Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю

Валютна полiтика як основа валютного регулювання i контролю Реферат на тему: Валютна полiтика як основа валютного регулювання i контролю Валютна полiтика кожної країни визначається полiтикою держав­ного регулювання економiки загалом, ступенем втручання орга­нiв державної влади у валютно-кредитнi та фiнансовi вiдносини. — це сукупнiсть заходiв, якi здiйснюються державою у сферi мiжнародних валютних вiдносин вiдповiдно до по­точних (тактичних) та довгострокових (стратегiчних) цiлей країни. Уряд i Нацiональний банк України здiйснюють валютну полiти­ку вiдповiдно до принципiв загальної економiчної полiтики України. Основною метою валютної полiтики Нацiонального банку України як складової монетарної полiтики є стабiлiзацiя курсу нацiональної грошової одиницi та збалансованiсть платiжного балансу країни. передбачає заходи, спрямова­нi на забезпечення макроекономiчної стабiльностi та створення умов довiри внутрiшньої економiки й iноземного бiзнесу до нацiо­нальної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої iноземної валюти тощо. короткострокової валютної полiтики є забезпечення стабiльного функцiонування нацiональної валютної системи, спри­яння збалансованостi платiжного балансу, гармонiзацiї iнтересiв ек­спортерiв та iмпортерiв. Вона також передбачає: поточне регулювання системи валютних обмежень та системи економiчних нормативiв (зокрема, допуск нерезидентiв на ринок державних цiнних паперiв (ОВДП); створення сприятливих умов для вкладiв iнвесторiв (як нацiо­нальних, так i iноземних) у нацiональну економiку; тиску на валютний ринок; удосконалення правової та органiзацiйної структури валют­ного ринку; здiйснення жорсткого контролю за капiтальними операцiями резидентiв та нерезидентiв на валютному ринку України; удосконалення контролю за експортно-iмпортними операцiя­ контролю; удосконалення мiждержавних розрахункiв та опрацювання можливостей рiзноманiтних форм iнтеграцiї (зокрема створення платiжних та валютних союзiв); проведення курсової полiтики, яка базується на цiльових по­казниках грошово-кредитної сфери; Складовими валютної полiтики в узагальненому виглядi є: валютне регулювання; валютний контроль; мiжнародне валютне спiвробiтництво та участь у мiжнарод­них валютно-фiнансових органiзацiях. Валютне регулювання — це регламентацiя державою мiжна­ Валютне регулювання з боку держави є об'єктивною еконо­мiчною необхiднiстю, яка зумовлена мiжнародною економiчною iн­теграцiєю України до свiтового спiвтовариства та пов'язана з мiж­народною кооперацiєю виробництва i розширенням мiжнародної торгiвлi, що спричинило вихiд процесу концентрацiї i централiзацiї капiталу за межi нацiональних кордонiв. Згiдно з чинним законодавством України (стаття 11 Декрету Ка­бiнету Мiнiстрiв «Про систему валютного регулювання i валютного контролю») Нацiональний банк та Кабiнет Мiнiстрiв надiленi пев­ними повноваженнями у сферi валютного регулювання. Нацiональний банк України у сферi валютної полiтики та валют­ного регулювання має такi повноваження: резидентами валютних операцiй; визначає структуру валютного ринку України, а також поря­док та умови торгiвлi валютними цiнностями на ньому; установлює порядок переведення, ввезення, пересилання в Україну та з неї валютних цiнностей; установлює загальнi правила видачi резидентам та нерезиден­там лiцензiй та iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення валютних операцiй, видає цi лiцензiї i приймає рiшення про їх скасування; установлює єдиний порядок визначення i використання курсу установлює спiльно з Кабiнетом Мiнiстрiв України порядок використання надходжень у мiжнародних розрахункових (клiринго­вих) одиницях та неконвертованiй валютi, якi використовуються у торговельному й неторговельному оборотi з iноземними державами нагромаджує, зберiгає i використовує золотовалютнi резерви з метою забезпечення стабiльностi грошової одиницi України; складає за участю Кабiнету Мiнiстрiв України платiжний баланс України; бере участь у визначеннi лiмiту валового зовнiшнього боргу України та контролює дотримання цього лiмiту пiсля його затвер­дження Верховною Радою України тощо. У сферi валютного регулювання Кабiнет Мiнiстрiв України має такi повноваження: визначає i подає на затвердження до Верховної Ради України лiмiт зовнiшнього державного боргу України; бере участь у складаннi платiжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової полiтики в ча­стинi, що стосується руху валютних цiнностей; забезпечує формування i виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у мiжнародних розрахункових (клiрингових) одиницях, якi використовуються у торговельному оборотi з iноземними державами, а також у неконвертованих iноземних валютах, що використовуються у неторго­вельному оборотi з iноземними державами на пiдставi положень мiжнародних договорiв України. Важливою складовою валютної полiтики є також валютний конт­ роль. Згiдно з чинним законодавством України Нацiональний банк є го­ловним органом валютного контролю, який забезпечує виконання упов­новаженими банками та уповноваженими фiнансово-кредитними уста­новами функцiй щодо здiйснення валютного контролю та регламентує вiдповiдальнiсть за порушення валютного законодавства України. Державнi органи (Державна податкова адмiнiстрацiя, Мiнiстер­ство зв'язку та Державний митний комiтет України) також мають визначенi законодавством функцiї у сферi валютного контролю. Державна податкова адмiнiстрацiя України здiйснює фiнансовий контроль за валютними операцiями, що провадяться резидентами та нерезидентами на територiї України. Мiнiстерство зв'язку України контролює додержання правил поштових переказiв та перевезення валютних цiнностей через мит­ний кордон України. Державний митний комiтет України здiйснює контроль за додер­жанням правил перемiщення валютних цiнностей через митний кор­дон України. Одним iз елементiв валютної полiтики є Європейський банк реконструк­цiї та розвитку (ЄБРР). У квiтнi 1992 р. на прохання України Мiжнародний валютний фонд та Мiжнародний банк реконструкцiї та розвитку ухвалили рi­шення про членство України у цих авторитетних фiнансових органi­зацiях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила вiдповiд­ний Закон «Про вступ України до Мiжнародного валютного фонду, Мiжнародного банку реконструкцiї та розвитку, Мiжнародної фi­нансової корпорацiї, Мiжнародної асоцiацiї розвитку та Багатосто­роннього агентства по гарантiях iнвестицiй». МВФ i МБРР мають статус спецiалiзованих установ ООН. Вони були створенi за її рiшенням у липнi 1944 р. на мiжнароднiй валют­но-фiнансовiй конференцiї у Бреттон-Вудсi (США) з метою спри­яння якнайшвидшому вiдновленню свiтової економiки та торгiвлi, iстотно пiдiрваних унаслiдок Другої свiтової вiйни: Банк — для на­дання довгострокових кредитiв i гарантування iнвестицiй, Фонд — для сприяння стабiлiзацiї курсу валют, попередження порушення рiвноваги платiжних балансiв, усунення системи валютних обме­жень, розвитку системи багатостороннiх розрахункiв тощо. Мiжнародний валютний фонд — мiжнародна валютно-фiнан­сова акцiонерна органiзацiя, своєрiдний iнститут спiвробiтництва, що прагне встановити впорядковану систему платежiв та грошових переказiв мiж країнами. Основнi цiлi МВФ: пiдтримувати стабiльнiсть обмiнних курсiв валют; сприяти створенню багатосторонньої системи розрахункiв за обмежень, якi гальмують зростання мiжнародної торгiвлi; надавати країнам-членам кредитнi ресурси, якi даватимуть змогу збалансовувати зовнiшнi платежi без використання обмежу­ слугувати мiжнародним центром спiвробiтництва та консуль­тацiй з валютних питань. МВФ почав свою дiяльнiсть у травнi 1946 р., маючи у своєму складi 39 країн. Нинi до нього входить 178 країн, якi представляють найрiзноманiтнiшi полiтичнi та економiчнi системи. Членство у МВФ доступне будь-якiй країнi, яка проводить незалежну зовнiшню полiтику i готова дотримуватися прав та обов'язкiв, передбачених Статутом МВФ. Джерелом фiнансових ресурсiв МВФ є статутний капiтал, що формується за рахунок внескiв країн-учасниць в обсязi наданих їм квот, а також накопичень вiд кредитної дiяльностi. квотою. Квота визна­чає органiзацiйнi та фiнансовi вiдносини країни-члена з МВФ. Квота призначена для: створення об'єднаних грошових запасiв, за рахунок яких на­ визначення максимального обсягу фiнансування з боку Фон­ду (суми, яку країна-учасниця може позичити у МВФ або отримати пiд час перiодичного розподiлу спецiальних активiв — СДР); визначення кiлькостi голосiв, якими володiє кожен учасник. Фонду. Вiдповiдно до Статуту МВФ Рада керуючих повинна проводити загальний перегляд квот не рiдше одного разу на п'ять рокiв, пропо­нуючи при цьому внесення змiн, якi вона вважає потрiбними. Такий перегляд необхiдний для врахування змiн, що вiдбуваються у розвит­ку свiтової економiки та економiк окремих країн. Крiм того, це дає змогу перевiрити, чи достатньо ресурсiв має МВФ для виконання своїх функцiй та чи зберiгається при цьому їхня поновлюванiсть. Розмiр квоти виражається в «Спецiальних правах запозичення» (СПЗ або, iнакше, СДР — вiд англiйської абревiатури SDR. «Special Drawing Rights»). СПЗ — це мiжнароднi резервнi та платiжнi за­ соби, що випускаються Мiжнародним валютним фондом i викори­стовуються для безготiвкових мiжнародних розрахункiв та як роз­рахункова одиниця. Вони розподiляються мiж країнами — членами МВФ пропорцiйно до їхнiх квот. Курс СПЗ визначається на основi валютного кошика, до складу якого з 1981 р. входить п'ять найва­жливiших вiльно конвертованих валют: долар США, нiмецька мар­ка, японська єна, французький франк та англiйський фунт стерлiн­гiв. На 1 сiчня 1991 р. узгодженi частки цих валют становили 40 % вiдносно долара США, 21 % — нiмецької марки, 17 % — японської єни та по 11 % вiдносно французького франка й англiйського фунта стерлiнгiв. Вартiсть СПЗ визначається Фондом щоденно як еквiва­лентна долару США сума вартостi певної кiлькостi кожної валюти, що входить до кошика оцiнки СПЗ. активах, що визначаються Фондом (СПЗ чи вiльно конвертована ва­люта), а решта — у власнiй валютi держави. У 1994 р. країни — засновники МВФ прийняли рiшення про встановлення прямої залежностi мiж розмiром сплачуваних квот та кiлькiстю голосiв, що належать членам Фонду. Країни, якi сплачу­ють бiльше грошей, вiдповiдно мають i бiльшу кiлькiсть голосiв пiд час визначення полiтики Фонду та розв'язання поточних проблем. Частка найбiльших країн — членiв МВФ (США, Нiмеччини, Японiї, Францiї та Великобританiї) в розподiлi квот та кiлькостi голосiв становить 40 % їх загального числа. Розмiр квоти України в 1997 р. становив 997, 3 млн СПЗ i вiдпо­вiдно 10223 голоси. Рада директорiв Мiжнародного валютного фонду 8 травня 1997 р. зробила оголошення про те, що Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання статтi VIII Статуту Мiжнародного валютного фонду конвертованостi та стабiльностi нацiональної валюти. валютний фонд. А це означає, що дана країна: має право запроваджувати заходи контролю (в тому числi й дискримiнацiйнi) щодо руху капiталу (як вiдпливу його, так i при­ пливу з-за кордону); не має права обмежувати можливiсть використання своєї ва­ люти або валюти iнших членiв Фонду для здiйснення поточних пла­тежiв (хоча вона i може визначати, в яких валютах резиденти мають право одержувати платежi з-за кордону, але в жодному разi не по­ винна обмежувати їхнього права одержувати цi платежi в нацiо­нальнiй валютi); для здiйснення поточних операцiй. Сьогоднi порядок здiйснення валютних операцiй в Українi вiд­повiдає загальноприйнятим мiжнародним стандартам та вимогам, передбаченим статтею VIII Статуту МВФ. Кредити МВФ Погашення проводиться зворотним способом викуп через певний строк нацiональної валюти за вiльно конверто­вану. Такий кредит може бути наданий у межах 25 % квоти, а також на суму кредитiв в iноземнiй валютi, ранiше наданих Фонду; — кредити, що надаються понад резервну частку. Такi позики видаються пiсля попереднього вивчення економiчного стану держа­ви, а також пiсля виконання певних вимог щодо проведення стабiлi­зацiйних заходiв. Мiжнародний банк реконструкцiї та розвитку (МБРР) — мiждержавна iнвестицiйна iнституцiя, створена з метою сприяння країнам-членам у розвитку їхньої економiки через надання довгост­рокових позик i кредитiв, гарантування приватних iнвестицiй. МБРР функцiонує з 1946 р. Членами МБРР є 155 країн. Лiдируючi позицiї належать «сiмцi»: США, Японiї, Великобританiї, ФРН, Францiї, Канадi та Італiї. Ресурси банку, крiм акцiонерного капiталу, формуються за раху­нок коштiв вiд продажу облiгацiй, а також розширення обсягiв облiгацiйних позик, головно на американському ринку. кредитами iнших банкiв. Бiльшiсть кредитiв спрямовується в галузi iнфраструктури: енергетику, тран­спорт, зв'язок. З середини 80-х рокiв МБРР збiльшив частку креди­тiв у сiльське господарство (до 20 % ), на охорону здоров'я та освi­ту. У промисловiсть спрямовується менше 15 % кредитiв банку. В останнi роки МБРР надає кредити для врегулювання проблем зовнiшнього боргу країн, що розвиваються (так зване спiльне фiнан­сування). Банк також надає структурнi кредити для регулювання структури економiки, оздоровлення платiжного балансу. Крiм того, у сферi мiжнародного кредиту були створенi такi фi­нансовi iнституцiї: Мiжнародна асоцiацiя розвитку, Мiжнародна фiнансова корпорацiя, Агентство з гарантiй багатостороннiх iнвес­тицiй, якi разом з МБРР утворюють Свiтовий банк з єдиними орга­нами управлiння. Мiжнародна асоцiацiя розвитку (МАР) створена у 1960 р. з ме­тою надання пiльгових кредитiв країнам, що розвиваються. Такi кредити надаються термiном до 50-ти рокiв з виплатою 0, 75 % рiч­них. У середньому за рiк МАР надає кредитiв на суму до 5 млрд дол. США. За iнiцiативою США у 1956 р. була створена Мiжнародна фi­нансова корпорацiя (МФК) для заохочення розмiщення приватно­го капiталу в промисловiсть країн, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним пiдприємствам без гаран­тiй уряду. Кредити надаються у розмiрi 20 % вартостi проекту тер­мiном до 15 рокiв. Страхування капiталовкладень вiд полiтичного ризику на випа­док вiйни, громадських заворушень, експропрiацiї i зриву контрак­тiв здiйснює Агентство з гарантiй багатостороннiх iнвестицiй. Європейський банк реконструкцiї та розвитку (ЄБРР) для спри­яння реформам у країнах Центральної та Схiдної Європи у зв'язку з переходом їх до ринкової економiки. Засновниками банку є 40 кра­їн. Україна також є членом ЄБРР. Банк розпочав свою дiяльнiсть у квiтнi 1991 р., маючи на метi стимулювати залучення капiталiв у га­лузi iнфраструктури країн Центральної та Схiдної Європи, сприяю­чи прискоренню їхнього переходу до економiчної стабiльностi.