Доходи державного бюджету України

Змiст 1. Вступ..……………………………………………………… 2 2. Державний бюджет України як головний фiнансовий план країни. ……………………………………………………... 4 3. Доходи державного бюджету України. ………………….. 6 3. 1. Класифiкацiя доходiв Державного бюджету України. 3. 2. 6 4. Аналiз структури доходiв Державного бюджету України в 2000 роцi. …………………………………………………… 8 5. Динамiка структури доходiв Державного бюджету України за 1998-2000 роки. ………………………………………….. 15 6. Пропозицiї щодо вдосконалення чинної системи доходiв Державного бюджету України. ……………………………. 21 7. 25 1. Вступ. Адмiнiстративно-команднi методи управлiння економiкою СРСР призвели до нерiвномiрного економiчного розвитку регiонiв країни, створення неефективного народногосподарського комплексу в тому числi i на Українi. З проголошенням в 1991 роцi Україною державної незалежностi починається новий етап формування власної нацiональної полiтики i розвитку суспiльно-економiчних вiдносин. Але перша спроба початку економiчних перетворень в Українi сталася ще до 1991 року, а саме 3 серпня 1990 року, коли Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон УРСР "Про економiчну самостiйнiсть Української Радянської Соцiалiстичної Республiки". Згiдно з цим законодавчiм актом Україна самостiйно визначатиме економiчний статус i стратегiю соцiально-економiчного розвитку в iнтересах усього народу, а також розроблятиме i формуватиме незалежну фiнансову (бюджетну, податкову, валютну) полiтику в контекстi загальнодержавної економiчної полiтики i займатиметься її виконанням. Фiнансова полiтика – це система державних заходiв, спрямованих на мобiлiзацiю фiнансових ресурсiв, їх розподiл i використання державою її функцiй. Вона має самостiйне значення i водночас є головною метою реалiзацiї волi держави в будь-який сферi суспiльного життя. Головним напрямком фiнансової полiтики держави було у всi часи i залишається формування по можливостi найбiльшого обсягу фiнансових ресурсiв держави – єдиної матерiальної бази всiх державних перетворень. Фiнансова полiтика має бути жорсткою, але справедливою й активною, i повинна стимулювати економiчне зростання, захищати нацiональнi iнтереси країни та бути привабливою для потенцiйних iнвесторiв-нерезидентiв. Побудова i формування фiнансової полiтики - це досить складаний процес. визначенi Законом України “Про бюджетну систему України”, що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новiй редакцiї 29 червня 1995 року. 2. Державний бюджет України як головний фiнансовий план країни. Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республiканського бюджету Автономної Республiки Крим та мiсцевих бюджетiв. Сукупнiсть всiх бюджетiв, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналiзу i визначення засад державного регулювання економiчного i соцiального розвитку України. Бюджет будується на принципах цiлiсностi, повноти, достовiрностi, гласностi, наочностi i самостiйностi всiх бюджетiв, що входять у бюджетну систему України. Бюджет - це план утворення i використання фiнансових ресурсiв для забезпечення функцiй, якi здiйснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республiки Крим та мiсцевими Радами народних депутатiв. Головне мiсце у бюджетнiй системi України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштiв, з якого органи державної влади отримують кошти для матерiального опосередкування свого функцiонування. Бюджет – це лише форма утворення, план формування централiзованого фонду коштiв i його використання. Це великий кошторис, розпис доходiв i видаткiв, який повинен бути узгоджений по термiнах надходження i використання коштiв. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фiнансовий план. Але це не просто фiнансовий план. Це її основний фiнансовий план, оскiльки в державi iснує багато фiнансових планiв, але Державний бюджет вiдiграє координуючу роль по вiдношенню до них. Так, будь-яке мiнiстерство має свiй фiнансовий план (кошторис), але вiн залежить вiд бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього вiдраховуються платежi. Державний бюджет повинен забезпечувати необхiдними коштами фiнансування заходiв економiчного та соцiального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також мiждержавних вiдносин. Крiм того, через державний бюджет здiйснюється перерозподiл частини фiнансових ресурсiв мiж адмiнiстративно-територiальними утвореннями України з урахуванням економiчного, соцiального, екологiчного, природного стану, необхiдностi вирiвнювання фiнансового забезпечення Для успiшного функцiонування кожнiй державi необхiдно запланувати можливе одержання доходiв для покриття першочергових видаткiв. Можливостi планування на далеку перспективу обмеженi, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного промiжку часу. Складання перiодичного плану достатньо повного, доволi чiтко i правдиво складеного, дає можливiсть привести в рiвновагу доходи i видатки, зiбрати запланованi доходи i ефективно фiнансувати витрати, необхiднi для виконання завдань, якi Конституцiєю покладенi на державу. 3. Доходи Державного бюджету України. Для реалiзацiї своїх функцiй держава вiдшукує фiнансовi ресурси. Основним джерелом доходiв держави є валовий внутрiшнiй продукт, частину якого вона i використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власнiсть без будь-яких умов i обов’язкiв по вiдношенню до iнших осiб у виглядi рiзного виду платежiв. Саме ця частина валового внутрiшнього продукту i складає державнi доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. Доходи державного бюджету – поняття бiльш вужче, нiж доходи держави. Доходи Державного бюджету України – це частина доходiв держави, яка використовується для фiнансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцiй, якi визначенi Конституцiєю України. 3. 1. Класифiкацiя доходiв Державного бюджету України. Класифiкацiя доходiв бюджету визначена Постановою Верховної Ради України” “Про структуру бюджетної класифiкацiї України”, яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згiдно з цим документом доходи групуються наступним чином: -Податковi надходження: - податки на доходи, податки на прибуток, податки на збiльшення ринкової вартостi; - податки на власнiсть; - платежi за використання природних ресурсiв; - внутрiшнi податки на товари та послуги; - iншi податки. - доходи вiд власностi та пiдприємницької дiяльностi; - адмiнiстративнi збори та платежi, доходи вiд некомерцiйного та побiчного продажу; -Доходи вiд операцiй з капiталом: - надходження вiд продажу основного капiталу; - надходження вiд продажу державних запасiв товарiв; - надходження вiд продажу землi та нематерiальних активiв. - вiд органiв державного управлiння iнших рiвнiв; - iз-за кордону; - з недержавних джерел. -Державнi цiльовi фонди: - Фонд для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення; - Пенсiйний фонд України; - Фонд соцiального страхування України; - Фонд сприяння зайнятостi населення України; - Державний iнновацiйний фонд України; - Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу; - iншi фонди. Таким чином, пiд системою доходiв Державного бюджету можна розумiти взаємозв’язок всiєї сукупностi доходiв та її диференцiацiю на окремi групи. 3. 2. Джерела формування доходiв Державного бюджету України. Доходи бюджетiв створюються за рахунок податкiв вiд фiзичних i юридичних осiб, зборiв та iнших обов’язкових платежiв, надходжень з iнших джерел, що встановленi законодавством України. Згiдно зi ст. 11 Закону України “Про бюджетну систему України” доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: · частини податку на добавлену вартiсть, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рiк; платникiв; · податку на майно пiдприємств i органiзацiй усiх форм власностi i пiдпорядкування у розмiрi, що дорiвнює 30 вiдсоткам вiд ставки, передбаченої законодавством України; · плати за землю, що дорiвнює 30 вiдсоткам вiд ставки, передбаченої законодавством України; · надходжень вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi; · орендної плати за оренду майна цiлiсних майнових комплексiв, що перебувають у загальнодержавнiй власностi; · внескiв до Пенсiйного фонду України; · внескiв до Фонду для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення; · внескiв до iнших загальнодержавних цiльових фондiв, створення яких передбачено законодавством України; · надходжень вiд внутрiшнiх позик; · перевищення доходiв над видатками Нацiонального банку України; · плати за спецiальне використання природних ресурсiв; · iнших доходiв, встановлених законодавством України i вiднесених до доходiв Державного бюджету України. 4. Аналiз структури доходiв Державного бюджету України в 2000 роцi. Вiдповiдно до п. 4 ст. 85 та ст. 92 Конституцiї України Верховна Рада України 17 лютого 2000 року прийняла Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рiк”. Цим законодавчим актом встановлено, що доходи Державного бюджету України на 2000 рiк складають 33 433 155,9 тис. гривень. Структура доходiв Державного бюджету України на 2000 рiк визначена в Додатку № 1 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рiк”. · бездефiцитнiсть, що дозволить використовувати ресурси держави не на фiнансування дефiциту, а на здiйснення загальнодержавних програм; · зменшення частини фiнансових ресурсiв, якi перерозподiляються через державний бюджет, що забезпечить подальший рух у досягненнi компромiсу мiж фiскальними iнтересами держави та її стимулюючою функцiєю; · скорочення необгрунтованих пiльг з одночасним збiльшенням обсягiв видаткiв на здiйснення програм соцiального спрямування; · цiльове використання бюджетних коштiв та досягнення прозоростi бюджетного процесу за рахунок концентрацiї у державному бюджетi всiх позабюджетних коштiв та фондiв, включаючи фонд соцiального страхування. Розглянемо спрощену структуру доходiв державного бюджету, яка наведена в Таблицi 1. Таблиця 1 Спрощена структура доходiв Державного бюджету України на 2000 рiк № Найменування доходiв Сума, тис. грн. % 1. Податковi надходження в т. ч. 59,3% 1. 1. податок на прибуток пiдприємств 5789 023,0 29,2% 1. 2. 9716 759,0 49,0% 1. 3. акцизний збiр з вiтчизняних товарiв 7,9% 1. 4. акцизний збiр з iмпортних товарiв 400 000,0 2,0% 1. 5. 387 190,0 2,0% 1. 6. 125 250,0 0,6% 1. 7. податки на мiжнародну торгiвлю та зовнiшнi операцiї 1759 647,0 8,9% 1. 8. iншi податки 100 785,0 0,5% 2. 8967 295,4 26,8% 2. 1. доходи вiд власностi та пiдприємницької дiяльностi 3609 854,0 40,3% 2. 2. адмiнистративнi збори та платежi вiд некомерцiйного та побiчного продажу 532 174,1 5,9% 2. 3. надходження вiд штрафiв та фiнансових санкцiй 38 840,0 0,4% 2. 4. iншi неподатковi надходження 4786 427,3 53,4% 3. 0,1% 4. Цiльовi фонди 3295 573,0 9,9% РАЗОМ ДОХОДІВ 32126 626,4 96,1% 5. 1306 529,5 3,9% ВСЬОГО ДОХОДІВ 100,0% У графiчному виглядi спрощена структура Державного бюджету України на 2000 рiк наведена на Дiаграмi 1. 1999 рiк, то побачимо, що загальний дохiд дорiвнює 1 743 млрд. доларiв США з них за рахунок податкiв одержано 1 146 млрд. доларiв США. Тобто, в структурi доходiв Федерального бюджету США на 1999 рiк податковi надходження складають 65,7% вiд загальної суми доходiв. прибуток пiдприємств – 29,2% вiд загальної суми податкових надходжень. Далi йдуть податки на мiжнародну торгiвлю та зовнiшнi операцiї –8,9% таакцизний збiр з вiтчизняних товарiв – 7,9%. Надходження вiд решти податкiв складають 5% в структурi податкових надходжень до Державного бюджету України на 2000 рiк. Наступними за вагомiстю в структурi доходiв бюджету йдуть неподатковi надходження. Вони повиннi забезпечити 26,8% доходiв Державного бюджету України на 2000 рiк, що становить 8 967 295,4 тис. грн. Провiдну роль в цих надходженнях вiдiграють доходи вiд власностi та пiдприємницької дiяльностi – 40,3% вiд загальної суми неподаткових надходжень. Серед iнших неподаткових надходжень за вагомiстю можна видiлити надходження частини виручки вiд реалiзацiї газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територiю України – 1 005 422,0 тис. грн., що становить 11,2 вiд загального обсягу неподаткових надходжень. Решту, а саме – 48,5%, складає велика кiлькiсть рiзноманiтних зборiв, платежiв, вiдрахувань, штрафiв та надходжень. Надходження до цiльових фондiв Державного бюджету України на 2000 рiк передбачаються у сумi 3 295 573,0 тис. грн., що становить 9,9% доходiв бюджету. Доходи цiльових фондiв формуються за рахунок надходжень коштiв до Фонду для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення (157 900,0 тис. грн.); Фонду соцiального страхування України (1 304 917,0 тис. грн.); Державного фонду сприяння зайнятостi населення України (596 800,0 тис. грн.); Державного iнновацiйного фонду України (1 182 880,0 тис. грн.); Фонду України соцiального захисту iнвалiдiв (40 000,0 тис. грн.); Фонду охорони навколишнього середовища (13 076,0 тис. грн.). Як бачимо, найбiльшi надходження за цiєю статтею забезпечують збори до Фонду соцiального страхування України та до Державного iнновацiйного фонду України. Офiцiйнi трансферти, якi формуються за рахунок коштiв, що передаються до державного бюджету з iнших бюджетiв, передбачають надходження у сумi 1 306 529,5 тис. грн., що становить 3,9% вiд загального обсягу доходiв бюджету. безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власнiсть держави, скарбiв, дорогоцiнних металiв та дорогоцiнного камiння. 5. Динамiка структури доходiв Державного бюджету України за 1998-2000 роки. Для аналiзу динамiки структури бюджету звернемося до Таблицi 2, в якiй зведенi данi про структуру Державного бюджету України у 1998-2000 роках. У виглядi стовпчастої гiстограми динамiка структури бюджету наведена на Дiаграмi 2. Як бачимо, з року в рiк, доходи державного бюджету зростають. Так у 2000 роцi по зрiвнянню з 1998 роком заплановано отримати доходiв номiнально бiльше на 12 332 105 тис. грн. i по зрiвнянню з 1999 роком - на 9 537 895,1 тис. грн. Тобто, зростають темпи номiнального росту доходiв Державного бюджету України. Враховуючи те, що рiвень iнфляцiї за 1999 рiк складає 19,2%, можна зробити висновок – реальне зростання доходiв бюджету у 2000 роцi, якщо за базовий прийняти 1999 рiк, без врахування рiвня iнфляцiї у 2000 роцi складатиме 8 002 294,0 тис. грн. Цей зрiст можна пояснити, перш за все, розширенням бази оподаткування. Проаналiзуємо динамiку структури доходiв державного бюджету. доходiв вiдповiдно. Тобто, вiдносна величина цiєї складової частини доходiв бюджету не носить бiльш-менш постiйного характеру. Крiм того, структура безпосередньо податкових надходжень зазнає суттєвих коливань iз року в рiк. Так, прибутковий прибуток з громадян в 1998 роцi у повному обсязi вiдраховувався до мiсцевих бюджетiв. Таке ж передбачено i в 2000 роцi. А в 1999 роцi 86,5% вiдраховувалось до мiсцевих бюджетiв, решта – надходила до державного бюджету. Аналогiчно нестабiльна ситуацiя склалася i з рештою загальнодержавних податкiв (зборiв): податок на прибуток пiдприємств, акцизний збiр на вiтчизнянi товари (див. Таблицю 3). Таблиця 3 Нормативи вiдрахувань вiд загальнодержавних податкiв, зборiв (обов’язкових платежiв) до бюджетiв адмiнiстративно-територiальних одиниць (у вiдсотках до загальної суми) Рiк Податок на прибуток пiдприємств 1998 100,0 100,0 0 1999 86,5 85,9 45,6 2000 100,0 7,4 3,7 Далi йдуть неподатковi надходження. Тут зберiгається тенденцiя до зростання вагомої частини (як номiнальної, так i вiдносної) цих надходжень у загальнiй структурi доходiв державного бюджету (у 1998-1999-2000 роках вiдповiдно 14,9%, 21,5% та 26,8%). Але стабiльнiсть внутрiшньої структури неподаткових надходжень залишає бажати кращого. Не можна не привернути увагу до коливання частини неподаткових надходжень, яку складають доходи вiд власностi та пiдприємницької дiяльностi (у 1998-1999-2000 роках вiдповiдно 46,9%, 22,1% та 40,3%). Якщо врахувати, що основна частка цих доходiв - надходження вiд приватизацiї об’єктiв державного майна, то можна зробити висновок, що стратегiчне планування приватизацiї проводиться навмання. Динамiка надходжень до цiльових фондiв також не має чiтко визначеної тенденцiї. Так пiсля зниження частки цих надходжень у 1999 роцi (8,3%) порiвняно з 1998 роком (22,3%) у 2000 роцi має мiсце невелике зростання – 9,9%. Частка в загальнiй структурi доходiв державного бюджету, яку складають доходи вiд операцiй з капiталом, має тенденцiю до скорочення (у 1998-1999-2000 роках вiдповiдно 5,4%, 1,7% та 0,1%). Ця тенденцiя пояснюється поступовою вiдмовою вiд реалiзацiї товарно-матерiальних цiнностей, що знаходяться у Державному матерiальному резервi та Мобiлiзацiйному резервi. У 2000 роцi такої реалiзацiї, на вiдмiну вiд попереднiх рокiв, не передбачається взагалi. І, наприкiнцi, розглянемо офiцiйнi трансферти. Динамiка їх частки в доходах бюджету змiнюється iз року в рiк без будь-яких тенденцiй (у 1998-1999-2000 роках вiдповiдно 2,9%, 1,6% та 3,9%). Офiцiйнi трансферти вiдображають полiтику держави до вилучення коштiв з мiсцевих бюджетiв. Основним постачальником цих надходжень до державного бюджету є бюджет мiста Києва. Отже, розглянуто динамiку структури доходiв Державного бюджету України в 1998-2000 роках. Із наведеного вище можна зробити наступнi висновки: · На даний момент в державi не iснує довгострокової бюджетної полiтики. Здається таке враження, що iз року в рiк бюджет формується не на основi аналiзу макроекономiчних показникiв нацiональної економiки та будь-яких розрахункiв, а на суто емпiричних пiдставах. · Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 1998-2000 роках коштами лягає на податковi надходження. При чьому така тенденцiя зберiгається iз року в рiк з невеликими коливаннями. Але полiтика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постiйного характеру. Тобто внутрiшня структура цих надходжень не є постiйною i не має яскраво виражених тенденцiй, крiм зменшення вагомої частини податку на додану вартiсть. · Вiдносно високу частку неподаткових надходжень в структурi доходiв державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабiльної економiчної ситуацiї в країнi держава прагне до отримання бiльш гарантованих доходiв у порiвняннi з податками. · В структурi податкових надходжень самим важливим джерелом є податок на додану вартiсть i в якiйсь мiрi акцизний збiр. Це говорить про те, що найбiльш контрольованою сферою економiки з боку держави є кiнцеве споживання чого не можна сказати про процеси виробництва та розподiлу. Частки податкiв з цих видiв товарно-грошових вiдносин мiзерно невеликi порiвнянню з потенцiйними можливостями. 6. Пропозицiї щодо вдосконалення чинної системи доходiв Державного бюджету України. системи доходiв державного бюджету. Необхiднiсть удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фiскальної функцiї до функцiї регулюючої. Особливiсть податкової системи в України полягає в тому, що фiскальна функцiя податкiв переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологiчному враженню платникiв податкiв. Якщо проаналiзувати вiдсоток доходiв зведеного бюджету країни у структурi ВВП, то бачимо, що спостерiгається стiйка тенденцiя до зниження цiєї частки у ВВП (1996 рiк – 37,1%; 1997 рiк – 30,1; 1998 рiк – 28,2%; 1999 рiк – 25,4%). В 2000 роцi за першi два мiсяця цей показник стабiлiзувався i складає 25,9%. Це говорить не про велике податкове навантаження на платникiв податкiв, а, навпаки, на зниження iз року в рiк рiвня оподаткування в країнi. Але з-за того, що система оподаткування в Українi вкрай непрозора, дуже складна (iснує бiльш нiж 40 рiзноманiтних податкiв, платежiв i зборiв), податкове законодавство не вiдрiзняється досконалiстю, а скорiше дуже заплутано, у платникiв податкiв складається таке враження, що податковий прес є непосильним. Це враження, як ми бачимо iз наведених даних, взагалi не є вiрним. Головнi принципи побудови податкової системи країни можна сформулювати наступним чином: · сума сплаченого податку завжди має дорiвнювати вартостi отримуваних вiд держави благ i послуг; усi податки повиннi мати цiльове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджетi, куди вони будуть направленi; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду; дефiциту; · об'єктом оподаткування може бути тiльки доход, а не його джерело i не розмiр витрат; податок має бути пропорцiйним доходовi; прогресiя оподаткування залежно вiд зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорiвнює третинi доходу; · умови оподаткування мають бути простими i зрозумiлими платниковi; податок слiд стягувати в зручний для платника час i прийнятним для нього методом; при цьому слiд ураховувати дешевизну стягування податкiв; · вiдсутнiсть податкових пiльг; пiльги можуть застосовуватися тiльки до тих коштiв, якi витрачаються на iнвестицiї та благодiйну дiяльнiсть. Враховуючи досвiд проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати такi заходи –удосконалення податкової системи України: · основним податковим платежам необхiдно надати бiльшої еластичностi в планi диференцiацiї ставок податкiв, скорочення пiльгового оподаткування, гармонiзацiї податкiв на споживання з податками на особистi доходи i прибутки пiдприємств. Мається на увазi. що податки повиннi доповнювати один одного з метою досягнення рiвномiрного податкового навантаження, оптимального перерозподiлу коштiв мiж окремими соцiальними групами i територiями; · кардинальних змiн заслуговує чинний в Українi порядок справляння податкiв на споживання; тут йдеться передусiм про податок на додану вартiсть, iз якого майже 50% платникiв мають пiльги, що деформує вартiснi пропорцiї в доходах громадян i може мати негативнi соцiальнi наслiдки. На нашу думку, необхiдно якомога бiльше скоротити число пiльгових категорiй з одночасним зниженням ставки податку на додану вартiсть; · податок на прибуток пiдприємств недостатньою мiрою виконує регулятивнi функцiї, для їх пiдвищення необхiдно диференцiювати ставки залежно вiд розмiру отриманого пiдприємством прибутку, маючи на увазi, що ступiнь диференцiацiї не повинен бути надто великим; · з огляду на свiтовий досвiд потребує вдосконалення амортизацiйна полiтика в Українi: передбачене законодавством оподаткування капiтального доходу вiд iндексацiї вартостi основних фондiв, недостатньо диференцiйована шкала норм прискореної амортизацiї для основних фондiв третьої групи, застосування понижувального коефiцiєнту амортизацiйних вiдрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизацiї – все це значно гальмує реальнi iнвестицiї; · потребує також удосконалення оподаткування доходiв фiзичних осiб: монiторинги, проведенi зарубiжними й українськими вченими свiдчать, що 70% платникiв податкiв вiдмовляються збiльшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходiв перевищує 30%, атому якраз такою вона повинна бути в Українi; · досвiд розвинених країн переконує, що пiльги найчастiше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пiльг в Українi: пiльги не повиннi бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повиннi мати цiльовий характер. Суми, отриманi пiдприємствами вiд вiдрахувань iз податкової бази, а також зменшення податкового зобов’язання мають розглядатися як субсидiї i використовуватися на законодавчо встановленi цiлi. 7 В цiєї роботi нами був розглянутий комплекс питань щодо доходiв Державного бюджету України. Розглянутi матерiали дають пiдставу стверджувати, що в Українi йде поступове реформування бюджетних взаємовiдносин, а в їхнiй частцi i взаємовiдносин, якi стосуються формування доходної частини бюджету. Поки що цей рух лишає бажати кращого, але будемо сподiватися на те, що на змiну емпiричним методам управлiння економiкою в цiлому та бюджетним процесом окремо прийде цiлiсне розумiння урядом країни макроекономiчних процесiв, якi вiдбуваються в нацiональнiй економiцi. Список використаної лiтератури 1. Конституцiя України. – К.: Преса України, 1997. 2. Закон України “Про бюджетну систему України”. Вiдомостi Верховної Ради України № 26, 1995. 4. Закон України “Про Державний бюджет України на 1999 рiк”. Вiдомостi Верховної Ради України № 8, 1999. 5. Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рiк”. Офiцiйний Вiсник України № 11, 2000. 6. Опарiн В. М. Фiнанси (загальна теорiя): Навч. посiбник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с. 7. Василик О. Д. Державнi фiнанси України: Навч. посiбник. – К.: Вища школа, 1997. 8. Алiсов Є. О., Воронова Л. К., Кучерявенко М. П. та iн. Фiнансове право. – Х.: Фiрма “Консум”, 1999. – 496 с. 9. Огонь С. Податкова полiтика i доходи бюджетiв України. Фiнанси України № 5, 1997. 10. Васильченко З. Доходи бюджету в системi управлiння економiкою. Фiнанси України № 6, 1997. 11. Вдовиченко М. Податкове регулювання: досвiд США i його використання в умовах України. Фiнанси України № 3, 2000.