид пiдприємницької дiяльностi, правовою формою опосередкування якого є договiр лiзингу. А. Стативка вказує на те, що у Законi України “Про лiзинг” допущено змiшування економiко-пiдприємницької лiзингової дiяльностi i її правових форм, до яких насамперед вiдносяться договiрнi форми. О. Старцев вважає, що має мiсце понятiйна помилка в частинi визначення фiнансового та оперативного лiзингу, оскiльки лiзинг – це не договiр, а вiдносини особливого роду дiяльностi, яка веде до певних правових наслiдкiв.
Інша група авторiв дотримуються дещо вiдмiнної думки. Так росiйськi науковцi М. Брагiнський та В. Вiтрянський виходять з того, що iснує два рiзних поняття лiзингу: по-перше, з економiчної точки зору, лiзинг є одним з видiв пiдприємницької дiяльностi, по-друге, з юридичної точки зору, пiд лiзингом розумiють договiр лiзингу.
Я перерахував далеко не всi спiрнi моменти, що мають мiсце в законодавствi про лiзинг. Та в цiй частинi я спробував, покладаючись на матерiали якими володiю на даний момент, розкрити суть договору лiзингу, вказати на його зв’язки з спорiдненими iнститутами, та навести погляди най бiльш авторитетних науковцiв.
2. Лiзинг в українському законодавствi
в українському законодавствi цей правовий iнститут видiлено в окрему правову категорiю, з чiтко визначеними, характерними лише йому, об’єктами та суб’єктами, з подiлом на види та форми. Українським законодавством встановлено форми та умови укладання договору лiзингу, вказане права та обов’язки сторiн, передбачена вiдповiдальнiсть за порушення чи невиконання останнiх.
Так об'єктом лiзингу (як зазначено в статтi 2 закону) може бути будь-яке нерухоме i рухоме майно, яке може бути вiднесене до основних фондiв вiдповiдно до законодавства, в тому числi продукцiя, вироблена державними пiдприємствами (машини, устаткування, транспортнi засоби, обчислювальна та iнша технiка, системи телекомунiкацiї тощо), не заборонене до вiльного обiгу на ринку i щодо якого немає обмежень про передачу його в лiзинг (оренду). У цiй статтi також передбачена можливiсть передачi у лiзинг майна, яке є в державнiй власностi, але воно може бути об'єктом лiзингу тiльки за погодженням з органом, що здiйснює управлiння цим майном. Порядок передачi встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Закон при наданнi перелiку майна, що не може бути об’єктом лiзингу посилається на Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.
Отже, об’єктом лiзингу не можуть бути:
- цiлiснi майновi комплекси пiдприємств, їх структурних пiдроздiлiв (фiлiй, цехiв, дiльниць).
- нерухоме майно (будiвлi, споруди, примiщення);
- майно, що не увiйшло до статутних фондiв господарських товариств, створених у процесi приватизацiї (корпоратизацiї);
- земельнi дiлянки та природнi об'єкти.
Але об’єктом лiзингу може бути окреме iндивiдуально визначене майно, що перебуває у власностi державних пiдприємств.
Так у статтi 3 вказано, що суб’єктами лiзингу можуть бути:
- лiзингоодержувач - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, який одержує в користування об'єкти лiзингу за договором лiзингу;
- продавець лiзингового майна (далi - продавець) - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лiзингу.
Вiдносини мiж суб'єктами лiзингу регулюються Законом України “Про лiзинг”, нормативно-правовими актами України та укладеними вiдповiдно до них договорами лiзингу, крiм вiдносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацiю державного майна.
В статтi 1 Закону України “Про лiзинг” вказано, що залежно вiд особливостей здiйснення лiзингових операцiй, лiзинг може бути двох видiв - фiнансовий
та
. Також залежно вiд форми здiйснення у законi вказано, що лiзинг може бути
, пайовим
, мiжнародним
І так, як закон визначає кожен iз вищевказаних видiв та форм лiзингу? Для цього варто звернутись до статтi четвертої закону, в якiй вказано, що:
1) фiнансовий лiзинг - це договiр лiзингу, в результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування вiд лiзингодавця об'єкт лiзингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 вiдсоткiв вартостi об'єкта лiзингу, визначеної в день укладення договору.
2) оперативний лiзинг - це договiр лiзингу, в результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування вiд лiзингодавця об'єкт лiзингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 вiдсоткiв вартостi об'єкта лiзингу, визначеної в день укладення договору. Пiсля закiнчення строку договору оперативного лiзингу вiн може бути продовжений або об'єкт лiзингу пiдлягає поверненню лiзингодавцю i може бути повторно переданий у користування iншому лiзингоодержувачу за договором лiзингу.
У цiй ж статтi наведенi всi форми лiзингу. А саме:
1) Зворотний лiзинг - це договiр лiзингу, який передбачає набуття лiзингодавцем майна у власника i передачу цього майна йому у лiзинг;
2) Пайовий лiзинг - це здiйснення лiзингу за участю суб'єктiв лiзингу на основi укладення багатостороннього договору та залучення одного або кiлькох кредиторiв, якi беруть участь у здiйсненнi лiзингу, iнвестуючи свої кошти. При цьому сума iнвестованих кредиторами коштiв не може становити бiльше 80 вiдсоткiв вартостi набутого для лiзингу майна;
3) Мiжнародний лiзинг - це договiр лiзингу, що здiйснюється суб'єктами лiзингу, якi перебувають пiд юрисдикцiєю рiзних держав, або в разi якщо майно чи платежi перетинають державнi кордони. Мiжнародний лiзинг здiйснюється вiдповiдно до цього Закону, законодавства України, мiжнародних договорiв, в яких бере участь Україна, та договорiв, укладених суб'єктами лiзингу.
2. 3. Договiр лiзингу
Щодо поняття договору лiзингу в законодавствi iснує певна невизначенiсть. А саме, як вже зазначалась, у Законi України “Про лiзинг” ототожненi поняття “лiзинг” та “договiр лiзингу”. В статтi четвертiй, визначаючи поняття фiнансового лiзингу та оперативного лiзингу вказує, що лiзинг – це договi лiзингу. Таке твердження, як вважають провiднi науковцi, є не зовсiм коректним, оскiльки лiзинг – це вид пiдприємницької дiяльностi, а договiр лiзингу є нi чим iншим, як правовою формою його опосередкування.[3]
Якi ж вимоги законом поставленi до договору лiзингу? Перш за все варто згадати, що згiдно законодавства, договiр лiзингу укладається у формi багатосторонньої угоди за участю лiзингодавця, лiзингоодержувача, продавця об'єкта лiзингу або двосторонньої угоди мiж лiзингодавцем i лiзингоодержувачем. Обов’язковою для договору лiзингу є письмова форма укладення. Не вважається правомiрним договiр, що не вiдповiдає вимогам законодавства України.
Істотними умовами договору лiзингу є:
1. найменування сторiн;
2. об'єкт лiзингу (склад i вартiсть майна), умови та строки його поставки;
3. строк, на який укладається договiр лiзингу;
4. розмiр, склад та графiк сплати лiзингових платежiв, умови їх перегляду;
6. умови повернення об'єкта лiзингу в разi банкрутства лiзингоодержувача;
8. умови експлуатацiї та технiчного обслуговування, модернiзацiї об'єкта лiзингу та надання iнформацiї щодо його технiчного стану;
9. умови реєстрацiї об'єкта лiзингу;
10. умови повернення об'єкта лiзингу чи його викупу пiсля закiнчення дiї договору;
11. умови дострокового розiрвання договору лiзингу;
12. умови надання вiдомостей про фiнансовий стан лiзингоодержувача;
13. вiдповiдальнiсть сторiн;
Також за згодою сторiн у договорi лiзингу можуть бути передбаченi й iншi умови. Сторонами також визначаються Строки договору лiзингу визначаються за домовленiстю сторiн вiдповiдно до вимог цього Закону.
2. 4. Права та обов’язки сторiн
Значною мiрою права та обов’язки сторiн залежать вiд прав власностi на об’єкт договору. Як i в договорi оренди, об’єкт лiзингу протягом усього строку дiї договору лiзингу є власнiстю лiзингодавця. В законi передбачена можливiсть переходу права власностi на об’єкт лiзингу вiд лiзингодавця до iншої особи, в такому разi договiр лiзингу зберiгає чиннiсть щодо нового власника.
Дещо особливим є договiр фiнансового лiзингу. У ньому може передбачатись право викупу об'єкта лiзингу лiзингоодержувачем пiсля закiнчення або до закiнчення строку договору, але не ранiше строку, протягом якого амортизується 60 вiдсоткiв вартостi об'єкта лiзингу, визначеної в день укладення договору лiзингу. В такому разi право власностi на об'єкт фiнансового лiзингу набувається лiзингоодержувачем пiсля сплати повної вартостi об'єкта лiзингу вiдповiдно до умов договору лiзингу та законодавства України.
Як вiдомо в вiдносинах, що виникають з договору лiзингу, як i в орендних, досить важливим є право користування. За договором лiзингу право користування об'єктом лiзингу належить лiзингоодержувачу тiльки на умовах, визначених договором лiзингу. Тобто майно, що є об’єктом лiзингу, передається лiзингоодержувачу в цiльове використання.
поверненню лiзингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.
Так лiзингодавець має право:
1) здiйснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатацiї та цiлеспрямованим використанням об'єкта лiзингу лiзингоодержувачем згiдно з умовами договору лiзингу, вимогами та iнструкцiями продавця щодо експлуатацiї об'єкта лiзингу, а також вiдповiдно до законодавства України;
2) вимагати повернення у безспiрному порядку майна, переданого в лiзинг, якщо лiзингоодержувач не сплатив лiзинговi платежi протягом двох чергових строкiв;
3) вимагати вiд лiзингоодержувача вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок його дiй або бездiяльностi, вiдповiдно до умов договору.
11 Закону України “Про лiзинг”.
Лiзингодавець зобов'язаний:
1) передати належне йому на правi власностi майно в користування лiзингоодержувачевi або за дорученням лiзингоодержувача вiдповiдно до його вибору та визначеної ним специфiкацiї укласти договiр купiвлi-продажу майна з вiдповiдним продавцем i передати майно в користування лiзингоодержувачевi;
3) набуваючи майно для лiзингоодержувача, повiдомити продавця про те, що майно призначене для передачi в лiзинг конкретнiй особi;
4) своєчасно та в повному обсязi виконувати взятi на себе зобов'язання перед лiзингоодержувачем щодо утримання об'єкта лiзингу (ремонт, технiчне обслуговування тощо) вiдповiдно до умов договору;
5) прийняти об'єкт лiзингу вiд лiзингоодержувача пiсля закiнчення строку договору лiзингу, якщо об'єкт не буде викуплено лiзингоодержувачем.
Договiр лiзингу є двостороннiм договором. Тому як лiзингодавець, так i лiзингоодержувач несуть певнi обов’язки i надiленi певними правами.
Так, згiдно статтi 12 лiзингоодержувач має право:
1) вiдмовитися вiд прийняття об'єкта лiзингу, який не вiдповiдає умовам договору, затримувати належнi лiзингодавцевi платежi до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повiдомлення лiзингодавця;
2) вимагати вiд лiзингодавця вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок його дiй або бездiяльностi при виконаннi договору лiзингу, вiдповiдно до умов договору;
3) лiзингоодержувач має право пред'являти продавцевi об'єкта лiзингу всi права та вимоги, що випливають iз договору купiвлi-продажу цього майна, зокрема щодо його якостi та комплектностi, строкiв передачi, гарантiйних ремонтiв тощо. Однак лiзингоодержувач не має права припиняти дiю договору купiвлi-продажу мiж лiзингодавцем i продавцем або змiнювати його умови.
Також лiзингоодержувач зобов'язаний:
1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лiзингу, утримувати його вiдповiдно до погоджених сторонами умов договору, згiдно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змiн стану майна;
3) у разi несплати лiзингових платежiв протягом двох чергових строкiв на вимогу лiзингодавця повернути йому об'єкт лiзингу;
4) у зазначенi договором лiзингу строки вiдповiдно до його умов надавати лiзингодавцю вiдомостi про технiчний стан об'єкта лiзингу та свiй фiнансовий стан, доступ для перевiрки об'єкта лiзингу та умов його експлуатацiї;
5) у разi, якщо вiн не реалiзує своє право викупу об'єкта лiзингу та не продовжить строк його використання пiсля припинення дiї договору, повернути об'єкт лiзингу лiзингодавцевi у станi, зазначеному в договорi.
Окремо в договорi, укладеному з продавцем, може визначатись право лiзингоодержувача на ремонт i технiчне обслуговування об'єкта лiзингу
3. Договiр фiнансового лiзингу
Як вже зазначалось вище, згiдно законодавства України, фiнансовий лiзинг - це договiр лiзингу, в результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування вiд лiзингодавця об'єкт лiзингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 вiдсоткiв вартостi об'єкта лiзингу, визначеної в день укладення договору.
3. 1. Спiввiдношення договору фiнансового лiзингу i кредитного договору.
договору фiнансового лiзингу виходять з того, що фiнансуючий (лiзингодавець) попередньо надає певну суму коштiв, сплачуваних при закупiвлi речi, i потiм користувач (лiзингоодержувач) повертає йому цю суму частинами.
На думку провiдних українських науковцiв, мiж кредитом та лiзингом є суттєвi вiдмiнностi, зумовленi правовою природою цих iнститутiв.
Варто зазначити, що в лiтературi розрiзняють кредит у широкому та у вузькому значеннi. В широкому пiд кредитом розумiють будь-який момент передачi цiнностей, коли одержання їх еквiвалента вiддiлене певним промiжком часу. У вузькому розумiннi кредит – це такi правовiдносини, за яких кредитнi установи надають органiзацiям та громадянам грошовi кошти на умовах зворотностi, строковостi i оплатностi. Надалi при порiвняннi договору фiнансового лiзингу i кредитного договору матиметься на увазi кредит у вузькому розумiннi.
Тепер потрiбно з’ясувати низку положень, що стосуються вказаних договорiв.
Основний iнтерес позичальника при укладеннi кредитного договору полягає в одержаннi грошових коштiв за умов забезпеченостi повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання. Саме з цiєю метою вiн вступає у договiрнi вiдносини з кредитором. на вiдмiну вiд цього сплачуванi лiзингодавцем продавцю кошти при придбанi об’єкта лiзингу безпосереднього iнтересу для лiзингоодержувача не становлять. Основною метою лiзингоодержувача при укладеннi договору фiнансового лiзингу є одержання у строкове користування об’єкта лiзингу з можливiстю подальшого набуття права власностi на цей об’єкт. Тому принциповою вiдмiннiстю мiж договором фiнансового лiзингу i кредитним договором є рiзнi правовi наслiдки, яких прагнуть досягти сторони, укладаючи зазначенi договори.
будь-яке рухоме i нерухоме майно, яке може бути вiднесене до основних фондiв вiдповiдно до законодавства[4]
. Майном, що передається у лiзинг, можуть бути лише речi, iндивiдуально визначенi i неспоживчi. Кредитний договiр є рiзновидом кредиту позики, а предметом останнього можуть бути грошi або речi, визначенi родовими ознаками[5]
. Отже, об’єкти правовiдносин, що опосередковуються договором фiнансового лiзингу i кредитним договором, рiзнi.
Характерною рисою договору фiнансового лiзингу є те, що лiзингоодержувач одержує об’єкт лiзингу у строкове користування, коли за кредитним договором грошовi кошти передаються позичальниковi у власнiсть (повне господарське вiдання, оперативне управлiння). Набуття права власностi на об’єкт договору лiзингу може мати мiсце лише пiсля закiнчення строку користування цим об’єктом, а якщо договором передбачено право викупу об’єкта лiзингу за залишковою вартiстю – пiсля сплати повної вартостi об’єкта лiзингу.
Своєрiдною є i природа платежiв, покладених на лiзингоодержувача. На вiдмiну вiд кредитного договору, де позичальник зобов’язаний повернути наданий йому кредит, тобто повернути таку ж суму коштiв i сплатити вiдповiдний вiдсоток, лiзингоодержувач за договором фiнансового лiзингу у всiх випадках зобов’язаний вносити лiзинговi платежi за користування об’єктом лiзингу i, крiм того, якщо договором фiнансового лiзингу передбачено право викупу об’єкта лiзингу, лiзингоодержувач, коли вiн виявить бажання реалiзувати це право, зобов’язаний сплатити лiзингодавцю суму, яка вiдповiдає залишковi вартостi об’єкта лiзингу. Лiзинговi платежi за своїм характером завжди є перiодичними.[6]
Так, на основi проведеного вище порiвняльного аналiзу можна зробити висновок, що мiж договором фiнансового лiзингу i кредитним договором iснують iстотнi вiдмiнностi, якi не дають можливостi квалiфiкувати договiр фiнансового лiзингу як рiзновид кредитних договорiв. Тож слiд виходити з того, що договiр фiнансового лiзингу i кредитний договiр є рiзними за своєю природою договорами i тому немає достатнiх пiдстав розглядати договiр фiнансового лiзингу як особливий вид кредитного договору.[7]
3. 2. Договiр фiнансового лiзингу у законодавствi України.
порядок оплати та iншi суттєвi ознаки договору лiзингу.
Я вже наводив вище визначення договору фiнансового лiзингу наведене у законi, але гадаю, що не зайвим буде повторитись. Отже фiнансовий лiзинг - це договiр лiзингу, в результатi укладення якого лiзингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування вiд лiзингодавця об'єкт лiзингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 вiдсоткiв вартостi об'єкта лiзингу, визначеної в день укладення договору
У наведеному визначеннi вказано, що в результатi договору лiзингоодержувач отримує в платне користування на певний термiн об’єкт лiзингу. Законодавством передбачений певний порядок передачi та повернення об’єкта лiзингу, порядок оплати та реєстрацiї останнього.
Так передача об'єкта лiзингу лiзингодавцем лiзингоодержувачу здiйснюється у строки i на умовах, визначених у договорi лiзингу. Майно, передане за договором фiнансового лiзингу, зараховується на баланс лiзингоодержувача з зазначенням, що це майно взято у фiнансовий лiзинг. Якщо при передачi об’єкта були порушенi строки чи порядок передачi передбаченi договором, то лiзингоодержувач має право вимагати вiдшкодування збиткiв завданих цими порушеннями.
Передача лiзингоодержувачем об'єкта лiзингу лiзингодавцю здiйснюється у строки i на умовах, визначених у договорi лiзингу Якщо з вини лiзингоодержувача у строки i на умовах, визначених у договорi лiзингу, не повернуто лiзингодавцю об'єкт лiзингу, лiзингодавець має право вимагати вiд лiзингоодержувача передачi зазначеного об'єкта та вiдшкодування збиткiв, завданих затримкою передачi, вiдповiдно до умов договору та законодавства України. Також на вимогу лiзингодавця об'єкт лiзингу пiдлягає поверненню у безспiрному порядку згiдно з виконавчим написом, учиненим у державнiй нотарiальнiй конторi, у разi несплати лiзингоодержувачем лiзингових платежiв протягом двох чергових строкiв.
Об'єкт лiзингу, який потребує реєстрацiї в державних наглядових органах (транспортнi засоби, обладнання пiдвищеної небезпеки тощо), реєструється за домовленiстю сторiн на iм'я лiзингодавця або лiзингоодержувача у встановленому законодавством України порядку.
Характерним для договору фiнансового лiзингу є те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта фiнансового лiзингу несе лiзингоодержувач (якщо iнше не передбачено договором лiзингу). Слiд згадати, що ризик випадкової втрати чи пошкодження у перiод прострочення несе сторона, що допустила прострочення строку передання об’єкта лiзингу.
При фiнансовому лiзингу всi витрати на утримання об'єкта лiзингу, пов'язанi з його страхуванням, експлуатацiєю, технiчним обслуговуванням та ремонтом, несе лiзингоодержувач, якщо iнше не передбачено договором лiзингу.
Лiзингоодержувач за користування об'єктом лiзингу вносить перiодичнi лiзинговi платежi. Величина перiоду, за який вноситься лiзинговий платiж, встановлюється за договором лiзингу i може бути нерiвномiрною.
Лiзинговi платежi включають:
- суму, яка вiдшкодовує при кожному платежi частину вартостi об'єкта лiзингу, що амортизується за строк, за який вноситься лiзинговий платiж;
- суму, що сплачується лiзингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лiзингу;
- платiж як винагороду лiзингодавцю за отримане у лiзинг майно;
- вiдшкодування страхових платежiв за договором страхування об'єкта лiзингу, якщо об'єкт застрахований лiзингодавцем;
- iншi витрати лiзингодавця, передбаченi договором лiзингу.
Розмiри, спосiб, форма i строки внесення лiзингових платежiв та умови їх перегляду визначаються у договорi лiзингу за домовленiстю сторiн вiдповiдно до вимог законодавства України. Лiзинговi платежi вiдповiдно до законодавства України вiдносяться на валовi витрати виробництва та обiгу лiзингоодержувача.
коштiв. Договори, не зареєстрованi у встановленому порядку, визнаються недiйсними.
Висновок.
В цiй курсовiй роботi я зробив спробу як най повнiше розкрити поняття, правову природу та основнi ознаки договору лiзингу, зокрема договору фiнансового лiзингу.
при написаннi курсової бiльшiсть науковцiв схильнi видiляти лiзинг в окремий iнститут.
Якого ж висновку я дiйшов працюючи над даною темою? Я бiльш схильний подiляти думку науковцiв, що видiляють лiзинг як окремий iнститут в договiрному правi України. За правовими наслiдками до яких прагнуть сторони при укладеннi договору, лiзинг вiдносять до групи договорiв про передачу майна в тимчасове користування. Це, звичайно, не означає ототожнення лiзингу та найму (оренди). Зокрема, у фiнансовому лiзингу, за загальним правилом, ризик випадкової загибелi та витрати на капiтальний ремонт майна несе лiзингоодержувач, на вiдмiну вiд найму, де ризик втрати та витрати на капiтальний ремонт несе власник (наймодавець).
Щодо позики, то принциповою вiдмiннiстю є те, що при лiзингу у користування передаються неспоживчi речi, визначеннi iндивiдуальними ознаками. Не потрiбно доводити, що саме характер та властивостi майна є пiдставою розмежування лiзингу та кредитного договору (позики).
Звичайно в українському законодавствi ще iснують певнi невизначеностi та суперечностi, але враховуючи велике значення договору фiнансового лiзингу у iнвестицiйнiй дiяльностi в країнi, варто продовжити розвиток лiзингу як окремого iнституту у цивiльно-правових вiдносинах.
2. Конвенцiя про мiжнародний фiнансовий лiзинг// Український Інвестицiйний Журнал. – 1998. - №1
3.
4.
Шевченко О.
5.
Структура договiрних зв’язкiв при здiйсненнi фiнансового лiзингу // Пiдприємництво, господарство та право. – 2001. - №3
6.
Якубiвський І.
Спiввiдношення договору фiнансового лiзингу i кредитного договору // Пiдприємництво, господарство та право. – 2001. - №8
8.
Цивiльне право України: В 2-ох томах: Пiдручник.
// за ред. Дзери. – Т. 2. – К.: Юрiнком Інтер, 1999.
[1]
Кабатова Е. В.// Лизинг: правовое регулирование, практика. – М., 1996. – с. 7
[2]
Луць В,В,// Контракти у пiдприємницькiй дiяльностi: Навчальний посiбник. – К., - 1999. – ст. 135
[3]
[3] Луць В,В,// Контракти у пiдприємницькiй дiяльностi: Навчальний посiбник. – К., - 1999. – ст. 135
[4]
стаття 2 Закону України “Про лiзинг”
[5]
стаття 374 Цивiльного Кодексу України
[6]
ст. 1, 16 Закону України “Про лiзинг”
[7]
Спiввiдношення договору фiнансового лiзингу i кредитного договору // Пiдприємництво. Господарство та право. – 2001. - №8.
| 
