Грошовi реформи, їхня суть та спрямування. Методи проведення грошової реформи
Реферат на тему:
Грошова реформа - це цiлеспрямованi перетворення, за допомогою яких здiйснюються рiшучi комплекснi дiї, спрямованi на оздоровлення економiки, фiнансiв, грошового обiгу тощо. Актуальнiсть нинiшньої грошової реформи для України посилена ще й тим, що в процесi державотворення необхiдно створити ефективну й надiйну грошову систему. Та й оздоровлення економiки i вихiд iз кризи, як свiдчить досвiд вже кiлькох рокiв, без грошової реформи й проведення власної грошової полiтики виявилися практично неможливими.
Історiя, увiбравши в себе досвiд багатьох народiв i часiв, знає два основних методи проведення грошових реформ: метод блокування банкiвських рахункiв на заздалегiдь визначений строк або навiть на невизначений час. Це дає змогу уряду мати свободу дiй i вiдповiднi кошти, якi повертаються власникам лише тодi, коли виробництво пройде стадiю нормалiзацiї i розпочне зростати. Можна їх також конвертувати на цiннi папери, якi будуть не знецiнюватися, а приносити їхнiм власникам вiдповiдний доход; метод списання готiвки та коштiв населення на банкiвських рахунках та одночасної замiни їх на нову грошову одиницю за єдиним або ж диференцiйованим спiввiдношенням.
Для визначення конкретних методiв проведення грошової реформи i вибору тiєї чи iншої полiтики важливим є дiагноз поточної економiчної ситуацiї. Для України це вкрай важко було зробити через глибоку кризу її економiки, скорочення виробництва та iнфляцiйне зростання цiн. До того ж в умовах адмiнiстративно-командної системи активна й гнучка грошова полiтика не проводилася. Грошi вiдiгравали лише пасивну роль, виступали як технiчнi iнструменти облiку й контролю. Тому в Українi так i не було напрацьовано досвiду проведення грошової полiтики як найдiйовiшого важеля регулювання економiчних процесiв.
Безперечно, простий обмiн карбованця на нацiональну валюту товарiв в Українi не додав, сiльське господарство не стало вiд цього продуктивнiшим, а економiка не вилiкувалася вiд безгосподарностi та iнфляцiї.
Водночас захист iнтересiв населення в ходi грошової реформи сприяв пiдвищенню продуктивностi працi, збiльшенню виробництва товарiв, а в результатi - полiпшенню життєвого рiвня трудящих. Чи були такими реформи, проведенi в радянськi часи, i якi перспективи використання їхнього досвiду в сучаснiй грошовiй реформi?
обмiн грошей. Це проявилося у конфiскацiї доходiв народу (до 50%), девальвацiї карбованця, що приховувалося змiною масштабу цiн i зменшенням золотого вмiсту карбованця. Звичайно, така велика iн'єкцiя в економiку дещо пожвавила її темпи зростання. Але ненадовго, тому й постала потреба у вiдходi вiд деяких iдеологiчних догматiв i реабiлiтацiї окремих ринкових елементiв, прибутку й рентабельностi як найважливiших оцiночних показникiв ефективностi економiки.
Водночас половинчатiсть реформи 1965 р. дала змогу деяким господарникам формувати фiктивну рентабельнiсть, через яку вдавалося отримувати кошти на утворення часто незароблених фондiв матерiального заохочення, що в кiнцевому рахунку не тiльки не дало можливостi досягти бажаної мети реформи, а й поклало початок руйнуванню економiки та зародженню загальної кризи тогочасної системи. Це проявилося в падiннi темпiв зростання продуктивностi працi, порушеннi закону вiдтворення робочої сили, витiсненнi з ринку i виробництва дешевих товарiв, манiпулюваннi з собiвартiстю заради високого прибутку i гальмуваннi науково-технiчного прогресу на виробництвi. Як наслiдок у обiгу швидко зростала надлишкова маса грошей, а нестача товарiв на кiнець 80-х рокiв перетворила дефiцит товарiв у один з провiдних чинникiв зростаючої iнфляцiї.
ним поваги i довiри, а далi й до справжнього краху.
Грошова реформа 1947 р.
"Сталiнська" реформа 1947 р. включала чотири компоненти:
деномiналiзацiю старих грошей, їх обмiн у пропорцiї 10 : 1 на новi; вiдповiдне коригування граничного рiвня роздрiбних цiн; пiльговий обмiн вкладiв в ощадкасах; скасування карткової системи та лiквiдацiю подвiйної системи торгiвлi, суть якої полягала в дiяльностi звичайних магазинiв та "комiсiйних", де товари продавалися без обмежень, але за пiдвищеними цiнами.
Головне завдання реформи - вилучити значну масу грошей з обiгу. Частина їх навiть не були фальшивими, бо були захопленi фашистами в пiдвалах банкiв, де зберiгалися до початку вiйни i не були вивезенi. Цих грошей було так багато, що порiвняно з ними особистi збереження населення становили невелику суму. Так, у 1940 р. вони дорiвнювали лише 17,3 млн. крб., тобто в середньому по 42 крб. на вклад, або лише 27% середньомiсячної зарплати.
При таких збереженнях держава вигравала двояко з одного боку, можна було просто нехтувати офiцiйними особистими збереженнями i надати їм пiльговий режим, а з iншого - населення мало зрозумiти, що ощадкаса - надiйне сховище збереження готiвкових грошей. Пiльговий обмiн заощаджень сприяв швидкому зростанню вкладiв населення. Вже в 1960 р. вони зросли в 3 рази, а середнiй вклад став у 3 рази бiльшим за середньомiсячну зарплату.
Успiшною "сталiнська" реформа стала ще й тому що в той час роздрiбний товарооборот суворо контролювався Центром Уряд мiг здiйснювати широкi адмiнiстративнi маневри, проводити полiтику надто низького рiвня доходiв за значної iнтенсифiкацiї працi. Нагромадивши достатню масу продовольства й iнших товарiв народного споживання, вiн змiг без катаклiзмiв, плавно перейти до вiльної роздрiбної торгiвлi без карток. Бiльше того, розпочалося перiодичне зниження цiн, І це благодiйно впливало на настрої населення та змiцнення грошової й фiнансової стабiльностi.
Якщо ж глибше глянути на реформу 1947 р., то дiї Сталiна були зумовленi суворою необхiднiстю. Адже з розширенням виробництва внаслiдок вiдбудови народного господарства нагромаджувалася надлишкова кiлькiсть товарiв, якi не могло придбати населення, тому що не мало вiдповiдної кiлькостi готiвкових грошей. Щоб цього в майбутньому не трапилося, економiсти пропонували здiйснити обмiн грошей на новi купюри у вiдношеннi 5:1. Сталiн же в поданому проектi закреслив цифру "5" i написав "10". Внаслiдок цього склалася невiдповiднiсть мiж товарною масою, яка з вiдбудовою народного господарства швидко зростала, та грошима, маса яких кожного разу ставала недостатньою; тому щорiчно потрiбно було усувати цей розрив черговим зниженням цiн.
Не був також об'єктивним чи зваженим валютний курс по вiдношенню до долара. При деномiнацiї карбованця в нинiшнiх умовах особистi нагромадження готiвкою постраждали б насамперед.
Однак слiд враховувати, що головна маса грошей готiвкою прихована не широким загалом населення, а тiньовою економiкою. Існують вони не в паперогрошовiй формi, а матерiалiзованi в золотi, нерухомостi, товарах мистецтва, антикварiату та iноземнiй валютi, тому жодної надiї шляхом проведення грошової реформи вилучити цi грошi на користь суспiльства не було.
Отже, досвiд "сталiнської" реформи не прийнятний в сучасних умовах.
"воєнного комунiзму" та експериментiв впровадження прямого продуктообмiну.
За перiод 1917-1921 рр. стало очевидно, що економiчно не обґрунтований "соцiалiстичний" i "комунiстичний" експеримент у тодiшнiй радянськiй Росiї зазнав краху. Навпаки, вiн остаточно зруйнував економiку, фiнанси й грошовий обiг країни. Примiром, темпи знецiнення тогочасних "совзнакiв" значно випереджали темпи їх емiсiї. Торгiвля була замiнена прямим розподiлом i безплатним трудовим пайком. Втiлення в життя iнших заходiв, пов'язаних з реалiзацiєю iдеї вiдмiни грошей, привела до того, що в 1920 р. за непотрiбнiстю навiть було закрито Народний банк.
Напередоднi реформи 1922-1924 рр. у колишньому СРСР видатки бюджету бiльш як на 90% покривалися паперовою емiсiєю, а iнфляцiйне зростання цiн перевищувало 500% на мiсяць. Це означало, що консервативнi методи та заходи оздоровлення економiки вже цiлковито вичерпанi й не дiють. Єдино можливою i перспективною була полiтика радикального "хiрургiчного втручання". Для вiдновлення контролю над економiкою i збереження влади бiльшовикiв потрiбно було вiдмовитися вiд диктатури вiйськового комунiзму й перейти до нової економiчної полiтики, впровадити сувору економiю у витратах коштiв, скасувати безплатнi постачання ресурсiв державним пiдприємствам i закладам, вiдновити дiяльнiсть Держбанку, а безплатне фiнансування замiнити комерцiйним кредитом. Нова економiчна полiтика супроводжувалася також введенням жорсткої податкової системи, що дало змогу Наркомфiну звести до мiнiмуму бюджетний дефiцит i розпочати проведення грошової реформи.
Одним з перших позитивних моментiв запровадження в обiг червiнця став випуск облiгацiй хлiбної позики. Перебуваючи у вiльному обiгу, вони виконували функцiю досить стiйкої й авторитетної грошової одиницi, яка була забезпечена державними фондами хлiба. На такiй же основi оберталися золотi й срiбнi сертифiкати, якi були рiзновидом паперових грошей, забезпечених вiдповiдним запасом благородних металiв, їх ще називали товарними грошима.
млн. золотих карбованцiв); здiйснення реформи цiн, що допомогло нагромадити певнi запаси товарiв, а на ринку встановити рiвновагу попиту й пропонування.
При цьому червiнець вводився в обiг не декретом, а в процесi витiснення знецiнених "радзнакiв". На вiдмiну вiд них червiнець на 25% забезпечувався золотом, короткостроковими зобов'язаннями й одержав мiжнародну пiдтримку. Тому емiсiя червiнцiв не могла проводитися довiльно; йому доводилося боротися iз золотими монетами царської чеканки. Водночас на характер паралельного обiгу впливала економiчна розруха, надто низький життєвий рiвень народу й високий рiвень iнфляцiї, який катастрофiчно знецiнював "радзнаки".
довiрою, виконували всi свої функцiї i були захищенi вiд знецiнення. Слiд наголосити i той факт, що економiчна реформа 1922-1924 рр. була класичною грошовою реформою, головним завданням якої була санацiя економiки. Тому надiї нинiшнiх реформаторiв обмежитися лише обмiном дiючих грошей на новi i досягти стабiлiзацiї фiнансової системи дуже швидко збанкрутують.
Інтерес до грошової реформи 1922-1924 рр. зумовлений також тим, що економiчний розвиток у тi роки спирався на економiку здорового глузду i дав порiвняно кращi результати, нiж наступнi 60 рокiв. Тодi на дiлi стимулювалися самостiйнiсть, самоокупнiсть i самофiнансування державних пiдприємств. Особливо значним був вклад цiєї реформи в теорiю та практику фiнансiв, грошового обiгу та кредиту.
Щоб зупинити знецiнення грошової одиницi, уряд наприкiнцi 1922 р. розпочав паралельне впровадження в грошовий обiг банкнот, якi за золотим паритетом вiдповiдали курсу: 1 крб. = 1 фунту стерлiнгiв. Червiнець справдi був конвертованою валютою, безпосередньо обмiнювався на золото та iншi валюти. Однак як стабiльна грошова одиниця вiн проiснував лише до 1925 р. Волюнтаристськi дiї керiвництва країною щодо проведення iндустрiалiзацiї, орiєнтованої на важку та оборонну промисловiсть, пiдiрвали ринкову рiвновагу i вже на кiнець 1927 р. фiнансово-кредитну систему довели до розвалу.
наявнi й принциповi вiдмiнностi: а) реформи 20-х рокiв мали справу з галопуючим знецiненням рубля, нинi ж подiбна ситуацiя лише започатковується; б) iндекс iнфляцiйного процесу в 20-50% абсолютно не зрiвняний з неконтрольованим пiднесенням цiн у 1921-1923 рр.; в) у той час не iснувало нi значних трудових збережень, якi потрiбно було захистити, нi колосальних нагромаджень тiньової економiки, якi слiд було вилучити.
"ленiнської" реформи не можуть бути прийнятними сьогоднi.
Теорiї паралельних валют
Висока ефективнiсть паралельного обiгу валют у роки непу давно цiкавить економiстiв. Дискусiя точилася навколо проблеми введення в обiг паралельно дiючому карбованцю нової конвертованої грошової одиницi, котра б як локомотив витягла його в ранг стабiльної валюти. Пропонується, щоб паралельна нацiональна валюта ("червiнець") вiльно оберталася на будь-яку iноземну валюту, мала тверде забезпечення золотом та запасами вiльноконвертованої валюти. Вiдомо, що i в Китаї було введено "золотий" юань для забезпечення зовнiшньоекономiчних операцiй. Дiючий до цього юань паралельно обслуговував внутрiшнiй ринок i постiйно знецiнювався, а новий ефективно стимулював розвиток ринкової економiки i мав добрi наслiдки.
Використавши досвiд реформи перiоду непу та Китаю, червiнець також пропонувалося ввести для розширення обслуговування експорту та iмпорту, збiльшення виробництва експортного сектора економiки, стимулювати iнвесторiв, власникiв "надiйних" цiнних паперiв тощо. Водночас пiдкрiплений золотом червiнець повинен продаватися за достатньо гнучким курсом усiм бажаючим, у будь-який час i в будь-якому мiсцi. Тодi вiн, поступово розширюючи сфери свого обiгу, здатний витiснити знецiненi грошовi знаки.
Але якщо червiнець у перiод непу вводився вiдразу на всiй територiї країни, ним користувалися всi пiдприємства й громадяни, то пропонувалося ввести паралельну валюту спочатку для вiльних економiчних зон, або для спiльних пiдприємств, чи для створення спецiалiзованих магазинiв. Така валюта була б доступною лише привiлейованим особам. Погоня за нею здатна була викликати негативне ставлення до звичайних грошей, що лише спричинило б остаточну дезорганiзацiю внутрiшнiх зв'язкiв мiж товаровиробниками або ж призвело до загального переходу на нову грошову одиницю. Тобто закономiрно вiдбулося б витiснення слабкої валюти сильною згiдно iз законом грошового обiгу, iгнорувати який не можна.
дiючих грошей i цiлком справився з такою роллю.
Вирiшуючи питання про оздоровчу для нашої економiки грошову реформу, корисно ознайомитися iз зарубiжним досвiдом. Наприклад, вiдомо, що Ізраїль ще не так давно, як i Україна, не мав нi держави, нi грошової системи. Тепер же iзраїльська грошова одиниця - шекель - є стабiльною валютою.
Звичайно, в рiзних країнах по-рiзному здiйснювалася стабiлiзацiя валют. Наприклад, нi в США, нi в Великобританiї грошова реформа у пiслявоєнний час не проводилася. І не тому, що там не було галопуючої iнфляцiї. Скорiше це пояснюється тим, що там давно панує цивiлiзований дух i толерантне ставлення до нацiональних вартостей. Дорожили там також i довiр'ям народiв iнших країн, якi використовували долар i фунт стерлiнгiв як мiжнароднi валютнi резерви. Це не лише престижно, а й приносить значнi доходи. Наприклад, Великобританiя щорiчно лише вiд Друкування фунтiв стерлiнгiв для країн стерлiнгової зони отримує бiльший доход, нiж вiд зовнiшньої торгiвлi.
панували спекуляцiя, чорний ринок i примiтивний натуральний бартер. Це був перiод, коли пiсля 12-рiчного тоталiтаризму розпочався перехiд вiд централiзованих методiв управлiння до ринкових важелiв. І вже через короткий перiод було здiйснено перехiд вiд пошукiв товарiв до їхнього виробництва, лiквiдовано окупацiйнi грошовi знаки, якi безсистемне випускалися в обiг командуючими трьох окупацiйних зон. Унаслiдок цього тогочасна незабезпечена маса грошей, що сягала 400% вiд необхiдної кiлькостi, була вилучена з обiгу й обмiняна за курсом 100 рейхсмарок = 6,5 нових марок. Отже, це була грошова реформа конфiскацiйного типу. Вона була виправдана станом грошового обiгу та значними руйнацiями пiслявоєнного часу в Нiмеччинi. Водночас вона започаткувала нову валюту, яка допомогла здiйснити економiчнi реформи й вивести країну в найрозвинутiшi держави свiту з стабiльною й авторитетною валютою. Дбаючи про збiльшення довiри до нинiшньої марки, уряд завжди проводив i проводить сувору фiнансову полiтику.
Навiть у перiод впровадження в обiг марки нiякого зниження життєвого рiвня населення не сталося. Навпаки, лише за 1948-1955 рр. виробництво товарiв широкого вжитку зросло вдвiчi. Було створено такi суспiльнi умови, що спонукали людей вкладати грошi не в предмети споживання, а в iнвестицiї. Було вiдмiнено заборону для пiдприємцiв брати кредити з поточних банкiвських рахункiв, завдяки чому всi бажаючi почали брати кредити i вкладати їх у бiзнес. Заохочувалися надурочнi роботи, тому що доход iз них не оподатковувався. Вже з 1950 р. стали понижувати податки. Як наслiдок цього почалося зниження цiн.
Отже, провiднi гасла Л. Ерхарда - свобода i стабiльнiсть - швидко створили захiднонiмецьке "економiчне чудо", в основi якого був ефективний i рiшучий перехiд до ринкових вiдносин без допущення зниження рiвня життя народу.
рр. тут було проведено 24 реформи. Їх досвiд переконує, що назрiлi реформи потрiбно проводити ефективно i своєчасно. А досвiд України, навпаки, показав, що затягування з проведенням необхiдних реформ обертається величезними збитками для економiки i населення.
"важчий" новий. Однак ця акцiя мала скорiше психологiчний, нiж економiчний характер. Італiя та Японiя, дбаючи про довiр'я й авторитет своїх нацiональних валют, пiсля вiйськової поразки реформи не проводили. Навiть пiсля бурхливої галопуючої iнфляцiї тут знайшли дiйовi фiнансово-економiчнi важелi, перебороли негативнi тенденцiї й забезпечили вiльну конвертованiсть своїх валют.
Грошова реформа не обов'язкова i не є єдиним способом стабiлiзацiї валюти. Не обов'язково також вона повинна мати конфiскацiйний характер. Що стосується України, то iнфляцiя вже в першiй половинi 1991 р. понад 30 млн. чоловiк поставила за межу бiдностi, а в 1993 р. в такому становищi опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було проведено з позицiй захисту iнтересiв та нагромаджень населення, вона супроводжувалася диверсифiкацiєю народного господарства, введенням в обiг української грошової одиницi, митницi та розширенням взаємовигiдних стосункiв з усiма країнами свiту.
:
1. Васюта О. А. Проблеми екологiчної стратегiї України в контекстi глобального розвитку. - Тернопiль, 2001. - С. 311-338.
2. Галеева Г. А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С. 41-74.
3. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С. 117-160.
4. Кочергин А. Н., Марков Ю. Г., Васильев Н. Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.
5. Крисаченко B. C. Екологiчна культура. - К., 1996. - С. 47-55.
6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С. 154-161.
7. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С. 247-268.
8. Нацiональна доповiдь про стан навколишнього природного середовища в Українi в 2001 роцi. - К., 2003. - С. 158-161.
9. Платонов Г. В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С. 168-177.
10. Соцiальна екологiя: Навч. посiб. / За ред. Л. П. Царика. -Тернопiль, 2002. - С. 166-172.
| 
