Бюджет 234

Бюджет 234 ПЛАН Вступ 1. Сутнiсть та роль бюджету в соцiально-економiчних процесах. 2. Структура бюджету. 3. Становлення бюджетної системи України. 4. Розвиток концепцiй реформи системи мiжбюджетних вiдносин в Українi. 5. Шляхи стабiлiзацiї бюджетної системи України. Висновки Перелiк використаної лiтератури Бюджет та бюджетна система загалом вiдноситься до тiєї сфери суспiльного життя, що безпосередньо стосується iнтересiв всiх i кожного. В бюджетi будь-якої країни вiдбиваються важливi економiчнi, соцiальнi, полiтичнi проблеми життя суспiльства i людини. В умовах ринкових вiдносин i особливо в перехiдний перiод до ринку бюджетна система є найважливiшим економiчним регулятором. Вiд того, наскiльки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функцiонування всього народного господарства країни, зовнiшнiх вiдносин. Кожна країна має свою бюджетну систему, що вiдображає її економiчну, соцiальну, зовнiшньоекономiчну полiтику. Важливiсть питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподiляється частина нацiонального доходу, що обумовлено необхiднiстю створення централiзованого фонду грошових коштiв для забезпечення суспiльних потреб та повного виконання державою своїх функцiї. вже усi держави, крiм України та Бiлорусiї, реформували або розпочали реформувати свої бюджетнi системи. І це стало дiєвим фактором суттєвих економiчних зрушень в цих державах, виходу iз стадiї соцiально-економiчної кризи. Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методiв планування бюджетiв рiзних рiвнiв, ефективного використання бюджетних коштiв, мiжбюджетних стосункiв. За останнiй час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвiтлювалась у наукових роботах зарубiжних i вiтчизняних вчених–економiстiв, таких як: В. Федосов, В.І. Кравченко, С. А. Буковинський, С. Хегрут. Об’єктом дослiдження є бюджетна система. Предмет дослiдження – економiчнi вiдносини, що виникають з приводу формування та використання централiзованого фонду коштiв на державному та на мiсцевому рiвнi. Робота мiстить п”ять пунктiв, кожен з яких є нiбито окремою темою, але всi об”єднанi загальним питанням теми. У перших двох висвiтлено сутнiсть поняття бюджетної системи та роль в соцiально-економiчних проццесах, розглянуто її складовi. В третьму розглянуто бюджетну систему, що склалась на даний час в Українi. Роздiл мiстить iсторичнi вiдомостi стосовно становлення бюджетної системи та характеристика сучасного стану бюджетної системи. І, в заключних двох пунктах розглядається зарубiжний досвiд становлення бюджетних систем та можливi напрямки вирiшення проблем бюджетної системиУкраїни та кроки, що вже зробленi у цьому напрямку. 1. Сутнiсть та роль бюджету в соцiально-економiчних процесах. Бюджет - складна економiчна категорiя. Як категорiя, державний бюджет являє собою систему економiчних вiдносин, що складаються в суспiльствi в процесi формування, розподiлу та використання централiзованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспiльних потреб. Іншими словами, державний бюджет¢язку з розподiлом та перерозподiлом нацiонального доходу, призначеного для фiнансування народного господарства, соцiально-культурних заходiв та установ, управлiння державою, укрiплення обороноздатностi країни. Будучи частиною бюджетних вiдносин, державний бюджет як категорiя характеризується тими ж рисами, якi притаманнi фiнансам вцiлому, але в той же час має свої особливостi, якi вiдрiзняють його вiд iнших сфер та ланок фiнансових вiдносин. До числа таких особливостей слiд вiднести те, що: а) бюджет являє собою економiчну форму перерозподiльчих вiдносин, пов¢язаних з вiдокремленням частини нацiонального доходу в руках держави та її використанням для суспiльних потреб; б) за допомогою бюджету здiйснюється перерозподiл нацiонального доходу (нацiонального багатства) мiж найважливiшими сферами суспiльного виробництва (промисловiстю, сiльським господарством, транспортом, будiвництвом i т. д.), в межех галузей народного господарства, мiж сферами суспiльної дiяльностi (виробничою i невиробничою сферами економiки), мiж регiонами країни та територiями; в) область бюджетного розподiлу займає центральне мiсце в складi державних фiнансiв, що визначило ключовим положенням бюджету у порiвняннi з iншими ланками фiнансової системи. Важливою є роль бюджету у розподiлi сукупного суспiльного продукту та нацiонального доходу. В бюджетi країни акумулюється значна частина знов створеної вартостi-нацонального доходу, розподiлюваного i розподiлюваного у вiдповiдностi з ринковими законами суспiльного розвитку для забезпечення розширеного вiдтворення та задоволення загальнодержавних потреб. доходи, доходи пiдприємств та об¢єднань, рiзних комерцiйних структур, фiнансових груп, банкiв, а також доходи населення. Значна частина нацiонального доходу поступає в бюджет шляхом прямого перерозподiлу – оподаткування державних, приватних та комерцiйних пiдприємств. Розподiл частини нацiонального доходу через державний бюджет обумовлено необхiднiстю створення централiзованого фонду грошових коштiв для розширеного вiдтворення та задоволення iнших сукупних потреб суспiльства, шляхом перерозподiлу коштiв мiж галузями виробничої та невиробничої сфер життєдiяльностi суспiльства, а також мiж економiчними районами країни. Перерозподiл нацiонального доходу мiж галузями, об¢єднаннями, фiрмами через державний бюджет обумовлено головним чином необхiднiстю передачi частини чистого доходу iз однiєї галузi суспiльного виробництва в iншу у вiдповiдностi з планами економiчного та соцiального розвитку країни, з програмами радикальних економiчних перетворень суспiльства, для проведення перебудови структури суспiльного виробництва i т. д. Такий перерозподiл в значнiй мiрi визваний рiзним рiвнем технiчного оснащення, нерiвномiрнiстю розмiщення та виявлення нових природних багатств, дiючою системою цiноутворення i тим, що при переходi до ринкових вiдносин необхiдна пiдтримка iз сторони держави перспективних галузей виробництва. Перерозподiл нацiонального доходу як мiж галузями так i в серединi галузей здiйснюється за рахунок державних iнвестицiй та прiоритетного фiнансування окремих видiв виробництв, високих технологiй, iнновацiйних процесiв. Важливим направленням перерозподiлу нацiонального доходу є видiлення частини коштiв на розвиток невиробничої сфери. В умовах ринкових вiдносин це перш за все стосується пiдтримки державою таких сфер життєдiяльностi суспiльства, як освiта, здоров¢я, наука та культура. Як економiчна категорiя, бюджет вiдображає складнi вiдносини з приводу руху централiзованих грошових ресурсiв, призначених для задоволення суспiльних потреб. Зважаючи на той факт, що бюджет в певнiй мiрi є передумовою, та результатом суспiльного розвитку, можна видiлити фактори, якi впливають на формування бюджету та його використання. Такими факторами є: а) економiчнi; б) соцiальнi; в) полiтичнi. Економiчнi фактори в значнiй мiрi пов¢язанi з макроекономiчними процесами, що вiдбуваються в сферi суспiльного виробництва. Сюди вiдноситься сукупний суспiльний продукт, валовий внутрiшнiй продукт, нацiональний доход, економiчне зростання (спад) виробництва, iнфляцiя, безробiття i т. д. З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономiрнiстю вiдтворення в умовах ринку повинна стати тенденцiя збiльшення фонду нагромадження при розподiленнi нацiонального доходу України. Це дозволить здiйснити бiльш цiлонаправлену iнвестицiйну полiтику, укрiпити матерiально-технiчну базу виробництва i тим самим збiльшити доходну частину державого бюджету України. Соцiальнi фактори формування та використання бюджету в значнiй мiрi обумовленi особливостями вiдтворення робочої сили i населення країни вцiлому. Сюди слiд вiднести фiнансовi кошти, що йдуть на освiту, охорону здоров¢я, соцiально-культурнi мiроприємства, соцiальний захист населення, а також величину суспiльного фонду споживання; обсяг i рiвень заробiтної плати рiзних категорiй працюючих; розмiр споживчого кошику; товарообiг державної та комерцiйної торгiвлi; мережу дошкiльних, шкiльних та професiйно-технiчних учбових установ, вузiв i т. д. Полiтичнi фактори безпосередньо пов¢язанi з забезпеченням обороноздатностi країни та пiдтримкою внутрiшнього правопорядку, управлiнням країною, законодавчою та виконавчою владою. Сутнiсть державного бюджету як економiчної категорiї реалiзується через його функцiї: · розподiльчу; · контролююча; Прояв розподiльчої функцiї обумовлений тим, що у вiдносинах з бюджетом вступають всi учасники суспiльного виробництва. Основним об¢єктом бюджетного розподiлу та перерозподiлу є чистий доход, отриманий в суспiльствi. Але це не виключає можливостi перерозподiлу через бюджет i частини вартостi необхiдного продукту (прибутковий податок з громадян), а iнколи i нацiонального багатства. За допомогою розподiльчої функцiї бюджету вiдбувається концентрацiя грошових коштiв в руках держави та їх подальше використання з метою задоволення суспiльних потреб. Розподiл та перерозподiл грошових коштiв вiдбувається мiж окремими галузями та сферами дiяльностi, мiж окремими групами населення. В результатi розподiлу та перерозподiлу здiйснюється формування рiзних фондiв грошових ресурсiв - державного та мiсцевих бюджнтiв, фондiв соцiального страхування, фондiв зайнятостi населення, фондiв пенсiйного забезпечення, iнновацiйного i т. д. посилення господарської активностi пiдприємцiв. За допомогою бюджету держава впливає не тiльки на перерозподiл нацiонального доходу, але i на його виробництво, накопичення грошових ресурсiв, сферу споживання, процеси демонополiзацiї економiки, на процеси роздержавленння. Контролююча функцiя полягає в тому, що бюджет об¢єктивно – через формування та використання грошових коштiв держави – вiдображає економiчнi процеси, що вiдбуваються в структурних ланках економiки. При формуваннi державних доходiв фiнансовий контроль здiйснюється за правильнiстю справляння рiзних видiв податкiв, мобiлiзацiї iнших джерел доходiв, дотримання пропорцiй мiж ними, визначенням податкової бази, формами пiльгового оподаткування, строками надходження доходiв. При використаннi бюджетних коштiв контролюється ефективнiсть їх використання, їх вiдповiднiсть цiльовому призаначенню. Фiнансовий контроль здiйснюється за виробництвом, розподiлом та споживанням сукупного суспiльного продукту та нацiонального доходу, за пропорцiями, якi склалися в процесi перерозподiлу нацiонального доходу. Функцiя забезпечення iснування держави митних органiв, податкової служби. При переходi економiки України до ринкових вiдносин державний бюджет зберiгає свою важливу роль. Але при цьому змiнюються методи його впливу на суспiльне виробництво i сферу соцiальних вiдносин. Тому вiн широко використовується для мiжгалузевого i територiального перерозподiлу фiнансових ресурсiв з урахуванням рiвня розвитку економiки i культури на всiй територiї України. В умовах переходу до ринкових вiдносин кошти державного бюджету України повиннi перш за все скеровуватися на фiнансування структурної перебудови економiки, комплексних цiльових програм, нарощування науково - технiчних програм, прискорення соцiального розвитку i соцiального захисту населення. Розглядаючи бюджет як економiчну категорiю, слiд вiдзначити, що вiн є складовою грошових вiдносин, пов¢язаних iз розподiлом i перерозподiлом валового внутрiшнього продукту i нацiонального доходу України. 2. Структура бюджетної системи України Бюджетною системою України є – сукупнiть окремих її ланок, юридично пов”язаних мiж собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що вiдповiдають мiжнародним стандартам. · структура; · принципи побудови; Згiдно з Законом “Про бюджетну систему України”, що було ухвалено у 1991 роцi структура бюджетної системи України будується на основi бюджетного устрою держави. ¢єднує 13. 3 тис. самостiйних бюджетiв. Бюджетна система складається з державного бюджету України, республiканського бюджету Автономної Республiки Крим та мiсцевих бюджетiв (Додаток 1. Схема 1.). Сукупнiсть усiх бюджетiв, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. ¢єднує республiканський бюджет та бюджети районiв i мiст республiканського пiдпорядкування Автономної Республiки Крим. ¢єднує областi обласний бюджет, бюджети районiв i мiст обласного пiдпорядкування. Бюджет району мiстить районний бюджет, бюджети мiст районного пiдпорядкування, селищнi та сiльськi бюджети. В свою чергу селищнi та сiльськi бюджети створюються за рiшенням районних, мiських Рад народних депутатiв за наявностi необхiдної фiнансової бази. Районнi та мiськi Ради визначають доходи вiдповiдних селищних i сiльських бюджетiв. Бюджет мiста, яке має районний подiл, об¢єднує мiський бюджет та бюджети районiв, що входять до його складу. Органiзацiя i принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв¢язок мiж окремими ланками бюджетної системи характеризує бюджетний устрiй країни. Вiн визначається державним устроєм i адмiнiстративно-територальним подiлом України. Бюджетний устрiй грунтується на принципах єдностi, повноти, достовiрностi, гласностi, наочностi та самостiйностi усiх бюджетiв, що входять до бюджетної системи України. Принцип єдностi бюджету означає iснування єдиного розрахунку доходiв i видаткiв кожної ланки бюджетної системи. Вiн забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифiкацiєю, формами бюджетної документацiї i т. д. Принцип повноти полягає у вiдображеннi у бюджетi всiх доходiв та видаткiв. - це формування бюджету на основi реальних показникiв, науково обгрунтованих нормативiв. Принцип гласностi Принцип наочностi – це вiдображення показникiв бюджетiв у взаємозв¢язку з загальноекономiчними показниками шляхом використання засобiв максимальної iнформативностi результатiв порiвняльного аналiзу, визначення темпiв та пропорцiй економiчного розвитку. бюджетiв, що забезпечується наявнiстю джерел закрiплених та власних доходiв, надходжень вiд яких достаньо для здiйснення своїх функцiй, та правом визначення напрямкiв їхнього використання вiдповiдно до бюджетного законодавства. наявнiстю власних доходних джерел i правом визначення напрямiв їх використання вiдповiдно до законодавства. органiв державної влади i управлiння. Через державний бюджет здiйснюється перерозподiл частини фiнансових ресурсiв мiж Автономною Республiкою Крим, областями i мiстами республiканського пiдпорядкування. Республiканський (Автономної Республiки Крим), обласнi, районнi, мiськi, сiльськi бюджети забезпечують фiнансування програм та заходiв, здiйснюваних органами мiсцевого самоврядування. Останнiми роками спостерiгається тенденцiя до зниження загального обсягу фiнансових ресурсiв, якi перерозподiляються через бюджетну систему. Але в умовах перехiдної економiки провiдна роль бюджету в перерозподiлi фiнансових ресурсiв, як i нацiонального багатства в цiлому. Свiтовий досвiд свiдчить, що з розвитком ринкових вiдносин роль держави в розподiльчих процесах має зростати, i бюджет в цьому планi є найдосконалiшим засобом для здiйснення державою вказаної функцiї. У бiльшостi розвинутих країн свiту через бюджет перерозподiляється вiд 30 до 50 % валового внутрiшнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти виваженi форми i методи цього перерозподiлу, що в умовах України є одним з найважливiших завдань. В державi досi не навчилися ефективно використовувати бюджетний механiзм в управлiння економiкою. Важливою умовою успiшного функцiонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних вiдносин мiж центральними та регiональними рiвнями влади на основi розмежування вiдповiдальностi за вирiшення економiчних i соцiальних проблем країни та окремих адмiнiстративно-територiальних утворень шляхом вiдповiдного розподiлу державних видаткiв та доходiв. Реалiзацiя цього положення вимагає визначення розмiру адмiнiстративно-територiальних утворень. Це має здiйснюватись з урахуванням сукупностi вiдносин щодо розподiлу i використання фiнансових ресурсiв, створюваних на вiдповiднiй територiї, перерозподiльчих мiжрегiональних процесiв. контролю за ходом виконання бюджетiв, за своєчасним i повним надходженням платежiв по видах доходiв та платникiв, а також за цiльовим використанням коштiв суворо в межах затверджених асигнувань була розроблена система бюджетної класифiкацiї. Надмiрна централiзацiя у витрачаннi бюджетних коштiв, як i звуження фiнансових можливостей органiв мiсцевого самоврядування, мають однаковi негативнi наслiдки. Тут потрiбна науково обгрунтована концепцiя розмежування доходiв i витрат рiзних ланок бюджетної системи. Визначальними при її обгрунтуваннi мають стати фактори ефективного витрачання коштiв, посилення контролю з боку держави за господарською дiяльнiстю суб¢єктiв пiдприємництва, встановлення залежностi мiж розмiром бюджетних витрат i результатами економiчної дiяльностi в регiонах. Новi економiчнi вiдносини потребують змiн i в бюджетнiй системi. Щодо вирiшення цiєї проблеми iснують рiзнi пiдходи: * зберегти бюджетну систему i бюджетний устрiй до виходу з економiчної кризи, щоб мобiлiзувати використання фiнансiв у державi з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорiтетних напрямкiв виробництва, стабiлiзацiї нацiональної валюти; * при збереження централiзованої бюджетної системи надати право мiсцевим органам влади i управлiння розпоряджатися коштами, що надходять вiд комунальної власностi пiдприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податкiв та доходiв; * надати самостiйнiсть мiсцевим бюджетам, консолiдувавши у бюджетi України всi бюджети, що становлять бюджетну систему. Розглядаючи питання стосовно збереження бюджетної системи та бюджетного устрою, треба зазначити, що в умовах переходу до ринкової економiки продовжуються зберiгатися затратнi функцiї держави, супроводжуванi спадом виробництва, iнфляцiйними процесами i зменшенням доходiв. Нестача коштiв на фiнансування соцiально-культурної сфери, будiвництво, оборону та iншi заходи у державному бюджетi поповнюється за рахунок кредитiв Нацiонального банку та шляхом централiзованого розподiлу коштiв мiж ланками бюджетної системи, що, безперечно є позитивним моментом. Негативним є те, що централiзований порядок складання, розгляду, затвердження i виконання бюджетiв, якi входять до бюджетної системи України, породжує в органах влади i всiх ланках управлiння споживацьке ставлення до них i не стимулює їх дiяльнiсть на вишукання додаткових коштiв у господарствах областей, мiст i районiв. Саме мiсцевi органи влади й управлiння повиннi розробляти вiдповiднi заходи щодо полiпшення економiчного стану своїх сiл, селищ, районiв, мiст i областей та вишукування можливостей додаткового залучення коштiв в їх бюджети на пiдтримку дiючих установ охорони здоров¢я, освiти, культури та фiнансування iнших заходiв передбачених бюджетами. Адже якщо держава мобiлiзує кошти для фiнансування прiоритетних напрямiв економiчного розвитку, вона не може достатньо забезпечувати позики, субвенцiї i субсидiї мiсцевим бюджетам, i останнi змушенi будуть скорочувати видатки за рахунок мережi установ культури, освiти, охорони здоров¢я, що дуже небезпечно. Реформування спонукає органи мiсцевої влади i управлiння до розробки невiдкладних заходiв щодо пошуку зособiв для фiнансування iнфраструктури. З Державного бюджету мiсцевим органам влади та їх бюджетам видiляється мiнiмум допомоги. ¢язане iз значним навантаженням на мiсцевi органи влади i управлiння, вимагає вiд них повної вiдповiдальностi за виконання бюджету. Позитивним у консолiдуючiй схемi бюджету є те, що бюджетна система спирається на економiчно i юридично врегульовану сукупнiсть Державного бюджету, республiканського бюджету Автономної Республiки Крим, обласних, мiських, районних, селищних та сiльських бюджетiв. При цьому передбачається повна самостiйнiсть мiсцевих бюджетiв i всiх їх ланок, зумовлена наявнiстю власних та закрiплених доходних джерел i правом визначення напрямiв їх використання. Негативним моментом є те, що в умовах постiйного скорочення виробництва i доходiв повна самостiйнiсть мiсцевих рад при формування бюджетiв ще бiльше поглиблює кризовi явища в економiцi регiонiв. цього має бути ефективна податкова сиситема. i забезпечення обов¢язковостi та рiвнонапруженостi у сплатi податкiв усiма юридичними i фiзичними особами, недопущення будь-яких проявiв дискримiнацiї до окремих платникiв або категорiй платникiв податкiв, а також стосовно оподаткування товарiв вiтчизняного чи iноземного виробництва. У свою чергу можливiсть утримувати соцiальну сферу, забезпечувати соцiальний захист населення залежить вiд стану надходжень до бюджету. Формування доходної та видаткової частини бюджету пов¢язане з основними макропоказниками економiчного i соцiального розвитку України. Особливої актуальностi набувають сьогоднi питання, пов¢язанi з розширенням бази i прав мiсцевих органiв влади щодо формування доходiв своїх бюджетiв за рахунок мiсцевих податкiв та зборiв. З цiєю метою необхiдно переглянути чинне законодавство про мiсцевi податки та збори, розширити коло об¢єктiв оподаткування, встановити перелiк мiсцевих податкiв, обов¢язкових до сплати на всiй територiї України. У зв¢язку з цим хотiлося зупинитись на тих проблемах, без розв¢язання яких неможливо говорити про стабiлiзацiю у бюджетнiй сферi, про економiчний розвиток взагалi. Серед найнегативнiших вплив мають: ¢язку з цим недофiнансування або затримка у фiнансуваннi окремих видiв видаткiв; ¢язань, що перевищують обсяг видiлених їм асигнувань; · послаблення контролю за цiльовим i ефективним використанням бюджетних коштiв, що призводить до численних порушень, а вiдтак до втрат державних коштiв; · неповне вiдображення в бюджетi доходiв, якi одержують бюджети бюджети установи, органи виконавчої влади вiд використання власностi й здiйснення позабюджетної дiяльностi, що створює систему неконтрольованостi у використаннi державних коштiв i майна. Наша країна має потребу в сильному державному бюджетi, оскiльки вiн повинен iстотно впливати на економiчний розвиток усiх регiонiв, мати реальнi iнвестицiйнi зв¢язки iз народним господарством, забезпечувати регiональну стратегiю економiчного розвитку країни. На сьогоднiшнiй день актуальною є проблема бюджетних взаємовiдносин. Послiдовна реалiзацiя механiзму мiжбюджетних вiдносин нинi ускладнюється браком бюджетних коштiв. Бюджетна практика розвинутих країн свiдчить, що кожнiй з них не вдавалося забезпечити розмежування доходiв мiж ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалась їх комбiнацiя. податкiв, зборiв та iнших обов¢язкових платежiв до тiєї чи iншої групи. Першим важливим кроком в удосконаленнi системи бюджетних вiдносин має бути закрiплення вiдповiдальностi за фiнансування рiзних видiв державних витрат i формування нормальних взаємовiдносин iз виконання видаткової частини бюджету. Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовiдносин мiж державними та регiональними бюджетами, а й вiдносин бюджетiв вищестоящого рiвня до бюджетiв нижчого рiвня. Кошти мiсцевих бюджетiв - основа фiнансової бази органiв мiсцевого самоврядування. Однак у бiльшостi випадкiв вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органiв на соцiально-економiчнi процеси. Однiєю з проблем у бюджетнiй сферi залишається питання державних видаткiв. Ще недостатньо зроблено змiн щодо змiсту, спрямування бюджетних видаткiв, методологiї їх планування i фiнансування. 3. Становлення бюджетної системи України. Головною ланкою фiнансової системи є бюджетна система, яка органiзацiйно залежить вiд форми державного устрою i, як правило, складається з державного та мiсцевих бюджетiв. Вiдношення мiж державним та мiсцевими бюджетами будуються на основi єдностi бюджетної системи та фiнансової полiтики держави взагалi. Змiни в економiцi, керiвництвi господарством держави i змiни у структурi i функцiях державної влади та управлiння стосуються i бюджетної системи, змiнюють спiввiдношення мiж рiзними ланками бюджетiв, змiнюють їх обсяг i внутрiшню структуру. доходiв i видаткiв мiж рiзними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження. Державний бюджет України має досить тривалу iсторiю становлення i розвитку. Вона бере свiй початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостiйної державностi, мало дипломатичнi вiдносини з рядом держав Європи. Була загальновiйськова казна , до якої надходили доходи вiд рибних промислiв, скотарства, полювання. Видатки передбачались на вiйськове спорядження, будiвництво укрiплень, монастирiв, утримання закладiв для престарiлих воїнiв, дипломатичних мiсiй тощо. Був перiод, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 мiсяцiв свого iснування, а потiм бiльшовицький уряд спробували оволодiти бюджетним процесом, але цi спроби з рiзних причин не мали успiху. Утворення СРСР i прийняття Конституцiї Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республiк. Основнi положення Конституцiї були конкретизованi в законодавчих i пiдзаконних актах. Змiст бюджетного законодавства можна звести до такого: · єднiсть бюджетної системи, централiзацiя податкового законодавства у вiданi союзних органiв i регламентацiя видаткiв; · включення союзних республiк до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу. Бюджетна система Союзу РСР об¢єднувала в державному бюджетi: союзний бюджет, бюджет соцiального страхування та державнi бюджети 15 союзних республiк, в склад яких входили республiканськi бюджети союзних республiк, державнi бюджети 20 автономних республiк та бiльше 53 тис. мiсцевих бюджетiв(країв, областей, округiв, мiст, районiв, сiльських та селищних Рад). Така бюджетна система iснувала з 1924р., коли державнi бюджети союзних республiк були вперше законодавчо закрiпленi Конституцiєю СРСР. В державному бюджетi на 1924/1925 р. доля державних бюджетiв созних республiк складала 41,9%, причому, основна частина коштiв в державних бюджетах- 69,2% - приходилась на мiсцевi бюджети. В наступнi роки спостерiгалась поступова централiзацiя коштiв в союзному бюджетi. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсiв державного бюджету країни. В умовах Союзу державний бюджет України виконував пiдпорядковану роль у розподiльчих процесах. Вiн був iнструментом перерозподiлу ресурсiв мiж галузями республiканського господарства i рiзними соцiальними групами населення на територiх України, а також мiж територiями всерединi республiки. При формуваннi державного бюджету СРСР на 1989 та 1990рр. були офiцiйно оприлюдненi суми дефiциту бюджету. Вiдбувся розподiл дефiциту бюджету мiж союзним та республiканськими рiвнями. Основним регулюючим джерелом в цi роки залишався податок з обороту, нормативи вiдрахування якого в бюджети союзних республiк були визначенi диференцiйовано вiд 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республiк вiдраховувалось в 1990 р. 20 % платежiв iз прибутку пiдприємств союзного пiдпорядкування, в розмiрi 50 % був встановлений норматив вiдрахувань в бюджети союзних республiк вiд прибуткового податку з населення. Радами народних депутатiв. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостiйнi республiканськi (суверенних i автономних республiк) та мiсцевi бюджети. коштiв на покриття видаткiв на народне господарство та на здiйснення загальнонацiональних програм. Хоча затвердженi бюджетнi показники не були виконанi iз-за недотримання республiками своїх фiнансових зобов¢язань. Таким чином, в 1991р. практично було лiквiдовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась бiльш нiж на 55 тис. автономних бюджетiв. В результатi загальнодержавний грошовий фонд був подiлений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республiк. В Українi ще в 1990р. був прийнятий закон Української РСР “Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи органiзацiї бюджетної системи України. Згiдно цього закону фiнансовi ресурси України були подiленi на кошти державного бюджету (республiканського бюджету), бюджетiв мiсцевих Рад народних депутатiв, позабюджетних фондiв та iнших фiнансових ресурсiв. В цьому законi були вiдображенi питання формування та виконання державного та мiсцевих бюджетiв, розгляд, затвердження, виконання бюджетiв рiзних рiвнiв бюджетної системи. З урахуванням змiн, що вiдбулися в полiтичному устрої України за 1991-1995рр., а також в бюджетнiй полiтицi та бюджетному механiзмi, в 1995р. Верховна Рада України прийняла нову редакцiю Закону “Про бюджетну систему України”, де наведено бiльш чiтке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальнiше регламентовано бюджетний процес, здiйснено розмежування доходiв i витрат мiж ланками бюджетної системи України. Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тiльки на 1992р. Через нього перерозподiлялося бiльше нiж 60 % нацiонального доходу i 70 % фiнансових ресурсiв держави, вiн був зведений з дефiцитом менше, нiж 3 % доходiв. Таким чином, становлення бюджетної системи має досить тривалу iсторiю, завдяки якiй є можливiсть простежити за роллю держави в розподiльчих процесах та мiсце безпосередньо бюджету в соцiально-економiчних процесах. 4. Розвиток концепцiй реформи системи мiжбюджетних вiдносин в Українi Останнiми роками фiскальнi тенденцiї в Українi засвiдчують iснування фундаментальних вад у роботi субнацiонального сектора держави. Деякi з цих проблем пов'язанi iз скороченням контролю цього сектора над коштами i викликають занепокоєння в зв'язку з погiршенням якостi послуг, якi вiн надає, особливо в соцiально важливих сферах, таких як охорона здоров'я, освiта та соцiальний захист. Наприклад, видатки мiсцевих бюджетiв у першому кварталi 1999 р. скоротились на 11% (у номiнальному виразi) порiвняно з вiдповiдним перiодом 1998 р. Видатки на охорону здоров'я зазнали 8. 2%-ого скорочення, а видатки на освiту впали на 13. 2%. В основi цього скорочення видаткiв лежить непередбачуванiсть та нестабiльнiсть надходжень податку на прибуток пiдприємств, який є основним джерелом доходiв субнацiональних бюджетiв. мiсцевої влади має вiдповiдати за надання та фiнансування комунальних послуг. У деяких областях ця стаття видаткiв передбачена в обласному бюджетi; в iнших областях це покладено на райони, а в окремих випадках, порядок змiнюється з року на рiк, видатковi повноваження переходять з областi до районiв i навпаки. доходiв, одержаних в областi. Такого роду нестабiльнi видатковi повноваження та зобов'язання з фiнансування спотворюють i позбавляють сенсу фiскальну вiдповiдальнiсть. Іншою непривабливою рисою iснуючої системи є повернення до практики податкового розщеплення. Податкове розщеплення пiдриває ефективне бюджетне управлiння, позбавляючи мiсцевi органи влади стимулiв до мобiлiзацiї додаткових доходiв та економiї видаткiв. За дiючої системи мiсцевi органи влади, яким вдалося впорядкувати свої видатки або збiльшити доходи, будуть "винагородженi" урiзанням частки податкiв. Короткий огляд основних вад iснуючої системи мiжбюджетних вiдносин свiдчить про те, що Україна мусить якнайшвидше знайти стабiльнiший i прогнозований метод фiнансування субнацiональних бюджетiв - метод, який сприятиме створенню нормальних бюджетних стимулiв, посиленню фiскальної пiдзвiтностi та досягненню ефективнiшого та надiйного фiскального вирiвнювання. Дискусiя щодо подальших шляхiв розвитку мiжбюджетних стосункiв в Українi набула особливої гостроти в зв'язку з активiзацiєю розробки та обговорення проекту Бюджетного Кодексу України. Розробка нової системи мiжбюджетних стосункiв багато в чому подiбна розробцi й прокладанню нового шляху. Найважливiше вирiшити, де має проходити шлях, а тодi – як включити до проекту певнi заходи безпеки, такi як обмеження швидкостi, щоб забезпечити, що транспорт досягне мети свого призначення. забезпечення стабiльного та передбачуваного фiнансування субнацiональних органiв влади в рамках загальної структури державних фiнансiв, яке сприяло б ефективностi видаткових рiшень та успiшностi зусиль мiсцевих органiв влади щодо наповнення доходної частини бюджетiв. Осереддям концепцiї щодо того, як досягти цiєї мети є система формульних трансфертiв, що передаються згори донизу, яка забезпечує дотримання макроекономiчного контролю, сприяє стабiлiзацiї фiнансування мiсцевих органiв влади та усуває як горизонтальний, так i вертикальний дисбаланс, що виникає внаслiдок нашого вибору щодо доходних та видаткових повноважень, наданих мiсцевим органам влади. вiдносин, радше, вона вiддзеркалює рацiональний розподiл прав на доходи та обов'язкiв щодо видаткiв, про що йдеться нижче, а також той факт, що легше досягти децентралiзацiї видаткiв, нiж децентралiзацiї доходiв. Дiятимуть два окремi канали трансфертiв, причому обидва вони спиратимуться на формулу. Трансферти спершу передаватимуться з Держбюджету до обласних бюджетiв через вiдповiднi транзитнi рахунки в сумах, якi, з урахуванням їхнiх власних ресурсiв, є адекватними для фiнансування сумарно як обласного, так i субобласних бюджетiв. Частина цього трансферту використовуватиметься для фiнансування обласного бюджету, а решта – передаватиметься з обласного бюджету до бюджетiв мiст обласного пiдпорядкування та сiльських районiв, також на формульнiй основi. Мiста обласного значення випадають з трансфертного циклу на цьому етапi, а сiльськi райони використовуватимуть свої трансферти для фiнансування своїх власних бюджетiв, i знову-таки на формульнiй основi — трансфертiв мiст районного пiдпорядкування, сiл та селищ. Лише у виняткових випадках потрiбнi будуть негативнi (знизу вгору) трансферти для досягнення бюджетного вирiвнювання. Наведена нижче схема потоку трансфертiв унаочнює щонайiстотнiшi риси пропонованої системи трансфертiв (Додаток 2. Схема 2.). На всiх етапах застосовується однотипна формула, за якою розмiр трансферту прив'язується до фiскального дефiциту мiж видатковими потребами та доходними можливостями. Як видатковi потреби, так i доходнi можливостi оцiнюються статистичне й не пов'язанi з фактичними видатками та фактичними доходами. У кожному випадку трансферт має бути скоригований таким чином, щоб бюджет-одержувач мiг профiнансувати "стандартний" набiр видаткiв за умови застосування стандартних ставок оподаткування до стандартної бази оподаткування. Виходячи з принципу вiдповiдностi, кожен рiвень субнацiональних органiв влади має вiдповiдати за iдентичний пакет видаткових повноважень, географiчний обсяг яких вiдповiдає територiї, що перебуває пiд його юрисдикцiєю. Не повинно бути перекриття повноважень рiзних рiвнiв субнацiональних органiв влади, це сприятиме ефективному прийняттю рiшень. Однорiднiсть видаткових зобов'язань на кожному рiвнi сприятиме також застосуванню обчислених за допомогою формули середнiх рiвнiв видаткiв на душу населення. З погляду доходної частини бюджету, всi податки, чий тягар лягає на мiсцевих жителiв, повиннi залишатися на мiсцевому рiвнi. Надходження прибуткового податку з громадян повиннi використовуватися на рiвнi мiст обласного пiдпорядкування та сiльських районiв. Цi доходи не повиннi переходити на нижчий рiвень, оскiльки вони збираються за принципом походження - залежно вiд того, де людина працює, а не вiд того, де вона мешкає; нема також жодної непереборної причини, чому вони мають передаватися на вищий рiвень. Надходження вiд податку на прибуток пiдприємств та акцизних зборiв мають бути виключно джерелом Держбюджету, якщо ми хочемо досягти стабiлiзацiї рiвнiв доходiв субнацiональних бюджетiв, зменшити необхiднiсть у фiскальному вирiвнюваннi i спростити механiзм оцiнки доходного потенцiалу, що застосовується у формулi. Крiм того, нi податок на прибуток пiдприємств, нi акцизи не є по-справжньому мiсцевими податками, бо значну частку їхнього тягаря несуть не мiсцевi мешканцi. Власнi доходи мiст районного пiдпорядкування, сiл та селищ мають складатися з поєднання рiзноманiтних мiсцевих податкiв та зборiв, про по йдеться нижче. Аби посилити бюджетну дисциплiну та бюджетне обмеження мiсцевих органiв влади, здiйснення видаткiв понад плановий рiвень, що веде до заборгованостi, слiд "карати" зменшенням трансферту. Для досягнення поєднання контролю з центру з певною свободою вибору на мiсцях, мiнiмальнi видатковi норми мають встановлюватися з центру для мiст районного пiдпорядкування та сiл, i мiнiмальнi частки видаткiв на освiту та охорону здоров'я, тобто функцiї, спiльнi для всiх рiвнiв субнацiональних органiв влади, мають встановлюватися на всiх рiвнях. Щоб ослабити фiскальний вплив об. ластей на нижчi рiвнi, обласнi бюджети слiд обмежити видатковими лiмiтами, що їх накладає формула. Цей альтернативний проект повнiстю вiдповiдає положенням статей 142 та 143 Конституцiї України та Закону про мiсцеве самоврядування. Вiн дає простiр для розвитку в бiк фiскальної децентралiзацiї в межах унiтарної держави й є адмiнiстративне здiйсненним, бо вимагає лише незначних iнституцiйних можливостей для обрахунку формульних трансфертiв для рiзних рiвнiв субнацiональних бюджетiв. Найiстотнiших змiн зазнає система соцiального захисту. Пiльги ветеранам вiйни, сiм'ям з дiтьми, допомога репресованим мають фiнансуватися з Держбюджету, що вiдповiдає загальнодержавнiй природi цих платежiв. За районними та мiськими (мiст районного пiдпорядкування) бюджетами слiд залишити повноваження фiнансувати житлово-комунальнi субсидiї, бо цi платежi носять мiсцевий характер. Однак це повноваження слiд посилити правом встановлювати тарифи на комунальнi послуги. Очiкується, що децентралiзацiя цього права дозволить пiдвищити вiдповiднiсть мiж тарифами та вартiстю надання послуг. Видатковi повноваження органiв мiсцевого самоврядування мiст районного пiдпорядкування слiд якнайбiльше унiфiкувати. Без такої унiфiкацiї видаткових повноважень неможливо встановити мiнiмальний бюджет мiсцевого самоврядування. Перегляд видаткових функцiй торкнеться насамперед сфери освiти та охорони здоров'я. На сьогоднi частина територiальних громад утримує установи освiти та медичнi заклади, а iншi - нi. Мiста районного пiдпорядкування та села мають утримувати дошкiльнi заклади, передавши утримання загальноосвiтнiх шкiл, полiклiнiк та лiкарень районному бюджету. Мiста районного пiдпорядкування та села повиннi фiнансувати iз своїх бюджетiв лише технiчне обслуговування цих закладiв. Ця передача повноважень сприятиме гармонiзацiї мережi мiсцевих бюджетiв i рацiоналiзацiї обрахункiв мiсцевих бюджетiв. Пiсля такого перерозподiлу видаткових повноважень на областi покладатиметься надання послуг, якi мають загальнообласний масштаб дiї: спецiалiзованi медичнi та освiтнi послуги, утримання дитячих будинкiв та iнтернатiв для iнвалiдiв, мiжмiських дорiг та транспорту, захист навколишнього середовища, утримання паркiв вiдпочинку, резервуарiв для водопостачання, якi обслуговують значнi територiї. Райони та мiста обласного пiдпорядкування надаватимуть комунальнi послуги загальнорайонного значення, послуги з середньої та початкової освiти, утримання лiкарень та мiсцевих клiнiк, утримання та ремонт мiсцевих дорiг та забезпечення транспортних послуг. Мiста районного пiдпорядкування й певною мiрою села й селища мають вiдповiдати за утримання дитячих садкiв, надання партонажних послуг лiтнiм, утримання будинкiв та мiсцевих дорiг, транспортування дiтей до школи та додому, утримання мiсцевих кладовищ, збирання та вивезення смiття, а також утримання шкiл, лiкарень та клiнiк, що належать до комунальної власностi. Аби посилити пiдзвiтнiсть мiсцевих органiв влади та заохочувати громадян до участi в мiсцевому самоуправлiннi, доходнi джерела слiд закрiпити за бюджетами в такий спосiб, щоб мiж сплатою податкiв i наданням суспiльних послуг громадянам, якi живiть i працюють у межах певної адмiнiстративно-територiальної одиницi, iснував зв'язок.. За бюджетами мiст районного пiдпорядкування, сiл та селищ доцiльно закрiпити мiсцевi податки i збори, податок на землю, податок з власникiв автотранспорту та державне мито з фiзичних осiб. У бiльшостi випадкiв цi податки сплачуються мешканцями вiдповiдного мiста, села, чи селища. Однак iстотна частина їхнiх бюджетiв потребуватиме фiнансування за рахунок трансфертiв з районних бюджетiв. Джерелами доходiв мiст обласного пiдпорядкування мають бути тi самi джерела, що й у районiв, мiст районного пiдпорядкування, сiл та селищ. Тож мiста обласного пiдпорядкування мають бути вправi одержувати доходи вiд прибуткового податку з громадян, плати за землю, мiсцевих податкiв та зборiв, податкiв з власникiв автотранспорту, державного мита з фiзичних осiб та фiксованого податку на пiдприємницьку дiяльнiсть, якi збираються на пiдпорядкованiй ним територiї. Обласнi бюджети повиннi мати свої власнi джерела доходiв на додачу до невеликих надходжень вiд плати за користування лiсовими ресурсами та плати за геологорозвiдувальнi роботи, якi всi мають збиратися в єдиний фонд на рiвнi областi через те, що джерела цих надходжень розподiленi нерiвномiрно по територiї. Однак областi продовжують отримувати цiльовi вiдрахування до дорожнього фонду. Трансферти з Державного бюджету мають бути основним джерелом обласних доходiв, а обласнi бюджети мають вiдповiдати за розподiл трансферних платежiв мiж мiстами обласного пiдпорядкування та районами. Райони повиннi делегувати певнi функцiї обласним бюджетам i фiнансувати їх за допомогою внескiв iз районних бюджетiв (слiд розробити механiзм фiнансування таких спiльних проектiв на районному рiвнi). якi має отримувати кожна область. Фонд таких трансфертiв має бути створений на рiвнi обласного вiддiлення Казначейства. Розрахованi за формулою субвенцiї обласним, районним та мiським (районного значення) бюджетам передаватимуться з цього фонду. Цей фонд посилюватиметься негативними трансфертами з невеликої кiлькостi мiст обласного значення та районiв, у яких надходження вiд прибуткового податку з громадян перевищить видатки, розрахованi на основi норм. Крiм цього, до фонду можна зараховувати також надходження вiд акцизних зборiв. Як зазначалося вище, передбачається наскрiзна система трансфертiв, за якої трансферти передаватимуться спершу з Держбюджету до обласних бюджетiв, а потiм з обласних бюджетiв до районних бюджетiв i бюджетiв мiст обласного значення, й насамкiнець, з районних бюджетiв до бюджетiв мiст районного пiдпорядкування, сiл та селищ. У цiй пiрамiдi трансфертiв як обласнi бюджети, так i районнi бюджети вiдiграють перерозподiльчу роль, i на кожному етапi має застосовуватися певна формула для визначення суми трансферту, яка належить чи то обласним, чи районним бюджетам, i суми трансферту, яка має передаватися далi – бюджетам нижчого рiвня у формi трансферту. Наприкiнцi треба вiдзначити, що реформа мiжбюджетних вiдносин в Українi тiльки тодi буде доцiльною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних цiлей: · пiдвищення стабiльностi та передбачуваностi потоку доходiв мiсцевих бюджетiв з метою полiпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованостi ; · мiсцевi органи влади повиннi мати iстотну свободу у визначеннi того, як їм використовувати загальнi наявнi в них кошти для виконання своїх видаткових зобов”язань; · заохочення мiсцевих органiв влади до розвитку своїх економiчних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повиннi мати гарантiї, що центр у них не вiдбере одержанi вiд цього додатковi доходи; · справедливий розподiл соцiальних послуг у рiзних регiоних країни; мiсцевi органи влади всiх рiвнiв повиннi мати приблизно однаковий рiвень доходiв для надання соцiальних послуг, за якi вони вiдповiдають; · досягнення консенсуу щодо ролi в бюджетному процесi району i особливо областi, якого дуже важко досягти з полiтичних причин; · простота полiтики трансфертiв з тим, щоб мiжбюджетнi фiскальнi потоки були прозорими, вiдносоно захиченими вiд манiпулювання та достатньо простими для адмiнiстрування; при цьому необхiдно створити новий iнституцiйний механiзм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всiх зобов¢язань, щодо трансфертiв. Переслiдуючи цi цiлi, пропозицiї щодо реформи мiжбюджетних вiдносин мають вiдповiдати важливiм конституцiйним та законодавчим положенням, якi, зокрема, передбачають, що: обласним бюджетам має бути вiдведена роль у забезпеченнi спiльних проектiв триторiальних громад i функцiя передачi трансфертiв вiд Державного бюджету до бюджетiв нижчих рiвнiв. Крiм того, як передбачено Законом про мiсцеве самоврядування: мiнiмальнi бюджети мiст, сiл та селищ мають бути складовою бюджетного процесу. Фактично кожна країна, яка справдi намагається досягти цих цiлей, дотримується таких трьох основних принципiв: 1. Чiткий i рацiональний розподiл видаткових повноважень помiж рiвнями органiв влади. 2. Розподiл доходних повноважень, за якого податки, закрiпленi за мiсцевими бюджетами, породжуються мiсцевими мешканцями i можуть ефективно адмiнiструватися на мiсцевому рiвнi. 3. Розробка прозорої формульної трансфертної системи, здатної заповнити фiскальнi "щiлини" мiж доходними повноваженнями мiсцевих бюджетiв та видатками, якi вони мають здiйснювати. 5. Шляхи стабiлiзацiї бюджетної системи України. Слiд визначитись iз моделлю бюджетної системи, що вiдповiдала б закрiпленому в Конституцiї державному та територiаль­ному устрою країни. Це найпринциповiший момент, що забезпечує альтернативи полiтичного вибору. Пiд моделлю бюджетної системи розумiємо спосiб побудови бюджетної системи та органiзацiї мiжбюджетних взаємовiдносин. Свiтова практика свiд­чить, що iснують три основнi моделi органiзацiї бюджетної системи держави. Перша з них базується на принципах автономiї кожного рiвня влади, повному розмежуваннi рiзних податкiв мiж територiальними рiвнями i закрiпленнi їх за вiдповiдними бюджетами. Це означає, що в країнi, яка має таку бюджетну систему, справляються цент­ральнi, регiональнi й мiсцевi податки. Вони повнiстю надходять до вiдповiдних бюджетiв. Кожен рiвень влади при цьому вiдносно незалежний один вiд одного i забезпечує фiнансовими ресурсами покладенi на нього функцiї, в основному, за рахунок власних податкових надход­жень. влада, регiони й мiсцеве самоврядування мають зафiксовану частку доходiв вiд кожного з податкiв. Ця частка є стабiльною, не змiнюєть­ся i забезпечує формування основної частини фiнансових ресурсiв кожного рiвня влади. Третя модель, базується на тому, що у державi рiзнi рiвнi влади застосовують спiльну базу оподаткування. Це означає, що кожен рiвень влади – центральний, регiональний та мiсцевий – встановлює свої ставки оподаткування в межах одного i того ж податку. Таким чином, загальна ставка податку по країнi є сумою подат­кових ставок центральної, регiональної й мiсцевої влади. Звичайно, в чистому виглядi такi моделi не iснують. Кожна країна сфор­мувала специфiчну, властиву лише їй, модель бюджетної системи. Таке завдання постало i перед Україною. Враховуючи свiтовий досвiд й життєвi реалiї, в Українi можна було б побудувати модель бюджет­ної системи з такими ознаками. Доцiльно запровадити центральнi, регiональнi й мiсцевi податки, якi б повнiстю зарахову­валися до вiдповiдних бюджетiв. Такий принцип розподiлу фiнансових ресурсiв слiд було б доповнити пайовим роз­подiлом окремих з нинiшнiх, так званих "регульованих доходiв", на сталiй основi. Що могло б бути зроблено за рахунок закрiплення на законодавчому рiвнi, на довгостроковiй основi, частки централь­ного, регiональних i мiсцевих бюджетiв у таких доходах. "закрiпленi" й "регульованi". Основна частка доходiв центрального, регiональ­них i мiсцевих бюджетiв має формуватись на основi їх власних податкiв 1 паїв у податках. Фiнансове вирiвнювання так званих "бiдних" i "багатих" територiй слiд забезпечувати не за рахунок регульо­ваних доходiв, а лише на основi системи бюджетних трансфертiв (дотацiй, субсидiй, субвенцiй). Саме на цих засадах здiй­снюється фiнансове вирiвнювання у всiх розвинених країнах. Механiзм фiнансового вирiвнювання має забезпечити створення вiдносно однакових умов для проживання громадян України на всiй територiї держави. На вiдмiну вiд iнших європейських країн, ми маємо разючi вiдмiнностi мiж рiвнем та якiстю життя у мiстах та селах, рiзних за географiєю та полiтичною вагою регiонах, що є свiдченням, по сутi, вiдсутностi державної регiональної полiтики. Слiд у законодавчому порядку визначити рiвень державних мiнiмальних соцiальних стандартiв, якi забезпечуються органами мiсцевого самоврядування на всiй територiї України. Вiдповiдно до потреб забезпечення державних мiнiмальних соцiальних стандартiв, кожен орган мiсцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавче гарантований мiнiмальний бюджет i доходну базу. Заходи фiнансового вирiвнювання мають охопити лише територiї, якi не можуть за рахунок власної доходної бази сформувати гарантованi мiнiмальнi бюджети, а також територiї, що мають значнi надлишки фiнансових ресурсiв, порiвнюючи iз середньодушовою забезпе­ченiстю в державi. Потреби органiв мiсцевого самоврядування у трансфертах iз державного та регiональних бюджетiв мають визначатись на основi нормативно-розрахункових методiв. Нам слiд розро­бити вiдповiдну формулу вирiвнювання -математичну модель, на основi якої територiї, що потребують фiнансової пiдтримки, отримуватимуть гарантованi трансферти. вiдповiдну базу на душу населення обсягом бiльше 120% вiд середньої по країнi. Потребує розв'язання проблема акумуляцiї фiнансових ресурсiв для формування трансфертних фондiв (фондiв фiнансового вирiвнювання). За умов України фонди фiнансового вирiвнювання доцiльно створити на рiвнi Державного бюджету України, а також на рiвнi республiканського бюджету Автономної Республiки Крим. обласних бюджетiв, мiських бюджетiв Києва та Севастополя. Доцiльно, щоб кошти фондiв фiнансового вирiвнювання формувались за рахунок одного або кiлькох центральних податкiв. Можливий варiант, що фонд трансфертiв у складi Державного бюджету України буде формуватися за рахунок частини податку на додану вартiсть. Необхiдно розробити i прийняти Закон "Про порядок надання дотацiй, субсидiй, субвенцiй та iнших трансфертiв з Державного бюджету України". Термiнової розробки потребує Закон України "Про Державний бюджет України i бюджетнi процедури". Критерiєм у розподiлi фiнансових ресурсiв мiж рiвнями влади має стати обсяг обов'язкiв щодо фiнансування тих чи iнших сфер, якi центральною, регiональною i мiсцевою владами. Саме завдяки цьому буде покладено край нинiшнiй практицi бюджетних "торгiв" мiж центром i регiонами, практицi, по сутi, окремих стосункiв Києва з кожним регiоном, залежно вiд того, яку полiтичну вагу має та чи iнша територiя та її керiвник у державi. Реформуванню пiдлягає iснуюча податкова система України. Слiд значно зменшити частку в системi загальнодержавних податкiв i збiльшити частку мiсцевих та регiональних податкiв. Подальший розвиток податкової системи України має передбачати розширення повноважень мiсцевих та регiональних органiв влади в сферi запровадження мiсцевих та регiональних податкiв. Саме за таких умов може бути оподаткована "тiньова економiка", послаблений подат­ковий тиск на тих платникiв податкiв, якi їх сьогоднi дисциплiновано сплачують. Першим кроком у реформуваннi подат­кової системи могло б стати прийняття Закону України "Про мiсцевi податки i збори", згiдно з яким запроваджувався б новий порядок зарахування до мiсцевих бюджетiв мiсцевих податкiв i зборiв. Доцiльно встановити, що мiсцевi податки i збори не враховуються при визначеннi нормативiв вiдрахувань вiд загально­державних податкiв до бюджетiв мiсцевого самоврядування. Одночасно слiд встано­вити, що мiсцевi податки i збори використовуються виключно на видатки розвитку. Це заохочуватиме органи мiсцевого самоврядування розширювати власну доходну базу. Слiд розробити нову правову базу фiнансової дiяльностi органiв мiсцевого самоврядування. Вона має передбачати, що органи мiсцевого само­врядування складають два самостiйних бюджети - поточний та бюджет iнвестицiй i розвитку. Бюджет iнвестицiй i розвитку має формуватися за рахунок мiсцевих позик, кредитiв, iнвестицiйних трансфертiв та частини податкових надходжень. Слiд встановити, що використання коштiв бюджету iнвестицiй на поточнi потреби забороняється. Слiд створити умови дляучастi органiв мiсцевого самоврядування у фiнансово-кредитних вiдносинах. Треба надати їм право створювати власнi фiнансово-кредитнi установи, утворити Центральний банк комунального кредиту, який би функцiонував за прикладом захiдноєвропейських ж й ро центр алей. Потрiбно законодавче врегулювать питання створення ринку комунальних цiнних паперiв. Доцiльно розробити та прийняти закони України "Про фiнансовi основи мiсцевого самоврядування", "Про правовий режим майна комунальної власностi", "Про унiтарнi державнi та комунальнi пiдприємства", "Про державнi та комунальнi землi" та iншi акти. Про iдеологiю реформи бюджетно системи. Основною метою є скасування принципу єдностi бюджетної системи України та перехiд до автоном­ного функцiонування центрального, регiональних та мiсцевих бюджетiв i на цiй основi фiнансове забезпечення функцiй, якi покладенi на центральну, регiональну та мiсцеву влади. Кожна з ланок влади має функцiонувати на основi власної доходної бази. Це покладе край iдеологiї утри­манства, яка сьогоднi побутує, створить умови для розвитку засад бюджетного самофiнансування як у центрi, так i на мiсцях. Практична реалiзацiя запропоно­ваних заходiв щодо реформування бюджетної системи неможлива без переосмислення окремих положень 143-ї статтi Конституцiї України щодо порядку формування та ролi обласних i районних бюджетiв, якi, з нашої точки зору, суперечать в цiлому конституцiйним гарантiям розвитку мiсцевого самовряду­вання в Українi. Основними завданнями мають стати: · по-друге, приведення законодавства щодо державних зобов'язань у вiдповiднiсть iз спроможнiстю бюджету їх виконувати; · четверте, прийняття законодавства, яке б регулювало розподiл повноважень та вiдповiдних фiнансових ресурсiв мiж центральним та мiсцевими органами влади, формування мiсцевих бюджетiв та їх взаємовiдносини з державним бюджетом на основi адмiнiстративної реформи та, зокрема, реформи мiсцевого самоврядування; · п¢яте, складання бюджету з урахуванням бюджетної стратегiї на кожнi три роки; шосте, забезпечення прозоростi та публiчностi бюджетного процесу; · шосте, необхiдно мати повну iнформацiю про всi грошовi кошти, якими володiють бюджетнi усстанови, з метою їх аналiзу для рацiонального використання бюджетних коштiв. За останнi роки були зробленi деякi кроки в цих напрямках. Зокрема, триває робота над удосконаленням бюджетного законодавства з метою створення нормативно-правового поля для пiдвищення прозоростi та ефективностi бюджетних процедур; удосконалюється форма казначейського виконання державного бюджету. А у найближчий час необхiдно чiтко визначити цiлi та прiоритети бюджетної полiтики при поданнi проекту державного бюджету на 2000 рiк та довгострокової бюджетної стратегiї; включити до складу бюджетiв всiх рiвнiв позабюджетнi кошти бюджетних установ i органiзацiй; налагодити систему iнформування громадськостi щодо стану виконання бюджету та бюджетної стратегiї; запровадити чiтку та зрозумiлу методику визначення мiжбюджетних трансфертiв; скоротити перелiк головних розпорядникiв коштiв державного бюджету; прийняти Податковий кодекс. бюджету та довiри з боку громадськостi до дiяльностi державних органiв влади, що в кiнцевому пiдсумку сприятиме бiльшiй пiдтримцi нею найбiльш рацiональних заходiв щодо бюджетної полiтики; пiдвищення ефективностi бюджетного процесу, яке досягатиметься за рахунок врахування зважених критичних оцiнок з боку полiтикiв, незалежних експертiв та iнших зацiкавлених осiб щодо розв'язання бюджетних проблем та вiдповiдної мiнiмiзацiї допущення прорахункiв в майбутньому; використання деталiзованих показникiв та забезпечення повноти iнформацiї щодо бюджету сприятиме бiльш якiсному проведенню аналiзу та оцiнок бюджету, здiйсненню бiльш виважених та обгрунтованих заходiв бюджетного процесу, що в свою чергу забезпечить пiдвищення ефективностi бюджету; збiльшення можливостей проведення порiвнянностi та аналогiй з практикою вирiшення бюджетних питань в iнших країнах, i таким чином максимально можливого використання їх позитивного досвiду для України. За останнi роки вже було зроблено певнi досягнення в даному напрямку. Так, в кiнцi 1997 року введено нову бюджетну класифiкацiю України, яка в достатнiй мiрi вiдповiдає мiжнародним стандартам статистики державних фiнансiв, забезпечує бiльшу систематизацiю та упорядкованiсть бюджетних показникiв та застосовується при формуваннi i виконаннi бюджетiв всiх рiвнiв з 1998 року. В процесi формування проекту державного бюджету на 1998 рiк були розробленi i запровадженi єдинi форми щодо подання бюджетних запитiв для головних розпорядникiв коштiв, якi передбачали на той час досить новаторськi кроки щодо висвiтлення цiлей i результатiв використання бюджетних коштiв розпорядниками та iнших необхiдних даних про їх дiяльнiсть. З кожним роком цi форми удосконалюються i набувають вищого значення та статусу виходячи з необхiдностi посилення ролi та вiдповiдальностi головних розпорядникiв в бюджетному процесi. Здiйснюються заходи по переорiєнтацiї значення (фокусування) видаткiв вiд функцiональної структури до вiдомчої (в Законi про Державний бюджет України затверджується розподiл видаткiв по головних розпорядниках коштiв, розпис державного бюджету затверджується в розрiзi головних розпорядникiв). Розробленi та удосконалюються комп'ютернi програми, якi забезпечують оперативний та унiфiкований збiр та доведення iнформацiї щодо формування проекту бюджету i складання розпису бюджету вiд Мiнiстерства фiнансiв до головних розпорядникiв коштiв i навпаки. Налагоджується щоденний обмiн iнформацiєю мiж Мiнфiном та Головдержказначейством щодо коректування плану та фiнансування видаткiв, що дає можливiсть своєчасно отримувати достатньо повну iнформацiю про реальний стан виконання бюджету та вiдповiдно на неї реагувати. Сприяти створенню ефективного бюджетного законодавчого поля, в тому числi сприяти прийняттю поданого Кабiнетом Мiнiстрiв України до Верховної Ради проекту Закону України "Про бюджетний устрiй та бюджетний процес" та розробити законопроект про складання i виконання мiсцевих бюджетiв та системи формування мiжбюджетних взаємовiдносин. надхджень. Практика планування, затвердження, виконання бюджету та аналiз звiтностi про його виконання за останнi роки свiдчить, що зазначенi категорiї вимагають запровадження окремих дещо вiдмiнних вiд встановлених для бюджетних (загальних) видаткiв, процедур. Тобто, врахування особливостей їх походження, природи використання, ролi, що вiдведена їм у бюжетному процесi. Таким чином, запропонований подiл бюджету повинен забезпечити прозору, реальну систему оцiнки усiх джерел доходiв i визначених прiоритетiв їх витрат. мiж доходами та видатками загального фонду бюджету. При цьому надходження вiд хдiйснення запозичень, видатки на обслуговування боргу, виконання державних гарантiй i забезпечення зобов¢язань включаються тiльки до загального фонду бюджету. Доходи та видатки загального фонду iменуються, як загальнi надходження та загальнi видатки. Спецiальний фонд державного бюджету формується за рахунок коштiв державний цiльових фондiв, власних надходжень та спецiальних видаткiв бюджетних установ та органiзацiй. Також до спецiального фонду вiднесенi за доходами та видатками: кошти, що надходять вiд реалiзацiї надлишкового озброєння, вiйськової технiки, iншого майна Збройних Сил України, за виконанi роботи, наданi послуги, надання в оренду основних фондiв та iншого майна Збройних Сил України; збiр за геологорозвiдувальнi роботи, виконанi за рахунок державного бюджету; вiдрахування та збiр на будiвництво та реконструкцiю, ремонт, утримання автомобiльних дорiг загального користування, збiр на розвиток виноградарства, садiвництва, хмелярства, плата за пробiрування i клеймування виробiв та сплавiв iз дорогоцiнних металiв, частина державного мита за видачу паспортiв, що спрямовується на поспортизацiю населення України, митнi збори, фонд дотацiй iншим бюджетам тощо. Обов¢язковою умовою функцiонування спецiального фонду є те, що видатки здiйснюються лише в межах коштiв, одержаних на цю метув даному фондi. Залишки в коштiв на кiнець року зараховуються на рахунки спецiального фонду ( держаних цiльових фондiв та бюджетних установ та органiзацiй по власних надходженнях) для проведення видаткiв в наступному роцi. Реформа сукупних державних витрат повинна стати основою для рефор­мування системи формування доходiв бюджетiв рiзних рiвнiв та визначи­ти критерiї кiлькiсного розподiлу фiнансових ресурсiв мiж ланками бюд­жетної системи по вертикалi. Реформа бюджетної системи та мiжбюджетних взаємовiдносин пов'язана iз реформуванням податкової системи України, зокрема пере­глядом структури та перелiку державних податкiв, розширенням ролi та частки мiсцевих податкiв i зборiв, запровадженням регiональних (облас­них) податкiв i зборiв. За рахунок цього мають бути створенi передумови для радикального змiцнення дохiдної бази мiсцевих бюджетiв, змiни дже­рел формування дохiдної бази цих бюджетiв. Необхiдно ухвалити нову редакцiю Закону України "Про систему оподаткування", Закони України "Про мiсцевi податки i збори", "Про фiнанси мiсцевого самоврядування". В процесi реформи бюджетної системи i мiжбюджетних взаємовiдносин в Українi має бути розв'язана проблема державної стан­дартизацiї бюджетних видаткiв. Це означає, що в межах усiєї територiї України державнi та громадськi послуги мають надаватись в гарантова­них обсягах i бути за якiстю не нижчими, нiж в середньому по країнi. Ось чому в законодавчому порядку слiд визначити державнi мiнiмальнi соцi­альнi стандарти державних i громадських послуг. Необхiдно ухвалити Закон України "Про державнi мiнiмальнi соцiальнi стандарти". У зв'язку з цим ми повиннi реалiстично переоцiнити окремi норми законодавства, якi, як засвiдчила практика, не виправдали себе. Це, зокрема, стосується так званого нормативного пiдходу до формування мiнiмальних розмiрiв мiсце­вих бюджетiв. Що стосується обов'язкових завдань органiв мiсцевого самоврядуван­ня, то в їх межах цi органи мають надавати державнi та громадськi послу­ги на рiвнi не нижчому, нiж це буде передбачено державними мiнiмальни­ми соцiальними стандартами. Переведення мiсцевих бюджетiв на власну дохiдну базу, запро­вадження державних мiнiмальних соцiальних стандартiв створять ситуа­цiю, за якої частина органiв мiсцевого самоврядування не матиме дос­татнiх дохiдних джерел для забезпечення обов'язкових завдань щодо на­дання державних i громадських послуг на рiвнi державних стандартiв. Це пов'язано з об'єктивними причинами, зокрема такими, як нерiвномiрнiсть розмiщення продуктивних сил i податкової бази. Інша ж частина органiв мiсцевого самоврядування навпаки матиме значний надлишок фiнансових ресурсiв, забезпечивши фiнансування не тiльки обов'язкових, а й факуль­тативних завдань. Реформа бюджетної системи i мiжбюджетних взаємовiдно­син передбачає внесення суттєвих змiн до основ органiзацiї бюджетного процесу в Українi. В першу чергу це стосується iснуючого порядку затвер­дження бюджетiв. Україна успадкувала порядок затвердження бюджетiв, який склався в СРСР у ЗО-тi рр. Спочатку затверджується Державний бюджет України, в якому визначаються основнi дохiднi джерела зведених бюджетiв областей. Потiм затверджуються республiканський бюджет Авто­номної Республiки Крим, обласнi, мiськi мiст Києва i Севастополя бюдже­ти, де визначаються основнi дохiднi джерела мiст обласного пiдпорядку­вання, районiв, районiв у мiстах Києвi та Севастополi. Згодом затверджу­ються мiськi бюджети мiст обласного пiдпорядкування та районнi бюдже­ти. Завершується цей процес затвердженням сiльських, селищних бюд­жетiв та бюджетiв мiст районного пiдпорядкування. Таку процедуру за­твердження бюджетiв iнколи називають процедурою затвердження бюд­жетiв "згори" "донизу". Слiд зазначити, що подiбна процедура формування i затвердження бюджетiв зараз не застосо­вується в жоднiй розвинутiй країнi. Затвердження бюджету центрального уряду i затвердження мiсцевих бюджетiв – це складовi двох самостiйних бюджетних процесiв. Враховуючи це, в ходi реформи бюджетної системи i мiжбюджетних взаємовiдносин в Українi доцiльно роз'єднати бюджетний процес, пов'язаний зi складанням, затвердженням i виконанням державно­го бюджету України, i вiдповiдний процес, пов'язаний iз формуванням мiсцевих бюджетiв. Слiд законодавче визначити строки затвердження мiсце­вих бюджетiв, конкретний термiн щодо кожного з них має визначати вiдпо­вiдний орган мiсцевого самоврядування. Висновки Бюджет – складна економiчна категорiя. Як категорiя, державний бюджет являє собою систему економiчних вiдносин, що складаються в суспiльствi в процесi формування, розподiлу, та використання централiзованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспiльних потреб. Важливою є роль бюджету у розподiлi сукупного суспiльного продукту та нацiонального доходу. В бюджетi країни акумулюється значна частина знов створеної вартостi – нацонального доходу, розподiлюваного i перерозподiлюваного у вiдповiдностi з ринковими законами суспiльного розвитку для забезпечення розширеного вiдтворення та задоволення загальнодержавних потреб. З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономiрнiстю вiдтворення в умовах ринку повинна стати тенденцiя збiльшення фонду нагромадження при розподiленнi нацiонального доходу України. Це дозволить здiйснити бiльш цiлонаправлену iнвестицiйну полiтику, укрiпити матерiально-технiчну базу виробництва i тим самим збiльшити доходну частину державого бюджету України. Сутнiсть державного бюджету як економiчної категорiї реалiзується через його функцiї: розподiльчу, контролюючу, забезпечення iснування держави. В умовах реформування економiки України, пов¢язаної з функцiонуванням рiзних форм власностi, виникає потреба перегляду характеру i змiсту бюджетних вiдносин. На сьогоднiшнiй день виникають труднощi як iз формуванням централiзованого фонду коштiв держави, так i з його використанням. Цi труднощi зумовленi недосконалiстю законодавства України, традицiйними, застарiлими пiдходами органiзацiї бюджетних вiдносин. У такiй ситуацiї командно-адмiнiстративнi методи управлiння повнiстю не вдалося усунути, а новi перебувають на стадiї становлення. Зумовлено це повiльним процесом реформування системи власностi, що докорiнно впливає на змiст розподiльного i перерозподiльного процесiв в Українi. Бюджетна система – це заснована на економiчних вiдносинах та юридичних нормах сукупнiсть усiх видiв та ланок бюджету країни, якi обєднанi на єдиних принципах. · структура; · принципи побудови; · органiзацiя функцiонування. Бюджетна система складається з державного бюджету України, республiканського бюджету Автономної Республiки Крим та мiсцевих бюджетiв. Сукупнiсть усiх бюджетiв, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. * зберегти бюджетну систему i бюджетний устрiй до виходу з економiчної кризи, щоб мобiлiзувати використання фiнансiв у державi з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорiтетних напрямкiв виробництва, стабiлiзацiї нацiональної валюти; Економiчне оновлення об”єктивно потребує змiцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соцiально орiєнтованої економiки. Акумуляцiя у бюджетнiй системi значних грошових фондiв створює можливiсть для забезпечення рiвномiрного розвитку економiки та культури на усiй територiї країни. Бюджет є могутнiм iнструментом державного управлiння. Наявнiсть бюджету створює можливiсть для маневрування при розподiлi коштiв на потреби суспiльства з урахуванням їхньої прiоритетностi протягом певного промiжку часу. У майбутньому роль державного бюджету у соцiальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетнi кошти у сукупностi з позабюджетними фондами є фiнансовим пiдгрунтям для здiйснення соцiальних перетворень, переходу на новий рiвень соцiального обслуговування населення. Крiм того, державний бюджет покликаний нiвелювати соцiальнi наслiдки розшарування громадян за їхнiми матерiальними статками, о викликано переодом до ринкових умов господарювання. ПРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституцiя України. Затверджена ВРУ 28. 06. 96 № 254/96 – ВР.//Вiдомостi ВРУ. – 1996. - № 30. 2. Закон України “Про бюджетну систему України” №253/95-ВР вiд 29. 06. 95.// Вiдомостi ВРУ. – 1995. - № 26. 3. Бескид Й. М. Державний бюджет України // Методичнi рекомендацiї. – Трернопiль. – 1996. 4. Василик О. Д. Державнi фiнанси України: Навч. посiбник. – К.: Вища школа, 1997. 5. Государственные финансы. Учебник под редакцией д. э. н. Федосова В. М., - К., - Либiдь. – 1991. 6. Єпiфанов А. О., Сало В.І., Д”яконова І.І. Бюджет i фiнансова полiтика України. – К.: Наукова думка. – 1997. 8. Юрiй С.І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000. 9. Юрiй С.І., Бескид Й. М. Державний бюджет України. Навчальний посiбник. – Тернопiль: ТАНГ, 2000. Додаток 2. Схема 2. Додаток 1. Схема 1.   Мiсцевi бюджети